Операції комерційних банків з векселями

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ КОЛЕДЖ Циклова комісія економічних дисциплін Операції з векселями комерційних банків Курсова робота Рівне 2012

ЗМІСТ ВСТУП

1. Теоретичні основи здійснення операцій з векселями комерційними банками

2. Організація роботи з векселями у «Райффайзен Банк Аваль»

3. Шляхи покращення роботи з векселями у «Райффайзен Банк Аваль»

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП Ефективність процесу накопичення та перерозподілу капіталу в економіці України забезпечується механізмами функціонування фінансового ринку, що уможливлює подолання кризових явищ та запобігання їх негативного впливу на діяльність суб'єктів господарювання.

Важливі функції на фінансовому ринку виконує ринок векселів як його особливий сегмент. Активізація вексельних розрахунків призводить до суттєвого скорочення готівки у господарському обороті та прискорення руху вільних коштів між підприємствами різних видів економічної діяльності.

Активними учасниками вексельного ринку є банківські установи. Розширення присутності комерційних банків на ринку цінних паперів сприяє прискоренню трансформації економічних відносин в Україні, адаптації вітчизняної фінансової системи до європейських стандартів та інтеграції з міжнародними ринками капіталу. Намагання банків розширити операції з цінними паперами стимулюється, з одного боку, високою дохідністю цих операцій, з іншого — відносним скороченням сфери використання прямих банківських кредитів. Здійснення широкого кола операцій з векселями забезпечує зростання обсягу їх власного капіталу та підвищення прибутковості банківської діяльності.

На відміну від країн з ринковою економікою, в яких віками з урахуванням національних особливостей законодавчо вдосконалювалися положення про вексель і вексельну дієздатність, встановлювався строгий порядок виготовлення і використання вексельних бланків, вироблявся найоптимальнішій порядок пред’явлення векселів до сплати і здійснення протестів, в Україні після заборони вексельного обігу і ліквідації комерційного кредиту на початку 30-х рр. було втрачено добре вироблені навики. Водночас численні спроби підвищити ефективність командно-адміністративних методів керівництва торговельними операціями, виконанням робіт і наданням послуг у кредит не тільки зазнавали краху, а й погіршували стан економіки в цілому. Зупинити багаторічну плутанину й хаос і забезпечити доброякісність та надійність розрахунків здатне впровадження вексельної форми комерційного кредиту. Відновлення вексельного обігу в Україні і піднесення його до рівня високорозвинених країн з ринкової економікою, де він сягає понад 70% комерційного обороту, здатне різко обмежити потребу підприємства в готівкових коштах і водночас прискорити вихід економіки з кризи та обмежити джерела інфляційного процесу. Але для цього потрібні комплексні і скоординовані дії державних органів, комерційних структур та освітніх закладів, що мають розгорнути економічний всеобуч.

Це лише підтверджує нашу точку зору про активізацію вексельного обігу в умовах кризи і необхідності зниження фінансових ризиків на вексельному ринку.

В умовах кризи вексель зарекомендував себе, як надійна система розрахунків, що значно підвищує його роль і спростовує думки щодо ненадійності векселів, про що буде йтися нижче в роботі.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є законодавчі акти України, постанови уряду і Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку з питань удосконалення господарського механізму в умовах сучасної облікової політики, міжнародних стандартів обліку. У процесі дослідження вивчені і використані праці вітчизняних і закордонних вчених економістів: Демківський А.В., Зінченко Л.П., Зубилевич С., Куща О. П., Міщенка В.І., Нидлз Х., Романченко О. В., Рудненко Т. П., Прокопенко І.Ф., інструктивні вказівки і рекомендації Міністерства фінансів України, облікові дані банку.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні, та вдосконаленні обліку та аналізу операцій комерційних банків з векселями.

Для досягнення наміченої цілі в роботі поставлені і вирішені наступні завдання:

1) розкрито економічну сутність векселів та їх класифікація;

2) розкрито операції банків з векселями;

3) розглянуто організацію роботи з векселями у банку;

4) проведено аналіз структури і динаміки операцій з векселями;

5) запропановано ряд заходів, щодо покращення організації роботи з векселями у комерційних банках.

Предметом дослідження є операції банку з векселями, а також методика й організація їх обліку і аналізу. У якості об'єкта дослідження обраний «Райффайзен Банк Аваль»

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Практична цінність роботи полягає у науково-практичному обґрунтуванні шляхів оптимізації операцій з цінними паперами «Райффайзен Банк Аваль».

1. Теоретичні основи здійснення операцій з векселями комерційними банками Законом України від 18 червня 1991 року «Про цінні папери і фондову біржу» (ст. 3) встановлено вичерпний перелік цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні: акції, облігації внутрішнього державної і місцевої позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання; депозитні сертифікати; векселі; приватизаційні папери. Згідно з цим Законом (ст. 21), векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

За формою та способом використання векселі поділяють на прості й переказні.

При цьому Закон розрізняє два види векселів:

а) переказний (тратта);

б) простий.

Переказний вексель являє собою письмовий документ, що містить безумовний наказ або пропозицію однієї особи (векселедавця), звернені до іншої особи (платника), сплатити відповідну суму певній особі або за його наказом у встановлений термін або на вимогу. На відміну від переказного векселя, простий вексель містить безумовне зобов’язання або обіцянку однієї особи (векселедавця) сплатити визначену суму певній особі (векселедержателю).

Переказний вексель, таким чином, відрізняється від простого тим, що за переказним векселем платником може бути не векселедавець, а інша особа, яка після акцепту переказного векселя приймає на себе зобов’язання сплатити за ним.

Всі векселі за їх економічною природою можна поділити на:

— комерційні або торгові (товарні) векселі, тобто такі векселі, які видані на основі товарного боргу, наданих послуг, виконаних робіт і т.п.;

— фінансові векселі, тобто такі векселі, джерелом яких є фінансові операції та в основі видачі яких лежить отримання грошової позики проти видачі боргового зобов’язання.

Векселі, що виставлені на банк, носять комерційний характер, коли банк надає свій акцепт з метою загального або спеціального фінансування підприємства. Векселі, якщо вони є виставленими банком на банк, зазвичай являються фінансовими траттами, за допомогою яких один банк надає іншому можливість скористатися кредитом шляхом продажу цих тратт на грошовому ринку. Ці тратти являються засобом фінансування банку, а часто і фінансування спекулятивних операцій з цінними паперами та іноземною валютою (наприклад, при внесенні у якості застави у реєстраційну палату біржі).

Серед фінансових векселів виділяють векселі, в основі видачі яких не яка-небудь реальна угода, а лише мета отримання товарного або, переважно, грошового кредиту, який в інший спосіб отримати б не вдалося. До таких векселів відносяться дружні (приятельські) та бронзові (дуті) векселі. Загальною ознакою і тих, і інших є безгрошовість (тобто відсутність у вексельному зобов’язанні законної підстави боргу, реальної економічної бази його видачі) та безвалютність (тобто відсутність у вексельному зобов’язанні майнового забезпечення боргу). Оскільки безгрошове зобов’язання юридично нікчемне, воно може бути визнане незаконним, але якщо вексель тим часом опиниться у руках добросовісного держателя, який не знав про цю ваду, то такий держатель все ж таки залишиться законним держателем і має право вимагати задоволення за векселем. В Україні законодавством дозволено видавати векселі лише для сплати за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, за виключенням векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків. Ні ділових звичаїв, ні судової практики у відношенні даних векселів поки що не існує.

До дружніх векселів відносяться векселі, що не мають в основі своєї видачі розрахунків векселедержателя за товарними та грошовими угодами, що видаються головним чином з метою отримання грошей від врахування векселів у банку. Такими векселями визнаються: видані один одному родичами, членами та пайовщиками одного товариства, однією юридичною особою на користь іншої та інші безгрошові векселі.

До бронзових (дутих) векселів відносяться безгрошові векселі, які видані з метою або поповнення коштів шляхом їх врахування в банках, або штучного підвищення боргів шляхом видачі векселів на користь фальшивих кредиторів. На відміну від дружніх векселів за векселями фіктивними особи, причетні до їх виникнення, не приймають на себе відповідальності за векселем, оскільки вексель створюється лише з однією метою — ошукати кредиторів і шляхом шахрайства виманити у них кошти.

До зустрічних векселів належать дружні та бронзові векселі, в яких дві юридичні або фізичні особи виcтупають по черзі то векселедателем (платником), то векселедержателем (покупцем). Такі векселі визнаються зустрічними, хоча б їх строки та суми не співпадали. Очевидно, що зустрічні векселі можуть бути не лише дружніми та бронзовими, але й комерційними, що виникли із взаємних торгових відносин та угод між двома особами. Для підвищення надійності векселя передбачений ряд спеціальних процедур, що дозволяють розширити коло осіб, відповідальних за векселем, тобто зобов’язаних платити за векселем при настанні певних обставин.

Нормальна організація вексельного обігу передбачає безумовне дотримання вексельної дисципліни. У зв’язку з цим практикується законодавча заборона звільнення з яких-небудь причин будь-якого векселедавця від накладеного протесту, а також від забезпечення платежу державними дотаціями, переписуванням векселів або видачею нових позик. Чинник безумовності платежу, серйозні наслідки протесту підкреслюють перевагу векселя над іншими формами боргових зобов’язань. Законодавче визначення відповідальності векселедавця за вексельними зобов’язаннями спрямоване на зміцнення грошової дисципліни.

Економічна сутність векселя полягає в такому:

1. Вексель — це свідоцтво боргу.

2. Вексель — це грошове зобов’язання. Предметом вексельного зобов’язання можуть бути лише гроші.

3. Вексель — це безспірне боргове зобов’язання.

4. Вексель є письмовим документом, виписаним строго за встановленою формою і не може існувати поза письмовою формою. Все у тексті векселя, що не відповідає встановленим вимогам, вважається ненаписаним.

5. Однобічність векселя — відсутність зустрічних вимог до власника векселя.

6. Регресивність — наявність у векселетримача права зворотної вимоги за векселем (права регресу).

7. Солідарна відповідальність — наявність, окрім основного боржника, ще й кола солідарних боржників, які несуть відповідальність за платіж за векселем.

Закон України «Про обіг векселів в Україні» вніс певні корективи щодо векселів, основними з яких є:

· банки можуть видавати векселі лише на загальних умовах для оформлення грошового боргу за поставлені товар, роботи та послуги. Нині банки не мають змоги залучати грошові кошти за допомогою фінансових векселів;

· векселі можуть випускати як фізичні, так і юридичні особи. Зазвичай банки не здійснюють операції з векселями фізичних осіб, позаяк механізм стягнення боргу невизначений;

· заборонене використання векселів як внесок до статутного фонду господарського товариства;

· банки виконують функції розрахункових палат з пред’явлення векселів до платежу за платниками, які мають рахунки у банку.

У сучасній ринковій економіці вексель відіграє помітну роль у господарській практиці та у діяльності комерційних банків. Вексельні операції комерційних банків в Україні регулюються Положенням «Про операції банків з векселями», затвердженим Постановою Правління Національного банку України 25 травня 1999 р. Цим документом визначено, що комерційні банки у сфері вексельного обігу можуть здійснювати кредитні, торговельні, гарантійні, розрахункові, комісійні та довірчі операції. Крім цього, окремі банки України виступають також у ролі емітентів векселів.

З метою усунення персональної вексельної відповідальності керівника або головного бухгалтера філії банку, що підписав вексель без особливих повноважень, у Положенні передбачено необхідність вказівки на те, що вексель має бути підписаний саме на підставі довіреності (з обов’язковим зазначенням дати складання та її номера).

Банки повинні мати спеціалізований структурний підрозділ, основні функції якого полягають, зокрема, в координуванні здійснення установами банку операцій з векселями, контролі за дотриманням законодавства при здійсненні банком вексельних операцій та ін.

З метою ефективного проведення вексельних операцій банк розробляє та затверджує організаційну структуру підрозділів та функціональну взаємодію між ними. Ця структура доповнюється розробкою положень, інструкцій, типових документів, технологічних карт тощо. Кожен співробітник має бути обізнаний зі своїми функціональними обов’язками та межами повноважень. Як правило, прийняття рішень за активними операціями банку здійснюється колегіальним кредитним комітетом. Цей орган також приймає усі рішення з питань оформлення кредиторської заборгованості векселями позичальника тощо.

Положення Національного банку України «Про операції банків з векселями» визначає коло операцій банків з векселями:

I. Балансові:

1. Кредитні:

a. Активні: врахування векселів, надання кредитів під заставу векселів;

b. Пасивні: переврахування придбаних векселів, одержання кредитів під заставу векселів;

2. Торговельні: активні - купівля векселів, пасивні - продаж придбаних.

II. Позабалансові:

1. Гарантійні:

a. Активні: авалювання векселів, видача гарантій на забезпечення оплати векселів.

b. Пасивні - отримання гарантій за векселями, за якими банк виступає емітентом, індосантом або платником

2.1. Операції з оформлення заборгованості векселями: акцептування переказних векселів банком, виданих кредитором банку, видача простих векселів банком кредиторові банку, видача банком переказних векселів на боржника банку, видача банку простих векселів боржником банку.

2.2 Операції з розрахунків з використанням векселів: вексельний платіж банку кредитору, вексельний платіж боржника банку.

3. Комісійні та довірчі: інкасування векселів, оплата векселів, у яких банк є особливим платником (доміциліатом), зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників), купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів.

Вексельні операції - це будь-які дії суб'єктів господарювання, пов’язані зі складанням, рухом, погашенням векселів, тобто відносини з іншими підприємствами й організаціями стосовно вексельного обігу.

Кредитні - це операції, що супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів або під забезпечення векселями.

Торговельні - це операції з вкладення або залучення грошових коштів під векселі за ціною, що встановлюється у відсотках до номіналу векселя. Це купівля і продаж векселів банком.

Гарантійні - це операції, що супроводжуються взяттям банком на себе зобов’язань платежу за векселем з умовою відкладання, тобто сплати векселя у разі настання певних обставин і в обумовлений термін.

Кредитні, торговельні та гарантійні вексельні операції поділяють на активні та пасивні.

Розрахункові - це операції з оформлення заборгованості за векслями й операції з розрахунків із використанням векселів.

Комісійні та довірчі операції - це операції, пов’язані з інкасуванням векселів, доміциляцією векселів, у яких банк є особливим платником-доміциліантом, зберіганням векселів, купівлею, продажем та обміном векселів за дорученням клієнтів.

До вексельних кредитів банків належать операції з урахування та переврахування векселів, а також надання позик під забезпечення векселями.

Урахування векселів є кредитною операцією. Враховуючи вексель, банк надає векселедержателю пред’явнику строковий кредит. Зазвичай можуть бути враховані векселі на визначений строк платежу, а саме:

— визначено-строкові (на певну дату);

— дато-векселі (у визначений строк від дати складання);

— візо-векселі (у визначений строк від дати складання).

Векселедержатель, який має бажання пред’явити векселі до врахування, подає до банку заяву за встановленим банком взірцем. До такої заяви, на вимогу банку, можуть додаватися інші документи, що, зокрема, характеризують фінансове становище векселедержателя, його кредитоспроможність, а також угоди, на підставі яких були придбані векселі тощо.

Рішення про можливість прийняття векселів до врахування (відмову у врахуванні) ухвалює уповноважений орган банку або уповноважена на це банком особа.

Урахування векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору. Договір може укладатися на певний термін (генеральна угода про врахування векселів) та/або з урахуванням визначених векселів (окремий договір про врахування векселів).

До різновидів урахування належать безоборотне врахування і врахування реверсом, які відрізняються від звичайного врахування порядком і обсягом відповідальності векселедержателя-пред'явника.

Безоборотне врахування — різновид урахування, за якого перд’явник векселя вибуває з зобов’язаних за векселем осіб, що здійснюється через вчинення пред’явником у тексті індосамента безоборотно застереження або через передання банку векселя пред’явником без вчинення індосамента, якщо останній індосамент бланковий, або на пред’явника.

Урахування з реверсом — різновид урахування, за якого пред’явник векселя дає банку позавексельне зобов’язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати або за настання чи ненестання певних обставин. Платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов’язана за векселем особа-платник, а пред’явник, який підписує реверс і викуповує вексель. Реверс — це письмове зобов’язання пред’явника викупити векселі до настання їх строку або за настання (ненастання) певних обставин. Із допомогою реверсу векселі відчужуються і передаються банком тимчасово.

Зобов’язання (відповідальність) банку відображається у бухгалтерському обліку доти, поки банк не довідується про настання однієї зі зазначених подій.

Деякі автори зауважують, що:

1. банк з’ясовує, чи не був вексель пролонгованим, оскільки відтермінування платежу викликає сумнів щодо платоспроможності векселедавця простого або акцептанта переказного векселя, чи це не є переписані векселі, тобто нові векселі, виписані замість несплачених у термін;

2. не рекомендується приймати векселі, якщо розрахунковий рахунок векселедавця (акцептанта) або пред’явника відкритий в іншому банку, адже зрозуміло, що лише банк клієнта є найбільш обізнаним із його кредитоспроможністю;

3. якщо векселі пред’явника або векселедавця (акцептанта) опротестовувались упродовж останнього року, то це, ймовірно, буде викликати недовіру до платника за векселем;

4. небажано приймати до дисконту векселі з терміном платежу понад три місяці з моменту обліку, позаяк, на відміну від кредиту, банк під час обліку одержує дохід не щомісяця, а в момент погашення векселя;

5. векселі з терміном платежу «за пред’явленням» зазвичай не приймають до обліку.

Р.І. Шевченко зазначає, що кредити під заставу векселів можуть надаватися у вигляді:

— строкових кредитів, тобто позичок, дата погашення яких зафіксована за домовленістю з позичальником;

— кредитів до запитання, коли строк погашення не вказують або встановлюють термін до настання строку погашення векселів із застави.

За заставним індосаментом до банку передаються такі права:

· на пред’явлення до платежу в разі несплати та одержання платежу за векселем;

· на здійснення протесту у разі несплати або часткової сплати векселя;

· на звернення з позовом про стягнення належної суми платежу до зобов’язаних за векселем осіб.

Остаточне рішення щодо прийняття у заставу конкретних векселів ухвалює банк на підставі здійсненої юридичної чи фінансової експертизи векселів.

Після ухвалення банком позитивного рішення про прийняття у заставу всіх чи окремих векселів визначають оцінкову вартість кожного векселя і суму кредиту, що надається, й укладають договір застави.

Договір про надання кредиту під заставу векселів може охоплювати положення, які стосуються специфіки застави.

Банки можуть надавати клієнтам спеціальні кредити терміном до запитання — онкольні кредити, які надаються лише під заставу векселя.

Розмір онкольного кредиту залежить від політики банку, репутації клієнта та якості векселів і становить зазвичай 60−75% від номінальної суми представлених у забезпечення векселів, термін або не встановлюється, або визначається терміном погашення векселів. Онкольний кредит надають лише надійним клієнтам, і він має ознаки та переваги кредитної лінії.

Основними принципами комісійних операцій є:

— чіткість виконання доручень клієнта;

— своєчасність;

— платність або передбачуваність витрат.

Інкасування векселів, поряд із супровідними комерційними документами, полягає у здійсненні банком за дорученням векселедержателя операцій та супровідними документами на підставі одержаних інструкцій з метою одержання платежу та/або акцепту, передавання векселів і комерційних документів проти платежу та/або акцепту, передавання векселів та комерційних документів на інших умовах.

Гарантійні операції з векселями. Аваль — це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов’язання якоїсь із зобов’язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта).

Аваль вчиняється на переказному векселі або на додатковому аркуші (алонжі). Також аваль може даватись і на окремому аркуші із зазначенням місця видачі.

Авалювання — це взяття банком на себе зобов’язання оплатити вексель повністю чи частково за одну із зобов’язаних за векселем осіб, якщо платник не сплатив вексель у строк чи неможливо одержати платіж за векселем у строк.

Аваль може бути наданий на частину суми векселя під час складання, видавання та на будь-якому іншому етапі обігу векселя. В авалі має бути зазначена особа, за яку він наданий. Якщо така особа не зазначена, то аваль наданий до векселедавця, тобто трасанта. Аваліст бере на себе таку саму відповідальність, як і особа, зобов’язання якої він забезпечив.

Банкам дозволено авалювання податкових векселів під грошове зобов’язання.

Авалювання векселів, виданих на суму ПДВ. Під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України у день оформлення ввізної митної декларації у підприємств-імпортерів виникають зобов’язання щодо сплати податку на додану вартість.

За окремими операціями сплату податку можна відтермінувати через видачу податкового векселя. Податковий вексель може видати лише особа, яка відповідає всім нижченаведеним вимогам:

— є платником ПДВ;

— зареєстрована як платник ПДВ та внесена до реєстру платників ПДВ;

— має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику ПДВ;

— здійснює ввезення товарів за прямими договорами для власних виробничих потреб;

— має право на відшкодування ПДВ, з бюджету за результатами попереднього податкового векселя (ця вимога не поширюється на осіб, що ввозять сиру нафту).

Основні вимоги щодо оформлення векселів, виданих на суму ПДВ. Сума податкового зобов’язання за однією вантажною митною декларацією не може бути частково сплачена векселем, а частково — коштами. Вексель видається на повну суму податкового зобов’язання яке нараховане згідно з вантажною митною декларацією і для кожної вантажної митної декларації зокрема.

Строк, на який видається податковий вексель, зазвичай, не може перевищувати 30 днів, ураховуючи дату його видачі.

Вексель видається у гривнях, за курсом НБУ на дату оформлення векселя, утрьох примірниках, перший з яких надсилає орган митного контролю не пізніше, ніж на третій день від дати видачі податковій адміністрації, другий — залишається в органі митного контролю, третій — у платника податку.

Векселі мають бути забезпечені авалем для всіх підприємств, що не мають статусу імпортера.

Документом, що підтверджує погашення податкового векселя, є лист податкової адміністрації або копія векселя зі штампом «Погашено».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.2007 p., якщо податковий вексель забезпечено авалем, суму неоплаченого векселя стягує державна податкова адміністрація (інспекція) векселедержателем з векселедавця або у претензійно-судовому порядку відповідно до законодавства з банку-аваліста.

Податковий вексель складають у двох примірниках:

— перший примірник — це оригінал вексельного бланка, придбаного платником податку в установі банку;

— другий примірник — це ксерокопія оригіналу вексельного бланка, який має однаковий із першим примірником номер.

Кожний примірник податкового векселя заповнюють окремо. Записи мають бути тотожними. Вексель уважається повністю погашеним векселедавцем за умови сплати суми акцизного збору в зазначений у векселі термін.

Комерційні банки за дорученням своїх клієнтів можуть здійснювати операції зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників векселів).

Зберігання векселів в установах банків здійснюється у вигляді «закритого» та «відкритого» зберігання. Закрите зберігання передбачає зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями і здійснюється на підставі договору схову.

При відкритому зберіганні векселів у банк подається супровідне до векселя доручення на зберігання з точними і повними інструкціями щодо дій банку з векселями. Доручення на зберігання має містити реєстр векселів, що передаються, якого достатньо для здійснення схову.

Довірчі операції з векселями. Зберігання векселів належить до комісійних операцій банку, але, поряд з цим, вони мають елементи трастових (довірчих) операцій.

Зберігання векселів буває двох видів: відкрите і закрите. Відкрите зберігання здійснюється поданням до банку супровідного доручення на зберігання з точними і повними інструкціями щодо дій банку з векселями. Закрите зберігання передбачає надання векселедержателю депозитного віконечка у сховищі чи сейфі банку без будь-яких інструкцій щодо дій із векселями. Воно здійснюється на підставі договору про зберігання векселів. Договір може укладатися на певний строк без зазначеного строку або до запитання та/або про зберігання визначених векселів. Він може вміщувати умови про майнову відповідальність банку.

Відкрите зберігання векселів має супровідне доручення про повні інструкції векселедержателя з векселями. Договір укладається і має вміщувати реєстр векселів, що передаються банку.

2. Організація роботи з векселями у «Райффайзен Банк Аваль»

Публічне Акціонерне Товариство" Райффайзен банк Аваль" засновано 3 березня 1992 року у вигляді відкритого акціонерного товариства і зареєстровано рішенням Правління Національного банку України за № 94 від 27 березня 1992 року.

Юридична та фактична адреса банку: Україна, 1 011, м. Київ, вул. Лєскова, 9.

Організаційно-правова форма банку — публічне акціонерне товариство.

Материнським банком і власником 96,18% корпоративних прав АТ «Райффайзен банку Аваль» є «Райффайзен Інтернаціональ БанкХолдинг АГ"(Австрія).

Загальна мережа АТ «Райффайзен Банк Аваль» на кінець 2010 року складалась з :

— 26 балансових установ ;

— 930 діючих відділень, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах, містах обласного підпорядкування у всіх регіонах України, з яких повно функціональних 815 відділень, комісійних 109, VIP центрів 6.

Середньо-спискова чисельність працюючих станом на кінець дня 31 грудня 2010 року склала 15 513 чоловік і у порівнянні з кінцем дня 31 грудня 2009 року зменшилась на 1 300 чоловік.

Предметом діяльності Банку є виконання банківських та інших операцій, згідно з наданими Національним банком України ліцензіями та дозволами.

Кількість включених до лістингу простих іменних акцій складає 100% від загальної кількості випущених Банком акцій. Прості іменні акції Банку випущені в документарній формі та зареєстровані Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (Свідоцтво № 237/1/08 від 19.06.2008р. дата видачі 16.12.2008р.).

На протязі 2010 року відбувались зміни складу посадових осіб емітента, а саме:

· призначено на посаду заступника голови Правління Андреаса Гшвентера (рішення Спостережної Ради протокол № СР-7/10 від 13.07.2010р.);

· звільнено з посад заступника голови Правління: Зіхерта Райнера Марію (рішення Спостережної Ради протокол № СР-5/5 від 28.05.2010р., Першого заступника голови Правління Франца Райнера (протокол № СР-8/6 від 20.08.2010р.).

Стратегія банку направлена на подальший розвиток банку у відповідності до стандартів групи Райффайзен Інтернешнл та найкращої світової практики банківської діяльності і утримання лідерських позицій у визначених сегментах банківського ринку в Україні.

За останні роки банк суттєво розширив спектр фінансових послуг для населення України, що дозволило банку зайняти провідні позиції на ринку роздрібного кредитування.

Банк пропонує банківські послуги в таких сферах:

— корпоративний бізнес;

— роздрібний бізнес;

— казначейські операції та інвестиційний банкінг.

Банк має намір продовжувати розширювати свою присутність у країні, зокрема через впровадження таких стратегій:

· ?використання сегментів з найвищими темпами росту.

· ?зміцнення провідних позицій на ринку.

· ?збереження та підвищення ефективності нашої операційної діяльності.

Банк надає своїм корпоративним клієнтам цілу низку банківських та фінансових продуктів і послуг, включаючи такі основні продукти:

· Кредити (стандартні, інвестиційне фінансування, відновлювальні кредити).

· Торгове фінансування.

· ?Депозити і інвестиційні продукти.

· Послуги зі здійснення платежів / обслуговування рахунку.

· Лізинг.

· Казначейство (валютообмінні операції, спотові, форвардні та форексні транзакції).

· Управління активами.

Банк надає своїм роздрібним клієнтам та клієнтам МСБ широкий спектр банківських та фінансових продуктів та послуг, включаючи наступні основні продукти:

· Кредити.

· Депозити та інвестиції.

· Обслуговування платежів та рахунків.

· Картки.

· Лізинг.

Аналіз структури і динаміки торгових цінних паперів у 2008;2010 рр. подано в табл. 1.

вексель цінний комерційний банк Таблиця 1.

Структура і динаміка торгових цінних паперів

Дані таблиці 1 показали, що впродовж 2008;2010 рр. частка векселів у загальному обсязі боргових цінних паперів змінилась із 6,44% до 0,65%. В торговому портфелі банку у 2010 р. обліковувались векселі ТОВ «Лотуре»: 4 826 тис. грн. до 15.02.2011 р. 1 шт. У 2009 р. обліковувались векселі ТОВ «Лотуре»: 4 826 тис. грн. до 23.09.2009 р. 1 шт. У 2008 р. обліковувались векселі: ТОВ «Лотуре»: 4 826 тис. грн. до 23.09.2009 р. 1 шт.; ЗАТ «Альянс-Агро»: 1 000 тис. грн. до 26.01.2009 р. 1 шт.; ТОВ «Енліль» 3 317 тис. грн. до 06.02.2009 р. 3 шт.

Аналіз якості боргових торгових цінних паперів подано в табл. 2.

Таблиця 2.

Динаміка якості боргових торгових цінних паперів

Дані таблиці 2 показали, що поточна ціна боргових цінних паперів (за справедливою вартістю) у 2008;2009 рр. збільшилась на 279 749 тис. грн., а у 2009;2010 рр. збільшилась на 321 663 тис. грн. Найбільші зміни відбулись у вартості боргових цінних паперів державних установ та підприємств — ріст на 343 633 тис. грн. і 345 799 тис. грн. відповідно.

Аналіз кредитної якості торгових векселів подано в табл. 3.

Таблиця 3.

Аналіз кредитної якості торгових векселів 2008;2010 рр.

Дані таблиці 3 показали, що поточна ціна торгових векселів складала 4 317 тис. грн. у 2008 р. Вартість торгових векселів, умови погашення яких були переглянуті у звітному році складала впродовж 2008;2010 рр. складала 4 826 тис. грн. Усього торгових векселів за поточною ціною в 2008 р. було на суму 9 143 тис. грн., у 2010 р. — 4 826 тис. грн.

Аналіз цінних паперів у портфелі банку на продаж подано в табл. 4.

Таблиця 4

Цінні папери у портфелі банку на продаж 2008;2010 рр.

Дані таблиці 4 показали, що впродовж 2008;2010 рр. частка векселів у загальному обсязі боргових цінних паперів змінилась із 0,76% до 0,05%. В торговому портфелі банку у 2010 р. обліковувались векселі ВАТ «Донцемент» за пред’явленням 2 шт.; ВАТ «НВО композитних матеріалів» за пред’явленням 3 шт. У 2009 р. обліковувались векселі Вексель ТОВ «Лотуре»: 4 826 тис. грн. до 23.09.2009 р. 1 шт. У 2008 р. обліковувались векселі: ВАТ «Укренерготранссервіс» 1 726 тис. грн. до 02.06.2009 р. 2 шт.; ВАТ «Краматорський завод металургійного обладнання» 1 740 тис. грн. до 06.04.2009 р. 2 шт.; ВАТ «Донцемент» 1 737 тис. грн. до 27.02.2009 р. 2 шт.; «НВО Композитних матеріалів» 1 362 тис.грн. до 23.09.2009 р. 3 шт.

Аналіз кредитної якості боргових цінних паперів у портфелі банку на продаж подано в табл. 5.

Таблиця 5.

Аналіз кредитної якості боргових цінних паперів у портфелі банку на продаж

Дані таблиці 5 показали, що поточна ціна боргових цінних паперів складала 198 918 тис. грн. у 2008 р. Вартість торгових векселів, умови погашення яких були переглянуті у звітному році складала впродовж 2009 р. складала 141 967 тис. грн., а впродовж 2010 р. складала 743 380 тис. грн. Усього боргових цінних паперів за поточною ціною в 2008 р. було на суму — 56 951 тис. грн., у 2010 р. 601 431 тис. грн.

Аналіз кредитної якості векселів у портфелі банку на продаж подано в табл. 6.

Таблиця 6.

Аналіз кредитної якості векселів у портфелі банку на продаж 2008;2010 рр.

Дані таблиці 6 показали, що поточна ціна торгових векселів складала 6 565 тис. грн. у 2008 р. Вартість торгових векселів, умови погашення яких були переглянуті у звітному році складала впродовж 2009 р. складала 1 369 тис. грн. Усього торгових векселів за поточною ціною в 2008 р. було на суму — 5 196 тис. грн., у 2010 р. — 1 369 тис. грн.

Зміни в портфелі цінних паперів банку на продаж проаналізовано в табл. 7.

Таблиця 7.

Зміни в портфелі цінних паперів банку на продаж

Дані таблиці 7 показали, що балансова вартість портфеля цінних паперів банку на продаж на 1 січня поточного року зросла у 2008;2009 рр. на 764 640 тис. грн., у 2009; 2010 рр. зросла на 206 270 тис. грн.

Зміни в портфелі цінних паперів у портфелі банку до погашення проаналізовано в табл. 8.

Таблиця 8.

Цінні папери у портфелі банку до погашення 2008;2010 рр.

Дані таблиці 8 показали, що впродовж 2008;2010 рр. частка цінних паперів у портфелі банку до погашення змінилась із 406 668 тис. грн. до 4 193 369 тис. грн. Частка векселів у портфелі банку до погашення в 2008;2009 рр. зменшилась на 1 504 тис. грн., а в 2009;2010 рр. зменшилась на 1 589 тис. грн. В торговому портфелі банку у 2010 р. обліковувались векселі: ЗАТ «Агросервіс-Україна» 2 885 тис. грн. до 16.06.2009 р.; ТОВ «Сервісагро» 2 162 тис. грн. до 16.06.2009 р. У 2009 р. обліковувались векселі: ЗАТ «Агросервіс-Україна» 2 885 тис. грн. до 16.06.2009 р.; ТОВ «Сервісагро» 2 162 тис. грн. до 16.06.2009 р. У 2008 р. обліковувались векселі: ЗАТ «Агросервіс-Україна» 2 885 тис. грн. до 16.06.2009 р.; ТОВ «Техтекс» 1 515 тис. грн. до 10.06.2009 р.; ТОВ «Сервісагро» 2 162 тис. грн. до 16.06.2009 р.

Аналіз руху цінних паперів у портфелі банку до погашення проаналізовано в табл. 9.

Таблиця 9.

Рух цінних паперів у портфелі банку до погашення

Дані таблиці 9 показали, що впродовж 2008;2009 рр. балансова вартість цінних паперів у портфелі банку до погашення зменшилась на 572 156 тис. грн., 2009;2010 рр. збільшилась на 1 448 820 тис. грн.

Аналіз справедливої вартості цінних паперів у портфелі банку до погашення відображено в табл. 10.

Таблиця 10.

Справедлива вартість цінних паперів у портфелі банку до погашення

Дані таблиці 10 показали, що в 2008 р. балансова вартість була більшою за справедливу, в 2009 р. справедлива вартість цінних паперів зросла на 1 855 495 тис. грн., а балансова вартість зросла на 1 455 372 тис. грн.

Аналіз кредитної якості векселів у портфелі банку до погашення 2008;2010 рр. проаналізовано в табл. 11.

Таблиця 11.

Аналіз кредитної якості векселів у портфелі банку до погашення 2008;2010 рр.

Дані таблиці 11 показали, що поточна ціна векселів у 2008;2009 рр. знизилась на 6 551 тис. грн. Векселі, які знецінені на індивідуальній основі в 2009 р. склали 5 047 тис. грн. Вартість торгових векселів, умови погашення яких були переглянуті у звітному році складала впродовж 2009 р. складала 141 967 тис. грн., а впродовж 2010 р. складала 743 380 тис. грн. Усього боргових цінних паперів за поточною ціною в 2008 р. було на суму — 56 951 тис. грн., у 2010 р. 601 431 тис. грн.

3.Шляхи покращення роботи з векселями у «Райффайзен Банк Аваль»

На даному етапі розвитку вексельного обігу в українському законодавстві наявні певні прогалини в неоднозначному трактуванні сутності й значення векселя в чинному законодавстві. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначає вексель як цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Дане визначення більшою мірою стосується простого векселя, якщо до уваги взяти саме безумовність зобов’язання векселедавця сплатити певну суму. Для переказного векселя характерним є те, що безумовне зобов’язання сплатити певну суму після настання строку бере на себе акцептант. З прийняттям Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 року останні сподівання щодо одержання чіткого та практичного визначення векселя були зруйновані. Даний Закон також не наводить тлумачення сутності векселя, але визначає порядок видачі простих і переказних векселів, здійснення операцій з векселями та виконання вексельних зобов’язань у господарській діяльності.

Аналіз ситуації в сфері вексельного обігу вказує на те, що активізації цивілізованого вексельного обігу в Україні заважають численні зловживання окремих суб'єктів вексельного обігу (зокрема через застосування фіктивних фірм у вексельних розрахунках), та недостатній рівень регулювання та контролю, що призводить до формування негативного іміджу векселя як платіжного інструменту.

Невиконання виконавчими органами рішень Президента України, Верховної Ради України, та норм Законів України щодо вдосконалення національного законодавства, що регулює вексельний обіг, та недостатній рівень обізнаності учасників вексельного обігу також не сприяють розвитку цивілізованого вексельного обігу в Україні.

Все це створює додаткові фінансові ризики у діяльності суб'єктів господарювання.

Між тим обсяги операцій з векселями протягом останніх 11 років є суттєвими, що свідчить про потребу економіки в цьому інструменті. За даними ДКЦПФР на фондовому ринку за період з 1999 р. по 2009 р. при рості ринку у 53 рази частка векселів зменшилась лише у 3,2 рази. При цьому коефіцієнт кореляції між обсягом векселів та ВВП складає 0,93, що свідчить про дуже тісний зв’язок між ними. За 2008 р. обсяг торгів векселями на фондовому ринку склав 1912,84 млрд. грн. при ВВП рівному 949,86 млрд. грн. — тобто 20,2%.

Виходячи із зазначених вище проблем постає питання вдосконалення умов вексельних розрахунків. Для цього в першу чергу потрібно вдосконалити нормативну базу. У зв’язку з цим ДКЦПФР 02.02.2009 р. було прийнято «Основні напрями розвитку цивілізованого обігу векселів в Україні як антикризовий захід».

До основних напрямків удосконалення належать:

1. підготовка пропозицій щодо вдосконалення порядку подання та систематизації звітності векселедавців за єдиною формою;

2. підготовка пропозицій щодо вдосконалення фінансової статистики у частині збору первинних даних з випуску, обігу та погашення векселів шляхом:

? внесення змін до реєстру виданих векселів щодо погашених та виданих векселів;

? внесення змін до форми 2Б статистичної звітності.

3. підготовка законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України з метою приведення національного законодавства, що регулює обіг векселів, у відповідність до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі шляхом внесення змін: