Економічна сутність витрат на виробництво продукції

Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводсь-ку) собівартість, а витрати на виробництво і збут — повну собівар-тість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено статтею 9 Закону України «Про оподатку-вання прибутку підприємств» .

Витрати на виробництво валової продукції (чи собівартість валової продукції) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на виробництво промислової продукції (робіт, послуг).

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і досто-вірне визначення фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом і збутом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Дані обліку витрат використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів та підприємств в цілому, фактичної ефектив-ності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків.

У зв’язку з цим повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за пла-нованими (звітними) періодами.

За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за це-хами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремлени-ми структурними підрозділами виробництв.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство.

До основного виробництва належать, цехи, дільниці, що беруть безпосередньо участь у виготовленні продукції.

Витрати на виробництво класифікуються за такими ознаками:

Таблиця 1.1

Класифікація витрат на виробництво продукції підприємства

Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних фондів. забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устат-кування, різними видами енергії, транспортними та іншими послуга-ми. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетич-ні, транспортні та інші підрозділи.

До непромислового господарства належить: не заводський тран-спорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції.

Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окре-мих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виро-бів, виготовлених за індивідуальними замовленнями) чи груп одно-рідних виробів.

За видами витрати класифікуються за економічними елемента-ми та за статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Об'єкт обліку витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Необхідною умовою відображення витрат у фінансовій звітності є їх визнання та достовірна оцінка.

Нормами П (С)БО 16 суворо регламентуються умови визнання витрат підприємства .Так, згідно п. 5−8 даного положення витрати визнаються за наступних умов:

• 1. Зменшення активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Приклад, списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати персоналу підприємства.
• 2. Визнання на основі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Приклад: нарахування амортизації основних засобів, нарахування амортизації нематеріальних активів.
• 3. Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства. Приклад: уцінка запасів, створення резерву сумнівних боргів.
• 4. Можлива достовірна оцінка суми витрат.

Витрати включаються до Звіту про фінансові результати на підставі принципу відповідності. Тому витрати визнаються в момент виникнення і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Крім того, витрати визнаються на підставі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» має такі субрахунки:

• — субрахунок 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», наякому ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції;
• — субрахунок 902 «Собівартість реалізованих товарів» призначенийдля відображення собівартості реалізованих товарів;
• — субрахунок 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», на якому ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг.

Дані по рахунку 90 відображаються у Звіті про фінансові результати ряд. 040.

Собівартість реалізованих товарів визначається згідно Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».