Вбивчі укуси

Убийственные укусы

Наталья Сметанина.

Так вже повелося, влітку в багатьох людей пробуджується пристрасть до різноманітних переміщенням. Одні їдуть до батьків, інші мігрують не більше своєї країни, а треті вирушають далеко її межі. У цьому навіть не підозрюють, які на підстерігають в шляху. Виявляється, і необразливий комариний укус може лише зіпсувати поїздку, а й закінчитися смертю.

Спектр небезпек, що загрожують здоров’ю мандрівників, досить широкий. Чимала кількість чорного додають у неї кровососущие комахи. Через їх укуси у організм людини потрапляють різні віруси, бактерії, найпростіші патогенні і навіть гельмінти, є збудниками небезпечних інфекційних і паразитарних захворювань. Найактивнішими переносниками збудників різних інфекційних захворювань є комарі, мухи і кліщі.

К до їх числа ставляться, наприклад, комарі, що у народі називають малярийными. Одного укусу такого комарика буває цілком достатньо здобуття права заразитися малярією. За висловом відомого фахівця у галузі паразитарних хвороб Паркінсона й тропічної медицини доктора медичних наук, професора ММА їм. І.М. Сєченова Олександра Бронштейна, у світі щорічно фіксується від 300 до 500 млн.(!) клінічних випадків малярії. У цьому від 1,5 до 2,7 млн. людина (переважно діти до 5 років) щороку від неї вмирають.

Традиционно найнебезпечнішій зоною ризику вважаються африканські регіони, розташовані південніше Сахари, і навіть регіони Південний, Юго-Восточный, Південно-Західної Азії, і Південної Америки. Відповідно, у групу ризику потрапляють передусім туристи, які вирушають сюди за экзотикой.

Смертельные результати тропічної малярії реєструються й у нашій країні, що пов’язано основному з пізньої діагностикою і пізнім початком лікування (туристи зволікають звертатися за медичної допомогою, вважаючи, що «все пройде саме собою»).

Учитывая масштаби цього небезпечного захворювання, Всесвітня організація охорони здоров’я розробила «Золоті правила», створені задля профілактику малярії. Якщо ви і вирішили прямувати в далекі країни, неодмінно з’ясуйте, чи існує у облюбованому вами регіоні небезпека зараження малярією, і якщо так — то який противомалярийный препарат вам краще взяти з собою у дорогу, як він ухвалювати й які побічні реакції можуть у своїй виникнути. Поцікавтеся цим не треба за 2−3 дні поїздки, а й за 1−2 місяці, щоб заздалегідь підготувати свій організм, почавши приймати ліки в призначених дозах. Зазвичай, прийом ліки рекомендується вести й в протягом 3−4 тижнів після виїзду з небезпечної зони.

Там, де поширена малярія, спати треба кімнаті, вікна і відчиняються двері якої затягнуті сіткою, або під сітчастим пологом (бажано просякнутим инсектицидом), краю якого заправлені під матрац. З іншого боку, з сутінків вдосвіта удягайтеся те щоб не залишати відкритими руками і ноги. Відкриті ділянки тіла регулярно обробляйте репелентом.

Помните про симптоми захворювання! Коли ви під час або після поїздки раптово, зволікається без жодної те що причини починається лихоманка, біль голови, біль у м’язах, нудота чи пронос, негайно зверніться за медичної допомогою. Обов’язково скажіть лікаря, де побували. Врахуйте, навіть коли ви приймали перед поїздкою противомалярийные препарати, малярія може розвинутися через рік після повернення з подорожі. У жодному разі залишайте ці тривожні симптоми поза увагою. Майте на увазі, що малярія може призвести до смерті менш як по 48 годин після появи перших ознак захворювання.

Любителям сафарі при подорож по африканському континенту слід уникати укусів мухи цеце, що є переносником африканської сонної хвороби (трипаносомоза). Щодо часто на місці укусу протягом 5−15 днів може утворитися шанкер — хворобливе темно-червоне ущільнення. Якщо хвороба нічого очікувати своєчасно діагностовано, не виключені важкі ускладнення до летального результату.

А таким не менш небезпечним вірусним захворюванням, як енцефаліт, можна заразитися навіть у підмосковній дачі. Переноситься воно кліщем і має переважно сезонний, весняно-літній характер. Проникаючи через кров при укусі кліща в центральну нервову систему, вірус викликає поразка головного і спинного мозку. У результаті виходить тривале лихоманкове стан, а при важкому перебігу — розлад ковтання, дихання, кровообігу й у остаточному підсумку — летальний результат.

Как зауважив Олександр Бронштейн, хоча випадки кліщового енцефаліту реєструються переважно у регіонах Далекого Сходу, Сибіру, Уралу, эндемичные осередки кліщового енцефаліту є й у лісової зони європейській частині Росії, Чехії, Польщі, Болгарії, Австрії, Швеції та інших країн. Уникнути захворювання можна, провівши своєчасну імунізацію.

Риск зараження різними хворобами через кровососущих комах різний до різних груп туристів. Він залежить від багатьох чинників, зокрема від виду туризму, який то, можливо діловим, оздоровчим, паломническим, пригодницьким. Останній таїть у собі найбільшу небезпека, оскільки ті, хто віддає йому перевагу, зазвичай, протягом днів, або навіть тижнів перебувають у безпосередньому контакту з населенням і живуть у приміщеннях, які мають елементарних засобів захисту від укусів кровососущих комах.

Для відлякування комах на шию, зап’ястя, коліна рекомендується наносити репеленти, уникаючи їхнього попадання на слизові. У закритих приміщеннях фахівці радять застосовувати нагрівальні прилади, містять інсектициди. Для туристів, останавливающихся у наметах, найкращою захистом послужить поєднання нагрівальних елементів з інсектицидами, репеллентами і надкроватными сітками.

Для власної воєнної безпеки перед поїздкою до інших держав постарайтеся отримати якнайповнішу інформацію про небезпечні захворюваннях, притаманних обраного вами регіону, і про їхніх основних ознаках. Повернувшись із поїздки, якщо під час подорожі були проблеми зі здоров’ям, обов’язково пройдіть спеціальне обстеження.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.