Игроки і владоможці валютного ринку

Игроки і правителі валютного рынка

Основными дійовою особою валютного ринку комерційні банки, корпорації, небанківські фінансові інститути та центральні банки. Великі комерційні банки підготовлені у тому, щоб зводити разом продавців і покупців валюты.

Пол Кругман (Paul Krugman), професор економіки Массачусетському технологічному інституті (MIT).

Как і всі інші ціни економіки, залежать від взаємодії продавця та покупця, обмінних курсів також внаслідок взаємодії домашніх господарств, фірм та фінансових інститутів, що купують і продають іноземну валюту реалізації міжнародних платежів. Ринок, у якому здійснюється торгівля іноземною валютою, називається валютного рынка.

Действующие особи валютного рынка

Основными дійовою особою валютного ринку комерційні банки, корпорації, займаються міжнародної торгівлею, небанківські фінансові інститути (в частковості, фірми із управління активами і страхові компанії) і центральні банки. Рядові особи беруть участь у діяльності цього ринку (наприклад, американські туристи, що купують англійські фунти в обмінному пункті лондонській готелю), але таких операцій припадає лише незначну частку у загальному обсязі купівлі-продажу валюты.

Далее ми надамо опис головних дійових осіб валютного ринку й їхніх основних функций.

1. Комерційні банки. Комерційні банки грають найважливішу роль роботі валютних ринків, оскільки кожна велика міжнародна угода передбачає зняття і зарахування коштів па рахунки комерційних банків, що у різних фінансових центрах. Отже, більшість операцій із іноземною валютою передбачає обмін банківськими депозитами, деноминированными у грошових одиницях різних стран.

Рассмотрим наступний приклад. Припустимо, що Exxon Corporation збирається заплатити своєму німецькому постачальнику 160 тис. євро. І тут Exxon передусім з’ясує обмінний курс у своїй власній комерційному банку Third National Bank. Потім вона дасть вказівку цьому банку зняти з свого доларового рахунки необхідну суму ще й перекласти в рахунок постачальника у банку, що у Німеччини. Якщо Third National встановить обмінний курс рівним $ 1,2 за євро, то із рахунку Exxon буде знято $ 192 тис. ($ 1,2 за євро x 160 тис. євро). Результатом цієї операції стане обмін депозиту у сумі $ 192 тис. в Third National Bank (належить тепер німецькому банку) на депозит у сумі в 160 тис. євро, використовуваний Third National на оплату вимоги німецького постачальника корпорації Exxon.

Как показує цей приклад, банки зазвичай виходять валютний ринок у тому, аби виконати доручення своїм клієнтам — переважно юридичних. З іншого боку, банк встановлює котирування обмінних курсів, з яких робить операції купівлі або продажу іноземних валют коїться з іншими банками. Торгівля іноземною валютою між банками, звана також міжбанківської торгівлею, становить основну частина операцій банків на валютному рынке.

Крупные комерційних банків, здійснюють масштабні міжнародні операції, добре підготовлені до здобуття права зводити разом продавців і покупців валюти. Для міжнародної корпорації, що хоче конвертувати $ 100 тис. в шведські крони, пошук компанії, що хоче продати право відповідний кількість крон, може досить складне і дороге заняттям. Але з допомогою одночасного обслуговування багатьох клієнтів банк, здійснює велику купівлю шведської валюти, може заощадити значні кошти, минущі на пошук фірм, що у операції з кронами.

2. Корпорації. Корпорації, здійснюють торгових операцій за кордоном, часто отримують чи здійснюють платежів до валютах, від тієї, має ходіння на місці перебування її штаб-квартири. Наприклад, на оплату праці робочих заводу, що за Мехіко, IBM можуть знадобитися мексиканські песо. Якщо в IBM є лише долари, отримані внаслідок продажу комп’ютерів США, то вони можуть обміняти їх у валютному ринку на необхідні їй песо.

3. Небанківські фінансові інститути. З часом процес дерегулювання фінансових ринків США, деяких інших країнах призвів до те, що небанківські фінансові інститути стали пропонувати своїх клієнтів дедалі більше широкий, спектр послуг, чимало з яких не відрізнити тих, які пропонують банками. У тому числі можна й послуги, подразумевающие операції з іноземними валютами. Наприклад, операції з купівлі-продажу валют часто здійснюють такі інституціональні інвестори, як пенсійні фонды.

4. Центральні банки. У попередній главі ми дізналися, що центральні банки можуть здійснювати інтервенції на валютних ринках. Хоча обсяг угод центрального банку зазвичай не дуже великих, вплив операцій може бути значним. Причина такого впливу у тому, що учасники валютного ринку розглядають дії центрального банку ролі індикатора майбутньої економічної політики, здатної спричинити зміна обмінних курсів. Інші державних установ також можуть торгувати на валютних ринках, але з порівнянню з ЦБ їх операції носять найменш регулярний характер.

История про двох долларах

Еще в 1976 р. американський та канадський долари обмінювалися практично за курсом до одному. Однак у наступні десятиліття вартість канадського долара порівняно з вартістю його американського побратима постійно знижувалася. У результаті 1998 р. за канадський долар вже давали лише близько 65 американських центів. Тенденція зниження курсу канадського долара посилилася наприкінці 1990;х рр., коли світові ціни на всі багато сировинні товари канадського експорту різко впали. Канадські експортери продукції обробних галузей зраділи сприятливою можливості продавати свої товари до інших держав, тоді як імпортери висловлювали невдоволення але приводу необхідності купувати ввезені товари за вищою цене. Последствия цієї події позначилися на тисячах людей, щодня пересекавших канадсько-американський кордон на обох напрямках. Канадці, звиклі їздити США на уїк-енд і обідати у ресторанах, раптово виявили, що тепер це обходиться їм набагато дорожче. У той самий час американці почав із працею знаходити партнерів для ділових переговорів Канаді. Монета номіналом до одного канадський долар тримає в своєму реверсі зображення гагари — водоплавної птахи, яку часто помітні на річках і озерах Канади. Тому канадські долари нерідко називають «гагарами». Але інші канадські «пташки», з бейсбольної команди Toronto Blue Jays («Блакитні сойки з Торонто»), виявилися серед перших, хто вирішив відмовитися від використання «гагар» під час проведення своїх внутрішніх расчетов. Поскольку команди, що входять до склад Американської бейсбольної ліги, проводять свої гри до південь від канадської межі і поставляють гравців на американський бейсбольний ринок, то 80% їх бюджету (зокрема й зарплати гравців) розраховується у доларах США. Але з іншого боку, 80% їхніх прибутків (зокрема й прибутки від квитків на матчі) надходять команді в канадських доларах. Раптове зниження курсу «гагар» призвело до великих збитків команди внаслідок падіння її доходів стосовно її видатках. Аби захистити себе від непередбачуваного поведінки «гагар» на валютному ринку, команда намагається передбачити й забезпечити свої потреби у американських доларах, купуючи валюту США заздалегідь. Адже помилки на валютному ринку, можуть обійтися «сойкам» дорожче, ніж помилки на ігровому поле.

Характеристики валютного рынка

Купля-продажа іноземної валюти здійснюється у багатьох фінансових центрах, найбільшими з яких є Лондон (найбільший у світі ринок валют), Нью-Йорк, у Токіо й Сінгапур. Загальносвітовий обсяг торгів іноземними валютами сягає величезних розмірів, і його різке зростання відбувся протягом кількох останніх. Так було в квітні 1989 р. середній щоденний обсяг торгів іноземними валютами становила близько $ 500 млрд., у тому числі $ 187 млрд. складали Лондон, $ 129 млрд. — на фінансові центри навіть $ 115 млрд. -на Токіо. Але вже 9 років, в квітні 1998 р., щоденний загальносвітовій обсяг торгів досяг $ 1,7 трлн., з яких частку Лондона доводилося $ 637 млрд., частку Нью-Йорка — $ 351 млрд. і частку Токіо — $ 149 млрд.

Прямая зв’язок між основними центрами купівлі й продажу валют, здійснювана з допомогою телефонів, факсимільних апаратів і комп’ютерів, дозволяє кожному окремому світовому ринку працювати у цілодобовий режим. Економічні новини, які у час доби, відразу ж потрапити поширюються за всьому світу і можуть викликати бурхливу активність учасників валютного ринку. Навіть якщо після офіційного закриття торгів Нью-Йорку багато нью-йоркські банки та самої компанії, мають філії за іншими тимчасових поясах, продовжують свої операції. Валютні трейдери можуть діяти безпосередньо з дому, якщо несподіваний нічний дзвінок принесе їм новини важливі подіях у центрах за інші континенти. Спеціальні устрою на кшталт портативного монітора «Reuter Pocketwatch» дозволяють трейдерам із Гонконгу, Торонто, Лондона й інших містах безупинно стежити котируваннями провідних світових валют.

Подобная інтеграція фінансових центрів передбачає можливість одночасного виникнення значних різниці між курсами долара до євро о 9-й ранку в Нью-Йорку, і у два год дні, у Лондоні (різниця у часі між тими містами становить 5 годин). Якщо євро продається за $ 1,1 у Нью-Йорку й за $ 1,2 в Лондоні, то трейдери можуть одержати прибуток у результаті здійснення арбітражної операції, т. е. одночасної купівлі валюти за нижчим курсу і перепродажу її за дорожчий ціні. Наприклад, у разі трейдер може придбати 1 млн. євро у Нью-Йорку за $ 1,1 млн. і їх у Лондоні за $ 1,2 млн., у результаті прибуток становитиме $ 100 тис. Але аби всі трейдери захотіли скористатися нагодою, то попит на євро у Нью-Йорку навів б до зростання курсу цієї валюти щодо долара, а пропозицію євро у Лондоні сприяла б зниження його курсу щодо долара. Тому відмінність між обмінними курсами у Нью-Йорку й Лондоні швидко б зникло. Оскільки валютні трейдери старанно відстежують кожну можливість скоєння арбітражної операції у екранах своїх комп’ютерів, такі можливості виникають нечасто й носять короткочасний характер.

Хотя операції з іноземною валютою допускають використання двох будь-яких грошових одиниць, все-таки більшість міжбанківських операцій передбачає обмін валют на американські долари. Це відбувається у випадках, коли метою банку є продаж однієї «недолларовой» валюти, і купівля інший! Наприклад, банк, бажаючий продати швейцарські франки і купити ізраїльські шекелі, зазвичай продає свої франки за долари, та був використовує ці долари на купівлю шекелів. Хоча така процедура може бути надто громіздкою, насправді вона є для банку менш затратною, ніж безпосередній пошук власника шекелів, хоче обміняти їх у франки. Перевага торгівлі з допомогою долара зумовлено винятково важливою роллю США у світовій економіці. Оскільки обсяг світових операцій із використанням доларів виявляється надзвичайно великим, то знайти партнера, хоче обміняти долари на франки чи шекелі, виявляється зовсім нескладно. У той самий час лише порівняно нечисленні операції вимагають прямого обміну франків на шекели.

Курс обміну швейцарських франків на шекелі то, можливо вміщує підставі курсів долара до франкові і долара до шекелю внаслідок розподілу останнього курсу па другий. Якщо франк стоїть $ 0,80, а гроші — $ 0,20, то курс франка до шекелю буде рівнятися ($ 0,20/шекель)/($ 0,80/франк) = 0,25 франка за гроші. Обмінні курси між «недолларовыми» валютами називаються також кросс-курсами.

Благодаря своєї вирішальну роль у багатьох угоди з іноземними валютами долар нерідко називається ключовою валютою. Ключовою зазвичай називається така валюта, яка широко використовується для деноминирования сум міжнародних контрактів між сторонами, кожної у тому числі ця ключова валюта є іноземної. Багато однак фахівці вважають, що євро, введений звернення до початку 1999 р., зможе стати ключовою валютою які з американським доларом. Британський фунт стерлінгів, колишній нещодавно Другої світової валютою після долара, в останнім часом помітно втратив свій колишній значение.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.