Дослідження попиту годинників з метою оптимізації номенклатури на прикладі фірми «Годинникар»

Вступ

Об'єктивні процеси в економіці України пред’являють все нові вимоги до діяльності підприємств. Незважаючи на труднощі становлення ринкової економіки, фактори нормального функціонування ринку в країні набирають все більшу вагу. Зростаюча конкуренція в деяких секторах економіки стають головними спонукальними причинами впровадження автоматизованих систем для підвищення ефективності керування підприємством. На підприємствах, основним видом діяльності яких є торгівля, головним об'єктом керування з точки зору економіки виступає ланцюжок «гроші - постачальник — товар — покупець — гроші». Цей ланцюжок є замкненою структурою і містить практично всі обігові кошти підприємства. Звичайно керівництво підприємства або його засновники зацікавлені у найбільшому прибутку на одиницю грошових коштів, вкладених у товар. Чим більше часу товар знаходиться на складах, тим менше швидкість руху коштів, тим менше прибутку принесуть гроші інвесторам. Це як колесо, яке рухається по шляху прибутку — чим швидше крутиться, тим більшу відстань подолає за певний час.

Для ефективного використовування обігових коштів необхідно забезпечувати торгові точки такою номенклатурою товару, яка б дозволяла сягати головної мети діяльності торгівельних підприємств — отримання найбільшої вигоди. З іншої сторони залишки товару на момент наступної поставки повинні бути мінімальними, але одночасно необхідно підтримувати асортиментну повноту. Розуміючи це, керівництво підприємства приділяє цьому питанню багато уваги, тому призначає на виконання цієї роботи досвідченого, високооплачуваного, у масштабах підприємства, працівника. Виконання цієї роботи потребує багато часу. Вона є, по суті, ручною роботою із залученням тільки калькулятора. Працівник часто покладається на свій досвід та відчуття, що підвищує ризик прийняття помилкових рішень.

Автоматизація процесу керування обіговими коштами дозволить не тільки зекономити робочий час, — робочі ресурси підприємства, а і значно покращити показники обігу коштів. Це дозволить розширяти діяльність підприємства для збільшення прибутку. Для вирішення питання автоматизації на підприємстві є наявність обладнання, а також джерело необхідної інформації о руху обігових коштів, товарних потоків та залишків. Характер питань, на які при цьому треба відповісти такий, що вирішення їх забезпечить використання можливостей інформаційної системи бухгалтерського обліку та надбудов табличного процесора Excel.

Одним заходів щодо поліпшення діяльності підприємства в дипломній роботі пропонується вдосконалювання планування торгівлі. Фірма розробляє місячні, квартальні й річні плани. При підготовці планів повинні бути відбиті способи найкращого використання наявних ресурсів: торговельних і складських приміщень, чисельності персоналу, торговельного устаткування й т.д. План повинен забезпечувати економічну ефективність функціонування підприємства та збалансований план розвитку на майбутнє.

Сутність та призначення підприємництва ставлять собі за мету отримання прибутку за рахунок діяльності, але на практиці фірми досить часто стикаються з недоотриманням прибутку через нераціональне використання своїх ресурсів.

1. Фінансовий аналіз підприємства та постановка задачі

1.1 Організаційна структура підприємства

ЗАТ «Годинникар» є юридичною особою і діє на підставі статуту і законодавства України.

Підприємство створено 12 червня 1996 року.

Засновником є громадянин України Котенко В.Н.

Місце розташування фірми «Годинникар» — Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Карла Маркса 57.

Управління фірмою здійснюється Президентом фірми, який призначається на посаду і звільняється від неї засновником фірми. Президент фірми і його заступник в межах своїх повноважень без довіреності діють від імені фірми, представляють інтереси фірми у відношенні з іншими юридичними лицями, укладають договори і інші угоди, відкривають в банках розрахункові і інші рахунки. Президент фірми несе повну матеріальну відповідальність за діяльність фірми, що знаходиться у розпорядженні підприємства майно, видає накази і розпорядження відповідно до трудового законодавства України, затверджує розміри оплати за договорами. Віце-президент фірми і головний бухгалтер призначаються на посаду наказом президента і підкоряються безпосередньо йому.

Основна ціль діяльності фірми — отримання прибутку, для чого об'єднуються матеріальні, трудові, інтелектуальні і фінансові ресурси.

Так само цілями організації є:

пристосовування діяльності і системи управління фірмою до зовнішніх і внутрішніх економічних умов, що змінюються;

збереження колективу фахівців і керівних працівників, що є на фірмі і залучення кращих кадрів;

забезпечення стабільного положення фірми на ринку;

збереження і підтримка на необхідному рівні всіх видів фінансових ресурсів;

Фірма арендує: офісне приміщення площею 20,9 кв. м., приміщення під склад — 20 кв. м. Для зручності обслуговування оптових покупців офіс і склад готової продукції розташований в центрі міста.

Предметом діяльності підприємства згідно Статуту є:

— організація оптової та роздрібної торгівлі товарами (продуктові, не продуктові);

— організація і проведення будівельних робіт з матеріалів замовника;

— надання послуг населенню, підприємствам і організаціям по будівництву, ремонту;

— надання посередницьких послуг населенню, підприємствам і організаціям;

— торгово-закупівельна і торгово-посередницька діяльність;

— придбання і реалізація всіх видів паливних матеріалів за договірними цінами;

— организація оптової і роздрібної торгівлі товарами, у тому числі лікеро-горілчаними виробами;

— зовнішньоекономічна діяльність відповідно до законодавчих актів України;

— рекламная діяльність.

Правоздатність підприємства у сфері ліцензійованої діяльності, виникає з моменту отримання такої ліцензії і припиняється у момент її вилучення, закінчення терміну дії або визнання недійсної у встановленому законом порядку.

Фірма «Годинникар» має державну ліцензію КСТ № 150 на будівельно-монтажні роботи.

Фірма «Годинникар» здійснює свою діяльність на основі Статуту, «Цивільного кодексу України» (загальна частина), змін і доповнень до нього. Воно має самостійний баланс, друк з своїм найменуванням, штампи, фірмовий бланк і інші реквізити.

Припинення діяльності підприємства може здійснюватися на умовах ліквідації і реорганізації.

У зв’язку з тим, що розглянута проблема буде вирішуватися в додатку до конкретного підприємства (рис. 1.1),

інформація керування;

вхідна інформація на основі первинної документації;

оброблена вхідна інформація;

Рис. 1.1 — Структура інформаційних потоків підприємства то пропоновані проектні рішення в даній роботі продиктовані вимогами, які можна розділити на дві частини: вимоги, пропоновані до суб'єктів підприємницької діяльності в частині обліку матеріальних цінностей, обумовлених законодавством України.

Облік здійснюється реєстрацією в інформаційній системі операцій. Джерелом інформації для реєстрації операції є первинна документація. Форма, призначена для заповнення працівником, що здійснює операцію, установлена правилами. Всі вимоги законодавства, пропоновані до обліку матеріальних цінностей, реалізуються у формуванні первинної документації встановлених форм, а також надання необхідної інформації в бухгалтерію підприємства.

Цим функціональні можливості складського модуля обмежується. Таке обмеження дозволяє:

· зменшити ризик витоку конфіденційної інформації;

· знизити системні вимоги до устаткування;

· зменшити час і ресурси зв’язку при обміні інформацією між підрозділами, тому що склади перебувають на значному видаленні друг від друга;

· знизити вимоги до кваліфікації співробітників, що обслуговують введення інформації;

Основна інформаційна система містить у собі всі необхідні функції й можливості, необхідні для керування підприємством і прийняття рішень. Функції й можливості інформаційної системи містять у собі наступні позиції:

· вивід зведеної інформації про залишки й рух товару в розрізі складів, номенклатури товару, партій товару;

· аналіз швидкості просування товару з метою визначення залежаного й товару який слабо продається.

Вхідна інформація вноситься оператором на складі під час здійснення або відразу по завершенні господарської операції. Після внесення необхідних даних про господарську операцію, роздруковується відповідна форма документа, що підписується відповідальним виконавцем, що відпускає товар й особою, що приймає цей товар (рис. 1.2). Підпис особи, що видає товар скріплюється печаткою підприємства.

Рішення завдання припиняється автоматично якщо: відсутня необхідна інформація, виявлена недостовірна інформація, виявлені порушення структури бази даних, при виході з ладу устаткування.

Дії операторів визначені інструкцією й меню, що висвітлюється на екрані дисплея й підказує послідовність дій.

Посади осіб і назви підрозділів, які визначають умови й тимчасові характеристики рішення завдання (рис. 1.1).

Умови й тимчасові характеристики рішення завдання визначає керівник підприємства.

Рис. 1.2 — Структура інформаційних потоків Для організації господарчої діяльності кожне підприємство повинно мати не тільки основні виробничі фонди, але також мати в наявності оборотні фонди. На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди беруть участь тільки в одному циклі виробництва, втрачають натуральну форму і цілком переносять свою вартість на знову створений продукт.

Обігові кошти постійно беруть участь у забезпеченні процесу виробництва і реалізації продукції, одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу коштів. Переходячи з грошової форми вартості в товарну, потім у виробничу, товарну і знову в грошову — обігові кошти забезпечують безперебійну роботу підприємства. Таким чином, сферу виробництва обслуговують оборотні виробничі фонди, а процес реалізації продукції - обігові фонди.

Системи управління обіговими коштами базується на системі обліку, яка є джерелом інформації. Стисла характеристика системи складається зі звітів про закупівлі товарів і послуг у розрізі номенклатури, постачальників, груп, партій, призначена для реєстрації господарських операцій, пов’язаних з обліком матеріальних цінностей з метою формування звітів про закупівлі товарів і послуг у розрізі номенклатури, постачальників, груп, партій. Отримані результати виводяться на екран користувача або роздруковуються.

Перерахування об'єктів при керуванні якими вирішується питання управління та інформаційного забезпечення (рис. 1.3).

Вхідна інформація стосовно системи обліку вноситься оператором на складі під час здійснення або відразу по завершенні господарської операції. Після внесення необхідних даних про господарську операцію, роздруковується відповідна форма документа, що підписується відповідальним виконавцем, що відпускає товар й особою, що приймає цей товар. Підпис особи яка відпускає товар скріплюється печаткою підприємства. Особа, що приймає товар зобов’язаний надати доручення на одержання даної партії товару. Дані про отримане доручення вносяться у відповідну графу, при уведенні інформації. Наприкінці робочого дня, або при необхідності раніше, роздруковується реєстр документів (вихідних форм, які роздруковуються в трьох екземплярах), до якого додаються по одному екземплярі форм і передаються в бухгалтерію підприємства. Другий екземпляр видається особі, що одержала товар. Третій екземпляр залишається на складі. До реєстру вихідні форми заносяться автоматично. Відповідальна особа даного складу відповідає за наявність документів внесених інформаційною системою до реєстру. Порція інформації, складова вихідну форму (документ) після занесення до реєстру коректуванню не доступне. Виправлення помилок здійснюється за допомогою введення коригувальної інформації. Всі дії авторизуються за допомогою сформованого для кожного працівника інтерфейсу. Вхід у систему під певним інтерфейсом обмежується паролем. При прибуткуванні товару від постачальника на складі вводиться інформація про номенклатуру із заданою глибиною деталізації й кількості по факті. Дані про сортність, ціну й постачальника вносяться оператором в основному модулі інформаційної системи. Загальні дані про рух товару складах можна одержати, використовуючи тільки основний інформаційний модуль.

Система обліку здійснюється: 1) на складі в режимі діалогу «ПЕОМ — оператор складської інформаційної системи»; 2) у головному офісі в режимі діалогу «ПЕОМ — оператор основної інформаційної системи».

Дії операторів визначені інструкцією й меню, що висвітлюються на екрані дисплея й підказує послідовність дій. Посади осіб і назви підрозділів, які визначають умови й тимчасові характеристики рішення завдання (рис. 1.3).

Рис. 1.3 — Розподіл функцій між персоналом і технічними засобами Сформована в даний час система організації обігових коштів побудована на таких принципах:

— по-перше, надання підприємствам самостійності в розпорядженні, управлінні обіговими коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні обігових коштів;

— по-друге, визначення планової потреби і розміщення обігових коштів по окремих елементах і підрозділах. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби обігових коштів, що забезпечила б безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань при ритмічній роботі (розробка довгострокових діючих норм і щорічних нормативів);

— по-третє, коригування розрахованих і діючих нормативів з урахуванням вимог мінливих умов господарювання (зміна обсягу виробництва, ціни використаних сировини і матеріалів, паливних і енергетичних ресурсів, постачальників і споживачів, форм застосування розрахунків);

— по-четверте, наявність раціональної системи фінансування обігових коштів. Це означає формування обігових коштів за рахунок власних ресурсів і позикових коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства;

— по-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням обігових кошті. Мається на увазі проведення аналіз ефективності кругообігу використання коштів із метою прискорення їхньої оборотності.

1.2 Фінансовий стан підприємства за період, що досліджується

Положення підприємства багато в чому визначається його фінансовим станом, у зв’язку з чим аналізові фінансових результатів діяльності надається велике значення.

Варто розрізняти поняття «фінансовий аналіз» і «аналіз фінансового становища». Фінансовий аналіз — більш широке поняття, тому що він включає поряд з аналізом фінансового становища ще й аналіз формування і розподіли прибутку, собівартості продукції, реалізації й інші питання. Аналіз фінансового становища — це частина фінансового аналізу. Фінансове становище підприємства характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального виробничого, комерційного й іншого видів діяльності підприємства, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення і використання, фінансовими взаєминами з іншими суб'єктами господарювання.

Фінансове становище підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності.

Головна мета аналізу — вчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

На основі вивчення причинно-наслідкового взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства. Джерелом даних для визначення фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс.

Бухгалтерський баланс — це основний звітний бухгалтерський документ, у якому економічно згруповані і відбиті в грошовій оцінці всі засоби, витрати і їхні джерела на визначену дату. Звичайно баланс складається на перше число кожного місяця, а в податкову інспекцію представляється після закінчення кожного кварталу. Баланс являє собою таблицю, що складається з двох частин:

Ліва — актив (таблиця 1.1); Права — пасив (таблиця 1.2).

В активі балансу відбивають засоби і витрати. Кожен рядок бухгалтерського балансу — це стаття балансу. В активі балансу відбивають активні статті. До них відносяться:

Нематеріальні активи Матеріали;

Незавершене основне виробництво;

Готова продукція;

Каса;

Поточний рахунок.

У пасиві балансу відбивають джерела тих засобів і витрат, що записані в пасиві. Основними пасивними статтями балансу є:

Статутний капітал;

Прибуток;

Короткострокові позички банку;

Заборгованість по заробітній платі.

Таблиця 1.1 — Бухгалтерський баланс, актив Форма № 1

Таблиця 1.2 — Бухгалтерський баланс, пасив Форма № 1

В активі і пасиві відбивають ті самі засоби (в активі засобу відбивають по складу і розміщенню, у пасиві - по джерелах утворення), тому підсумок пасиву завжди повинний бути дорівнює підсумкові активу. Якщо така рівність відсутнє, то це означає, що в процесі обліку або при складанні бухгалтерського балансу допущена помилка, яку необхідно виявити і виправити, домігшись рівності підсумків пасиву й активу. Підсумок пасиву й активу балансу зветься валюти балансу.

Відповідно до реформування системи бухгалтерського обліку і переходом підприємств на національні стандарти бухгалтерського обліку, починаючи з 2000 р. на підприємствах України баланс складається відповідно до міжнародного стандарту: баланс — нетто. Це значить, що в даний час у балансі відбиває фактична: залишкова вартість нематеріальних активів; залишкова вартість основних засобів.

Первісна вартість і знос нематеріальних активів і основних засобів у валюту балансу не включаються і відбивають для зведення, для довідки.

Звіт про фінансові результати є доповненням до основного звіту «Баланс форма № 1» і розкриває суть рядка 350 форма № 1 (таблиця 1.3).

Метою складання Звіту про фінансові результати форма № 2 є надання користувачам (вищестоящої організації і податкової інспекції) повної, правдивої і неправдивої інформації про доходи, прибутки і збитки підприємства за звітний період.

Таблиця 1.3 — Звіт про фінансові результати

Головним або базовим масивом даних для визначення фінансового стану підприємства, є розраховані, згідно визначеної методології, показники фінансово господарчої діяльності підприємства. Розраховані показники для даного підприємства зведені у таблицю (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 — Показники фінансово господарчої діяльності підприємства

1.3. Аналіз фінансового стану підприємства

В основі методології фінансово-економічного аналізу лежить діалектичний метод, тобто економічні явища, що вивчаються, аналізуються, розглядаються у зв’язку і взаємозалежності, русі і розвитку. Застосування діалектичного підходу до вивчення цих явищ викликає до життя такі найхарактерніші особливості методу аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств.

По-перше, це системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, який виявляється у комплексному вивченні взаємопов'язаних економічних, організаційних, технічних та інших факторів, у застосуванні системи показників для аналізу. По-друге, це широке використання логічних методів, а саме: дедукції та індукції. Дедукція — такий метод вивчення економічних явищ, коли нові знання про об'єкт здобувають шляхом переходу від загальних фактів до окремих висновків. Індукція — навпаки, такий логічний метод, за якого міркування ведеться від окремих, поодиноких фактів, положень до загальних висновків. Наочним прикладом використання дедуктивного підходу є розв’язання аналітичної задачі, суть якої зводиться до виявлення причин (факторів), що зумовили той чи інший фінансовий результат діяльності підприємства, наприклад прибуток: спочатку визначають суму прибутку, показники його динаміки, відповідність запланованому рівневі тощо, а далі - всі фактори, які забезпечили саме такий кінцевий результат. По-третє, вивчення причин, які спричиняють зміни тих чи інших явищ економічного життя, оскільки всі явища обумовлені причинно-наслідковою залежністю. По-четверте, аналіз передбачає не тільки виявлення напрямків впливу різних причин (факторів) на той чи інший економічний показник, а й надання кожному з цих напрямків конкретної цифрової визначеності і, по можливості, представлення характеру цього впливу у формалізованому вигляді, тобто математично, через певні функції, моделі. І, нарешті, по-п'яте, матеріали фінансово-економічного аналізу повинні вміщувати інформацію, яка була б здатна служити базою для прийняття управлінських рішень, спрямованих на розробку проектних варіантів розвитку підприємства, на підвищення ефективності діяльності за рахунок мобілізації резервів, виявлених аналізом. Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітична обробка (головним чином первісна), найпоширеніші такі:

· використання абсолютних і відносних величин;

· використання середніх величин;

· порівняння;

· побудова рядів динаміки;

· групування;

· балансовий метод;

· індексний метод.

Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без використання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин. Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, питома вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини дають точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища. Середні величини — це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей, вивчати явища за різними сукупностями, вивчати явища, що змінюються, у динаміці, нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників (таблиця 1.5).

Таблиця 1.5 — Аналіз структури скоректованих оборотних активів

У фінансово-економічному аналізі найчастіше використовуються такі середні величини:

· середня арифметична проста;

· середня арифметична зважена;

· середня хронологічна;

Порівняння — дуже поширений прийом, який застосовується в аналізі. Саме з нього, звичайно, розпочинається розв’язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню. У фінансово-економічному аналізі застосовуються такі порівняння:

· явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймається за базовий;

· даних фактичних (звітних) за аналізований період з плановими (бізнес-плановими);

· звітних даних з середніми (у межах підприємства, галузі, держави в цілому, розвинених країн);

· просторові порівняння з даними роботи інших підприємств.

Основна умова ефективності застосування прийому порівняння (і водночас одна з найскладніших задач фінансово-економічного аналізу) — це досягнення зіставності показників, які характеризують процес, що аналізується. Тільки після того, як з’являється повна впевненість, що показники зіставні між собою за всіма параметрами, можна проводити аналітичні розрахунки, які базуються на порівнянні (таблиця 1.6).

Динамічні порівняння майже завжди потребують перерахунку показників у зіставні ціни за допомогою індексів цін і тарифів.

Побудова рядів динаміки. Для відображення розвитку аналізованого показника у часі (в динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншого економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами.

Групування — це прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками, істотними з точки зору розв’язання конкретних аналітичних задач. Таке розділення масиву аналітичної інформації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованих за певними ознаками, дає можливість виявляти закономірності та тенденції, властиві аналізованим процесам і явищам. З поглибленням аналізу (побудова груп за більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумкових показників можна аналізувати структуру, структурні зрушення в об'єктах, що аналізуються, визначати залежність між різними показниками. Свого завершення метод групування набуває у формі аналітичних таблиць. Без аналітичних таблиць жодна більш-менш складна аналітична задача не може бути розв’язана раціонально.

Таблиця 1.6 — Аналітичний баланс

Балансовий метод аналізу — це відображення й аналіз кількох (найчастіше двох) груп взаємопов'язаних і взаємно врівноважених економічних показників. У формі балансу підприємство планує свою фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітує про стан своїх фінансових ресурсів та їх розміщення (бухгалтерський баланс); велике аналітичне значення має складання матеріальних балансів, балансів робочого часу і часу роботи устаткування тощо. Балансовий метод дає змогу аналізувати забезпеченість фінансово-господарської діяльності підприємств ресурсами (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих взаємопов'язаних показників.

Суть методу ланцюгових підстановок полягає у послідовній, почерговій заміні у функціональній моделі, яка описує базисний рівень економічного показника, базисних параметрів на звітні, в обчисленні умовних результатних показників та їх порівнянні для визначення впливу факторів. При цьому в першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі - структурні, в останню чергу — якісні. Якщо у формулі міститься кілька кількісних, структурних або кілька якісних показників, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них є основними, а які - похідними, які - вторинні. За почергової заміни базисних показників у формулі на звітні одержані результати можна зіставляти між собою, різниця між кожним наступним та попереднім показником і виражатиме лімітування впливу всіх інших факторів, крім заміненого (таблиці 1. 7,1. 8,1.9).

Таблиця 1.7 — Вихідні показники за 2005;2006 р.

Таблиця 1.8 — Показники інтенсивності використання ресурсів

Якщо мультиплікативна модель, що описує взаємозв'язок аналізованого показника, містить у собі лише два співмножники (типу у = аb), то для визначення факторів, які впливають на зміну показника у в динаміці (або у порівнянні з бізнес-планом), застосовують спрощений варіант методу ланцюгових підстановок — метод різниць.

Таблиця 1.9 — Метод ланцюгових підстановок

Таблиця 1.10 — Метод ланцюгових підстановок, фактори

Для визначення відокремленого впливу кожного з двох факторів на результатний показник обчислюють різниці між звітними і базисними факторними параметрами і перемножують їх на абсолютні значення іншого факторного параметра, при цьому різницю між фактичними і базисними кількісними параметрами перемножують на абсолютне значення базисного якісного, а різницю між фактичним і базисним якісним параметрами — на абсолютне значення звітного кількісного.

Таблиця 1.11 — Вплив факторів на характер змін грошових коштів

Аналіз формування прибутку підприємства — це сума балансового прибутку, зафіксована у бізнес-плані, а саме — у балансі доходів і видатків, тобто фінансовому плані підприємства. Виконання бізнес-планових показників щодо одержання балансового прибутку аналізується за його складовими частинами: прибутку від реалізації основної (товарної) продукції, прибутку від іншої реалізації, прибутків (збитків) від операцій поза реалізацією (з виділенням таких, які не пов’язані з основною діяльністю підприємства.

Для оцінки впливу обігових коштів на фінансовий стан підприємства, побудуємо графік впливу факторів, які найбільш впливові на зміни грошових коштів на ґрунті отриманих показників (таблиця 1.11).

Отримавши результати фінансового аналізу робимо слідуючи висновки.

Зовнішня ознака банкрутства, що є призупинення поточних платежів, коли підприємство не забезпечує або свідомо не здатне забезпечити виконання вимог кредиторів, відсутня.

Існують ознаки, що вказують на можливе погіршення положення підприємства. Важливу інформацію дає зіставлення даних фінансових звітів фірми з даними за ряд попередніх періодів часу і середніх даних по галузі, а також аналіз бухгалтерського балансу підприємства. Несвоєчасне надання звітності, її низька якість повинні стати приводом для аналізу процесу її складання. Запізнення з наданням звітності можуть свідчити про неефективну роботу фінансових служб підприємства, невдалій побудові інформаційної системи, що збільшує імовірність прийняття неефективних рішень. У нашому випадку звіти подаються вчасно.

Про неблагополуччя у фінансах підприємства можуть говорити зміни в статтях балансу як з боку пасивів, так і з боку активів. Причому для кожної статті балансу існують оптимальні розміри і небезпечним може бути як збільшення, так і зменшення балансових сум, узагалі різка зміна в структурі балансу. Безумовно, негативним є зменшення готівки на поточному рахунку підприємства. Але і різке збільшення також може свідчити про несприятливі тенденції, наприклад, про зниження можливостей росту й ефективності інвестицій.

Тривожним фактором є підвищення відносної частки дебіторської заборгованості в активах підприємства, тобто боргів покупців, старіння дебіторських рахунків. Це значить, що або підприємство проводить нерозумну політику комерційного кредиту стосовно своїх споживачів, або самі споживачі затримують платежі. За зовнішніми змінами статей дебіторської заборгованості може ховатися несприятлива концентрація продажів занадто малому числу покупців, банкрутство клієнтів фірми або невиправданих поступок клієнтам і так далі.

Взагалі необхідно контролювати тенденції до ліквідації підприємства, тобто його здатності виконати поточні зобов’язання.

З боку пасиву балансу сигналом неблагополуччя виступає збільшення заборгованості підприємства своїм постачальникам і кредиторам, старіння кредиторських рахунків, явна заміна дебіторської заборгованості кредиторської, але це збільшення не значне.

Збільшення заборгованості що служить, акціонерам, фінансовим органам повинні бути приводом для занепокоєння про фінансову неспроможність підприємства але цього не відбувається.

Статті рахунків про доходи і прибуток підприємства виглядають оптимістично, відзначається ріст. Зміни накладних витрат і зниження зростання прибутку відповідні росту продажів що не викликає великих занепокоїть. Погано, коли знижуються обсяги продажів, але і підозрілий їхній швидкий ріст. Останнє може означати збільшення боргових зобов’язань, підвищення напруженості з готівкою. Занепокоєння також може викликати збільшення, якщо воно відбувається повільніше.

В цілому показники балансу та звіту про фінансові результати надають підставу стверджувати, що дане підприємство перебуває в задовільному фінансовому становищі. Аналіз структури скоректованих оборотних активів показує значну долю запасів у об'ємі оборотних активів, а вплив самих оборотних активів на зміни найбільш ліквідного активу — грошових коштів, переважає над усі інші. Результати ланцюгового аналізу виділяють найвпливовіші фактори рентабельності активів: показники змін обігових коштів і затрат праці. Ґрунтуючись на цьому, можна стверджувати що поліпшення ефективності управління обіговими коштами, з точки зору фінансової доцільності, даватиме найбільші позитивні результати.

1.4 Постановка задачі

На підприємствах, основним видом діяльності яких є торгівля, головним об'єктом керування з точки зору економіки виступає ланцюжок «гроші - постачальник — товар — покупець — гроші». Цей ланцюжок є замкненою структурою і містить практично всі обігові кошти підприємства. Звичайно керівництво підприємства або його засновники зацікавлені у найбільшому прибутку на одиницю грошових коштів, вкладених у товар. Чим більше часу товар знаходиться на складах, тим менше швидкість руху коштів, тим менше прибутку принесуть гроші інвесторам.

Для підприємства життєво-важливим аспектом функціонування є швидкість обороту товару та оптимальний (з точки зору асортименту та кількості) запас готової продукції на складі. Так як асортиментний ряд продукції нараховує близько 30 позицій продукції і постійно розширяється, то, беручи до уваги різний попит на продукцію, процес управління оптимальними запасами на складі набуває все більш актуального значення з метою максимізації прибутку. Але в той же час існує доволі серйозне обмеження з боку угод постачальників, недостатності складських приміщень, що, при неправильному підборі співвідношень видів товарів на складі, може привести до недоотримання значних сум прибутку підприємством.

На підприємстві жодного разу не вирішувалась проблема оптимального розподілу запасу товарів різних асортиментних позицій з урахуванням обмеженості складських приміщень з метою недопущення втрати прибутків від неповного задоволення виникаючого попиту з боку клієнтів.

У минулому при прийнятті рішень менеджери звикли покладатися головним чином на свою інтуїцію. Хоча інтуїція, особливо досвідчених менеджерів, має велике значення, вона по визначенню позбавлена раціонального аналітичного початку. Керуючись при прийнятті рішень винятково інтуїцією, менеджер може робити висновки тільки з кінцевих результатів раніше ухвалених рішень, а таке навчання занадто дорого обходиться.

Процес моделювання рекомендує набір дій, які повинні доповнити інтуїцію при прийнятті рішень. При цьому створюється формалізована кількісна модель проблемних аспектів управлінської ситуації, що представляє сутність проблеми. Побудована кількісна модель аналізується з метою одержання певних результатів або висновків, що випливають винятково з моделі, незалежно від того, які припущення й абстрактні побудови лежали в її основі. Після цього отримані результати інтерпретуються для існуючої реальної ситуації з урахуванням тих факторів, які не враховувалися раніше в процесі формалізації задачі. Процес моделювання, доповнений досвідом й інтуїцією менеджера, дозволяє прийняти більше вдале рішення й багато чому навчитися.

Цю проблему треба вивчити більш детально та уважно з метою оптимізації роботи компанії.

Таким чином перед нами постає задача оптимального розподілу запасу продукції на підприємстві фірми «Годинникар» при обмеженні складських приміщень на підставі статистичних даних про об'єми продаж в минулому році.

Також необхідно провести дослідження попиту годинників з метою оптимізації номенклатури товару.

Оптимізувати цей аспект роботи підприємства можна побудувавши математичну модель, яка б містила данні про оптимальний запас товару, його номенклатуру, що поставляє постачальник та водночас дозволяла б максимізувати прибуток компанії, прискоривши товарообіг. Таким чином постає задача розробки оптимізаційної моделі, де враховується як відхилення від оптимального попиту (отриманого на підставі спостереження за попитом та побудови емпіричної функції його розподілу) так і мінімізації часу знаходження товару на складі. На все це накладаються обмеження: кількість товару у партії та ритмічність поставок товару визначена.