Версії зрадництва Юди

Вступ.

Відомий біблейський персонаж — Іуда Іскаріотський, якого ми знаємо як зрадника Ісуса Хреста, ставши в останні часи об`єетом зацікавленості як вітчизняних то й зарубіжних дослідників Бібліі та питаннь христіанської релігіі. Всі смердоті намагаються знайти й пояснити заподій вчинку Іуди, що вимусило його, людину із духовними та гуманітарними якостями за 30 срібників продати свого Вчителя.

Сам по собі образ Іуди загадковий, й не так на його відому роль в драматичних подіях Страстної неділі, ми по суті про нього мало чого знаємо. Євангелісти повідомляють про Іуду дуже скупо, лише Матвій розповідає про покаяння та самогубство Іуди. Коли стосується мотивів зради Іуди, то про них розповідає лише Иоанн.

Алі усе ж таки таки, чому Іуда зрадив Ісуса Христа? На це запитання покі що не існує твердої відповіді. У зв`язку із цим вчені-біблеісти в своїх дослідженнях почали висувати численні версії, побачивши в особі Іуди не лише індивідуальну проблему, але й і символ деяких темних сторін людського характеру. Всі ці версії дуже різноманітні й протиречиві. Вони Іуда Іскаріот зробив свій вчинок й як людина матеріальної корисності, й як патріот Іудеї, бо й як людина, Яка опинилася в безвіхідному стані, втративши надії в майбутнє царства Божьєгого. Цьому питанню присвятили свої роботи такі дослідники, як Костів До., З. Косідовський, Феррар, Є. Ренар, Ф. Хоул, котрі усе ж таки такі на науковій основі, використовуючи певний ряд джерел, змогли более об`єктивно ставитися до запитання Іудиной зради.

Іуда Іскаріот — сін Симона (Івана 6: 71; 13; 2; 26) уроженець Іудеі. Назва «Іскаріот» скидатися від арамейського «іш Керіот», тобто «людина із Каріоту». Це прізвище було б спеціально додано Іуді, щоб таким чином відрізнити його від іншого Іуди поміж апостолами. Він був єдиним іудиянином серед інших учнів Христа — галилян. У житті Іуди сріблолюбство і раціоналізм гору брали над духовними та гуманітарними якостями, інакше кажучи, він керувався головним чином вимогами розуму, логіки і матеріальної корисності. Ісус Христос покликавши його, як й всіх інших на свого учня, він ходив із Вчителем, прислуховувався до його науки й бачив його великі справ. Мав здібності управителя й був скарбником учнівської каси. Христос добро знавши серце й характер Іуди й уже тоді бачив в ньому свого зрадника. А потім за 30 срібників від первосвященників зрадив свого вчителя. Дивлячись на наслідки вчинка, визнав свій гріх, кинувши у храмі гроші й покинчив самогубством[1].

Ця трактування «копійчаного» мотивацію вчинка Іуди підтримується розповіддю Іоанна. Згідно його версії, Іуда, перебуваючи на посаді скарбника, зловживав добрістю Христа й навіть крав гроші із загальної страти. За Іоанном виходить що Іуда був просто хопучою й саме жадібність до грошей й штовхнула його до зрадництва.

Однак, ця версія малоперекондива. Навряд чи Іуда був таким, якщо він добровільно супроводжував Христа в його мандрівках й якщо Ісус зі свого боці не лише включивши його в коло 12-ї своїх самих близьких учнів, але й і довірив йому фінансові справи[2].

Цікаво, що дослідникі звернули увагу на етнічну належність Іуди. як уже відомо, призвіще «Іскаріот» — означати «людина із Каріоту». Складність в бо існувало два міста Каріота.

Один із них був розташован в Іудеї. Якщо припустити, що батьківщина Іуди, то він був єдиним іудеянином із оточення Ісуса, так як сам Христос й його учні були із Галилеї. На тих часи існувало врожування між населенням двох єврейських областей й можливо співтоварищі відносилися до Іуди із недовірою. Це ображало його й він поступово втрачав віру в Ісуса. Під годину так званої «галилейської кризи», коли вчення Ісуса про живий хліб, який зійшов із неба, обурило навіть його наближених, й можливо тут й відбувся кардинальний перелом в душі Іуди.

Втративши віру в Ісуса, Іуда, можливо дивився на нього іншими очима. Колі при в`їзді до Ієрусалиму Ісуса проголосили царем Ізраеля, в Іуді заговоривши іудейський (жидівський) патріот. Ісуса він бачив одним із тихий галилейських безглуздих, що накликали хвацько на країну[3].

Друга місто Каріот перебував у Моаве, на східному узбережжі Мертвого моря. Якщо Іуда звідти, то можливо він був язичником чи іудеєм, але й вихованом в язичному оточені. Ця обставина могла суттєво впливати на його ставлення із Ісусом. Іуда, можливо, мріяв про власну кар`єру в месіанському царстві Божому, яку в його уявленні являє конкретне земне царство — царство Ізраіля. Деякі апостоли саме так тулмачили пророцтво Ісуса, а Іуда міркував також, як один із них. Зрозумів, що Христос має наувазі зовсім інше й не має наміру відновити Іудейську державу, де Іуда, за даними, планував статі міністром скарбу, він також зрозумів, що його надії зруйновані і тоді у пориві відчайдушшя й гніву видав Ісуса священикам[4].

Виходить, що Іуда, етнічно належавший до єврейського походження, зрадив свого Вчителя зазаради майбутнього свого народу, здійснивши своєрідний «патріотичний» подвиг. Алі, як бачимо, мріючи про царство Ізраіля, він бачив там своє місце міністром скарбів, а це ще раз подчеркивает тяготіння Іуди до грошей.

По однієї із гіпотез Іуда був обібраний. Він прийшов до іудейських священиків та «сторгувався» (бо таку маленьку ціну смердоті поставили йому за Ісуса) погодився на зраду вчителя, щоб якось виправити своє матеріальне становище[5].

Напрошуеться запитання, чи любити Іуда Ісуса, як один із його учнів, що прийшов по цьому шляху? Можливо, Іуда не зраджував бі Христа, як бі не любити його, як бі не відчував, що менш любили, ніж інших[6]. Існує ще багато інших гіпотез про мотиви зради Іуди, всіх їхнього перерахувати просто більше не можливо. Для приклада, можна назвати лише декилька самих цікавих: 1. Іуда прийшов на зраду Ісуса, сподіваючись таким чином прискорити появу царства Божого на землі; 1. Іуда хотів переконатися, чи зможе Ісус врятуватися й доказати тім самим, що він дійсно той, проти всіх видає собі, тобто месія, передвіщений пророками й цар Ізраільський; 1. Іуда хотів урятувати Ісуса від розмотованної юрби, що зробила замах на його життя, і тому подбав щоб його заарештували. 7].

Алі тут треба звернути увагу на мотив, пов`язаний із бажанням Іуди урятувати Христа ціною його арешту. Колі Ісус війшов до Ієрусалиму як Месія — Цар Ізраілю, це розлютувало фарисеїв та храмову аристократію й на нараді у Іосіфа Касіафа було б вирішено заарештувати Ісуса. Тім годиною, агенти іудейських первосвященників запитівали учнів Христа, спдіваючись отримати від них необхідні відомості. І смердоті знайшли ті, що шукали, в особі Іуди Іскаріота. Цей бідолага, по зовсім нез`ясованим мотивів, зрадив Іісуса, надав усі необхідні вказання й навіть напросився бути провідником загону, якому зазначалося здійснити арешт (хоч подібна крайня щабель такої мерзотності ледве ймовірна)[8].

Не відкидая факту, що Іуда співдіяв арешту свого Вчителя, ми можемо зробити припущення, що із його боці у цій справі було б понад поспішності, чим підступництва, й можливо, прокляття, котрі посипалися на Іуду до деякої ступені не зовсім справедливі, Може дійсно Іуда прийшов за таким шляху — зрадити Христа, щоб урятувати його, але й за слабкістю, простоти, поспішності дій загубити його[9].

Всі ці версії ледве не привели на багаття інвізиції Вікентія Ферерія, друга та капелана Авіньонського папи Бенедікта ХІІІ (1394−1423). як свідчать документи, що зберігаються в Ватікані, Федерій прочитавши проповідь про Іуду. Згідно його версії, Іуда хотів молити Ісуса щоб тієї вибачивши його, але й не зміг пробитися через юрбу, котра оточувала Христа на шляху до Голгофи й добитися вибачення за свій вчинок. Тоді він вирішив покінчити самогубством — повіситись, щоб душа змогла злетіти на Голгофу й добитися вибачення за свій вчинок. Так воно та й трапилось. Тому коли Ісус потрапив на небо, душа Іуди опинилася праворуч від нього серед інших душ блажених. Саме так описують цей факт М. Амврозіні та М. Уілліс, автори книжки «Секретні архіви Втікану"[10].

Іуда опинився серед блажених! Це неймовірно. Щоб Іуда после цого що він наробив ставши поряд з Богом!

Після цого на Вікентія Ферерія звалилося грізне слідство інквизиціі. Його врятував тато Бенедикт ХІІІ який доручивши спалити матеріали слідства, в саме слідство припинити[11].

Та вісь, нарешті, одна із найцікавіших версій: усі сказання про Іуду, це видумка. І самого Іуди Іскаріота взагалі не існувало й ані якої зради Христа не було б. У підкріплення цієї версіі можна послатися на свідоцтва апостола Павла. У своєму посланні до коріфян, він говорити про ті, як проходила остання вечеря, й як Ісус воскречнув, одразуж явився дванадцяти апостолам.

У описанні апостолом Павлом Останньої вечері взагалі немає мови про Іуду та його зраду, що дуже чудово, якщо врахувати, як яскраво відібражають цей інцидент євангелісти[12].

Інший факт — появлення Ісуса апостолам без наймалішого нагадування про відсутність Іуди[13].

І вирішальний факт — пслання до карифян — джерело более раннього періоду, ніж Євангелія та «Діяння апостолів». Напрошується один висновок: при Павлі сказання про Іуду взагалі не існувало. Ця легенда виникла десятиріччами пізніше. Після руйнування Ієрусалиму до еллінських міст хлинув потік єврейських біжінців. Почали спалахувати конфлікти між ними та приверженцями Ісуса Христа. З Нового завіту ми знаємо, що ці конфлікти набували жорстокого характеру й саме в цій атмосфері народився легендарний образ Іуди, який віддзеркалював у своєму обличчі євреїв та їхнього відповідальність за зазагибель спасителя[14].

Висновки.

Таким чином, розглянувши деякі версії зради зради Іуди, треба говорити, що не можна вважати хоч бі одну із них найбільш затверджувальною та близької до реальності. Алі на відміну від інших, відкидаючи сріблолюбство, любов до грошей, матервальні корисності, як мотиви вчинка Іуди, багато дослідників дослідників усеж таки зупинняються на питанні про етнічну належність Іуди, й можливо, враховуючи відносини між населенням єврейських областей, й його зрадництво вважають як неординарну спробу прискорити прихід Божьєго царства.

Хто ж Іуда? Зрадник — хапуга, патріот, чи просто слабовільна людина? Це уже загадка історіі. Можливо нові дослідження Бібліі та Євангелія, тулмачення їхнього текстів призведуть до нових версій. Може й дійсно небуло ніякого Іуди й не було б зради. А покі що й по сьогодні ім`я Іуди Іскаріота асоціюється із багатьма негативними рисами людського суспільства.

Використана література.

1. Косидовський З. Сказання євангелістів. М.1981 1. Костів До. Словник — довідник біблейських осіб, племен й народів. К.1995 1. Моріак Франсуа. Життя Ісуса. М.1991 1. Ренар Еге. Життя Пресвятої Богородиці. М.1991 ———————————- [1] Костів До. Словник — довідник біблейських осіб, племен й народів. До. 1995., з. 399 [2] Косидовський З. Сказання євангелістів М.1981 с. 191 [3] Косидовських З. Сказання євангелістов. М. 1981., с, 192 [4] Костів До. Словник-довідник біблейських осіб, племен й народів. До. 1995. з 399. [5] Феррар Ф. Життя Иисуса.М.1991., с. 319 [6] Моріак Ф. Жизнь Иисуса.М.1991., с. 212 [7] Косидовський З. Сказання евангелистов.М., 1981.с.193 [8] Ренан Еге. Життя Иисуса.М.1991., с. 251 [9] Саме там: с. 251 [10] Косидовський З. Сказання евангилистов.М.1981 [11] Саме там: с. 194 [12] Косидовський З. Указ. тв. с. 194 [13] Саме там с. 155 [14] Косидовський З. Указ. тв. с. 195.