Розвиток інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Абрамович Інна Ананіївна

УДК 658.14:338

Розвиток інвестиційної діяльності сільськоГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.00.04 — економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ — 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Макаренко Петро Миколайович Дніпропетровський державний аграрний університет ,

проректор з наукової роботи Офіційні опоненти: доктор економічних наук, профессор

Сазонець Ігор Леонідович Дніпропетровський національний університет, декан факультету міжнародної економіки кандидат економічних наук, доцент Дацій Надія Василівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, провідний науковий співробітник відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування

Захист відбудеться 2__ липня__ 2008 р. о _10___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49 600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49 600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25

Автореферат розісланий _1___ червеня______ 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Р.М.Миронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринковий розвиток сільського господарства в значній мірі залежить від інвестиційного забезпечення, яке з 2001 р. має тенденцію постійного збільшення і в 2006 р. склало 7,2 млрд. грн. та в порівнянні до базового року зросло в 4,6 рази. Вкладення і повернення інвестицій на підприємствах галузі, як правило, формує ефективність господарювання, вирішує питання конкурентоспроможності виробництва на зовнішньому і внутрішньому ринках. Разом с тим, створення нових і модернізація основних засобів підприємств через інвестування, пов’язано з ризиками їх здійснення. На це впливають: економічна ситуація, нестабільність умов інвестування і використання прибутку, коливання ринкової кон’юнктури, цін, валютних курсів, невизначеність природно-кліматичних умов сільського господарства. Тому, здійснюючи інвестиції, підприємства повинні розробляти організаційно-економічний механізм реалізації того чи іншого проекту, визначати сценарії, які набувають дії при змінах виробничої ситуації.

Реалізація довгострокової стратегії суспільно-економічного розвитку країни вимагає нарощування інвестиційних ресурсів, поліпшення їх структури і оптимізації напрямів їх використання відповідно до пріоритетів економічного зростання. Обов’язковою умовою забезпечення економічного зростання є здійснення державою виваженої інвестиційної політики в сільськогосподарському виробництві. В умовах досягнення відносної фінансової стабілізації активізація інвестиційної діяльності має спрямовуватися на забезпечення прогресивних зрушень в економіці сільськогосподарських підприємств, оновлення їх виробничої бази, формування конкурентоспроможних сільськогосподарських структур, вирішення питань зайнятості сільського населення. Отже, дослідження питань пов’язаних з формуванням організаційно-економічних механізмів інвестування на рівні сільськогосподарських підприємств в умовах їх ринкового розвитку та входження в світову організацію торгівлі набувають особливої ваги.

Слід зазначити, що інвестиційні процеси, які відбуваються в Україні та в інших країнах, привертають увагу як вітчизняних, так і зарубіжних вчених-економістів. Аналізу проблем інвестиційної діяльності підприємств, значення інвестиційного процесу для розвитку їх економіки присвячено чимало праць українських науковців серед яких найбільш вагомими є праці І. Богдана, І. Сазонця, О. Дація, М. Корецького, Б. Колтинюка, І.Кулаги, Р. Кучукова, О. Лашка, П. Макаренка, В. Мартиненка, А. Пересади, Л. Пісьмаченко, Л. Соломатиной, Д. Черваньова, Є. Черняка, Б. Щукіна, В. Юрчишина, А. Яковлєва та ін.

Однак у них розглядаються лише окремі аспекти порушуваних проблем, недостатньо досліджено механізми регулювання інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств. На сьогодні не може не турбувати практична відсутність зваженої інвестиційної політики, спрямованої на активне стимулювання розвитку сільськогосподарського виробництва на рівні підприємств: не достатньо чітко визначені методи конкретного заохочення інвестиційних потоків в сільськогосподарські підприємства, в тому числі залучення реального капіталу іноземних підприємств у фермерські та селянські господарства; не створено ефективних організаційно-правових і пільгових умов для розвитку лізингових операцій на рівні підприємств, досить мляво формуються умови для переливу вітчизняного капіталу з невиробничої та банківської сфер у сферу сільськогосподарського виробництва через систему довгострокового кредитування та іпотеки.

Тому робота з дослідження розвитку інвестиційного процесу в сільському господарстві Україні на рівні підприємств є своєчасною і актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного аграрного університету в межах теми «Розробка напрямів розвитку та системи ефективного функціонування форм аграрного підприємництва в ринковій економіці» (номер державної реєстрації 0107U002006). Роль автора полягає в розробці пропозицій з удосконалення методики оцінки ефективності інвестиційних проектів та визначенні пріоритетних напрямів інвестування в підприємства сільського господарства в сучасних умовах.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково-теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств.

Для реалізації поставленої мети в роботі вирішені наступні завдання:

— провести теоретичне узагальнення сутності понять інвестиції, інвестиційна діяльність, інвестиційні джерела, інвестиційні ризики та визначити їх місце в розвитку сільськогосподарських підприємств;

— охарактеризувати методичні підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів;

— дослідити систему державного регулювання інвестиційної діяльності на рівні сільськогосподарського підприємства в сучасних умовах;

— проаналізувати тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва та стан інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств

— визначити ефективність інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств;

— розробити концептуальну організаційно-фінансову модель інвестування сільськогосподарських підприємств;

— обґрунтувати основні напрями удосконалення механізмів державного регулювання інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств Об'єктом дослідження є процеси забезпечення інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних положень щодо формування і розвитку ефективного інвестування сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Теоретична та методична основа досліджень побудована на використанні базових положень економічної теорії, наукових розробок провідних вчених з питань розвитку інвестиційної діяльності в господарській діяльності підприємств.

У процесі дослідження використані наступні методи: загальнонаукові - діалектичний, абстрактно-логічний, індукції та дедукції, наукових узагальнень, що дозволило провести теоретичні узагальнення щодо сутності, принципів та видів інвестиційної діяльності; комплексного економічного та статистичного аналізу — порівняння, відносних та абсолютних величин, балансовий — що дозволило визначити тенденції розвитку інвестиційного процесу та вплив основних чинників на нього; системного підходу — для визначення основних напрямів поліпшення інвестиційної політики відносно сільськогосподарських підприємств та умови їх реалізації.

Інформаційною основою дослідження стали відповідні законодавчі й нормативні документи; методики зі складання і аналізу інвестиційних і інноваційних проектів; офіційні матеріали Державного комітету статистики, спеціальні літературні джерела та монографічні дослідження, матеріали науково-практичних конференцій різного рівня.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:

вперше:

— запропонована модель інтегрованого інвестування сільськогосподарських підприємств організаційно пов’язаних з першою і третьою сферами АПК, що забезпечує нові технології, оновлення техніки, мінімізацію витрат з реалізації конкурентноспроможної продукції на зовнішньому ринку та формування соціально-культурної інфраструктури села;

удосконалено:

— методику оцінки ефективності інвестиційних проектів на рівні сільськогосподарських підприємств з урахуванням дії різноманітних факторів та комплексного підходу до визначення їх впливу на результативність інвестицій;

набули подальшого розвитку

— узагальнення наукових думок щодо визначення сутності і економічного змісту категорій «інвестиція» та «інвестування» з чітким його відмежуванням від категорій «інвестиційна діяльність» та інвестиційний процес;

— обґрунтування механізму державного регулювання розвитку інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств через розкриття змісту основних його складових: мети, принципів, умов, методів, засобів, суб'єктів (інвесторів) та соціально-економічного ефекту від їх реалізації на різних рівнях дії;

— класифікація ризиків інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств за ознаками: суб'єктивні (політичні, правові, фінансово-економічні, технічні, екологічні, організаційно-інформаційні, технологічні, соціальні) і об'єктивні (природно-кліматичні, форс-мажорні обставини) ;

— принципи кратність інвестування сільськогосподарських підприємств з виділенням груп: одноразові інвестиції, періодичне інвестування та постійне (безперервне) інвестування.

— практичні підходи визначення комплексного впливу інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств на спад, стабілізацію та зростання їх виробництва.

Практична значущість отриманих результатів. На підставі теоретичних досліджень розроблені практичні рекомендації з підвищення економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств шляхом здійснення інвестиційної діяльності та підвищення якості інформації, що представляється в інвестиційно-інноваційних проектах.

Основні положення і результати дослідження щодо удосконалення механізмів державного регулювання розвитку інвестиційних процесів були реалізовані на рівні Головного управління сільського господарства в Дніпропетровській області (довідка № 1069/12−09 від 04.12.2007 р.) пропозиції щодо оцінки ефективності інвестиційних проектів апробовані та дістали позитивну оцінку на підприємствах Новомосковського району Дніпропетровської області (довідка № 153 від 10.12.2007 р.)., запропонована модель інтегрованого інвестування використана при створені та освоєні інвестиційного проекту «Молочне скотарство» в СПП «Чумаки» Дніпропетровського району Дніпропетровської області (довідка № 201/07 від 07.12.2007 р.).

Результати наукового дослідження використовуються в учбовому процесі при підготовці студентів в Дніпропетровському державному аграрному університеті при викладанні дисциплін: «Економіка сільського господарства», «Основи менеджменту», (довідка № 870/09−11 від 15.05.2007 р.),

Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача є наукові положення, висновки і рекомендації з розвитку інвестиційної діяльності у сільському господарстві. Основні результати отримані автором самостійно і відображені в опублікованих роботах.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати дослідження, висновки і пропозиції докладалися і обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України», м. Дніпропетровськ (2003 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта, 2004» м. Дніпропетровськ (2004 р.); науково-практичній конференції «Політичні, правові та економічні основи інтеграції України у світове співтовариство», м. Черкаси (2005 р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю «Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування» м. Київ (2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства», м. Дніпропетровськ, (2007 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 10 наукових робіт загальним об'ємом 3,37 обл.-вид. арк., з них у наукових фахових виданнях 5 статей, загальним обсягом 3,01 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Повний обсяг роботи становить 196 сторінок і включає 41 таблицю, 12 рисунків, 6 додатків на 6 сторінках. Список використаних джерел складається з 173 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, основні завдання, предмет, об'єкт та методи дослідження, сформульовано наукову новизну й практичне значення отриманих наукових результатів.

У першому розділі «Теоретико-методичні засади інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств» розглядаються основні теоретичні й методичні положення інвестування, визначено сутності інвестицій, виявлені та класифіковані інвестиційні ризики проектів для сільськогосподарських підприємств та оцінки ефективності інвестиційних проектів. Досліджено особливості впливу державного регулювання на інвестиційну діяльність сільськогосподарських підприємств.

За результатами дослідження було виявлено, що термін «інвестиції» у науковій літературі має декілька визначень, спираючись на які було надане авторське трактування даного терміну за двома ознаками: за фінансовим визначенням — це вартісний вимір всіх видів активів, що вкладаються в господарську діяльність з метою отримання доходу; за економічним змістом — це вкладення капіталу на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного та оборотного капіталу з метою отримання економічного чи соціального ефекту.

Нами розглянуто, що не зважаючи на широке застосування у науковій, правовій і спеціальній фаховій літературі терміну «інвестування» не надано його наукового визначення. Тому уточнено, що: «під інвестуванням розуміється дія, яка відбувається в момент вкладання активів чи здійснення видатків суб'єктами інвестиційного процесу в той чи інший інвестиційний проект». Суб'єктами інвестиційного процесу тут виступають інвестори.

За результатами дослідження виявлено, що найбільш поширеною є класифікація, що розподіляє інвестиції за такими класифікаційними ознаками: за об'єктами вкладень; за характером участі в інвестуванні; за періодом інвестування; за формами власності інвесторів; за регіональною ознакою. Зважаючи на те, що для таких галузей як сільське господарство інвестиції є необхідною умовою їх ефективного розвитку, важливими є показники постійності здійснення інвестування. Тому до вище перелічених ознак запропоновано додати ще одну — «за кратністю інвестування» з виділенням груп: одноразові інвестиції, періодичне інвестування та постійне (безперервне) інвестування.

У структурі капітальних інвестицій вкладення в основний капітал займають домінуючу позицію і складають 80−85%. Зазначено, що змінилася структура використання інвестиційних коштів на формування основного капіталу. Так, спостерігається поступове скорочення темпів інвестування у капітальне будівництво та збільшення вкладень на придбання машин і обладнання. Зменшення темпів інвестування формування основного стада призвело до загрози повного зникнення даної галузі. Спостерігаються негативні тенденції до скорочення інвестування нематеріальних активів, які, зазвичай, є результатом інноваційних розробок. Для вирішення цілої низки економічних і екологічних проблем у сільському господарстві необхідні великі кошти, які на сьогоднішній день Україна не в змозі фінансувати за рахунок бюджету. Тому дуже гостро постає проблема залучення інвестицій в сільськогосподарські підприємства.

Залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій у сільськогосподарські підприємства є необхідною передумовою для вирішення наступних проблем: оновлення основних виробничих фондів; впровадження нових технологій; розвиток інноваційних розробок у галузях селекції і насінництва; придбання нової високопродуктивної техніки; розширення виробництва екологічної продукції; розвиток нових видів виробництва сільськогосподарської продукції та її первинної переробки.

Оцінка інвестиційної діяльності в цілому і кожного інвестиційного проекту, зокрема — є важливим етапом. Не зважаючи на наявність багатої теоретичної і методичної бази у галузі інвестиційної діяльності вибір і обґрунтування методу оцінки інвестиційного проекту залишається проблематичним. Еволюція розвитку методологічних підходів, що застосовуються для оцінки економічної привабливості інвестиційних проектів, дає можливість практичного вибору різних методів, як простих так і складних. При використання простих методів, які більш широко застосовуються у вітчизняній практиці, розраховуються наступні показники: рентабельності капітальних вкладень; мінімум приведених витрат; термін окупності капітальних вкладень; середня рентабельність капітальних вкладень за період дії інвестиційного проекту. Останніми роками в практику інвестиційного проектування почали упроваджуватися модифіковані методи оцінки інвестиційних проектів: модифікований метод внутрішньої норми рентабельності; метод визначення індексу рентабельності (ТС — індекс). Кожен з наведених методів має свої переваги й свої недоліки.

Найпоширеніший метод чистої поточної вартості доцільно використовувати у комплексі з іншими методами, нейтралізуючими його слабі сторони, наприклад, в комбінації з ТС — індексом. Метод чистої поточної вартості показує, наскільки будуть ефективними інвестиції в абсолютному значенні, тобто ця вартість дає грошовий вираз цінності інвестицій. Метод внутрішньої норми прибутку характеризує цінність інвестицій у відсотковому виразі й корисний при оцінці різномасштабних інвестицій. Методи окупності характеризують швидкість відшкодування інвестиційних витрат. Нарешті ТС-індекс є найнадійнішим в тих випадках, коли необхідний порівняльний аналіз доцільності інвестицій. Отже, повний інвестиційний аналіз не повинен обмежуватися одним методом оцінки, бажана комбінація різних методів. Приведені методи оцінки ефективності інвестиційних проектів засновані на порівнянні вартості інвестицій і суми чистих дисконтованих доходів, породжуваних цими інвестиціями. Необхідно мати на увазі, що при проведенні технологічних розрахунків слід ураховувати одночасно багато чинників, які можуть суттєво змінити процедуру оцінки ефективності інвестиційних вкладень.

Провідна роль в організації інвестиційної діяльності в Україні при становленні та розвитку ринкового механізму господарювання належить державі. Узагальнюючи результати дослідження щодо ролі держави у інвестиційному процесі можна стверджувати, що метою державної інвестиційної політики є створення матеріально-технічної бази та на її основі конкурентного середовища, реалізація програм структурної перебудови економіки України з урахуванням пріоритетних напрямів, спрямування інвестицій у пріоритетні галузі та програми. У цілому реалізація державної інвестиційної політики реалізується через прийняття та виконання Законів, Постанов та інших регуляторних актів. На сьогодні в Україні інвестиційний процес регулюють понад 100 законів та інших нормативних актів. Активну позицію держави у стимулюванні відновлення процесу виробництва підтверджує сума державних асигнувань, що направляється на інвестування виробничих галузей. Так до 1990 року, частка інвестицій в основний капітал сягала до 19% від валового внутрішнього продукту, а норма нагромадження капіталу була на рівні таких країн як Франція, Італія, Канада. До того ж частка сільськогосподарських підприємств у загальному обсязі інвестування сягала майже 23%. У період 1992;1996 років, обсяги інвестицій в сільськогосподарські підприємства скоротилась у 5,3 рази, що започаткувало виснаження сільського господарства, яке продовжувалося аж до 2000 року. Аналіз динаміки інвестицій за останні п’ять років показав, що починаючи з 2002 року темпи росту інвестицій у сільськогосподарські підприємства мали тенденцію до збільшення і, в основному, перевищували загальні темпи росту, що є результатом впровадження державної інвестиційної політики стосовно розвитку сільськогосподарських підприємств.

У роботі визначені основні напрями державного регулювання інвестиційного процесу у сільському господарстві та на рівні підприємства (рис. 1.)

Таким чином ми вважаємо, що на державному рівні необхідно здійснювати регулювання не інвестиційної діяльності, а у цілому інвестиційного процесу на різних стадіях його протікання.

У другому розділі «Стан інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств» обґрунтовано необхідність залучення інвестиційних засобів сільськогосподарськими підприємствами. Проаналізовані показники залучення інвестицій в сільськогосподарське виробництво. Визначена результативність інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств.

За результатами аналізу наявності основних засобів у сільському господарстві визначено, що дана галузь знаходиться на критичній межі забезпеченості сільськогосподарських підприємств основними засобами і вимагає невідкладних і значних капіталовкладень. Темпи щорічного зменшення наявності основних видів техніки сільськогосподарських підприємств є досить стабільними і знаходяться у межах для: тракторів — 7−8%; зернозбиральних комбайнів — 6−7%; бурякозбиральних комбайнів — 7,5−8,5%; картоплезбиральних комбайнів — 8−9%, а також, що практично за всіма видами техніки її потреба згідно технологічних норм покрита в середньому на 40%. Негативною є тенденція старіння основних засобів сільськогосподарських підприємств, так якщо у 2000 р. коефіцієнт придатності був на низькому рівні і становив майже 0,53, то у 2006 році він ще знизився і рівнявся вже 0,42. При цьому тривалість періоду експлуатації основних фондів перевищує нормативні терміни, не відповідає технічним та експлуатаційним вимогам. Тому для забезпечення оновлення існуючого технічного парку та його поповнення необхідно залучати у сільськогосподарські підприємства приватний капітал.

Основним стримуючим чинником розвитку сільськогосподарського виробництва є незадовільний фінансовий стан підприємств, які не в змозі самостійно, без участі держави вирішити проблеми матеріально-технічного забезпечення та виробничого обслуговування. Також за період з 2000 до 2006 рр. спостерігається чітка тенденція до зменшення питомої ваги власних інвестицій — з 68,6% до 57,4%; значне збільшення частки кредитів банків — з 1,7% до 14,8%; незначна тенденція до збільшення державних асигнувань — з 5,1 до 5,5%. У 2006 році спостерігалося вкладення інвестицій в основний капітал сільського господарства і мисливства більшими темпами ніж в середньому по країні (табл. 1.).

Як видно з таблиці в 2006 році суми вкладень розподілені досить не рівномірно між підприємствами, що мають різну спеціалізацію за галузями — в рослинництво вкладено у 2,2 рази більше, ніж у тваринництво. На сьогодні підприємства де ще збереглося тваринництво знаходяться у стані занепаду і вимагають пильної уваги та значних капіталовкладень, але інвестори зважаючи на тривалий термін окупності даної галузі вкладають кошти у швидко окупаємі проекти рослинництва. На прикладі СПП «Чумаки» Дніпропетровської області доведено, що інвестиції у скотарство можуть бути вигідними для інвесторів. Так у 2003 р дане підприємство сумісно з концерном «Санрайз» почало освоювати інвестиційний проект «Молочне скотарство», загальна сума якого склала — 700 тис. грн.

Розрахунковий термін окупності проекту — 5 років, проте вже у 2006 р. дохід від реалізації молока склав 3328,2 тис. грн. та від реалізації м’яса ВРХ — 1149,4 тис. грн., або 35,7% і 12,3% від загальної суми доходу підприємства відповідно.

Таблиця 1

Стан інвестицій вкладених у основний капітал

Чистий прибуток від реалізації продукції скотарства тільки у 2006 р. сягнув 487,2 тис. грн., а якщо врахувати прибуток отриманий на протязі 2004 і 2005 рр. (95,3 тис. грн. і 216,7 тис. грн.), то можна стверджувати, що даний проект повністю окупився і приніс 99,2 тис. грн. прибутку вже на 4-й рік його реалізації. Отже, враховуючи досвід СПП «Чумаки» щодо освоєння інвестиційних коштів у молочному скотарстві можна стверджувати, що за існуючих умов господарювання даний напрям інвестиційної діяльності у сільському господарстві є ефективним.

У роботі доведено, що розподіл інвестиційних коштів за різними напрямами їх використання є не зовсім раціональним. Так, загальна сума інвестицій в основний капітал, що направлена у 2006 році в сільське господарство розподілялася на підприємствах за відтворювальною структурою наступним чином: 67,7% - на технічне переснащення і реконструкцію; 29,1% - на нове будівництво; 3,2% - на підтримання діючих потужностей. Тобто кошти вкладаються в основному в технічні засоби виробництва, які в основному використовуються в рослинництві, і в незначній мірі, в капітальне будівництво, в тому числі на будівництво тваринницьких ферм (переважно для вирощування свиней та птиці). Виявлено, що на протязі останніх п’яти років в Дніпропетровській області постійно інвестуються роботи з будівництва та введення в дію ферм для вирощування свиней, а в 2005;2006 рр. деяка частина інвестованих коштів була направлена у скотарство та птахівництво. Рослинництво займає незначне місце в освоєнні інвестицій за весь досліджуваний період, тільки у 2000 та 2006 роках частина інвестиційних засобів була направлена на будівництво зерносховищ та овочесховищ.

Існує певний зв’язок між динамікою інвестицій та результатами господарювання. Обсяги інвестицій безпосередньо залежать від частки валового внутрішнього продукту, що використовується на нагромадження. Аналіз впливу інвестиційного процесу на економічний стан сільськогосподарських підприємств України показав, що можна виділити три основні етапи його розвитку: перший етап (1991;1996 рр.) — спад інвестиційної активності, скорочення капіталовкладень у підприємства галузі, обсяг сільськогосподарського виробництва скоротився на 50,9%; другий етап (1997 — 2000 рр.) — стабілізація та пожвавлення інвестиційної діяльності у формах лізингу та надання підприємствам товарного кредиту, в цей період спостерігається призупинення спаду виробництва на межі 20 — 21 млрд. грн.; третій етап (з 2001 р.) — зростання вкладення інвестиційних засобів у сільськогосподарські підприємства, загальний обсяг сільськогосподарської продукції зріс на 19,9%. Поступове оновлення виробничих потужностей сільськогосподарських підприємств регіону дозволяє нарощувати темпи сільськогосподарського виробництва. Незважаючи на те, що в інвестиційній політиці області сільське господарство займає другорядні позиції, галузь розвивається достатньо високими темпами. Починаючи з 2000 р. у регіоні спостерігається тенденція до збільшення виробництва майже всіх видів продукції тваринництва, і особливо продукції птахівництва, виробництво якої у 2006 р. в порівнянні з 2000 р. зросло — по м’ясу в 4,7 рази, а по яйцям — в 2,2 рази. Позитивні зміни спостерігаються і у свинарстві, де визначилася тенденція до збільшення валової продукції за рахунок двох основних факторів — збільшення поголів'я на 41,4% та росту продуктивності на 15,1%. Небезпечним для економіки регіону є становище з розвитком скотарства. За останні 7 років поголів'я великої рогатої худоби по області скоротилося майже вдвічі, що призвело до зниження показників валового виробництва молока на 9,2%, а м’яса на — 52,5%.

За результатами дослідження впливу інвестицій на ефективність сільськогосподарського виробництва визначені узагальнені показники по господарствам Дніпропетровській області (табл. 2).

Таблиця 2

Ефективність інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області

У Дніпропетровській області показник інвестування на 1 га сільськогосподарських угідь зріс в 2006 році до рівня 500 грн. і є достатньо високим, проте зважаючи на те, що сума інвестицій, яка приходиться на 1 грн. вартості діючих основних засобів складає тільки 0,18 грн. можна говорити про недостатні інвестиції та необхідність пошуку нових шляхів збільшення інвестиційного потенціалу в сільськогосподарському виробництві.

У третьому розділі «Напрями удосконалення інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств» запропонована концептуальна модель формування та використання інвестиційних джерел сільськогосподарськими підприємствами. Надані пропозиції з удосконалення механізмів реалізації державної політики розвитку інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств. Розроблено пропозиції щодо формування та використання інвестиційних ресурсів підприємств через недержавні пенсійні фонди.

У роботі визначено, що для налагодження системи ефективного інвестування в сільському господарстві, необхідно: по-перше, розробити науково обґрунтовану концепцію інвестування сільського господарства, яка б визначала мету інвестиційної діяльності, основні напрями, форми та джерела інвестування в сільському господарстві, очікувані результати від реалізації інвестиційних програм; по-друге, за кожним напрямом інвестування визначити перелік заходів направлених на впровадження інвестиційної діяльності та механізми їх реалізації; по-третє, розробити систему оцінювання інвестиційних проектів виходячи з критеріїв фінансової, економічної, соціальної та екологічної їх ефективності.

Відзначено, що позитивним кроком у вирішенні проблем пожвавлення інвестиційної діяльності на селі є розробка та затвердження Кабінетом Міністрів України «Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року» в якій чітко визначені обсяги залучення кредитів та інвестицій у сільське господарство починаючи з 2007 р. й до 2015 р. Згідно з якою сума інвестицій починаючи з 2008 р. буде перевищувати 10 млрд. грн. і в 2015 року сягне 20,0 млрд.грн., тобто проти рівня 2006 р. збільшиться у 2,8 рази. При цьому очікується значний приріст іноземних інвестицій, сума яких у 2008 р. має досягти 3,0 млрд. грн., а в 2015 р. — 8,0 млрд. грн., що в порівняні з 2006 р. більше у 7,3 рази.

Для вирішення проблем залучення інвестицій на село розроблена концепція в якій запропоновано удосконалити:

1) організаційні аспекти процесу інвестування, а саме — розробляти та впроваджувати комплексні агропромислові інвестиційні проекти, які б передбачали можливість змішаного інвестування та використання залучених інвестицій на розвиток агровиробництва, як то: постачання — виробництво — транспортування — зберігання — переробка — реалізація;

2) фінансові аспекти через розширення внутрішніх джерел інвестування: розробити механізм іпотечного інвестування для сільськогосподарських підприємств; розробити та впровадити механізм накопичення коштів державного Пенсійного страхування на спеціальних рахунках та впровадження недержавного Пенсійного страхування і забезпечення на базі крупних агропромислових підприємств з метою їх подальшого використання для фінансування високоокупних інвестиційних проектів; розробити механізм нарахування та використання амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів сільськогосподарських підприємств;

3) правові аспекти, для залучення прямих іноземних інвестицій на законодавчому рівні передбачити преференції для зарубіжних інвесторів, які вкладають кошти в сільське господарство чи галузі, що обслуговують його.

Для забезпечення умов розвитку інвестиційного процесу в аграрному секторі визначений та обґрунтований дієвий механізм здійснення цього процесу при активному сприянні держави, що включає в себе ряд елементів: цілі, принципи, умови, методи, засоби, суб'єкти і очікуваний соціально-економічний ефект від його впровадження (рис. 2).

Реалізація концепції закладеної в пропонованому механізмі державного регулювання допускає ухвалення цілого комплексу законодавчих актів на державному і регіональному рівнях, а також системи заходів, що забезпечують: відтворення агропромислового виробництва як єдиного формування; здійснення державних гарантій прибутковості вкладення капіталу в такий ризиковий сектор, яким є аграрна сфера; розвиток кооперації, інтеграції і формування мережі суб'єктів ринкової інфраструктури на ринку інвестицій.

Однією з головних причин кризи виробництва й інвестиційного процесу в сільському господарстві є послаблення ролі держави в регулюванні виробничих економічних відносин й, перш за все, паритетності міжгалузевого товарообміну. Аналіз динаміки загальних індексів зміни цін на продовольство, сільськогосподарську і промислову продукцію за 1995; 2006 р.р. вказує на істотний розрив в темпах зростання цін за досліджуваний період, що склався не в користь сільськогосподарських товаровиробників. Усереднені індекси цін не в повній мірі відображають реальний стан речей щодо темпів зростання цін на продукцію промисловості та сільського господарства. Так у 2004 р., коли середній приріст цін на промислову продукцію був на рівні 20,5% вартість палива збільшилася на 40%, міндобрив — на 40−45%, сільськогосподарської техніки на 30% і т.п. Тому реальний індекс паритету цін буде на рівні 70−75%, що вказує не на паритетність відносин між сільським господарством і промисловим виробництвом, а скоріше їх диспаритет.

За проведеними в роботі розрахунками визначено, що загальні фінансові втрати сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області від диспаритету цін за останні 5 років склали 1210,2 млн. грн., що складає 13,7% від отриманої за цей час грошової виручки. Тому через нееквівалентність в товарообміні сільського господарства з іншими галузями економіки сільське господарство має низьку інвестиційну привабливість в порівняні з іншими галузями народногосподарського виробництва.

Спираючись на світову практику, де пенсійні фонди займають друге місце серед фінансових посередників та є значним джерелом довгострокових інвестицій для реального і інноваційного секторів економіки, запропонований механізм створення корпоративного пенсійного фонду для підприємств сільськогосподарської галузі.

Такий фонд має декілька переваг: по-перше, роботодавець може встановити прогресивну шкалу згідно трудової участі працівника, його стажу роботи на даному підприємстві; по-друге, юридичні особиучасники фонду отримують додаткові пільги з оподаткування прибутку; по-третє, у підприємства засновника корпоративного фонду з’являється реальна можливість самоінвестування; і нарешті, для фізичних осіб вигода полягає в отриманні додаткових гарантій матеріального забезпечення після виходу на пенсію, що забезпечить гідний рівень життя.

У Дніпропетровській області створено і успішно працює декілька десятків агрохолдингових підприємств, одне з яких створене у Синельниківському районі на основі АТЗТ «Агро-Союз». Створення при цьому аргохолдингу корпоративного пенсійного фонду дозволить розв’язати проблему недержавного пенсійного забезпечення працівників та за рахунок власних коштів накопичити суму, яка може бути направлена на капітальні вкладення. За нашими розрахунками загальна сума коштів, які будуть акумульовані на підприємстві завдяки створенню корпоративного пенсійного фонду та можуть бути направлені на цілі інвестування складає 50 038,7 тис. грн., тобто майже 10% від річного валового доходу підприємства.

Отже, створення корпоративних пенсійних фондів на крупних агропромислових підприємствах для накопичення власних інвестиційних ресурсів та зменшення залежності сільськогосподарських підприємств від іноземного капіталу й є одним з найбільш перспективних напрямів реалізації інвестиційної політики держави.

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження проблем розвитку інвестиційної діяльності та оцінки її ефективності у сільськогосподарському виробництві можна зробити наступні висновки:

1. На сьогодні не існує однозначного визначення термінів «інвестиція» й «інвестування». Визначено, що інвестиції необхідно розглядати двояко: за фінансовим визначенням — як вартісний вимір вкладених в господарську діяльність підприємств активів, та за економічним змістом — як видатки у основний та оборотний капітал підприємств з метою отримання економічного чи соціального ефекту, а під інвестуванням ми розуміємо дію, яка відбувається в момент вкладання активів чи здійснення видатків суб'єктами інвестиційного процесу в той чи інший інвестиційний проект.

2. Вважаємо, що однією з причин повільного розвитку інвестиційної діяльності у сільському господарстві є високий рівень інвестиційного ризику. Залежно від чинників традиційно виділяють такі види інвестиційного ризику: політичний ризик; загальноекономічний ризик; правовий ризик; технічний ризик; ризик учасників проекту; фінансовий ризик; маркетинговий ризик; екологічний ризик. Враховуючи особливості сільськогосподарського виробництва ми додатково визначаємо технологічні, соціальні та природно-кліматичні ризики і форс-мажорні обставини.

3. Зважаючи на постійну потребу сільськогосподарських підприємств у залучені коштів запропоновано до діючої класифікації інвестицій: за об'єктами вкладень; за характером участі в інвестуванні; за періодом інвестування; за формами власності; за регіональною ознакою; додати ще одну — «за кратністю інвестування» з виділенням груп: одноразові інвестиції, періодичне інвестування та постійне (безперервне) інвестування.

4. Для оцінки ефективності інвестиційної діяльності використовуються різноманітні методи: метод чистої поточної вартості; метод внутрішньої норми прибутку; методи окупності; ТС-індекс для порівняльного аналізу доцільності інвестицій. На практиці найпоширеніший метод чистої поточної вартості, але його доцільно використовувати у комплексі з іншими методами, що нейтралізують його слабі сторони, наприклад, в комбінації з ТС — індексом. Отже, повний інвестиційний аналіз повинен проводитися шляхом комбінації різних методів, які доцільно класифікувати на три групи: статичні, динамічні і ринкові.

5. Аналіз впливу інвестиційного процесу на економічний стан сільськогосподарського виробництва дозволив виділити три основні етапи його розвитку: перший етап — спад інвестиційної активності, скорочення капіталовкладень у галузь, стагнація галузі коли обсяг сільськогосподарського виробництва скоротився на 50,9%; другий етап — стабілізація та пожвавлення інвестиційної діяльності у формах лізингу та надання підприємствам товарного кредиту, в цей період спостерігається призупинення спаду виробництва на межі 20−21 млрд. грн.; третій етап — зростання, який розпочався в 2001 р. з зростання інвестиційних засобів у сільське господарство та загального обсягу сільськогосподарської продукції на 19,9%.

6. Виявлено негативну тенденцію старіння основних засобів сільськогосподарських підприємств, так якщо у 2000 р. коефіцієнт придатності був на низькому рівні - 0,53, то у 2005 році він ще знизився до рівня — 0,42. Зазначено, що темпи щорічного зменшення наявності основних видів техніки є досить стабільними і знаходяться у межах для: тракторів — 7−8%; зернозбиральних комбайнів — 6−7%; бурякозбиральних комбайнів — 7,5−8,5%; картоплезбиральних комбайнів — 8−9%, а також, що практично за всіма видами техніки її потреба згідно технологічних норм покрита в середньому на сорок відсотків. Тому для забезпечення оновлення існуючого технічного парку та його поповнення необхідно залучати у сільське господарство приватний капітал.

7. Основними напрямами використання інвестиційних коштів у сільському господарстві за досліджуваний період є: придбання сільськогосподарської техніки (особливо для збирання урожаю); вкладення у капітальне будівництво, а саме — тваринницьких ферм, овочеі картоплесховищ, виробничої інфраструктури; поліпшення і відновлення земель, відродження скотарства. При цьому основним стримуючим чинником розвитку сільськогосподарського виробництва є незадовільний фінансовий стан підприємств та визначена чітка тенденція до зменшення питомої ваги власних інвестицій з 68,6% у 2001 р. до 57,4% у 2006 р.

8. Період з 2003;2006 рр. капітальні вкладення в економіку України відносно ВВП зросли і досягли достатнього для забезпечення економічного росту рівня 20,6−26,2%. При цьому в сільському господарстві рівень капітальних вкладень ще не задовольняє мінімальні вимоги для забезпечення економічного розвитку галузі й зважаючи на індикатор інвестиційної безпеки дефіцит інвестиційних ресурсів галузі становить 4,8% валової сільськогосподарської продукції.

9. Результатом реалізації інвестиційної політики Дніпропетровської області починаючи з 2000 р. спостерігається тенденція до збільшення виробництва майже всіх видів продукції тваринництва, і особливо продукції птахівництва та свинарства, де визначилася тенденція до збільшення валової продукції за рахунок двох основних факторів — збільшення поголів'я на 41,4% та росту продуктивності на 15,1%. Негативним є те, що за останні 7 років поголів'я великої рогатої худоби по області скоротилося майже вдвічі, що призвело до зниження показників валового виробництва молока на 9,2%, а м’яса більше ніж на половину — 52,5%.

10. На підприємствах Дніпропетровській області показник інвестування на 1 га сільськогосподарських угідь знаходиться на рівні 500 грн. і є достатньо високим, проте зважаючи на те, що сума інвестицій, яка приходиться на 1 грн. вартості діючих основних засобів складає тільки 0,18 грн. можна говорити про недостатні інвестиції та необхідність пошуку нових шляхів збільшення інвестиційного потенціалу в сільськогосподарському виробництві.

11. Однією з головних причин кризи виробництва й інвестиційного процесу в сільському господарстві, є послаблення ролі держави в регулюванні виробничих економічних відносин й, перш за все, паритетності міжгалузевого товарообміну. Розраховано що, загальні фінансові втрати сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області від диспаритету цін за останні 5 років склали 1210,2 млн. грн., що складає 13,7% від отриманої за цей час грошової виручки. Тому через нееквівалентність в товарообміні сільського господарства з іншими галузями економіки сільське господарство має низьку інвестиційну привабливість в порівняні з іншими галузями виробництва.

12. Для вирішення проблем залучення інвестицій в сільськогосподарські підприємства запропонована концепцію змішаного інвестування, яка дозволить удосконалити: 1) організаційні аспекти процесу інвестування, 2) фінансові аспекти через розширення внутрішніх джерел інвестування; 3) правові механізми направлені на залучення прямих іноземних інвестицій через надання преференції для зарубіжних інвесторів, які вкладають кошти в сільськогосподарські підприємства.

13. Для забезпечення ефективних умов розвитку інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств розроблено механізм державного регулювання інвестиційних процесів, що включає в себе ряд елементів: цілі, принципи, умови, методи, засоби, суб'єкти і очікуваний соціально-економічний ефект від його впровадження. Реалізація пропонованого механізму передбачає ухвалення комплексу законодавчих актів на державному і регіональному рівнях, а також системи заходів, що забезпечують: відтворення сільськогосподарського виробництва; забезпечення захисту інтересів інвесторів при вкладенні капіталу в сільськогосподарські підприємства; розвиток кооперації, інтеграції і формування мережі суб'єктів ринкової інфраструктури на ринку інвестицій.

14. Що створення при аргохолдингових корпоративних пенсійних фондів дозволить розв’язати проблему не тільки недержавного пенсійного забезпечення працівників, але й накопичення власних коштів, з метою самоінвестування. За розрахунками загальна сума коштів, які будуть акумульовані на підприємстві АТЗТ «Агро-Союз» завдяки створенню корпоративного пенсійного фонду та можуть бути направлені на цілі інвестування складає 50 038,7 тис.грн., тобто майже 10% від річного валового доходу підприємства. Отже, створення корпоративних пенсійних фондів на крупних агропромислових підприємствах є одним з найбільш перспективних напрямів реалізації інвестиційної політики держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

У наукових фахових виданнях:

1. Абрамович І.А. Відновлення інвестиційного процесу в АПК за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел // Держава і регіони: Серія: Економіка та підприємництво. — 2006. — № 5. — С. 7−9.

2. Абрамович І.А. Інвестування в аграрний сектор економіки України: проблеми та напрями вирішення // Держава і регіони: Серія: Економіка та підприємництво. — 2006. — № 3. — С. 9−12.

3. Абрамович І.А. Напрямки активізації державної політики щодо залучення інвестицій в економіку України // Економіка та держава.- 2007. № 3. С. 49−51

4. Абрамович І.А. Сутність та стан інвестиційної діяльності в аграрному секторі економіки // Держава і регіони: Серія: Економіка та підприємництво — 2006. — № 4. — С. 7−10.

5. Абрамович І.А. Шляхи та заходи залучення іноземних інвестицій в сільське господарство України //Держава і регіони: Серія: Економіка та підприємництво. — 2006. — № 6. — С. 7−9.

У інших виданнях:

6. Абрамович І.А. Визначення пріоритетів інвестиційно-інноваційного процесу / Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції «Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України». Том ІІ.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. — С. 104.

7. Абрамович І.А. Перспективи підвищення інвестиційних можливостей АПК України / Матеріали науково-практичної конференції «Політичні, правові та економічні основи інтеграції України у світове співтовариство. — Черкаси, 2005. — С.102−106.

8. Абрамович І.А. Проблеми реалізації інвестиційної політики держави: сутність та види інвестиційних ризиків / Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю «Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування». — Київ, 2007. — С.3.

9. Абрамович І.А. Розвиток інвестицій в аграрному виробництві / Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції «Наука і освіта 2004». Том 65. Економіка підприємства. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. — С.3.

10. Абрамович І.А. Роль інвестицій в розвитку молокопереробної промисловості /Тези Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства». — Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. — С.124−125.

АНОТАЦІЯ

Абрамович І.А. Розвиток інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 — економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2008.

Дисертаційна робота присвячена висвітленню теоретичних і методичних положень визначення сутності інвестицій та оцінки ефективності інвестиційних проектів, дослідженню особливостей державного регулювання інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств.

У роботі обґрунтовано необхідність залучення інвестиційний засобів сільськогосподарськими підприємствами. Проаналізовані показники залучення інвестицій в сільськогосподарське виробництво. Визначена результативність інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств. Запропонована концептуальна модель формування та використання інвестиційних джерел сільськогосподарськими підприємствами. Надані пропозиції з удосконалення механізмів реалізації державної політики розвитку інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств. Розроблено пропозиції щодо формування та використання інвестиційних ресурсів сільськогосподарських підприємств через недержавні пенсійні фонди.

Ключові слова: інвестиції, інвестиційні ризики, джерела інвестування, інвестиційна діяльність, інвестиційна політика.

АННОТАЦИЯ

Абрамович І.А. Развитие инвестиционной деятельности сельскохозяйственных предприятий — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 — экономика и управление предприятиями (за видами экономической деятельности). Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2008.

В работе отмечено, что сегодня не существует однозначного определения категорий «инвестиция» и «инвестирование». Определено, что инвестиции необходимо рассматривать двояко: по финансовому определению — как стоимостное измерение вложенных в хозяйственную деятельность предприятий активов и по экономическому содержанию — как вложения в основной и оборотный капитал предприятий с целью получения экономического или социального эффекта. Под инвестированием определено действие, которое происходит в момент вложения активов субъектами инвестиционного процесса в тот или другой инвестиционный проект. Отмечено, что одной из причин медленного развития инвестиционной деятельности в сельском хозяйстве является высокий уровень инвестиционного риска. В зависимости от таких факторов, как нестабильность налогового режима, падение реального курса национальной валюты, низкую покупательскую способность значительной части населения, зависимость результатов агропроизводства от климатических условий, традиционно выделяют такие виды инвестиционного риска: политический риск; общеэкономический риск; правовой риск; технический риск; риск участников проекта; финансовый риск; маркетинговый риск; экологический риск. Учитывая особенности сельскохозяйственного производства в работе дополнительно определены технологические, социальные и природно-климатические риски, форс-мажорные обстоятельства. Ввиду постоянной потребности сельскохозяйственных предприятий в привлеченных средствах предложено к действующей классификации инвестиции: по объектам вложений; по характеру участия в инвестировании; по периоду инвестирования; по формам собственности; по региональным признакам, прибавить еще одну — «по кратности инвестирования» с выделением групп: одноразовые инвестиции, периодическое инвестирование и постоянное (непрерывное) инвестирование.