Взаємозв'язок самооцінки та готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів

Взаємозв'язок самооцінки та готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів

Зміст

Вступ Розділ 1. Психологічні підходи до дослідження готовності до матеріального самозабезпечення в студентському віці

1.1 Готовність до матеріального самозабезпечення

1.2 Структура та рівні готовності

1.3 Особливості студентства як окремої вікової категорії

1.4 Самооцінка як фактор, який зумовлює готовність до самозабезпечення Розділ 2. Емпіричне дослідження взаємозв'язку самооцінки та готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів

2.1 Ціль та завдання дослідження

2.2 Соціально-демографічні характеристики вибірки

2.3 Методи та процедура дослідження

2.4 Аналіз та інтерпретація результатів

2.4.1 Аналіз результатів за методом «Графічне шкалування»

2.4.2 Аналіз результатів, отриманих за допомогою методу анкетування

2.4.3 Аналіз результатів за методикою «Ціннісні орієнтації» Рокіча

2.4.4 Аналіз результатів за проективною методикою «Казка про студента, який сам себе утримував»

2.4.5 Аналіз результатів за методикою «Особистісний диференціал»

2.5 Кореляційний аналіз даних, отриманих у досліджуваних групах студентів

2.6 Порівняння даних, отриманих у досліджуваних групах студентів Висновки Список літератури

Вступ

Студенти старших курсів через деякий час поповнять ряди працездатного населення і почнуть свою трудову діяльність у державних і недержавних установах. Студенти в той же час сама незабезпечена частина нашого суспільства. Тому, ще будучи студентами, молоді люди починають замислюватися, де їм працювати далі, після закінчення університету, а деякі, де знайти таку роботу, яка буде одночасно і приносити дохід, і сприяти накопиченню професійного досвіду та розвитку їх особистості як професіонала.

У практичному плані ця тема актуальна тому, що всі студенти розуміють, що подальше працевлаштування залежить від наявності досвіду роботи. Якщо відсутній досвід роботи, молодий спеціаліст нікому не потрібен. І навпаки, якщо у студента, який закінчив університет, є досвід роботи, працевлаштування гарантовано, оскільки всі роботодавці турбуються про те, наскільки ефективно буде виконуватися робота і наскільки добре люди будуть розбиратися в тому, чим вони займаються. У соціальному плані дана тема також актуальна, тому що якщо молоді люди не будуть поповнювати ряди працездатного населення, через деякий час в країні залишиться тільки непрацездатне населення і люди, які не бажають працювати. Тому молоді люди повинні працювати, щоб рівень життя в нашій країні не знижувався.

У наш час суспільство висуває жорсткі вимоги до молоді. Молоді люди відразу ж після університету повинні проявляти наявність професійного досвіду. Звідси виникає питання: чи готова молодь до самостійного фінансового забезпечення та які фактори впливають на рівень готовності.

Кітова Д.А. визначає готовність до матеріального самозабезпечення як «мобілізованість ресурсів особистості на добування і присвоєння доходів». Але на наш погляд недостатньо розроблено питання про взаємозв'язок самооцінки і готовності до фінансового самозабезпечення. Тому наша тема актуальна і в теоретичному плані.

Об'єкт дослідження: готовність до фінансового самозабезпечення.

Предмет дослідження: взаємозв'язок самооцінки і готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів.

Мета дослідження: виявлення зв’язку між самооцінкою особистості і готовністю до фінансового самозабезпечення у студентів.

Завдання:

1 — проаналізувати теоретичні підходи до проблеми взаємозв'язку самооцінки і готовності до матеріального самозабезпечення;

2 — визначити ступінь готовності та відношення до фінансового самозабезпечення студентів;

3 — виявити взаємозв'язок самооцінки і готовності до фінансового самозабезпечення.

Для вирішення поставлених завдань у дослідженні були використані методи:

1) Метод анкетування для визначення наявності досвіду роботи у студентів, а також для того, щоб визначити, як студенти розподіляють наявні у них гроші.

2) Метод графічного шкалування для визначення суб'єктивної оцінки готовності студентів до матеріального самозабезпечення.

Крім цього ми використовували такі методики:

1) Методика «Особистісний диференціал» для визначення самооцінки студентів.

2) Методика «Ціннісні орієнтації» Рокіча для визначення ієрархії ціннісних орієнтацій і визначення місця праці в ній (активне діяльне життя, продуктивне життя, матеріально забезпечене життя).

3) Проективна методика «Казка про студента, який сам себе утримував» для визначення якісних характеристик ставлення студентів до фінансового самозабезпечення.

У дослідженні брали участь 60 чоловік. З них 33 юнаки та 27 дівчат. Випробувані є студентами 4 і 5 курсу факультету психології, економічного та соціологічного факультетів у віці від 20 до 22 років.

Розділ 1. Психологічні підходи до дослідження готовності до матеріального самозабезпечення в студентському віці

1.1 Готовність до матеріального самозабезпечення

На думку Купрейченко А. Б., «готовність як якість включає знання, вміння, навички, налаштованість на конкретні дії, які можна назвати функціональним станом особистості, результатом психічних процесів, що передують конкретній діяльності». Готовність до діяльності можна представити як освітню компетенцію, яку А. В. Хуторський характеризує як «сукупність взаємопов'язаних смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня, необхідну для здійснення особистісно і соціально значущої продуктивної діяльності по відношенню до певного кола об'єктів реальної дійсності «[6].

У психологічному словнику пропонується наступне визначення готовності людини до професійної діяльності: «Готовність до професійної діяльності - психічний стан, передстартова активізація людини, що включає освідомлення людиною своїх цілей, оцінку наявних умов, визначення способів дії; прогнозування мотиваційних, вольових, інтелектуальних зусиль, ймовірності досягнення результату, мобілізацію сил, самонавіювання в досягненні цілей «[4]. Таким чином, можно сказати, що готовність студента-випускника до професійної діяльності пов’язана з правильністю використання ним набутих знань, навичок, умінь, здатність до швидкої адаптації до умов праці, спрямованістю на постійне підвищення кваліфікації. Китова Д. А. визначає готовність до матеріального самозабезпечення як «мобілізованность ресурсів особистості на добування і присвоєння доходів». О. Аллін і Н. Сальникова визначають готовність «як наявність особистісних якостей, теоретичних знань, практичних навичок і вмінь, що дозволяють у будь-який час успішно вирішувати завдання, що стоять перед людиною, і виконувати функціональні обов’язки. Наділі багато що залежить від мотивації, внутрішньої зібраності, вольової налаштованості, здібності в даний момент виконати необхідну роботу і домогтися потрібних результатів. У зміст готовності включені здібності і загальні психологічні умови, необхідні для успішного здійснення діяльності: інтереси, схильності, психічні стани, знання, навички та вміння «[1].

Стан готовності розуміється О. Алліном і Н. Сальниковою як «внутрішня налаштованість, пристосування можливостей особистості для успішних дій в даний момент. Тобто готовність до діяльності проявляється безпосередньо перед її початком, коли необхідно прийняти остаточне рішення про свою готовність до виконання конкретного завдання. Такий стан виникає на основі передбачення ситуації дії і характеризується настроєм та мобілізацією психіки на подолання труднощів і перешкод, на досягнення результату» [1]. Існує чимало різних підходів до поняття «готовність» і його трактувань, що визначаються як теоретичними пристрастями авторів, так і специфікою завдань, які вони вирішували у своїх дослідженнях. У всьому цьому розмаїтті можна виділити три підходи, рівня вивчення готовності фахівців до професійної діяльності: психофізіологічний, функціонально-психологічний і особистісний.

У психофізіологічному підході під готовністю розуміється оптимальний стан психічних і фізіологічних функцій організму, що дозволяє виконувати будь-яку професійну діяльність. Готовність як своєрідне стан особистості не може виникнути поза загального підвищення активності роботи мозку, різних систем і органів, для неї необхідні біохімічні та фізіологічні зрушення в організмі. Це забезпечує налаштування організму на майбутню діяльність.

У функціонально-психологічному підході вивчається відповідність психологічних якостей особистості функціональним особливостям майбутньої діяльності.

В особистісному підході підкреслюється роль дослідження пізнавальних процесів, емоційних і вольових компонентів, а також мотивів поведінки.

1.2 Структура та рівні готовності

Психологи визначають декілька компонентів готовності:

— Інтелектуальний — розуміння завдань, обов’язків, знання засобів досягнення мети, прогноз діяльності;

— Емоційний — впевненість в успіху, наснага, почуття відповідальності;

— Мотиваційний — інтерес, прагнення домогтися успіху, потреба успішно виконати поставлене завдання. Чим важливіший для людини мотив і чим краще він їм усвідомлюється, тим швидше створюються більш сприятливі умови для формування готовності до професійної діяльності;

— Вольовий — мобілізація сил, зосередженість на завданні, відволікання від перешкод, подолання сумнівів.

Особливість особистісного підходу — увага до морального аспекту проблеми. У ньому розглядається морально-психологічна готовність до діяльності, що має складну структуру та включає в себе:

— Усвідомленість суспільної та особистої значущості трудової діяльності;

— Любов до своєї роботи, радість і насолоду працею;

— Здатність працювати в колективі та в його інтересах.

Готовність до матеріального самозабезпечення визначається О. Алліном і Н. Сальниковою як «розуміння фахівцем майбутньої операції, усвідомлення особистої відповідальності за її рішення, впевнене бажання досягти успіху і вироблення чіткого плану дії» .

Купрейченко А.Б. розглядає готовність до матеріального самозабезпечення як «складне, цілісне психічне утворення, що включає мотиваційно-потребністний, когнітивний і діяльнісно-практичний компоненти» .

Мотиваційно-потребністний аспект готовності включає в себе формування емоційно-ціннісного ставлення до будь-якої ситуації; когнітивний аспект — оволодіння систематизованими знаннями, усвідомлення соціальної і особистої значущості діяльності, прагнення і вміння вирішувати проблемні ситуації; діяльнісно-практичний аспект — вироблення умінь розпізнавати, обстежувати і вирішати проблемні ситуації.

Всі розглянуті аспекти однаково важливі, проте провідним, на думку А. Б. Купрейченко, а точніше системоутворюючим, є діяльнісно-практичний. Тому процес формування готовності до матеріального самозабезпечення можна представити у вигляді послідовності взаємопов'язаних проблемних ситуацій, які молоді люди намагаються вирішити.

На думку Богословської М.В. основними критеріями готовності студентів до матеріального самозабезпечення є: 1) наявність мотивації матеріального самозабезпечення; 2) адекватна оцінка необхідних професійних та особистісних якостей; 3) наявність початкового досвіду діяльності.

Богословська М.В. вважає, що для формування оптимального рівня готовності до матеріального самозабезпечення студентів необхідно:

1) розвивати мотивацію діяльності студентів, засновану на цінностях професійної самореалізації і професійного зростання, а не цінності матеріального благополуччя [15];

2) створювати для них можливості цілеспрямованої реалізації активності в освоєнні обраного виду діяльності [15];

3) запровадити профорієнтаційне тестування та професійний відбір перед надходженням абітурієнтів до ВУЗу, проводити заходи щодо «занурення» в специфіку галузі та спеціальності з метою зменшення кількості тих студентів, які відмовляються від роботи.

М.І. Дьяченко та Л.А. Кандибовіч виділяють наступні структурні компоненти готовності до матеріального самозабезпечення:

— Мотиваційний (позитивне ставлення до діяльності, інтерес до неї і інші стійкі мотиви);

— Орієнтаційний (знання, уявлення про особливості та умови діяльності, її вимоги до особистості);

— Операціональний (володіння способами та прийомами даного виду діяльності, необхідними знаннями, навичками й уміннями, процесами аналізу і синтезу, порівняння та узагальнення, та ін);

— Вольовий (самоконтроль, уміння керувати діями);

— Оціночний (самооцінка своєї підготовленості та відповідності процесу вирішення професійних завдань оптимальним трудовим зразкам).

О. Аллін та М. Сальникова виділяють наступні компоненти готовності до матеріального самозабезпечення: морально-мотиваційний компонент, інтелектуально-операціональний компонент і психофізичний компонент. Морально-мотиваційний компонент готовності відображає загальну спрямованість особистості і включає в себе розвинені морально-етичні якості, позитивне ставлення до діяльності, усвідомлення цінності та престижності своєї праці, бажання і прагнення займатися саме цим видом діяльності.

Незважаючи на всю важливість морально-мотиваційного компонента готовності, без певних знань, навичок та умінь, а також сформованості професійно важливих якостей не можна об'єктивно говорити про високий рівень готовності до самозабезпечення.

Інтелектуально-операціональний компонент готовності виражається в інтелектуальних якостях особистості (інтелектуальний компонент), володінні засобами та прийомами діяльності, синтезі професійно важливих якостей, знань, навичок та вмінь (операціональний компонент), що грають істотну роль в ефективності діяльності.

Інтелектуальні якості - це якості особистості, що визначають особливості функціонування інтелекту, тобто здатності особистості з переробки різноякісної інформації та усвідомленої оцінки її.

Психофізичний компонент готовності включає в себе функціонування психіки в цілому і фізіологічних систем (перш за все, нервово-м'язової та ін.), що забезпечує ефективність життєдіяльності фахівця. Будь-яка діяльність висуває свої вимоги до сприйняття, пам’яті, мислення, уяви, властивостям вищої нервової діяльності, психодинамічних властивостей (темпераменту) людини, а нерідко і його фізичним якостям. Крім цього, психофізичний компонент забезпечує функціонування раніше розглянутих компонентів готовності.

У структурі професійної готовності можна виділити об'єктивний і суб'єктивний пласти. Об'єктивний пласт готовності складається з взаємодіючих морально-мотиваційного, інтелектуально-операціонального і психофізичного компонентів, які реально можуть бути оцінені відповідно до вимог діяльності. Суб'єктивний пласт готовності - це система самооцінки власної готовності.

1.3 Особливості студентства як окремої вікової категорії

Вивченням студентства як соціальної групи займався В.Т. Лісовський. Студентство об'єднує молодих людей, що займаються одним видом діяльності - навчанням, спрямованим на професійну освіту, мають єдині цілі і мотиви, приблизно одного віку (18−25 років) з єдиним освітнім рівнем, період існування яких обмежено часом (у середньому 5 років). Його відмінними рисами є: характер їхньої праці, що полягає в систематичному засвоєнні та оволодінні новими знаннями, новими діями і новими способами навчальної діяльності, а також у самостійному «добуванні» знань; його основні соціальні ролі та приналежність до великої соціальної групи — молоді у якості її передовий і численної частини.

Психологом Ю. А. Самаріна були відзначені наступні протиріччя, притаманні студентському віку:

1. Соціально-психологічне. Це протиріччя між розквітом інтелектуальних і фізичних сил студента і жорстоким лімітом часу, економічних можливостей для задоволення зростаючих потреб.

2. Між прагненням до самостійності у відборі знань і досить жорсткими формами і методами підготовки спеціаліста певного профілю. Це протиріччя дидактичного характеру, воно може вести до незадоволеності студентів і викладачів результатами навчального процесу.

3. Величезна кількість інформації, що надходить через різні канали, розширює знання студентів і разом з тим, велика кількість цієї інформації, за відсутності достатнього часу, а часом і бажання на її уявну переробку, може вести до відомої поверхні у знаннях і мисленні.

Недооцінка життя як блага призводить до того, що в юності у людини можуть виникнути песимістичні настрої. Божович Л.І. пише, що, «підбивши підсумки відчуттям щастя і горя … юнацтво зменшує цінність перших і перебільшує важкі відчуття наступних». Юності властива деяка природна дисгармонія. Так, бажання і прагнення розвиваються раніше, ніж воля і сила характеру, і в таких умовах юнак не завжди здатний придушити деякі надмірні і зайві устремління і бажання. Тому деякі молоді люди відчувають себе нещасними від безсилля задовольнити свої бажання. Звідси нерідко виникає скептицизм.

Роки студентства — цілком самостійний етап життя людини, протягом якого він має і формує власну середу розвитку, бере участь у таких видах діяльності, які сьогодні виступають в якості особистісно-утворюючих факторів, і визначає модель соціальної поведінки цієї громадської групи.

Особливістю сучасного студентства є те, що процес його включення в суспільне життя йде не тільки через навчальну діяльність і професійну підготовку, а й шляхом формування незалежних матеріально-побутових умов, нових форм прояву власної активності і шляхом вибору форм соціальної взаємодії. Процес формування молоддю незалежного від батьків фінансового, майнового та житлового статусу має дві «вузлові точки»: 16−17 років, коли починається більш-менш масове включення в доросле економічне життя, і 21−22 р., коли накопичується перший досвід реалізації матеріальнопобутових намірів студентства.

Основним джерелом доходів для студентів, як і раніше є допомога з боку батьків і близьких. Другий за значущістю джерело — стипендія. Істотним джерелом є заробітна плата, яку сьогодні мають 13% студентів.

Розглядаючи студентство як «особливу соціальну категорію, специфічну спільність людей, об'єднаних інститутом вищої освіти» ,

І.А. Зимова виділяє основні характеристики студентського віку, які відрізняють його від інших груп населення високим освітнім рівнем, високою пізнавальною мотивацією, найвищою соціальною активністю і досить гармонійним поєднанням інтелектуальної та соціальної зрілості. У плані общепсіхіческого розвитку студентство є періодом інтенсивної соціалізації людини, розвитку вищих психічних функцій, становлення всієї інтелектуальної системи і особистості в цілому. Якщо розглядати студентство, враховуючи лише біологічний вік, то його слід віднести до періоду юності як перехідний етап розвитку людини між дитинством і дорослістю.

Якщо підійти до студента як до людини певного віку, то для нього будуть характерні найменші величини латентного періоду реакцій на прості, комбіновані і словесні сигнали, оптимум абсолютної та різницевої чутливості аналізаторів, найбільша пластичність в утворенні складних психомоторних та інших навичок. Порівняно з іншими віками в юнацькому віці відзначається найвища швидкість оперативної пам’яті і переключення уваги, вирішення вербально-логічних завдань. Отже, студентський вік характеризується досягненням найвищих, «пікових» результатів, що базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку.

Якщо ж вивчити студента як особистість, то вік 18−20 років — це період найбільш активного розвитку моральних і естетичних почуттів, становлення і стабілізації характеру і, що особливо важливо, оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: громадянських, професійно-трудових та ін. З цим періодом пов’язаний початок «економічної активності», під якою демографи розуміють включення людини в самостійну виробничу діяльність, початок трудової біографії та створення власної сім'ї. Перетворення мотивації, всієї системи ціннісних орієнтації, з одного боку, інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв’язку з професіоналізацією — з іншого, виділяють цей вік як центральний періоду становлення характеру і інтелекту. Це час спортивних рекордів, початок художніх, технічних і наукових досягнень.

Студентський вік характерний і тим, що в цей період досягаються оптимуми розвитку інтелектуальних і фізичних сил. Але часто «проявляються «ножиці» між цими можливостями і їх дійсною реалізацією. Безперервно зростаючі творчі можливості, розвиток інтелектуальних і фізичних сил, які супроводжуються і розквітом зовнішньої привабливості, приховують в собі і ілюзії, що це зростання сил триватиме «вічно», що все краще життя ще попереду, що всього задуманого можна легко досягти «. Характерною рисою морального розвитку в цьому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно зміцнюються ті якості, яких не вистачало в повній мірі в старших класах — цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем (цілі, способу життя, обов’язку, любові, вірності та ін).

Студентство — пора самоаналізу і самооцінок. Самооцінка здійснюється шляхом порівняння ідеального «Я» з реальним. Але ідеальне «Я» ще не вивірене і може бути випадковим, а реальне «Я» ще всебічно не оцінене самою особистістю. Це об'єктивна суперечність в розвитку особистості молодої людини може викликати в нього внутрішню невпевненість у собі і супроводжується інколи зовнішньої агресивністю, розв’язністю або відчуттям незрозумілості.

1.4 Самооцінка як фактор, який зумовлює готовність до самозабезпечення

Самооцінка — це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з оточуючими, його критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток його особистості.

У «Великому психологічному словнику» під ред. Б. Мещерякова і В. Зінченко самооцінка визначається наступним чином: Самооцінка — цінність, значимість, якої індивід наділяє себе в цілому і окремі сторони своєї особистості, діяльності, поведінки. Самооцінка виступає як відносно стійке структурне утворення, компонент Я-концещіі, самосвідомості, і як процес самооцінки. Основу самооцінки становить система особистісних смислів індивіда, прийнята ним система цінностей. Розглядається в якості центрального особистісного утворення і центрального компонента Я-концепції.

Самооцінка виконує регуляторну та захисну функції, впливаючи на поведінку, діяльність і розвиток особистості, її взаємини з іншими людьми. Віодображуючи ступінь задоволеності або незадоволеності собою, рівень самоповаги, самооцінка створює основу для сприйняття власного успіху і неуспіху, постановки цілей певного рівня, тобто рівня домагань особистості. Захисна функція самооцінки, забезпечуючи відносну стабільність і автономність (незалежність) особи, може вести до спотворення даних досвіду і тим самим негативний вплив на розвиток.

Самооцінка — це впевненість у своїй здатності думати і справлятися з життєвими задачами; впевненість у своєму праві бути щасливим, почуття гідності, права на затвердження своїх потреб і бажань та на насолоду плодами своїх зусиль.

Самооцінка складається з двох взаємозалежних аспектів: самоефективності і самоповаги.

Самоефективність — відчуття особистої ефективності. Впевненість у функціонуванні власної психіки, у здатності мислити, у процесах, за допомогою яких я суджу, вибираю, вирішую; впевненість у здатності розуміти факти реальності, що входять у сферу моїх інтересів і потреб; когнітивна впевненість у собі.

Самоповага — відчуття особистої гідності. Впевненість у своїй цінності; позитивний принцип по відношенню до мого права жити і бути щасливим; комфорт при доречному затвердженню моїх думок, бажань і потреб; почуття, що радість — моє невід'ємне право.

Самооцінка — непостійний конструкт, вона постійно видозмінюється, вдосконалюється. Самооцінка обумовлена поєднанням знання про себе і світогляду, норм і цінностей, притаманних людині. Саме самооцінка виконує функцію регуляції поведінки та діяльності, так як вона може співвідносити потреби і домагання людини та її можливості.

психологічний готовність матеріальний самозабезпечення студентський

Розділ 2. Емпіричне дослідження взаємозв'язку самооцінки та готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів

2.1 Мета та завдання дослідження

Об'єкт дослідження: готовність до фінансового самозабезпечення.

Предмет дослідження: взаємозв'язок самооцінки і готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів.

Мета дослідження: виявлення зв’язку між самооцінкою особистості і готовністю до фінансового самозабезпечення у студентів.

Завдання: 1 — проаналізувати теоретичні підходи до проблеми взаємозв'язку самооцінки і готовності до матеріального самозабезпечення; 2 — визначити ступінь готовності та відношення до фінансового самозабезпечення студентів;

3 — виявити взаємозв'язок самооцінки і готовності до фінансового самозабезпечення.

2.2 Соціально-демографічні характеристики вибірки

У дослідженні брали участь 60 чоловік. З них 33 юнаків та 27 дівчат. Випробувані є студентами 4 і 5 курсу факультету психології, економічного та соціологічного факультетів. Вік випробуваних коливається від 20 до 22 років. Рівень матеріального статку досліджуваних коливається від 100 до 500 та вище доларів.

2.3 Методи та процедура дослідження

Для вирішення поставлених завдань у дослідженні були використані методи: 1) Метод анкетування для визначення наявності досвіду роботи у студентів, а також для того, щоб визначити, як студенти розподіляють наявні у них гроші. 2) Метод графічного шкалування для визначення суб'єктивної оцінки готовності студентів до матеріального самозабезпечення. Крім цього ми використовували такі методики: 1) Методика «Особистісний диференціал» для визначення самооцінки студентів. 2) Методика «Ціннісні орієнтації» Рокіча для визначення ієрархії ціннісних орієнтацій і визначення місця праці в ній (активне діяльне життя, продуктивне життя, матеріально забезпечене життя). 3) Проективна методика «Казка про студента, який сам себе утримував» для визначення якісних характеристик ставлення студентів до фінансового самозабезпечення.

Метод анкетування

Даний метод направлений на виявлення наявності досвіду роботи у студентів, а також відношення до наявних грошей: як студенти їх розподіляють, чи готові вони працювати, якщо б була можливість не працювати. Анкета включає в себе 6 питань: 5 закритих і 1 відкрите питання. Інструкція: Уважно прочитайте питання і виберіть один з даних варіантів відповідей. Пам’ятайте, що правильних і неправильних відповідей немає.

Метод графічного шкалування

Графічне шкалування направлено на визначення суб'єктивної оцінки студентами своєї готовності до фінансового самозабезпечення. Інструкція: Перед вами графічна шкала, яка відображає готовність до матеріального самозабезпечення. Позначте на ній на якому рівні, на вашу думку, ви знаходитесь.

Методика " Особистісний диференціал"

Методика спрямована на вивчення ставлення студентів до самих себе та до інших людей. Фактор Оцінки (О) в «Особистісному диференціалі» говорить про рівень самоповаги. Високі значення цього чинника говорять про те, що досліджуваний приймає себе як особистість та в певному сенсі задоволений собою.

Низькі значення фактора О вказують на критичне ставлення людини до самої себе, його незадоволеність власною поведінкою, рівнем досягнень, особливостями особистості, на недостатній рівень прийняття самого себе. Фактор Сили © в самооцінці свідчить про розвиток вольових сторін особистості, як вони усвідомлюються самим випробуваним. Його високі значення говорять про впевненість у собі, незалежність, схильність розраховувати на власні сили у важких ситуаціях. Низькі значення свідчать про недостатній самоконтроль, нездатність триматися прийнятої лінії поведінки, залежність від зовнішніх обставин і оцінок. Фактор Активності (А) в самооцінці інтерпретується як свідчення екстравертованості особистості. Позитивні значення вказують на високу активність, товариськість, імпульсивність; негативні - на інтровертованість, певну пасивність, спокійні емоційні реакції. Інструкція: У запропонованому бланку представлені найбільш поширені якості людини. Позитивні значення цих якостей позначені знаком «+», а негативні - «-». Їх ступінь оцінюється за семибальною шкалою. Порядок роботи з методикою дуже простий і полягає в наступному:

* вибір знака того чи іншого якості;

* визначення ступеня його прояви за балами:

o 3 — виявляється дуже сильно і дуже часто;

o 2 — виражено досить помітно і часто зустрічається;

o 1 — виявляється іноді й слабко;

o 0 — важко сказати, є і те, й інше.

На основі вибраних знаків і ступеня вираженості якості обведіть відповідну цифру в таблиці. Пам’ятайте, що позитивні і негативні якості людей, наведені в таблиці, постійно міняються місцями. Тому будьте уважні в своїх оцінках.

Методика " Ціннісні орієнтації" Рокіча

Дана методика спрямована на вивчення ціннісно-мотиваційної сфери людини. Система ціннісних орієнтацій визначає змістовну сторону спрямованості особистості і становить основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і «філософії життя». Розроблена М. Рокічем методика, заснована на прямому ранжуванні списку цінностей. М. Рокіч розрізняє два класи цінностей:

1. Термінальні - переконання в тому, що кінцева мета індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути. Стимульний матеріал представлений набором з 18 цінностей.

2. Інструментальні - переконання в тому, що якийсь образ дій або властивість особистості є кращим у будь-якій ситуації. Стимульний матеріал також представлений набором з 18 цінностей. Цей поділ відповідає традиційному поділу на цінності - цілі та цінності-засоби.

Інструкція:

Уважно вивчіть таблицю і, вибравши ту цінність, яка для Вас найбільш значима, помістіть її на перше місце. Потім виберіть другу за значимістю цінність і помістіть її слідом за першою. Потім виконайте те ж з усіма іншими цінностями. Найменш важлива залишиться останньою і займе 18 місце. Робыть все не поспішаючи, вдумливо.

Проективна методика " Казка про студента, який сам себе утримував"

Дана методика спрямована на виявлення якісних характеристик ставлення студентів до фінансового самозабезпечення, на визначення особистісних якостей, які допомагають або заважають студентам самостійно себе забезпечувати.

Інструкція:

Напишіть казку про студента, який сам себе утримував.

2.4 Аналіз та інтерпретація результатів

2.4.1 Аналіз результатів за методои " Графічне шкалування"

За результатами проведення методу «Графічне шкалування» всіх досліджуваних можна розділити на 2 групи: 1 група — ті, хто демонструє високий рівень готовності до фінансового самозабезпечення (35 чоловік — 58% всіх випробовуваних, серед них 31% - дівчата, 69% - юнаки), 2 група — ті, хто демонструє низький рівень готовності до фінансового самозабезпечення (25 осіб — 42% всіх випробовуваних, серед них 36% - юнаки і 64% - дівчата).

Виконання даного завдання супроводжувалося наступними висловлюваннями з боку досліджуваних: «Можу або не можу?», «Звичайно можу!», «Ні, ще не можу». Це свідчить про те, що серед досліджуваних присутні студенти, які впевнені в тому, що вони вже повністю самостійні і можуть собі самостійно забезпечити, такі, які впевнені в тому, що ще не можуть себе самостійно забезпечити і такі студенти, які ще не знають, чи можуть вони себе забезпечити чи не можуть, що говорить про те, що у них немає впевненості в собі, в тому, що вони вже повністю самостійні. Таким чином можна сказати, що якщо студент готовий до матеріального самозабезпечення, він може сказати про це без коливань, впевнено. А якщо студент не готовий самостійно себе забезпечувати, він може коливатися при відповіді на поставлене питання.

Дані результати говорять про те, що більша частина студентів випускних курсів вже думає про те, що надалі при влаштуванні на роботу їм необхідний буде досвід роботи, а також про те, що на даний момент вже необхідно самостійно себе забезпечувати, обходитися без допомоги батьків. Більшу самостійність проявляють молоді люди, тому серед представників 2 групи знаходиться більше дівчат.

Таблиця 1. Якісні та кількісні склади груп студентів з різним рівнем готовності до фінансового самозабезпечення

2.4.2 Аналіз результатів, отриманих за допомогою методу анкетування

За допомогою методу анкетування студентів, ми визначили розподіл випробовуваних за відповідями на питання, пов’язані з наявністю роботи на момент проведення дослідження або досвіду роботи і яким чином вони рапреділяють наявні у них гроші.

Таблиця 2. Даны розподілу відповідей на питання про наявність досвіду роботи в досліджуваних групах студентів

Таблица 3. Дані розподілу відповідей на запитання про те, як студенти отримують гроші і як розподіляють наявні у них гроші

Таблица 4. Дані розподілу відповідей на запитання про те, працювали б студенти, якщо б була можливість не працювати

За результатами анкетування в 1 групі (ті, хто демонструє високий рівень готовності до матеріального самозабезпечення) 100% випробовуваних мають досвід роботи. На даний момент 63% з них працює, а 37% з них не працює. З них 74% вважають за краще самостійно заробляти гроші; 14% - отримують допомогу від батьків, 12% - розраховують на стипендію. 74% представників 1 групи витрачають більшу частину наявних у них грошей на продукти харчування; 40% - на розваги, 20% представників цієї групи витрачають велику частину грошей на дорогі товари, такі як електротовари та техніка. На запитання: «Якби Ви виграли 100 000 гривень, як би Ви розпорядилися цими грошима?» Були дані наступні відповіді: 34% відповідей — відкрив би свою справу; 16% - витратив би на відпочинок; решта відповідей (віддав би на благодійність, на навчання, на допомогу близьким людям, на машину, на свої потреби) отримали по 10%.

Дані результати говорять про те, що всі представники 1 групи можуть оцінити, готові вони до матеріального самозабезпечення чи ні, тому що вони вже мають досвід роботи. Велика частина представників цієї групи витрачають велику частину грошей на продукти харчування, що говорить про те, що вони знають ціну грошам, і не витрачають гроші на непотрібні речі. Те, що студенти можуть витрачати гроші на розваги, але на них йдуть не всі гроші, що теж свідчить про здатність студентів оцінювати значимість самостійно зароблених грошей. Здатність деяких представників цієї групи оплачувати своє навчання свідчить про високий рівень самостійності і небажанні обтяжувати своїх батьків своїми труднощами. Готовність 71% представників цієї групи працювати навіть у тому випадку, якщо буде можливість не працювати, говорить про те, що ці студенти відносяться до роботи не тільки як до способу заробити гроші, але і як до можливості самореалізуватися, підвищити свою самооцінку і використовувати свої здібності .

Бажання віддати частину виграних грошей батькам говорить про те, що студенти прагнуть віддячити своїм батькам за їх допомогу і допомогти у свою чергу їм. Готовність вкласти виграні гроші у відкриття свого бізнесу говорить про прагнення студентів до самореалізації та прагнення працювати на себе і заробляти кошти для такого життя, яку кожен для себе хоче. Решта відповідей свідчить про прагнення студентів до хорошого життя, до життя, в якій є все необхідне.

За результатами дослідження у 2 групі також 100% випробовуваних мають досвід роботи. При цьому 60% з них працюють на даний момент, а 40% - не працюють.

Серед представників 2 групи 32% віддають перевагу самостійно заробленим грошам; 24% - отримують допомогу від батьків, 44% - розраховують на стипендію. Велика частина представників даної групи (80%) витрачають велику частину грошей на продукти харчування. 12% студентів, що входять в 2 групу, витрачають гроші на розваги і 8% витрачають гроші на дорогі товари. На запитання: «Якби Ви виграли 100 000 гривень, як би Ви розпорядилися цими грошима?» Випробовувані дали такі відповіді: 23% відповідей — «витратив би на свої потреби», відповіді «на допомогу близьким», «на відпочинок» та «поклав б в банк «отримали по14%, такі відповіді як «на благодійність «,» на навчання «,» відкрив би свою справу «, «купив би машину» і «витратив би на підвищення свого професіоналізму» були дані в 7%.

Дані результати говорять про те, що досвід роботи дозволяє студентам оцінити свої можливості по відношенню до фінансового самозабезпечення. Наявний досвід роботи дозволяє студентам оцінити те, як гроші заробляються, тому й представники і цієї групи прагнуть не витрачати гроші на непотрібні речі (велика частина студентів витрачає гроші на продукти харчування і на необхідні їм речі). Бажання витрачати гроші на розваги, відправитися в подорож, свідчать про те, що студенти хочуть розважатися, відпочивати і не готові повністю бути самостійними. Те, що деякі студенти поклали б виграні гроші в банк, говорить про те, що вони не знають, як ними правильно розпорядитися, що свідчить про відсутність у деякого числа випробовуваних самостійності. Бажання придбати на виграні гроші машину і відкрити свій бізнес — це свідчення прагнення до самостійності і бажання стати повністю незалежними. Отже, серед студентів, що входять до складу 2 групи, є і самостійні і несамостійні студенти. Те, що велика частина представників 2 групи (80%) виявила бажання працювати навіть у тому випадку, якщо буде можливість не працювати, свідчить про те, що робота сприймається студентами як невід'ємна частина життя, як необхідність.

2.4.3 Аналіз результатів за методикою " Ціннісні орієнтації" Рокіча

Результати проведення методики «Ціннісні орієнтації» Рокіча показали ієрархію цінностей серед представників 1 групи, тобто серед студентів, які демонструють високий рівень готовності до фінансового самозабезпечення. На 1 місці стоїть цінність «матеріально забезпечене життя» і «старанність». Це свідчить про те, що для представників 1 групи важливим є матеріально забезпечене життя і їх дії і думки спрямовані на те, щоб досягти високого рівня матеріального забезпечення, тому вони вчаться і працюють, вони ставлять перед собою цілі і прагнуть до їх досягнення. Для досягнення своїх цілей необхідна старанність, оскільки, щоб чогось досягти, треба щось робити. Тому «старанність» представники 1 групи поставили на 1 місце поруч із «матеріально забезпеченим життям» .

На 2 місце студенти, що входять до складу 1 групи, поставили такі цінності як «наявність хороших і вірних друзів» і «тверда воля», оскільки студентам завжди потрібне спілкування і підтримка близьких людей, які спрямують на правильний шлях або допоможуть подолати існуючі труднощі. «Тверда воля» необхідна для досягнення своїх цілей, для подолання перешкод на шляху до їх досягнення. Тому ці цінності стоять на 2 місці. На 3 місце були поставлені такі цінності як «активне діяльне життя» і «сміливість у відстоюванні своєї думки, поглядів», оскільки досягнення матеріально забезпеченого життя має на увазі активність і діяльну життя. А для досягнення своїх цілей нерідко потрібно вміти відстоювати свою думку. На 4 місці опинилися такі цінності як «любов» і «ефективність у справах»: любов допомагає знайти упевненість в собі і вчить бути наполегливим у деяких випадках, а коли потрібно і вміти поступатися, любов допомагає знайти в собі сили для того, щоб чогось то досягти; ефективність у справах — це і є той самий результат, точніше показник цього результату, до якого прагнуть представники даної групи, тому ефективність і займає 4 місце серед всіх інших цінностей.

На останнє місце представники 1 групи ставлять такі цінності як «творчість» і «щастя інших», а також «шляхетність» і «раціоналізм». Ці цінності є найменш важливими для представників даної групи, оскільки ні щастя інших людей, ні творчість не допоможуть їм досягти своїх цілей, а саме матеріально забезпеченого життя. Вихованість і раціоналізм також стоять на останньому місці, тому що ці цінності студенти, які входять до 1 групи, не вважають обов’язковими для досягнення своїх цілей. Ці показники свідчать про те, що студенти, які демонструють високий рівень готовності до фінансового самозабезпечення, прагнуть заробляти якомога більше грошей і досягти рівня матеріально забезпеченого життя. Для того, щоб вони могли досягти цього їм необхідна підтримка друзів і коханої людини, уміння відстоювати свою точку зору і йти до своєї мети через всі перешкоди і труднощі. Старанність та ефективність у справах представники 1 групи оцінюють як необхідні і важливі у своєму житті.

У 2 групі за результатами проведення методики «Ціннісні орієнтації» вийшла наступна ієрархія життєвих цінностей.

На 1 місце представники 2 групи ставлять «наявність хороших і вірних друзів» і «акуратність». Це свідчить про те, що для представників даної групи найбільш важливим є міжособистісне спілкування, ніж можливість заробляти гроші. Акуратність вважається суспільством необхідної для спілкування, тому представники 2 групи, також вважають її необхідною в своєму житті.

На 2 місце були поставлені такі цінності як «любов» і «освіченість», тому що крім дружнього спілкування представникам 2 групи необхідно ще й суспільство коханої людини, а також тому, що в нашому суспільстві прийнято вважати любов невід'ємною частиною щасливого людського життя. Освіченість також важлива для життя в нашому суспільстві, тому, як і любов, вважається представниками цієї групи, важливим аспектом людського життя. «Здоров'я» і «життєрадісність» займають 3 місце в ієрархії цінностей, оскільки для людини важливо відчувати себе здоровим, а життєрадісність допомагає переживати життєві труднощі з легкістю. 4 місце зайняли такі цінності, як «життєва мудрість» і «вихованість». Ці цінності необхідні представникам 2 групи, так як життєва мудрість і вихованість допомагають у вирішенні життєвих проблем і в спілкуванні з людьми, а спілкування з людьми є важливим для представників 2 групи. Останнє місце в ієрархії життєвих цінностей займають такі цінності, як «краса природи і мистецтва» і «громадське визнання», а також «чесність» і «терпимість». Це свідчить про небажання студентів бути схожими на інших людей, небажання здатися залежними від громадської думки, а так як чесність і терпимість є соціально схвалюваним якостями, вони також ставляться на останні місця в ієрархії цінностей. Ці результати говорять про те, що для представників 2 групи важливим є спілкування в будь-якому прояві, і все, що необхідно для цього спілкування: освіченість, життєрадісність, вихованість, акуратність. Але при цьому, виявляється небажання залежати від громадської думки, тому цінності терпимість і чесність були поставлені на останні місця.

Таблиця5 Середньостатистичні дані ієрархії ціннісних орієнтацій (Список А)

Таблиця 6 Середньостатистичні дані ієрархії ціннісних орієнтацій (Список Б)

2.4.4 Аналіз результатів за проективною методикою " Казка про студента, який сам себе утримував"

Аналізуючи результати методики «казка», ми виділили 3 основних напрямки, за якими студента описували ставлення до роботи.

1 напрямок — це «робота як спосіб заробити гроші»: студенти описують роботу, як спосіб досягнення чогось, або здатність ставити цілі і досягати їх: «Усі студенти хочуть добре жити і ні в чому собі не відмовляти, тому майже всі йдуть працювати» ," Заробляти гроші Буратіно навчився з дитинства, коли продав абетку, тому виріс неосвідченим, але багатим!", «Прийшов одного разу студент і сказав, беріть мене на роботу, все можу. І взяли його на роботу», «До закінчення навчання студент зрозумів одне: сподіватися тільки на себе, працювати, йти до своєї мети», «І тоді він вирішив, що буде добре вчитися і отримувати стипендію, потім він зрозумів, що стипендії мало і пішов на роботу. Тепер він сам заробляє собі на одяг, продукти, розваги і іноді допомагає батькам.», «Працював студент і вантажником, і охоронцем, але платили мало. Але це його влаштовувало, тому що це були його гроші, які він заробляв своєю працею», «Але потім студент вирішив, що він повинен допомагати своїм батькам. І став допомагати їм. І собі теж» .

2 напрямок — це «робота як спосіб самовдосконалення і розвитку самостійності», тобто студенти описували роботу, як можливість стати самостійними, незалежними, впевненими в собі і т.д.: «Будеш працювати і тоді зможеш стати Людиною з великої букви», «Одного разу студент зрозумів, що пора випробувати свої сили і піти працювати. Пішов. І зрозумів, що краще самому заробляти гроші. І став він самостійним і впевненим у собі, що допомогло йому досягти в житті всього», «Студент-Колобок зрозумів, що від його катання туди-сюди толку мало. І вирішив він піти працювати, щоб приносити користь і собі, і людям», «Студент пішов працювати і став самостійним, незалежним. Став дорослим чоловіком» .

3 напрям — це «робота як вимушений захід»: студенти описували роботу, як необхідність, «життя змусило», тощо.: «Одного разу у Аркадія закінчилися гроші. Через деякий час він став розсудливим і пішов, і знайшов роботу «, «Закінчилися у студента гроші. Він узяв у борг. А віддавати нічим було. Довелося йти працювати», «Жив студент, у якого відібрали стипендію. Жити стало не на що. Змусив він себе піти і знайти роботу», «Жив студент бідний, як бомж. Голодуючий тижнями. Вирішив заробити грошей і пішов здавати книги і зошити.», «Студент — істота бідне. Тому він повинен працювати. Ось він і працює. Часто на шкоду навчанню» .

У 1 групі робота розглядається як спосіб заробляння грошей, тобто студенти розглядають роботу як можливість досягти своїх цілей. Це говорить про те, що вони вважають за краще ставити перед собою цілі і йти до їх досягнення, а не чекати поки все зробиться само собою. Вони виявляють свою активність і цілеспрямованість. Вони прагнуть досягти чогось у житті, що й виявляється в казках, в яких студент іде працювати, щоб стати багатим, щоб чогось досягти, який ставить свої цілі, незважаючи на інших.

У 2 групі робота розглядається в більшості казок як вимушений захід. Це свідчення того, що студенти цієї групи йдуть працювати не тому, що їм хочеться досягти чогось, а тому що їм це вкрай необхідно, тому ставлення до роботи гірше, ніж у представників 1 групи, часті зміни місця роботи і незадоволеність результатами роботи. Робота не приносить задоволення представникам цієї групи, особливо коли вона втомлює. Вони не прагнуть пережити труднощі в роботі і тому або часто міняють її, або взагалі перестають працювати.

Такі розбіжності можуть бути пов’язані з тим, що студенти по різному ставляться до життя, по різному ставляться до відповідальності: представники 1 групи не бояться брати на себе відповідальність за своє життя і самі направляють її у бажане русло. А представники 2 групи, не хочуть самостійно відповідати за своє життя, вони вважають за краще перекладати відповідальність на когось іншого: на батьків, на бабусь і дідусів, на своїх супутників життя.

2.4.5 Аналіз результатів за методикою " Особистісний диференціал"

Проведення методики «Особистісний диференціал» дало наступні результати.

У 1 групі за шкалою «оцінка» вийшли високі результати (середнє арифметичне значення = 13,6), що свідчить про те, що всі представники 1 групи приймають себе такими, якими вони є, приймають в собі всі свої якості. Показник сили знаходиться на високому рівні (середнє арифметичне значення = 12,6), що говорить про те, що всі представники 1 групи впевнені в собі, схильні покладатися на свої сили у важких ситуаціях. Показник активності знаходиться на середньому рівні (середнє арифметичне значення = 9,4), що є свідченням того, що всі представники 1 групи є активними, енергійними, товариськими й емоційно відгукаються на ситуацію. Це показники говорять про те, що студенти, які входять до 1 групу оцінюють себе досить високо, вони вважають, що вони впевнені в собі, схильні покладатися тільки на себе у важких ситуаціях, що вони активні й енергійні. Саме ці характеристики допомагають їм працювати і прагнути до матеріально забезпеченого життя.

У 2 групі показники оцінки знаходяться на середньому рівні (середнє арифметичне значення = 10,6), що говорить про те, що представники цієї групи тільки лише частково приймають себе такими, якими вони є і лише частково визнають себе носіями позитивних, соціально прийнятних характеристик. Показники сили знаходяться на низькому рівні (середнє арифметичне значення = -0,45). Ці показники свідчать про недостатній самоконтролі, нездатності триматися прийнятої лінії поведінки і залежно від зовнішніх обставин і оцінок. Показники активності також низькі (середнє арифметичне значення = 2,8). Це є показником того, що представники другої групи інтровертірованнимі, проявляють певну пасивність і спокійні емоційні реакції.