Профорієнтація в системі освіти

Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова.

Кафедра психології.

РЕФЕРАТ.

На тему: Профорієнтація в системі освіти.

Розробила: Каменєва Т.В.

Перевірила: Шиловцева Г. Г.

Київ.

ЗМІСТ.

ВСТУП.

1. ПРОФОРІЄНТАЦІЯ.

2. СТАДІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВИЗНАЧЕННЯ ТА НАПРЯМИ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ НА ЦИХ СТАДІЯХ.

3. СИСТЕМА ПСИХОДІАГНОСТИЧНИХ ЗАХОДІВ.

ВИСНОВОК.

ЛІТЕРАТУРА.

ДОДАТОК.

ВСТУП.

Стратегічним завданням психологічної служби в системі освіти виступає формування готовності учнів до соціального й, зокрема, професійного самовизначення. Психологічний аспект професійного самовизначення людини півязаний із установленням меж її професійної придатності. Під цим тарміном у психології розуміють вірогідні сну характеристику, яка відображає можливості конкретної людини по оволодінню певною професійною діяльністю.

Основними структурними компонентами придатності людини до конкретної професії є такі:

· громадянські якості (моральність, ставлення до суспільства), особливо важливі для педагогічної, юридичної і керівної роботи;

· професійно-трудова спрямованість особистості: ставлення до праці й професії, інтереси і схильності саме до певної діяльності;

· загальна дієздатність (фізична, розумова): активність, лисціплінованість, ініціативність, широта і глибина мислення;

· спеціальні здібності, тобто якості, необхідні саме для певних видів діяльності: абсолютний слух для скрипаля, просторове мислення для архітектора.

· Знання, навички й досвід, тобто компетентність саме у даній професійній сфері.

Така придатність людського індивіда до певного виду праці визначається методами професійної орієнтації та професійного добору.

Основну роботу по формуванню готовності учня до професійного самовизначення шкільний психолог здійснює в межах організації й проведеня профорієнтаційної діяльності з молоддю, яка передбачає й профпросвітницькі, профдіагностичні та профконсультативні заходи.

1. ПРОФОРІЄНТАЦІЯ.

Профорієнтація — це система заходів, які здійснює психолог, спрямованих на виявлення особистісних своєрідностей, інтересів і здібностей людини з метою надання їй допомоги в розумному виборі такої професії, яка найбільше відповідає її індивідуальним можливостям.

У спеціалізованих завадах професійної освіти, які готують кваліфікованих спеціалістів конкретних професій, акцент роботи освітнього психолога переноситься на діяльність професійного добору абітурієнтів з метою визначення прогнозу успішності їхньої первинної професіоналізації в межах освітньої установи. Психолог здійснює й індивідуальну професійну консультативну роботу, пов’язану з проблемами адаптації учнів до нових умов професійної освіти, з необхідністю вужчої спеціалізації учня або студента в обраній професії.

Профорієнтація виступає одним із важливих завдань психологічного супроводу професійного самовизначення учня. Вона спрямована на виявлення й розвиток його професійної придатності.

У системі професійної орієнтації прийнято виділяти такі функції:

*соціальну — зорієнтовану на передання учневі певної системи знань, норм і цінностей, які дають йому змогу в майбутньому здійснювати соціально-професійну діяльність як повноправному й повноцінному членові суспільства;

* економічну — пов’язану з необхідністю покращення якісного складу працівників, підвищення їхньої професійної активності, кваліфікації та продуктивності праці;

* психолого-педагогічну, спрямовану на виявлення, формування й врахування індивідуальних особливостей кожного, хто обирає певну професію;

* медико-фізіологічну, що передбачає врахування вимого до здоровя й окремих фізіологічних якостей, необхідних для виконання певної професійної діяльності.

2. СТАДІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВИЗНАЧЕННЯ ТА НАПРЯМИ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ НА ЦИХ СТАДІЯХ.

Автор популярної сьогодні теорії компромісу з реальністю Є.Гінзберг зазначає, що професійне самовизначення як вибір професії - це процес, що розвивається в часі, й остаточне рішення людини виникає не миттєво, а протягом певного, доволі тривалого періоду. Зокрема, він виділяє в цьому процесі три стадії:

1. Стадія фантазії триває до 11 років. У її межах дитина уявляє себе в певній професії безвідносно до реальних можливостей власного життя: здібностей, можливостей одержати кваліфіковану підготовку, роботу за спеціальністю тощо.

2. Гіпотетична стадія — від 11 до 17 років, вміщає 4 періоди. Протягом першого періоду інтересу (11−12 років) основою вибору майбутньої професії стають інтереси й схильності підлітка. У період здібностей (13−14 років) підлітки починають замислюватися над вимогами, які та чи інша професія пред’являє до здібностей людини, й порівнювати ці вимоги з власним потенціалом обдарованості. Для періоду оцінки (15−16 років) характерне намагання співвіднести особливості професії з власними ціннісними орієнтаціями й реальними можливостями. А в перехідний період (біля 17 років), який збігається з закінченням загальноосвітнього навчального закладу, відбувається перехід від гіпотетичного до реалістичного підходу у виборі професії.

3. Реалістична стадія — від 17 років і старші. У межах цієї стадії молоді люди здійснюють остаточний вибір професії. Тут виділяють період дослідження (17−18 років), спрямований на загальну орієнтацію й здобуття глибоких фундаментальних знань з обраної спеціальності, період кристалізації (19−21 рік), що характеризується звуженням діапазону вибору й визначенням основного напряму майбутньої професії, та період спеціалізації (від 21 року), в межах якого обраний фах уточнюється вибором конкретної, вужчої спеціалізації. Наприклад, студент-психолог приймає рішення стати психологом освіти.

Основними напрямами профорієнтаційної роботи психолога освіти на цих стадіях є: професійна просвіта, професійна психологічна діагностика та професійне консультування.

Професійна просвіта передбачає популяризацію серед дітей і учнівської молоді знань про психологічні, медико-психологічні, психолого-фізіологічні, соціально-психологічні та інші аспекти існуючих професій. Успіх проведення її значною мірою визначається рівнем поінформованості психолога, його педагогічними здібностями. Основними завданнями для психолога тут виступають:

· необхідність сформувати в учнів, які обирають професію, здатність здобувати й оперувати інформацією про світ професій;

· усвідомлювати ситуації вибору, враховувати умови правильного вибору.

3. СИСТЕМА ПСИХОДІАГНОСТИЧНИХ ЗАХОДІВ.

Суттєву допомогу оптантам, тобто людям, які вибирають професію, освітній психолог може надати через систему психодіагностичних заходів. У професійній орієнтації і професійному доборі психологічна діагностика покликана вивчати індивідуально-психологічні особливості як учнів шкіл, так і тих, хто вже навчається в середніх спеціальних і вищих закладах професійної освіти, з метою визначення їх профпридатності, ін тересів, здібностей та подальших професійних намірів.

Найінформативнішими психодіагностичними методиками, які доцільно застосувати в профорієнтаційній роботі, вважаються: методика вивчання схильності учнів — ДДО (диференційно-діагностичний опитувальник), «Карта інтересів», методика КОЗ (комунікативні й організаторські здібності), опитувальник Дж. Голанда. Останній є ретельно розробленим психодіагностичним засобом, який містить і класифікатор на 500 основних професій. Він базується на типологічній теорії Дж. Голанда., відповідно до якої професійний вибір людини зумовлений тим, який тип особистості в неї сформувався. На матеріалі західної культури виділено шість особистісних типів: реалістичний, дослідницький, артистичний, соціальний, підприємницький і конвенційний. Кожен із них має власні життєві пріоритети, націлений на розв’язання комплементарних життєвих проблем, прагне оточити себе певними людьми, — словом, шукає або створює відповідне до свого типу життєве середовище.

Відповідність типу особистості людини характерові професійного середовища є передумовою її професійної задоволеності й високих трудових досягнень.

Основною формою індивідуальної профорієнтаційної роботи в закладах освіти є професійне консультування. Як напрям профорієнтаційної роботи воно ставить такі цілі:

· довідково-інформаційну, що досягається через інформування особистості, яка опинилася перед необхідністю професійного самовизначення, про можливості опанувати різними професіями, про вимоги до прийому на роботу й навчання, канали працевлаштування й перспективи професійного зростання;

· діагностичну, спрямовану на дослідження особистості суб'єкта вибору професії з метою виявити відповідність його особливостей вимогам певної професійної діяльності;

· формуючу, яка передбачає корекцію вибору професії, з метою максимально наблизити інтереси й здібності оптанта до вимог компліментарного професійного середовища.

Для освітньо психолога-початківця, який вивчає нагромаджений досвід професійного консультування, корисною буде така інформація про найтиповіші з позиції психологічного аналізу ситуації професійної консультативної практики:

· Той, хто обирає професію, добре орієнтується у світі професій, уже обрав професію відповідно до своїх інтересів і здібностей, знає, як здобути обраний фах, звертається до професійного консультанта з метою підтвердити правильність власного вибору.

· Ситуація, коли той, хто обирає професію, має кілька варіантів власного професійного майбутнього та не знає, до якого навчального закладу вступити, щоб наблизити його.

· Конфліктна ситуація: професійний план молодої людини викликає або внутрішні розбіжності (недооцінка себе, але завищений рівень домагань), або зовнішні (неузгодженість вибор з позиціями батьків, учителів, інших референтних осіб).

· У того, хто обирає професію, немає професійного плану, він не впевнений у своїх можливостях, але демонструє нахили до певного вид діяльності.

· Оптант не має ані чіткого професійного план, ані схильностей до певного виду діяльності (так звана, «нульова» ситуація).

При організації консультування важливо також допомогти молодій людині усвідомити, що професія виступає для кожного не лише засобом самореалізації, а й основним джерелом її життєзабезпечення.

Існує три основні типи професій, які можна виділити за критерієм вимог, що пред’являються до працівника:

1. Професії, де кожна здорова людина може досягти суспільно прийнятної ефективності діяльності.

2. Професії, в яких далеко не кожна людина може досягти потрібної ефективності.

3. Професії, які за своєю суттю вимагають досягнення вищого ступеня майстерності. Вони висувають специфічні вимоги до індивідуальних особливостей людини (професії, що потребують таланту як абсолютної професійної придатності).

ВИСНОВОК.

З огляду на це, шлях до фахового покликання може пролягати й через інші професії, а професійне самовизначення як психологічний засіб забезпечення людському індивідові дальшого особистісного росту, оптимізації його соціальної самореалізації в умовах суспільного виробництва, що постійно змінюється, може тривати все життя.

Для практичного психолога профорієнтаційна робота починається з ознайомлення молодших школярів зі світом професій. Полягає в допомозі середній і старшій школі у визначенні майбутньої сфери діяльності. Це також проведення інформаційно-просвітницької роботи, діагностика, консультації.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Газета «Психолог».

2. Газета «Управління освітою».

3. Загальна психологія: Навч. посібник / О. Скрипченко, Л. Волинська, Огороднійчук та інші - К.: Просвіта 2005 — 464 с.

4. Пов’якель Н.І. Саморегуляція професійного мислення: психологічні механізми та передумови// Психологія на перетині тисячоліть. Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г. С. Костюка АПН України.- Гнозис, 1998.

ДОДАТОК.

Анкета вивчення професійних нахилів учнів (для 7−11класів).

1. Чи є, на твою думку, твій нахил до обраної галузі праці істинним. Чи він тимчасовий?

2. Чи відповідає вимогам професії стан твого здоров’я та фізичного розвитку?

3 Чи відповідають твій характер і моральні риси особистості особливостям обраної професії?

4.Чи дозволять твої здібності сподіватися на успішне оволодіння спеціальністю?

5.Як, на твою думку, зможе задовольнити обрана професія твої духовні потреби?

6. Чи допоможе обрана тобою професія визначити своє місце в житті?

7. Чи збігається обрана тобою професія з традиціями твоєї сім'ї, поглядами батьків, їхніми планами?

8. Наскільки важлива ця професія для суспільства, для вашого регіону.

Однією з відомих методик для визначення професійних інтересів і нахилів учнів є диференціально-діагностичний опитувальник (ДДО). Ця методика надзвичайно проста, її опрацювання потребує 25 хв.

Методика ДДО (для 7−11кл.).

Інструкція для учні. Припустимо, якщо ви звернетесь у центр зайнятості, вам запропонують на вибір 20 пар варіантів роботи. Ви повинні з кожної пари обов’язково дібрати один варіант, який би Вас влаштовував. Навіть якщо не подобаються обидва варіанти, треба вибрати один з них, який не подобається менше.

Після закінчення роботи з анкетою учні під керівництвом педагога підраховують свої відповіді в «Аркуші відповідей».

Обробка отриманих результатів. Учні підраховують кількість «+» по кожному з п’яти вертикальних рядків і проставляють відповідні суми «плюсів» нижче кожного з п’яти рядків.

Запитання дібрані в такий спосіб: у першому вертикальному рядку вони належать до професій типу «людина-природа"(П); у другому — «людинатехніка"(Т); у третьому — «людина-людина"(Л); у четвертому — «людина-знакова система"(З); в п’ятому — «людина-художній образ"(Х).

Максимальні суми «плюсів"(7, 6, 5) у позначених літерах П, Т, Л, З, Х свідчить про наявність інтересів, а можливо, й нахилів учнів до певних видів професійної діяльності. 8.

Анкета ДДО.

Припустимо, що після відповідного навчання Ви зможете виконувати будь-яку роботу. Однак, якщо вам довелося б обирати тільки з двох можливостей, чому б ви віддали перевагу?

1а. Доглядати за тваринами.

1б. Обслуговувати машини, прилади (стежити, регулювати).

2а. Допомагати хворим людям.

2б. Складати таблиці, схеми, програми для обчислювальних машин.

3а. Стежити за якістю книжкових ілюстрацій, плакатів, художніх карток, грам плівок.

3 б. Стежити за станом розвитку рослин.

4 а. Обробляти матеріали (дерево, тканину, метал, пластмасу тощо).

4б. Доводити товари до споживача (рекламувати, продавати).

5а. Обговорювати науково-популярні книжки, статті.

5б. Обговорювати художні книжки (або п'єси, концерти).

6а.Вирощувати молодняк (тварин будь-якої породи).

6б. Тренувати товаришів (або молодших) у виконанні будь-яких дій (трудових, навчальних, спортивних).

7а. Копіювати малюнки, зображення (або настроювати музичні інструменти).

7б.Управляти будь-яким вантажним (підйомним чи транспортним) засобом, підйомним краном, трактором, тепловозом тощо.

8а. Повідомляти, роз’яснювати потрібні відомості (у довідковому бюро, під час екскурсій тощо).

8б. Художньо оформлювати виставки, вітрини (чи брати участь у підготовці п'єс, концертів).

9а. Ремонтувати речі, вироби (одяг, техніку, житло).

9б. Шукати і виправляти помилки в тексті (таблицях, малюнках).

10 а. Лікувати тварин.

10б. Виконувати обчислення, розрахунки.

11а. Вмводити нові сорти рослин.

11б. Конструювати, проектувати нові види промислових виробів (продукти харчування тощо).

12а. Зясовувати суперечки, сварки між людьми, переконувати, роз’яснювати, заохочувати.

12б. Розумітися у кресленнях, схемах, таблицях, приводити їх до ладу.

13а. Спостерігати, вивчати роботу гуртків художньої самодіяльності.

13б. Спостерігати, вивчати життя мікробів. 9.

14б. Обслуговувати, налагоджувати медичні прилади, апарати.

14б. Надавти людям медичну допомогу при пораненнях, ударах.

15а.Складати точні описи-звіти про явища, події, (що спостерігаються або уявляються).

16а. Робити лабораторні аналізи.

16б. Приймати, оглядати хворих, призначати лікування, консультувати.

17а. Фарбувати або розписувати стіни приміщень, поверхонь виробів.

17б. Здійснювати монтаж будівлі або збирання машин, приладів.

18а. Організовувати культпоходи учнів (до театрів, музеїв), екскурсії, туристичні поїздки тощо.

18б. Грати на сцені, брати участь у концертах.

19а. Виготовляти за кресленням деталі, вироби (машини, одяг, споруди).

19б. Займатися кресленням, копіювати креслення, карти.

20а. Вести боротьбу з хворобами рослин, їз шкідниками лісу, саду.

20б. Працювати на клавішних машинах (друкарських, телетайпі, набірній машині тощо).

Усі попередні відомості про учня, які систематизує психолог під час педагогічної діагностики, не можуть давати відповіді на питання: а як саме учень ставиться до результатів своєї діяльності, як їх оцінює? Кількісні результати анкети, на жаль, не дозволяють виявити емоційні стани вихованців, їх емоційні оцінкові судження.

Щоб уявлення про учня було більш повним, глибоким, у практиці роботи психолог може використовувати «Анкету для оцінювання орієнтації особистості на досягнення».

Відомо, що хлопчики й дівчатка мають різні рівні емоційних переживань за своїми результатами діяльності, тому пропонуємо названу анкету використовувати в двох варіантах: чоловічому та жіночому.

Таблиця 1 — Аркуш відповідей ДДО.