Причина винекнення ВСД

Причини виникнення вегето-судинної дистонії різні. Це можуть бути всілякі невротичні розлади, депресія, перевтоми, інфекції, фізичні та емоційні перевантаження, клімакс, ендокринні і соматичні захворювання і т.п. Все це може відображатися в діяльності організму різною симптоматикою виникаючої з боку тих чи інших органів.

Причиною вегето-судинної дистонії частіше виступає що лежить в ос-нові соматоформних розладів і закономірно розвивається при порушеннях фізичного здоров’я дистрес-синдром.

Вегето-судинна дистонія найбільш часто супроводжує такий соматичної патології, як хронічний тонзиліт, гайморит, фарингіт, Захворювання щитовидної залози, жіночої статевої сфери (включаючи порушення менструального циклу). Вона може розвинутися в результаті родової травми, гіпоксії, часто виникає в період реконвалесценції, після гострих і хронічних інфекційних захворювань та отруєнь. Порушення вегетативного балансу, реалізуються в вегето-судинну дистонію та її еквіваленти, можуть мати в своїй основі збої в управлінні симпатичні і парасимпатичні тонусом (від вищих вегетативних центрів до органів-мішеней, що відрізняються при різних патологічних станах). Рівень регуляторних порушень надає модифікуючі вплив на клінічні прояви вегето-судинної дистонії. Залучення до них гіпоталамуса і лімбіко-ретикулярного комплексу обумовлює «багатобарвність» клінічних проявівдистонії.

Вегето-судинна дистонія може розвиватися в будь-якому віці, при різних псіхоконстітуціональних типах, в осіб обох статей, кілька тяжіючи до жіночого. Часто генетично детермінована. Виявляється поєднаними розладами серцевої і судинної діяльності, дихання, кровотворення, потовиділення, теплоутворення, вуглеводного і жирового обміну, діяльності органів травлення, функцій сечового міхура, ін.

За даними різних авторів, до 25% амбулаторних хворих, які звертаються за кардіологічної допомогою і до 15% госпіталізованих в кардіологічні стаціонари, насправді страждають вегето-судинною дистонією. Близько 30% від загального числа пацієнтів з вегетосудинною дистонією часто користуються послугами «Швидкої допомоги» .

Порушення вегетативних регуляторних функцій у більшій мірі носять транзиторний характер по типу вегетативних пароксизмів (кризів), хоча і можуть бути постійними. Пароксизми часто провокуються стресовими ситуаціями. Детермінанти вегето-судинної дистонії - лабільний тип нервової системи з вираженими емоційними реакціями, високий ступінь метеопатій, неадекватні судинні реакції на фізичне навантаження, ін Вегетосудинні пароксизм починається з головного болю, болю в області серця, серцебиття, почервоніння або збліднення особи. В залежності від характеру пароксизму прийнято виділяти 3 типи дистонії: кардіальний, гіпотензивний і гіпертензивний. Кардіальний часто поєднується з гіпо-або гіпертензивним типом, тобто дистонія частіше носить змішаний характер. Для кардіального типу характерні скарги на серцебиття, перебої в діяльності серця, відчуття браку повітря. Об'єктивно можуть бути зареєстровані різного роду зміни серцевого ритму (синусова тахікардія, виражена дихальна аритмія, надшлуночкова і навіть шлуночкова екстрасистолія) за відсутності електрокардіографічних і ехокардіографічних ознак метаболічних та структурних порушень серця.

Ознаки гіпотензивного типу — підвищена стомлюваність, загальна слабкість, головний біль, запаморочення, потемніння в очах, пітливість, Нудота, мерзлякуватість кистей і стоп, схильність до непритомності, підвищена чутливість до холоду. У пальцях з’являються відчуття оніміння, повзання мурашок, поколювання, іноді - болі. Руки і ноги бліднуть, пальці можуть ставати одутлими, особливо при тривалому переохолодженні кистей або стоп. При об'єктивному дослідженні звертає увагу блідість шкірних покривів, вологі і холодні долоні і стопи, зниження систолічного артеріального тиску нижче 100 і діастолічного нижче 60 мм рт.ст. При гіпертензивною типі відзначаються епізоди підвищення артеріального тиску, не проявляються змінами самопочуття і виявляються випадково. Підвищення тиску супроводжується почастішанням пульсу і підвищенням температури тіла з ознобом. Напад може супроводжуватися безпричинним страхом. Зареєстроване підвищення артеріального тиску є, однак, ізольованим і не супроводжується структурними змінами серця і інших, характерних для артеріальної гіпертензії, органів-мішеней (очне дно, головний мозок, нирки, ін.) Можуть мати місце скарги на головний біль, серцебиття, підвищену стомлюваність.

Тривалість пароксизмів — від декількох хвилин до 2−3 годин. Причиною їх почастішання можуть бути перевтома і хвилювання. Після нападу на деякий час зберігаються відчуття розбитості й загального нездужання. Пароксизми можуть проходити без лікування.

Судинна дистонія виникає на грунті нервового перенапруження або після гострих і хронічних інфекційних захворювань, отруєнь, вітамінної недостатності, нервових зривів. Симптоми судинної дистонії можуть бути постійними або проявлятися приступами — вегетативно-судинними пароксизмами. Постійні симптоми частіше бувають при вродженій нестійкості нервової системи. Такі люди погано переносять зміну погоди; при фізичній роботі й емоційних переживаннях легко бліднуть, червоніють, випробовують серцебиття, підвищену пітливість. Вегетативно-судинні пароксизми починаються або з головного болю, або з болю в області серця й серцебиття, почервоніння або збліднення особи. Піднімається кров’яний тиск, частішає пульс, підвищується температура тіла, починається озноб. Іноді виникає безпричинний страх. В інших випадках настає загальна слабкість, з’являються запаморочення, потемніння в очах, пітливість, нудота, знижується кров’яний тиск, уряжается пульс. Напади тривають від кількох хвилин до 2 — 3:00 і у багатьох хворих проходять без лікування. При загостренні судинної дистонії кисті і стопи стають багрово-синюшними, вологими, холодними. Ділянки збліднення на цьому тлі надають шкірі мармуровий вид. У пальцях з’являються оніміння, відчуття повзання мурашок, поколювання, а іноді болю. Підвищується чутливість до холоду, руки і ноги сильно бліднуть, іноді пальці стають одутлими, особливо при тривалому переохолодженні кистей або стоп. Перевтома і хвилювання викликають частішання нападів. Після нападу на кілька днів може залишитися почуття розбитості й загального нездужання.

Однією з форм вегетативно-судинних пароксизмів є непритомність. При непритомності раптово темніє в очах, блідне особа, наступає сильна слабість. Людина втрачає свідомість і падає. Судом зазвичай не буває. У положенні лежачи непритомність проходить швидше, цьому сприяє також вдихання через ніс нашатирного спирту.

Попередження судинної дистонії повинне починатися із загартовування в дитячому та юнацькому віці, організації раціонального режиму праці та відпочинку. Необхідно уникати нервових перенапруг, при захворюванні ретельно дотримувати режим та інші призначення лікаря.