Классификация видів цінних паперів, видавали і обертаються над ринком цінних паперів Республіка Білорусь

Классификация видів цінних паперів, видавали і обертаються над ринком цінних паперів Республіка Беларусь.

В Республіці Білорусь эмитируется, звертається і видається велика кількість цінних паперів. Усіх їх представити можна класифікувати за такими ознаками. Цінні папери поділяються втричі великі групи: основні цінних паперів, похідні і інші цінних паперів.

К основним цінних паперів ставляться акції та облігації [1, c.184].

К похідним цінних паперів ставляться ф’ючерси, опціони, права, ордера, варранты та інші. Насамперед, похідні цінних паперів охоплюють різні різновиду оборотних цінних паперів. Оборотними називаються цінних паперів, котрі за бажанню їх власника у період часу можуть бути або погашені, або обміняли інші (основні) цінних паперів. Головна особливість похідних цінних паперів у тому, що вони можуть існувати без основних цінних паперів, основі яких вони выпускаются.

К іншим цінних паперів ставляться векселі, депозитні сертифікати банку, чеки, цінних паперів, які стосуються нерухомості (чеки «Маёмасць»).

Характерным ознакою основних цінних паперів (акцій і облігацій), і навіть похідних від нього форм, і те, що вони безпосередньо представляють фінансовий капітал, відбивають його рух. Решта або інші цінних паперів звертаються на обліковій ринку — одному з секторів короткострокового грошового ринку [1, c.150].

Следующим великим розподілом в класифікації цінних паперівслужить їх підрозділ на долевые і боргові цінні бумаги.

К першої підгрупі ставляться акції, до другої — облігації, векселі, депозитні сертифікати банку та інших. Маючи пайовими цінними паперами, інвестор виконує функцію власника тієї частки майна, свідченням внесенні якої власне і є акція Маючи борговими цінними паперами, інвестор виконує функцію кредитора стосовно тому, хто випустив цю цінну бумагу.

По терміновості цінних паперів діляться на:

• краткосрочные.

• среднесрочные.

• долгосрочные.

• бессрочные Краткосрочными вважаються цінних паперів, випущені терміном до один рік. Класичним прикладом короткостроковій цінних паперів є державні казначейські векселі терміном звернення 91 день.

Среднесрочными вважаються цінних паперів, випущені терміном від 1 до 5 років, і довгострокові — цінних паперів, випущені терміном понад 5 лет.

Бессрочными є цінних паперів, які не мають терміну погашення. Це акції, які випускають, починаючи з періоду освіти акціонерного товариства і діють протягом усього час його існування. Виняток становлять окремі види привілейованих акцій.

Кроме вищевказаних, цінних паперів поділяються за державні та приватні (корпоративні). Державні цінних паперів — це боргові зобов’язання, емітентом якого є уряд; органи виконавчої влади на місцях, заклади і організації, користуються державної підтримкою. Державні цінні папери випускаються для:

• фінансування поточного бюджетного дефицита;

• погашення раніше розміщених займов;

• забезпечення касового виконання державного бюджета;

• згладжування нерівномірності надходження податкових платежей;

• забезпечення комерційних банків ліквідними комерційними активами;

• фінансування цільових програм, здійснюваних місцеві органи власти;

• підтримки соціально значущих установ і организаций.

Выпуск державних цінних паперів є найбільш економічно доцільним методом фінансування бюджетного дефіциту проти практикою запозичення засобів у центральному банку, і залученням доходів від емісії грошей [1, c.191].

Наиболее поширеним типом державних фондових інструментів є ринкові цінних паперів, які можуть опинитися вільно звертатись і перепродаватимуть після первинного розміщення іншим суб'єктам. Класичним прикладом ринкових цінних паперів служать казначейські векселі, які випускають більшістю економічно розвинутих країн зазвичай терміном трохи більше один рік, переважно у цілях касового виконання бюджету. До ринковим цінних паперів також відносять різні середньострокові інструменти (вони називаються нотами) і довгострокові державні боргові зобов’язання (облигации).

Нерыночные державні боргові інструменти що неспроможні вільно переходити від однієї їх власника до іншого. Вони призначені розміщувати головним чином з-поміж населення. Через поширення не обертаються над ринком боргових зобов’язань уряду іноді намагаються регулювати діяльність комерційних банків, бо купівля населенням неринкових цінних паперів скорочує можливості приміщення засобів у банківські депозити приватних кредитних установ. Неринкові цінні папери, які неможливо продати іншим особам, ні погасити до закінчення певного терміну, виявляються ефективними за умов нестабільного ринку ресурсів, коли вкладники починають позбуватися ринкових цінних бумаг.

Другая підгрупа — приватні, чи корпоративні цінних паперів — це папери, випущені підприємствами і міжнародними організаціями будь-який форми власності. До корпоративним цінним паперам ставляться акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати банків, похідні цінних паперів, заставні та інших. [2, c.54].

Кроме того, цінних паперів бувають на пред’явника і іменні і випускаються як віддрукованих на папері бланків чи формі записів на счетах.

Ценные папери вважаються документами на пред’явника у разі, для реалізації майнові права, пов’язані з їх володінням, досить пред’явлення цінної бумаги.

Ценные папери є іменними у разі, для реалізації майнові права, пов’язані з їх володінням, необхідна реєстрація імені власника емітентом чи за дорученням — організацією, здійснює професійну діяльність по цінних паперів. Передача цінних паперів від однієї власника до іншого відбивається зміною відповідних записів в учете.

Список литературы

Банки і банківські операції: підручник для вузів / Е. Ф. Жуков, Л. Максимова, О. М. Маркова та інших.; Під ред. Е. Ф. Жукова. — М.: Банки біржі; ЮНИТИ, 1997, — 351с.

Деньги, кредит, банки: Учеб. / Г.І. Кравцова, Г. С. Кузьменко, Є.І. Кравцов та інших.; Під ред. Г.І. Кравцовой. — Мн.: БГЭУ, 2003. — 527с.

Курс ринкової економіки. / Під ред. Г. Н. Рузавина. — М.: Менеджмент, 1994. — 212с.

Курс економічної теорії: Конспект лекцій / О. М. Анципович, А. В. Бондар, Л. В. Воробйова та інших.; Під общ. ред. Э. И. Лобковича. — Мн. ТОВ «Мисанта», 1997. — 336с.

Макконнелл К.Р., Брю С. Л. Економікс: Принципи, існують, та політика. У 2 т.: Пер. з анг. 11-го вид. Т.1. — М.: Республіка, 1992, — 399с.

Мэнкью Н. Г. Принципи економікс. 2-ге вид., сокращ. — СПб: Пітер, 2000. — 496с.: ил.

Основы економічної теорії: Схеми, діаграми, таблиці / Л. Н. Давиденко, В. А. Войцеховський, С. Г. Галуза та інших. — Мн.: Выш.шк., 1991. — 207с.

Основы економічної теорії: Учеб. посібник / В. Л. Клюня, М. Л. Зеленкевич, Н. В. Черченко та інших.; Під ред. В. Л. Клюни. — Мн.: НКФ «Экоперспектива», 1996. — 336с.

Современная економіка: 100 екзаменаційних відповідей (экспресс-справочник для студентів вузів). Ростов-на-Дону: Вид-во «Фенікс», 1999. — 192с.

Современная економіка. Лекційний курс. Багаторівневе навчальних посібників; під ред. Мамедова О. Ю. — Ростов-на-Дону: вид-во «Фенікс», 2000. — 544с.

Тарасов В.І. Гроші, кредит, банки: Навчальний посібник. — Мн.: Мисанта, 2003. — 512с.

Теория національної економіки: Учеб. посібник / Під ред. І.М. Лемешевского. — Мн.: «Плюсминус», 1994. — 168с.

Фишер З., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Економіка: Пер. з анг. З 2-го вид. — М.: «Річ ЛТД», 1993. — 864с.

Экономическая теорія / Під ред. Н.І. Базылева, С. П. Гурко. — Мн.: Экоперспектива, 2002. — 637с.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.