Професійне самовизначення старшокласників (порівняльній аналіз)

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського Факультет права та гуманітарних наук Кафедра соціально-політичних наук

Курсова робота

Професійне самовизначення старшокласників (порівняльній аналіз)

студентки ІІІ курсу групи Пс-08−1

Гриценко Т. М.

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент Білоус Р.М.

Кременчук 2011

ЗМІСТ ВСТУП Розділ 1. АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ

1.1 Професійне самовизначення як психологічна проблема

1.2 Теоретичні засади професійного самовизначення в юнацькому віці

ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ Розділ 2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

2.1 Огляд і обгрунтування вибору методик

2.2 Методика «Опитувальник для визначення типу особистості» (за Д. Голландом)

2.3 Методика «Визначення формули професії» (за М.С. Пряжніковим) ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ Розділ 3. ХІД І РЕЗУЛЬТАТИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

3.1 Організація емпіричного дослідження

3.2 Порівняльний аналіз вибору професії сучасними старшокласниками ВИСНОВКИ ДО 3 РОЗДІЛУ ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

Вступ

Існування проблеми професійного самовизначення пов’язане із протиріччям між системою зовнішніх стимулів, що характеризують практику роботи шкіл, і системою реально діючих мотивів старшокласників. Проблема формування мотиваційної сфери старшокласників не в тому, що вони формально опанували моральними цінностями, які склалися в суспільстві, нормами і правилами поведінки, а в усвідомленні цих вимог, норм і правил, утворенні на їх основі індивідуальних переконань, що забезпечує соціальну активність, діяльнісну позицію кожного школяра стосовно свого майбутнього. Тобто, тільки наявність сформованої потреби в оволодінні конкретною предметною діяльністю конкретним видом праці робить вибір професії мотивованим і утворює механізм свідомого вибору професії.

Професійне самовизначення найчастіше визначається як вибір людиною напряму і змісту свого подальшого розвитку, сфери та засобів реалізації індивідуальних якостей і здібностей, соціального середовища для втілення своєї життєвої мети та моральних цінностей; це — цілісний, інтегративний процес, у якому реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення.

На професійне самовизначення особистості впливають соціально — економічні умови, міжособистісні взаємини, вікові особливості, ситуативні чинники, але провідне значення в професійному самовизначенні належить самій особистості, її активності, відповідальності за своє становлення. Професійне самовизначення є важливим чинником самореалізації особистості в конкретній професії та і в культурі взагалі. Постійний пошук свого місця у світі професій дозволяє особистості знайти сферу діяльності для повної самореалізації.

Сутністю професійного самовизначення є самостійне й усвідомлене знаходження смислів виконуваної роботи та всієї життєдіяльності в конкретній культурно — історичній (соціально — економічної) ситуації.

Професійне самовизначення не зводиться до одномоментного акту вибору професії і не закінчується із завершенням професійної підготовки за обраною спеціальністю. Професійне самовизначення здійснюється впродовж всього професійного життя: особистість постійно рефлексує, переосмислює своє професійне буття і самоутверджується в професії.

Професійне самовизначення як самостійне і незалежне визначення життєвої перспективи та вибір майбутньої професії є найголовнішим завданням розвитку в ранньому юнацтві, а тому надзвичайно актуальним для досліджень.

Теоретичною основою роботи виступили розроблені у психології положення:

— про єдність свідомості і діяльності (К. А. Абульханова-Славська, С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв);

— про активність і багато вимірність особистості (А. Г. Асмолов, Л. І. Божович, О. М. Леонтьєв, В. А. Петровський, К. К. Платонов);

— про мотиваційну сферу особистості як спонукаючу основу людської активності (Л. І. Божович, Д. Б. Ельконін, О. М. Леонтьєв, М. І. Алексеєва, В. Дусавицький, Л. С. Славіна);

— про ціннісні орієнтації як важливий компонент спрямованості особистості (О. Г. Дробницький);

— про професійне самовизначення особистості (Є. О. Клімов, Б. О. Федоришин, П. І. Шавір, В. Ф. Моргун та інші).

Об'єкт дослідження — особистісне становлення молоді.

Предмет дослідження — професійне самовизначення старшокласників.

Метою курсової роботи є порівняльний аналіз професійного самовизначення сучасних старшокласників.

У відповідності з означеною метою в роботі ставляться такі теоретичні, методичні та емпіричні задачі дослідження:

здійснити теоретичний аналіз проблеми дослідження професійного самовизначення сучасних старшокласників;

обрати методики дослідження вибору професії учнями старшого шкільного віку;

проаналізувати динаміку вибору професії учнями старших класів.

Поставлені задачі зумовили структуру нашої роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел, Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були представлені на V Всеукраїнській науково — практичній конференції «Актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання населення» 24 листопада 2011 року.

Розділ 1

Аналіз психологічних особливостей професійного самовизначення

1.1 Професійне самовизначення як психологічна проблема професійне самовизначення старшокласник У сучасному світі економічні і соціальні зміни, що відбуваються в державі та соціумі, пред’являють підвищені вимоги до мобільності та адаптивності поведінки людини, її особистої відповідальності за свою професійну кар'єру, що актуалізує проблему професійного самовизначення. «Рішення завдань побудови демократичного, громадянського суспільства та соціальної держави пов’язане з підвищенням ролі людського фактора. Тому розробка проблеми вибору професії та професійного становлення особистості має важливе теоретичне і методологічне значення для вирішення завдань суспільної практики.

Проблема професійного самовизначення особистості в фаховій літературі є однією з широко досліджуваних. У роботах різних дослідників цей термін часто ототожнюється з такими поняттями, як «професійне зростання» (Л. І. Божович, Є. А. Клімов, О. О. Міненко, Ю. П. Поваренков, М. С. Пряжніков та інші), «професійна самореалізація» (К. Роджерс, Д. Сьюпер та інші), «професійна ідентифікація» (К. О. Абульханова-Славська, Л. М. Каллен, Ю. П. Поваренков, П. А. Шавір, та інші), «професіоналізація» (І. П. Андрійчук, А. К. Маркова, Л. М. Мітіна, В. П. Панок, Н. І. Пов’якель, Л. І. Уманець, Н. В. Чапелєва, та інші).

Дослідження з проблеми професійного самовизначення можна об'єднати в два підходи. Представники першого підходу — радянські вчені (Л. І. Божович, М. Р. Гінзбург, О. П. Мешковська), вважають професійне самовизначення особистості одномоментним актом вибору професії, який завершується зі вступом індивіда до професійного навчального закладу, або працевлаштування. На думку представників другого підходу (І. П. Андрійчук, Л. В. Долинська, Є. О. Клімов, В. П. Панок, М. С. Пряжніков, М. Ф. Шевченко), професійне самовизначення являє собою тривалий процес самореалізації професіоналом в обраній спеціальності.

Самовизначення особистості у сучасній психології розуміється як активне визначення людиною свого місця у системі суспільних відношень. Важливо розглядати особистісне і професійне самовизначення під час вибору старшокласниками життєвого шляху. Особистісне самовизначення являє собою вибір життєвої позиції, визначення перспектив у діяльності та сімейних планах, а також перехід від однозначної ролі учня до соціально диференційованих ролей. Адже від особистісного самовизначення залежить і професійне. Для уточнення поняття професійного самовизначення необхідно розкрити термін професія в різних аспектах. Професія — це рід трудової діяльності, що вимагає визначеної підготовки і є звичайно джерелом матеріального забезпечення існування людини. Професія також характеризується як система знань, умінь і навичок, властивій визначеній людині.

Розпочинається професійне самовизначення з етапу первинного вибору професії, для якого характерні мало диференційовані уявлення про світ професій, ситуативне бачення внутрішніх ресурсів, необхідних для даного роду професій, нестійкість професійних намірів. Цей етап характерний для учнів молодшого шкільного віку, коли ще не виникає питань про зміст професії, умови роботи тощо. Іноді на цій стадії затримуються і підлітки. Наступним є етап професійного самовизначення (старший шкільний вік), на якому виникають і формуються професійні наміри, відбувається первинне орієнтування в різних сферах праці. Професійне навчання як освоєння обраної професії здійснюється лише після одержання шкільної освіти. Самореалізація в праці (часткова або повна) пов’язана з виконанням або невиконанням очікувань, пов’язаних із професійною працею.

Суттєвим є уточнення поняття професійного самовизначення, неоднозначність підходів до з’ясування якого була зумовлена домінуючими у певний період особливостями соціально-економічного розвитку суспільства [18, с. 48]. Його трактували як: мережу завдань, що їх ставить суспільство перед особистістю — соціологічний підхід; процес поетапного прийняття рішень, шляхом яких особистість формує баланс між власними можливостями та об'єктивними вимогами системи розподілу праці у суспільстві - соціально-психологічний підхід; процес формування індивідуального стилю життя, невід'ємною часткою якого є професійна діяльність — диференційовано-психологічний підхід, згідно з яким професійне самовизначення особистості розглядається як поступове формування готовності індивіда до усвідомленої та самостійної побудови, коригування та реалізації перспектив власного професійного розвитку, знаходження особистісно значущого сенсу у конкретній професійній діяльності [19, с. 65].

Поняття «професійне самовизначення» і «вибір професії» детально розглянуто Н.В. Самоукіною, яка визначає професійне самовизначення як тривалий процес побудови внутрішнього суб'єктивного плану на відміну від вибору професії, що стосується поведінки людини. Таким чином, якщо вибір професії - це прийняття молодою людиною рішення стосовно отримання соціально значущого результату, то професійне самовизначення — це пошук «своєї» професії і «себе в професії», власної професійної ролі в ній, визначення для себе професійних перспектив та їх досягнення. Суттєвим для подальшого дослідження формування професійних намірів є характеристика динаміки професійного самовизначення як процесу пошуку професії, яка відповідає схильностям і здібностям молодої людини.

Феномен професійного самовизначення має розглядатися комплексно, як цілеспрямована активність індивіда для більш повної реалізації своїх здібностей, можливостей у конкретному виді професійної діяльності з усвідомленням ним вимог обраної професії, міри власної придатності та перспектив власного професійного зростання додає О.М. Гріньова [22, с. 17].

Професійне самовизначення О.І. Вітковська розуміє як цілісний, інтегративний процес, у якому основні життєві цінності людини реалізуються, конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення [23, с. 9].

В процесі самовизначення виділяють три основні етапи: самопізнання, самовиховання, власне самовизначення, які завершуються формуванням позитивного ставлення до себе як до суб'єкта професійної діяльності. Тому свідомий вибір професії слід вважати показником сформованості професійного самовизначення [24, с. 209].

Основа знань у загальному плані для свідомого вибору професії відома: знання про світ професій, про самого себе, про кадрові потреби держави. Проте, об'єктивна оцінка учнями власних психофізіологічних властивостей є складною проблемою у зв’язку з відсутністю відповідних психологічних знань, необхідних для самоорієнтації, невміння оцінювати власні якості з точки зору їх відповідності вимогам конкретної професії. А саме реалістичність перспективи майбутнього у людини є базовою умовою її позитивного впливу на поточну поведінку [25, с. 28].

Отже, професійне самовизначення — це складне особистісне утворення, яке проявляється у самореалізації особистості в професійній діяльності в результаті найбільш повного використання нею власних здібностей й індивідуально-психофізіологічних можливостей із врахуванням вікових особливостей розвитку, це пошук «своєї» професії і «себе в професії», власної професійної ролі в ній, визначення для себе професійних перспектив та їх досягнення. що й буде розглянуто у наступному підрозділі.

1.2 Теоретичні засади професійного самовизначення в юнацькому віці

Складовою професійно-обумовленої структури особистості є професійно-значущі психофізіологічні властивості, розвиток яких відбувається в процесі засвоєння діяльності. Вибір професії залежить від доступності та посильності навчальних завдань, поставлених перед учнями, і від уміння вчителя так організувати процес навчання, щоб охопити ним усіх учнів класу. Однією із причин нестійкості вибору професії у цьому віці є передусім неусвідомленість дітей, зумовлена як недосконалими методиками навчання, так і рівнем їхньої готовності до навчальної діяльності, нездатністю перебороти труднощі [9, с. 7].

Суттєвими для нашого дослідження є вікові етапи професійного самовизначення. Як зазначає Б. С. Волков, професійне самовизначення починається у ранньому віці в іграх дітей і поступово досягає свого реального завершення у юності і молодості [26, с. 256].

Дитина дошкільного віку приймає на себе професійні ролі: лікаря, продавця, шофера та ін. Діти відтворюють працю дорослих, набувають уявлення про значимість праці. Саме трудова діяльність дітей дошкільного віку, яка пов’язана з професійними іграми, є засобом розвитку особистості.

Підлітки до професій відносяться вибірково. Вони не співвідносять свої мрії з практичною діяльністю. Це вік — мрій і фантазій. Діти уявляють себе мандрівниками, банкірами, капітанами та ін. Хлопчики, переважно, орієнтуються на мужні професії, дівчата — підлітки уявляють себе моделями, співачками та ін. Орієнтація на романтичні професії відбувається під впливом засобів масової інформації. На цьому етапі формування мотивації професії діти ще не співвідносять свої особистісні дані з вимогами обраної професії, але все більше уваги приділяють реальним обставинам.

Якщо професійні мотиви підлітків розпливчасті, аморфні, мають характер мрії, то в юності людина стає перед необхідністю професійного самовизначення. Романтичні уявлення у дійсності реалізувати неможливо, виникає рефлективний самоаналіз: пошуки власного Я, застосування власних здібностей у подальшому житті. Професійна мотивація різноманітна, залежить від:

а) інтересів людини, яка обирає майбутню професію. Цікаво — нецікаво. Наприклад, «Я люблю читати історичні романи. Стану істориком». Тобто є предмет роздумів і кінцевий результат. Але співвідношення з тим, де працювати і як працювати, — немає. Немає ні плану дії, ні способу досягнення. Але інтереси оптанта (людини, яка обирає професію) стимулюють його до більш глибокого вивчення історії. Учбові предмети в цей період підрозділяються на важливі, необхідні і неважливі;

б) мотивація вибору професії з точки зору здібностей. «Я добре розумію математику — мабуть я стану математиком». Тут треба мати на увазі, що задатки здібностей багатопланові. Навіть великі люди знаходили себе не одразу. Виявлення здібностей оптанта підкріплює його інтерес до вибору професії.

в) вибір професії з точки зору системи цінностей: хочу допомагати людям, тому стану лікарем. На цьому етапі молода людина обговорює із професіоналами цінності тієї чи іншої професії.

Практичне прийняття рішення включає в себе наступні компоненти: визначення рівня кваліфікації майбутньої праці, обсяг і строки підготовки до неї; вибір спеціальності [6, с. 65].

Послідовність цих виборів може бути різною. Спочатку можна визначити сферу діяльності, наприклад, зайняття медициною, а потім рівень кваліфікації - лікар, фельдшер чи медсестра. Може бути і навпаки — спочатку вступити до ВНЗ. Як показує практика, такій підхід є розповсюдженим.

Саме ж професійне самовизначення слід розглядати у єдності трьох суб'єктивно-особистісних форм життєдіяльності людини: вибір трудового простору для прикладення особистістю ресурсів трудової активності; вибір професії; реалізація змісту трудової діяльності.

Розглянемо фактори впливу на професійне самовизначення, а саме: соціальне і матеріальне становище сім'ї; рівень освіти батьків; випадкові фактори захоплень.

Професійне самовизначення у ранньому віці пов’язане з несприятливими сімейними умовами; з низькою успішністю у школі, недостатньо усвідомленим вибором спеціальності. Останнє відбувається тоді, коли молода людина звертає увагу тільки на зміст і зовнішній престиж професії без розгляду інших факторів. Так, наприклад, при виборі професії геолога, її романтичності, не враховуються інші аспекти: труднощі експедицій, їх частота, відрив від дому і близьких. Чим молодше вік оптанта, тим більш вірогідно, що це вибір не самостійний, а зроблений за підказкою [12, с. 86].

Професії поділяються тільки на «добрі» (де все добре) і «погані» (де все погано) тільки тоді, коли вони не є ще усвідомленими. Звісно, змістовний аналіз професії не проводиться. Затягування, відкладання самовизначеності пов’язане з відсутністю сталих інтересів або незрілістю особистості.

Як ми уже говорили раніше, на вибір професії оптантом впливає сім'я. Сім'я, як правило, зацікавлена у професійному визначенні своїх дітей. Це виявляється в розмовах про проблеми роботи, відвідуванні робочого місця батьків, обговорюються зовнішні атрибути тієї чи іншої професії.

Сам характер дитячо-батьківських відносин впливає на професійне становлення людини. Авторитарні батьки можуть не звертати уваги на інтереси дитини. Вони самі визначають, що дитині, на їх погляд потрібно, з якими вміннями їй буде легше жити. Іноді батьки вибирають для дитини ту спеціальність, яку вони самі хотіли б одержати. Авторитарні батьки можуть і принижувати здібності підлітка, встановлюючи межу його прагненням. У таких ситуаціях одні діти можуть активно виразити свій протест, інші мовчазно приймають настанову батьків. Тільки соціально зріла особистість може усвідомлено зробити свій вибір. Соціальну зрілість пов’язують із засвоєнням людиною системи цінностей, норм, настанов. Цінності - це ідеї, ідеали, цілі, до яких прагне людина і суспільство. Існують загальноприйняті цінності, такі як любов, престиж, повага, знання, гроші, здоров’я тощо; внутрішньо-групові цінності - політичні, релігійні тощо; індивідуальні. Цінності об'єднуються у систему, котра змінюється з віком та обставинами життя. Система цінностей віддзеркалює суттєві цінності, ідеї й ідеали епохи. Дослідниками (Е.Б. Ширяєв, 1987 р.) встановлено, що в 30−50 рр. на першому місці знаходилися романтика та працелюбство. У 70−80-ті рр. перші місце зайняли практичність і наполегливість. Є.В. Васіна у 2000 році з’ясувала, що у 1988;1990 роки відбулися зміни в ціннісних орієнтаціях молоді у бік індивідуально людського існування, за рахунок орієнтацій, спрямованих на широку людську спільність.

Отже, професійне самовизначення — це складне особистісне утворення, яке проявляється у самореалізації особистості в професійній діяльності. Професійне самовизначення, як самостійне й незалежне визначення життєвої перспективи й вибір майбутньої професії - найголовніше завдання розвитку раннього юнацтва.

ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ Професійне самовизначення — це складне особистісне утворення, яке проявляється у самореалізації особистості в професійній діяльності в результаті найбільш повного використання нею власних здібностей й індивідуально-психофізіологічних можливостей із врахуванням вікових особливостей розвитку, це пошук «своєї» професії і «себе в професії», власної професійної ролі в ній, визначення для себе професійних перспектив та їх досягнення.

У вітчизняній психології ранній юнацький вік визначається в межах від 14—15 років до 17—18, який співпадає з періодом навчання в старших класах загальноосвітньої школи. Завдання професійного самовизначення вирішується по закінченню школи, коли планується обрати одержання вищої освіти або безпосередньо включитись у трудову діяльність. Труднощі самовизначення посилюються сучасним періодом нашого життя, періодом соціально-економічних змін у країні. Професійне самовизначення як самостійне і незалежне визначення життєвої перспективи й вибір майбутньої професії — найголовніше завдання розвитку раннього юнацтва.

Професійна мотивація різноманітна, залежить від інтересів, здібностей і цінностей людини, яка обирає майбутню професію. Практичне прийняття рішення включає в себе наступні компоненти: визначення рівня кваліфікації майбутньої праці, обсяг і строки підготовки до неї; вибір спеціальності. Таким чином, професійне самовизначення слід розуміти як процес становлення мотиваційно-смислової домінанти суб'єкта праці у цілісному просторі життєвого шляху людини, де успішність професійної діяльності виступає критерієм успіху життя.

Розділ 2

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

2.1 Огляд і обгрунтування вибору методик У другому розділі курсової роботи дається теоретичне обґрунтування методів дослідження, пояснення щодо їх вибору, а також перелік і повний зміст використаних методик.

Як відомо, методи дослідження можуть бути різними, але на практиці частіше вони реалізуються у вигляді:

а) спостережень за школярами на уроках, де фіксується ступінь активності учнів, а також їхні відповіді;

б) бесід, що проводяться з метою виявлення внутрішніх проблем учня та його професійних намірів, при чому тут краще уникати прямих запитань;

в) анкетування, яке складається з прямих запитань, що потребують коротких і однозначних відповідей або ж мають декілька готових варіантів, і учень підкреслює ту, що найбільш йому підходить;

г) тестів.

Використання того чи іншого методу супроводжується вибором різних методик в залежності від того, що саме цікавить експериментатора і якими прийомами він буде здійснювати необхідне дослідження.

Для проведення експерименту ми обрали методи дослідження, які адаптовані до умов школи, а їх методики порівняно прості, компактні, інформативні, дають можливість залучити до експерименту велику кількість учнів.

Методологічною та теоретичною основою нашого дослідження є психологічна теорія діяльності, основні принципи вітчизняної психології: єдності свідомості та діяльності, розвитку, соціальної та діяльнісної обумовленості онтогенезу особистості. При підборі методів дослідження ми виходили з вимог вивчення психіки в діяльності та дослідження психічних явищ в розвитку.

Крім того, ми керувалися принципом об'єктивності, який полягає в застосуванні єдиних за змістом, але відмінних за формою методик для вивчення того чи іншого психічного явища. І, нарешті, у своєму дослідженні ми виходили із принципу системності, що передбачає вивчення предметів та явищ дійсності в їх суттєвих взаємозв'язках, взаємозалежностях. Цей принцип також полягає у вимозі розгляду об'єкта дослідження як цілісності, виявлення елементів його структури, взаємозв'язків, якими характеризуються особливості об'єкта, вивчення об'єкта як частини більш загальної структури і взаємовідношень між ними.

При підборі конкретних методик дослідження, ми, перш за все, намагалися, щоб вони були близькими за змістом і відмінними за формою, що забезпечувало б різнобічність дослідження, підвищило б достовірність і надійність експериментальних даних.

У нашій роботі, враховуючи специфіку теми дослідження та вік піддослідних, використано ряд методик, спрямованих на вивчення психологічних особливостей професійного самовизначення старшокласників. До них відносяться тестові методики: «Опитувальник для визначення типу особистості» (за Д. Голландом), методика «Визначення формули професії» (за М. С. Пряжніковим).

2.2 Опитувальник для визначення типу особистості (за Д. Голландом) Методика [13, с. 496] визначає ступiнь зв' язку типу особистості зi сферою професійної дiяльностi, до якої у неї є нахили. Адже люди у бiльшостi випадкiв прагнуть знайти середовище i професiю, якi дозволили б їм найкраще розкрити свої здiбностi, виразити свої iнтереси, цiнностi, орієнтації. Виходячи з цього, Д. Голланд виділяє шiсть типiв особистостi: реалiстичний, iнтелектуальний, соцiальний, конвенцiональний, дiловий, артистичний. Вiдповiдно до зазначених типiв особистості видiлено i шiсть типiв професiйного середовища з аналогiчними назвами. Не вдаючись до розгляду причин i спонукальних сил формування кожного окремого типу особистостi, Д. Голланд описує цi типи за схемою: освітні й професiйнi цiлi, кращi професiйнi ролi, здiбностi, спецiальнi обдарування, оригiнальнi досягнення, особистiсний розвиток, життевий шлях. Наведемо опис типiв особистості за Д. Голландом.

Реалiстичний тип — переважно чоловiчий, несоцiальний, емоцiйно стабiльний, оргенгований на сьогодення. Його представники займаються конкретними об'єктами та їх практичним використанням. Вiддають перевагу професiям, якi вимагають моторних навичок, спритностi, конкретності: механік, електрик, iнженер, агроном, садівник, токар, водiй, будiвельник тощо. Характерними є переважно невербальнi iнтелектуальнi здiбностi. Психомоторнi навички переважають над математичними та мовними здiбностями.

Iнтелектуальний тип — орієнтований на розумову працю, несоцiальний, аналiтичний, рацiональний, незалежний, оригінальний, Переважають теоретичнi, частково практичнi здiбностi. Роздумам про проблему надає бiльшу перевагу у порiвняннi з заняттями по реалiзацiї пов' язаних з нею рiшень. Подобаетъся вирiшувати завдання за допомогою абстрактного мислення. Iнтелектуал, надає перевагу науковим професiям: ботанiк, астроном, фiзик, математик тощо. Володіє високорозвиненими як гуманiтарними, так i математичними здiбностями.

Соцiальний тип — ставить таку мету i завдання, якi дозволяють йому встановлювати тiсний контакт із навколишнім середовищем. Має комунiкативнi вмiння й потребує соцiальних контаків. Рисами його характеру е комунiкабельнiсть (здатнiсть до спiлкування), бажання повчати й виховувати, гуманнiсть, жiночнiсть. Перевагу надає навчанню й лiкуванню, в основному — це лiкарi, вчителi, психологи. Намагаеться триматися осторонь вiд iнтелектуальних проблем. Активний, залежний, йому притаманна пристосованiсть. Проблеми вирішує, спираючись в основному на емоції, почуття та вмiння спiлкуватися, має хорошi гуманітарні, але вiдносно слабкi математичнi здiбностi.

Конвенцiональний тип — надає перевагу структурованiй дiяльностi. 3 оточуючого середовища обирає мету, завдання й цiнностi, якi формуються iз звичаїв i обумовленi станом суспiльства. У вiдповiдностi до цього його пiдхiд до проблем має стереотипний, практичний i конкретний характер. Спонтаннiсть i оригiнльнiсть йому не притаманнi. Певним чином йому притаманні ригiднiсть, консервативність i залежнiсть. Надає перевагу професiям, якi пов' язанi з канцелярією та розрахунками: машинопис, бухгалтерія, економіка. Він уміє добре спiлкуватися i має хорошi моторні навички. Водночас це слабкий органiзатор i керiвник. Його рiшення залежить вiд людей, якi його оточують.

Дiловий тип — обирає мету i завдання, які дозволяють йому виявити енергiю, оптимiзм, iмпульсивнiсть, потяг до пригод. Надає перевагу «чоловічим», керiвним ролям, у яких він може задовольнити свої потреби у домiнантностi й визнаннi. Це — керiвник, директор, репортер, дипломат, журналiст. Не подобаються заняття, пов' язанi з ручною працею, а також ті, що вимагають посидючостi, великої концентрацй уваги й iнтелектуальних зусиль. Надае перевагу вербальним завданням, якi пов' язанi з керiвним статусом i владою. Агресивний, дiловий. Його загальнi та iнтелектуальнi здiбностi посереднi, до певної мiри вищими є вербальнi здiбностi.

Артистичний тип — ухиляеться від чітко структурованих проблем та видiв дiяльностi, якi пов’язанi з великою фiзичною силою. У спiлкуваннi з оточуючими спирається на свої безпосереднi вiдчуття, емоцii, iнтуiцiю та увагу. Йому притаманна гнучкiсть, незалежнiсть рiшень. Це асоцiальний, оригiнальний тип з рисами жiночностi. Надає перевагу заняттям творчого характеру: музицi, лiтературi, живопису, фотографи тощо.

Дослідження психологічних особливостей професійного самовизначення старшокласників проводимо за раніше описаними методиками. Експеримент було проведено в грудні 2011 року. В експерименті брали участь учні 9 класу двадцятої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів м. Кременчука та учні 11 класу двадцять п’ятої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів м. Кременчука.

Методики проводились в однакових умовах для усіх учнів:

1). В позаурочний час.

2). Їх проведення відбулося у грудні 2011 року.

3). Першою проводилася методика «Опитувальник для визначення типу особистості» (за Д. Голландом), потім — методика «Визначення формули професії» (за М. С. Пряжніковим).

Ці методики проводилися за чітко зазначеними інструкціями. Час проведення усіх методик співпав з тривалістю уроку, тобто 45 хвилин.

Таким чином, обрані методики дають змогу простежити психологічні особливості професійного самовизначення старшокласників. По обраним методикам нами був вирахуваний загальний результат кількісних показників із наступним вираженням його у відсотках.

2.3 Методика «Визначення формули професії» (за М. С. Пряжніковим) Методика [13, с. 496] розроблена для самовизначення підлітків. Сама назва методики базується на «формулі професії» Є. О. Клімова (1988, 1990), що включала 4 групи характеристик професійної праці.

Методика призначена для оперативного пошуку (або уточнення) образу найбільш привабливої для підлітка професії, а також для знайомства з основними групами характеристик. Її завдання — не тільки інформувати підлітка, скільки пробудити його інтерес до світу професій і бажання взяти на себе відповідальність за вибір майбутнього, тобто активізувати підлітка, зробити активним суб'єктом. Мета та психологічний зміст: визначення найпривабливіших цілей, предметів, засобів та умов праці.

Цей опитувальник може надати суттєву допомогу у виявленні індивідуальної переваги праці.

Згідно інструкції: піддослідний повинен підкреслити найбільш значимі для нього цілі, предмети, засоби і умови праці із запропонованого переліку.

Стимульний матеріал наведений у додатку Б.

Учням роздається стимульний матеріал на окремих бланках і вони на протязі 15−20 хвилин заповнюють його. У процесі обробки ми визначаємо, що з наведеного вище переважає у піддослідних (у %).

ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ У другому розділі курсової роботи надано теоретичне обґрунтування методів дослідження, пояснено їх вибір, наведено повний зміст використаних методик. Для проведення експерименту ми обрали методи дослідження, які адаптовані до умов школи, а їх методики порівняно прості, компактні, інформативні, дають можливість залучити до експерименту велику кількість учнів.

Методологічною та теоретичною основою нашого дослідження виступила психологічна теорія діяльності, основні принципи вітчизняної психології: єдності свідомості та діяльності, розвитку, соціальної та діяльнісної обумовленості онтогенезу особистості. При підборі методів дослідження ми виходили з вимог вивчення психіки в діяльності та дослідження психічних явищ в розвитку. При підборі конкретних методик дослідження, ми, перш за все, намагалися, щоб вони були близькими за змістом і відмінними за формою, що забезпечило різнобічність дослідження, підвищило достовірність і надійність експериментальних даних.

У нашій роботі, враховуючи специфіку теми дослідження та вік піддослідних, ми використали методики, спрямовані на вивчення психологічних особливостей професійного самовизначення старшокласників: методика «Опитувальник для визначення типу особистості» (за Д. Голландом), методика «Визначення формули професії» (за М. С. Пряжніковим).

Розділ 3

ХІД І РЕЗУЛЬТАТИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

3.1 Організація емпіричного дослідження Дослідження психологічних особливостей професійного самовизначення старшокласників проводимо за раніше описаними методиками. Експеримент було проведено в грудні 2011 року. В експерименті брали участь учні 9 класу двадцятої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів м. Кременчука та учні 11 класу двадцять п’ятої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів м. Кременчука.

Методики проводились в однакових умовах для усіх учнів:

1). В позаурочний час.

2). Їх проведення відбулося у грудні 2011 року.

3). Першою проводилася методика «Опитувальник для визначення типу особистості» (за Д. Голландом), потім — методика «Визначення формули професії» (за М. С. Пряжніковим).

Ці методики проводилися за чітко зазначеними інструкціями. Час проведення усіх методик співпав з тривалістю уроку, тобто 45 хвилин.

Таким чином, обрані методики дають змогу простежити психологічні особливості професійного самовизначення старшокласників. По обраним методикам нами був вирахуваний загальний результат кількісних показників з наступним вираженням його у відсотках.

3.2 Порівняльний аналіз вибору професії сучасними старшокласниками Розглянемо професійний вибір учнів 9−11 класів за допомогою методик «Опитувальник для визначення типу особистості» (за Д. Голландом) та «Визначення формули професії» (за М. С. Пряжніковим).

Результати проведеної методики «Опитувальник для визначення типу особистості» (за Д. Голландом) (додаток А) містяться у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Порівняльна характеристика типів особистості учнів 9−11 класу

Отже, як бачимо з таблиці 3.1, типи особистості 9-го та 11-го класу мають значні відмінності. Розглянемо їх детальніше за допомогою діаграми, побудованої для учнів 9 класу двадцятої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів м. Кременчука та учнів 11 класу двадцять п’ятої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів м. Кременчука згідно пунктам вибору даної методики.

Рис. 3.1. Порівняльна характеристика типів особистості 9 -11 класів Проаналізуємо типи особистості учнів 9−11 класів (див. рис. 2.1). По вертикалі діаграми — кількісна вираженість типів особистості у відсотках, по горизонталі - назви типів особистості (за Д. Голландом): 1 — реалiстичний, 2 — інтелектуальний, 3 — соцiальний, 4 — конвенцiональний, 5 — дiловий, 6 — артистичний. Зазначимо, що діловий тип особистості властивий учням як 9, так і 11 класів (26,40%). Саме цей тип обирає мету i завдання, які дозволяють йому виявити енергiю, оптимiзм, iмпульсивнiсть, потяг до пригод. У 9-го класу переважає інтелектуальний тип особистості (23,10%), орієнтований на розумову працю та артистичний тип особистості (23,10%), який ухиляється від чітко структурованих проблем та видiв дiяльностi, що пов’язанi з великою фiзичною силою. А у 11 класу домінує соціальний тип особистості (23.10%), що ставить таку мету i завдання, якi дозволяють йому встановлювати тiсний контакт із навколишнім середовищем. Несподівано незначним є відсоток реалістичного типу особистості (6,60%) — переважно чоловiчий, несоцiальний, емоцiйно стабiльний, орієнтований на сьогодення та конвенціонального типу особистості (6,60%), який надає перевагу структурованiй дiяльностi.

Перейдемо до аналізу «Визначення формули професії» (за М. С. Пряжніковим). Результати обстеження наведено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Порівняльна характеристика професійних інтересів 9 -11 класів

Як бачимо з таблиці 3.2, професійні інтереси 9-го та 11-го класів відрізняються. Розглянемо їх детальніше за допомогою діаграми згідно пунктам вибору даної методики.

Рис. 3.2. Порівняльна характеристика мети праці учнів 9 -11 класів По вертикалі діаграми — кількісна вираженість у відсотках, по горизонталімета праці (за М. С. Пряжніковим): 1 — оцінювати, перевіряти, 2 — досліджувати що — небудь, робити відкриття, 3 — перевезення чого — небудь, 4 — виготовляти предмети, 5 — Вчити, виховувати, консультувати, 6 — творити, створювати нове, 7 — керувати людьми, 8 — обслуговувати кого — небудь чи що — небудь, 9 — постійно працювати над собою, «бути в формі». У 9 класі переважає досліджувати що — небудь, робити відкриття, перевезення чого — небудь (16,50%), а у 11 класі домінує оцінювати, перевіряти, досліджувати що — небудь, робити відкриття, творити, створювати нове (13,20%) Інтерес керувати людьми властивий учням як 9, так і 11 класів (23,10%). Незначним є відсоток такої мети праці, як виготовляти предмети (3,30%).

Рис. 3.3. Порівняльна характеристика предмету праці 9 -11 класів По вертикалі діаграми — кількісна вираженість у відсотках, по горизонталіпредмет праці (за М. С. Пряжніковим). 1 — технічні об'єкти, 2 — тексти, графіки, числа, 3 — економіка і політика, 4 — мистецтво, 5 — наука, 6 — рослини і мікроорганізми, 7 — тваринний світ, 8 — люди, 9 — деталі та матеріали. У 9 класі переважає економіка і політика (16,50%), а у 11 класі домінує мистецтво (19,80%). Інтерес до науки та праці з людьми властивий учням як 9, так і 11 класів (13,20%). Незначним є відсоток рослини і мікроорганізми, деталі і матеріали (3,30%).

Рис. 3.4. Порівняльна характеристика засобів праці 9 -11 класів По вертикалі діаграми — кількісна вираженість у відсотках, по горизонталізасоби праці (за М. С. Пряжніковим). 1 — ручні, 2 — механічні, 3 — атоматичні, 4 — комп’ютери, 5 — інтелект, 6 — виразні рухи, міміка, 7 — творче мислення, 8 — можливості організму та органів чуття. 9 — голос, інтонація. У 9 та 11 класу переважають у якості засобів праці комп’ютери (29,70%), і (16,50%). Решта засобів праці у 9 та 11 класах майже одинакова (див. рис. 3.4.).

Рис. 3.5. Порівняльна характеристика умов та організації праці 9 -11 класів

На основі рис. 3.5 встановимо основні відмінності інтересів організації праці учнів старших класів. По вертикалі діаграми — кількісна вираженість у відсотках, по горизонталі - засоби праці (за М. С. Пряжніковим): 1 — побутовий мікроклімат, 2 — приміщення з великою кількістю людей, 3 — роз'їзди, 4 — самостійність, 5 — відкрите повітря, 6 — екстремальні умови, 7 — особливі умови, 8 — вишукані відносини, 9 — робота вдома. У 9 класі на першому місці самостійність (16,50%), а у 11 класі на першому місці роз'їзди (19,80%). Серед умов організації праці 9 класу найменш вагомими є вишукані відносини (6,60%). У 11 класу дещо інакша картина: приміщення з великою кількістю людей (6,60%) та відкрите повітря (6,60%).

ВИСНОВКИ ДО 3 РОЗДІЛУ У результаті проведених методик «Опитувальник для визначення типу особистості» (за Д. Голландом), методика «Визначення формули професії» (за М. С. Пряжніковим) ми визначили особливості професійного самовизначення учнів 9 та 11 класів, а саме: діловий тип особистості властивий учням як 9, так і 11 класів. Саме цей тип обирає мету i завдання, які дозволяють йому виявити енергiю, оптимiзм, iмпульсивнiсть, потяг до пригод. А от у 9-го класу переважає інтелектуальний тип особистості, орієнтований на розумову працю, та артистичний тип особистості, який ухиляється від чітко структурованих проблем та видiв дiяльностi, що пов’язанi з великою фiзичною силою. У 11-го класу домінує соціальний тип особистості, що ставить таку мету та завдання, якi дозволяють йому встановлювати тiсний контакт із навколишнім середовищем.

Аналіз розподілу професійних інтересів свідчить, що основні відмінності учнів полягають у наступному: у 9-го класу характеристика мети праці переважає досліджувати що — небудь, робити відкриття, перевезення чого — небудь (16,50%), а у 11 класу домінує оцінювати, перевіряти, досліджувати що — небудь, робити відкриття, творити, створювати нове (13,20%). Керування людьми властиве учням як 9, так і 11 класів (23,10%). Незначним є відсоток щодо виготовлення предметів (3,30%). Серед предметів праці у дев’ятикласників переважає економіка та політика (16,50%), а у 11 класу — мистецтво (19,80%). Інтерес до науки та праці з людьми властивий учням як 9, так і 11 класів (13,20%). Незначним є відсоток по пункту рослини і мікроорганізми, деталі і матеріали (по 3,30%). Порівняльна характеристика засобів праці вказує на переважання комп’ютерів незалежно від віку (29,70%) і (16,50). Щодо умов та організації праці бачимо, що у 9-му класі на першому місці самостійність (16,50%), а у 11 класі - роз'їзди (19,80%).

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ Професійне самовизначення — це складне особистісне утворення, яке проявляється у самореалізації особистості в професійній діяльності в результаті найбільш повного використання нею власних здібностей й індивідуально-психофізіологічних можливостей із врахуванням вікових особливостей розвитку, це пошук «своєї» професії та «себе в професії», власної професійної ролі в ній, визначення для себе професійних перспектив та їх досягнення.

Завдання професійного самовизначення вирішується по закінченню школи, коли планується обрати одержання вищої освіти або безпосередньо включитись у трудову діяльність. Труднощі самовизначення посилюються сучасним періодом нашого життя, періодом соціально-економічних змін у країні. Професійне самовизначення як самостійне і незалежне визначення життєвої перспективи й вибір майбутньої професії — найголовніше завдання розвитку раннього юнацтва.

Професійна мотивація різноманітна, залежить від інтересів, здібностей і цінностей людини, яка обирає майбутню професію. Практичне прийняття рішення включає в себе наступні компоненти: визначення рівня кваліфікації майбутньої праці, обсяг і термін підготовки до неї, вибір спеціальності. Таким чином, професійне самовизначення слід розуміти як процес становлення мотиваційно-смислової домінанти суб'єкта праці у цілісному просторі життєвого шляху людини, де успішність професійної діяльності виступає критерієм успіху життя.

Для проведення експерименту обрано методи дослідження, адаптовані до умов школи, а їх методики порівняно прості, компактні, інформативні, дають можливість залучити до експерименту велику кількість учнів. Враховуючи специфіку теми дослідження та вік піддослідних, використано методики, спрямовані на вивчення особливостей професійного самовизначення старшокласників: «Опитувальник для визначення типу особистості» (за Д. Голландом), та «Визначення формули професії» (за М. С. Пряжніковим).

У результаті дослідження професійного самовизначення старшокласників встановлено, що діловий тип особистості домінує серед учнів 9 та 11 класів. Особистість цього типу обирає мету i завдання, які дозволяють йому в повній мірі проявити енергiю, оптимiзм, iмпульсивнiсть, потяг до пригод. У дев’ятому класі переважає інтелектуальний тип особистості, у одинадцятому — соціальний тип. На основі порівняльної характеристики умов та організації праці 9 -11 класів виявлено, що у 9-му класі перше місце посідає самостійність, а у 11 класі - роз'їзди. В умовах організації праці 9 класу найменш вагомими є вишукані відносини. У 11 класу дещо інакша картина: приміщення з великою кількістю людей та відкрите повітря.

Аналіз розподілу професійних інтересів показав, що основні відмінності учнів полягають у наступному: у 9-го класу характеристика мети праці переважає досліджувати що — небудь, робити відкриття, перевезення чого — небудь (16,50%), а у 11 класу домінує оцінювати, перевіряти, досліджувати що — небудь, робити відкриття, творити, створювати нове (13,20%). Керування людьми властиве учням як 9, так і 11 класів (23,10%). Незначним є відсоток щодо виготовлення предметів (3,30%). Серед предметів праці у дев’ятикласників переважає економіка та політика (16,50%), а у 11 класу — мистецтво (19,80%). Інтерес до науки та праці з людьми властивий учням як 9, так і 11 класів (13,20%). Незначним є відсоток по пункту рослини і мікроорганізми, деталі і матеріали (по 3,30%). Порівняльна характеристика засобів праці вказує на переважання комп’ютерів незалежно від віку (29,70%) і (16,50). Щодо умов та організації праці бачимо, що у 9-му класі на першому місці самостійність (16,50%), а у 11 класі - роз'їзди (19,80%).

Таким чином, на основі проведеного дослідження виокремимо напрямки нашої подальшої роботи: визначення професійної спрямованості старшокласників, дослідження впливу темпераменту на вибір професії, з’ясування оптимальних умов профорієнтаційної роботи у школі.

Отже, виникає необхідність у створенні більш цікавого шкільного життя, де б в однаковій мірі старшокласники могли реалізувати себе і в сфері спілкування, і в сфері, що орієнтована на самовизначення особистості, на творчий рівень навчання.

Список використаних джерел

1. Васильков В. М. Соціально-психологічні питання професійного самовизначення старшокласників у сучасних умовах // Педагогіка і психологія. — 2000. — № 3. — С. 59−66.

2. Варнавських К. Проблеми професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень // Педагогіка і психологія. — 2002. -№ 4. — С. 109−115.

3. Вітковська О. І. Психологічні умови професійного самовизначення випускників середніх шкіл у процесі профконсультації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Вітковська Оксана Ігорівна. — К., 2002. — 21 с.

4. Вітковська О.І. Професійне самовизначення як життєва проблема особистості // Педагогіка і психологія. -1999. -№ 3. — С. 171−179.

5. Уніат С., Комінко С. Вивчення професійних намірів старшокласників. Вибір професії або задача з багатьма невідомими. — Тернопіль: «Підручники і посібники», 1997. 65 с.

6. Волянюк Н. Ю. Психологічні засади професійного становлення тренеравикладача: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора психол. наук: спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / Волянюк Наталія Юріївна. — К., 2006. — 34 с.

7. Волков Б. С. Психология юності и молодості: Учебник для вузов. — М.: Трикста, 2006. — 256с.

8. Гріньова О. М. Психологічні особливості професійного самовизначення майбутніх учителів в умовах підготовки за двома спеціальностями: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Гріньова Ольга Михайлівна. — К., 2008. — 20 с.

9. Голомшток А. Е. Выбор профессии и воспитание личности школьника.- М.: Педагогика, 1979.-160 с.

10. Кондрат Е. Н. Профессиональное самоопределение подростков с антисоциальным поведеним // Педагогика. -2004. -№ 3. — С. 45−48.

11. Овчарова Р. В. Методика «Мотиви вибору професії». Справочная книга школьного психолога. — М.:"Просвещение", 1996. — 76−80.

12. Орлов Ю. М. Самопознание и самовоспитание характера / Ю. М. Орлов. — М.: Просвещение, 1987. — 222 с.

13. Пряжникова Е. Ю. Профориентация: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е. Ю. Пряжникова, Н. С. Пряжников. — М.: Академия, 2005. — 496 с.

14. Переведенцев В. И. Человек выбирает профессию / В. И. Переведенцев. — М.: Знание, 1980. — 94 с.

15. Педагогічне управління професійним самовизначенням учнівської молоді: метод. посіб. / за ред. М. П. Тименка. — К.: Ін-т проблем виховання АПН України, 2001. — 153 с.

16. Платонов К. К. Профессиональные способности и профессиональная ориентация. В кн.: Профессиональная ориентация и консультация молодежи.-К.: Рад. школа, 1966. — С.9.

17. Пономарёва Р. О. Ціннісні орієнтації старшокласників і вибір ними професії //Психологія: Респ. наук.-метод. збірник — К.: Рад. школа. Вип. 33.-1989. — С. 9−15.

18. Психологічний словник /За ред. В.І. Войтка. — К.: Вища шк., 1982. — С.96.

19. Разумникова О. М. Взаимодействие гендерных стереотипов и жизненных ценностей как факторов выбора профессии // Вопросы психологии. -2004. -№ 4. — С. 76−83.

20. Рудюк О. Психологічні особливості професійного самовизначення безробітної молоді в процесі профпереорієнтації // Соціальна психологія. -2006. -№ 5. — С. 122−127.

21. Самоукина Н. В. Психология профессиональной деятельности / Н. В. Самоукина. — 2-е изд. — СПб.: Питер, 2003. — 224 с.

22. Сторожева Г. О профессиональном самоопределении учащихся: Школьному психологу // Воспитание школьников. — 2004. -№ 10. — С. 37−44.

23. Тюхтенко Н. Мотиваційні основи професійного самовизначення молоді // Україна: аспекти праці. -1999. -№ 1. — С. 15−18.

24. Уніят С. Вибір професії, або Задача з багатьма невідомими / С. Уніят, С. Комінко. — Тернопіль: Підручники і посібники, 1997. — 87 с.

25. Чорна І. М. Психологічні особливості організації профорієнтаційної роботи в школі. — Тернопіль: ТДШ. — 1995. -76 с.

26. Юпитов А. В. Исследование ситуации профессионального самоопределения студентов // Социологические исследования. -1997. -№ 3. — С. 84−93.

27. Ярошенко В. В. Школа и профессиональное самоопределение учащихся. — К.: Рад. школа, 1983.-112 с.

28. http://spravochnikprof.narod.ru/klimov.html

Додаток А. Зразки бланків методик психодіагностики Опитувальник для визначення типу особистості (за д. Голландом)

ІНСТРУКЦІЯ Необхідно з кожної пари 84 професій вибрати тільки одну, яка Вас найбільше приваблює

(а чи б). Вибір необхідно зробити з кожної пари. На вибір рішення витрачайте не більше 15 сек.

На виконання завдання Вам дається 10−20 хвилин.

А Б

1. Інженер-технолог конструктор

2. в’язальник санітарний лікар

3. кулінар користувач ЕОМ