Теоретичні засади механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства
Забезпечення конкурентоспроможності підприємств має здійснюватись на засадах певних вихідних положень — принципів, до яких варто віднести принципи цілеспрямованості, економічної доцільності, гнучкості, дієвості, результативності, оптимальності та адекватності. Варто зауважити, що всі заходи у сфері формування і підтримання конкурентоспроможності на світовому ринку озброєння потребують належного… Читати ще >
Теоретичні засади механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Для кращого розуміння сутності механізму управління конкурентоспроможністю підприємств необхідно більш детально розглянути його структуру. Так механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємства та його продукції є складовою організаційного, економічного та правового механізму. Господарський механізм складається із сукупності конкретних форм і методів свідомого впливу на економіку. Слід погодитися з думками Р. А. Фахтутдінова, А. М. Поддерьогіна і І. Т. Балабанова, які включать до складу механізму ще підсистему забезпечення. До того ж варто додати, що механізм забезпечення конкурентоспроможності об'єкта слід розглядати з «позицій, функцій, що реалізуються в управлінні, методів, за допомогою яких реалізуються ці функції, а також з позицій збалансованості його структурних елементів».
У науковій літературі зустрічаються різні комбінації функцій управління. Проте у всіх комбінаціях функцій присутні планування, організація, мотивація і контроль. Тому часто використовується підхід до класифікації функцій управління, прийнятий американськими науковцями М. Х. Месконом, М. Альбертом, Ф. Хедоурі, які, виходячи з логічної послідовності виконання функцій формулювання і досягнення цілей діяльності підприємства, виділяють в якості основних первинні функції планування, організації, мотивації і контролю.
І.Т. Балабанов визначає економічний механізм «як систему дії економічних важелів», що виражається в реалізації функцій управління [1]. Він включає до складу економічного механізму такі елементи: функції управління, економічні важелі, правове, нормативне й інформаційне забезпечення. Варто погодитись з думкою Р. А. Фахтутдінова [2], який пропонує включити до складу підсистеми забезпечення також ресурсне забезпечення, яке разом з правовим, науково-методичним (нормативним) й інформаційним забезпеченням складають основу формування конкурентного потенціалу та конкурентних переваг.
А тому доцільно запропонувати наступні визначення елементів механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства:
- 1. Інструменти — засоби реалізації методів і функцій управління процесами перетворення ресурсів «на вході» в результати «на виході» системи для досягнення нею певної мети.
- 2. Важелі - комплекс інструментів управління процесами перетворення ресурсів «на вході» в результати «на виході» системи, для досягнення нею певної мети.
А тому доцільно включити до складу механізму забезпечення конкурентоспроможності ще й цільову підсистему. Таким чином, можна зробити висновок, що механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємства або продукції є результатом реалізації тих або інших процесів.
Згідно з ДСТУ ISO 9001:2009 «під процесом слід розуміти діяльність, у якій використовують ресурси на „вході“, якими можна управляти для перетворення їх в продукцію на „виході“ системи, з метою досягнення поставлених цілей. Вихід одного процесу безпосередньо становить вхід іншого» [3]. У цьому визначенні підкреслюється цілеспрямований характер процесу, а також його зв’язок з цілями і необхідними для їх реалізації ресурсами.
Враховуючи все вище зазначене, механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідно визначити як систему досягнення конкурентоспроможності підприємства, яка уособлює в собі комплекс інструментів і засобів реалізації методів та функцій управління, що формують важелі впливу на процеси в середині підприємства та індикатори, які дають змогу оцінити цей вплив для досягнення ним поставленої мети.
Забезпечення конкурентоспроможності підприємств має здійснюватись на засадах певних вихідних положень — принципів, до яких варто віднести принципи цілеспрямованості, економічної доцільності, гнучкості, дієвості, результативності, оптимальності та адекватності. Варто зауважити, що всі заходи у сфері формування і підтримання конкурентоспроможності на світовому ринку озброєння потребують належного ресурсного забезпечення (фінансового, інформаційного, трудового тощо).
Забезпечення конкурентоспроможності підприємств значною мірою зумовлюється ефективним управлінням у цій сфері, яке повинно здійснюватись у певній послідовності. Зокрема, виникає необхідність у реалізації загальних функцій менеджменту: формуванні стратегічних і тактичних планів у цій сфері, організуванні діяльності, спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності, розробленні мотиваційних механізмів стосовно персоналу підприємства та суб'єктів співпраці, контролюванні та регулюванні усіх цих процесів. Виконання функцій менеджменту завершується створенням методів менеджменту (економічних, технологічних, соціально-психологічних та адміністративних), які формують усе необхідне документальне забезпечення у сфері підвищення конкурентоспроможності підприємств. Надалі методи менеджменту трансформуються в управлінські рішення та забезпечують вплив на керовану систему.
Враховуючи це умовами та заходами забезпечення та підвищення конкурентоспроможності підприємств є:
- ? вибір стратегічних перспектив розвитку;
- ? забезпечення пріоритетності продукції;
- ? організація інформаційного забезпечення управлінських процесів тощо.
конкурентоспроможність економічний планування.
Список використаних джерел
конкурентоспроможність економічний планування.
- 1. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом / И. Т. Балабанов. — М.: Финансы и статистика, 2003. — 384 с.
- 2. Фатхутдинов Р. А. Управление конкурентоспособностью организации / Р. А. Фатхутдинов. — М.: Эксмо, 2005. — 544 с.
- 3. Національний стандарт України. Системи управління якістю. Вимоги (ISO 9001:2008) ДСТУ ISO 9001:2009. — К.: Держспоживстандарт України, 2009. — 34 с.