Роздержавлення і приватизацiя

ВСТУП 2 Соціальні аспекти приватизації підприємств. 3 Роздержавлення й приватизація землі. 3 ПРАВОВА БАЗА І ПРИНЦИПИ ПРИВАТИЗАЦІЇ 4 ПРИВАТИЗАЦІЯ І РО3ВИТОК ВИРОБНИЦТВА 8 ПРИВАТИЗАЦІЯ, ІНТЕНСИФІКАЦІЯ, РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА КОЖНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ВИХОДЯЧИ З КІН «ЮНКТУРНОЇ І ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ 10 ПРИВАТИЗАЦІЯ.ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА СПОСОБОМ ПРОДАЖ АКЦІЙ ВІДКРИТИХ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ 14 ОЦІНКА ВАРТОСТІ ПРО «ЄКТІВ ПРИВАТИЗАЦІЇ 12.

ВСТУП.

Розбудова ринкової економіки в Україні супроводжується роздержавленням великої кількості підприємств, їхні приватизацією, под якою розуміють процес перетворення державної власності у приватну чи змішану шляхом продаж чи безкоштовної передачі суспільної власності й зв «язану із ними появу нових власників (фізичних та недержавних юридичних осіб), нових форм колективного (але й персоніфікованого) володіння. Приватизація майна державних підприємств становить найважливіший елемент побудови багатоукладної соціальноорієнтованої ринкової економіки. Кожному громадянинові України надається можливість володіти засобами виробництва, житлом й землею за допомогою відповідних приватизаційних цінних паперів (сертифікатів, житлових чеків, земельні бонів та інших цінних паперів), що підтверджують декларація про безплатне придбання державного майна, яку підлягає приватизації.

Трудовим колективам й окремим громадянам України в цьому процесі надаються пріоритетні права, додаткові пільги.

Роздержавленню й приватизації підлягають майно державних підприємств й організацій, державний житловий фонд й земельні ділянки.

Про «єктами приватизації є підприємства із виробничими цехами, дільницями та іншими підрозділами й структурними одиницями, котрі можуть виділитися в самостійні підприємства, підприємства побутового обслуговування, роздрібної та оптової торгівлі, харчування, легкої, переробної та деревообробної промисловості, комерційна кредитно-фінансова мережа, сільськогосподарські підприємства, житлове й невиробниче будівництво, автомобільний й річковий транспорт, що надає послуги населенню; великі підприємства інших галузей, котрі передбачені програмою приватизації майна державних підприємств; житловий й нежитловий державний, комунальний й відомчий фонд; підприємства .споживчої кооперації.

Приватизацію про «єктів державної та комунальної власності здійснюють спеціально створені установи — Фонд державного майна й його регіональні відділення, Фонд комунального майна й його регіональні відділення, державні комітети із земельної реформи, регіональні комітети із приватизації, місцеві комітети із земельної реформи.

Власниками державного й комунального майна є Фонд державного майна й його відділений та Фонд комунального майна й його відділення.

Покупцями державного й комунального майна можуть бути будь-які недержавні юридичні особини, громадяни, до того числі іноземні.

Для надання послуг населенню при вкладенні приватизаційних сертифікатів й зменшення ризику покупці акцій створюють інвестиційні фонди, довірчі товариства та інші фінансові посередницькі структури.

Основні форми роздержавлення такі:. акціонування державних підприємств й продажів певної частини акцій громадянам та їхнім господарським про «єднанням;. оренда майна трудовими колективами, громадянами й юридичними особами України.

Приватизація може здійснюватись таким формах:. викуп майна, зданого в оренду із викупом;. викуп майна трудовим колективом, безплатне передавання окремих підприємств, частини їхнього майна, надання інших пільг;. купівля-продаж неподільних майнових комплексів за конкурсом чи на аукціоні, фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців;. ліквідація підприємств відповідно в Україну й продажів їхнього майна за конкурсом на аукціоні.

Процедура приватизації підприємств містить такі основні елементи:. вибір форм приватизації;. визначення вартості майна підприємства, що приватизується;. юридичне й організаційне оформлення статусу підприємства, що приватизується, його перетворення на господарське товариство, створення трудовим колективом організації покупців, організація аукціону, конкурсу тощо;. визначення підприємств чи їхніх частин (акцій, паїв), що продаються громадянам України виключно за приватизаційні сертифікати, а також частки, що продається членам трудового колективу за номінальною вартістю;. продажів підприємств та їхніх частин (акцій, паїв) за приватизаційні сертифікати й гроші за конкурсом, на аукціоні, фондовій біржі, за підпискою та іншими способами;. здійснення посередницьких функцій довірчими товариствами, інвестиційними фондами й холдинговими компаніями при розміщенні громадянами сертифікатів у про «єкти приватизації через обмін сертифікатів на свідоцтва про право власності;. безплатне передавання соціально-побутових установ приватизованих підприємств їхнім трудовим колективам.

Початкова ціна про «єкта приватизації має встановлюватись, виходячи із його відновної вартості за вирахуванням зносу. Для окремих підприємств можливе врахування їхньої потенційної доходності, експортного потенціалу та інших ринкових факторів.

Соціальні аспекти приватизації підприємств.

Членам трудового колективу, що вклали свою працю в розвиток підприємства, яку підлягає приватизації, надають пільги із придбання акцій свого підприємства за вартістю в межах, передбачених законодавством про приватизацію.

Члени трудового колективу підприємства, що приватизується, можуть придбати своє підприємство. Для цого смердоті створюють організацію покупців, у склад якої можуть входити працівники підприємства, пенсіонери й особини, котрі мають право відповідно до законодавства повернутися на колишнє місце роботи на цьому підприємстві.

Членам трудового колективу, котрі стали власниками свого підприємства, надаються такі пільги:. здійснення оплати платежів у розстрочку протягом трьох років із початковим внеском не менше ніж 35 відсотків;. безплатне отримання в колективну власність про «єктів соціально-культурного й побутового призначення за умови збереження рівня обслуговування й покриття витрат на їхнє утримання (за окремим рішенням Кабінету міністрів України).

Роздержавлення й приватизація землі.

Приватизація землі полягає у передаванні громадянам України земельні ділянок у приватну, колективну власність чи в довічне спадкове користування.

Для сільськогосподарського користування земельні ділянки встановленого розміру на повнолітнього члена сім «ї надаються громадянам на основі. Ці розміри диференційовані за територіями із урахуванням якості землі, місцезнаходження ділянок та інших факторів. Безплатна приватизація здійснюється із допомогою земельні бонів.

Придбання земельні ділянок, розміри чи якість землі які перевищує встановлені норми, здійснюється за окремими умовами на власні кошти громадян.

Земельні ділянки для несільськогосподарського виробництва приватизуються за плату, розміри якої встановлюють місцеві органи влади. Надання земель у цьому випадку можливе после згоди із місцевою владою й затвердження інвестиційного проекту, под контролем державних органів згідно із їхньою компетенцією.

Земельні ділянки для побутового призначення надаються громадянам у довічне користування (із правом успадкування). Громадянин сплачує при цьому купівельне мито, а також щорічну плату за користування землею. Пріоритетне декларація про придбання земельні ділянок для сільськогосподарського користування мають селяни, котрі орендують їхні чи користуються ними.

Роздержавлення й приватизація житла здійснюються за допомогою купонних чеків, що дають право громадянам України на безплатне придбання частки державного, комунального, відомчого житла в межах встановленого середнього розміру загальної площі. Встановлюються також шкала вартості викупу шкірного кв. м загальної площі житла, котра перевищує середній нормативний показник, й шкала грошової компенсації Державою шкірного кв. м загальної площі, якого не дуже до середнього рівня.

На випадок відмови громадян від приватизації житла передбачається перехід від найму житла до його оренди. Житлові купонні чеки отримають усі громадяни України, Оплата житла, площа якого перевищує середні нормативи, може здійснюватися у розстрочку на умовах, визначених місцевими органами влади. Для соціальне незахище-них громадян із низьким рівнем доходів, котрі не мають можливості викупити квартиру, місцеві органи влади можуть використати диференційовану систему пільг.

На громадян, що проживають у потерпілих від Чорнобильської катастрофи районах, повинні поширюватись пільги про порядок приватизації житла.

Громадяни, що мають індивідуальне житло чи стояти на черзі на придбання безплатного комунального житла, можуть використати свої житлові купонні чеки на розширення, ремонт, поліпшення благоустрою житла, а також на оплату орендованого житла. Житлові купонні чеки видаються на безстроковий період й можуть одержуватися із виплатою податків на спадщину.

ПРАВОВА БАЗА І ПРИНЦИПИ ПРИВАТИЗАЦІЇ.

Завданням фінансових служб підприємств державної власності є активна доля в підготовці підприємства до приватизації, опрацювання рекомендацій для керівництва й всього трудового колективу із метою вибору оптимальних термінів й шляхів її здійснення, розробка документації, котра передбачена приватизаційним законодавством. Фінансові служби підприємств недержавних форм власності повинні постійно відслідковувати приватизаційні процеси в стране із метою ефективного інвестування власних коштів у приватизацію державних підприємств, оскільки таке інвестування законодавче дозволене за будь-яких форм й методів приватизації.

На сьогодні в Україні створені правові засади як самого процесу приватизації майна державних (муніципальних включно) підприємств, який, природно, зачіпає перш на низку суто фінансових проблем, то й фінансову діяльність приватизованих підприємств. Основними законодавчими актами тут є закони України «Про приватизацію державного майна» й «Про приватизацію невеликих державних підприємств — малу приватизацію». Останній встановлює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств місцевої, легкої, харчової промисловості, будівельних матеріалів, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення тощо шляхом їхні відчуження лише на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу. Закон України «Про приватизацію державного майна» регулює правові, фінансові та інші засади відчуження власності державних підприємств будь-яких галузей виробничої й невиробничої сфер будь-якими способами, включаючи створення підприємств колективної форми власності — акціонерних товариств відкритого типу. Низка указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів, інших актів законодавчих й виконавчих органів доповнюють закони й регулюють процес приватизації. Серед них найбільш суттєві це:. Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (липень 1996 р.);. Укази Президента України від 15 червня 1993 р. «Про корпоратизацію підприємств», від 18 лютого 1994 р. «Про єдину систему органів приватизації в Україні», від 21 апреля 1994 р. «Про введення в готівковий обіг приватизаційних майнових сертифікатів», від 26 листопаду 1994 р. «Про заходь щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів», від 6 травня 1997 р. «Про Державну програму приватизації на 1997 рік»;. постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1996 р. «Про затвердження Методики оцінки вартості майна под годину приватизації», від 24 лютого 1995 р. «Про затвердження Положення про центри сертифікатних аукціонів», від 28 березня 1996 р. «Про порядок продаж акцій відкритих акціонерних товариств за компенсаційні сертифікати через центри сертифікатних аукціонів».

У серпні 1996 р. було б введено в дію Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств — малу приватизацію» у новій редакції.

У законодавстві України закріплені такі основні принципи здійснення приватизації майна державних підприємств:

— безкоштовна передача певної частини державного майна кожному громадянину України із використанням приватизаційних цінних паперів;

— пріоритет прав й врахування думи трудового колективу підприємства, яку приватизується, щодо вибору форми власності й придбання майна свого підприємства;

— пріоритетне надання прав власності громадянам України;

— створення конкурентного середовища у процесі продаж державного майна, конкурсний відбір покупців;

— планування процесу приватизації;

— гласність й громадський контролю над ходом приватизації.

Законодавче визначені в Україні джерела коштів, котрі використовуються на приватизацію майна державних підприємств.

Перш на, у зв «язку із тім, що частина майна державних підприємств передається громадянам України безкоштовно, викуп майна підприємств, що приватизується, до того числі через придбання їхніх акцій чи в інших формах, частково здійснюється за рахунок приватизаційних сертифікатів однакової вартості, котрі одержують усі громадяни. Ці кошти власник приватизаційного сертифіката має право використати на приватизацію чиякі про «єктів за своїм вибором (особисто вступивши в товариство покупців чи через фінансових посередників) й таким чином одержати свою частину в статутних фондах приватизованих підприємств.

Крім того, як джерела коштів для придбання майна підприємств, що приватизуються, можуть виступати:. особисті заощадження громадян України, причому, якщо громадянин має намір внести до статутного фонду підприємства, що приватизується, кошти у сумі, що перевищує законодавче встановлений максимум, він винен податі декларацію про доходи;. частина коштів населення, що зосереджується на рахунках в Ощадному банку України від індексації грошових вкладів (за допомогою компенсаційних сертифікатів);. кошти вітчизняних юридичних осіб (крім державних підприємств), включаючи підприємства із іноземними інвестиціями;. кошти іноземних юридичних й фізичних осіб, осіб без громадянства.

Не мають права виступати як покупці про «єктів приватизації підприємства, у майні які частка державної власності перевищує 25 відсотків, підприємства комунальної власності.

Трудові колективи державних підприємств мають право накопичувати кошти для придбання (викупу) про «єктів приватизації. Якщо в Статуті підприємства передбачене, що частина прибутку використовується на створення спеціального фонду трудового колективу, кожному трудівникові підприємства відкривається особистий рахунок, де такі кошти накопичуються. Лише персоніфіковані кошти трудових колективів державних підприємств можуть використовуватись як джерело приватизації.

Товариство покупців мають право акумулювати на своїх рахунках власні кошти своїх членів (включаючи персоніфіковані кошти із прибутку підприємств, на які смердоті працюють), а також використовувати як джерело приватизації приватизаційні майнові сертифікати.

Здійснення приватизації майна державних підприємств в Україні відбувається різними способами, котрі враховують як міжнародний досвід приватизації, то й особливості розвитку й функціонування підприємств державної форми власності в Україні. При цьому вибір способів приватизації, а також вибір підприємств, котрі підлягають першочерговій приватизації, залежать перш на від розміру підприємств чи їхніх структурних підрозділів, що можуть бути виділені у самостійні підприємства (він визначається через вартість основних засобів, а також чисельність працюючих робітників й службовців). Способи й рядки приватизації залежать й від таких ознак підприємств, як визнання їхнього в установленому порядку монополістами, належність до військово-промислового комплексу (ВПК), якщо підприємство підлягає конверсії згідно із відповідною програмою, залучення у процесі приватизації за рішенням уряду України іноземних інвестицій, рівень зносу основних засобів, збитковість. Суттєві особливості законодавством встановлені для приватизації державних підприємств агропромислового комплексу.

Підприємства й інші про «єкти, котрі мають загальнодержавне значення, приватизації не підлягають. У законодавче затвердженому переліку таких про «єктів — підприємства по виготовленню та ремонту всіх видів зброї, виробництву вибухових й сильнодіючих речовин, наркотичних, бактеріологічних, психотропних, отруйних засобів, підприємства авіаційної промисловості, електростанції, підприємства по виробництву спирту, вина, лікеро-горілчаних виробів, соляної промисловості й деякі інші про «єкти.

Приватизаційні закони, а також Державна програма приватизації майна державних підприємств передбачають такі способи приватизації:. викуп про «єктів приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих про «єктів[1] чи окремими покупцями (фізичними чи юридичними особами);. продажів про «єктів приватизації на аукціонах;. продажів про «єктів приватизації за конкурсом;. продажів акцій державних відкритих акціонерних товариств.

Незалежно від способу приватизації передбачається можливість використання приватизаційних майнових сертифікатів та компенсаційних сертифікатів як засіб участі громадян України в розподілі державної власності.

Викуп як спосіб приватизації підприємств — цілісних майнових комплексів — застосовується із 1996 р. лише стосовно про «єктів, первісна вартість основних засобів які не перевищує законодавче встановленого максимуму (у 1997 р. він становив 1000 тис. грн. у цінах на 1 апреля 1996 р.), котрі не є підприємствами-монополістами, не належати до ВПК, й в процесі приватизації які не залучається іноземний капітал. Викуп передбачає наявність лише одного покупця про «єкта, що приватизується. Найчастіше ним виступає товариство покупців — працівників даного підприємства, рідше — стороння юридична чи фізична особа, котра згідно із чинним законодавством має право виступати як покупець.

Більшість підприємств, що приватизується у такий спосіб, — про «єкти так званої малої приватизації: підприємства переробної й місцевої промисловості, промисловості будівельних матеріалів, легкої й харчової промисловості, будівельні підприємства, підприємства окремих видів транспорту, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, житлово-експлуатаційного й ремонтного господарства.

Про «єкти малої приватизації приватизуються шляхом викупу за рішенням Фонду державного майна України, Місцевих Радий народних депутатів, а й у випадку, якщо громадян іноземних держав, осіб без громадянства, у конкурсі може брати доля товариство покупців підприємства, що приватизується, причому при інших рівних умовах воно та має пріоритетне декларація про його придбання.

Законодавство України передбачає, що у випадку якщо товариство покупців приватизованого підприємства вийшло переможцем аукціону чи конкурсу, воно та одержує декларація про 30-відсоткову знижку ціни про «єкта приватизації але в відстрочку сплати коштів державі. З іншого боці, якщо товариство покупців, створене членами трудового колективу, не виявилося переможцем аукціону чи конкурсу, воно та має декларація про одержання 10 відсотків коштів від продаж про «єкта. Ці кошти виділяються Державою за рахунок позабюджетних фондів приватизації, смердоті розподіляються між членами трудового колективу на основі рішення його загальних зборів. У разі відмови трудовому колективу одержати ці кошти члени трудового колективу не можуть бути звільнені із роботи упродовж одного року із ініціативи власника приватизованого про «єкта.

Описані способи приватизації не охоплюють середні та великі підприємства всіх без винятку галузей матеріальної й нематеріальної сфери. Згідно із Державними програмами приватизації останніх років, більшість таких підприємств (вартість основних засобів які за цінами на 1 апреля 1996 р. перевищує 1000 тис. грн.) приватизуються способом продаж акцій відкритих акціонерних товариств. Вони створюються у процесі приватизації підприємств, причому єдиним засновником таких відкритих акціонерних товариств виступає державний орган приватизації — Фонд державного майна України, який у подальшому й організовує продажів акцій на ринку цінних паперів. Корпоратизовані підприємства[2] також здійснюють приватизацію способом продаж своїх акцій. Такий самий порядок приватизації поширюється на порівняно невеликі підприємства, вартість основних засобів які не було за межі, про котрі йшлося вище, якщо законодавством передбачене їм саме такий спосіб приватизації.

ПРИВАТИЗАЦІЯ І РО3ВИТОК ВИРОБНИЦТВА.

Правове й економічне середовище має забезпечувати кожному трудовому колективу можливості .для приватизації через перетворення державного підприємства на бажану форму власності.

Законодавчою основою для оренди державного підприємства із правом його викупу є Закон України «Про оренду майна державних підприємств й організацій».

Законодавство надає трудовому колективу переваги перед іншими юридичними особами на укладання договору оренди свого підприємства, договору оренди із викупом орендованого майна, право самим вибирати організаційну форму підприємницької діяльності із використання орендованого майна й затверджувати його статут.

Підписавши договір оренди, підприємство відразу перестає бути державним, самостійно вибирає форму власності, визначає профіль підприємства, споживачів товарів свого виробництва, постачальників, партнерів, формує й нагромаджує власність трудового колективу — організації орендарів. За рахунок цієї власності викуповується підприємство. Кожний член організації орендарів стає співвласником вартості викупленого про «єкта.

При викупі та приватизації свого підприємства найчастіше колектив вибирає колективну форму власності і на цій основі створює колективне акціонерне товариство, стимулюючи розвиток підприємницької діяльності, перехід до ринкових відносин. Про «єктом оренди є цілі майнові комплекси державних підприємств, організацій чи структурних підрозділів. Орендарями можуть бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства. Ініціатива в укладанні договору оренди виходить від членів трудового колективу підприємства .

Рішення трудового колективу державного підприємства, організації про оренду майна вважають прийнятим, якщо за нього проголосувало більше, ніж половина його членів. Члени трудового колективу, прийнявши рішення про укладення договору оренди, бажаючі статі орендарями, створюють організацію орендарів. Кожний член трудового колективу підприємства, організації має право вступити до організації орендарів за особистою заявою. Загальні збори орендарів обирають керівні органи, затверджують положення про організацію орендарів, що підлягають державній реєстрації органів влади за місцем знаходження про «єкта оренди. Організація орендарів одержує права юридичної особини із дня її державної реєстрації.

Самостійний вибір колективної форми власності визначає його успіх у приватизації свого підприємства, в розвитку ринкової підприємницької діяльності, підвищенні ефективності виробництва й в конкурентного змаганні.

Доречно нагадати, що в економічно розвинених країнах тепер пріоритетною формою власності є акціонерна власність на основі нової форми колективної власності, де кожний робітник стає співвласником коштів виробництва підприємства й реально бере доля в процесі прийняття управлінських рішень. Така форма власності широко розвивається у багатьох країнах світу як найбільш ефективна. У США вона розглядається як засіб підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності товарів американських фірм, зниження безробіття й банкрутства. Тут поширена думка, що можна втратити свій бізнес, гроші, але й якщо зберегти кадровий потенціал, то можна швидко відновити свою справу. Створення згуртованої команди — найважче заподіяння із всіх, що стояти перед підприємцем.

Навіть досвідченим підприємцям, керівникам підприємств нелегко знаходити й реалізувати принципово нові вирішення проблем й завдань стабілізації роботи підприємства, його приватизації, вибору форм власності, пере-профілювання виробництва, освоєння й випуску конкурентоспроможної продукції, переходу до ринкових відносин, формування ефективного механізму управління із урахуванням вимог сучасного маркетингу. Успіх тут у багатьох випадках залежить від вибору схеми приватизації підприємства.

Схема передавання майна державних підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів в оренду трудовим колективам.

|1 Загальні збори (конференція) |Більшістю голосів приймається | |трудового колективу |рішення: | | |а)про оренду майна; | | |б)про створення організації | | |орендарів | | |Оформляється протоколом загальних | | |зборів (конференції) трудового | | |колективу | |2. Члени трудового колективу |Подають заяву про прийом у члени | | |організації орендарів | |3. Загальні збори (збори |Затверджують положення організації | |уповноважених представників) |орендарів. Вибирають органи | |організації орендарів |управління організації орендарів | |4. Орган приватизації чи |Розглядає заяву й проект договору й| |уповноважений орендодавець |дає орендареві відповідь про | | |прийняте рішення | |5. Рада (правління) організації |Направляє на державну реєстрацію: | |орендарів |а) положення про організацію | | |орендарів; | | |б) довідку про попереднє згоди| | |орендодавця на укладання договору | | |оренди; | | |в) заяву на реєстрацію, Яка | | |здійснюється в 30-денний термін | |6.Орган приватизації й організації |Укладає договір оренди майна. | |орендарів |Здійснює передавання й приймання | | |орендованого майна | |7.Загальні збори засновників |Більшістю голосів: | |підприємства чи господарського |а) приймають рішення про створення | |товариства, що створюється на |підприємства; | |основі орендованого майна |б) затверджують статут підприємства| | |чи господарського товариства; | | |в) затверджують договір засновників| | |(для господарського товариства). |.

Провадиться державна реєстрація утвореного на орендованому майні підприємства, господарського товариства.

Схема приватизації майна державного підприємства через продажів акцій відкритого акціонерного товариства |1. Загальні збори (конференція) |Більшістю голосів приймають рішення| |трудового колективу підприємства |про приватизацію через | | |реорганізацію державного | | |підприємства в акціонерне | | |товариство | |2. Адміністрація підприємства |Подає в органи приватизації: | | |а) заяву про приватизацію; | | |б) документ про оплату заяви: | | |до протоколу загальних зборів | | |(конференції); | | |р) інформацію про підприємство | |3. Орган приватизації |Протягом місяця із дня подання | | |заяви: | | |а) приймає рішення про | | |приватизацію; | | |б) направляє рішення (письмово) | | |адміністрації підприємства; | | |в) призначає комісію із | | |приватизації, термін підготовки | | |плану приватизації підприємства | |4. Комісія із приватизації |а чи не пізніше ніж через 2 міс. | |підприємства |после прийняття рішення подає в | | |орган приватизації план | | |приватизації підприємства; | | |б) відповідно до затвердженого | | |плану приватизації підготовляє тім"| | |часовий статут відкритого | | |акціонерного товариства | |5 Орган приватизації |а) затверджує тимчасовий статут | | |відкритого акціонерного товариства;| | | | | |б)подає тимчасовий статут й рішення| | |про реорганізацію державного | | |підприємства на акціонерне | | |товариство для державної реєстрації| | |до місцевих органів влади | |6. Орган приватизації чи |Організує: | |уповноважений фінансовий посередник|а) випуск акцій; | | |б) безплатний розподіл акцій за | | |приватизаційні сертифікати й | | |пільговий продажів робітникам | | |підприємства; | | |в) відкриту підписку акцій; | | |р) вільний продажів акцій на біржі | |7. Установчі збор акціонерного |а)затверджують статут акціонерного | |товариства |товариства (постійна); | | |б)обирають органи управління | | |акціонерного товариства (рада, | | |спостережна рада), виконавчі та | | |контрольні органи. |.

Здійснюється державна реєстрація постійного акціонерного товариства.

ПРИВАТИЗАЦІЯ, ІНТЕНСИФІКАЦІЯ, РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА КОЖНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ.

ВИХОДЯЧИ З КІН «ЮНКТУРНОЇ І ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ.

Економічна кін «юнктура є головним чинником державного регулювання розвитку економіки країни й гнучкого управління підприємницькою діяльністю.

Кон «юнктура характеризує поточний стан економіки країни, світового господарства, галузі, регіону, ринку товарів у певний період. Вона може розкривати динаміку виробництва, будівництва, торгівлі, цін, курсу цінних паперів, прибутків, недовантаження основного капіталу, безробіття, рівень заробітної плати, споживання тощо.

Погіршення кін «юнктури в тій чи іншій сфері є сигналом для своєчасного вжиття заходів для усунення причин, котрі його породжують.

Економічно розвинені держави із соціальне орієнтованою економікою досягають своєї мети кін «юнктурною політикою. Прагнучи поліпшити економічну кін «юнктуру в стране, досягти прогресивних структурних зрушень в економіці, смердоті змінюють податкові та відсоткові ставки, збільшують чи зменшують обсяги державних замовлень, державних капіталовкладень, здійснюють заходь, спрямовані на державне регулювання капіталовкладень, особисте споживання населення та інші заходь, забезпечуючи сприятливу кін «юнктуру. Слід постійно й старанно вивчати економічну кін «юнктуру й своєчасно вживати заходів у тому, щоб запобігти розбалансованості народного господарства, інфляції, зростанню цін, появі тіньової економіки, спаду виробництва. Засобів регулювання кін «юнктури як у держави, то й у керівників підприємств достатньо.

Наприклад, для пожвавлення кін «юнктури держава йде на збільшення державних витрат, фінансує заходь, спрямовані на підтримку кін «юнктури; зменшення податків сприятливо впливає на кін «юнктуру, розширення інвестиційної діяльності (у підприємств й населення залишається понад коштів).

У Німеччині в періоди високої кін «юнктури Федеральний банк депонує певні грошові резерви, котрі на випадок економічного спаду уряд використовує для підтримання кін «юнктури.

Держава як господарський суб «єкт соціальне орієнтованої ринкової економіки сприяє здоровій кін «юнктурі, створює сприятливий клімат для успішної підприємницької діяльності, приватизації, розвитку національної економіки, реалізації експертних програм й впливає на умови міжнародної конкуренції.

Сьогодні ринкова кін «юнктура стає все жорсткішою, із «є все витонченіші методи й форми суперництва на ринку, швидко змінюються кін «юнктура ринку, попиту й пропозицій, ціни, якість товару й послуг тощо. Виживання підприємств у цих умовах потребує принципово нових маркетингових підходів до управління й організації виробництва й збуту. Вони мають забезпечувати реалізацію таких завдань: підвищувати гнучкість виробництва, швидко змінювати асортимент продукції, впроваджувати нові технології, техніку, поліпшувати якість продукції, підвищувати культуру виробництва, знижувати витрати виробництва.

Найперше заподіяння керівника підприємства, фірми — спрогнозувати обсяги збуту продукції, послуг. Для цого слід підвищувати роль маркетингу в комерційній діяльності, у визначенні виробів, котрі користуються й будуть користуватись найбільшим попитом, устаткування, технології, джерел постачання сировини, матеріалів, комплектуючих та інших умів господарської діяльності, необходимых для випуску цієї продукції.

Поряд із цим на основі прогнозу розвитку внутрішнього й світового ринку та тенденцій перспектив зміни асортименту товарів приймаються управлінські рішення й програма дій із технічного переоснащення підприємства із визначенням напрямів інвестицій й додаткових виробничих потужностей із орієнтуванням виробництва на запити реального споживчого ринку.

Прогнози збуту продукції, послуг необхідні для всіх підрозділів підприємства. Маркетингу належить головна роль при прогнозуванні виробничими й технічними службами підготовки устаткування, пристроїв, робочих місць для створення нового асортименту продукції. Служби матеріальнотехнічного постачання використовують маркетингові прогнози для визначення графіків поставок сировини й матеріалів, фінансові служби — для визначення розмірів оборотних коштів, витрат на оплату роботи тощо.

Прогноз збуту дає змогу оцінити ефективність програми інвестицій, віддачу, прибуток, котрі принесуть капіталовкладення после здійснення технічного переоснащення.

При складанні прогнозу збуту продукції, послуг завжди необхідний попередній аналіз ринку, на основі якого підприємство планує збут своєї продукції, включаючи експортну, використовуючи інформацію публікацій у бюлетенях й періодичних виданнях будь-якої країни. Має бути використана інформація про ситуацію й кін «юнктуру на ринку тієї країни, куди експортується продукція. Найбільш точним підходом до складання прогнозу збуту є так звань пробний маркетинг, при якому просування нових виробів на ринку здійснюється на невеликому за розмірами ринку (в межах кількох міст). На такому невеликому місцевому ринку моделюються й перевіряються заходь, здійснені в масштабі країни (просування нового виробу на ринку — обсяг продаж, ціни, види реклами, канали збуту, якість, тип упаковки тощо).

Керівник підприємства сьогодні має можливість застосувати кілька способів підвищення конкурентоспроможності підприємства й збільшити випуск потрібного на ринку товару. Для цого слід розвивати власну систему філій та широку мережу підприємств малого бізнесу. Однак розпочинати слід із вивчення ринку, його сегментації, ємності сегмента, тобто стільки виробів виробляти, Яка їхня вартість, за якою ціною їхні можна продати. чисельність потенційних споживачів тощо.

ОЦІНКА ВАРТОСТІ ПРО «ЄКТІВ ПРИВАТИЗАЦІЇ.

Правильне визначення вартості майна державного підприємства, що приватизується, є важливою передумовою успішної, взаємовигідної догоди між Державою й новими власниками щодо зміни форми власності підприємства. Оцінка майна підприємств необхідна для про «єктивного визначення початкової ціни про «єктів приватизації, що підлягають продаж на аукціоні чи за конкурсом, для оцінки вартості цілісних майнових комплексів й окремих інвентарних про «єктів у разі викупу, а визначення розміру статутного фонду відкритих акціонерних товариств, що створюються в процесі приватизації (включаючи корпоратизацію). Саме недосконалість правового й методичного забезпечення процесу приватизації щодо оцінки майна державних підприємств був в Перші рокта приватизації в Україні однією із головних причин того, що багато підприємств були привласнені за безціпь, а державна скарбниця втратила величезні суми коштів.

У годину основним правовим актом, що регулює відносини щодо оцінки майна державних підприємств, є «Методика оцінки вартості майна под годину приватизації».Вона встановлює порядок оцінки майна державних підприємств за відновною вартістю із урахуванням складу майна, а також способу приватизації. Це викликане тім, що на даному етапі приватизації способи її здійснення в Україні створюють неоднакові умови для впливу ринкових факторів на ціни викупу чи продаж про «єктів приватизації.

Для відкритих державних акціонерних товариств, котрі створені в процесі корпоратизації й створюються в процесі приватизації й котрі, як відомо, приватизуються способом продаж акцій, причому із обов «язковим застосуванням приватизаційних майнових сертифікатів й компенсаційних сертифікатів, встановлено порядок визначення розміру статутного фонду приватизованого відкритого акціонерного товариства за методикою оцінки вартості цілісного майнового комплексу. Суть її така.

Оцінка вартості цілісного майнового комплексу (підприємство в цілому чи його цехи, виробничі дільниці тощо, котрі можуть бути виділені як окремі про «єкти приватизації) здійснюється на підставі балансу підприємства й даних бухгалтерського обліку про балансову вартість його активів: основних засобів (із урахуванням індексації їхньої балансової вартості на останню дату), нематеріальних активів, інших позаоборотних активів (у тому числі незавершеного будівництва), запасів й витрат, грошей, коштів у розрахунках, цінних паперах, інших активів. Оцінці вартості про «єкта приватизації може (за рішенням державного органу приватизації) передувати його повна інвентаризація.

Вартістю про «єкта цілісного майнового комплексу вважається балансова вартість всіх його активів, зменшена на суму банківських кредитів, кредиторської заборгованості та інших фінансових вол «язань підприємства. У методиці дається така формула оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу:

Вцмк = Оз + На + Вкі + Уні + Пдв + (Зз + Фа — Кр), де Вцмк — вартість майна цілісного майнового комплексу;

Оз — залишкова вартість основних засобів із урахуванням їхні індексації;

На — залишкова вартість нематеріальних активів, відображених у балансі;

Вкі — відновна вартість незавершених капіталовкладень проіндексована);

Уні —відновна вартість не встановленого устаткування (проіндексована);

Пдв — довготермінові фінансові вкладення;

Зз — запаси й витрати (у складі оборотних засобів підприємства);

Фа— так звані фінансові активи (розрахунки, дебіторська заборгованість, короткотермінові фінансові вкладення, кошти і інші активи);

Кр— кредити банків, кредиторська заборгованість всіх видів, інші довготермінові та короткотермінові вол «язання підприємства, а також резерви наступних виплат й платежів.

Якщо при розрахунку вартості майна про «єкта величина (Зз + Фа — Кр) від «ємна, що свідчить про низький рівень ліквідності його активів, тобто фінансові вол «язання підприємства перевищують його оборотні активи, усі три зазначені елементи із розрахунку вилучаються.

Для визначення відновної вартості незавершених капіталовкладень та невстановленого устаткування застосовуються усереднені індекси цін у зв «язку із інфляцією на будівництво й промислову продукцію згідно із чинними вказівками Фонду державного майна, Мінекономіки, Мінфіну, Мінстату України, що потребує розподілу незавершеного будівництва за рядками проведення витрат та за їхні видами, а невстановленого устаткування — за рядками його придбання.

У разі створення відкритих акціонерних товариств із метою продаж акцій без участі приватизаційних цінних паперів, тобто лише за кошти, розмір їхнього статутного фонду визначається із урахуванням ринкової вартості активів на підставі їхнього експертної оцінки.

Оцінка вартості майна, що приватизується шляхом викупу, проводитися залежно від складу майна державного підприємства. У разі викупу майна, до складу якого входять приміщення та споруди, його вартість визначається за результатами експертної оцінки, причому експерти діють відповідно до догоди із органом приватизації. Якщо у склад майна державного підприємства, що приватизується шляхом викупу, не входять приміщення та споруди чи якщо в процесі приватизації створюється колективне сільськогосподарське підприємство, в випадках вартість майна визначається за методикою оцінки майна цілісного майнового комплексу, але й без урахування останньої індексації балансової вартості основних засобів.

Визначення початкової ціни майна державних підприємств, що приватизуються шляхом продаж на аукціоні чи за конкурсом, відбувається також за вищенаведеною формулою, але й без урахування останньої індексації балансової вартості основних засобів. Причому в разі, якщо до конкурсу виставляється про «єкт, у склад якого входять приміщення та споруди, обов «язково визначається початковий розмір інвестиційних вол «язань. Інвестиційне вол «язання в даному випадку — це вол «язання покупця щодо внесення інвестицій, необходимых для ефективного функціонування про «єкта оцінки та випуску ним конкурентоспроможної продукції (реконструкція, капітальний ремонт, удосконалення технології тощо). Сума інвестицій розподіляється поетапно, але й у межах не понад п «яті років.

Слід особливо підкреслити, що діюча в Україні методологія оцінки вартості про «єктів приватизації не передбачає визначення вартості земельної ділянки, на якій розташований про «єкт приватизації, вартості надр та інших складових частин природного середовища. Це є очевидною вадою діючої практики оцінки про «єктів, котра призводить, зокрема, до стримування іноземних інвестицій на приватизацію. Алі діючий порядок продаж про «єктів приватизації на конкурсах, аукціонах, продажів акцій відкритих акціонерних товариств через сертифікатні аукціони, на біржах певною мірою сприяє встановленню більш-менш про «єктивних ринкових цін на про «єкти приватизації. Вони виставляються на продажів за стартовою ціною, складеною за балансовою вартістю, а кінцева їхня ціна, ринкова вартість залежить від ринкових механізмів, що вільно спрацьовують.

ПРИВАТИЗАЦІЯ.ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА СПОСОБОМ ПРОДАЖ АКЦІЙ ВІДКРИТИХ.

АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ.

Створення відкритих акціонерних товариств на базі державних підприємств у процесі їхні приватизації, до того числі шляхом корпоратизації, є важливою передумовою приватизації, котра дає змогу здійснювати приватизацію підприємства в умовах формування ринку їхніх акцій. Цьому процесу сприяє також встановлений порядок управління акціями державних відкритих акціонерних товариств із боці Фонду державного майна України й його регіональних органів. Саме органи приватизації затверджують плани розміщення акцій, включаючи акції відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації в 1993—1995 рр., приймають рішення щодо їхні продаж, створюють комісії із підготовки приватизації цих про «єктів. Фонд державного майна України регламентує порядок продаж акцій державних відкритих акціонерних товариств на ринку цінних паперів.

Комісія із підготовки приватизації очолює складання акту оцінки майна підприємства, що приватизується, розробляє проект плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, враховуючи, зокрема, законодавче закріплену систему фінансових пільг працівникам даного підприємства щодо придбання акцій за номінальною вартістю. Їм надається право першочергового придбання акцій за їхньою номінальною вартістю на суму й за рахунок виданого працівнику приватизаційного майнового сертифіката чи за сертифікати, що видаються на суму індексацій грошових заощаджень громадян України в установах Ощадного банку України й колишнього Укрдержстраху (компенсаційні сертифікати); також смердоті мають право першочергового придбання за рахунок власних коштів акцій за їхньою номінальною вартістю на половину суми виділеного працівнику приватизаційного майнового сертифіката. Ці пільги поширюються й на колишніх працівників підприємства, котрі вийшли на пенсію, звільнені у зв «язку зі скороченням штатів й не працюють від моменту звільнення на інших підприємствах, осіб, котрі мають право повернутися на попереднє місце роботи на даному підприємстві, та інвалідів, що звільнені у зв «язку із каліцтвом чи професійним захворюванням.

З метою залучення до управління приватизованим підприємством найбільш кваліфікованих працівників концентрації до рук значної кількості акцій законі-^ давство надає право под годину приватизації майна відкритих акціонерних товариств после придбання акцій працівниками підприємства на пільгових умовах керівникам про «єктів приватизації, «їхнім захисникам, керівникам структурних підрозділів, головним спеціалістам додаткового придбання за власні кошти акцій товариства за їхньою номінальною вартістю на загальну суму до 5 відсотків статутного фонду товариства. При цьому даному персоналу надається розстрочка платежу строком однією рік зі стягненням процентів на рівні облікової ставки Національного банку України. Більш того, цим працівникам дозволяється купівля акцій за номінальною вартістю ще додатково на загальну суму до 5 відсотків статутного фонду за компенсаційні сертифікати, якщо акції товариства после пільгового продаж й відкритого продаж на сертифікат-ному аукціоні за приватизаційні майнові сертифікати повністю не реалізовані.

Відкриті акціонерні товариства, що створені на базі підприємства, вартість основних засобів які перевищує 1000 тис. грн. (в цінах на 1 апреля 1996 р.) при умові, що держава не залишає частки майна підприємства у своїй власності, усі 100 відсотків своїх акцій реалізовує шляхом пільгового продаж своїм працівникам, керівництву, а також:. продаж громадянам України й фінансовим посередникам за приватизаційні папери через центри сертифі-катних аукціонів у порядку, що встановлює Уряд України;. продаж фізичним та юридичним особам, котрі можуть бути покупцями згідно із законами України, за компенсаційні сертифікати через центри сертифікатних аукціонів у порядку, що встановлює Уряд України;. продаж акцій за гроші юридичним й фізичним особам України на фондових біржах, у тому числі на Українській фондовій біржі та її філіях;. іншими формами продаж акцій фізичним та недержавним юридичним особам, котрі встановлюють Уряд України, Фонд державного майна України (наприклад продажів пакетів акцій за гроші та компенсаційні сертифікати на некомерційних конкурсах под інвестиційні вол «язання покупців).

Держава встановлює квоти застосування приватизаційних та компенсаційних сертифікатів при приватизації державних підприємств шляхом продаж акцій відкритих акціонерних товариств. У 1997 році при продажі про «єктів державної власності вартістю від 1 млн. грн. до 170 млн. грн., у які частка вартості основних засобів, що припадає однієї працюючого, не перевищує номінальної вартості приватизаційного майнового сертифіката более як у 12 разів, від 80 до 100 відсотків акцій повинні реалізуватися за ці цінні папери; продажів акцій так само підприємств, але й із меншою кількістю працюючих (тобто, коли однієї працюючого припадає більша вартість основних засобів), здійснюється при квоті участі приватизаційних цінних паперів від 50 до70 відсотків. Більш крупні підприємства, а також підприємствамонополісти, підприємства військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії, й підприємства, що приватизуються із участю іноземного капіталу, вол «язані забезпечити продажів акцій за приватизаційні цінні папери у розмірі від 5 до 10 відсотків.

Після реалізації плану приватизації підприємства повністю змінюють форму власності. Якщо ж держава залишає за собою частку в майні підприємства, вона одну годину залишається співвласником такого акціонерного підприємства через Фонд державного майна, який управляє частками держави у майні приватизованих підприємств. Остаточна приватизація цих часток (продажів акцій) відбувається у формах й у термінах, що визначає Уряд України.

Одним з найважливіших фінансових питань приватизаційного процесу є шляхи й методи використання громадянами України приватизаційних майнових сертифікатів (ПМС) й компенсаційних сертифікатів (КС). Законодавство України не передбачає відчуження цих цінних паперів, тому їхнього купівлю-продаж на фондового ринку громадяни здійснювати не можуть. Доступ до державної власності, що приватизується, через ці цінні папери громадяни мають, вкладаючи їхні безпосередньо в про «єкт приватизації чи шляхом звернення до послуг фінансових посередників.

У першому випадку частина власників сертифікатів може вкласти їхні за місцем роботи за умови, що це підприємство приватизується. Про порядок використання цих сертифікатів й пільги громадянам — їхнього володарям йшлося вище. Інші власники сертифікатів мають змогу особисто взяти доля в аукціонах з продаж акцій відкритиу акціонерних товариств (окремо організовуються сертийі катні аукціони із продаж акцій за ПМС й за КС), звернувшись до регіонального центру сертифікатних аукціо нів1 Ціна придбання акцій на цих аукціонах визначається за показником кількісного співвідношення запропонованих до продаж акцій відкритих акціонерних товариств й заявлених до купівлі сертифікатів окремими громадянами й юридичними особами — фінансовими посередниками.

Звернення громадян до послуг фінансових посередників передбачає такі варіанти:. звернення до довірчого товариства;. придбання в обмін на приватизаційні цінні папери інвестиційних сертифікатів інвестиційного фонду чи інвестиційної компанії.

У першому варіанті приватизаційні папери передаються громадянами у довірче управління для вкладення в про «єкт приватизації, у іншому — інвестиційний сертифікат фінансового посередника засвідчує внесок громадянина в його капітал й декларація про одержання дивідентів від його діяльності. У будь-якому разі доля громадян у приватизації через фінансових посередників (якщо, звичайно, смердоті діють цивілізованими методами, що нині в Україні далеко ще не завжди забезпечується) має для громадян низку переваг. Фінансові посередники мають на аукціонах кращі умови для придбання акцій підприємств, що приватизуються, із точки зору цін придбання акцій, можуть купувати акції більш-менш великими пакетами й, отже, впливати на подальшу діяльність акціонерного товариства, знаходити на ринку перспективні щодо надійності та рентабельності про «єкти приватизації.

як вже зазначалося, суттєві особливості приватизації законодавством України встановлені для підприємств агропромислового комплексу — радгоспів, промислових підприємств, котрі переробляють сільськогосподарську сировину, підприємств, котрі виконують роботи й надають послуги колективним сільськогосподарським підприємствам, колгоспам, фермерським господарствам й іншим сільськогосподарським товаровиробникам. Головним чином ці особливості стосуються порядку розподілу акцій про «єктів приватизації, який передбачає пріоритет на іх одержання недержавними сільгосппідприємствами й їх.

Положення про центри сертифікатних аукціонів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 1995 р. працівниками, що створює умови для ефективного управління приватизованими підприємствами із боці нових власників й розвитку сільськогосподарського виробництва.

Державні промислові підприємства із переробки сільгоспсировини й підприємства, що виконують роботи й надають послуги сільгоспвиробникам, приватизуються способом перетворення їхні у відкриті акціонерні товариства й реалізації акцій цих товариств. Працівники цих підприємств користуються пільгами при розміщенні акцій в порядку, який передбачений для всіх інших відкритих акціонерних товариств. Більша частина акцій (51 відсоток) передається безкоштовно колективам товаровиробників недержавних форм власності, котрі на договірних засідках здають сільгоспсировину про «єкту приватизації чи одержують від нього послуги. Розподіл акцій між сільгоспвиробниками (із урахуванням квоти для радгоспів та інших державних товаровиробників, якщо такі є у зоні діяльності підприємства, що приватизується) здійснюється пропорційно до обсягів сировини, зданої на про «єкт приватизації, виконаних робіт й наданих послуг в середньому за 5 років, що передують року приватизації, чи за усі рокта існування, якщо товаровиробник функціонує менше 5 років. 51 відсоток акцій приватизованих підприємств, котрі передаються сільгоспвиробникам, включають акції, котрі розміщуються за приватизаційні майнові сертифікати, власні кошти й компенсаційні сертифікати серед працівників підприємства, сільгоспвиробників та прирівняних перед тим осіб.

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільгосппідприємств здійснюється шляхом перетворення їхні у відкриті акціонерні товариства чи шляхом перетворення їхні у колективні сільськогосподарські підприємства — за рішенням трудового колективу радгоспу. У будь-якому випадку трудовий колектив одержує для розподілу серед працівників й прирівняних перед тим осіб частку державного майна (чи акцій) на суму, що визначається за формулою:

Сб = Кп (З, де Сб — частка державного майна (сума акцій), котра безкоштовно передається працівникам радгоспу, що приватизується;

Кп — чисельність персоналу радгоспу й осіб, що до нього прирівнюються;

З — середня вартість майна однієї члена колективного сільськогосподарського підприємства по відповідній області України (Автономній Республіці Крим).

Розподіл безкоштовно переданого майна (акцій) між працівниками приватизованого радгоспу здійснюється відповідно до трудової участі шкірного, хто має право його одержати. Решта майна (акцій) приватизується за приватизаційні майнові сертифікати працівників радгоспу й прирівняних до них осіб. Якщо в майно (акції) якщо приватизоване, решта продається їм за власні кошти із розстрочкою п’ять років (без нарахування процентів, але й із урахуванням зміни цін на даний момент викупу майна) чи організовується продажів акцій відкритого акціонерного товариства на фондового ринку згідно із чинним законодавством.

Список літератури.

. Фінансова діяльність підприємства.Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов.

П.І., Петрова К. Я., — К.:Либідь, 1998. Підприємництво й підприємницька діяльність.Шевеленко С. Д., Федів І.І.,.

— К.:Вища шк., 1997.

———————————;

[1] Закон передбачає створення товариства покупців також й за іншими ознаками, наприклад, за місцем проживання групи громадян, котрі мають намір приватизувати тієї чи інший про «єкт.

[2] Згідно із Указом Президента України від 15 червня 1993 р, корпоратизація — це перетворення державних підприємств, а також закритих акціонерних товариств, более як 75 відсотків статутного фонду які перебуває у державній власності, у відкриті акціонерні товариства. Засновниками таких акціонерних товариств із боці держави є міністерства та інші органи державної виконавчої влади, підвідомчі Кабінету Міністрів України. Мета корпоратизації — підготовка підприємства до приватизації, але й без фіксації конкретного ії строку.