Горький: Стара Ізергіль

Горький: Стара Изергиль

1

Эти розповіді автор чув в Бессарабії. Молдавани, із якими працював, розійшлися, залишилася лише стара Ізергіль. «Час зігнуло її навпіл, чорні колись очі були тьмяні і сльозилися. Її сухий голос звучав дивно, він хрумтів, точно стара говорила кістками». Вказуючи на тінь від хмари, стара стверджує, що це Ларра йде з степу. «Живе тисячі років, сонце висушило його тіло, кров та слонової кістки, і розпорошив їх». Стара розповідає казку у тому, як бог покарав людини за гордість. У далекій і багатої країні жило плем’я могутніх і веселих людей. Якось, під час бенкету, орел забрав красиву дівчину. Її було знайшли і неї забули. Вона повернулася через двадцять років, змучена і постаріла, і призвела з собою гарного юнака, її сина від орла. Юнак пишався і бундючний: ока були холодні, він розмовляє з старійшинами племені і з рівними, не прагне їх шанувати, оскільки він — єдине свого роду. Ларра вирушає до красивою дівчині, дочки однієї з старий, шин. Вона відштовхує його, оскільки боїться батька. Юнак б'є її, постає ногою їй на груди, і дівчина вмирає. Оточуючі стоять кілька днів заціпнувши, а згодом хапають його й вирішують прийду, мати страту, гідну злочину. Жодна страту не здається їм гідної. Навіть мати не вирішується заступатися за Ларру. Потім Ларру запитують, що він убив дівчину. Він відповідає, буцімто вбив за те, що вона відштовхнула. Старійшини заперечують, що «на, що людина бере, він платить собою: своїм розумом і силою, іноді — життям». Ларра вважає себе першим землі та, крім себе, вбачає нічого. Люди прирікають Ларру волю та любить самотність. З неба лунає грім, юнак стає безсмертним. Десятки років він поневірявся землею і, нарешті захотів померти з руки людини. Та здогадуються про його намірах, і не вбивають його, а піднімають на сміх. Ларра не може і саме заподіяти собі смерть. З того часу він ходить всюди, вільний, тужний, котрий очікує смерті. «Йому немає життя, і смерть не усміхається йому. І йому місця між людьми…».

2

Издалека долинає вродлива пісня. Стара всміхається і починає розповідати себе. У молодості вона за цілим дням ткала килими, хоча «як сонячний промінь, жива була». По ночам бігла до того що, кого любила. У 15 років вона зустріла гарного, високого, чорновусого, веселого рибалки. Між ними виникає любов. Але невдовзі Ізергіль наскучивает одноманітність їхніх стосунків (вона повинна лише «співав і цілувався»). Вона просить подругу познайомити її з гуцулами. Вона познайомила його з рудим, кучерявим молодцем, ласкавим і гарячим. (Якось Кромвель ударив їх у обличчя, вона у відповідь вкусила їх у щоку. У цьому місці згодом утворилася ямка, і хлопець любив, коли Ізергіль їх у цю ямку цілувала.) Потім і рибалки і гуцула повісили. Ізергіль була присутня при страти. Рибак боявся смерті, а гуцул жартував і курив трубку. Ще Ізергіль любила турка і тиждень тому жила в нього в гаремі, проте їй стало нудно з жінками, і її втекла від турка з його 16-річним сином в Болгарію. Хлопчик помер «від суму за домом чи то з любові». Одна болгарка вдарила Ізергіль за свого улюбленого ножем в груди. Ізергіль лікувала молода полька в жіночому монас-тЬ1ре. До польці приходив її брат, теж чернець. Коли Ізергіль одужала, то пішла разом із з Польщею. Якось він образив її, і його втопила. У Польщі Ізергіль важко було жити, оскільки він щось вміла робити. Тому вона переходить від чоловіка до чоловіка. Один із них, пана з порубаним в боях обличчям, Изергилъ дуже поважала, тому що цей людина «любив подвиги». «У житті, чи знаєш, завжди є подвигам». У Польщі ж Ізергіль зустріла гарного шляхтича, гордого і розпещеного жінками. Ізергіль на той час вже було 40 років. Він залишив її, і її зрозуміла, що вони зостарилася. Шляхтич вирушив у війну з російськими, Ізергіль поїхала його. Добравшись до місця, вона дізнається, що шляхтич потрапив до полону. Ізергіль обманює годинникового: каже, що її син потрапив до полону, що їй тільки б подивитись нього, вихоплює коліна, валить солдата на грішну землю і душить його. Ізергіль рятує шляхтича та її товаришів. Шляхтич на подяку рятувати обіцяє любити її. Але горда Ізергіль відштовхує його. Шляхтич та друзі йдуть. Ізергіль заводить сім'ю, 30 років живе у Бессарабії. Рік тому в неї помер чоловік, і її залишилася лише. З моря піднімається хмара, у казахському степу спалахують маленькі блакитні вогники. Ізергіль каже, що це іскри від палаючого серця Данко.

3

Изергиль розповідає казку. Колись жили веселі, сильні й сміливі люди. Чужі племена прогнали в глиб лісів. Там було темно, як від боліт піднімалися смердючі випаровування. Люди гинули одна одною. Вони вирішують вихід із лісу, але не знають, яким шляхом піти. Від тривалих роздумів люди слабшають, у тому душах поселяється страх. Чимало людей вже готові були йти потрапить до ворога і згодні на доля рабів. Але з’являється Данко рятує всіх одна. Данко був гарний, смів і рішучий. Одноплемінники вірять йому йдуть його. Дорога виявляється важкою, люди нарікають на молодість і недосвідченість Данко. Починається гроза. Стомлені люди падають духом й у злобі і гніві приймаються дорікати Данко. Данко відповідає, що веде їх, оскільки у ньому є мужність вести людей, інші ж покірно йдуть, як стадо овець. Розлютовані люди вирішують вбити Данко. «Немає на обличчях їх шляхетності, не міг йому чекати пощади від нього. Тоді й у його серці скипіло обурення, але від жалості до людей воно згасло. Він любив покупців, безліч думав, що, то, можливо, вони ж без нього загинуть». Данко Розриває собі груди руками, вириває своє серце й піднімає його над головою. «Воно палало так яскраво, мов сонце, і яскравіше сонця, й усе ліс замовчав, освітлений цим факелом великої любові до людей…» Данко знову закликає людей йти його, вражені люди впадають вперед, «увлекаемые чудесним видовищем палаючого серця». Данко виводить людей з лісу, радісно дивиться на вільну землю, гордо сміється, падає, і вмирає. Люди недобачають її смерті, лише одне обережна людина, «боючись чогось, настав на горде серце ногою. І воно, розсипавшись в іскри, зникло…» Стара Ізергіль, скінчивши розповідь, засинає, автор розмірковує про услышанном.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.