Хмари (Nephelai)

Облака (Nephelai)

Аристофан (Aristophanes) прибл. 445−386 до зв. э.

Комедия (423 до зв. е.) Антична література. Греция.

М. Л. Гаспаров.

В Афінах найзнаменитішим філософом був Сократ. За свою фило-софию він поплатився життям: його притягнуто до суду і страчували за очевидно: він занадто багато ставив під, розкладав (нібито) вдачі та цим послабляв держава. Але доти було поки що далеко: спочатку його лише вивели у комедії. У цьому приписали йому таке, що він будь-коли саме сповідував і на мав і чого сам сперечався: тому і комедія.

Комедия називалася «Хмари», і хор її складалася з Хмар — що розвіваються покривала і довгі носи. Чому «Хмари»? Оскільки філософи передусім стали замислюватися, із чого складається все різноманітне безліч предметів можна. Можливо, із води, яка буває рідкої, та міцної, і газоподібної? або з вогню, який постійно рухається і змінюється? або з якийсь «невизначеності»? Тоді чому ні з хмар, які щохвилини змінюють обриси? Отже, Хмари — те й з’явилися нові боги нових філософів. До Сократові взаємини не мало: саме мало цікавився походженням світобудови, а — людськими вчинками, хорошими і дурними. Але комедії це були однаково.

Человеческие вчинки — також справа небезпечне. Батьки й діди не замислювалися і міркували, а змолоду твердо знали, що таке добре І що таке погано. Нові філософи стали розмірковувати, і начебто виходило, ніби логікою можна довести, що добре непогані добре, а погане не погано. Ось те й турбувало афінських громадян; про це і Арістофан комедію «Хмари».

Живет в Афінах міцний мужик під назвою Стрепсиад, а й у нього є син, молодий чепурун: тягнеться за знаттю, захоплюється стрибками і розоряє батька боргами. Батькові і спати нестерпно: думку про кредиторів гризуть його, як блохи. Але сягнуло нього, що завелися в Афінах якісь нові мудреці, які вміють доказами неправду зробити правдою, а правду — неправдою. Якщо повчитися панукраїнізму в них, вона може бути, це вдасться в суді відбитися кредиторів? І тепер на старості Стрепсиад вирушає вчитися.

Вот будинок Сократа, у ньому вивіска: «Мыслильня». Учень Сократа пояснює, якими тут займаються тонкими предметами. Ось, наприклад, розмовляв учень з Сократом, куснула його блоха, і потім перестрибнула і куснула Сократа. Далеко вона стрибнула? Це як вважати: людські стрибки ми міряємо людськими кроками, а блошині стрибки треба міряти блошиными. Довелося взяти блоху, віддрукувати її ніжки на воску, виміряти її крок, і потім цими кроками вымерить стрибок. Або ще: дзижчить комар гортанню чи дупою? Тіло його трубчасте, літає він швидко, повітря вбирається у рот, а вилітає через зад, ось виходить, що дупою. І це що таке? Географічна карта: он подивися, цей гурток — Афіни. «Нестрашний не повірю: в Афінах кожному кроці, то спорщики і крутії, а гуртку цьому жодного немає».

Вот і саме Сократ: висить в гамаку над самої крышею. Навіщо? Щоб зрозуміти світобудову, треба бути ближче до зірок. «Сократ, Сократ, заклинаю тебе богами: навчи мене таким промов, щоб боргів не платити!» — «Якими богами? ми боги нові — Хмари». — «А Зевс?» — «Навіщо Зевс? Вони і грім, у яких і блискавка, а замість Зевса їх жене Вихор». — «Як це — грім?» — «А і як в тебе поганий повітря животі буркоче, і у хмарах буркоче, те й є грім». — «Хто це ж карає грішників?» — «Та хіба Зевс їх карає? Якби їх наказував, буде непереливки ще й Такому-то, і такому-то, і Такому-то, — що ходять собі живехоньки!» — «Які ж із нею бути?» — «А мову потім? Навчися переспоривать — ось і саме їх покараєш. Вихор, Хмари і Мова — ось наша священна трійця!» Тим часом хор Хмар злітається на Майдані сцену, прославляє Небо, прославляє Афіни як і водиться, рекомендує публіці поета Арістофана.

Так чого ж позбутися кредиторів? «Найпростіше: вони тебе у суд, а ти клянися Зевсом, що нічого ні в них брав; Зевса-то давно вже немає, тобі нічого й нічого очікувати за хибну клятву». То що, справді з правдою можна не вважатися? «І це подивися». Починається найбільша суперечка, На сцену вносять великі кошика, у яких, як бойові півні, сидять Проте й Кривда. Вилізають і налітають друг на друга, а хор під'юджує. «Де у світі ти бачив правду?» — «у всевишніх богів!» — «Це в них, де Зевс рідного батька може скинув і закував у подальшому ланцюгу?» — «І в наших предків, які жили чинно, смиренно, слухняно, поважали старих, перемагали ворогів і вели до вчені розмови». — «Чи мало чого було в предків, і тепер смиренністю щось доб'єшся, чи нахабою — і переможеш! Інше люди — за своєю природою, інше — по уговору; що у природі — то вище! Пий, гуляй, блуди, природі слідуй! А впіймають я з чужій дружиною — кажи: я — як Зевс, сплю з усіма, хто сподобається!» Слово за слово, ляпас за ляпас, дивись — Кривда справді сильніше Правди. Стрепсиад із сином радехоньки. Приходить кредитор: «Сплачуй борг!» Стрепсиад йому клянеться: «Бачить Зевс, жодної копійки в тебе брав!» — «Ужо розтрощить тебе Зевс!» — «Ужо захистять Хмари!» Приходить другий кредитор. «Сплачуй відсотки!» — «Хіба таке відсотки?» — «Борг лежить приростає з кожним місяцем: ось і плати зі зростанням!» — «Скажи, ось у море течуть і течуть річки; а воно приростає?» — «Ні, куди їй приростати!» — «Тоді з яким ж статі і грошам приростати? Ні шеляга з мене не одержиш!» Кредитори з прокльонами втікають, Стрепсиад тріумфує, але хор Хмар попереджає: «Бережись, близька розплата!».

Расплата завжди приходить із із неочікуваного боку, Стрепсиад побранился із сином: не зійшлися в поглядах на вірші Євріпіда. Син, недовго думаючи, вистачає палицю й б'є батька. Тато працював у жаху: «Немає такої закону — батьків бити!» А син присуджує: «Захочемо — візьмемо і Заведемо! Це з уговору бити батьків не можна, а, по природі — чому ні?» Тут лише старий розуміє, у яку потрапив біду. Він звертається до Хмарам: «Куди ви затягнуто мене?» Хмари відповідають: «А пам’ятаєш Эсхилово слово: на страданьях вчимося!» Навчений гірким досвідом, Стрепсиад вистачає факел стікає чинити розправу над Сократом — підпалювати його «мыслильню». Воплі, вогонь, дим, і побутової комедії кінець.

Список литературы

Все шедеври світової літератури в стислому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження: Енциклопедичне видання. / Ред. і сост. В. И. Новиков — М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997.