Мотоцикл JAWA

Мотоцикл JAWA

JAWA. Чехословацький мотоцикл «ЯВА». У 70−80-х втілював у собі мрію радянського людини про крутизні і чоловічому гідність.

«Между ніг теліпається, втричі літери називається» — з недавнього радянського народного фольклору, який розповідає про широкому кругозір власників «Яви » .

История «Яви» почалася 1928 року, коли чеський інженер Франтішек Янечек вирішив переобладнати 96,67-відсотковий збройовий завод «Zbroiowka» виробництва мотоциклів. Основною моделлю став німецький 500-кубовый «Wanderer», задля чого й закупили патент в цій фірми. Ось і вийшло цю назву «Jawa» («Ява»), де «Ja» — це скорочення від Янечек, а «Wa» — від Вандерера. У 1930;ті роки тут випускалися елегантніші моделі британського інженера Джорджа Патчетта. Потім — війна, заводу за наказом німецького командування робилося «Усі для фронту, все перемоги» (щоправда, німецької). І лише нечисленні энтузиасты-подпольщики, між виснажливої роботою та саботажем, скніли ночами над кресленнями мотоциклів світлого майбутнього. Воно настав в 1946 року, коли перша повоєнна «Ява-250», показана на виставці у Парижі, викликала сенсацію. У ньому були такі новинки, як механізм перемикання передач, що вимагає автоматичним включенням зчеплення, гідравлічні амортизатори, нова конструкція рами і місцезнаходження ящиків для інструментів. Цими машинами, разом із трофейними потужними німецькими, користувалися радянські офіцери і солдати військової адміністрації. Так поодинокі (вивезення техніки був жорстко регламентований радянської військової адміністрацією) «Яви» з полів Росії.

А тим часом чеський заводик не стояв дома, виробляючи нові, дедалі більше скоєні моделі. У 1948 року було випущена «Ява-350» — з двухцилиндровым двотактним двигуном. Ця, як і його попередниця «250», були базовими моделями, у яких вносили тільки деякі поліпшення, не які заторкують основи конструкції. Саме це моделі та його численні модернізації існуючих і служили вірою і правдою численним поколінням радянських мотоциклістів. До 1960 року кожен третій радянський мотоцикліст (близько 40 тисяч жителів) їздив на чехословацької «Яві». Але найбільш бум придбання «Яв» почався кілька років пізніше… У 1976 року чехословацьке об'єднання «Мотоков», що поставляє в у СРСР «Яви» переступили фінальну межу поставило рекорд — на неосяжних теренах 16 суші тепер бігало і размножалось далі понад мільйон «Яв» (по статистиці, загалом продавалося понад сто тисячі примірників на рік). Скільки народу зазирало до магазину «Спорттовари», аби побачити, а за можливості й купити диво — чехословацьку двухгоршковую «Яву-350», що тоді коштувала цілком фантастично великі гроші - 650 нових (після реформи 1961 року) рублів. Трохи дешевше, коштувала більш застаріла модель «Явы-250» — 520 рублів (а адже поїздка на метро тоді коштувала 5 копійок, а батон хліба — 13 копійок). Візок «Велорекс» охочим їздити у своєму скарб з усією родиною коштувала всього 150 рублів.

А поруч, у магазині сиротливо припадав пилом аж зовсім не від пользующий підвищений попит наш гордий мотоцикл «Ковровец», що коштував всього 250 рублів. Серйозні мотоциклісти його просто більше не помічали, і, відмовляючи собі в усьому, збирали на «Яву». Можна сміливо сказати, що тодішня «Ява» не поступалася за престижністю сучасному «Харлею». На «Явах», з вітерцем їздили такі собі Вовки з «Ну, постривай!» — чорні штани кльош, тільник — атрибут мужності, ремінь з бляхою, підвищена волосистость, выбивающуюся з-під захисного шолома, на якому гніздилися очки-консервы. І найголовніше — на бензобак обов’язково ліпилися перекладні картинки. Бо саме тоді не було фотографій ні «великого і жахливого» Оззі Озборна, ні Аліса Купера, ані шеляга навіть Конана — Арнольда Шварцнегера, то там найчастіше розташовувалися фото розкішних «блондинок у тілі», привезених які відслужили в НДР сержантами і ефрейторами. Дембелю тоді служили тонким містком між забугорным світом казкових, майже потойбічних країн соціалізму, і з російської глибинкою, якій це зрідка показували на екрані телевізора. У цьому був лише один обмеження: вважалося «западло» клеїти на свого двоколісного залізного коня зображення автомобіля, навіть іномарки. Обравши мотоцикл (у якому можна було «робити», тобто. обганяти автомашини), було так принизити залізного друга. Тим паче саму «Яву» з хромованими трубами, адже неї мріяв кожна друга чоловік у СРСР, від підлітка до прославленого космонавта! Мало яка радянська дівчина спромоглася не звернути увагу до ухаживающего з ним «Явовладельца».

В на відміну від численних творінь радянських заводів, клепающих різні марки мотоциклів (крім «Ковровцев» і «Уралів», ще згадати таку напівзабуту техніку як «Ижы» — «Планети» і «Спорти», «Днепры») на «Яві» можна було їздити безборонно, не часто переймаючись ремонтом. Якщо, звісно, виконувати нескладні інструкції: перші півтисячі кілометрів — обкатка (дороги поровней і без пасажира) й у бензин треба додавати спеціальну олію. У цьому, на відміну до обслуговування вітчизняного «Уралу», з обслуговування «Яви», зовсім потрібне було стати по вуха у маслі. А запчастини, як і для СРСР не дивно, для «Яви» практично завжди, були у наявності - їх можна було у тих-таки магазинах «Спорттоварів» — вітрові скла, дуги безпеки і «писк моди" — противотуманные фари. Деякі щасливчики могли замовити запчастини просто у самої Чехословаччини системою Посылторга. Всі діставали вже з радянських запасів. Бажаючи підвищити мотоциклетний рівень, «Явские» фанати чатували у кіосках стоїть бешенных грошей (дві рубля!) «Чехословацький мото-ревю».

В 1974 року у області «явостроительства» відбулася мини-революция: замість вже стали Радянському Союзі рідними «Ява-250» і «Ява-350» моделей 559−07 і 360−00 у швидкому продажу з’явилася новинка — «Ява-350» моделі 634−01. Якщо ранні «Яви» були розраховані на цивілізовані дороги, то новенька «Ява» була готова працювати за Полярним Навколо. Тому, за розробці ходовий частини було прийнято в основі спортивна модель, призначена для шестиденних мотосоревнований. Увага приділялася стійкості мотоцикла при їзді по льоду, слизьким дорогах, поворотам.

Основные характеристики найпоширеніша у СРСР моделі - «Ява-350» моделі 634−01 зразка 1974 року: вагу мотоцикла 155 кілограм — легше нашого «Урал», що дуже важливо, оскільки чимало зберігали своїх залізних коней в квартирах. Уявляєте собі - тягти щодня більш як сто кілограм скажімо на четвертий поверх п’ятиповерхівки.

Грузоподъемность — 180 кг. Але це цифра — умовна, що тільки кріпили на заднє сидінні!

Двигатель — двотактний, двоциліндровий, повітряного охолодження.

Мощность — 22 к.с.

Максимальная швидкість досягалася лежачи — 130 кмч, сидячи — на десятку кілометрів менше.

Преодолеваемый підйом (без вантажу і пасажира) — 72%.

Расход палива — приблизно 4 літра на 100 кілометрів (.

Объеме бака — 16,2 літра. Це дозволяє мотоциклу-одиночке при швидкості 80 кмчас проїхати по шосе без заправки 400 кілометрів.

Топливо — бензин А-76 (А-80).

Генератор — 6 вольт, 75 ут, ємність акумуляторної батареї - 14 ампер/годин.

Мотоцикл мав хороші ходові властивості, виявився досить комфортабельним (беручи до уваги жорсткого сідла) і з свої розмірам — досить зручний пересувань вдвох. На приладовій дошці розміщено лише усе необхідне: спідометр, тахометр, покажчик повороту, лампа роботи генератора, нейтраль і далекий світло. До недоліків «Яв» можна віднести невідь що велику потужність двигуна і зависоку максимальну швидкість.

После «оксамитової» революції" і розділу Чехословаччини, за умов, коли експорт у Россі мотоциклів практично припинився, філія в Бистриці налагодив виробництво нових моделей. У 1993 року починається виробництво нової, більш досконалої моделі - 250 593 «Master». Там стояв двотактний двигун з рідинним охолодженням. Мотоцикл також мав дві модифікації: 250 593 «Police» і 250 593 «Sport». Починаючи з 1995 року тут відбулася стали здійснюватися легкі мотоцикли «Mosquito», у яких встановлювався малопотужний 50-кубовый движок, який складають у Словаччині фірмою «Tomos». Випускалися дві модифікації: 50 585 «Mosquito-I», яка має двигун був збільшеною потужності і литі колеса і 50 585 «Mosquito-II», з малопотужним двигунцем і колесами на дротяних спицях. Виготовлялися й різні моделі на замовлення інших країнах (наприклад, Аргентини — мотоцикл 350 639.2 «Chopper»). Випускався також мотоцикл подвійного призначення 350/640, стилізований на кшталт «эндуро».

А по всій території колишнього СРСР столицях, містах і селищах досі вірно служать свої господарям тисячі червоних «Яв».

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.