Аудит фінансового становища предприятия

АУДИТ ФІНАНСОВОГО СОСТОЯНИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ.

Аудит фінансового становища починають із визначення платоспроможності підприємства. До платоспроможному належить підприємство, яка має сума поточних активів (запаси, кошти, дебіторська заборгованість та інші активи) більше або дорівнює його зовнішньої заборгованості (зобов'язанням). Наприклад, визначимо поточні активи підприємства, тис. крб.

| |На початку року |У найгіршому разі року | |Запаси та витрати (розділ 1 активу |11 400 |10 800 | |балансу | | | |Мінус знос малоцінних і |850 |1 150 | |швидкозношувані предмети | | | |(розділ 1 пасиву балансу) | | | |Кошти, розрахунку. і |1 940 |5 100 | |інші пасиви (розділ lll активу | | | |балансу) | | | |Разом |12 490 |14 750 |.

Зовнішня заборгованість підприємства визначається за даними II і III розділів пасиву балансу. До неї належать коротко-, середньоі довгострокові кредити, а також кредиторської заборгованості. У прикладі вона становить початку року 3640 тис. крб. (1700 + 1940), наприкінці року — 2370 тис. крб. (940 + 1430) ". Порівнюючи поточні активи з зовнішніми зобов’язаннями, аудитор робить висновок, що це підприємство є платоспроможним, оскільки за минулий і звітний роки поточні активи були більш зобов’язань. Але потрібно враховувати, що наявність запасів для підприємства (особливо державних) не визначає реальну платоспроможність, оскільки у умовах ринкової економіки запаси незавершеного виробництва, готової продукції і на Інших товарнотих матеріальних цінностей під час банкрутства підприємства, можуть виявитися не реалізованими на погашення зовнішніх боргів (частина їхньої неліквідна, але в балансі вони значаться як запаси). До быстрореализуемым активам ставляться кошти й дебіторська заборгованість та певною мірою (крім надлишків і залежалих запасів) виробничі запаси. Тому необхідно зробити уточнений розрахунок платоспроможності, тобто. визначити відповідність быстрореализуемых активів зовнішньої заборгованості. Припустимо, що до складу виробничих запасів немає надлишків і непотрібних матеріалів. Тоді быстрореализуемые активи становитимуть за рік 7590 тис. крб. [(6500- 850) + 1940], а й за звітний — 11 150 тис. крб. [(7200 — 1150) + 5100]. Порівняння із зовнішнього заборгованістю 4790 тис. крб. і 3940 тис. крб. свідчить, що активи перевищують заборгованість, але це характеризує підприємство як платоспроможне. Підвищення чи зниження рівня платоспроможності підприємства аудитор встановлює зі зміни показника обігового капіталу (оборотних коштів), що він визначає як відмінність між усіма поточними активами (у наведеному прикладі початку року 12 490 тис. крб., наприкінці року — 14 750 тис. крб.) та короткострокова заборгованість, відповідно 4790 тис. крб. і 3940 тис. крб. Порівняння показує збільшення обігового капіталу підприємства. Коли початку року він становив 7660 тис. крб. (12 470 — 4790), то, на наприкінці року- 10 810 тис. крб. (14 750 — 3940), тобто. збільшився на 5130 тис. крб. (10 810−7680). Застосування нових форм організації праці, перебудова організаційної структури управління економікою на підприємствах призвели до появи акціонерних, малих, орендних та інших форм господарювання. Тут аудиторська перевірка має й певні особливості. Наприклад, на державних підприємствах статутного фонду є централізовані джерела фінансування, призначені на формування основних засобів й у певною мірою оборотних засобів. На акціонерних підприємствах, у статутний фонд відбиваються акціонерний капітал, на малих — вклади, паї тощо., на орендних — залишкова вартість основних засобів, взятих у оренду. Це значно впливає формування обігового капіталу. На державне підприємство його оборотні кошти визначаються як: відмінність між статутним фондом основними засобами, на акціонерних і інші підприємства оборотний капітал є відмінність між поточними активами (розділи II і III активу балансу) зовнішніми зобов’язаннями. Оборотний капітал складається з тих видів майна, який повністю перебуває в підприємстві протягом одного господарського року й здійснює повний оборот чи кілька оборотів. Джерелами освіти його є: збільшення чистого доходу, довгострокових зобов’язань, акціонерного капіталу тощо. Необхідно yчитывать, що надійним партнером вважається підприємство з великим розміром оборотногоo капіталу, бо вона може відзначати за своїми зобов’язаннями, збільшувати масштаби своєї діяльності. Орієнтиром для оптимізації розміру обігового капіталу є його сума, яка дорівнює половині короткострокових зобов’язань. Залучення позикових коштів на здійснення господарську діяльність підприємства може мати різну ефективність, що залежить від раціонального формування структури джерел використовуваних коштів. Ринкові умови господарювання змушують підприємства у будь-який період часу терміново погасити короткострокову заборгованість. Здатність підприємства погасити термінові зобов’язання визначається показником, що характеризує ставлення обігового капіталу до короткотерміновим зобов’язанням. Це співвідношення має бути рівним одиниці. Несприятливим є низька, і високе співвідношення. У наведеному прикладі на початку року співвідношення становить 1,6 (7680: 4790) і наприкінці року — 2,74 (10 810:: 3940), що свідчить про можливості проверяемого підприємства виконати все зовнішні зобов’язання. Разом про те аудитор повинна звернути увагу, що розрахунковий коефіцієнт значно більше одиниці, що на нераціональне формування фінансів на підприємстві. Такий стан має підтвердити показник загальної ліквідності. Ліквідність — це здатність оборотних засобів перетворюватися на грошову готівку, необхідну нормальної фінансово-господарської діяльності. Аудитори представляють свої висновки банкам, постачальникам, акціонерам та інших замовникам. Ліквідність визначається ставленням всіх поточних активів до короткотерміновим зобов’язанням (останні сприймають як одиницю). За даними аналізованого балансу загальна ліквідність то, можливо представлена початку року як співвідношення 2,61 (12 490: 4790), за звітний період 3,74 (14 750: 3940). Подані співвідношення дають підставу аудитору дійти невтішного висновку про нераціональне формуванні фінансів підприємства. Слід зазначити, коли ставлення поточних активів до короткостроковій заборгованості становлять не менше одиниці, це отже, що зовнішні зобов’язання нічим. У кількох випадках, коли поточні активи рівні короткотерміновим зобов’язанням, тобто. співвідношення 1:1, у підприємця немає вибору рішення. Якщо співвідношення високе, як і наведеному прикладі, що свідчить про значному перевищенні поточних активів над боргами, підприємство має більшу суму вільних коштів, використовує дорогі активи, тобто. прибуток із поточних активів вище відсоткові ставки за позикові кошти. Раціональним (оптимальним) варіантом формування фінансів підприємства вважається той, коли кошти купуються з допомогою вільних коштів підприємства, оборотні - на ¼ з допомогою довгострокових позик, на ¾ — з допомогою короткострокових позик. Підприємець працюватиме краще, якщо менше власний і більше позиковий капітал. За цим принципом формуються взаємовідносини ринку. Маючи невеличкий власний капітал, можна було одержати більше при раціональному господарюванні. Аудитор визначає ліквідність підприємства виходячи зі спільної суми поточних активів. Проте за ліквідність підприємства, можуть впливати також надзвичайні обставини. У разі аудитор повинен розрахуватися показника ліквідності за термінами платежу, дозволить установити. зможе підприємство повернути короткострокові борги. У цьому використовується співвідношення быстрореализуемых активів коштів, дебіторську заборгованість і короткострокових зобов’язань. На початку року це співвідношення становить 0.38 (1940: 4790), тобто. підприємство не змогло погасити зобов’язання в терміновому порядку. Інша ситуація для підприємства наприкінці року, співвідношення між активами і заборгованістю становило 1,29 (5100: 3940). Отже, підприємство ліквідне, оскільки кошти й дебіторська заборгованість перевищують короткострокові зобов’язання. Раціональне формування джерел коштів аудитором визначається з їхньої структурі. Чільну увагу аудитор повинен приділити власним засобам (власного капіталу). На балансі власний капітал (кошти) полягає із усієї суми джерел коштів у початку року 52% [(36 950: 70 840) — 100], наприкінці року 51% [(35 740: 69 870) — 100], тобто. зменшився на 1%, але забезпечує його доминантное становище у праві власність. Оцінка структури джерел коштів, яку припадає давати аудитору банкам, кредиторам, стосується зміни частки власні кошти у спільній сумі джерел коштів із погляду фінансового ризику під час укладання угод, договорів. Ризик збільшується у випадках, коли зменшується частка власні кошти (капіталу). Внутрипроизводственная оцінка зміни частки власні кошти (капіталу) орієнтується вимушені скорочення або збільшення довгочи короткострокових позик. Частка зовнішніх позик, кредитів та внутрішньої кредиторської заборгованості загальних джерела коштів для залежить від співвідношення відсоткових ставок за кредит і ставок на дивіденди. Якщо відсоткові ставки за кредит нижчі за ставки на дивіденди, то раціонально збільшувати залучення позикових коштів (короткоі довгострокові позики). При зворотної ситуації доцільно використовувати кошти (власний капітал). Природно, що структура джерел коштів залежати від результатів цих обставин. Співвідношення власного капіталу до залученому (чужому), зазвичай, має бути 1:2. Аудитор після вивчення структури джерел коштів підприємства представляє інформацію банкам, кредиторам про розширення чи сворачиваний діяльності підприємства. Зменшення короткострокових кредитів і підвищення власного капіталу може бути свідченням згортання діяльності підприємства. Однак водночас такого висновку прийти неможливо, оскільки частину цих коштів може бути під впливом інших чинників — відсоткові ставки за кредит і дивіденди. Орієнтиром виведення аудитора про розширенні чи сворачиваний діяльності підприємства то, можливо нерозподілена прибуток (у балансі відмінність між сумою балансового прибутку та використанням прибутку — розділ 1 активу і пасиву балансу). На початок року його становить 80 тис. крб., наприкінці року — 10 тис. крб. Ці дані не свідчить про розширенні діяльності підприємства. Структура власного капіталу підприємства з даним балансу следующая:

| |На початок года|На наприкінці року | |Статутний фонд, тыс.крб. |37 800 |35 600 | |Нерозподілена прибуток, |80 |10 | |тыс.крб. | | | |Разом власний капітал, |37 880 |35 610 | |тыс."рб | | | |Власний капітал, % до валюте|49,7 |49,1 | |балансу | | | |Основний капітал (основні |31 100 |29 700 | |кошти з відрахуванням зносу), | | | |тыс.крб. | | | |Основний капітал. % до валюти |41,6 |39,1 | |балансу | | |.

Необхідно враховувати, що з перевищенні відсотків за банківський кредит середньої прибутку на 1 крб. поточних активів, підприємству вигідніше нарощувати власний капітал. Тому розраховують ставлення власного капіталу до залученому, що називається коефіцієнтом фінансування. Що цей коефіцієнт, тим для банків та кредиторів надійніше фінансування. У прикладі початку року його дорівнює 10,41 [(37 800 +80): (1700+ 1940)], наприкінці року — 15,03 [(35 600 + 10): (940 + 1430)]. Як зазначалося, оптимальної структурою фінансів вважається формування рахунок власних коштів лише у частини основний капітал (основних фондів). Для цього він розраховується показник інвестування (ставлення власні кошти до основного капіталу). На початку року вона становить 1,34 [(37 800 + 80): (49 500 -21 300*)] і наприкінці року — 1,44 [(35 600 + 10): (47 450 — 22 800*)]. Оптимальним вважається, якщо кошти покривають весь основний капітал та частина обігових коштів. Підприємство життєздатним, коли вона вчасно повертає все позикові кошти. Здатність підприємства виконати свої зобов’язання аудитор визначає, аналізуючи структуру фінансів. З наведених вище даних видно, що власний капітал як покриває основний, а й використаний для формування оборотних засобів, що свідчить про нераціональної структурі фінансів. Майно з довгострокової експлуатацією має фінансуватися довгостроковим капіталом, необов’язково власним. Раціональним вважається, коли основний капітал мінімум на 50% фінансується з допомогою власного капіталу і 50% з допомогою довгострокових позик. Для банків та кредиторів такий розподіл капіталу позитивно, оскільки малий ризик банкрутства, якщо підприємство має великий власний капітал. Для підприємства це що означає використання власних фінансів, які доцільно вкласти у розширення власного виробництва чи інвестувати у придбання цінних паперів, надати позику іншим підприємствам, і т.д. Відчуження власного капіталу цьому випадку необхідно поповнити позиковими засобами. Визначення фінансової стратегії пов’язані з розрахунком ефективності перелічених заходів, які мають виконувати аудитори. У розрахунках показників платоспроможності, ліквідності обігового капіталу (коштів) використовується дебіторська заборгованість та запаси. Залежно від того, як швидко вони перетворюються на готівка, визначаються фінансове становище підприємства, його платоспроможність. Для цього він визначають оборотність рахунків дебіторів, яку розраховують як ставлення виручки від від суми заборгованості. Так, за звітний рік рахунки дебіторів був у обороті 7,5 разу. Що цей показник, то швидше дебіторська заборгованість перетворюється на готівка. Аудитор повинен особливо ретельно досліджувати організацію розрахунків із покупцями, тому що від цього залежать реалізацію продукції, стан дебіторську заборгованість, готівка. Є певні принципи відносин із клієнтами (покупцями і постачальниками), які можна викласти так: продай за готівка, купи в кредит; кредитуй покупця на коротший термін, ніж отримуєш кредит у постачальника, при угоді визначай і перевіряй платоспроможність укладеного договору. Поповнення готівки в підприємства залежить від обороту запасів товарнотих матеріальних цінностей, який розраховується як ставлення собівартості реалізованої продукції до середньорічним запасам. Що показник обороту, то швидше запаси перетворюються на готівка. Аудитор такий розрахунок має продукувати у поступовій динаміці протягом кількох звітних періодів. З метою нормального здійснення виробництва та збуту запаси мали бути зацікавленими оптимальними. Наявність менших за величиною, а більш мобільних запасів отже, що меншу суму готівкових коштів підприємства перебуває у запасах. Наявність великих запасів свідчить про зниження активності підприємства щодо виробництва та реалізації продукції. Отже, аудитор під час перевірки фінансового становища підприємства досліджує як фактичну стабільність, платоспроможність і ліквідність підприємства, а й перспективу підвищення ділову активність і ефективності хозяйствования.