Екологічна програма міста

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РЕФЕРАТ З дисципліни «Державне регулювання економіки»

На тему:

«Екологічна програма міста»

студента денної форми навчання курсу ІІІ спеціальності «МЕК»

Мельниченко Валерії Сергіївни Маріуполь — 2006

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Екологічні державні та міжнародні програми міст.
• Розділ 2. Екологічна ситуація в місті Маріуполі.
• Розділ 3. Шляхи вирішення екологічних проблем міста.
• Висновки
• Список використаної літератури:
• Вступ

Кожна свідома людина повинна обов’язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов’язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування. Нове в даній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базується на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Тема даної роботи дуже актуальна, тому що екологічна проблема на сучасному етапі є дуже гострою. Вона була сформована протягом двох століть і нині набула свого критичного значення. Тому існує об'єктивна необхідність втручання держави в природно-екологічну сферу з метою досягнення збалансованого стану, держава також повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства між суб'єктами підприємництва, між іноземними партнерами, на рівні планетарного співробітництва заради виживання і подальшого розвитку України, а також всієї цивілізації.

Метою цієї роботи є можливість розглянути проблеми та перспективи їх виправлення на прикладі одного з найбільш забруднених міст України, Маріуполя. В цій роботі представлене положення міста та його екологічна ситуація, деякі шляхи подолання та зменшення великої кількості забруднення, що вони становлять екологічну програму міста.

Розділ 1. Екологічні державні та міжнародні програми міст.

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсномістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш «дешевим» способом — без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.

Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров’я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України. Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Серед законодавчих документів існує «Загальнодержавна програма формування національної екологічної безпеки України на 2000;2015 роки». Ця програма розроблена в контексті вимог щодо подальшого опрацювання, вдосконалення та розвитку екологічного законодавства України, а також відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту.

Важливе значення має вдосконалення нормативно-правової бази у сфері збереження, розширення, відтворення та охорони єдиної системи територій з природним станом ландшафту та інших природних комплексів і унікальних територій, створення на їх основі природних об'єктів, які підлягають особливій охороні, що сприяє зменшенню, запобіганню та ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності людей на навколишнє природне середовище, збереженню природних ресурсів, генетичного фонду живої природи.

Формування екологічної мережі передбачає зміни в структурі земельного фонду країни шляхом віднесення (на підставі обгрунтування екологічної безпеки та економічної доцільності) частини земель господарського використання до категорій, що підлягають особливій охороні з відтворенням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів. Багатство природних ландшафтів є надбанням Українського народу, його природною спадщиною і має служити нинішньому та майбутнім поколінням, як це проголошено в Конституції України.

Екологічна мережа — єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів (далі - елементи) екологічної мережі - природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.

Території та об'єкти, що підлягають особливій охороні (території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші природні території та об'єкти), становлять порівняно незначну частину території України. Наявна площа та територіальна структура земель України, що підлягають особливій охороні, дають певні підстави для їх віднесення до територіальної системи з певними ознаками екологічної мережі. Сучасний стан природних ландшафтів України лише частково відповідає критеріям віднесення їх до Всеєвропейської екологічної мережі.

Таблиця 1.1.

Деградовані та забруднені землі, що передбачаються для консервації

Національна екологічна мережа включає частину земель країни, на яких збереглися майже незмінені чи частково змінені природні ландшафти.

Природні ландшафти спостерігаються майже на 40 відсотках території України. У найменш зміненому вигляді вони збереглися на землях, зайнятих лісами, чагарниками, болотами, на відкритих землях, площа яких становить близько 19,7 відсотка території країни. Враховуючи, що лише 44 відсотки лісів виконують захисні та природоохоронні функції, можна вважати, що стан, близький до притаманного природного, мають ландшафти на площі майже 12,7 відсотка території країни.

5 червня 2005 року в Сан-Франциско, Каліфорнія була підписана Екологічна угода міст з нагоди Всесвітнього Дня Довкілля проведеного в рамках Екологічної програми Організації Об'єднаних Націй. Ця угода була названа «Зеленою декларацією міст»

Визнаючи, що на сьогоднішній день більшість населення планети живе в містах і що безперервна урбанізація приведе до того, що один мільйон людей буде переміщуватись до міст кожного тижня, створюючи тим самим нову низку екологічних проблем і можливостей, 50 мерів міст зі всього світу, які мають унікальну можливість керувати розвитком належним чином підтримуваних міських центрів, в основі чого лежатимуть відповідні культурні і економічні місцеві заходи, підписали документ, беручи зобов’язання підвищити рівень партнерських стосунків і побудувати екологічно стабільне, економічно динамічне і соціально справедливе майбутнє для наших міських жителів.

Проголошення 21 дії в Екологічній Угоді Міст відповідає певним міським проблемам. Ці дії є першими відповідними кроками у напрямку до екологічної стабільності. Проте для досягнення тривалої стабільності містам доведеться постійно поліпшувати ефективність у всіх сферах діяльності.

Виконання Екологічної Угоди Міст вимагатиме відкритого, ясного і зацікавленого діалогу між урядом, суспільними групами, бізнес-структурами, науковими установами та іншими ключовими партнерами. Її виконання принесе користь там, де рішення ухвалені на підставі обережної оцінки доступних альтернатив з використанням найкращих досягнень науки.

Заклик до дій, означених в Угоді, найчастіше приводить до збереження коштів у результаті зменшеного споживання ресурсів і поліпшення здоров’я і загального благополуччя постійних жителів міст. Виконання цієї угоди може довести купівельну здатність кожного міста до такого рівня, щоб сприяти встановленню і навіть вимагати від продавців, відповідальної практики дотримання екологічних, трудових і гуманітарних прав.

У період від 2005 року і до Дня довкілля 2012 року міста повинні працювати, щоб виконати якомога більше із 21 дії. Здатність міст вводити місцеві екологічні закони і вести відповідну політику дуже різна. Проте успіх Угоди врешті-решт буде оцінений на підставі виконаних дій. Таким чином Угода може бути виконана за допомогою відповідних програм і заходів навіть там, де міста позбавлені необхідної законодавчої влади, щоб приймати закони.

Ось деякі з пунктів цієї угоди:

1. Прийняти план зниження рівня кількості парникового газу по всьому місту, що зменшить рівень законної емісії на двадцять п’ять відсотків до початку 2030 року, і який включатиме систему обліку і перевірки емісії парникового газу.

2. Прийняти і здійснювати політику по зменшенню максимуму міського електричного навантаження на десять відсотків за сім років завдяки ефективності використання енергії, зміщенню часового розкладу попиту на енергію і заходам по зберіганню енергії.

3. Прийняти і здійснювати політику по збільшенню використання відновлюваних видів енергії, щоб протягом семи років забезпечити досягнення рівня в десять відсотків від максимуму міського електричного завантаження.

4. Створити політику досягнення нульового рівня відходів, що потребують вивезення на сміттєзвалища і спалювання до початку 2040 року.

5. Впровадити програму «зручної для споживача» утилізації і компостування відходів з ціллю зменшення за сім років на двадцять відсотків на душу населення твердих відходів, які потребують вивезення на сміттєзвалища і спалювання.

6. Прийняти такі принципи і практику міського планування, які віддають перевагу вищій густоті (забудови), змішане використання, наявність поблизу пішохідних, велосипедних і доступних для інвалідів доріжок.

7. Розвивати і проводити політику, яка за десять років збільшить кількість громадського транспорту до рівня доступності його на відстані в пів кілометра для всіх постійних міських жителів.

8. Прийняти закон або виконати програму, яка виключає використання бензину з домішками свинцю (де. він ще використовується); знизити рівень сірки в дизельному пальному і в бензині одночасно з введенням в дію сучасних методів контролю емісії на всіх автобусах, таксі і в парку громадського транспорту, щоб за сім років зменшити на п’ятдесят відсотків концентрацію окремих речовин і емісії, що формують смог.

9. Покращити охорону здоров’я і збільшити екологічну користь від підтримки вирощування притаманної даній місцевості органічної їжі. Впродовж семи років забезпечити, щоб двадцять відсотків усіх міських точок продажу продуктів харчування (включаючи школи) мали в асортименті органічну їжу і продукти місцевого походження.

10. Розробити політику збільшення відповідного доступу до безпечної питної води, прагнучи забезпечити такий доступ для всіх до початку 2015 року. Для міст із споживанням питної води більшим ніж 100 літрів на душу населення за день, прийняти і проводити політику зменшення споживання на десять відсотків до початку 2015 року.

11. Прийняти муніципальну генеральну лінію управління відходами води і зменшити об'єм зливання необроблених водних відходів на десять відсотків за сім років шляхом розширення використання оборотної води і планування процесу усталеного міського вододілу, який включає учасників усіх зацікавлених общин і засновується на здорових економічних, суспільних і екологічних принципах.

Система фінансування природоохоронних заходів в умовах переходу до ринкової економіки формується на основі таких головних джерел:

· Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

· фондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів;

· власних коштів підприємств;

· іноземних надходжень та інвестицій;

· інших позабюджетних коштів.

Для забезпечення стабільного надходження коштів для здійснення природоохоронних заходів пріоритетне значення має надаватися розвиткові економічного механізму природокористування. Головними складовими елементами економічного механізму природокористування мають бути:

· плата за спеціальне використання природних ресурсів;

· плата за забруднення навколишнього природного середовища та інші види шкідливого впливу на довкілля;

· система фінансування і кредитування природоохоронних заходів (державний і місцеві бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підприємств, іноземні надходження та інвестиції тощо);

· екологізація податкової і цінової систем;

· підтримка становлення і розвитку екоіндустрії.

· Залученню іноземних інвестицій для здійснення природоохоронних програм та проектів в Україні повинно сприяти:

· природоохоронні процеси;

· формування сприятливих умов та ефективної системи залучення іноземних інвестицій як в економіку України в цілому, так і в охорону довкілля та використання природних ресурсів.

Важливе значення для здійснення механізму залучення іноземних інвестицій має щорічний збір Європейського банку реконструкції та розвитку на якому Україна має дійсну нагоду отримати статус повноцінного партнера, приймати участь у глобальних проектах, а також реалізувати свої можливості. На цьому зборі буде представлена велика кількість соціально-економічних проектів, значну частину яких складатимуть екологічні. Найважливішим та першочерговим серед них є проект фінансування ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та подальшого припинення її функціонування.

Розділ 2. Екологічна ситуація в місті Маріуполі.

Відповідно до розробленого ВІЗ Європейській політиці по досягненню здоров’я для усіх на XXІ сторіччя, до 2015 року наслідку для здоров’я в результаті впливу навколишнього середовища повинні бути зменшені у всіх державах — членах.

Стан здоров’я населення України, як відомо, є одним з гірших у Європі. У визначеній мері це, очевидно, може бути пояснено забрудненням навколишнього середовища, особливо в містах Донецько-Приднепровського регіону. Експерти ВІЗ у численних документах, присвячених реалізації Європейської політики по досягненню здоров’я для усіх, рекомендують основні задачі цієї політики запроваджувати в життя послідовно: у першу чергу на рівні місцевих громад — родини, трудового колективу, населення міста. І тільки нагромадивши необхідний досвід рішення тієї або іншої задачі на комунальному рівні, поширювати його на інші міста, регіони і державу в цілому.

Одним із самих забруднених міст в Україні є Маріуполь. У 1970;х і 1980;х роках серед міст Донецько-Приднепровського регіону Маріуполь після Кривого Рогу займав перше місце по кількості забруднюючих речовин, що надходять в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел і автотранспорту. Свої лідируючі позиції в цьому плані Маріуполь зберіг навіть у 1990р., коли ознаки економічного розвалу СРСР і спаду промислового виробництва стали вже очевидні. Так, по щільності викидів в атмосферу (тонни в розрахунку на гектар/рік і людина/рік) Маріуполь перевищувала Київ у 60 і 73 рази відповідно.

Відповідні дослідження проводилися в рамках Державної програми «Імунологія і медична генетика» і відносилися до розділу «Оцінити мутагенну небезпеку забруднення навколишнього середовища в містах». Результати генетичного моніторингу, проведеного в трьох містах України (Маріуполю, Запорожжі і Сімферополю), визнані науковою громадськістю. Вони неодноразово доповідалися на міжнародних форумах, опубліковані в авторитетних іноземних і вітчизняних журналах, відзначені присудженням міжнародних грантів.

Кількісна характеристика міри генетичної небезпеки хімічного забруднення, виявленої в Маріуполю і Запорожжі, у значній мірі спиралася на застосування концепції біологічного еквівалента рентгена.

Ця концепція була рекомендована ведучими радіологами США й Англії для зіставлення генетичних ефектів дії мутагенів різної природи: фізична і хімічної, одночасно була розрахована вартість збитку, що наноситься окремій людині (популяції) при опроміненні в дозі один БЕРІВ.

Виявилося, що збиток здоров’ю населення Маріуполя в доларах США істотно перевищує вартість усього металургійного комплексу разом з очисними спорудженнями.

Ідентифікація екологічних проблем — це консультативний процес із широкою участю представників різних секторів суспільства — влади, екологічних інспекцій, санстанцій, бізнесу, промисловості, громадськості. Цей консультативний процес дозволяє сформулювати перелік актуальних екологічних проблем і приймається всіма учасниками процесу за основу для подальшої діяльності.

У грудні 2000 року на загальноміській конференції учасники проекту «Маріупольська екологічна ініціатива» почали процес ідентифікації й оцінки екологічних проблем, що тривав до кінця квітня 2001 року.

Для того, щоб успішно вирішувати екологічні проблеми необхідно їх чітко сформулювати. Необхідно також визначити, які з проблем є найбільш важливими, які з погроз становлять найбільшу небезпеку і роблять найбільше сильний вплив на здоров’я жителів міста, навколишнє середовище і якість життя населення.

Перелік виявлених екологічних проблем:

1. Атмосферні викиди промислових підприємств (оксиди сірки й азоту).

2. Викиди в атмосферу в результаті спалювання сміття в приватному секторі.

3. Викиди автотранспорту.

4. Високий рівень забруднення морської води (каналізаційні стоки, витоки з промислових відстійників, розташованих поблизу моря).

5. Високий рівень іонізуючої радіації на пляжі.

6. Нелегальні смітники побутових відходів.

7. Забруднення від смітників промислових відходів.

8. Забруднення піску на пляжі (пил, тверді частки, сміття).

9. Забруднення парків, дитячих площадок собаками.

10. Поховання померлим домашнім тварин, не відповідним санітарним нормам.

11. Забруднення ґрунту.

12. Неочищені побутові стічні води.

13. Неочищені промислові стічні води.

14. Скидання баластових вод.

15. Алергійні фактори рослинного походження (амброзія, тополиний пух).

16. Шум у житловій зоні.

17. Погана якість питної води (неочищена питна вода, наднормативна твердість).

18. Сірка і вугілля, що висипаються на залізничну полотнину.

19. Глобальне потеплення.

20. Відсутність зон відпочинку.

21. Екологічна безграмотність населення.

Маріуполь — найбільший індустріальний центр південно-сходу України. У межах міста проживає близько 500 тисяч чоловік. Природний приріст відсутній.

Основними забруднювачами є - промисловість і автотранспорт.

Найбільш гострою екологічною проблемою Маріуполя є високе забруднення атмосферного повітря викидами промислових підприємств. Від стану повітряного середовища прямо залежить здоров’я населення. Повітря, яким дихають жителі Маріуполя, містить:

· пил, до складу якої входять оксиди кремнію і заліза, сірка, вугілля, кокс, важкі метали;

· бензапирен;

· органічні речовини (фенол, толуол, формальдегід, ксилол);

· аміак;

· оксид вуглецю;

· оксиди азоту;

· диоксид сірки;

· фтористий водень;

· сірчистий ангідрид.

Таблиця 2.1

Динамікові зміни середніх по місту концентрацій забруднюючих засобів в одиницях ПДК

За досліджуваний період спостерігається ріст концентрацій по пилу, диоксиду азоту, аміакові і формальдегідові. Особливо необхідно відзначити високі середні концентрації формальдегіду в 2001 році (4 ПДК). Хоча рівень забруднення в 2002 році знизився, але залишається високим і складає 3,3 ПДК.

Найбільш гострою проблемою, зв’язаної з забрудненням повітря, є підвищення захворюваності людей. Спостерігається зниження стійкості до повітряно-краплинних інфекцій, підвищення імовірності ракових захворювань і порушень спадкоємного апарата, що веде до підвищення частоти каліцтв і загальному погіршенню стану потомства. Економічний збиток складається з витрат на лікування хворих, утрат робочого часу і передчасної смертності.

Через місто Маріуполь проходить тридцять автомагістралей з інтенсивним рухом. Ділянки території уздовж цих автострад забруднені важкими металами, в основному свинцем і кадмієм. Ці речовини є канцерогенами, і, потрапляючи в організм людини, через продукцію рослинництва, впливають на синтез білка, енергобаланс клітки, генетичний апарат.

Щорічно комплексною лабораторією за спостереженням за забрудненням природного середовища Морської гідрометеостанції відбираються проби ґрунту на зміст важких металів і сірки в крапках, найбільш підданому забрудненню викидами промислових підприємств. Добір проб виробляється по програмі, розробленою Центральною геофізичною обсерваторією відповідно до затвердженої схеми. До 2002 року спостереження проводилися за 20 крапками, а з 2002 року зона спостережень розширена до 30 крапок.

Таблиця 2.2

Динамікові зміни концентрацій промислових токсикантів в одиницях ПДК

По змісту розчиненого кисню спостерігається негативна тенденція, що свідчить про погіршення кисневого режиму в прибережному районі моря. Причиною можуть бути як погодні умови, так і вплив біологічних, біохімічних і хімічних факторів.

Цими речовинами буяють численні санкціоновані і несанкціоновані смітники. Дощова вода з цих смітників вільно дренує в поверхневі водойми і ґрунтові води, несучи із собою весь спектр хімічних елементів і збудників інфекційних захворювань. Тільки прибережна смуга Азовського моря містить понад тридцять хімічних елементів.

Ґрунту міста забруднені гельмінтами і збудниками інфекційних захворювань, що через рибу, м’ясо, молочні продукти і продукти рослинного походження попадають в організм людини. Основними забруднювачами ґрунту і ґрунтових вод є: смітника, промислові підприємства, транспорт, комунальні підприємства, тварини, жителі міста.

Басейн Азовського моря знаходиться в кризовому стані через незбалансованість господарської діяльності, відсутності погодженого керування на усьому водозборі, нераціональній експлуатації і виснаження природного ресурсного потенціалу.

Скидання величезної маси забруднюючих речовин ставить экосистему Азовського моря на грань повної деградації. Варто враховувати, що забруднення поверхневих вод у чорті Маріуполя проблема не тільки нашого міста. Свої промислові, зливові і стічні води в Азовське море, ріки Кальчик і Кальміус скидають також інші міста.

Вагомий внесок у забруднення Азовського моря вносять підземні (ґрунтові) води. Забруднюючі речовини попадають у ґрунтові води, а потім у водойму.

Дуже небезпечним є бактеріальне забруднення Азовського моря. Джерелом бактеріального забруднення є скидання каналізаційних стоків у водні об'єкти, а також наявність великої кількості несанкціонованих смітників. Дощова вода з цих смітників вільно дренує в поверхневі і ґрунтові води.

Перевищення гранично припустимих концентрацій (особливо важких металів) становить небезпеку для здоров’я жителів міста при вживанні в їжу риби. Надлишок цинку, кадмію і свинцю приводить до інсультів, підвищенню кров’яного тиску.

Якість питної води в Маріуполю залежить від якості поверхневих вод, тобто якості води в ріках і водоймищах, а також від якості роботи фільтрувальних станцій і стану водогінних мереж. Питна вода в Маріуполю характеризується високим ступенем мінералізації і підвищеною твердістю.

Маріуполь має розвиту систему магістралей. Автопарк, наявний у місті, нараховує більш ста тисяч вантажних і легкових автомобілів, автобусів і інших транспортних засобів.

У місті з’явилася могутня електроакустична апаратура.

Поширилося масове застосування піротехнічних засобів, особливо у святкові дні.

Медичні дослідження показують, що в гучних приміщеннях люди частіше втрачають працездатність. Знижується продуктивність праці. Голосні звуки і шуми збуджують людини, провокують виділення в кров великої кількості гормонів, що сприяють виникненню почуття страху і дискомфорту.

Основними джерелами шуму є: транспорт, промисловість, торговельні підприємства, сфера обслуговування, жителі міста.

Інтенсивний розвиток електроніки і радіотехніки викликало забруднення природного середовища електромагнітним випромінюванням (полями). Електромагнітне забруднення негативне позначається на здоров’я населення, що перебуває в оточенні могутніх потоків електромагнітних випромінювань усіх діапазонів.

Основними джерелами електромагнітних полів є: передавальні антени усіх видів, від мобільних телефонів до могутніх випромінюючих телевізійних антен і радіоантен, а також усі працюючі електроприлади.

Для покращення екологічної ситуації в місті існують екологічні програми розвитку міста Маріуполя, направленні на урегулювання екологічних проблем міста та покращення стану зовнішнього середовища.

Розділ 3. Шляхи вирішення екологічних проблем міста.

Сьогодні в Донецькій області працює комплекс програм, що у тій або іншій мері задаються метою звертання до екологічних проблем Донеччини — «Програма охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки на 2001;2005 р.», «Програма соціально-економічного розвитку Донецької області на 2002 рік». Велике значення надається «Програмі науково-технічного прогресу Донецької області до 2020 року» .

Кількість виявлених шкідливих факторів, що роблять вплив на стан навколишнього середовища міста Маріуполя, дуже велика. Щоб домогтися реального поліпшення стану навколишнього середовища треба було зробити ранжирування екологічних проблем по ступені важливості.

У Маріуполі (Донецька область) прийнята нова програма охорони й оздоровлення навколишнього природного середовища на 2006;2010 роки, розроблена вченими і фахівцями Приазовського державного технічного університету.

Серед затверджених заходів — будівництво окружної траси, що дозволить направити в обхід міста транспорт, що випливає з Таганрога убік Бердянська; заміна мартенівських печей конвертерами на меткомбінатах ім. Ілліча і «Азовсталь»; будівництво сміттєпереробного комплексу в Орджоникидзевском районі, де зараз облаштовується полігон твердих побутових відходів. Продовжиться розчищення русла ріки Кальчик, такі ж роботи почнуться вже в нинішньому році по Кальмиусу. Особливе місце приділяється зниженню викидів шкідливих речовин і пилу в атмосферу. Про це повідомляє газета «Донбас» .

На реалізацію програми необхідний 1 млрд. 600 млн. гривень. Фінансування прийдеться «тягти» як міському бюджетові, так і великим промисловим підприємствам. На жаль, відрахування в держбюджет за забруднення навколишнього середовища повертаються в Маріуполь з Києва у виді лише десяти відсотків від загальної суми. Тому депутати міськради підготували звертання до Верховної Ради з пропозицією збільшити цю цифру до 70 відсотків.

У 2005 році маріупольські металургійні комбінати вклали в природоохоронні заходи близько 200 млн. грн. (для порівняння: у цілому по області - 454 млн). Великий обсяг природоохоронних робіт виконаний по місту. Системний підхід, вироблений у Маріуполю по охороні природи, продовжений у нинішньому році. Значно посилимо вимоги до реалізації запланованих екологічних заходів на промислових підприємствах. І в першу чергу на металургійних — основних забрудниках природи. Недавно на сесії міськради прийняли комплексну програму охорони навколишнього середовища на 2006;2010 роки, зробивши акцент на максимальне скорочення викидів пилу.

При створенні місцевої програми дій у сфері охорони навколишнього середовища учасники «Маріупольської екологічної ініціативи» (МЭИ) керувалися Конституцією України (роздягнув ІІ, стаття 50), Законом України «Про охорону навколишнього середовища» і Орхусськой конвенцією (Закон України № 832-XІ).

Хотілося б звернути особливу увагу на те, що при розробці програми громадськість зосередила свої зусилля на тих задачах і діях, що можуть бути реально досягнуті найближчим часом. Були свідомо виключені такі задачі як зміна національного законодавства, державних стандартів, технічна сторона природоохоронної діяльності промислових підприємств. Не розглядалися задачі, виконання яких на даному етапі мало залежить від громадськості або вимагає значних капіталовкладень.

Аналізуючи існуючу в місті практику прийняття рішень, жителі Маріуполя звернули увагу на те, що громадськість має дуже незначний вплив на процес прийняття рішень. Інформація про витрату засобів на природоохоронну діяльність практично не публікується і не обговорюється з жителями міста. Процедури участі громадськості при рішенні різних питань на місцевому рівні відсутні. На засіданнях «Маріупольської екологічної ініціативи» пропонувалися наступні шляхи і форми зміни ситуації до кращого. Громадськість не має ніяких даних про результати виконання й ефективності міської «Програми охорони й оздоровлення навколишнього середовища м. Маріуполя» .

Ось деяка інформація про міри, спрямованих на рішення пріоритетних екологічних проблем.

Підвищення екологічної свідомості — стратегічна мета, на досягнення якої спрямовані заходи, передбачені в цьому розділі.

У даному випадку при мінімальних фінансових витратах можна досягти максимального ефекту.

Ця частина програми передбачає діяльність, що забезпечує залучення громадськості до процесу прийняття рішень з питань, що стосується екології і природокористування. Це досягається шляхом співробітництва всіх секторів суспільства.

Необхідні дії для досягнення даної мети:

1. залучення громадськості до участі в суспільних слуханнях із усіх питань, що мають відношення до екології;

2. створення суспільних структур, яким надана можливість здійснювати контроль за дотриманням екологічного законодавства і передавати інформацію про порушення в державні органи;

3. забезпечення участі представників громадськості в тендерних комітетах при здійсненні фінансування природоохоронних заходів і в прийманні в експлуатацію природоохоронних об'єктів.

Принципово важливим моментом є поінформованість жителів міста про реальний стан навколишнього середовища в місті, на даний момент часу, і в перспективі. Необхідно надавати громадськості об'єктивну, своєчасну інформацію про діяльність державних структур і промислових підприємств, якщо вона яким-небудь образом торкається навколишнього середовища. Чим більше інформації і чим більш вона доступна, тим більша кількість людей задумується і займає активну позицію.

Чисте повітря — ціль, що вважають головної практично всі жителі міста Маріуполя.

З огляду на специфіку міста Маріуполя, основну роль у досягненні цієї мети повинні зіграти промислові підприємства й у першу чергу металургійні комбінати. Однак громадськість, разом з міською владою, може внести свій внесок у поліпшення стану повітря. Цей внесок теж має дуже велике значення.

Даний розділ програми містить у собі комплекс заходів організаційного, технічного й економічного характеру.

Економічні заходи:

o Використання податкових пільг і кредитів, для стимулювання організацій листів, що займаються утилізацією, і вторинних ресурсів (крім металобрухту).

o Надання жителям міста можливості виконувати суспільні роботи в рахунок погашення комунальних платежів.

Технічні міри:

o Забезпечення вологого збирання доріг і дворів.

o Створення системи моніторингу повітря, з використанням стаціонарних і мобільних засобів контролю.

o Розвиток і збереження зелених насаджень.

o Розширення області застосування природного і стиснутого газу.

o Ремонт і реконструкція дорога, тротуарів, ливнестоков.

При здійсненні вищеописаних дій зменшиться вторинні пил і забруднення викидами автотранспорту. Крім того, буде перероблятися велика частина вторинних ресурсів (поліетилен, папір, стекло і так далі). Це дозволить знизити загальне забруднення повітря.

Чиста прибережна зона і поверхневі води — ціль по своїй важливості не що набагато уступає мети «Чисте повітря» .

Основними забруднювачами поверхневих вод і прибережної зони є промислові підприємства. Їхня діяльність, спрямована на зниження скидань забруднених вод, повинна стати основний для рішення цього питання. Проте, мається безліч факторів, що не залежать від діяльності промислових підприємств, і в той же час дуже впливають на стан водних басейнів. Для того щоб зменшити забруднення, від цих джерел, необхідно:

o Забезпечити повний збір, очищення і по можливості подальше використання господарсько-побутових і зливових стоків, а також стоків від підприємств малого і середнього бізнесу.

o Обмежити забруднення, через сільськогосподарську діяльність.

o Обмежити влучення баластових вод у море.

Економічні заходи:

o Використовувати там, де це доцільно, систему оплати за каналізацію з розрахунку — скільки води використано, стільки і скинуто в каналізацію.

o Забезпечити цільова витрата засобів, отриманих у результаті застосування штрафних санкцій, на закупівлю устаткування і матеріалів, необхідних для ліквідації наслідків можливих забруднень (наприклад, нейтралізації розливів нафти).

o Стимулювати установлення водомірів.

o Передбачити пайова участь міста в будівництві каналізаційних мереж у приватному секторі.

Технічні міри:

o Провести інвентаризацію каналізаційної і ливнезбірної систем.

o Забезпечити розвиток і реконструкцію, а також своєчасне очищення каналізаційних і зливових мереж.

o Установити фільтри для очищення ливнестоків.

Здійснення цих заходів дозволить істотно обмежити забруднення прибережної зони і поверхневих вод.

Стратегічна програма дій, що розробила громадськість у рамках проекту «Маріупольська екологічна ініціатива» (далі по тексту МЭИ), містить близько 100 актуальних задач. Виконати всі заходи протягом 1 — 3 років практично неможливо, тому що деякі з них вимагають попереднього дослідження і великих капіталовкладень.

Для визначення пріоритетності заходів були вироблені наступні критерії:

1. Вартість (фінансові витрати);

2. Кількість часу, необхідне для реалізації задачі;

3. Важливість екологічної проблеми;

4. Ступінь активної участі городян;

5. Видимий ефект (% від числа жителів, що відчули результати заходу).

Таблиця 3.1.

Критерії для визначення першочергових заходів.

Розроблені заходи сприяють оздоровленню екологічної обстановки і стосуються найбільш насущних для жителів Маріуполя проблем. Якщо направити наявні фінансові засоби на виконання цих заходів, то вкладені гроші принесуть відчутний результат.

Висновки

На межі третього тисячоліття екологічну ситуацію на Україні можна розглядати як кризову. Для її вирішення потрібні дуже значні фінансові, кваліфікаційні ресурси, значний відрізок часу. Все це повинно прискорюватись ефективними державними механізмами. Але всі ці властивості притаманні економічно розвинутим країнам, якою Україна не є. Проаналізувавши всю складність проблеми, виявивши чинники, а також враховуючи що питома вага бюджетних витрат на природозахісні проекти має тенденцію до скорочення, ми можемо зробити прогноз з великим рівнем імовірності, що стан довкілля наступні 10−15 років не стане краще. Але з іншого боку, розроблюються різні механізми державного природокористування та заощадження природних засобів, покращення стану зовнішнього середовища та збереження, збільшення природоохоронних територій.

Слідкуючи за досвідом більш розвинених країн, вдосконалюється нормативно-правова база у сфері збереження, розширення, відтворення та охорони єдиної системи територій з природним станом ландшафту та інших природних комплексів і унікальних територій, створення на їх основі природних об'єктів, які підлягають особливій охороні, що сприяє зменшенню, запобіганню та ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності людей на навколишнє природне середовище, збереженню природних ресурсів, генетичного фонду живої природи.

Список використаної літератури:

1. www.ecosphera.iatp.org.ua

2. www.0629.com.ua