Характер і почерк

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ

ІНДЗ із «Психології»

на тему:

«ХАРАКТЕР І ПОЧЕРК»

Умань — 2013

ЗМІСТ Вступ Розділ І. Коротка історія графології

Розділ ІІ. Основні напрямки в графології

Розділ ІІІ. Загальні ознаки почерку Розділ IV. Аналіз почерку

4.1 Написання букв

4.2 Форма і розмір букв

4.3 Розподіл букв по зонам

4.4 Про що говорить нахил букв

4.5 Відстань між рядками та їх розташування

4.6 Відступ від краю аркуша

4.7 Збираємо разом всі дані

Висновки Список використаної літератури Додатки ВСТУП Графологія (від давньогрец. гсЬцщ — «пишу» і льгпт — «учення») —- це тісно пов’язана з психологією галузь знань, що стверджує про чіткий зв’язок між почерком та особистістю людини. Різні характеристики почерку вона використовує для того, щоб дізнатись про певні індивідуальні якості людини.

Графологія є дуже спірною галуззю знань. Хоча її прихильники вказують на правильність окремих графологічних досліджень, переважна більшість дослідників вважає остаточно доведеною відсутність у методів графології будь-якої передбачуваної здатності. Це дає підстави вважати її псевдонаукою.

Не слід плутати графологію з почеркознавством, яке використовується для розслідування злочинів у криміналістиці.

Науковою спільнотою як в Україні, так і за кордоном цінність графології як науки ставиться під значний сумнів. Переважна більшість дослідників вважає графологію псевдонауковою галуззю знань. Тим не менш, вона викладається в ряді вишів як наукова дисципліна, а певними навчальними закладами проводиться професійна підготовка фахівців-графологів.

Останнім часом інтерес до графології почав стрімко зростати. Графологія тісно пов’язана з психологією, доказом чого є тісний зв’язок між почерком та особистістю людини. Різні характеристики почерку використовуються для того, щоб дізнатись про певні індивідуальні якості людини. Це — відображення нашого мозку, нашої свідомості на папері.

У країнах Європи графологія давно застосовується в тестуванні конкретної людини, направлена на пізнання її рис характеру; з недавнього часу ця наука також має офіційне визнання в США.

Причин для того, щоб звернутися до аналізу почерку, стільки ж, скільки існує особистих проблем в людини. Графолог не може змінити характер людей, його завдання зводиться лише до того, щоб проаналізувати основні риси почерку таким чином, щоб людина зрозуміла свої здібності і зуміла ними скористатися якнайкраще.

РОЗДІЛ І. КОРОТКА ІСТОРІЯ ГРАФОЛОГІЇ

Вважається, що інтерес до почерку як індикатору характеру та індивідуальності виник в 11 столітті, з тих пір, як китайський філософ і художник Го Жо Су задокументував свої спостереження. Дві тисячі років тому коментарі, що стосуються зв’язку характеру та почерку римських імператорів, були зроблені Цицероном, Аристотелем, і стали творами мистецтва.

Перші спроби систематизації зв’язків між характером і почерком були зроблені в Італії на початку 17 століття Альдерісусом Проспером і придворним лікарем Камілло Бальдо.

Проте, графологія як систематизована наука має коротку історію. Самого терміну не існувало до 1871 року, поки його не ввів абат Мішон, який разом зі своїм учителем абатом Фландріном, заснував французьку школу графоаналіза. Мішон використовував метод «фіксованих значень» при аналізі почерку, і присвятив все життя графологічним дослідженням.

Пізніше Ж. Креп'є-Жамен відійшов від методу «фіксованих значень» і наблизився до ідеї гештальт-підходу, ідеї цілісного погляду на почерк. На початку 20 століття дослідження продовжили знаменитий французький психолог Альфред Біне і психіатр Ро де Фаркас. А також багато інших французьких лікарів та психологів займалися дослідженнями в цій галузі.

До кінця 19 століття німецькі вчені перехопили першість у графології.

Вільгельм Прейер, професор фізіології з Єни, припустив в 1895 році, що листом керує мозок, а не пальці, і насправді пише мозок, а не рука. Невролог Рудольф Пофаль, почесний професор графології з Гамбурзького Університету продовжував систематичне вивчення почерку також, як видатний Георг Мейєр. У Німеччині найавторитетнішим прихильником графології вважається філософ Людвіг Клагес, чия книга «Почерк і Характер» мала найбільшу наукову вагу в цій сфері. В основі теорії Клагеса про експресію лежить твердження, що рух в почерку несе інформацію про тонізуючу і спонукальну функції особистості.

В Австрії на початку 30 -х років графологи Рафаель Шерман і Роду Візер сприяли появі подальших наукових досягнень.

Найбільш видатна постать в швейцарській графологічної школі - доктор Макс Пулвер, психолог Цюріхського Університету, який в 1934 році виявив три зони почерку.

І нарешті, в Англії Роберт Соудек, Ханс Яакобі і Ганс Айзенк провели значущі дослідження, які підтвердили валідність аналізу почерку.

Зигмунд Фрейд, Карл Густав Юнг і Альфред Адлер визнавали важливість графоаналіза, так як були вченими, мислячими в гештальте: вони сприймали особистість як цілісну картину. Альфред Адлер часто звертався до аналізу почерку. Коментуючи книгу Надії Ольяновой «Почерк говорить» Адлер сказав: «Надя Ольянова в графоаналізі як Мікеланджело в живописі».

(Примітка: Надя Ольянова народилася в невеликому місті поблизу Києва, ще дитиною з батьками переїхала в Бруклін, США і стала відомим графологом. У 30- і роки вона вчилася психології в НьюЙорку в Школі Нових Соціальних Досліджень у Альфреда Адлера. Цікавий той факт, що вона проаналізувала почерк Адольфа Гітлера ще за його життя і виявила в ньому сильні суїцидальні тенденції. Пані Ольянова померла в 1991 році від пневмонії.)

Війна в Європі на роки перервала графологічні дослідження .

Графоаналіз в США мав жалюгідне існування. Хоча в 30 -ті роки в Америку іммігрувало з Європи велика кількість лікарів-неврологів і психологів, американська графологія стала носити скоріше розважальний характер. Незважаючи на це, деякі серйозні дослідження все-таки велися, наприклад, заслуговує на увагу спільна робота Гордона Олпорта і Філіпа Вернона. Ерік Альтен з Нью-йорку став провідним фахівцем в області застосування графоаналіза в медицині.

У 40-ті роки велика робота була пророблена Теей Штейн-Левінсон і Жозефом Зубіна, що стосується таких параметрів почерку як напруга / розслаблення.

Професор психології Вернер Вольф і клінічний психолог Ульріх Соннеман внесли вклад у вивчення форми і ритму почерку. Пізніше Клара Роман, що викладала в Школі соціальних досліджень у НьюЙорку, стала визнаним іноземним лідером в цій області. Мікроскоп і уповільнена зйомка — інструменти для вимірювання натиску, та інші технічні винаходи використовувалися в науковому графоаналізі .

Дені Ентоні, студент Клари Роман, викладав у Школі соціальних досліджень на рівні коледжу, а також став визнаним експертом-графологом в сфері підбору персоналу .

Доктор Гаррі О. Телчер, психолог і психотерапевт з європейським рівнем підготовки, багато писав про валідності графоаналіза .

Альфред Канфер, працюючи в нью-йоркській клініці Стренг, більше 30 років вивчав можливі зв’язки між раковими захворюваннями і почерком. Рудольф Хейренс досліджував почерки хворих, що страждають на дислексію. В даний час багато американських графологів ведуть наукову роботу в галузі графоаналіза, однак, більшість експертів знаходиться закордоном.

Відставання Америки в області графологічних досліджень частково обумовлено різницею в науково-психологічних підходах між Європою і Америкою. Європейські дослідження орієнтовані в першу чергу на суб'єкт, а американські - під впливом біхевіоризму — на об'єкт. В Америці зазвичай не використовують проективні техніки, і вони здебільшого не отримали широкого розповсюдження. (На Міжнародному Конгресі з психології почерку, що проходив в 1966 році в Амстердамі, брало участь тільки 2 делегати з Америки з 300 делегатів від 18 інших країн. Більшість представників делегували Німеччина, Франція і Нідерланди).

Американські дослідження почерку стримуються ще й фактом відсутності ліцензування та супервізорского супроводу з метою забезпечення належної компетентності практикуючих графологов. Крім того, графологія ще не ввійшла в якості обов’язкової частини навчальної програми підготовки психологів. Особливою фінансової вигоди графологічна практика не приносить, але, тим не менш, були випадки виявлення в комерційному використанні комп’ютерного графоаналіза .

Як би то не було, графоаналіз як новий діагностичний засіб активно застосовується в області підбору персоналу. Емоційна сфера, мотивація, впевненість у собі, відповідальність і інші риси характеру можуть бути визначені за допомогою аналізу почерку і використовуватися в якості додаткового методу діагностики. Сьогодні в США зростає кількість фірм, що використовують графоаналіз в цих цілях.

Багато матеріалів не публікуються, але графоаналіз продовжує доводити свою практичну користь.

Одним з важливих кроків у бік звільнення графології від зв’язку з окультизмом у свідомості людей стало включення її Десяткову класифікацію Дьюї (Примітка: за цією системою розставляють книги на бібліотечних полицях у більш ніж 200 000 бібліотеках в 135 країнах світу).

Книги по графології розміщуються під наступними індексами: 155.282 (індивідуальна психологія), 155.282 (графологічна діагностика), 363.2565 (документальні докази), 658.3112 (менеджмент з підбору персоналу).

Роуз Матоссек — дійсний член Американської Асоціації Графоаналіза, брала участь з цією метою у Бібліотечному Конгресі в 1980 році. Це гігантський крок вперед до закриття питання про суспільний скепсис щодо графології та визнання валідності графологічних досліджень.

РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ В ГРАФОЛОГІЇ

графологія почерк буква написання Будучи загальною системою психодіагностики особистості взагалі, графологія та її застосування підрозділяються на кілька основних напрямків:

1. Графологія у сфері зайнятості та бізнесу

2. Клінічна графологія

3. Криміналістична графологія

4. Графологія у сфері освіти (дитяча графологія)

5. Судова графологія

6. Медична графологія

1. Графологія у сфері зайнятості та бізнесу Дана спеціалізація займається кореляцією між різними профілями посад і професій в бізнесі, промисловості або мистецтві і графологічними характеристиками почерку. Графологія у сфері зайнятості та бізнесу, з одного боку, забезпечує роботодавця інструментами для підбору кандидатів на різні вакансії, а з іншого боку, сприяє професійній орієнтації кандидатів відповідно до їх потреб та здібностей.

2. Клінічна графологія Клінічна графологія спеціалізується на відповідності різних психоемоційних і психічних розладів, таких як особистісні, прикордонні неврози і психози — графологічні синдроми. Крім того, мета клінічної графології - сприяти лікарю-психотерапевту чи психіатру як при діагностиці пацієнта на основі класифікації душевних розладів, так і в психо-динамічному описі його особистості, спираючись на різні вчення в психології.

3. Криміналістична графологія Цей напрямок графології займається дослідженням характеристик почерку злочинців, обвинувачених у різних злочинах, починаючи з адміністративних та корупційних, і закінчуючи різними видами агресії і насилля. Графологія прагне представити світу діагностики моральності суджень і моралі поведінки, або словами фахівців, діагностики надійності людини в різних психологічних розуміннях, таких як вірність і відданість, достовірність при звіті та доповіді, зберігання секретів, виваженість і розсудливість, чесність при роботі з грошима, схильність ризикувати, піддаватися спокусам і т.д.

4. Графологія у сфері освіти (дитяча графологія)

У даному випадку графологу варто мати спеціалізацію також і в психології освіти, але найбільш принципово знання «стандартів письма», характерних для різних етапів у розвитку дитячого письма з першого по восьмий класи, і далі - знання підліткового письма. Розуміння «стандартів письма» кожного з етапів у розвитку дитини допомагає вихователям, вчителям та дитячим психологам розуміти особистість нормальної дитини, що знаходиться на етапі зростання і формування, але також і розуміти розлади і збої як у навчальних можливостях дитини, так і в її поведінці.

5. Судова графологія Судова графологія пропонує прийоми для ідентифікації чи порівняння документів (почерків, автографів), для судового розгляду розбіжностей з приводу підпису, або заповіту, почерку і цифр, тих, що фігурують на чеках і т.д. Судовий графолог повинен абстрагуватися від психологічного впливу факту «потенційного фальсифікатора «і сконцентруватися виключно на порівнянні ознак почерку, використовуючи знання динамічних процесів письма відповідно до загальних основ графо-динаміки.

6. Медична графологія Медична графологія займається дослідженням зв’язків між різними захворюваннями і ознаками почерку. Крім завдання з виявлення тілесних хвороб в почерку, медична графологія прагне виявити також і психосоматичний фон, іншими словами — душевні проблеми, які сприяли або навіть були причиною фізичного прояву хвороби. І навпаки — зрозуміти вплив фізичної хвороби на душевний стан.

РОЗДІЛ ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ ПОЧЕРКУ Зблизька рукописи як системи підсумкових фіксованих рухів стають ознаками почерку. Ознаки можуть мати груповий характері і індивідуальне значення.

· Ідентифікаційне значення конкретних проявів ознак визначається частотою народження цього прояви у почерках взагалі чи групах почерків.

· Індивідуальною ознакою можна вважати особливість писемно-рухового досвіду, що відображалася би у рукописі індивідуально з іншими особливостями почерку конкретної особи.

· Систематизація ідентифікаційних ознак почерку ділиться на великі групи — загальні та приватні. У основу цього розподілу покладено обсяг прояву ознаки у рукописі.

Дослідження почерку починається з вивчення загальних ознак почерку, що дозволяють класифікувати почерки за групами.

Загальні ознаки почерку — це особливості, що характеризують почерк загалом, дають загальне уявлення про почерк як системі рухів і під час рукопису. У основу наступного розподілу загальних ознак почерку на підгрупи належить розмежування властивостей писемно-рухового досвіду і виділено три категорії його властивостей: ступінь і характер сформованості, зорово-рухова структура й модульна побудова у просторі не більше листа паперу. Характеристики ступеня сформованості писемно-рухових навичок відбилися в загальних ознаках почерку, як ступінь виробленості, координація рухів та побудова почерку за рівнем труднощів. Структурні характеристики траєкторії підсумкових рухів при письмі відбито в переважній формі рухів, напрямі рухів, протяжності рухів за вертикаллю, протяжності рухів за горизонталлю, нахилі і рівня зв’язності письмових знаків. Характеристика просторової орієнтації підсумкових рухів, яка залежить від зорового аналізатора виконавця, знайшли у особливостях розміщення фрагментів рукопису, і навіть всього тексту щодо аркуша. Дані ознаки називаються топографічними. Вивчення ознак почерку слід розпочинати з загальних ознак почерку, оскільки вони мають велике значення під час проведення ідентифікаційних досліджень, оскільки є стійкими і надійними. Стійкість топографічних ознак зберігається при навмисній зміні почерку, коли увагу сконцентровано лише на зміні зовнішнього боку звичних рухів у цілому, або на зміні конкретних ознак окремими буквами чи елементами. У цьому дана група ознак, зазвичай, виходить з-під контролю виконавця. Слід враховувати, що «аналіз топографічних ознак рукописного тексту можливий тільки з рукописів обсягом щонайменше 0,5−1 сторінки, виконаним на бланках.

РОЗДІЛ IV. АНАЛІЗ ПОЧЕРКУ Графологія — це, наука, яка дозволяє визначити особистісні характеристики людини за допомогою вивчення особливостей його почерку — нахилу і форми букв, сили натиску пера, розташування рядків та інших параметрів. Це здається неймовірним, але досвідчений графолог може видати просто неймовірну кількість інформації про людину, визначаючи його характер по почерку. Графолог видасть достовірну інформацію; причому він не тільки створить повний профіль особистості досліджуваного людини, але і розповість про стан його здоров’я, про рівень моральності, прихованих талантах, досвіді минулого, психічні проблеми — і це лише деякі з показників, які доступні почеркознавцю.

Як це працює? Наш мозок направляє руку, і те, що в результаті з’являється на папері, є результатом роботи двосторонньої ланцюга між нашим мозком і руховим рефлексом м’язів руки. Ми подумали спокійно — м’яз сіпнувся так; подумали трохи роздратовано — м’яз сіпнувся так. Так наш почерк і стає начебто детектором, який наглядово дозволяє читати всі наші ретельно приховувані таємниці.

У розпорядженні фахівця по почерку більше трьохсот різних методів аналізу, ми ж розглянемо тільки деякі з них.

При аналізі письма варто окинути поглядом весь зразок. Як правило, загальний вид написаного теж залишає про людину якесь враження: охайний він чи неохайний, обов’язковий чи не вважає за потрібне навіть букви повністю виписувати. Звичайно, для складання загального враження все ж потрібен якийсь досвід, а от визначити емоційну енергію «письменника» ми зможемо вже прямо зараз. А це один з найважливіших факторів особистості, адже він має вплив на всі інші риси характеру. Характер емоційної енергії визначається за натиску, з яким людина пише літери. Зовнішній вигляд кожної букви (написано тонко або жирно) скаже сам за себе, але особливо добре сила натиску видно, якщо перевернути листок і подивитися на нього зі зворотного боку. Особливо добре це видно, якщо листок лежав на м’якій поверхні, коли на ньому писали.

Зрозуміти з побаченого можна ось що: людина, яка пише з сильним натиском, як правило, успішна у всьому. У неї багато життєвих сил і її емоційні переживання тривають досить довго. Тобто, бажання досягти своєї мети не пропадає у неї на другий день. Ті, які пишуть з середнім натиском, досить успішні і, як правило, у них достатньо енергії, щоб зробити щось і на другий день або і через день. А ось ті люди, які пишуть, ледве натиснувши на перо, зазвичай бувають дуже нерішучі і далеко не завжди домагаються виконання задуманого.

4.1 НАПИСАННЯ БУКВ Букви — це те, що ми пишемо зовсім машинально. І саме тому вони першими видають нас. Всі тонкощі відповідності між написанням букв і певних типів характеру ми вивчати не станемо — нам вистачить і кількох прикладів.

Люди, у яких великий почерк, схильні приділяти увагу навіть дрібницям. А найголовнішою рисою їхнього характеру можна назвати вміння тримати слово — вже якщо пообіцяють, то обов’язково виконають! І взагалі, навколо них завжди відбувається щось цікаве.

До речі, жирні літери зазвичай не витримують навіть натяку на критику: вони дуже нервові і образливі. Надто емоційні, вони довго не можуть заспокоїтися. А на питання вони люблять відповідати зустрічними питаннями.

Тонко написані літери з м’якими, округлими переходами між ними говорять про чутливість людини, про її емоційну глибину. Така людина завжди зможе зрозуміти іншого і поспівчувати йому. Ці люди не терплять нудьги і одноманітності.

4.2 ФОРМА І РОЗМІР БУКВ Люди, які мають звичку писати круглі літери, за характером зазвичай бувають дуже спокійні. Якщо хвостик останньої букви повернутий вгору, то це є ознакою високої енергії. Любитель кирпатий хвостиків тверезо дивиться на навколишній світ і має практичний підхід життя. А ось господарі каракалів і невиразних хвостиків зазвичай люди художніх нахилів, які мають нестандартний підхід до будь-якої проблеми.

Володарі великого почерку зазвичай бувають дуже доброзичливі. Вони завжди впевнені в собі і твердо знають, куди йдуть. Ті, чиї букви більше схожі на дрібний бісер, володіють залізною логікою і можуть бути безжалісні до тих, хто має протилежну думку. А якщо лист виглядає елегантно, прямо-таки каліграфічно, то це може означати, що написані такі літери людиною яка часом відчуває утруднення в спілкуванні з людьми. Йому часто доводиться порушувати прийняті в суспільстві правила.

4.3 РОЗПОДІЛ БУКВ ПО ЗОНАМ Спробуйте подумки розділити написане слово по горизонталі на три зони. Пам’ятайте прописи для першокласників? Дві вузенькі смужки, в які треба було вписувати маленькі літери. Над верхньою смужкою пишуться верхні частини таких букв, як «б», «в». Це — верхня зона. Між смужками (у середній зоні) ми пишемо саму букву. Під нижньою смужкою (в нижній зоні) пишуться «хвостики» букв — «з», «д», «в», «р».

Так от: якщо у людини домінуючою є верхня зона (верхні частини букв виходять перебільшено великими, та й самі букви вилазять за уявну верхню межу), то це означає, що людина амбітний і завжди намагається випередити час. Можна припустити, що така людина часто мріє про майбутнє. Той, хто часто збільшує нижні частини букв (в нижній зоні), найбільше бажає досягти матеріального благополуччя. Мрії такої людини — про насущне (гроші, машина, будинок). Ну, а той, хто злегка збільшує деякі частини букв, що знаходяться в середній зоні, акцентує увагу на даному часі. Він не дивиться назад, не віддається мріям про майбутнє, тому що вважає за краще жити сьогоднішнім днем.

А от якщо хтось дотримується правильний баланс всіх трьох зон і пише букви правильно, як в прописах, то ця людина дотримується правильний баланс і в своєму житті - між минулим, сьогоденням і майбутнім.

4.4 ПРО ЩО ГОВОРИТЬ НАХИЛ БУКВ Букви можуть бути написані похило або вертикально, і це теж повністю залежить від характеру особистості. Нахил вказує на типові для цієї людини емоційні реакції на зовнішні подразники. Так, вертикальне письмо (IIII) вимагає свідомого контролю з боку автора листа, інакше букви почнуть схилятися вліво або вправо. Тому вертикальний почерк говорить про високу дисциплінованості того, хто так пише. Ця людина намагається тримати свої емоції в узді - розум домінує у нього над серцем. А ще — вертикальний почерк свідчить про незалежність людини.

Нахил вправо (/ / / /) говорить про те, що власник такого почерку володіє багатою емоційною виразністю. Така людина товариська, турботливий, вміє підтримувати теплі відносини; а любити він може віддано і безоглядно. Серце управляє його розумом.

Нахил вліво (Ѓ_Ѓ_Ѓ_) показує, що людина не схильний до зайвої емоційності. У всякому разі, він намагається своїх емоцій нікому не показувати, і багато хто вважає його байдужим до всього на світі. Але це далеко не завжди так. Ще господар такого почерку прискіпливий, йому необхідно перевірити кожну деталь в будь-якій справі. А от змусити його дати комусь обіцянку не так-то просто. Він не обіцяє щось зробити, він робить, а потім каже про це.

4.5 ВІДСТАНЬ МІЖ РЯДКАМИ ТА ЇХ РОЗТАШУВАННЯ Те, на якій відстані один від одного ми маємо рядки, теж несе в собі інформацію про наш внутрішній світ. Так, якщо людина залишає досить широкий простір між двома рядами слів, то це говорить про його любов до акуратності, хорошою організованості й умінні бачити загальну картину і широкі перспективи. А от якщо цей простір неоднаковий (одна стрічка ближче, інша — далі від попередньої), то це говорить про неорганізованість людини.

Якщо рядок з'їжджає вгору, то написала її - людина оптимістична і енергійна. Спадний нахил рядка є ознакою песимізму і відсутності енергії. Варто взяти до уваги, що цей тест працює тільки тоді, коли випробуваний пише на нелінійованому папері.

4.6 ВІДСТУП ВІД КРАЮ АРКУША Вільний простір з лівого боку від написаного показує, що людина не забуває про своє коріння і прив’язаний до сім'ї.

Якщо людина залишає вільне місце праворуч від тексту — замислюється про майбутнє оточуючих його людей. Якщо відступ справа занадто великий, то це вказує на наявність страху перед чимось невідомим.

Великий відступ від верхнього краю аркуша — людина амбітна і будує великі плани.

Залишає багато вільного місця у нижній частині листа людина енергійна, яка до того ж часто покладається на свою інтуїцію.

Якщо залишається вільний простір і зліва, і справа від тексту, і при цьому ліворуч відступ менше, ніж праворуч, то написала подібним чином людина обережна, і в даний момент вона повна бажання уникнути чогось, що вона змушена робити не по своїй волі.

А коли в такому ж стилі розташування рядків менше залишається місця праворуч, то це вказує на нетерпіння і бажання закінчити роботу якомога швидше.

4.7 ЗБИРАЄМО РАЗОМ ВСІ ДАНІ

А тепер давайте змішаємо кілька характеристик, про які ми писали вище, і подивимося, що у нас вийде:

Автограф з сильним тиском і вертикально розташованими літерами. Сильний тиск = сильні емоції, вертикальні букви = спроба тримати всі емоції в собі. Така людина, як правило, діє, керуючись розумом, а не емоціями. Навіть якщо камені з неба сипатимуться, вона буде зберігати холоднокровність і не стане реагувати так емоційно, як людина, що нахиляє букви вправо. Але вона не зможе зберігати свою холоднокровність нескінченно. Одного разу настає такий момент, коли довго стримувані емоції вириваються назовні, і вона зривається, як здається оточуючим, абсолютно несподівано і непередбачувано.

Людина, що пише з легким натиском (не занадто емоційна) і з лівим нахилом букв (намагається уникати емоційності). Ця людина — холодна, байдужа до всіх і до всього. Вона егоцентрична, для неї існують тільки її власні проблеми.

Є безліч варіантів комбінацій всіх характеристик листа для складання повного профілю особистісних якостей. Використовуючи два вище наведених приклади, ви зможете створити свій власний профіль, який може бути корисний як в особистих, так і в професійних відносинах. У всякому разі, дізнавшись всі ці тонкощі, ви можете зрозуміти, що варто, можливо, задуматися. Якщо наш характер змушує нас писати певним чином, то, може, ми можемо змінити риси нашого характеру, змінюючи почерк.

ВИСНОВКИ Графологія — це мистецтво складання психологічного портрета людини за її почерком .

Різні характеристики почерку дають в сукупності цінну інформацію про темперамент людини, його характері, стані в момент написання, ставленні до предмета та змісту написаного.

Графологічний метод психодіагностики особистості - безперечний лідер серед діагностичних інструментів, що використовуються в прикладній психології. Надійність методу — наближається до 90−95% (для порівняння: тести — опитувальники — 30−35%).

Метод дозволяє «видати» повну деталізацію «психопортрета «по будь-яким заданим критеріям: від комунікативної ділової сумісності (порівнюються кілька почерків) до стилю дій в конкретних екстремальних умовах.

Графологія також дозволяє дуже надійно оцінити інтелектуальний і креативний потенціал людини, і, що вкрай важливо — його ментальні особистісні установки, від декларованих зовні «на публіку» заяв і до дійсних, на рівні надглибокого «залягання».

Врахуємо також найвищу оперативність методу: хорошому графологу досить максимум півгодини, щоб по почерку видавати «на гора» запитувану інформацію. Графологічний метод надзвичайно ефективний при профвідбору персоналу, оскільки дозволяє з великої кількості претендентів досить швидко виявити найбільш підходящих (до переліку запитів) працівника.

Хоча на сьогоднішній день до графологічного аналізу ставляться скептично, у ньому є ряд переваг. До нього неможливо підготуватися, оскільки тут не буває «правильних відповідей». Виключено особистий вплив або суб'єктивність — людину можна бачити, а текст нейтральний, його можна навіть не читати або він може бути написаний на іноземній мові. Сильна втома не вплине на результат, на оцінку розумового потенціалу, мислення або соціальних навичок. Тому, на мою думку, скептикам варто перевірити свою точку зору на рахунок графології, адже саме ця нова наука відкриває широке коло можливостей для пізнання самого себе та оточуючих.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гольдберг И. Почерк — зеркало души. — АСТ Москва, У-Фактория. — 2008.

2. Гольдберг И. Графология — психологический анализ почерка www. inessa-goldberg.ru/index.php/Portal-General/grafologia-psihologicheskiy-analiz-pocherka.html

3. Гольдберг И. Графология — краткая история http://inessa-goldberg.ru/index.php/Portal-General/grafologia-kratkaya-istoria.html

4. Вудкок М., Фрэнсис Д. «Раскрепощенный менеджер: для руководителя — практика». Пер. с англ. — М.: Дело, 1991.

5. Иванцевич Дж. М., Лобанов А. А. «Человеческие ресурсы управления: основы управления персоналом». — М.: Дело, 1993.

6. Кибанов А. Я., Захаров Д. К. «Организация управления персоналом на предприятии». М.: Машиностроение, 1991.

7. Сара Д. «Тайны почерка» — М.: Вече, Персей, АСТ, 1996.

8. Учебное пособие: Общие признаки почерка. — М., 1995.

ДОДАТКИ Почерки відомих людей.

Почерк і характер.