Уява

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАИНЫ.

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРЫ.

Контрольна работа.

на уроках «Психологія «на тему:

" Уява «.

Студента 5 групи заочного відділення режисерско-хореографического факультета.

Воронцова Р.Н.

ХАРКІВ — 1999.

Содержание Введение 3.

1. Сутність й ті види уяви 3.

2. Функції уяви та її розвиток 6.

Заключение

7.

Список літератури 9.

Уява є особливої формою людської психіки, що стоїть окремо від інших психічних процесів разом із тим займаної проміжне становище між сприйняттям, мисленням і памятью.

Специфічність даної форми психічного процесу у цьому, що уяву, мабуть, характерно лише чоловіки й дивним чином з діяльністю організму, що у той самий час самим «психічним «із усіх психічних процесів і станів. Останнє означає, що ні що інше, крім уяви, не проявляється ідеальний і загадковий характер психіки. Можна припустити, що став саме уяву, бажання його поныть і пояснити привернула увагу до психічним явищам в давнини, підтримувало і продовжує його стимулювати в наші дни.

Проте феномен уяви залишається загадковим й у наші дні. Людство досі майже невідомо саме про механізм уяви, зокрема про його анатомо-физиологической основі. Питання про тому, де у мозку людини локалізовано уяву, з роботою яких відомих нам нервових структур це пов’язано, ще не розгадані. По крайнього заходу, це ми можемо сказати набагато менше, ніж, наприклад, про відчуттях, сприйнятті, увазі і пам’яті, які вивчені в достатньої степени.

Сутність і різноманітні види воображения.

Уява грає величезну роль життя. Завдяки уяві людина творить, розумно планує власну діяльність і управляє нею. Майже вся людська матеріальна та своє духовне культура є продуктом уяви і людей. Уява відіграє й величезне значення у розвиток і удосконалення людину, як виду. Воно виводить людини межі його одномоментного існування, нагадує йому про минулому, відкриває будущее.

Уява — це здатність представляти відсутній чи реально який існує об'єкт, утримуючи їх у людській свідомості та подумки маніпулювати им.

Маючи багатою уявою, то вона може «жити «у різний час, що неспроможний дозволити жоден інший істота у світі. Минуле зафіксовано у образах пам’яті, довільно воскрешаемых зусиллям волі, майбутнє представлено мрійливо і фантазиях.

Уява є основним наглядно-образного мислення, що дозволяє людині орієнтуватися у ситуації та виконувати завдання без безпосереднього втручання практичних дій. Воно багато в чому допомагає то тому випадку життя, коли практичні дії чи неможливі, чи утруднені, чи навіть недоцільні чи нежелательны.

Від сприйняття, яке є процес приймання й переробки людиною різноманітної інформації, що надходить мозок через органи почуттів, і яке завершується формуванням образу, уяву особливий тим, що його образи який завжди відповідають реальності, вони мають елементи фантазії і вимислу. Якщо в уяві постає свідомості такі картини, котрим нічого чи малий, що відповідає дійсності, воно називається фантазії. Якщо, ще, уяву націлене у майбутнє, її називають мечтой.

Уява то, можливо чотирьох основних видів (рис.1):

Мал.1 Основні види воображения Активное уяву — характеризується тим, що, користуючись ним, людина по власним бажанням, зусиллям волі викликає в себе відповідні образи. Пасивне уяву у тому, що його образи виникають спонтанно, всупереч волі та бажання людини. Продуктивне уяву — особливий тим, що він дійсність свідомо конструюється людиною, а чи не просто механічно копіюється чи відтворюється. Причому у образі ця дійсність творчо перетвориться. Репродуктивне уяву — за його використанні поставлено завдання відтворити реальність у вигляді, якою вона є, і було тут також присутній елемент фантазії, таке уяву більше на сприйняття чи пам’ять, ніж творчество.

З процесом уяви в практичної діяльності людей передусім пов’язаний процес художньої творчості. Тож з репродуктивним уявою то, можливо соотнесено направлення у мистецтві, зване натуралізмом, і навіть почасти реалізм. По картинам І.І. Шишкіна, наприклад, ботаніки можуть вивчати флору російського лісу, бо всі рослини з його полотнах виписані з «документальної «точністю. Роботи художниківдемократів другої половини ХІХ століття І. Крамського, І. Рєпіна, У. Петрова при усією їхньою соціальної загостреності також є пошуком форми, максимально наближеним до копіювання действительности.

У мистецтві джерелом будь-якого напрямку може бути лише життя, вона ж як первинної бази щодо фантазії. Проте ніяка фантазія неспроможна винайти щось таке, що було б відомо. У зв’язку з цим саме реальність стає основний творчості низки майстрів мистецтва, чий політ творчу фантазію не задовольняють реалістичні, а тим паче натуралістичні кошти уяви. Але це реальність пропускається через продуктивне уяву творців, вони зановому її конструюють, користуючись світлом, кольором, наповнюючи свої твори вібрацією повітря (імпресіонізм), вдаючись до крапковому зображення предметів (пуантилізм у живопису та музики), розкладаючи світ на геометричні фігури (кубізм) і т.д.

Тому з продуктивним уявою мистецтво ми зустрічаємося й у випадках, коли відтворення дійсності реалістичним методом художника категорично не влаштовує. Його світ — фантасмагорія, ірраціональна образність, яку — цілком очевидні реалії. Наприклад, плодом такого уяви є роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита », фантастика братів Стругацьких та інших. Звернення до такої незвичним і вигадливим образам дозволяє посилити інтелектуальне та эмоционально-нравственное вплив на человека.

Найчастіше творчий процес у мистецтві пов’язані з активним уявою: як закарбувати будь-якої образ на папері, полотні чи нотному аркуші, художник створює їх у своїй уяві, докладаючи до цього свідомі вольові зусилля. Нерідко активне уяву настільки захоплює творця, що вона втрачає зв’язок із своїм часом, своїм «я », уживаючи у створюваний їм образ. Чимало свідчень цьому дано в литературе.

Рідше імпульсом творчого процесу стає пасивне уяву, оскільки спонтанні, незалежні від волі художника образи найчастіше є продуктом підсвідомої роботи її мозку, прихованої від цього самого. І, тим щонайменше, контролю над творчим процесом, достойні літературі, дають можливість навести приклади ролі пасивного уяви в художній творчості. Так, Франц Кафка виняткову роль своєму творчості приділяв сновидінням, запам’ятовуючи в своїх фантастично похмурих произведениях.

З іншого боку, творчо процес, починаючись, зазвичай, з вольового зусилля, тобто. з акта уяви, поступово настільки захоплює автора, що уяву стає спонтанним, вже не він творить образи, а образи володіють ще й управляють художником, і він підпорядковується їх логике.

Робота людського уяви не обмежується літературою і мистецтвом. Не меншою мірою вона проявляється у науковому, технічному, інші види творчості. В усіх цих випадках фантазія як різновид уяви грає позитивну роль.

Але й інші види уяви — сновидіння, галюцинації, мрії і мрії. Сновидіння можна зарахувати до розряду пасивних і мимовільних форм уяви. Їх справжня роль життя досі не встановлено, хоча відомо, що у сновидіннях людини знаходять вираз і задоволення багато життєво важливі потреби, що з низки причин, не можуть одержати реалізації у реальному жизни.

Галюцинаціями називають фантастичні бачення, які мають, повидимому, майже ніякого зв’язку з оточуючої людини дійсністю. Зазвичай галюцинації результат тих чи інших порушень психіки чи роботи організму, що супроводжують багато хворобливі состояния.

Мрії на відміну галюцинацій є цілком нормальним психічним станом, яке є фантазію, пов’язану з наміром, частіше лише кілька идеализируемым будущим.

Мрія від мрії особливий тим, що вона трохи більш реалістична й у більшою мірою пов’язані з дійсністю, тобто у принципі можна здійснити. Мрії і від мрій в людини займають досить більшу частину часу, особливо у юності. Більшість людей мрії є приємними думами про майбутнє. В окремих трапляються й дещо тривожні бачення, які породжують почуття занепокоєння, провини, агрессивности.

Функції уяви та її развитие.

Розум людини неспроможна перебуває у бездеятельном стані, тому люди дуже багато мріють. Мозок людини продовжує функціонувати і тоді, як у нього не було надходить нова інформація, що він не вирішує ніяких проблем. Саме на цей час і уяву. Встановлено, що людина за власним бажанням неспроможна припинити потік думок, зупинити воображение.

У процесі життєдіяльності людини уяву виконує ряд специфічних функцій (мал.2), перша із яких складається у цьому, щоб представляти дійсність в образах і можливість користуватися ними, вирішуючи завдання. Ця функція уяви пов’язані з мисленням і органічно до нього включена.

Друга функція уяви полягає у регулюванні емоційних станів. З допомогою своєї фантазії людина спроможна хоча б почасти задовольняти багато потреби, знімати породжувану ними напруженість. Ця життєво важлива функція особливо підкреслюється розробляють в напрямку психології, як психоанализ.

Третя функція уяви пов’язана з його через участь у довільній регуляції пізнавальних процесів і станів людини. З допомогою майстерно створюваних образів то вона може брати до уваги потрібні події, у вигляді образів то здобуває можливість керувати сприйняттям, спогадами, высказываниями.

Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього плану дій, тобто. здібності виконувати в умі, маніпулюючи образами.

П’ятої функцією уяви є планування і програмування діяльності, складання таких програм, оцінка їхньої правильності, процесу реализации.

З допомогою уяви то вона може управляти багатьма психофізіологічними станами організму, налаштовувати його за майбутню діяльність. Відомі факти, які свідчать, що з допомогою уяви, суто вольовим шляхом то вона може проводити органічні процеси: змінювати ритміку дихання, частоту пульсу, кров’яний тиск, температуру тіла, і т.п. Дані факти лежать у основі аутотренінгу, широко використовуваного для саморегуляции.

Рис. 2 Специфічні функції воображения.

З допомогою спеціальних вправ і прийомів можна розвивати уяву. У творчих видах праці - наука, література, мистецтво, інженерія тощо., розвиток уяви, природно, відбувається у заняттях даними видами діяльності. У аутогенним тренуванні потрібний результат досягається шляхом спеціальної системи вправ, які націлені те що, щоб зусиллям волі навчитися розслаблювати окремі групи м’язів, наприклад м’язи рук, ніг, голови, тулуба, довільно підвищувати чи знижувати тиск, температуру тіла, використовуючи при цьому вправи на уяву тепла, холода.

Заключение

.

Підсумовуючи даної контрольної роботи, слід підкреслити, що уяву є основним рухової силою творчого процесу чоловіки й грає величезну роль у всій його життя. Це тому, що все життєдіяльність у тому чи іншою мірою пов’язані з творчістю, починаючи з приготування їжі вдома аж до створення літературний творів чи винахідництва. Без творчого підходу важко вирішити якусь завдання, і тому здібності слід розвивати в людини з раннього детства.

Основна роль плані здійснення розвитку творчі здібності дитини належить, насамперед, батькам, котрі мають упускати часу й працювати з дитиною постоянно.

Заклади освіти також грають найважливішу роль розвитку уяви і творчі здібності людини. Від, наскільки професійно вчителя і викладачі ставляться до своєї справи, наскільки правильно і цікавить дитини розроблено спеціальну програму навчання, залежить рівень розвитку конкретну дитину й у остаточному підсумку, весь людський потенціал государства.

Список літератури 1. Брунер Д. С. Психологія пізнання. За межами безпосередньої інформації. — М., 1977. 2. Ґодфруа Ж. Що таке психологія: У 2-х т. Т. 1: Пер. з франц. — М.: Світ, 1996. — 496 з. 3. Ґодфруа Ж. Що таке психологія: У 2-х т. Т. 2: Пер. з франц. — М.: Світ, 1996. — 376 з. 4. Коршунова К. С. Уява та її роль пізнанні. — М., 1979. 5. Коршунова К. С., Пружинин Б.І. Уява і раціональність. Досвід методологічного аналізу пізнавальної функції уяви. — М., 1989. 6. Нємов Р.С. Психологія. Учеб. для студентів высш. пед. учеб. закладів. У три кн. Кн. 1. Загальні основи психології. — М.: Просвітництво: ВЛАДОС, 1995. — 576 з. 7. Основи психології: Підручник / За загал. Ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. — До.: Ли-бідь, 1995. — 632 з. 8. Романець В. А. Психологія творчости. — До., 1971. 9. Рубінштейн С. Л. Основи загальної психології: У 2-х т. Т. 1. — М., 1989.

———————————;

ВООБРАЖЕНИЕ.

Активное.

воображение.

Репродуктивное.

воображение.

Пассивное.

воображение.

Продуктивное.

воображение.

ФУНКЦІЇ ВООБРАЖЕНИЯ.

1. Уявлення неминучого у образах.

2. Регулювання емоційних состояний.

3. Довільна регуляція пізнавальних процесів і станів человека.

4. Формування внутрішнього плану действий.

5. Планування і програмування діяльності человека.