Огляд. 
Композиційна форма кіноплівки

Як стало зрозуміло з вступу, мода поширюється на все, що оточує сучасну людину. У тому числі це стосується технологій і механізмів. Годинники, комп’ютери, мобільні телефони розробники оформляють відповідно до моди. Дизайнери одягу та взуття теж беруть щось вiд технологій та трансформують певними способами у свої моделі, створюючи колекції.

Я вирішила використати у своїй колекції використати теж деяку трансформацію, а саме, використавши кіноплівка, створити туфлі ремінцевого типу.

Кіноплівка — це світлочутлива плівка для кінознімання та друкування кінофільмів. Різновид фотоплівки. Виготовляється у вигляді стрічки з перфорацією по краях. Випускається шириною 8, 16, 35 і 70 мм. Кіноплівка може бути кольоровою і чорно-білою, негативною і позитивною. На кіноплівках шириною 35 і 70 мм перфорація зроблена з обох сторін, на кіноплівці шириною 8 мм — з одного, а на кіноплівках шириною 16 мм — як з одного, так і з двох сторін.

Слова «плівка» і «фільм» по-англійськи звучать однаково, але відкрили плівку для фотографії: кіно ще не існувало. І плівка ця на нинішню зовсім не схожа: вона з паперу.

Папір, як відомо, матеріал непрозорий, і, щоб вона була схожа на скло, її промаслюється, покривали воском — так що тільки не робили, поки не знайшли більш підходящу основу, яка називається целулоїд.

Хто винайшов таку дивовижну плівку у науковому світі з цього приводу досі немає єдиної думки.

Одні стверджують, що целулоїд відкрив англійський хімік Олександр Паркер. Це він шляхом складних дослідів отримав в 1856 році пластичну масу з камфори, тобто застиглої смоли, і целюлози, тобто деревини. Однак для чого ця речовина можна використовувати, Паркер не уявляв.

Інші ж вважають, що на перше місце треба поставити американців братів Хайт, хоча їх відкриття було зроблено на п’ять років пізніше. Зате вони передбачили, в якій області целулоїд знадобиться.

Треті вважають, що мало винайти щось, необхідно про свою знахідку заявити усьому світові та отримати відповідне свідоцтво, патент. До числа таких слід віднести двох американців: священика Ганнібала Гудвіна і вченого Джона Корбутта.

Правда, з великих листів целулоїду треба було вирізати вузькі смужки для плівки. І тільки засновник відомої американської фірми «Кодак» Джордж Істмен разом з Вільямом Уелкер зуміли, нарешті, досягти досконалості, створивши так звану роликову плівку — її можна було намотувати на котушку.

Ця важлива знахідка у великій пригоді для нового фотоапарата, простого і зручного в зверненні.

Завдяки зусиллям Истмена, в Америці виникає безліч фабрик, де роблять дешеві фотокамери, а на рекламних щитах з’являється привабливий гасло: «Натисніть кнопку, ми зробимо інше!» Цю рекламу теж придумав Істмен, давши потужний поштовх для масового поширення фотографії.

Потім комусь із винахідників прийшла в голову нова ідея — пробити по краях гнучкої стрічки маленькі дірочки, щоб, чіпляючись за них, можна було її пересувати. Ці отвори згодом стали називати перфорацією. Так, крок за кроком людство все більше наближалася до кінематографа.

Вперше спробував «оживити» фотографію французький оптик Дюбоськ. Це було в 1851 році.

Виробництво рухомих фотографій зводилося до отримання послідовних поз. Ось в чому полягав цей процес.

Щоб оживити картину «Дама, що шиє голкою», просили швачку завмерти в той момент, коли рука її наближалася до роботи. Її фотографували в цій позі, потім робили знімки, коли вона втикала голку в тканину, коли протягував нитку, коли знову торкалася рукою до своєї роботи. Таким чином, отримували серію послідовних поз, проектуючи яку можна було відтворити рух. Однак спосіб цей неминуче призводив до неточного зображенню.

Зараз же вчені розробили набагато простiшi методи фотографування i знімання відео та фiльмiв. На даний момент ми отримуємо фільми з фантастично-реальним зображенням, що надихають багато людей на створення речей для людства, у тому числі й дизайнерів.

Так i мене надихнув фільм жанру нуар «Місто грiхiв» на створення своєї колекції. А за основу композиційної форми я взяла кіноплівку, бо саме її зображення у мене асоціюється з фільмами (ілюстр.1).

Ілюстр. 1.1.

З дизайнерів, що використали цей матеріал натхнення, я знайшла колекцію взуття знаменитого дизайнера Шарлотти Олімпії, яка теж використала кіноплівки для своєї колекції (ілюстр.2).

Ілюстр. 1.2.