Сутність мотивації виникнення трудової міграцій: філософсько-соціальний підхід

Сутність мотивації виникнення трудової міграцій: філософсько-соціальний підхід

Постановка проблеми. Насамперед звернемо увагу на ряд соціально-економічних проблем, безпосередньо пов’язаних із наслідками стаціонарної територіальної міграції, факторами, які впливають на її поширення та формування виду.

Характеризуючи трудову міграцію, необхідно пам’ятати, що одні причини мають груповий та масовий характер, інші ж — виключно індивідуальний. Існують також причини типові та особливі, об'єктивні та суб'єктивні, в залежності від історичного періоду, економічної, соціальної, політичної ситуації, рівня культури та моральності суспільства.

Доволі часто виникають ситуації критично вимушеної міграції. Вони, зазвичай, пов’язані не тільки з екологічними катастрофами чи війною, але й з кризою виробництв, що домінують у певному регіоні чи поселенні. Міграція в пошуках «зайнятості взагалі» супроводжується, як правило, втратою не лише житла, але й інших складових стабільного життя та добробуту, що в свою чергу, безпосередньо впливає намету, стан соціально-трудової мобільності і подальшого пошуку стабільності.

За таких умов важливого значення набуває з’ясування суті соціально-трудової мобільності, що на нашу думку, може сприяти створенню належних умов праці для українського населення у важкий кризовий період країни, а відповідно зменшити негативні наслідки та оптимально сприяти реалізації програм інтеграції тимчасово переміщених осіб.

Аналіз наукових досліджень і публікацій. Окремі аспекти проблеми трудя — щих-мігрантів висвітлювалися в загальних роботах з міжнародного права Е. М. Аметистова, А. С. Довгерта, Л. А. Лунца, В. Г. Ба — тюка. З’являються актуальні наукові розробки з цього напрямку таких дослідників, як: В. Г. Буткевича, П. Ю. Буряк, М. І. Долішнього, С. М. Злупка, О.М. Камінського, В. І. Комарницького, Г. О. Мірошниченка, Л. С. Ноджака, Ю. І. Римаренка, Я. В. Сам — борської, С. Б. Чеховича, О. М. Ярошенко та інших.

Мета статті полягає у дослідженні філософсько-соціального підходу розкриття сутності мотивації виникнення трудової міграцій, розкрити соціально-трудової мобільності як чинника виникнення трудової міграції в сучасних умовах, розкрити природу мобільності.

Виклад основного матеріалу. Глобальна міграційна рухливість населення, масштабні міграційні переміщення населення як за кордон, так і в державі, яскраво віддзеркалюють ту ситуацію, що склалася внаслідок політичного, економічного рухах у державі на національному та регіональних рівнях, на ринках праці та їхній вплив на демографічну ситуацію.

В останні роки різко зросла інтенсивність як потенційної (на рівні установок на працю), так і реальної зовнішньої трудової міграції населення України.

Україна стає одним із найбільших експортерів робочої сили на ринки праці. Як правило, виїзди на роботу з тимчасово окупованих територій носять неорганізований характер, різке економічне падіння впливає на ріст відсотка зовнішніх трудових мігрантів, працевлаштування їх напівлегально, а то й нелегально за кордоном.

Розглядаючи трудову міграцію як переміщення кількісно і якісно сформованих спільнот індивідів між поселеннями, пов’язане із реалізацією прав і свобод людини і громадянина, насамперед відзначаємо її істотний вплив на об'єктивні умови використання свободи волі, відтворення економічних відносин між людьми, мотивації трудової діяльності. Кількісні та якісні характеристики осіб, які беруть участь у міграційних переміщеннях. Варто розрізняти фізичну і соціальну мобільність людини. Фізична мобільність — це переміщення у відношенні з фізичним простором, з правової точки — результат реалізації права на пересування та обрання місця проживання чи місця працевлаштування. Соціальна мобільність — переміщення в просторі зв’язків, відносин, з правової точки — результат реалізації права на працю і професійний розвиток, підвищення кваліфікації.

Простір матеріальних об'єктів та відстаней між ними і є простір подій, які носять інформаційний характер. При чому рівні фізичної і соціальної мобільності можуть і не співпадати — саме завдяки розвитку засобів комунікації індивід отримує можливість реалізувати свої права, в буквальному розумінні не міняючи свого розташування у просторі.

Мобільність — це властивість індивіда (істоти) змінювати місце (географічні координати) свого перебування. Реалізується мобільність в різних формах, які можна згрупувати таким чином:

• — види мобільності за характером переміщення і властивостями середовища: плавання, переліт, поїздка і піший похід, космічний політ;
• — види мобільності за соціальною функцією: відрядження, подорож, туристична поїздка, дипломатичний візит;
• — види мобільності за характером відношення індивіда до місця проживання: міграція (зміна місця проживання), поневіряння (нездатність отримати постійне місце проживання), мандрування (тимчасові ускладнення з постійним місцем проживання) [1, с. 23−24].

Трудова міграція як різновид соціальної - трудової мобільності населення — це вид, спосіб і форми переміщень громадян або осіб без громадянства у внутрішньодержавному чи транснаціональному просторі, що зумовлюються на практиці, зокрема, соціально-економічними та політично-культурними причинами, а не природними факторами, тобто, саме такими чинниками, які перебувають поза межами соціальних впливів.

Слід сказати, що у сучасній науковій літературі під поняттям соціально-трудової мобільності розглядають зміну сфер зайнятості, професійних колективів, видів трудової діяльності. За напрямком руху таку мобільність можна розглядати у трьох видах: горизонтальну, вертикальну (зростаючу, спадаючу). Вид руху соціально-трудової мобільності залежить від результату реалізації прав у соціально-трудовій сфері, а також від мети, поставленої суб'єктом соціально-трудовій мобільності.

Розглядаючи соціальну мобільність як людську міграцію по горизонталі, так і по вертикалі, спостерігається, що міграція по вертикалі свідчить про бажання, мету людей посісти вищі щаблі органів державної влади та управління, брати безпосередню особисту участь у творчому суспільному процесі. Вертикальна міграція пояснюється і першими аргументами, і доведення того, що переміщуючись у просторовому понятті, людина, навіть якщо й знаходиться на попередньому соціальному рівні, все одно являється фактом утвердження в особистому покликанні. Тому міграцію як різновид соціальної мобільності можна назвати наслідком потреби особи в самореалізації. Однак рівень досягнення мети самореалізації, у більшій мірі залежить від економічного розвитку держави, політичної стабільності та юридичних гарантій у соціально-трудовій сфері.

Проаналізувавши фактори впливу на мобільність у кризовий період держави на прикладі теперішньої ситуації в Україні, можна констатувати, що першочерговим є об'єктивний фактор впливу, який проти волі суб'єктів змінює їхню мету мобільності, з мети самореалізації на мету самозбереження, і як правило, наслідком є вертикальна спадаюча соціальна мобільність.

На нашу думку, перераховані особливості поводження виступають важливим показником значимості суб'єктивного фактора у сфері зайнятості та праці, однак не остаточним чи провідним, залежно від історичного періоду держави і суспільства.

Оскільки будь-які факти соціально-трудової мобільності об'єктивно чи суб'єктивно спрямовані на цілі економічної, технологічної та соціальної організації праці і зайнятості, можна говорити саме про функції соціально-трудових переміщень. На нашу думку, найважливішими з них виступають: економія матеріальних витрат і ресурсів; запобігання незапланованої плинності кадрів; вирішення проблеми дефіциту чи надлишку робочої сили; раціональна зайнятість; гуманна зайнятість; запобігання потенційної конфліктності; тимчасове заміщення робочих місць; досягнення відповідності роботи за кваліфікацією; досягнення відповідності праці за працездатністю з погляду віку і здоров’я; кадрові перестановки і зміни у випадку реорганізацій та інновацій; урегулювання розподільних відносин; реалізація гарантованих соціальних та трудових прав.

Неважко помітити, що перераховані функції відображають соціально-психологічні та соціально-економічні ситуації. Окрім того, якщо одні функції реалізуються автоматично в результаті переміщення, то реалізація інших більшою мірою залежить від характеру здійснення чи переміщення, від особливостей поведінки людини після переміщення. Цією обставиною насамперед і визначається простий чи складний характер носить соціально-трудова мобільність населення.

Сучасна наукова література дає повний аналіз основних факторів соціально-трудової мобільності [2, с. 222−225]. Знання та врахування таких факторів необхідні з погляду як правильної інтерпретації переміщень, так і їх практичного регулювання або стимулювання чи попередження. До загальних соціально-економічних причин та мотивів трудової мобільності відносять:

• — екстремальний мотив (тобто, випадок, коли переміщення відбуваються внаслідок або реальної кризи визначеної сфери зайнятості, або «передбачення» безперспективності тих чи інших робочих місць самими працівниками);
• — мотив максимального чи мінімального досягнення та збереження (в одних випадках вони відбуваються тільки заради особливо високих прибутків, в інших — заради найменшого виграшу, наприклад, збільшення заробітної плати, у третіх — при переміщеннях за нематеріальними причинами — людей цікавить хоча б збереження колишнього рівня оплати праці);
• — майновий мотив (вирішальне значення має можливість або стати власником, або вигідно та безболісно «позбутися» конкретних засобів виробництва з метою бажаної зміни зайнятості);
• — непрямий мотив (формально переміщення відбуваються задля якихось нематеріальних цілей — відповідності роботи за спеціальністю чи кваліфікацією, кращих організаційних умов праці, але останні мають для людини саме таке значення, що дозволяють ефективніше працювати і більше заробляти).

На різних рівнях і в різних потоках соціально-трудової мобільності, історичного етапу можливо визначати й порівнювати питому вагу соціально-економічної мотивації та перерахованих мотивів.

До основних факторів також відносять суб'єктні особливості: стаж роботи і вік, рівень кваліфікації, професійну орієнтації, ставлення до конкуренції та професійно-трудову самооцінку, інформованість, комунікабельність, принципове ставлення до роботи та прихильність до колективу.

Коли йдеться про переміщення людей у територіальному аспекті, в тому числі й стосовно зміни місця проживання, то мається на увазі такий різновид соціально-трудової мобільності, як трудова міграція.

Залежно від особистості учасника трудової міграції, навіть у несприятливих об'єктивних умовах, одні категорії трудових мігрантів адаптуються до зміни місця проживання, вирішуючи при цьому важливі життєві завдання та поліпшуючи своє становище шляхом успішної інтеграції у нових умовах, наслідком чого є вертикальна зростаюча соціальна мобільність.

Для іншої категорії осіб, міграція — це соціально-економічний і професійно-трудовий деградаційний фактор впливу на особистість, що тягне за собою вертикальну спадаючу соціальну мобільність.

Кожен із видів соціальної мобільності призводить до розбалансованої структури зайнятості як економічного та соціального явища, особливо при недостатньому економічному та науково-технічному розвиткові суспільства. Нереалізація соціальних та економічних програм і очікувань унаслідок високої конкуренції змушує багатьох людей або до люмпенізованого чи злочинного способу життя, або до повернення на попереднє місце проживання, що об'єктивно та суб'єктивно впливає на рівень самореалізації, бажання реалізувати право на працю, право на вибір місця проживання, на підвищення рівня кваліфікації та швидкість інтеграції у нових сучасних умовах.

Трудова міграція — один із важливих факторів, що сприяють конфліктності чи стабільності родини. Міграція або сприяє згуртованості родини, або призводить до її розпаду внаслідок того, що в окремих членів родини погляди на трудову міграцію та її наслідки діаметрально протилежні [3, с. 97−99].

У різних регіонах світу сприяють трудовій міграції або стримують її специфічними соціальними умовами, пов’язаними з філософією, історичними традиціями, етнічним темпераментом тощо [4, с. 39−41].

Суттєвим є поділ трудових міграцій на зовнішні та внутрішні. Зовнішні трудові міграції - це переміщення населення між окремими країнами, групами країн. Характеризуючи зовнішні міграційні потоки, користуються термінами «еміграція» (виїзд населення із країни) та «імміграція» (в'їзд у країну). Внутрішні трудові міграції - це переміщення населення в межах однієї країни, між окремими регіонами чи населеними пунктами.

Висновки. Об'єктивні умови певного історичного періоду можуть являтись факторами зростання як імміграції, так і еміграції, що ми спостерігаємо у даний час в нашій країні.

Зовнішні та внутрішні трудові міграції населення характеризуються величиною міграційних потоків, складом мігрантів, напрямами міграційних спрямувань, їх періодичністю. В Україні зовнішні трудовіміграції завжди стимулювалися соціально — економічними, політичними та релігійними чинниками, особливо гостро на даний еріод.

Для підвищення рівня та впорядкування існуючої міжрегіональної трудової мобільності потрібна, на наш погляд, активізація державної політики на її підтримку, зокрема законодавче забезпечення більш сприятливих можливостей інтенсифікації цього процесу, особливо для осіб переміщених і територій тимчасово окупованих територій. Вагомий внесок у вирішення цієї проблеми має внести налагодження на загальнодержавному рівні якомога тіснішої співпраці між регіонами України щодо виведення з кризового стану багатьох підприємств, створення нових господарських об'єктів різних галузей економіки та реалізації інших програм, які забезпечать з мінімальними капітальними вкладеннями максимальну кількість робочих місць.

Література

соціальний мобільність міграція трудовий.

• 1. Бондырева С. К. Миграция (сущность и явления) / С. К. Бондырева, Д. В. Колесов; 2-е изд., стер. — М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2007. — 296 с.
• 2. Гидденс Э. Социология / Э. Гидденс. — М., 1999. — С. 222−225.
• 3. Ноджак Л. С. Демографічні чинники формування і використання трудового потенціалу за ринкових перетворень / Л. С. Ноджак. — Львів: ІРД НАН України, 2004. — С. 97−99.