Проблеми харчування

Реферат на тему:

Проблеми харчування

Чому ми хворіємо? Це питання задають собі мільйони людей. Як зробити так, щоб жити довго, і не хворіти, радіти життю, спілкуватись і творити. Чому в самий відповідальний момент нашого існування раптом починають псуватись наші механізми захисту? Чи можливо щось зробити, щоб попередити цей процес?

Стародавня китайська приказка каже: «Свою хворобу шукай на дні тарілки!». Ця народна мудрість тисячі років визначала основні напрямки оздоровлення організму людини в східних країнах. Ще Авіцена казав: «Якщо людина захворіла, перше, що вона повинна зробити — відмовитись від їжі. Друге — очищувальні процедури для кишечнику. Третє - змінити характер харчування та промити „каналізаційні системи організму“ (лімфатичну, сечовидільна та шлунково-кишковий тракт). І тільки тоді коли це все допоможе, людина може звернутися до лікаря».

Для виникнення хвороби є як найменше чотири основні групи причин, про які ми поговоримо. А тоді спробуємо зрозуміти, що, як в старій російській приказці «7 бед — один ответ» — можливо хороший вихід з даної ситуації.

Приказка: «Ми копаємо собі могилу ложкою і виделкою» та «Свою хворобу шукай на дні тарілки!». Мають глибокий зміст. Ми практично перестали споживати живі продукти, необхідні нашому організму. До них відносяться свіжі овочі та фрукти, зелень, ягоди, парне молоко, сир домашнього приготування, свіже м’ясо, риба, соки, горіхи, злаки.

Проблеми «харчування і здоров’я» і «харчування і хвороби» тісно взаємопов'язані. Ці проблеми лежать в основі наукового обґрунтування широкого спектра практичних заходів з профілактики різних захворювань. В наш час багато людей Які не знають правила правильного харчування. Вони вживають незбалансовану, неякісну, несвіжу та іншу недоброякісну їжу, яка впливає також і на здоров’я.

Прямо (етіологічна) або непрямо (опосередковано) із проблемою «харчування і хвороби» пов’язані 5 основних груп захворювань:

1. 1.первинні (екзогенні) хвороби недостатнього або надлишкового харчування — аліментарні захворювання;

2. 2.вторинні (ендогенні) хвороби недостатнього або надлишкового харчування;

3. 3.захворювання з аліментарними чинниками ризику розвитку патології;

Класифікація аліментарних захворювань (за Б.Л. Смолянським) Хвороби і синдроми недостатнього харчування.

1. Білково-енергетична недостатність (ВЕН): слабко виражена, помірна, важка (І-III ступені БЕН) — аліментарний маразм, затримка фізичного розвитку внаслідок БЕН.

2. Білкова недостатність, уключаючи квашіоркор.

3. Вітамінна недостатність: вітаміну, А — ксерофтальмія, включаючи «курячу», або нічну, сліпоту, інші проявивітаміну О — рахіт активний, віддалені наслідки рахіту, остеомаляціявітаміну С — цингатіаміну — бері-берініацину — пелагра;

рибофлавіну — арибофлавінозвітаміну Віг — анемія, включаючи перніціозну ане­мію, або анемію Аддісона-Бірмерафолату, включаючи фолатдефіцитну анемію;

вітамінів В6, Е, К, пантотенової кислоти, біотину.

4. Мінеральна недостатність: заліза (залізодефіцитні стани, включаючи анемію);

йоду (ендемічний зоб, уключаючи природжену недостатність йоду, або кретинізм);

фтору (гіпофтороз, включаючи карієс зубів) — цинку (гіпоцинкоз, уключаючи хворобу Прасада) — селену (гіпоселеноз, уключаючи хворобу Кешана) — недостатність кальцію, фосфору, магнію, натрію, хлору, міді, хрому, марганцю.

5. Недостатність незамінних (есенціальних) поліненасичених жирних кислот (ПНЖК).

6. Не уточнені види недостатнього харчування (харчових волокон, окремих амі­нокислот тощо).

Хвороби і синдроми надмірного харчування.

1. Енергетична надмірність харчування — аліментарне (екзогенно-конституціональне) ожиріння І-IV ступеня.

2. Синдром білкової надмірності харчування.

3. Синдром надмірності ПНЖК.

4. Вітамінна надмірність — гіпервітамінози, А і Dгіперкаротинодерміянеуточнені - вітаміну С, ніацину тощо.

5. Мінеральна надмірність: фтору (флюороз) — селену (селеном) — молібдену (молі­бденова подагра) — кобальту (кобальтова міокардіопатія) — заліза (гемосидероз) — каль­цію, фосфору, натрію тощо.

Неуточнені - ендемічний деформуючий остеоартроз, або хвороба Кашина-Бе­ка (можливо, мінеральний полімакроі мікроелементоз).

Серед хронічних захворювань, поширених у світі, аліментарна пато­логія посідає провідне місце — нею уражені сотні мільйонів людей. Найбільше значення за глобальною поширеністю і впливом на здоров’я і тривалість життя мають білково-енергетична і білкова недостатність, залізодефіцитні анемії, ендемічний зоб, авітамінози, особливо рахіт і ксерофтальмія, ожиріння.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), на зем­ній кулі більш ніж 800 млн. чоловік хронічно недоїдають і мають той або інший ступінь білково-енергетичної або білкової недостатності, біля 1500 млн. осіб страждають на залізодефіцитну анемію, майже у 250 млн. чоловік виявлений ендемічний зоб, а біля 20 млн. мають церебральні по­рушення, у тому числі кретинізм, спричинені дефіцитом йоду у харчу­ванні. У зв’язку з недостачею вітаміну, А у їжі більш ніж 13 млн. дітей уражені ксерофтальмією і щорічно майже 0,5 млн. з них частково або по­вністю утрачають зір.

Експерти ВООЗ відзначають, що недостатнє харчування і голод за­лишаються найважливішими економічними і медико-соціальними проб­лемами у багатьох частинах світу. Полярною проблемою є енергетичне надмірне харчування і пов’язане з ним аліментарне ожиріння, на яке страждають у промислове розвинутих країнах 20−25% дорослих і 5- 10% дітей. Аліментарні захворювання, спричинені недостатнім і надмірним харчуванням, у тій або іншій формі існують у кожній країні. У країнах, що розвиваються, переважають аліментарні захворювання, спричинені недостатнім харчуванням, однак окремі групи населення страждають на ожиріння. У той же час у промислове розвинутих країнах патологія, спричинена недостатнім харчуванням, спостерігається як серед малозабезпечених верств населення, так і серед людей, котрі мають матеріальні можливості для вільного вибору харчових продуктів, але допускають відхилення від раціонального харчування через недостатнє гігієнічне виховання, низьку «культуру харчування».

Розглянуті положення на прикладі залізодефіцитної анемії наведені у таб.1.

Таблиця 1. Частота залізодефіцитної анемії залежно від регіону, віку і статі (дані ВООЗ, 1990).

У цілому в промислове розвинутих країнах, у тому числі в Україні, з аліментарної патології в основному зустрічаються ожиріння, залізодефіцитні стани, в тому числі анемія, і гіповітамінози. Спорадично зустріча­ються первинна білково-енергетична або білкова недостатність і авітамі­нози, в окремих місцевостях — ендемічний зоб, зокрема у Західній Україні. У разі погіршення соціально-економічного стану у будь-якій країні спостерігається ріст аліментарної патології у зв’язку з дефіцитом у харчуванні повноцінних тваринних білків, вітамінів і деяких мінераль­них речовин.

Захворювання з аліментарними чинниками ризику розвитку патології.

У розвитку багатьох хвороб мають більше або менше значення різні, часто не співпадаючі і навіть протилежні аліментарні чинники. Доскона­лість регулюючих систем організму не абсолютна, тому будь-яка форму­ла збалансованого харчування не може бути однаково адекватною для всіх процесів життєдіяльності навіть здорових людей. Це положення на­буває особливого значення під час вирішення питань аліментарної про­філактики різних захворювань: склад нутрієнтів, корисний для попере­дження розвитку однієї патології, може бути некорисним для іншої і навіть несприятливим для третьої.

Важливу роль відіграють індивідуальні генетичні особливості мета­болізму і функції органів і систем. Наприклад, у разі споживання великої кількості насичених жирів або холестерину в одних людей ліпідний об­мін суттєво не змінюється, тоді як у інших він порушується навіть у разі меншого їх споживання. Отже, один і той самий нутрієнт спричинює ін­дивідуальні метаболічні реакції організму, які доповнюються фізіологіч­ними чинниками: віком, статтю, фізичною активністю тощо. У разі роз­витку певної патології ці явища ускладнюються. У разі атеросклерозу спостерігаються кілька типів порушень ліпідного обміну, аліментарна профілактика яких потребує різних підходів до нутрієнтного складу хар­чування. Крім того, це захворювання супроводжується такими порушен­нями ліпідного обміну, які не піддаються корекції харчуванням.

Розглянуті передумови необхідні для розуміння складного питання аліментарної профілактики масових неінфекційних захворювань, які ма­ють мультифакторіальну етіологію: хвороб, зумовлених атеросклерозом, перш за все ішемічної хвороби серця (ІХС), гіпертонічної хвороби, цук­рового діабету, деяких злоякісних новоутворень, жовчнокам’яної і сечо­кам'яної хвороби, подагри тощо. У генезі цих та інших захворювань алі­ментарні чинники ризику нерідко мають велике значення, але не є єдиними або головними. Як приклад наведемо ІХС, яка не завжди, але у більшості випадків зумовлена атеросклерозом коронарних артерій. Виді­лено більше 100 чинників ризику, у тому числі аліментарних, розвитку ІХС атерогенного генезу, але фактичне значення більшості з них невелике або сумнівне. Нині виділяють 7 головних чинників ризику ІХС: 1) вік — чоловіки віком понад 45 років, жінки віком понад 55 років- 2) наяв­ність передчасної ІХС у родичів першого покоління- 3) порушення ліпід­ного обміну — різні типи дисліпопротеїдемій- 4) паління- 5) артеріальна гіпертензія- 6) цукровий діабет- 7) гіподинамія. Значення аліментарних чинників простежується відносно 3 із них: порушення ліпідного обміну, артеріальна гіпертензія і цукровий діабет.

Не викликає сумніву роль харчування у комплексі заходів з первин­ної і вторинної профілактики масових неінфекційних захворювань. Од­нак під час планування стратегії і тактики аліментарної профілактики захворювань, на розвиток яких впливають багато чинників ризику, часто відбувається підміна понять «етіологія» і «чинники ризику». Помилкове ототожнення чинників ризику з дійсними причинами хвороби створює ілюзію теоретичного вирішення проблеми етіології і патогенезу захво­рювань. Чинники ризику захворювань є тільки чинниками, що переду­ють захворюванню і мають з ним самостійний стійкий, але імовірнісний зв’язок. У цьому разі не слід змішувати можливий абсолютний ризик для усього суспільства і абсолютний ризик для окремої людини і навіть груп населення. Вони нерідко суттєво відрізняються. Сформоване уявлення про профілактичний парадокс: великі успіхи у масштабах суспільства можуть мати незначне позитивне або навіть негативне значення для Складним є питання про роль харчування у виникненні цукрового ді­абету. Хвороби, які нерідко здавалися мономорфними, виявилися не тільки клінічне варіабельними, але багато з них розпалися на синдромо-подібні, але нозологічно відокремлені форми, які розрізняються в одних випадках за етіологією, а у інших — за патогенезом і, що саме головне, потребують різних профілактичних і лікувальних підходів. Це положен­ня стосується і цукрового діабету.

Цукровий діабет виникає внаслідок впливу багатьох ендогенних, у тому числі генетичних, і екзогенних чинників. Він об'єднує різну за етіо­логією групу хвороб із загальним синдромом — станом хронічної гіпер­глікемії. За поширеністю і медико-соціальною значущістю виділяють З клінічних класи (форми) цукрового діабету: інсулінозалежний цукровий діабет (ІЗЦД), інсуліннезалежний цукровий діабет (ІНЦД) і цукровий діабет, пов’язаний з недостатнім харчуванням (ЦДНХ). У промислове розвинутих країнах, уключаючи Україну, поширені ІЗЦД і ІНЦД, у бага­тьох країнах, що розвиваються, — ЦДНХ. Дієтичне харчування є обов’язковим і постійним методом лікування і вторинної профілактики усіх хворих на цукровий діабет. Однак принци­пи дієтотерапії різні при різних формах цукрового діабету. Це стосується і ролі аліментарних чинників у первинній профілактиці цукрового діабету.

Таким чином, у профілактиці цукрового діабет} мати першорядне значення (у разі ЦДНХ), бути чинником у разі ІНЦД) або не мати суттєвого значення (у разі ІЗЦД).

ПЛАН

1. 1.Основні групи захворювань, пов’язані з проблемами в харчуванні.

2. 2.Хвороби і синдроми недостатнього харчування.

3. 3.Хвороби і синдроми надмірного харчування.

4. 4.Захворювання з аліментарними чинниками ризику розвитку патології.

5. 5.Список використаної літератури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. 1.Фізіологія та гігієна харчування / Столяр В.І.- К.: «Здоров'я», 2000. 336 с.

2. 2.Популярно о питании, И. О. Мартынюк, А. И. Столмакова, «Здоровье», — 1990 г.

3. 3.Рациональное питание, К., — «Наукова думка», Смоляр В. И., — 1991 г.