Матримоніальна та любовна ворожба у дівочих та парубочих забавах свята Андрія на Опіллі (за матеріалами Галицького та Рогатинського районів)

Матримоніальна та любовна ворожба у дівочих та парубочих забавах свята Андрія на Опіллі (за матеріалами Галицького та Рогатинського районів)

У статті автор проаналізував особливості святкування дня Андрія на Опіллі, що супроводжувалося народними примовляннями, традиційними іграми, сміхом і жартами. На основі джерельних та польових матеріалів, відтворено колорит різноманітних прийомів любовно-шлюбних магічних дій у засіванні конопель, ворожінні варениками, пампушками, бубликами, рахуванням кілків в огорожі, киданням чобота на Андріївських вечорницях.

На сьогодні календарна обрядовість історико-етнографічного району Опілля є мало вивченою. Хоча зроблено деякі напрацювання, але вони лише поверхово розкривають низку звичаїв, обрядів, магічних дій, ритуалів та забобон у передріздвяно-новорічній обрядовості. Час зимового сонцестояння, тобто своєрідний переломний чи рубіжний період року, здавна наділявся у календарній обрядовості особливою символікою, тому закономірно вважався сприятливим для магічних дій, зокрема й ворожби. Головні календарні свята, які припадали на цей період, традиційно слугували добрим приводом для справляння ворожильних обрядів [1, 105]. Свято Андрія — це і радість, і сум, і потаємна надія [2, 8]. По різні сторони нашого краю ворожили поособливому, проте, цей вечір є властиво дівочим [3, 436]. Напередодні свята Андрія, дівчата збиралися для того, щоб дізнатися майбутню долю [4, 287], способів гадання було надзвичайно багато [5, 101; 6, 53−54].

Серед дослідників передріздвяно-новорічних свят потрібно відзначити напрацювання С. Килимника [7],.

Л. Ковальчука [8], В. Скуратівського [9], П. Чубинського [10], В. Клінґера [1і], В. Барагура [3], І Беньковського [5], а також сучасних дослідників І. Чеховського [1] і В. Круковську [2]. Мета цієї статті полягає у ґрунтовному вивченні звичаїв, обрядів, повір'їв і забобонів на Андріївські вечорниці в українців Опілля. Із зазначеної мети статті випливають такі завдання: дослідити специфіку розвитку свята Андрія в драматично-ігровій традиції Опілля й охарактеризувати елементи основних обрядових дій Андріївських вечорниць.

Серед характерних обрядів опільчан напередодні свята Андрія виділяються «сівба» конопель, ворожба на пирогах, рахування кілків в огорожі, кидання чобота через хату, вибирання своєї долі під мискою. Ворожильні обряди у цей день виконували, в основному, дівчата, рідше хлопці [12; 13]. Парубки навмисно робили шкоду дівчатам, до яких не встигли посвататись або які ще були не на виданні, забирали щось із подвір'я, а потім повертали за винагороду [14]. Андріївські колективні ворожіння традиційно розпочиналися з ворожби у селах Галицького району, де значна увага приділялася воді для замішування тіста: вона мусила бути принесена дівчиною з двору, з колодязя в роті, а хлопці коли дізнавалися, де дівчата і в кого ворожать, приходили і заважали їм — сміялися та жартували. Не кожна дівчина могла донести воду і теж починала сміятися [12; 13]. Як зазначає І. Чеховський, ці дії мали ритуальний характер [1, 109]. Ворожильні обряди, в яких головним засобом отримання «знака» долі виступає ритуальна страва, зберігають сліди зв’язку з архаїчними віруваннями і ритуалами, як-от хліборобською магією, культом пращурів [1, 111].

На вечорниці починали ходити в підлітковому віці (від 14−20 дівчата і 16−25 хлопці). Досить часто на них вишивали. На вечорницях також часто відправляли парубків в армію. В будні дівчата і хлопці розмовляли при роботі, а в неділю вже грали ігри, танцювали [15]. Дівчата приносили з дому продукти [14]. В. Круковська зазначала, що хлопці для дівчат за їх старання приносили ласощі - цукерки, горішки, яблука. Існує традиція, що на Андрія кожен хлопець «пустує» [2, 12], але щоб вони не зробили, дівчата їм прощали все [15].

На Галицькому Опіллі хлопці не беруть участі у ворожінні: вони або приглядаються, або збираються десь окремо й придумують способи, якби попсувати дівчатам їх забаву та засмутити їх невдячним вислідом ворожби [12−15]. Однак дівчата відносяться до цього обряду зовсім поважно й не раз із цього приводу бувають між ними непорозуміння. Траплялися навіть такі випадки, коли через невдалу ворожбу дівчата сміялися зі своєї подруги, за що вона скаржилась до громадського уряду [3, 436].

Обряди святкування Андрія в різних куточках Опілля мають свої особливості. Зокрема, у с. Жовчев Рогатинського р-ну дівчата сходилися у хаті вдови і там вже відбувалися всі обряди, пов’язані з тим вечором. Треба було якось розгадати собі долю, один із способів був чистити кілки, примовляючи: «то вдовець, то молодець». З цього можна було дізнатися, чи ця дівчина одружиться з вдівцем, чи з молодцем. Пекли теж бублики, зазначивши котрі кому належать, кликали пса, щоб поїв — з того було знати, чи дівчина вже скоро вийде заміж. Виливали віск і ще інакше прикликали собі долю. Ці старовинні вірування були, зрештою, розповсюджені в усій Україні [16, 680].

На Рогатинському Опіллі ворожили і хлопці, і дівчата, бавилися ворожбою на вечорниці. Дівчата оббігали хату декілька разів, щоб приснився суджений. Перед сном запалювали свічку та дивилися у дзеркало, якщо нічого не побачать, то заміж цього року не вийдуть. Також прислухалися з якої сторони гавкає пес, на ту сторону і піде в «прийми» — невістки. Якщо в хаті було декілька сестер, то кожна сестра кидала собаці вареника: чий перший з'їсть — та першою одружиться. Кожна дівчина брала свій черевик і від вікна крокувала по черзі. Чий вийде за поріг — та перша вийде заміж. Записували на листочках імена і ставили на ніч під подушку, а зранку витягали ім'я судженого [15]. Ворожили ще з допомогою курки та півня. Зв’язували їх хвостами та дивилися, хто кого перетягне. Якщо курка — жінка буде верховодити, півень — чоловік [17, 61]. Хліб і вугілля розламували на кусочки, завивали у рукав сорочки й клали спати в надії, що побачать свого судженого. Сіяли льон коло колодязя, а чий весною найшвидше зійде — та першою вийде заміж. Також носили воду з потоку, наливали у миску й пускали на воду малі воскові свічки, приліплені до лушпинок горіха. Коли свічка дівчини стукнулась зі свічкою хлопця, тоді це знак, що вони поберуться. По закінченні ворожби, воду знову виливали до річки [3, 436]. Місили тісто, робили плямочки і розкладали по порядку, а пес мав з'їсти. Яку плямочку першою їв пес і так по порядку мали одружуватись дівчата. Під ліжко клали також тарілку, а згори лінійку і так мав приснитися наречений.

Крім цього, дівчата рахували кілки до 8, а 9 кіл зламували. Якщо правий рівний, то буде красивий чоловік, а якщо кострубатий та кривий — то буде поганий [18, 4]. Дівчина оббігала тричі навколо хати в довгому вбранні і тричі калатала ложками. Так дівчата гадали на судженого. Також із заходом сонця дівчата дивилися у дзеркало. Вони там бачили свого судженого [19]. Кидали за ворота черевик: коли він стане передом до воріт, то дівчина вийде заміж. У противному випадку, піде заміж у ту сторону, куди обернувся перед черевика. Ворожили також, яким буде майбутній чоловік: добрий чи злий, багатий чи бідний. Задля цього брали поліно: якщо воно гладке — чоловік буде добрий і молодий; коли суковате — то старий і сердитий. Часом суковате означало, що чоловік попадеться багатий, гладке — бідний. Дівчата не пропускали повз пильну увагу ворожбу з курячих яєць — проколювали гострий бік яйця і випускали із нього білок у склянку з водою. Коли він набирав форму грошей — дівчина вийде за багатого, коли вигляд трави — за бідного. Щоб заполонити серце хлопця, дівчата заставляли на вулиці тоненькі сильця із шнурків чи ниток, щоб хлопці в них попадалися [3, 436−437]. Дівчата ворожили на свічках, потім зернах, на свяченій воді, на воді принесеній з річки, на пампушках з маком, на предметах з дому тощо. Вже не пускали пастись худобу й годували сіном, не відчиняючи дверей, щоб не впустити нечисть. Дівчина, яка ходила заміж, мала швидко лягти спати, щоб побачити судженого у вісні. Можна питати першого перехожого, яке у нього ім'я, таким вважалося й ім'я судженого. Розходились додому далеко за північ.

Пекли пиріжки, балабушки, варили вареники, галушки та годували домашню тварину — кота чи пса. Вони мали бути нагодованими, а це означало, що вся сім'я в домі мала бути не голодною [19]. Крім вареників, на свято Андрія дівчата варять вечерю [20, 17].

На вечір зрізують або ламають гілку з вишні та кладуть її в склянку з водою десь так, щоб її не бачив (під ліжко чи в куток). І дивилися на неї аж на Різдво, якщо гілка зацвіте, то того року дівчина вийде заміж. І ще писали імена хлопців на аркуші паперу, скручували його в трубочку і клали під подушку на цілу ніч, лише на ранок витягували один аркуш, з нетерпінням очікуючи, яке ім'я хлопця там написане. Респонденти запевняли, що така ворожба обов’язково збувалася [12]. Ще йшли перев’язувати дороги, а самі засідали поза плотом і чекали, хто буде йти, щоб когось з перехожих собі зловили [21].

Отже, давні опільські вірування й обряди залишили по собі сліди до нашого часу. Одним із традиційних звичаїв, який бере початок від язичницького часу, є звичай ворожіння напередодні св. Андрія. Андріївські вечорниці - це колоритне та веселе дійство, жарти і сміх, який охоплює всю молодь. У ніч на Андрія ворожили дівчата. Як ми бачили, способів ворожіння для дівчат на свято Андрія дуже багато. У ніч хлопці бешкетували: знімали «хвіртки» і підпирали кілками двері хати тощо. Ворожильні обряди свята Андрія охоплюють десятки ритуальних ігор, які в різних куточках Опілля ворожать по-своєму: у селах Г алицького району дівчата збиралися у старшої жінки і ворожили тільки дівчата, а в селах Рогатинського району у вдови та ворожили як і дівчата, так і хлопці. Проте, по всьому Опіллі дівчата бралися за приготування відразу декількох страв на вечір перед вечорницями. Деякі обряди святкування і досі побутують на цій території, зокрема ворожби на варениках, пампушках та інших стравах. Тому нашим завданням як українців є збереження цих ритуальних і магічних дійств предків у своїх серцях, заради передачі їх молодим поколінням.

ворожильний обряд андріївський святкування.

Література

• 1. Чеховський І. Андрію, Андрію, коноплі сію… (Зимові ворожильні обряди-ігрища українській молоді Карпато-Дністровського регіону) // Буковинський журнал. — 1998. — Ч. 2.
• 2. Круковська В. Андріївські вечорниці. — Л., 2001.
• 3. Барагура В. Напередодні св. Андрія //Життя і знання 1932. — Ч. 15.
• 4. Kolberg O. Dziela wszystkie. — T. 54: Rus Karpacka. — Cz. 1. — Wroclaw, 1969.
• 5. Беньковський И. Девичій празник св. Андрея // Киевская старина. — 1895 Б. н.
• 6. Наукові архівні фонди рукописів та фонозаписів ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України (м. Київ). — Ф. 1-дод.: Етнографічна комісія. — № 524.
• 7. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Т. 1: Зимовий цикл. — Вінніпег; Торонто, 1964.
• 8. Ковальчук Я. Свята на Україні у звичаях та забобонах Х.; К., 1930.
• 9. Скуратівський В. Місяцелік. Український народний календар. — К., 1993.
• 10. Чубинский П. П. Календарь народных обычае и обрядов. — К., 1993.
• 11. Записано автором від Ярослави Олексіївни Куцоконь, 1945 р. н., у с. Мединя Галицького р-ну, Івано-Франківської обл.; запис зроблено 28 грудня 2013 р.
• 12. Записано автором від Ігора Петровича Медвидовича, 1940 р. н., у с. Крилос Галицького р-ну, Івано-Франківської обл.; запис зроблено 20 жовтня 2014 р.
• 13. Записано автором від Олексія Дмитровича Затварницького, 1922р. н., у с. Комарів Галицького р-ну, ІваноФранківської обл.; запис зроблено 11 жовтня 2014 р.
• 14. Записано автором від Любові Миколаївни Задорожної, 1947 р. н., у с. Конюшки Рогатинського р-ну, ІваноФранківської обл.; запис зроблено 22 жовтня 2014 р.
• 15. Магмет І. Спомини зі села Жовчів // Рогатинська земля. — Н.-Й.; Париж; Сідней; Торонто, 1989. — Т. 1.
• 16. Матвеева Н., Голобородько А. Православні свята і народні традиції // Наука і суспільство. — 2010. — № 11—12.
• 17. ІР НБУВ. — Ф. Х. — Од. зб. 17 396: Запис народних звичаїв та вірувань 20-х рр. ХХ ст.
• 18. Записано автором від Василя Дмитровича Пушика, 1958 р. н., у с. Вікторів Галицького р-ну, Івано-Франківської обл.; запис зроблено 10 грудня 2014 р.
• 19. Відділ рукописів ЛННБ НАН України. — Ф. 206. — Од. зб. 318: Щурат В. Святоандріївські ворожби: Доповідь.
• 20. Записано автором від Ірини Василівни Хомин, 1971 р. н., у с. Потік Рогатинського р-ну, Івано-Франківської обл.; запис зроблено 5 грудня 2014 р.