Логістичний підхід підвищення конкурентоспроможності підприємства ПАТ «ХАРКІВВОДПРОЕКТ»

НАЦІОНАЛЬНИЙ АЕРОКОСМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.Є. ЖУКОВСЬКОГО

«Харківський авіаційний інститут»

Факультет економіки та менеджменту Кафедра менеджменту Пояснювальна записка до дипломної роботи на тему: Логістичний підхід підвищення конкурентоспроможності підприємства ПАТ «ХАРКІВВОДПРОЕКТ»

Виконав студент 4 курсу, групи642м напряму підготовки 6.30 601 — «Менеджмент»

Макогон Г.І.

Керівник Лисенко Д.Е.

Рецензент Філіпковська Л.О.

Харків — 2013 рік ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ.1 ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМИ СКЛАДСЬКОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Аналіз бізнес-середовища

1.2 Методи модернізації логістичних процесів складування

Висновок до розділу 1

РоздІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПАТ «ХАРКІВВОДПРОЕКТ»

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Вивчення структури управління підприємством засобами програми «ОРГ-Майстер»

2.3 Класифікація бізнес процесів ПАТ «ХАРКІВВОДПРОЕКТ»

2.4 Логістичні процеси на підприємстві

2.5 Оцінка конкурентоспроможності ПАТ «ХАРКІВВОДПРОЕКТ»

Висновок до розділу 2

Розділ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ШЛЯХОМ ПОКРАЩЕННЯ СКЛАДСЬКИХ ПРОЦЕСІВ ПАТ «ХАРКІВВОДПРОЕКТ»

3.1 Розгляд можливого вдосконалення системи складування запасів підприємства

3.2 Оцінка ефективності запропонованих заходів

3.3 Перспективи подальшого застосування заходів

Висновки до розділу 3

рОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Короткий опис прототипу об'єкта проектування і його спрощена функціональна схема

4.2 Виявлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що діють в робочій зоні АТ «ХАРКІВВОДПРОЕКТ»

4.3 Аналіз можливих наслідків впливу негативних факторів на працюючих

4.4 Заходи щодо попередження, запобігання або зменшення можливого впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів на працюючих

Висновок до розділу 4

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП логістичний конкурентоспроможність складування програма Метою даної роботи є розглянути можливий логістичний підхід до конкурентоспроможності на ринку ПАТ «ХАРКІВВОДПРОЕКТ». Для цього ми розглядаємо систему складування інституту. Завдання полягає в тому, щоб покращити систему складування на підприємстві створити умови за яких підприємство буде на високому рівні по відношенню до інших організацій.

Об'єкт дослідження представляється Харківський інститут водного господарства ПАТ «ХАРКІВВОДПРОЕКТ», який був створений в 1963 р., і на даний момент промишляє буріння свердловин в Харкові та області.

Предметом дослідження являється склад орендований підприємством під зберігання там сталевих труб, наше завдання полягає в тому, щоб запропонувати кращий варіант розгортання бізнесу в майбутньому ніж зараз.

Зважаючи на нинішню ситуацію в країні, представлена тема є актуальною на сьогодні, оскільки не правильне розпорядження капіталами підприємства може призвести до банкротства організації, звісно це стосується і розподілу капіталу на оренду складу. Враховуючи всі варіанти оренди приміщення та зберігання на складі товару ми можемо обрати за допомогою логістичних процесів найвигідніший варіант оренди приміщення.

На сучасному етапі реформування економіки нарощування економічної потужності і конкурентоспроможності стають ключовими проблемами, визначальними результативність всіх інституційних перетворень. Проблема підвищення конкурентоспроможності в усьому розмаїтті її аспектів відображає практично всі сторони життя суспільства і тому незмінно перебуває під пильною увагою держави в розвинених ринкових країнах. Ринкова модель економіки, що базується на вільній конкуренції незалежних господарюючих суб'єктів різного масштабу, від індивідуальних підприємців до великих бізнес структур. Це особливо актуально для нинішнього етапу перетворень і потепління відновлювального зростання і становлення підприємств сервісу. В умовах жорсткої обмеженості людських і фінансових ресурсів підвищується значимість малих підприємств сфери сервісу і послуг. Тому підвищується актуальність створення адаптивних, конкурентоспроможних систем управління для підприємств сервісу.

Розвиток і глобалізація світової економіки ставить перед сучасним бізнесом все більш складні завдання, що вимагають високого рівня організації логістики. Забезпечити оптимальні умови складської обробки і зберігання своїми силами може далеко не кожна компанія, адже подібна діяльність вимагає не тільки чималих фінансових витрат, а й наявності відпрацьованих бізнес технологій.

Транспортування та переміщення — істотна частина складського процесу, проте з точки зору клієнта, всі внутрішні переміщення і транспортування не додають цінності продукту. Клієнту все одно, на які відстані і якими способами переміщається продукт. І якщо підходити до змін, то скорочення довжини потоку може призвести до досить вражаючих результатів.

Розділ.1 ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМИ СКЛАДСЬКОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Аналіз бізнес-середовища

Інформація в бізнесі є найважливішим чинником виробництва. Можливості підприємства обмінюватися інформацією з зовнішнім середовищем дозволяють успішно вирішувати наступні стратегічні завдання:

1) забезпечення гнучкості виробництва і зміни асортименту продукції у відповідності з попитом на ринку;

2) використання ефективних форм планування, мотивації та контролю в управлінні підприємством на достатній інформаційній базі;

3) створення та ефективне застосування комплексних систем управління якістю продукції, забезпечуючи результативну зворотний зв’язок з ринком;

4) управління зниженням витрат підприємства, не знижуючи якості продукції, спираючись на оцінку чутливості ринку до такого роду змінам;

5) ефективне управління трансакційними витратами Результати діяльності підприємства значною мірою визначаються зовнішнім середовищем. Керівники та спеціалісти підприємств повинні знати цю середу, вміти реагувати на її зміни і враховувати в процесі організації фінансово-економічної діяльності. Цілком очевидно, що підприємство як відкрита система залежить від поставок ресурсів, енергії, кадрів, споживачів і т.д. Для кожного з них важливо постійно пристосовуватися до цього середовища з тим, щоб вижити і забезпечити ефективну роботу і конкурентоспроможність.

Зовнішнє середовище підприємства являє собою сукупність систем (сил і суб'єктів), які знаходяться за межами підприємства і не є сферою безпосереднього впливу з боку структур його управління.

Найбільш поширеним є уявлення бізнес-оточення підприємства як сукупності факторів економічного, технічного, політико-правового, екологічного, соціально-культурного та демографічного характеру.

Демографічні чинники включають в себе об'єктивні характеристики індивідів — споживачів продукції: вік, освіта, стать, сімейний стан.

Економічні фактори характеризують тенденції зміни цін, доходів, заощаджень, інвестицій, доступність кредитних ресурсів, рівень безробіття.

Екологічні фактори відображають доступність для виробництва природних ресурсів, екологічні перешкоди для бізнесу, екологічні вимоги до продукції підприємства.

Політико-правові чинники виявляють політичні тенденції, здатні вплинути на бізнес, правове середовище бізнесу, антимонопольні закони, податкову політику.

Соціально-культурні фактори відображають зміни відносин споживача до продуктів, зміни в життєвому укладі окремих категорій споживачів.

Деякі фактори оточення можуть одержати кількісну оцінку (рівень безробіття, процентні ставки на капітал, рівень доходів населення та ін.) Для такого роду факторів аналіз зводиться до встановлення їхньої динаміки й оцінки значимості цієї динаміки для вибору стратегії бізнесу.

Взаємопов'язаність факторів зовнішнього середовища діяльності підприємства проявляється рівнем сили, з якою зміна одного чинника впливає на інші ланки (фактори) зовнішнього середовища. Тому вплив цих факторів необхідно вивчати за їх сукупністю і з урахуванням динаміки зміни.

Уміння врахувати вплив всієї сукупності факторів зовнішнього середовища на діяльність підприємства вимагає глибоких знань і певного практичного досвіду.

При характеристиці динаміки дуже важливо враховувати фактор рухливості, швидкості зміни в навколишньому середовищі. Для обліку сили впливу цього фактора необхідно мати відповідну інформацію про зміну різноманітних процесів і умов, на основі яких можна виробляти більш обґрунтовані рішення. Так, у процесі виробництва технічно складних товарів слід відстежувати всі технологічні нововведення, щоб бути на рівні не нижче конкурентів і т.д.

Багато підприємств стикаються у своїй діяльності і з невизначеністю зовнішнього середовища. Йдеться про кількість необхідної інформації при оцінці певного чинника і забезпеченні її достовірності. Відсутність повної інформації призводить до прийняття рішень, які не можна визнати ефективними.

Вміле використання інформації дозволяє підприємству домагатися довгострокового виживання і розвиватися в умовах складно і постійно мінливого зовнішнього середовища. У цьому відношенні важливе значення має створення обґрунтованих організаційних структур підприємства, які повинні бути зорієнтовані не тільки на сьогоднішній день, але і на майбутні події. Особливе значення має вихід з непередбачуваною ситуації шляхом заздалегідь прогнозованого поведінки. Підприємства повинні постійно так координувати свою діяльність, щоб знайти рішення, що враховує конкретну ситуацію.

Виключно важливу роль у взаємодії із зовнішнім середовищем мають системний аналіз і синтез.

У процесі аналізу необхідно вивчати зовнішнє середовище підприємства (загальні умови досягнення цілей підприємства), складові елементи організаційної системи (задачі, використання робочої сили, матеріальних ресурсів тощо) і відносини на підприємстві (трудові взаємини і відносини розподілу, які пов’язують елементи один з одним в систему із зовнішнім середовищем і т.д.).

За аналізом слід синтез організаційної системи.

Виходячи з політики підприємства в процесі синтезу виявляють, як організаційні структури підприємства сприяють досягненню економічних цілей (ефективному використанню ресурсів і досягненню високих кінцевих результатів).

З наведених положень випливає важливий висновок, що інформація про зовнішнє середовище є вирішальною умовою щодо прийняття рішень підприємства з кожної конкретної економічної проблеми. Рішення про вибір розвитку діяльності приймається з урахуванням стану зовнішнього середовища (при певних даних), коли з декількох альтернатив дії повинна бути обрана та ал’тернатіва, яка найкраще сприяє здійсненню мети.

Таким чином, зовнішнє середовище підприємства укладає в собі безліч факторів, найважливішими з яких є міжнародні, національні, економічні, демографічні та ринкові. У число останніх входять психологія споживача, новизна конструкцій, технологій і конкурентоспроможність продукції, а також форми конкуренції і система маркетингу.

Зовнішнє середовище — це сукупність активних господарюючих суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх умов і факторів, що діють в оточенні підприємства і впливають на різні сфери його діяльності.

Зовнішнє середовище поділяють на:

— Мікросередовище — середовище прямого впливу на підприємство, яку створюють постачальники матеріально-технічних ресурсів, споживачі продукції (послуг) підприємства, торговельні та маркетингові посередники, конкуренти, державні органи, фінансово-кредитні установи, страхові компанії;

— Макросередовище, яка впливає на підприємство і його мікросередовище. Вона включає природне, демографічну, науково-технічну, економічну екологічну, політичну та міжнародну середу. Підприємство повинно обмежувати негативні впливи зовнішніх факторів, найбільш істотно впливають на результати його діяльності або, навпаки більш повно використовувати сприятливі можливості.

Зовнішнє середовище характеризується:

1) складністю — кількістю і різноманітністю факторів, на які підприємство має реагувати;

2) взаємопов'язаних чинників — силою, з якою зміна одного чинника впливає на зміну інших факторів;

3) рухливістю — швидкістю, з якою відбуваються зміни на фінансових ринках, в соціально-політичної ситуації в оточенні підприємства;

4) невизначеністю — ступенем повноти та достовірності інформації про фактори середовища та тенденції їх змін.

Сукупна дія всіх факторів зовнішнього середовища формує рівень нестабільності і визначає доцільність і спрямованість оперативного втручання в процеси.

Фактори бізнес-середовища підприємства У навколишньому світі можна виділити системи, з якими підприємство активно взаємодіє. Ця взаємодія дозволяє встановити найбільш важливі стратегічні і тактичні цілі свого розвитку і визначити, як ці цілі сприймаються зовнішнім середовищем. Пізнання характеру впливу цих систем (факторів) є запорукою успішного господарювання на основі прийняття рішень з різних проблем економіки підприємства. Окремими авторами висловлюються думки, що важливими факторами, що впливають на становище підприємства, є економічні: рівень доходів, ставка відсотка, обмінний курс валют, рівень безробіття. Решта, такі як соціальні, юридичні, технологічні і політичні, утворюють фактори зовнішнього середовища другого, третього і т.д. порядку.

У книзі під ред. А. П. Градова висловлюються міркування, що залежно від широти і періодичності (частоти) впливу на діяльність підприємства зазначені фактори можна розділити на дві групи: фактори найближчого оточення (прямого впливу на діяльність підприємства) і фактори віддаленого оточення (непрямого впливу зовнішнього середовища).

Інші автори вказують, що до факторів прямого впливу належать ті, які пов’язані з даним підприємством у силу виконуваних ним цілей і завдань: постачальники, споживачі, акціонери, конкуренти, товариства споживачів, інші контактні аудиторії (органи влади, фінансові інститути і т.д.). До другого ряду змінних зовнішнього середовища (до факторів непрямого впливу) належать соціальні, економічні, політичні, юридичні, технологічні та інші фактори зовнішнього середовища. Ця група факторів не має прямого впливу на оперативну діяльність підприємства, але вона зумовлює стратегічно важливі рішення розвитку економіки підприємства.

Досвід роботи підприємств свідчить, що виключно важливе значення має збір і накопичення необхідної інформації про середовище організації. Причому близько 90% потрібної, достовірної інформації можна отримати з легальних джерел. Тому немає необхідності прагнути знайти деякі особливі джерела. Оцінка інформації є заключним етапом аналізу організаційного середовища. Підсумки оцінки є основою стратегічного аналізу і визначення можливих варіантів стратегії розвитку економіки підприємства. Важливе значення має оцінка інформації для з’ясування негативних і позитивних впливів середовища на майбутню діяльність організації. У процесі оцінки фокус переміщається від розуміння середовища до розуміння того, що даний стан середовища може означати для організації.

Факторів зовнішнього навколишнього середовища в системі управління в управлінській науці як на більш ранньому періоді, так і в даний час не приділялося достатньо уваги. Отже, проблема залишається малодослідженою і особливо такі її фактори, як: значення зовнішнього середовища для управління; визначення зовнішнього середовища; взаємозв'язок факторів зовнішнього середовища; складність зовнішнього середовища; рухливість зовнішнього середовища; невизначеність зовнішнього середовища; середовище прямого впливу; середовище непрямого впливу; міжнародне оточення .

Зарубіжні країни виробили кілька поширених методів оцінки факторів зовнішнього середовища. Серед них — метод 5×5. Цей метод для визначення найбільш значимих елементів зовнішнього середовища був запропонований в 1989 р. А. X. Мескон. Він включає в себе п’ять питань про п’ять факторів зовнішнього середовища.

1. Якщо ви володієте інформацією про фактори зовнішнього середовища, назвіть хоча б 5 з них.

2. Які 5 факторів зовнішнього середовища становлять для вас найбільшу небезпеку?

3. Які 5 факторів із планів ваших конкурентів вам відомі?

4. Якщо ви визначили напрямки стратегії, які 5 факторів могли б стати найбільш важливими для досягнення ваших цілей?

5. Назвіть 5 зовнішніх просторів, що включають можливість змін, які могли б стати сприятливими для вас.

Для отримання достовірних відповідей на кожні з 5 питань необхідно зібрати вже існуючу інформацію про зовнішнє середовище і спробувати дати прогнози її майбутнього стану.

У країнах Західної Європи використовують і інший метод оцінки, який являє собою перелік з 4 питань. Цей метод включає основні критерії оцінки впливу кожного значущого фактора середовища на майбутнє організації:

1. Як (позитивно чи негативно) даний фактор може вплинути на становище організації?

2. Яка ймовірність посилення цього чинника, чи можна буде його простежити?

3. Наскільки велике буде вплив фактора на організацію?

4. Коли вплив цього фактора на організацію може ослабнути? Найближчим часом? У терміновому періоді? Через тривалий час?

При аналізі необхідно оцінювати ймовірність посилення фактора і силу його впливу на організацію. Особливу увагу потрібно приділяти тим чинникам, вплив яких на діяльність організації є високим.

Широке поширення в країнах ринкової економіки при оцінці середовища отримав метод СВОТ (SWOT — по початкових буквах англійських слів — «сила», «слабкість», «можливості» і «загрози»). На основі цього методу організації, з одного боку, виявляють і оцінюють сильні і слабкі сторони своєї діяльності, а з іншого боку, визначають можливості розвитку діяльності в майбутньому і враховують загрози, що містяться у зовнішньому середовищі.

Посилене вирішення питань управління діяльністю організації в значній мірі залежить від здатності менеджерів (керівників) намітити курс сталого ефективного розвитку економіки (або переходу до такого стану), здатності організувати справу у відповідності з наміченим курсом і здібності підвищити ентузіазм і зацікавленість людей в роботі.

Таким чином, під факторами зовнішнього середовища розуміється сила, з якою зміни одного фактора впливають на інші чинники. Звідси слід розуміти, що при організації управління необхідно максимально враховувати фактори зовнішнього впливу і розглядати конкретну організацію як цілісну систему, що складається з взаємно пов’язаних частин.

Зовнішнє середовище організації містить перелік елементів, таких як споживач, конкуренти, державні органи, постачальники, фінансові організації, трудові ресурси, технології, культура, демографія, релевантних по відношенню до організації.

Роль аналізу бізнес-середовища в діяльності підприємства Аналіз зовнішнього середовища — процес, призначений для контролю факторів, зовнішніх по відношенню до організації, з метою визначення перспективних можливостей і небезпек.

З точки зору оцінки цих загроз і можливостей роль аналізу зовнішнього середовища в процесі стратегічного планування полягає по суті у відповіді на три конкретні питання:

1. Де зараз знаходиться підприємство?

2. Де, на думку вищого керівництва, повинне знаходиться підприємство в майбутньому?

3. Що має зробити керівництво, щоб підприємство перемістилося з того положення, в якому перебуває зараз, у те положення, де його хоче бачити керівництво?

Сутність аналізу стану зовнішнього середовища і діяльності підприємства — в систематичному вивченні і оцінці контрольованих і неконтрольованих факторів (об'єктів і подій), що відносяться до підприємства. Головною метою такого аналізу є отримання необхідної планово-прогнозної інформації, а додаткова мета — виявити сильні і слабкі сторони самого підприємства, а також і можливостей та ризиків, пов’язаних з його зовнішнім середовищем.

При аналізі стану зовнішнього середовища особлива увага приділяється аналізу ринків, рівня конкуренції та технологій. Аналіз роботи підприємств конкурентів будується за такою ж схемою, як і власне виробництво. Даний підхід даємо повну картину порівняльного аналізу.

У практиці використовують різні види аналізу та його комбінації. Так, розрізняють аналіз, що проводиться винятково на базі минулого фактичної інформації (аналіз фактів), на базі інформації, орієнтованої в минуле і майбутнє (аналіз подій і відхилень), на базі майбутньої інформації (аналіз планованих показників). Аналіз відхилень є частиною процесу контролю; аналіз планованих показників служить для оцінки планів і вибору нових альтернатив.

На практиці сформувалися специфічні методи аналізу, об'єктами яких можуть бути як окремі групи і процеси, так і цілі галузі. До найбільш популярних методів аналізу відносяться: функціонально-вартісний аналіз. При цьому методі об'єктом аналізу найчастіше служать продукти, продуктові групи і виробничі процеси. Вартісний аналіз дозволяє мінімізувати витрати на виробництво продукції. При використанні даного аналізу на підприємстві повинна бути налагоджена не тільки фінансово-аналітична група, а й маркетингові служби.

Бенчмаркінг. Даний метод являє собою процес точного вимірювання та порівняння всіх операцій з розробки та впровадження продуктів світового класу, як на власному підприємстві, так і у конкурентів. Об'єктом аналізу є продукти та їх компоненти, функції і процеси на підприємстві, пов’язані з виробництвом, розробкою та збутом продукції. При цьому аналізі відбувається порівняння «кращих з кращих» в даній області, сегменті ринку, сфері бізнесу. Виявлення недостатньої ефективності виконання тих чи інших функцій та підсумкового результату діяльності підприємства — мета такого аналізу. Сукупність функцій найчастіше представляється як ланцюжок процесів створення вартості, яка на початку і наприкінці пов’язується з діяльністю партнерів по ринку.

Аналіз полів бізнесу. Аналіз впливу ринкових стратегій на прибуток, що проводиться як для підприємства в цілому, так і для кожного з його напрямків. При даному аналізі враховується не тільки потік грошової маси, але й показники повернення інвестицій на капітал, ліквідності, фінансової стійкості.

Класичний порівняльний аналіз. При даному аналізі зіставляються техніко-економічні та фінансові показники власного підприємства з підприємствами конкурентами. Порівняння може відноситися до конкретного періоду і бути статичним в часі.

Порівняльний галузевий аналіз. Аналіз показників підприємств однієї галузі. Наприклад, оборот, продуктивність праці, рентабельність і т.д.

Кількісний аналіз стану зовнішнього середовища базується переважно на абсолютних, відносних показниках і індексах і представляється вигляді аналітичних таблиць і графіків.

Як правило, фірми вважають за краще використовувати декілька видів аналізу одночасно.

Загальна мета прогнозу стану зовнішнього середовища — створити надійні основи для планування власного майбутнього розвитку бізнесу, оскільки розвиваються системи, яким і є будь-який бізнес, повинні завжди враховувати стан зовнішнього середовища.

Спеціальна мета — виявити шанси і ризики підприємства і його розвитку в зовнішньому середовищі.

Можливості класифікації прогнозів стану зовнішнього середовища пов’язані з видом і величиною досліджуваної області, видом досліджуваних продуктів (змінних), з процесами збору та обробки інформації.

Наприклад, об'єктами прогнозів можуть бути наступні сфери зовнішнього середовища або їх сегменти: економічна, соціально-культурна, демографічна, технологічна, політико-правова, екологічна, міжнародна Для кожного регіону є спільні та відмінні риси прогнозу стану зовнішнього середовища. Прогнози стану зовнішнього середовища поділяються на якісні та кількісні, іншому, подібний розподіл на якісні та кількісні, є і в методах збору інформації про стан зовнішнього середовища. Найпростіше, що можна порадити підприємцю в аналізі зовнішнього середовища — звернутися до історичних показниками. Дані по всіх регіонах Росії зберігаються в інституті статистики.

Спільними об'єктами якісного прогнозування стану зовнішнього середовища в першу чергу для підприємства є тенденції суспільного і політико-економічного розвитку, що відображаються в основному в законодавстві. Наприклад, закон про податки, закон про акціонерні товариства, закон про участь в управлінні комерційними та некомерційними підприємствам, закон про місцеве самоврядування, тенденції державної політики в галузі транспорту, енергозабезпечення, захисту навколишнього середовища, праці та зайнятості тощо.

Все це тісно пов’язано з діяльністю підприємств, впливає на їх розвиток. Однак, світовий досвід показує, що політична ситуація завжди представляє для підприємств важко прогнозовану область і є зоною фінансових і соціальних ризиків. До спеціальних об'єктів прогнозування стану зовнішнього середовища відносяться технологічний розвиток, характер і терміни розвитку ринкової активності конкурентів і постачальників, якісні зміни попиту на ринку.

Методи якісного прогнозування стану зовнішнього середовища засновані на різних видах опитування. додаткові, як Інтернет, голосова пошта, міні телеконференція.

Перша група методів опитування — одноступінчасті методи — базується на прямих опитуваннях. При цьому методі потрібно точних підхід до аналізу вибірок і ймовірностей. Даний метод допомагає спрогнозувати вигляд і терміни зміни ринкової активності, як конкурентів, так і споживачів.

Друга група методів опитування — багатоступінчасті методи — засновані на зверненні до певного кола експертів (Метод Дельфі):

1) розробка опитувальника і передача його експертам;

2) звід окремих анонімних відповідей в один груповий відповідь;

3) інформування учасників про зміст групового відповіді і проведення нового, уточненого опитування;

4) підбиття підсумків опитування.

Інформація надходитиме має «зворотний зв’язок», що призводить до більш точних даних. Технічний розвиток зовнішнього середовища може бути с прогнозовано на рівні галузі. Методи прогнозування можуть застосовуватися як в комбінації, так і окремо, як макро, так і міні методами.

Таким чином, аналіз зовнішнього середовища дозволяє організації створити перелік небезпек і можливостей, з якими вона стикається в цьому середовищі. Для успішного формування стратегії керівництво повинно мати повне уявлення про істотні зовнішні проблеми.

Конкурентне середовище впливає на формування активної і пасивної складових конкурентоспроможності фірми: чим вище інтенсивність конкуренції (і, отже, більш агресивна конкурентне середовище), тим сильнішою має бути розвинена пасивна конкурентоспроможність (для адаптації до конкурентного середовища), так як у організації менше можливостей для впливу на конкурентне середовище в силу непорівнянності внутрішніх сил фірми із зовнішніми впливами. Активна конкурентоспроможність потрібна фірмі для зниження інтенсивності конкуренції: якщо фірма займає велику частку ринку, то її ринкова влада буде вище (і сильніше активна конкурентоспроможність), а інтенсивність конкуренції з боку конкурентів нижче.

Для ступеня інтенсивності конкуренції використовують зазвичай модель Майкла Портера. Вона описує функціонування конкурентного середовища в рамках п’яти основних конкурентних сил.

1. Загроза виходу на ринок нових компаній.

Загроза виходу на ринок нових компаній полягає в тому, що вони додають в галузь нові виробничі потужності і тим самим можуть зменшити ринкові частки існуючих конкурентів. Крім того, «новачки» можуть привнести суттєві ресурси (такі як розвинена реклама), що не були до цього обов’язковими для успішної діяльності на ринку. Дана загроза тим нижче, чим вище бар'єри входу в галузь.

Бар'єри входу поділяються на нестратегічні і стратегічні бар'єри. Нестратегическими називаються бар'єри, створювані фундаментальними умовами галузі, факторами об'єктивного характеру і здебільшого незалежні від діяльності фірми або слабо піддаються її впливу. Розрізняють декілька видів нестратегічних або об'єктивних бар'єрів, серед яких можна виділити такі, як місткість ринку, позитивний ефект масштабу виробництва, абсолютні переваги вже діючих у галузі фірм щодо витрат виробництва даного товару, незворотні витрати для організації мінімально ефективного випуску, переваги диференціації продукту.

Стратегічні бар'єри створюються стратегією самої фірми і представляють фактори суб'єктивного характеру, притаманні політиці фірми на ринку. Дану діяльність можна віднести до активної конкурентоспроможності організації, так як, зводячи бар'єри входу, фірма активно впливає на зовнішнє середовище. До стратегічних бар'єрів можна віднести такі заходи фірм, як зберігаючи інновації, довгострокові контракти з постачальниками ресурсів, отримання ліцензій та патентів на даний вид діяльності, збереження не завантажених потужностей, а також всі способи підвищення мінімально ефективного обсягу випуску для галузі: збільшення витрат на рекламу, маркетингові дослідження, витрати по створенню іміджу фірми. Стратегічні бар'єри можуть також проявлятися в ціновій і збутової політиці, особливості діяльності виробників як власників патентів, ліцензій, товарних знаків. Наявність міцних ділових зв’язків і неформальних відносин з постачальниками ресурсів і покупцями товару теж грає роль стратегічного бар'єру. Великі розміри господарського обороту і налагоджений виробничий процес дозволяють створювати резервні потужності, які можуть бути використані для ведення цінової конкуренції і швидкої експансії в незайняті сегменти ринку, а також використовувати різноманітні угоди і пільгові режими розрахунку з постачальниками і споживачами, відтісняючи тим самим конкурентів.

2. Ринкова влада постачальників.

Ринкова влада постачальників впливає на ціни і якість поставлених продукції і послуг, що відбивається на рентабельності галузі. Умови, за яких ринкова влада постачальників висока включають:

домінування декількох постачальників;

велика концентрація в галузі постачальників, ніж чим у галузі виробників;

недоступність товарів-замінників;

відносна не значимість виробника для постачальників;

важливість продуктів постачальників для виробника;

висока диференціація постачальників;

високі витрати виробника за зміну постачальника;

можливості постачальника по прямій інтеграції з виробником.

3. Ринкова влада покупців.

Ринкова влада покупців виражається в їх здібностях знижувати ціни в галузі, шляхом зменшення кількості купуються ними товару, або вимагати кращої якості продукту за ту ж ціну. Фактори, що ведуть до більшої ринкової влади покупців, включають:

1. Велика концентрація, ніж в галузі виробника.

2. Великі обсяги покупок.

3. Недиференційовані або стандартні товари і послуги виробника.

4. Загроза зворотного інтеграції покупця з виробником.

5. Відкритість інформації про склад витрат виробника.

Висока цінова еластичність попиту в галузі. Якщо покупці будуть чутливі до змін цін на ринку, то ринкова влада виробника буде невеликою.

4. Загроза появи товарів-замінників.

Загроза появи товарів-замінників. Наявність замінників встановлює верхню межу ціни на продукт в галузі. Коли ціни існуючих товарів піднімаються вище даної кордону, покупці можуть переключитися на товари-замінники. Способи боротьби із замінниками, що входять в активну складову конкурентоспроможності, полягають у диференціації продукту або в збільшенні витрат споживача на перемикання на товар-замінник.

5. Конкуренція між існуючими компаніями в галузі.

Конкуренція між існуючими компаніями в галузі складає ядро?? моделі Портера. Інтенсивність конкуренції між фірмами буде високою, якщо в галузі присутні: велика кількість фірм, невелика ступінь їх диференціації (ці фактори були розглянуті в різних типах конкурентного середовища), низький темп зростання галузі, високі фіксовані витрати, можливість збільшення виробничих потужностей тільки за допомогою великих нарощувань, високі стратегічні ставки, високі бар'єри виходу з галузі з економічних, стратегічним або емоційним причин.

Інтенсивність конкуренції також залежить від типу взаємодії між конкурентами і швидкості відбуваються в галузі процесів.

Карта стратегічних груп застосовується при аналізі конкурентного середовища для виявлення конкурентів з схожими стратегіями. Угруповання конкурентів зі стратегічного ознакою допомагає значно краще зрозуміти конкурентне оточення компанії. Іншими словами вона допомагає виявити тих конкурентів, які найбільш схожі з аналізованої компанією і вимагають більш пильної уваги, а також визначити ті компанії, які займають інші позиції на ринку і слідують іншим курсом розвитку.

Для того щоб скласти карту стратегічних груп необхідно накреслити двох мірний графік і виділити дві характеристики, за якими можна охарактеризувати компанії на ринку. Дані характеристики будуть використані як найменування осі абсцис і осі ординат. Потім слід охарактеризувати кожну компанію в галузі відповідно з цими двома характеристиками. Останнім кроком буде угрупування компаній, які стоять за характеристиками найбільш близько один до одного.

Основним завданням аркуша аналізу конкурентів є визначення впливу деяких політичних, економічних, соціальних і технічних параметрів на п’ять сил Портера, тобто на небезпеку появи нових фірм на ринку, на ринкову владу постачальників фірми, на ринкову владу клієнтів фірми, на небезпеку появи продуктів — замінників і на інтенсивність конкурентної боротьби між фірмами.

1.2 Методи модернізації логістичних процесів складування Проектування наскрізних процесів в логістиці в більшості випадків дає оптимальне рішення за умови накопичення сировини, напівфабрикатів, готових виробів в тому чи іншому ланці логістичного ланцюга на деякий час. Надійшли вантажні одиниці необхідно розформувати, ряд товарів вимагає перепакування, потім якийсь час вантажі зберігаються, формуються у вантажні одиниці і в потрібний момент доставляються споживачеві. З цією метою в логістичній системі організовується склад. Склади — будівлі, споруди та різноманітні пристрої, призначені для приймання, розміщення і зберігання товарів, що надійшли, а також підготовки їх до споживання (відправленню) до споживача. Склади розрізняються за розміром від невеликих приміщень із загальною площею, до гігантських розділених на секції.

По висоті укладання вантажів склади бувають:

одноповерхові;

багатоповерхові.

По конструкції:

закриті (окремі приміщення);

напівзакриті (наприклад, одна дах, кілька стін).

Склад може призначатися для зберігання товару першого призначення (склад індивідуального користування), а може на умовах лізингу здаватися в оренду юридичним та фізичним особам (склад колективного користування).

За ступенем механізації складських операцій:

немеханізовані;

комплексно-механізовані;

автоматизовані;

автоматичні.

Залежно від можливості доставки і вивезення вантажів за допомогою залізничного транспорту розрізняють:

пристанційні склади;

портові склади;

прирейкові склади;

глибинні склади.

Залежно від широти асортименту зберігається вантажу склади можуть бути:

спеціалізованими;

змішаними;

універсальними Сукупність робіт, виконуваних на різних складах приблизно однаково, оскільки в різних логістичних процесах склади виконують такі функції:

тимчасове розміщення і зберігання матеріальних запасів;

перетворення матеріальних потоків;

забезпечення логістичного сервісу в системі обслуговування.

Організація складських процесів з елементами логістики.

Функціонування логістичних систем — це процес багатогранний, що включає в себе техніко-технологічні, економічні, організаційні, інформаційні, фінансові та інші аспекти.

Поряд з перерахованими завданнями при організації складської підсистеми вибираються раціональні види тари, види вантажно-розвантажувального, транспортного та складського обладнання, схеми механізації вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робота (ПРТС) і т.д.

Для того щоб з безлічі варіантів вибрати один необхідно встановити критерії вибору, а потім оцінити по ньому кожен із варіантів.

В основі технології складського процесу лежить раціональне побудова, чітке і послідовне виконання складських операцій, постійне вдосконалення організації праці і технологічних рішень, ефективне використання підйомно-транспортного та технологічного обладнання.

Істотним резервом підвищення ефективності функціонування матеріалопровідних систем є перехід від традиційно розрізненого вирішення завдань складування та транспортування до проектування єдиних транспортно-складських процесів.

Спряженість складського процесу з зовнішнім середовищем досягається вирішенням різних завдань, значна частина яких пов’язана з обробкою матеріальних потоків на постах розвантаження і приймання товарів.

Ефективність функціонування складів у логістичній системі незалежно від їх призначення і виду діяльності можлива лише при вирішенні основних проблем, з яким стикаються при створенні складського господарства та раціоналізації діючих складів.

Математичні моделі управління запасами (УЗ) дозволяють знайти оптимальний рівень запасів деякого товару, здатний мінімізувати сумарні витрати на купівлю, оформлення і доставку замовлення, зберігання товару, а також збитки від його дефіциту. Модель Уїлсона є найпростішою моделлю УЗ і описує ситуацію закупівлі продукції у зовнішнього постачальника, яка характеризується певними умовами.

Умови формули Уїлсона:

інтенсивність споживання є апріорно відомою і постійною величиною;

замовлення доставляється зі складу, на якому зберігається раніше вироблений товар;

час поставки замовлення є відомою і постійною величиною;

кожне замовлення поставляється у вигляді однієї партії;

витрати на здійснення замовлення не залежать від розміру замовлення;

витрати на зберігання запасу пропорційні його розміром;

відсутність запасу (дефіцит) є неприпустимим.

Вхідні параметри моделі Уілсона

(1.1)

де Qw — оптимальний розмір замовлення в моделі Уілсона;

vінтенсивність (швидкість) споживання запасу;

s — витрати на зберігання запасу;

K — витрати на здійснення замовлення, що включають оформлення і доставку замовлення.

Вихідні параметри моделі Уілсона

(1.2)

де Q — розмір замовлення;

L — загальні витрати на управління запасами в одиницю часу;

Цикли зміни рівня запасу в моделі Уілсона графічно представлені на рис. 1. Максимальна кількість продукції, яка знаходиться в запасі, співпадає з розміром замовлення Q.

Рис. 1.1. Графік циклів зміни запасів в моделі Уілсона Висновок до розділу 1

Результати діяльності підприємства значною мірою визначаються зовнішнім середовищем. Керівники та спеціалісти підприємств повинні знати цю середу, вміти реагувати на її зміни і враховувати в процесі організації фінансово-економічної діяльності. У процесі аналізу необхідно вивчати зовнішнє середовище підприємства (загальні умови досягнення цілей підприємства), складові елементи організаційної системи (задачі, використання робочої сили, матеріальних ресурсів тощо) і відносини на підприємстві (трудові взаємини і відносини розподілу, які пов’язують елементи один з одним в систему із зовнішнім середовищем і т.д.).

Проектування наскрізних процесів в логістиці в більшості випадків дає оптимальне рішення за умови накопичення сировини, напівфабрикатів, готових виробів в тому чи іншому ланці логістичного ланцюга на деякий час.

Розгляд складського процесу полягає в основі технології складського процесу лежить раціональне побудова, чітке і послідовне виконання складських операцій, постійне вдосконалення організації праці і технологічних рішень, ефективне використання підйомно-транспортного та технологічного обладнання.

Отриманні теоретичні знання допоможуть виконати дипломну роботу без зайвих питань та виконати необхідні для цього завдання.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПАТ «ХАРКІВВОДПРОЕКТ»

2.1 Загальна характеристика підприємства ПАТ «Харківводпроект» надає послуги з буріння свердловин на воду в Харкові та області. ПАТ «ХАРКІВВОДПРОЕКТ» виконує бурові роботи для фізичних та юридичних осіб будь-якої складності, починаючи від проектування до здачі свердловини (або групи свердловин) «під ключ» з монтажем повного комплексу водопідйомного обладнання, апаратури управління процесом водопостачання виробничих об'єктів, котеджів і т.д.

Адміністративно-управлінський персонал складається з головного інженера, головного бухгалтера, начальник відділу експлуатації будівлі, заст. Начальника будівлі по експлуатації будівлі, бухгалтер, юрист. Перерахований персонал відповідає за порядок, як в будівлі, так і за його межами, тобто вони слідкують за дотриманням техніки безпеки, фінансової звітності, правовим дійствами.

Відділ комплексних вишукувань складається з начальника відділу комплексних вишукувань, машиніст бурової установки, помічник машиніста бурової установки. Даний персонал займаються більше практичною частиною роботи на підприємстві, тобто здійсненням проектів. Начальник надає обладнання та засоби для роботи машиніста і помічника машиніста бурової машини, в цей же час він відповідає за надане обладнання. У свою чергу працівники відповідають за виконання роботи та збереження обладнання. У разі не виконання поставленого завдання вони залишаються ні з чим.

У відділ експлуатації будівлі входить такий персонал як: прибиральник службових приміщень, сторож, електрик, двірник, сантехнік, електромонтер зв’язку, ліфтер, черговий адміністратор. Ці працівники підтримують порядок на підприємстві, що дозволяє безперервно функціонувати інституту.

. Структура управління підприємством ПАТ «ХАРКІВВОДПРОЕКТ»

Рис. 2.1. Структура управління підприємством Головною задачею підприємства є вийти на нові рівні послуг в сфері буріння свердловин під воду, зайняти одне із перших місць серед лідерів Харкова та області. Вийти на нові ринки сусідніх областей і належному обслуговуванні нових споживачів та залучити нових клієнтів.

Підприємство виконує в основному буріння артезіанських свердловин, де водоносним горизонтом є пласти вапняку. Для юридичних осіб можливе буріння крупнодебітних свердловин на піски За бажанням Замовника стовбур свердловини може бути виконаний із сталевих або оцинкованих труб, діаметром від 150 мм до 180 мм, при товщі стінок 4−5 мм.

Після буріння свердловини до проектної глибини виконуються дослідно-фільтраційні роботи і визначаються гідрогеологічні параметри свердловини, необхідні для вибору водопідіймального обладнання.

Потім, за погодженням із замовником, свердловина комплектується відповідним водопідйомним.

Інститут здійснює буріння свердловин на воду в Харкові та області більше 50 років. За цей час він придбав величезний досвід у цій діяльності.

Висококваліфіковані фахівці ПАТ «Харківводпроект» виконують весь комплекс робіт з буріння свердловин в Харкові та області глибиною до 90 метрів.

Буріння здійснюється шнековим або ударно-канатним способом.

Ціна на буріння свердловин в Харкові і області становить 320 грн / метр.

Також фахівці інституту допоможуть у виборі необхідного обладнання для свердловини.

Ще ПАТ «Харківводпроект» незалежно від буріння проводять геодезичні дослідження.

Геодезія — галузь виробництва, пов’язана з вимірюваннями на місцевості. Є невід'ємною частиною будівельних робіт. За допомогою геодезії проекти будинків і споруджень переносяться з паперу в натуру з міліметровою точністю, розраховуються обсяги матеріалів, ведеться контроль за дотриманням геометричних параметрів конструкцій. Також знаходить застосування в гірничій справі для розрахунку вибухових робіт та обсягів породи.

ПАТ «Харківводпроект» надає наступні послуги в галузі геодезії:

топографо-геодезичні вишукування;

топографічні зйомки;

складання топографічних планів масштабу 1:1000; 1:500.

У перелік послуг, які можуть запропонувати ПАТ «Харківводпроект» — це геологічні дослідження.

Геологія — комплекс наук про склад, будову, історії розвитку земної кори і розміщених в ній корисних копалин.

ПАТ «Харківводпроект» надає наступні послуги в галузі геології:

інженерно-геологічні вишукування;

гідрологічні вишукування;

проектно-вишукувальні роботи.

Побутові, напівпромислові вапнякові свердловини. Це свердловини глибиною до 90 м з діаметром обсадних металевих труб від 150 мм до 180 мм., З середніми водопідйомними характеристиками від 5 до 24 м³ води на годину. За бажанням замовника, в свердловину можуть бути змонтовані труби діаметром 150−180 мм і з толщенной стінки 4 — 5 мм, які можуть утримувати оболонки свердловин більше 50 років і не мати корозійних нальотів, як в основній, так і в фільтровій колоні.

Шнекові буріння — різновид обертального способу буріння, при якому зруйнована на вибої порода транспортується на поверхню по спіральним лопатям колони шнеків, при чому буріння поєднане з видаленням породи з вибою без промивання або продувки.

Основна частина бурового снаряда при шнековому бурінні-колона шнеків, на нижньому кінці якої закріплюється породоруйнуючий інструмент (долото).

Швидке впровадження долота в м’яку породу з відносно низькою температурою забезпечує його охолодження. Незначна швидкість просування долота в твердих породах призводить до сильного нагрівання і передчасного виходу його з ладу. Тому шнекове буріння більш ефективне в пухких, м’яких і середньої твердості породах.

Шнековий спосіб буріння дозволяє отримати високі механічні швидкості буріння, особливо при бурінні м’яких порід і слабозцементованих пісковиків і галечників. Основні параметри режиму буріння-осьове навантаження на долото і частота обертання бурової колони.

Звичайні бурові шнеки можуть мати два типи з'єднання: різьбове або шестигранні замки. Найбільш поширений інструмент з шестикутними сполуками, оскільки вони відрізняються більшою надійністю, і забезпечує більшу ступінь співвісності в складових конструкціях. Крім цього, якщо шнеки з різьбовими з'єднаннями можна обертати тільки в одну сторону, то з шестикутними — в обидва (як за годинниковою стрілкою, так і проти).

Всі шнекові установки здійснюють буріння за допомогою обертання робочого інструменту, яке здійснюється за допомогою спеціальних верстатів. Слід зазначити, що специфіка цього устаткування така, то застосування в ньому механізмів роторного і шпиндельного типу виключено, і тому використовуються тільки установки з рухомим обертачем. Він повинен забезпечувати досить значний крутний момент і, крім того, здійснювати поступальний осьове переміщення шнеків. Оскільки в сучасних умовах найчастіше вирішальне значення має швидкість спорудження свердловин, то верстати, використовувані в процесі шнекового буріння, повинні бути не тільки потужними і високопродуктивними, але ще й досить мобільними. З цієї причини на практиці найчастіше використовуються пересувні установки шнекового буріння, і також самохідні, встановлені на шасі автомобілів або тракторів. В останніх нерідко використовується наступне технічне рішення: обертальний момент передається на шнек від двигуна машини за допомогою вертикального вала, встановленого вздовж осі щогли шнекового бурильного верстата.

Набори шнеків являють собою колону порожнистих герметичних шнеків з оригінальними герметичними реверсивними замками, оснащену різними долотами.

Оригінальна конструкція замкових з'єднань забезпечує високу продуктивність робіт, за рахунок скорочення часу на спускопідйомні операції, а використання високоякісних сталей надійність і зносостійкість інструменту.

Досягнення інституту Головними готовими проектами з 1963 року, року створення інституту є такі проекти:

1. Травянське водосховище.

Розташоване на р. Харків біля сел. Липці, на 2 км північніше м. Харків. Площа водосховища — 5,92 км², Об'єм — 22млн. м3 Основне призначення — зрошення сільськогосподарських культур на площі 3130Га, риборозведення. Тип — руслових. Вид регулювання стоку — багаторічне. Дата введення в експлуатацію — 1972р. Водоскидна споруда автоматичний закритий водоскид з монолітного залізобетону з шахтним оголовком, пропускною здатністю 160 м³ / с, поєднаний з водозабором і донним водовипусками. Якість води відповідає вимогам, що пред’являються до якості води рекреаційних водойм. Облаштованість водосховища — пляжі, продовольчі магазини, пункти громадського харчування, човнова станція, будинок відпочинку «Дубрава». Проїзд — автотранспортом з Харкова по автодорозі з асфальтно-бетонним покриттям Харків — Липці або від автодороги Москва — Сімферополь через с. Малі Проходи.

2. Муромське водосховище.

Розташоване на р. Муром — лівій притоці р. Харків, у с. Веселе, в Харківському районі, в 15 км північніше м. Харкова; Площа водосховища — 4,1 км²; Обсяг — 14млн. м3; Основне призначення — зрошення сільськогосподарських угідь на площі 2460Га, риборозведення. Тип — руслове. Вид регулювання стоку — багаторічне. Дата введення в експлуатацію — 1980р. Тип греблі - глуха, земляна, насипна. Довжина греблі - 713 м, максимальна висота — 10 м. Водоскидна споруда — автоматичний закритий водоскид з монолітного залізобетону з шахтним оголовком, пропускною здатністю 160 м³ / с, поєднаний з водозабором і донним водоспуски. Якість води відповідає вимогам, що пред’являються до якості води рекреаційних водойм.

3. Риборозплідник «Лиманський».

Розташований на південний схід Зміївської ГРЕС між п. Ліманскій і с. Андріївка в Зміївському районі Харківської області. Площа риборозплідника — 168Га Кількість ставків — 45 Об'єм ставків — 2.05млн. м3 Тип риборозплідника — Повносистемні з селекційно-племінною ділянкою. Потужність — 7млн. годовиков різних порід коропів і рослиноїдних риб загальною масою 217тонн. Вид інкубації - заводський.

4. Рогозянське водосховище.

Розташоване на р. Уди між селами Феськи і Довжик Золочівського району Харківської області. Введено в експлуатацію в 1987р.; Площа водосховища — 6 км²; Обсяг — 15млн. м3; Гребля — глуха земляна насипна. Довжина греблі - 1,78 км². Максимальна висота — 9.5м. Матеріал греблі - пісок. Матеріал кріплення верхового віднесення — залізобетонні плити. Водоскидна споруда — закритий автоматичний водоскид з полігональним вхідним оголовком

5. Великобурлуцьке водосховище.

Розташоване на р. Великий Бурлук між селами Веселе, Голубівка, Плоске у Великобурлуцькому районі Харківської області. Введено в експлуатацію в 1979р. Площа водосховища — 4,1 км²; Об'єм — 14,2 км².

Регулювання стоку — многолетнее. Плотіна — глуха земляна насипна. Матеріал греблі - суглинок. Матеріал кріплення верхового укосу — монолітний залізобетон. Довжина греблі - 770 м. Максимальна висота греблі без парапету — 11 м. Водоскидна споруда — закритий автоматичний водоскид з шахтним водоскидом з монолітного залізобетону, поєднаний з водозабором, рибозагребательним пристроєм і донним водовипусками.

Комплекс послуг з водопостачання будинку Компанія проводить повний спектр послуг з організації автономного водопостачання. Буріння свердловини на воду це тільки перший і далеко не останній етап складного процесу водопостачання. Весь процес можна розділити на кілька етапів і кожен з них можна замовляти окремо.