Управління плануванням на промисловому підприємстві

Міністерство освіти і науки України Хмельницький національний університет Кафедра економіки і менеджменту промислових підприємств КУРСОВА РОБОТА з курсу «Основи менеджменту», на тему:

«Управління плануванням на промисловому підприємстві»

ММС. 8 044.00.00.00

Студентка групи ММС-08−1

К.В.Сторожук Керівник С.М. Тараненко

Зміст

Вступ Розділ 1. Теоретичні основи планування на підприємстві

1.1. Необхідність планування діяльності підприємства

1.2. Основні проблеми методології планування діяльності підприємств в ринкових умовах господарювання.

Розділ 2. Аналіз ефективності управлінської діяльності на ТОВ «Нейл»

2.1. Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників ТОВ «Нейл»

2.3. Аналіз і оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства

2.4. Аналіз системи менеджменту на підприємстві

2.4.1. Аналіз організаційної структури підприємства

2.4.2. Оцінка ефективності системи планування на підприємстві

2.4.3. Матеріальне і моральне стимулювання працівників підприємства

2.4.4. Оцінка системи контролю діяльності на підприємстві

2.4.5. Організація комунікаційного процесу на підприємстві

2.4.6. Аналіз методів управління на підприємстві (стилі керівництва, лідерство і т.ін)

2.5. Аналіз витрат на управління підприємством та ефективність управлінської праці

Розділ 3. Вдосконалення планування на ТОВ «Нейл»

Висновки Список використаних джерел

Вступ

Економічні реформи, які проходять в Україні, передбачають перехід від адміністративно-командного управління економікою до принципів самостійності та самоуправління підприємств, які основані на формуванні нових економічних відносин та розвитку ринку.

Виконання даної умови можна досягнути за рахунок гармонійного об'єднання всіх напрямків діяльності підприємства в єдиний збалансований механізм. Створити такий механізм можна на основі центральної функції управління — планування, тому що планування є важливою частиною комерційної, економічної та соціальної діяльності. За допомогою планування керівники підприємств встановлюють напрямки діяльності, виконання яких забезпечує єдність мети і завдань для всіх його виробничих підрозділів та працівників. Підприємство, яке не вміє і не вважає за потрібне планувати свою діяльність, саме стає об'єктом планування, засобом для досягнення кращих результатів іншими підприємствами та іншими учасниками ринкових відносин. Тому управління підприємством є процесом планування, організації, мотивації та контролю, необхідних для того, щоб сформулювати мету діяльності підприємства та шляхи її досягнення.

Планування діяльності підприємства зводиться до розробки плану. План — це конкретне завдання з визначеними вихідними даними, очікуваними результатами (метою), обумовленим способом його розв’язання.

В плані відображають комплекс завдань, робіт, методів, способів їх виконання, необхідні фінансові, матеріальні, трудові, інші ресурси, строки поставок сировини, матеріалів, обладнання, розміри і напрями використання інвестицій, а також управлінські рішення і заходи для їх реалізації. Діяльність щодо розробки планів охоплює всі сторони життя, всі етапи діяльності підприємства.

Прийняті в плані рішення повинні забезпечити досягнення мети підприємства в заплановані терміни з мінімальними затратами, необхідної якості. Тому, основною метою планування є інтеграція зусиль всіх працюючих на підприємстві для вирішення комплексу завдань і виконання робіт, забезпечення досягнення ефективних кінцевих результатів.

Згідно з Законом «Про підприємства в Україні» об'єктом планування на підприємстві є:

1. Виробнича діяльність.

2.Соціальна діяльність.

3. Екологічна діяльність.

Можливість планування як конкретного виду діяльності обумовлена природою підприємства та визначається загальними умовами господарювання. Поняття «планування діяльності підприємства» має два аспекти. Перший — загальноекономічний, з точки зору загальної теорії підприємства. Другий — конкретно-управлінський, з погляду функцій менеджменту.

3 загальноекономічної точки зору планування розглядається як механізм, що замінює ціни та ринок у внутрішньому середовищі підприємства. У межах ринкової системи господарювання головним координатором дій її учасників є ціни. Саме ціни визначають вигідні для продавців і покупців обсяги та способи виробництва й споживання товарів. Підприємство як учасник ринкової системи також вимушене підкорятися ціновому механізму, закону попиту і пропозиції, оскільки воно не має можливості скасувати їх дію. Але у внутрішньому середовищі кожного підприємства механізм цін витіснений свідомими діями та авторитетними рішеннями власників та менеджерів. Керівники свідомо визначають головні напрямки внутрішньої діяльності підприємства. Підприємство ґрунтується на системі планових рішень. Поведінка та діяльність працівників визначаються та контролюються керівництвом підприємства.

Характерною особливістю планування як системи свідомих рішень є те, що воно витісняє ринок у внутрішній діяльності підприємства. Це зумовлено такими двома моментами.

По-перше, обмежена величина підприємства дає змогу контролювати дії, що відбуваються в ньому, і таким чином максимально зменшувати невизначеність ринкового середовища та його негативні наслідки.

По-друге, використовуючи планування, підприємство позбавляється тих витрат, які пов’язані з купівлею та продажем.

Управлінський аспект планування випливає безпосередньо з природи менеджменту. За його допомогою можна визначити реальність цілей підприємства, співвідносячи їх з наявними або необхідними для досягнення цих цілей ресурсами.

Один із класиків менеджменту А. Файоль зазначав: «Управляти — це передбачити», а «передбачити — це вже майже діяти» .

Планування — це не просто уміння передбачити усі необхідні дії. Це також спосіб передбачити проблеми, що можуть виникнути, а отже, і можливість їх успішно вирішити.

Метою написання моєї роботи є дослідити теоретичні аспекти планування діяльності підприємства, визначити проблеми щодо виконання ефективності виробництва, провести аналіз усіх функцій менеджменту і зазначити їхні недоліки. Об'єктом мого дослідження виступає товариство з обмеженою відповідальністю «Нейл».

Для досягнення мети в курсовій роботі були поставлені такі завдання:

1) дослідити теоретичні аспекти управління планування на промисловому підприємстві;

2) визначити ефективність управлінської діяльності ТОВ «Нейл».

3) розробити методи щодо покращення ефективності управлінської діяльності на підприємстві.

Розділ 1. Теоретичні основи управління плануванням на підприємстві

1.1 Необхідність планування діяльності підприємства

Кожне підприємство, незалежно від масштабів і виду діяльності, кожна підприємницька структура в умовах ринкового господарювання займається плануванням. Відсутність планів супроводжується помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що призводить до втрати позицій на ринку, нестійкого фінансового стану, банкрутства підприємств.

Практика господарювання свідчить про те, що планування створює для суб'єктів господарювання важливі переваги:

— забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;

— попереджує про можливі проблеми;

— стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;

— поліпшує координацію дій управлінського персоналу підприємства;

— сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві.

Вітчизняний і зарубіжний досвід господарювання свідчить про те, що планування в підприємництві здебільшого не забезпечує значного успіху, який проявляється в зростанні обсягів обороту, прибутку, економічного росту (цей взаємозв'язок спостерігається лише в 6 випадках із 100). Як правило, планування починають широко використовувати в той період розвитку, коли після бурхливого росту або періоду становлення виникають проблеми в зміцненні досягнутого успіху, забезпеченні стабільності. Результати спеціальних досліджень, проведених англійським спеціалістом з планування Р. Фінном, підтверджують викладену вище тезу і свідчать про те, що успіх досягається лише в результаті довготривалого досвіду планування діяльності підприємства (як правило, досвід, який перевищує 2 роки) .

Для українських підприємницьких структур можна виокремити декілька сфер, де є відчутна потреба в застосуванні планування.

Новостворені підприємства. Активні процеси розвитку підприємництва призводять до створення нових організацій та підприємств, посилення конкуренції між ними, банкрутства і закриття багатьох з них. Діяльність новостворених підприємницьких структур неможлива без наукового обгрунтування плану дій, яким є бізнес-план. Він розробляється кожною підприємницькою структурою в період заснування. Цей документ дає чітку відповідь на велику кількість запитань і застерігає нових товаровиробників від можливих помилок і прорахунків. Для новостворених підприємницьких структур розробляється:

— маркетинговий план,

— оцінюються реальні конкуренти,

— визначається стратегія розвитку,

— обґрунтовуються оптимальний обсяг виробництва,

— штати працівників,

— матеріальні ресурси,

— фінансові результати тощо.

Потреба орієнтації в поточній ринковій обстановці, у визначенні свого місця в конкурентному середовищі, прагнення передбачити майбутнє зумовлюють необхідність планування кожної підприємницької структури адекватного стану ринкового господарства. В бізнес-плануванні гнучко поєднуються виробничі і ринкові, фінансові і технічні, внутрішні та зовнішні аспекти діяльності підприємства.

Діючі підприємницькі структури, які здійснюють реструктуризацію та диверсифікацію виробництва. В умовах зростаючої конкуренції більшість підприємницьких структур вимушені постійно дбати про вдосконалення продукції, освоєння випуску новітніх конкурентноспроможних товарів і послуг, що призводить до значних структурних зрушень у виробництві. Істотні зміни в техніці, технологи, організації виробництва, збуті продукції впливають на основні параметри діяльності підприємства. Необхідність їх визначення ще до початку проведення серйозних змін у виробництві викликає потребу планування діяльності підприємства відповідно до умов, що склалися, або можуть скластися в майбутньому. Отримані в процесі планування очікувані параметри діяльності служать основою при прийнятті відповідних управлінських рішень.

Державні, в тому числі казенні підприємства. Для цих підприємств функція планування є традиційною. Однак традиційний характер планування не передбачає класних цілей розвитку, аналізу і прогнозування стану економіки в залежності від амін у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Тому в умовах ринку державним і казенним підприємствам необхідно наново виробляти досвід планування діяльності.

Сучасний ринок висуває особливі вимоги до підприємств. Складність і динамізм процесів, які відбуваються на ньому, створюють нові передумови для більш серйозного застосування планування діяльності підприємств. Крім того, масштаби і різноманітність напрямків діяльності підприємства вимагають особливої уваги до попереднього визначення:

— видів діяльності (виробнича, торгівельна, посередницька, комерційна, науково-дослідна тощо);

— видів продукції (послуг);

— джерел і обсягів фінансування;

— технологічних ресурсів (устаткування, матеріалів, енергії, палива, робочої сили);

— фінансових результатів від кожного виду діяльності.

Діяльність державних, казенних (особливо казенних) підприємств перебуває під постійним контролем і має підтримку галузевих міністерств та відомств, Кабінету Міністрів України. Тому планування їх діяльності є запорукою ефективності використання державного майна, отримання і розподілу прибутку, організації та оплати праці.

Підприємства з частиною іноземних інвестицій в статутному фонді. Іноземні партнери, вкладаючи певні кошти в підприємницьку діяльність, прагнуть мати гарантії їх повернення, відповідного доходу з врахуванням орієнтовного часу його отримання, забезпечення найменшого господарського ризику. Крім того, в залежності від частки майна в статутному фонді, вони можуть брати безпосередню участь в управлінні підприємством, прийнятті управлінських рішень. Більшість західних інвесторів мають значний досвід планування підприємницької діяльності. Вони неохоче сприймають інформацію без відповідних обґрунтувань і підрахунків. Тому плідна співпраця з ними вимагає такого планування діяльності, яке базується на принципах і методах, зрозумілих обом сторонам. [15]

1.2 Основні проблеми методології планування діяльності підприємств в ринкових умовах господарювання

Намічена програма розвитку реформ і стабілізації економіки передбачає створення соціально-орієнтованої, ефективної економіки, яка забезпечує ринок високотехнологічною, конкурентоспроможною продук-цією. Вона повинна мати можливість динамічно розвиватись на основі власних внутрішніх ресурсів, сприйняття прогресивних досягнень науки, міцного й органічного включення у світове співтовариство при забезпеченні економічної невразливості й екологічної безпеки. Підприємство із виробничого суб'єкта стає дійсно господарюючим [16, с. 140]. Тому формування цілей і задач стає прерогативою самого господарюючого суб'єкта. Цей процесс ускладнюється необхідністю пошуку та вибору свого місця в системі національного господарства і набуває особливого значення, так як визначає всі наступні дії суб'єкта та його результати. В повсякденній економічній діяльності підприємств та повсякденному житті людей, як писав А. Маршал, виникла відома ринкова самостійність та звичка кожного самому вибирати свій правильний шлях, віра у власні сили, обачливість і разом з тим швидкість прийняття рішень, вміння та здібності передбачати майбутнє і визначати курс своїх дій з врахуванням реальних цілей [11, ст. 60].

Сьогодні все більше і більше з’являється потреба в плануванні виробничо-господарської діяльності підприємств для ефективного функціонування в умовах ринку, «…так як будь-якому підприємству необхідно планувати як динамічний процес, дозволяє передбачати і враховувати що відбуваються зміни зовнішнього середовища (Концепція підприємства Як Відкритої системи) і, пристосовуючись, адаптувати внутрішні чинники виробництва для свого розвитку і подальшого зростання» [13, с. 7].

За останні десятиліття рівень планування на підприємствах знизився. Такий стан справ, в першу чергу, пояснюється рядом об'єктивних та суб'єктивних причин. Об'єктивні причини полягають в недоліках довготривалої централізованої системи планування, яка є неадекватною до ринкових умов господарювання. Суб'єктивні причини обумовлені недостатньою кваліфікацією керівників та спеціалістів підприємств, протиріччя між економічною наукою та практикою господарювання, відсутністю методологічної бази, яка була б прийнятною для сучасних умов господарювання тощо.

Вивченням проблем планування займаються багато вчених, зокрема: О. Орлов, Є.Рясних, В. Бесєдін, Р. Тян, І.Смолін, А. Богатирьов, Б. Панасюк, О. Кузьмін та ін. В ряді праць поняття методології планування розглянуті в загальній формі, в роботах сучасних вчених викладені лише погляди на проблеми планування в ринкових умовах господарювання, науково-обґрунтованої методики такого планування в країні не вироблено.

В теперішній час, як зазначає М. Чумаченко, «…в якості такого путівника діяльності промислового підприємства є підручник створений профессором О.Орловим. Але цього не достатньо. Підприємства потребують сучасної методики планування господарської діяльності…» Приділяючи важливе значення розкриттю понять методології планування підприємства, ми вважаємо що більш важливим є обґрунтування та формулювання тих принципових положень, які прийнятні для вітчизняних підприємств в ринкових умовах господарювання.

Відомо, що функція планування служить основою для прийняття управлінських рішень і являє собою управлінську діяльність, яка передбачає розробку цілей і задач управління виробництвом, а також визначення шляхів реалізації планів для досягнення поставлених цілей.

Сьогодні потрібні нові підходи та принципи планування, які будуть враховувати специфіку діяльності українських підприємств.

І ці нові підходи, на нашу думку повинні полягати в наступному:

1) в умовах ринку ці підходи мають адаптуватися до оточуючого його середовища — в політиці, економіці, суспільстві, екології і т.д.;

2) план потрібно розглядати не як директиву, а як неперервний процес, який забезпечує економічну автономію підприємству і є основою для прийняття управлінських рішень. В ході цього процесу встановлюються та уточнюються за часом цілі та завдання розвитку підприємства в зв’язку із змінами навколо нього, і визначаються ресурси для їх досягнення;

3) плануванню повинен бути притаманний підприємницький дух, оскільки підприємницькі здібності — це здатність прийняття рішень і здатність ризикувати, без чого неможливо виробити стратегію виживання, розвитку і росту;

4) планування повинне базуватись на аналізі попередніх та теперішніх подій, обов’язково враховувати вимоги майбутнього. Планування повинне носити характер розвитку, і обов’язковим видом планування повинне стати стратегічне, в основі якого повинна бути покладена інноваційно-інвестиційна модель розвитку підприємств. А стратегія, як відомо, це інструмент, за допомогою якого підприємство приводить свої можливості у відповідність до ситуації, що складається на ринку, в ній містяться рішення відносно майбутніх сфер діяльності та вибір нових напрямків розвитку, оскільки «ефективний» власник зацікавлений у постійному розвитку підприємства;

5) на даному етапі становлення та розвитку вітчизняних підприємств, на нашу думку, важливим є те, що сьогодні потрібно застосовувати «змішані» інструменти, які притаманні як директивній системі планування так і ринковій, тобто створити ту модель здійснення процесу планування, в якій елементи ринку переплітались би з елементами контролю, і дієвість цієї моделі забезпечувала б постійний контроль за виконанням намічених цілей, планів, з позицій можливості, прийняття вчасних ефективних управлінських рішень з метою виявлення «гальмів» отримання запланованих результатів діяльності, які враховують як інтереси власників, працюючих, так і суспільства. Тобто потрібно здійснювати моніторинг стану об'єкту планування в процесі виконання плану та «контроль за здійсненням планів» тощо;

6) також необхідне особливе поєднання централізованого державного регулювання з децентралізованим приватнопідприємницьким саморегулю-ванням, зміна їх характеру і взаємовідносин в міру вирішення завдань перебудови планової системи. Тобто мова йде про так зване індикативне планування або непряме державне регулювання, при якому елементи ринку переплітаються з елементами державного регулювання і контролю.

7) планування слід здійснювати таким чином, щоб воно собою являло визначення оптимальних шляхів реалізації цілей і щоб функціонування господарюючого суб'єкта було рентабельним та/або соціально значимим, забезпечувало грошові надходження на всіх рівнях (в т.ч. і наповнення бюджету), прибуток в обсязі, який задовольняв би усіх зацікавлених в його діяльності (власників, засновників, акціонерів, державу і т.д.).

Таким чином, суть проблеми планування діяльності підприємства у невизначених умовах сучасного ринкового середовища можна пояснити тим, що сучасні українські промислові підприємства опинилися в складних умовах нестабільного економічного та соціально-політичного середовища, в якому неможливо обійтись без ефективної та адаптивної до зовнішніх умов системи планування. В умовах невизначеності зовнішнього середовища підприємства не можуть повністю контролювати своє майбутнє і тому вимушені постійно пристосовуватися до зовнішнього середовища (вимог ринку, політики держави) та враховувати непередбачувані зміни на самому підприємстві, де процес планування здійснюється на основі неповної інформації. Такий рівень підвищення невизначеності породжується нестабільністю, а також підвищує роль планування в організації діяльності та управлінні підприємством. Взагалі більшість сучасних систем планування не пристосовані до мінливих умов зовнішнього середовища та не забезпечують своєчасну реакцію на зміни ринкового середовища і ситуацій, що складаються в економіці держави. До важливих напрямків покращення системи планування в сучасних ринкових умовах, на мою думку, насамперед потрібно віднести: удосконалення інформаційного забезпечення, методології, системи планів, підвищення кваліфікаційного рівня спеціалістів, застосування комп’ютерної техніки, впровадження ефективних елементів контролінгу.

Розділ 2. Аналіз ефективності управлінської діяльності на ТОВ «Нейл»

2.1 Загальна характеристика підприємства

Об'єктом мого дослідження виступає товариство з обмеженою відповідальністю «НЕЙЛ», яке створене шляхом перейменування Українсько-американського Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейл Ltd» (Установчий договір про створення Українсько-американського Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейл Ltd» від 30 березня 1994 року) та згідно з Законами України «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про підприємство», «Про інвестиційну діяльність», «Про господарські товариства», «Про іноземні інвестиції». ТОВ «Нейл» знаходиться у м. Хмельницькому, по вул. М. Красовського, 64.

Предметом діяльності товариства є:

· виробництво виробів з дроту;

· виробництво металевих виробів;

· оптова та роздрібна торгівля виготовленою продукцією.

Орієнтація компанії - виробництво і реалізація цвяхів. Основна продукція — цвяхи будівельні, столярні, цвяхи спеціального призначення (для європіддонів).

Одним з найважливіших показників, які обумовлюють місце товаровиробника на ринку рахується якість продукції. Беручи до уваги даний критерій та маркетингові дослідження європейського ринку, ТОВ «Нейл» виготовляє цвяхи за самими вимогливими німецькими стандартами.

Усі технологічні процеси виробництва цвяхів обладнанні сучасними автоматами та лініями провідних європейських фірм: «WAFIOS», «ALTRIMEX», «HERBORN +BREITENBAH» та інших. Продукція фасується в гофрокартонну тару, з подальшим завантаженням на європіддон з ціллю зберігання та зручності при транспортуванні.

ТОВ «Нейл» — сильне підприємство, стійке до коливань ринку. Висока якість продукції, що виробляється підприємством, дозволила йому в 1997 році стати Лауреатом 2-го Українського національного конкурсу якості.

Значна частина зусиль компанії направлена на задоволення потреб вітчизняного ринку. За десятилітній період становлення і розвитку в якості виробника цвяхів у ТОВ «Нейл» з’явилась мережа постійних споживачів. Зовнішній ринок компанії в основному складається з споживачів Бельгії, Голландії, Франції, Італії, Польщі, Бельгії. Об'єм експорту складає приблизно 40,0% від продукції, що виготовляється.

Конкурентами підприємства, а отже виробниками цвяхів є підприємства з Китаю, Європи, а також України (невелика доля). На території Хмельницької області конкурентів немає.

Взагалі підприємство, окрім виробництва цвяхів також займається реалізацією різного роду продукції пов’язаної з будівельними роботами.

Підприємство є абсолютно нешкідливим для навколишнього середовища.

Основа успіху підприємства — орієнтація усіх спеціалістів компанії на задоволення потреб ринку. Менеджери компанії проводять роботу по вдосконаленню діючих та впровадженню нових методів роботи з клієнтами. Динамічне збільшення об'ємів виробництва та продажу є позитивною оцінкою діяльності підприємства. Постійний рух вперед — гарантія майбутніх досягнень ТОВ «Нейл» .

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників ТОВ «Нейл»

Для забезпечення успіху на економічному ринку, потрібний якісний системний комплексний аналіз усіх показників господарсько-фінансової діяльності, який відповідає новітнім вимогам розвитку економіки, що створює належний імідж підприємства. Результати такого аналізу нададуть можливість виробити рекомендації щодо прийняття правильних управлінських рішень, спрямованих на ліквідацію «вузьких місць», підвищення конкурентоспроможності підприємства. Тому проведемо аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства за три роки (2007, 2008, 2009) за допомогою основних техніко-економічних показників, які подані в таблиці 2.2.1., використовуючи дані балансів, звітів про фінансові результати та звіти з праці.

Таблиця 2.2.1 — Основні техніко-економічні показники по ТОВ «Нейл» за 2007;2009 роки.

Чистий дохід у порівнянні з 2007 та 2008 роками зріс на 6,53%, а у порівнянні з 2008 та 2009 на 21,46%. Стосовно чисельності працівників, то з 2007 та 2008 рр їх чисельність зменшилася на 26,28%, а у порівнянні з 2008 та 2009 збільшилася на 7,92%. Це пов’язано з розширенням виробництва та збільшенням обсягу продукції.

Підвищення продуктивності праці на підприємстві означає економію живої та уречевленої праці, затраченої на виробництво продукції, є необхідною передумовою підвищення продуктивності всієї суспільної праці. Продуктивність праці на підприємстві також зросла. У порівняння з 2007 та 2008 на 30,25%, а 2008 та 2009 на 12,54%. Фонд оплати праці також зріс на 13,03% за 2007;2008, та 33,75% за 2008;2009 роки. Із збільшенням фонду оплати праці зросла також і середньорічна заробітна плата одного працівника, а саме за 2007;2008 на 38,2%, а за 2008;2009 на 23,9%, що свідчить про високий рівень зарплати.

Також зросла собівартість продукції підприємства, хоча це не вплинуло на попит продукції, тому що прибуток від реалізації продукції також зріс. Собівартість продукції зросла за 2007;2008 рр на 7,5%, а за 2008;2009 рр на 19,3%. Прибуток від реалізації зріс більше ніж у 2 рази, оскільки за 2007;2008 рр були збитки на 19,57%, можливо це пов’язано із зменшенням попиту на продукцію, а за 2008;2009рр. прибуток збільшився на 96,78%, що свідчить про високу продуктивність підприємства та високий попит на продукцію.

Для оцінки інтенсивності та ефективності виробництва використовуються показники рентабельності. Вони повніше, аніж прибуток, характеризують кінцеві результати діяльності, оскільки їх величина показує співвідношення прибутку з наявними або використаними ресурсами. Як видно з таблиці 2.1. у 2009 році цей показник склав 0,045, у 2008 році - 0,027, у 2007 році - 0,37. Данні показники є досить низькими і свідчать про спад рентабельності

Середньорічна вартість основних фондів зросла за 2007;2008 рр на 9,43%, а за 2008;2009 рр на 8,8%, що свідчить про оновлення виробничої бази, будівництво та ремонт цехів. Також зросла і фондовіддача основних фондів за 2008;2009 рр. на 11,67%.

2.3 Аналіз і оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства

Будь-яке підприємство перебуває і функціонує у середовищі. Аналіз середовища є початковим етапом формування стратегії діяльності підприємства, оскільки забезпечує відповідну базу для визначення місії і цілей його функціонування. Аналіз середовища передбачає вивчення і дослідження двох його складових:

* макросередовища;

* мікросередовища.

Мікросередовище — учасники ринку, які безпосередньо контактують з підприємством і впливають на нього. Це насамперед споживачі, постачальники, конкуренти, посередники. Внутрішнє середовище — сукупність факторів, що визначають процеси діяльності підприємства. Це виробництво, маркетинг, фінанси, персонал тощо.

Макросередовище складається з елементів, які прямо не пов’язані з підприємством, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу. Розрізняють такі основні компоненти макросередовища: політичні, економічні, природні, соціальні, технологічні та деякі науковці визначають ще такий фактор як випадок. Усі сучасні автори розрізняють:

— зовнішнє середовище (або середовище непрямого впливу) — це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які організація не може впливати взагалі або має незначний вплив.;

— внутрішнє середовище організації - це сукупність факторів, які формують її довгострокову прибутковість організації і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.

Зовнішнє середовище є джерелом, що забезпечує організацію ресурсами, необхідними для підтримки її внутрішнього потенціалу на належному рівні. Організація знаходиться в стані постійного обміну з зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Але ресурси зовнішнього середовища не безмежні. І на них претендують багато інших організацій, що знаходяться в цьому ж середовищі. Тому завжди існує можливість того, що організація не зможе одержати потрібні ресурси з зовнішнього середовища. Це може послабити її потенціал і привести до багатьох негативних для організації наслідкам. Задача стратегічного управління складається в забезпеченні такої взаємодії організації із зовнішнім середовищем, що дозволяло б їй підтримувати її потенціал на рівні, необхідному для досягнення її цілей, і тим самим давало б їй можливість виживати в довгостроковій перспективі.

Для того щоб визначити стратегію поведінки організації і провести цю стратегію в життя, менеджери повинні мати детальну уяву про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку і місця, що займає в ній організація. При цьому зовнішнє оточення вивчається стратегічним управлінням, у першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози і можливості, які організація повинна враховувати при визначенні своїх цілей і шляхів їх досягнення.

Термін «зовнішнє середовище» включає економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акті, законодавство, конкурентні організації, систему цінностей у суспільстві, громадську думку, техніку те технологію і інші фактори. Ці взаємозв'язані фактори чинять вплив на все, зо відбувається всередині організації. Наприклад, введення нової автоматичної технології може забезпечити організації переваги в конкуренції. Але, щоб використати цю нову технологію, організація вимушена шукати людей із певними навичками, а також із певними поглядами. Знайти потрібних фахівців буває досить складно. Якщо економічна кон'єктура підвищується та якщо існує конкуренція на ринку таких спеціалістів, організація може бути вимушена підняти заробітну плату, щоб заохотити цих спеціалістів до роботи. У процесі найму робітників, організація повинна дотримуватися державного законодавства, яке забороняє дискримінацію за віком, статтю, расою. Всі ці фактори постійно змінюються.

З кожним роком керівництво вимушене враховувати все більшу кількість зовнішнього середовища, які набувають глобального характеру. Організації повністю залежать від навколишнього середовища, яке, як правило, знаходиться поза впливом менеджера (керівника).

Сьогоднішні зміни в зовнішньому світі примусили звернути на макросередовище ще більшу увагу, ніж коли — не будь. Навіть якщо б зміни ці не були б настільки важливими, керівникам все одно б прийшлося враховувати середовище, оскільки організація як відкрита система залежить від зовнішнього світу у відношенні поставок ресурсів, енергії, кадрів, а також споживачів. Оскільки від керівництва залежить виживання організації, менеджер повинен вміти виявляти істотні факти в оточенні, які впливають на його організацію. Більш того, він повинен запропонувати слушні способи реагування на зовнішні впливи.

Макрооточення створює загальні умови перебування організації в зовнішньому середовищі. У більшості випадків макрооточення не має специфічного характеру, безпосередньо до окремої взятої організації, хоча ступінь впливу стану макрооточення на різні організації різна, що пов’язано з відмінностями як у сферах діяльності, так і з внутрішнім потенціалом організацій.

Детальний аналіз факторів впливу на діяльність підприємства можна зробити на основі нижче наведених таблиць. Дослідження факторів впливу на підприємство почнемо з аналізу зовнішнього середовища підприємства непрямої дії (макросередовища)

Таблиця 2.3.1. Вплив соціально-культурного середовища на діяльність підприємства

Дані таблиці дозволяють зробити висновок, що на підприємство спричиняють вплив всі фактори соціально-культурного середовища. Найбільший позитивний вплив на діяльність компанії робить істотний вплив традицій, культурного рівня і рівня освіти, а також відношення до іноземців.

Таблиця 2.3.2 — Вплив економічного середовища на діяльність підприємства

Як видно з приведеної таблиці, фактори економічного середовища роблять негативно і позитивний вплив на діяльність компанії. При цьому найбільший позитивний вплив мають наступні фактори:

— розміри і темпи зміни розмірів ринку;

— розміри і темпи росту сегментів ринку відповідно до інтересів компанії;

А найбільший негативний вплив становлять фактори:

— загальний рівень економічного розвитку;

— система оподатковування і якість економічного законодавства;

— рівень розвитку конкурентних відносин.

Таблиця 2.3.3 — Вплив науково-технічного середовища на діяльність підприємства

Значний вплив на підприємство має також науково-технічне середовище. Серед факторів, що роблять найбільший позитивний вплив, слід зазначити:

— появу «технологічних проривів»;

— вимоги до кваліфікації кадрів.

Таблиця 2.3.4 — Вплив політико-правового середовища на діяльність підприємства

Також слід виділити ряд факторів політико-правового середовища, що впливають на діяльність ТОВ «Нейл». Найбільш значний позитивний вплив на підприємство спричиняють фактори — політика держави в підготовці кадрів для галузі та митна політика держави.

Таблиця 2.3.5 — Найважливіші фактори зовнішнього середовища, що впливають на діяльність підприємства (загальна таблиця)

Аналіз факторів, які впливають на діяльність підприємства був би не повний без аналізу зовнішнього середовища прямого впливу (мікросередовища). Результати цього дослідження зведемо в таблицю 2.3.6.

Таблиця 2.3.6 — Вплив споживачів на діяльність підприємства

Таким чином, ми вияснили, які фактори споживчого середовища мають найбільший вплив, а також яким чином цей вплив здійснюється і як він проявляється. Діяльність ТОВ «Нейл», також залежить від його конкурентів, від цін на аналогічну продукцію, якість цих товарів, їх асортимент.

Аналізоване мною підприємство займає досить стійку позицію на ринку виробництва цвяхів. На сьогоднішній день в Україні існує невелика кількість підприємств, що спеціалізується на виробництві цвяхів. Одними з найбільших конкурентів ТОВ «Нейл» є:

1. ВАТ «Дніпрометиз» (м. Дніпропетровськ) відноситься до підприємств, що належить до четвертого переділу металургійної галузі. Даний переділ представлений трубної і метизної підгалузями гірничо-металургійного комплексу. ВАТ «Дніпрометиз» виробляє і реалізує основні види метизної продукції: болти, гвинти, гайки, цвяхи, шурупи, саморізи, заклепки, шплінти, електроди. Широким асортиментом представлені ??дроти різного діаметра та різних видів обробки.

2. Міжнародна корпорація «Омах» (м. Київ), яка заснована в 1996 році, зареєстрована в USA. В даний час корпорація постачає кріпильні вироби і електричний інструмент під торговою маркою Омаха в Росію, Україну, Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Азербайджан, Угорщину, Румунію та інші країни. Офіційні представництва корпорації «Омаха» розташовані в Москві (Росія) і Києві (Україна). На сьогоднішній день, лінійка кріпильної техніки «Омаха» налічує більше 1000 позицій. Найбільш повно представлені такі групи, як — саморізи, шурупи, анкера, дюбеля. У 2005 році в асортимент корпорації були введені метричний і такелажні (вантажний) кріплення. У 2002 році корпорація відкрила власне виробництво в Росії, на якому випускаються дюбеля, фарбуються покрівельні саморізи, здійснюється дрібна розфасовка. Переваги: висока якість європейського рівня, власна виробнича база, оптимальні і взаємовигідні партнерські відносини.

3. Компанія АНКЕР МЕТИЗ (м. Київ) є лідером на будівельному ринку України з 1999 року. Анкер Метиз спеціалізується на продажу кріпильної техніки, будівельного кріплення і електроінструменту торгової марки Омах.

4. ПП «ФБМ-Україна» (Київска обл., с. Софіївська Борщаговка) імпортує та реалізує кріплення різних видів у т.ч.: самонарізи, шурупи, гвинти, болти, стрижні, гайки, шайби, дюбелі, анкера, цвяхи, свердла, заклепки.

5. ТОВ «Техніка монтажу» (м. Львів). Підприємство володіє широким асортиментом засобів кріплення, на сьогоднішній день є головним постачальником цієї групи товарів у Західній України. Реалізуючи принцип продавати товар найвищої якості від виробника, пропонує продукцію побутового та професійного класу більш ніж 20 виробників з Європи, Азії та Україні. Серед них дюбельного кріплення фірми Wkret-met (Польща), шурупи і саморізи Spax (Німеччина), сантехнічні кріплення і хомути ERICO (Німеччина), лінія професійного кріплення ESSVE (Швеція), абразивні круги Globoflex (Польща), свердла Sarius (Польща), віконна і дверна фурнітура фірми MACO (Австрія). А також металовироби (гвинти, болти, гайки, шайби, шурупи, саморізи, хомути, анкера, такелажні кріплення) тайванських виробників Стосовно Хмельницької області, то тут також є конкурент для ТОВ «Нейл» — це ЗАТ «ВОЛОЧИСЬК-МЕТИЗ». Напрям його діяльності: дріт низьковуглецевий загального призначення, дріт низьковуглецевий термооброблений, дріт ВР1 для армування ЗБК, цвяхи будівельні, сітка метал. Але звичайно ж по обсягу виробництва і реалізації товару ЗАТ «Волочиськ-Метиз» значно поступається ТОВ «Нейл».

Взагалі, потужність виробництва ТОВ «Нейл» — 7−8 млн. тон за рік. Основна перевага: залучення іноземних інвестицій, висока рентабельність виробництва, висока якість продукції, використання високоякісної німецької технології та широкий асортимент продукції.

Більш детальнішу характеристику впливу конкурентного середовища на діяльність ТОВ «Нейл» можна зробити проаналізувавши дані таблиця 2.3.7.

Таблиця 2.3.7 — Вплив конкурентного середовища на діяльність підприємства

Щодо постачальників, то ТОВ «Нейл» співпрацює з виробниками Кривого Рогу, а для продажу товарів з Китаєм, Тайванем, Польщею.

Більш детальнішу характеристику впливу постачальників на діяльність ТОВ «Нейл» можна зробити проаналізувавши дані таблиця 2.3.8.

Таблиця 2.3.8 — Вплив постачальників на діяльність підприємства

Аналіз таблиці 2.3.8 дозволяє зробити наступні висновки: найбільший позитивний вплив на діяльність компанії роблять наступні фактори діяльності постачальників:

— важливість ресурсів, що поставляються, для галузі;

— кількість і концентрація постачальників.

Негативно впливають наступні фактори:

— розмір витрат постачальника при зміні покупця.

Однак, дані таблиці свідчать про те, що негативним впливом даних факторів можна зневажити, через їхню малу величину.

Зведемо результати аналізу зовнішнього середовища прямого впливу (мікросередовища) з таблиці 2.3.6, 2.3.7, 2.3.8 до загальної таблиці 2.3.9. В цій таблиці визначимо які фактори зовнішнього середовища і яким чином впливають на підприємство, позитивно чи негативно.

Таблиця 2.3.9 — Вплив факторів мікросередовища на діяльність підприємства