Технологія соціального діагнозу

Реферат на тему:

Технологія соціального діагнозу

ПЛАН

1. Алгоритм технології соціального діагнозу на індивідуальному рівні.

2. Вимоги щодо реалізації технологічного підходу соціального діагнозу.

3. Етапи здійснення соціальної діагностики.

4. Соціально-педагогічне прогнозування.

1. Алгоритм технології соціального діагнозу.

Діагностична функція — одна з основних в діяльності соціального педагога. Мета соціально-діагностичної технології і процес її досягнення показує, чого може досягти соціальний педагог у даній ситуації. Задача — це те, що необхідно вирішити для її досягнення. Найближча мета — це можлива зона найближчого розвитку. Вона дозволяє підготуватися для досягнення малого, проте реального, та створити умови для цілеспрямованого розвитку подальшої діяльності з розробки способу досягнення прогностичної цілі соціально-педагогічної роботи з клієнтом. Кожна наступна ціль передбачає можливість більш повного вирішення соціально-педагогічних проблем клієнта. Побіл цілей на найближчу і наступну дозволяє більшою мірою індивідуалізувати соціально-педагогічну роботу з конкретною людиною.

Головні завдання:

• -.одержати необхідної повноти інформацію, необхідну для постановки діагнозу і забезпечити кваліфіковану реалізацію наступних етапів (підетапів);

• -.уточнити соціально-педагогічні проблеми клієнта;

• -.підготувати необхідну інформацію для прогностичної діяльності в кожній ситуації.

Діагностика — загальний спосіб отримання вичерпної інформації про процес або об'єкт, що вивчається. Діагностика — найважливіший компонент соціальної технології (мета — діагноз — прогноз — програма — упровадження — аналіз). Разом з тим в практиці соціальної діяльності сформувалися власне технології діагностики, які включають принципи, алгоритм процедур і способів перевірки різних методів дослідження.

Вивчення досвіду соціальних діагностів з вибору цільової технології дозволяє виділити в ній основні функціональні етапи. Особливості здійснення соціального діагнозу визначаються багатьма факторами. Серед них:

• -.рівень професійності спеціаліста;

• -.специфіка об'єкта і проблеми;

• -.мотивація діяльності педагога чи працівника, стиль професійної діяльності.

Для соціального педагога на етапі здійснення соціального діагнозу характерно:

1. Прагнення як можна краще і докладно пізнати індивідуальність об'єкта соціальної діагностики. Його цікавить інформація:

• -.про патологіюю, характерну для об'єкта роботи (характер патології та її причинидинаміка розвитку і виявлення патології на період роботи з ним — прогресивна, стабільна чи зміннаперспективи розвитку патології, її розповсюдження, обов’язковість попередженнязниження рівня негативного виявлення і стабілізація);

• -.про індивідуальні потенціали клієнта, на які можна опиратися в соціально-педагогічній роботі з ним: потенційні можливості у вирішенні та зниженні рівня патологіїкомпенсація, корекція можливостей клвєнтаіндивідуальний позитивний потенціал особистості клієнта загалом;

• -.про індивідуальні можливості об'єкта в самовдосконаленні, вирішенні своєї соціально-педагогічної проблеми, мотивація відносин до вирішення соціальних проблем, позитивний досвід самостійного вирішення тих чи інших проблем, активність і наполегливість у роботі з клієнтами інших спеціалістів.

2. Прагнення визначити соціально-педагогічні проблеми, їх ієрархію і особливості впливу на об'єкт впливу.

3. Прагнення визначити соціально-педагогічні можливості життєдіяльності клієнта:

• -.усвідомлення позитивних і негативних вирішень соціально-педагогічних проблем клієнта;

• -.можливість підвищення позитивності соціально-педагогічної ролі роботи з клієнтами;

• -.участь у соціально-педагогічній роботі з клієнтами та їх оточенням.

5. Прагнення зібрати необхідну превинну інформацію для діагностичної роботи і виявити її джерела. Опираючись на ці джерела, соціальний педагог збирає в кожній конкретній ситуації інформацію, на основі якої приймає рішення про діагностовану дійсність.

Безпосередня підготовка до реалізації вибраної цільової технології практичної діяльності включає:

• -.аналіз вибраної цільової технології, виділення матеріальних, технічних, методичних і організаційних аспектів цільової технології;

• -.вирішення проблема підготовки;

• -.випробування деяких методик;

• -.планування виконавчої діяльності за часом і місцем;

• -.підготовка клієнта чи об'єкта до роботи;

• -.постановка задач практичної роботи перед виконанням.

Для реалізації технології спеціалісту необхідно мати певну інформацію. До неї відноситься:

• -.сама технологія з описом її матеріального, технологічного, організаційного і методичного забезпечення;

• -.професійні та методичні можливості суб'єктів реалізації цільової технології;

• -.потенціал оточення реалізації цільової технології.

При організації такої роботи в спеціалізованих закладах цим займаються спеціально підготовлені особи. Як правило, проводиться диференціація діяльності й кожен спеціаліст виконує свій блок роботи.

Алгоритм процедур типової технології припускає: ознайомлення з клієнтом (чи соціальним процесом) — постановку задач — виділення предмету діагностики — вибір основних показників або критеріїв — вимірювання і аналіз показників — формулювання і оформлення висновків — висновки — постановку соціального діагнозу.

Одним з об'єктів діагностики виступає особа (дитини, доросла людина). У рамках соціально-педагогічної діагностики особи необхідно:

• -.виявлення специфічних соціальних якостей, особливостей розвитку і поведінки;

• -.уточнення соціальної ситуації розвитку;

• -.визначення ступеня розвитку або деформації різних властивостей і якостей, обумовлених перш за все включенням людини в різні соціальні зв’язки (соціальні установки, позиції, процеси адаптації і соціалізації, комунікативні здібності, психологічна сумісність і т.п.);

• -.ранжирування, опис особливостей об'єкта, що діагностуються;

• -.побудова «соціального портрета» особи.

У числі обов’язкових документів, що складаються соціальним педагогом, — медико-психолого-педагогічна характеристика клієнтів, яка відноситься до числа документів внутрішнього користування і не підлягає розголосу.

Основою вживання будь-якої діагностичної технології є освоєння теорії, на яку вона спирається. Без цього соціальний працівник може вчинити серйозні помилки в аналізі, інтерпретації і висновках з результатів дослідження. Так, наприклад, в контексті біхевіористичної, когнітивної, та інших психологічних теорій і напрямів передбачаються різні варіанти і моделі технологій діагностики в соціальній роботі.

Процес вирішення проблеми соціальним працівником включає:

1). збір інформації зі всіх джерел, що відносяться до справи;

2). оцінку інформації;

3). визначення проблеми;

4). планування дій;

5). складання докладного чіткого плану дій;

6). здійснення плану дій;

7). оцінку результатів.

2. Вимоги щодо здійснення соціальної діагностики.

Реалізовуючи діагностичну функцію, соціальний педагог керується в своїй діяльності наступними вимогами:

1) дотримуватись загальних технологічних вимог: визначити мету, вибрати найефективніший діагностичний інструментарій, безпосередньо одержати дані та провести їх відбір, переробити та інтерпретувати дані (статистична обробка і якісний аналіз), встановити діагноз, скласти прогноз розвитку ситуації і визначити зміст соціально-педагогічної діяльності (особливості соціально-педагогічної діяльності) з конкретним підопічним;

2) дотримуватись етичних норм;

3) захищати інтереси підопічного: дотримуватись принципу добровільності при обстеженніповідомляти обстежуваному цілі вивченняінформувати його про те, хто буде ознайомлений з одержаними данимизнайомити його з результатами дослідження, надаючи йому можливість деякого коректування цих результатів, а також у власне педагогічних цілях;

4) володіти професійною компетенцією: знати теоретичні основи, засоби діагностикивести картотеки методів, що використовуються, кваліфікаційних нормативів, дотримуватись професійної етики (зберігати таємницю результатів, не допускати непрофесіоналів до здійснення методик і т.п.).

5) Соціальний педагог може самостійно виконувати діагностичні операції, а також вдаватися до послуг фахівців, застосовуючи їх дані в своїй роботі. Різні особи можуть використовувати діагностичні дані з різною метою:

• -.соціальний педагог — для подальшої роботи з даним підопічним;

• -.фахівці-суміжники — для формулювання адміністративного рішення, постановки профільного або комплексного діагнозу (в медицині, судовій практиці, медико-психолого-педагогічній експертизі і т.п.);

• -.сам підопічний — у цілях саморозвитку, корекції поведінки і т.п.

Результати діагностичної діяльності оформляються соціальним педагогом в єдину «Карту-характеристику», «Медико-психолого-педагогічну характеристику особи» і т.п. Єдиного зразка даного виду документів у даний час немає. Існують різні варіанти, можливе комбінування або створення власного варіанту, який би відповідав практичним завданням діяльності. Для складання цих і подібних карт-характеристик соціальний педагог може використовувати широкий спектр діагностичних методик: соціально-психологічних, психологічних, соціологічних, педагогічних, медичних.

3. Етапи здійснення соціальної діагностики У технології соціальної діагностики виділяють ряд процедурних етапів:

• -.знайомство з клієнтом, визначення завдань, виділення складу ситуацій, що діагностуються, параметрів цієї ситуації, вибір основних показників або критеріїв;

• -.вимір і аналіз показників;

• -.формулювання висновків діагнозу.

При здійсненні соціального діагнозу важливо визначити міру технологічності та творчості. Соціальний діагноз як процес має творчий характер. Але він також має певно визначений алгоритм дій, використання процедур і засобів вирішення проблеми. Найбільш повно охарактеризував технологічність творчого аналізу й діагнозу проблем соціального розвитку В.І. Вернадський. Він рекомендував дотримуватися правил:

— проводити детальний аналіз;

— бачити за окремим загальне;

— не обмежуватися описанням явищ, а глибоко досліджувати їх сутність і зв’язок з іншими процесами;

— не уникати питання «чому?» ;

— прослідковувати історію ідей;

— збирати якомога більше відомостей про предмет досліджень з літературних джерел;

— вивчати загальні закономірності наукового пізнання;

— поєднувати науку з іншими галузями знання, з суспільним життям;

— не тільки вирішувати проблеми, але й знаходити нові, невирішені.

Соціальна діагностика є необхідною ланкою перетворюючої практики в циклі: діагноз — прогноз — програма — упровадження. Вона є важливим технологічним інструментом і, перш за все, збагачує кадри соціальних служб теоретичними і емпіричними знаннями, допомагає глибше зрозуміти соціальні проблеми і перспективи їх розвитку.

4. Соціально-педагогічне прогнозування.

Мета соціально-педагогічного прогнозування — виявити, що реально в даній ситуації можна вирішити на початковому етапі роботи. Прогнозування соціально-педагогічного розвитку ситуації, виховання людини — один із найбільш важких етапів діяльності діагноста, що передбачає знання особливостей характеру соціальної проблеми, вміння спеціаліста в прогностичній діяльності. На результат прогнозування впливає наявність достатньо повної інформації про об'єкт соціального діагнозу з одного боку, особистісний досвід діагноста, інтуїція — з другого.

Професійність діагноста полягає в тому, щоб об'єктивно опиратись на технологічність діагностування, застосовуючи творчий підхід. Прогноз може мати характер:

• -.індивідуально-прогностичний;

• -.індивідуально-корекційний;

• -.корекційно-компенсаторний розвиток і виховання.

За результатами прогностичної діяльності соціальний педагог робить висновки, які включають:

• -.опис перспектив можливого індивідуального, індивідуально-корекційного розвитку чи виховання;

• -.формулювання соціально-педагогічних проблем клієнта.

Після прогнозування наступна дія — реалізація цілей соціально-педагогічної роботи в безпосередній цільовій технології.

Література:

1. 1.Шакурова М. В. Методика и технология работы социального педагога: Учеб. пособие для студ.высш.пед.учеб.заведений.- М.: Издательский центр «Академия», 2002. 272с.

2. 2.Методика соціальної діагностики взаємостосунків в суспільстві / Теорія і методика соціальної роботи. — М., 1994.

3. 3.Скуратівський В.А., Палій О. М. Основи соціальної політики: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 200с.

4. 4.Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. А.Й.Капської.- К., 2000. 372с.

5. 5.Професійна діяльність соціального працівника: зміст і організація. — М., 1993.