Психологические особливості спілкування

Психологические особливості общения

Когда говорять про спілкуванні, то зазвичай мають на увазі взаємодія для людей, здійснюване за допомогою коштів мовного і немовного впливу. Це взаємодія переслідує мети досягнення і зміни у пізнавальної, мотивационно-эмоциональной і поведінкової сферах що у спілкуванні осіб. Під спілкуванням ж, як відомо розуміється психологічний феномен, суті якого є появу в людини психічного освіти, який акумулює у собі результати пізнання конкретного об'єкта дійсності (зі спілкуванням це людина чи спільність людей), інтеграція всіх що відбулися емоційних відгуків про цей об'єкт, а також поведінкових відповіді нього (В.М. Мясищев).

Когда людина входить у спілкування з іншим, то обидва фіксують особливості зовнішності одне одного, «прочитують «пережиті стану, сприймають і витлумачують тим чи іншим чином поведінка, однак розшифровують цілі й мотиви цього поведінки. Зовнішній образ, стан, поведінку і приписувані людині цілі й мотиви завжди цікавить спілкується з нею особистості якісь відносини, причому він може диференціюватися за своїм характером про силу залежно від цього, яка сторона й інші людині його викликала. Наприклад, зовнішній вигляд іншу людину може пробудити у спілкується з нею особистості замилування, тривогу чи подив, а приписувані цілі й мотиви можуть викликати протест.

По своєму знаку, з наведеного прикладу, відносини можуть помітно відрізнятися одне від друга, однак вони можуть і збігатися, виступаючи як одну спільну проявляемое до постаті позитивне, негативне, байдуже чи суперечливе ставлення. У одних випадках названі відносини виявляються однаковими за своєю силою, за іншими — за цим показником вони несхожі. Бувають психологічні ситуації, коли один бік відносини більш більш-менш значно домінує іншими. Наприклад, комусь можуть подобатися зовнішність іншу людину, манера триматися на людях, незнищенний оптимізм, але водночас викликати крайнє обурення політичні погляди людини, з яким цей особистість общается.

В окремих випадках цей домінуючий аспект може досягати такою високою ступеня інтенсивності, що нейтралізує чи гальмує й інші боку відносин, які зазвичай актуалізувалися спілкування з певним человеком.

Одна з причин їхнього таких відносин ось у чому: у кожної людини є система цінностей; одні їх йому завжди більш суб'єктивно значимі, інші, менш. З іншого боку, ці коштовності сполучаються самим щонайтісніше пов’язані з які є в нього матеріальними і духовними потребами, які зазвичай актуалізуються друг від друга за рівнем своєї виразності. Отже, якщо образ, слова, справи іншу людину відповідають цінностям особистості, відповідають її потребам, до цієї людини формується загальне позитивно ставлюся. Але, то, можливо, інакше: одне з цих цінностей і що стоїть з ним потреба мають для особистості найголовніша значення. Та навіть якщо інший робить вчинок, відповідальний підтримці цієї цінності, щодо нього встановлюється позитивно ставлюся, яке иррадирует попри всі боку його зовнішнього й внутрішнього образу, нівелюючи негативне ставлення якісь характеристикам, коли вона раніше було. Так само, якщо інший дозволяє дію, яке йде із головною цінністю особи і суперечить її основний потреби, він викликає різко негативне себе ставлення, що він нейтралізує (у разі) колишні позитивні реакцію прояв інших видів характеру цієї людини. Особливою проблемою щодо взаємозалежностей спілкування, і відносини є з’ясування відповідності характеру та способів висловлювання отношения.

Обсуждая проблему взаємозв'язку спілкування, і відносини, і навіть залежності між змістом стосунки держави й формою вираження, слід підкреслити, що вибір людиною найбільш психологічно доцільною форми висловлювання свого ставлення зі спілкуванням не викликає напруження і бросающейся в очі нарочитості (якщо вона сформувалися психічні властивості особистості, обов’язкові для успішного міжособистісного спілкування). Це насамперед, спроможність до ідентифікації і децентрації, емпатії і саморефлексии.

Формируясь як особистості конкретної соціальному середовищі, люди засвоюють і характерний цього середовища мову висловлювання відносин. А про особливостях висловлювання відносин, що відзначаються якщо представники різних етнічних спільностей, важливо пам’ятати, що у межах однієї етнічної спільності, але у її різних соціальних групах під назвою мову може мати власну дуже певну специфіку (А.А. Бодалев).

Межэтнические відносини — це відносини між народами і групами — суперництво чи співпрацю, а й взаємини до групам, народам, які проявляються у поданнях про неї - від позитивних образів до предрассудков.

Межгрупповое сприйняття — взаємне сприйняття груп, а чи не лише його членів, має специфічними характеристиками, котрі відрізняють його від сприйняття міжособистісного. У тому числі виділяють структурні характеристики:

тобто. високий рівень збіги уявлень членів будь-якої групи неї самої чи чужій групі;

тобто. високий рівень перенесення поглядів на групі на її членів; динамічну характеристику високої стійкості міжгрупових уявлень по порівнянню з процесами міжособистісного сприйняття;

характеристику інтенсивної когнитивно-эмоциональной оцінки чужих груп.

Согласованными, унифицированными, стійкими і емоційно забарвленими уявлення про групах, народи є етнічні стереотипы.>

Стереотип — цю думку про особистісні риси групи людей. Ці думки про іншій групі може бути точними чи неточними, надмірно узагальненими, але що містять зерно істини. Щоб спростити картину світу, ми постійно узагальнюємо: британці потайливі; американці націлені для досягнення успіху; євреї - меткі; серби і чеченці - жорстокі тощо. Узгодженість стереотипів в тому, що вони притаманні досить великому числу людей не більше соціальної спільності та мають високий рівень єдності цих уявлень серед членів етнічної группы.

Восприятие своєї етнічній групі проти іншими супроводжується свідомим і несвідомим перевагою своєї групи — проявляється феномен етноцентризму. Етноцентризм виконує корисну функцію підтримки позитивної ідентичності, й збереження цілісності своєї етнічної групи, а може перешкоджати межгрупповому взаємодії й розуміння людьми різних народів (В.С Кукушин, Л.Д. Столяренко).

Таким чином, зміст етнопсихологічних феноменів визначається проявом национально-психологических особливостей, які обумовлюють специфіку функціонування психічних процесів і станів, спілкування, взаємодії і адміністративних взаємовідносин представників конкретних етнічних общностей.

Дорошенко В.В. (МОСУ) Психологічні особливості общения.