Бюджет

Реферат.

Пояснювальна записка містить 115 аркушів, 5 діаграм, 10 таблиц.

БЮДЖЕТ, БЮДЖЕТНА СИСТЕМА, ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ, МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ, КАМЕННОБРОДСКИЙ БЮДЖЕТ, МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ ТРАНСФЕРТ, ДОТАЦІЯ, СУБСИДІЯ, СУБВЕНЦІЯ, БЮДЖЕТНИЙ, ПОДАТОК, ЗБІР, ПОШЛИНА.

У пояснювальній записці до даному дипломному проекту розглянута структура бюджетною системою України, зокрема до місцевих бюджетів, крім того, проведено аналіз формування та виконання бюджету з урахуванням даних Каменнобродского району, і запропоновані рекомендації для вдосконалення бюджетного процесса.

1. Місцевий бюджет — складова бюджетною системою Украины.

1.1. Необхідність формування місцевих бюджетів. 6.

1.2. Нормативно — правову базу місцевих бюджетів. 14.

2. Аналіз формування та виконання місцевих бюджетів. 26.

2.1. Формування й виконання Каменнобродского бюджету за 2002 год.

2.2. Порівняльний аналіз формування та виконання Каменнобродского бюджета.

3. Напрями вдосконалення бюджетного процесу. 60.

3.1. Досвід інших стран.

3.2.Проблемы місцевих бюджетов.

3.3. Проблеми Каменнобродского бюджета.

3.4. Удосконалення бюджетного процесу заснований на програмноцільовому методе.

3.5. Фінансово — кредитні методи збалансування місцевих бюджетов.

Заключение

.

Список використаної литературы.

Нині актуальною темою є вдосконалення бюджетного процесу. Поліпшення формування та виконання коштів місцевих бюджетів допомогло б поліпшенню бюджетною системою загалом, оскільки місцеві бюджети є важливою складовою державного бюджета.

У зв’язку з демократизацією державного устрою і управління у Україні значного розвитку набуває місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними товариствами сіл, селищ, міст як безпосередньо, і через сільські, селищні міські поради й їх виконавчі органи, і навіть через районні і обласні поради, які мають інтереси суспільства територіальних товариств сіл, селищ, міст. Відповідно до принципом матеріально-фінансової самостійності місцеві представницькі і виконавчі органи виконавчої влади виспівати покладених ними обов’язків формують, розподіляють і використовують централізовані фонди средств.

Саме місцевих бюджетів на сучасному розвитку країни приділяється значну увагу, оскільки є гарантом, фінансового забезпечення розвитку регионов.

Інтереси економічної, незалежності держави, його фінансової стабільності вимагають створення принципово нових міжбюджетних відносин, їх прозорості й четкости.

Стабільні і достатні фінанси мікрорівня важливий джерело внутрішніх інвестиційних ресурсов.

Останнім часом спостерігається регіоналізація економічних пріоритетів і соціальних процесів. Через місцеві фінанси держава активно проводить соціальну політику, фінансуючи місцеві заклади освіти, медицини, комунального обслуговування населення тощо. З державного бюджету місцевих бюджетів передаються кошти на вигляді дотацій. Цим самим держава впливає вирівнювання соціально-економічного розвитку. У в зв’язку зі певними вище процесами зростає роль місцевих финансов.

Об'єктом даної дипломної роботи є підставою місцевий бюджет зокрема Каменнобродский.

Головна мета дипломної роботи: розробка заходів із вдосконаленню бюджетного процесса.

Аби вирішити поставленої мети, вирішити такі задачи:

. Розглянути сутність місцевих бюджетів у бюджетній системе.

Украины.

. Розглянути фінансову діяльність місцевих органів власти.

. Розглянути нормативно — правову базу.

. Проаналізувати формування та виконання Каменнобродского бюджета.

. Намітити заходи щодо вдосконаленню місцевого бюджета.

. Розглянути ж досвід інших стран.

. Розглянути програмно — цільової метод. Його переваги та недостатки.

. Розглянути фінансово кредитні методи збалансування місцевих бюджетов.

1. Місцевий бюджет — складова бюджетною системою государства.

1.1. Необхідність формування місцевого бюджета.

Фінансова система держави є сукупність різних ланок фінансових відносин (фінансових установ), врегульованих финансово-правовыми нормами, з допомогою яких створює, поділяє і вдається до централізовані і децентралізовані фонди средств.

Державна фінансову систему України з чотирьох звеньев:

— державного бюджета;

— фінансів місцевих органів власти;

— спеціальних позабюджетних фондов;

— фінансів державних корпораций.

У зв’язку з демократизацією державного устрою і управління у Україні значного розвитку набуває місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними товариствами сіл, селищ, міст як безпосередньо, і через сільські, селищні міські поради й їх виконавчі органи, і навіть через районні і обласні поради, які мають інтереси суспільства територіальних товариств сіл, селищ, міст. Відповідно до принципом матеріально-фінансової самостійності місцеві представницькі і виконавчі органи виконавчої влади виспівати покладених ними обов’язків формують, розподіляють і використовують централізовані фонди средств. 13, З. 30−35].

Останнім часом спостерігається регіоналізація економічних пріоритетів і соціальних процесів. Через місцеві фінанси держава активно проводить соціальну політику, фінансуючи місцеві заклади освіти, медицини, комунального обслуговування населення тощо. З державного бюджету місцевих бюджетів передаються кошти на вигляді дотацій. Цим самим держава впливає вирівнювання соціально-економічного розвитку территорий.

У зв’язку з певними вище процесами зростає роль місцевих фінансів. Слід звернути увагу, що ці поняття не вичерпуються фінансами місцевих органів влади. Оскільки суттєвими проявами фінансів як економічної категорії є економічні та громадські (соціальні) відносини, то місцеві фінанси взаємопов'язані з соціальноекономічним розвитком регіону. Тому, аналізуючи місцеві фінанси, ми можемо забувати про кошти організацій, підприємств усіх форм власності, які йдуть в розвитку соціальної інфраструктури регіону та задоволення громадських інтересів і потребностей.

Розглянемо сутність місцевих фінансів. По-перше, це економічні відносини, які відбивають рух коштів, например:

— формування дохідної та видаткової частини місцевих бюджетов;

— міжбюджетні отношения;

— формування та використання регіональних позабюджетних фондов;

— місцеві позики, лотереї і т.д.;

— створення комунальних банків та інших фінансово-кредитних учреждений;

— перерахування до місцевих бюджетів податків та інших обов’язкових платежів підприємствами різних форм собственности;

— діяльність підприємств із створенню фондів коштів різноманітного назначения;

— створення і функціонування з благодійних фондів і т.д.

Всі зазначені вище економічних відносин мають розподільний і перерозподільчий характер, оскільки з рухом коштів змінюється і їх власник. Наприклад, частка прибутку підприємств у вигляді стягуваних податків утримується до бюджету, перерозподіляється в руки органів місцевої влади. Про місцевих фінансах як «про перераспределительной категорії можна спілкуватися з погляду збалансування прибутків і витрат місцевих бюджетов. 14, З. 100−120].

Метою фінансової складової діяльності місцевих органів влади є задоволення громадських інтересів та і сприяння соціальноекономічного розвитку регіону. Природно, що інше прояв сутності місцевих фінансів — соціальне. Виявляються різні відносини між учасниками виробничу краще й невиробничій сфери, з одного, боку, і підприємствами й державою, з іншого, например:

— фінансування установ і закупівельних організацій освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення та соціального захисту населения;

— використання місцевих фінансових ресурсів на: заходи щодо охорони навколишнього природного довкілля, відновлення пам’яток природи й культури, що у відомстві відповідних органів влади; на облагородження міст, сіл, селищ, утримання і перегляд житлового фонду, й об'єктів комунального призначення, мережі шляхів відповідного підпорядкування; утримання органів самоврядування; право на захист прав споживачів і т.д.

Навіть такий неповний перелік шляхів перерозподілу централізованих фондів коштів (як бюджету та взагалі позабюджетних фондів) свідчить про вирішальну роль місцевих фінансів у забезпеченні конституційні права граждан.

Дивлячись на демократичні процеси, які у Україні, все великій ролі полягає у задоволенні соціальних інтересів та потреб грають децентралізовані фінанси. Децентралізовані фінанси — це грошові відносини, які опосередковують кругообіг грошових фондів підприємств різної форми власності, громадських організацій. Так частка прибутку підприємств різних форм власності можна використовувати створення преміальних фондів, призначених для стимулювання найкращих результатів роботи трудових колективів; задоволення соціально-культурних потреб: будівництво і капітальний ремонти житлових будинків, дитячих таких закладів, дотацій робочим їдальням тощо. Частина прибутку може бути використана на благодійність, підтримку творчих коллективов. 23, З. 16].

Задоволенню соціальних інтересів та потреб сприяють також фінансові ресурси громадських організацій та установ: спортивних товариств, партій профспілок, з благодійних фондів тощо. Наприклад, в останнім часом у Україні починають діяти як всеукраїнські, чи регіональні благодійні фонди. Приміром, у Тернопільській області створено фонд для фінансової підтримки малозабезпечених громадян. На США існує 50 тисяч різних з благодійних фондів. Фонди створюються терміном на 50 років, протягом цього часу на їхнє кошти можуть бути використані на благодійні цели.

Підбиваючи підсумки вищесказаного можна надати визначення місцевим фінансів. Місцеві фінанси — це економічних відносин, пов’язані з формуванням централізованих і децентралізованих фондів коштів, і їх у забезпечення соціальних потреб і соціально-економічного розвитку территорий.

Матеріальною основою місцевих фінансів є централізовані і децентралізовані фонди коштів. Місцеві фінансові ресурси — це фонди коштів, які створюються та використовуються на соціальне і економічного розвитку регіонів. Важливою з погляду методології є структуризація місцевих фінансових ресурсів. Структурний метод дає можливість як показати сукупність фінансових відносин, чи виявити характер взаємозв'язку між елементами системи. Це своє чергу дає зробити і кількісний і якісний аналіз місцевих фінансових ресурсів. Під час проведення аналізу місцевих фінансових ресурсів необхідно враховувати, що є взаємозв'язок між різними ланками фінансової систем України. Це має враховуватися органами місцевого самоврядування своєї фінансової складової діяльності. Фінансова діяльність є особливої галуззю управління, спеціальне завдання якої - мобілізація, розподіл і фондів средств.

Фінансова діяльність місцевих органів влади має будуватися на таких принципах:

1) принцип взаємозв'язок харчування та взаємозалежності - відображає вплив фінансової політики держави, місцевих органів влади попри всі елементи системи регіональних фінансових ресурсов;

2) принцип повноти — облік всіх можливих регіональних фінансових ресурсов;

3) принцип комплектності - відображає взаємозв'язок між елементами місцевих фінансів, показники до місцевих бюджетів у взаємозв'язку з соціальноекономічним розвитком регионов;

4) принцип обліку й контролю за місцевими финансами;

5) принцип законності і дотримання фінансової дисциплины;

6) принцип самостійності під управлінням місцевими финансами.

Є думка, що тільки таке розширення розуміння сутності місцевих фінансів, структури та принципів формування місцевих фінансових ресурсів дає можливість органам місцевого самоврядування реалізувати основне їх завдання — соціальне і економічного розвитку територій, призводить до їхнього фінансової независимости.

Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування — важливе умова побудови демократичної держави. Від фінансових можливостей залежать зрештою реальні владні функції государства. 12, C.200- 220].

Фінансову незалежність місцевого самоврядування необхідно розглядати, передусім, як простір своєї діяльності не більше певній території за принципами економічну ефективність і економічній доцільності. Пріоритетним умовою мусить бути сукупність територіальних інтересів, які відбивають особливості економічних та соціальних умов региона.

Під фінансової незалежністю місцевого самоврядування розуміється можливість самостійного вирішення питань комплексного фінансового забезпечення економічного та розвитку цій території, які входять до компетенції відповідного рівня місцевого самоуправления.

Предусловием фінансової незалежності місцевого самоврядування є розумна з погляду економічної доцільності децентралізація влади й адекватне розподіл відповідальності повноважень, і навіть, і фінансово-економічної бази між центром та регіонами. Межі фінансової незалежності місцевого самоврядування завжди мають визначатися в законодавчому порядку, тобто закон має чітко виділяти функції місцевого самоврядування і згідно із нею — джерела ресурсів, що є фінансове забезпечення цих функций.

Законодавче закріплення функцій місцевого самоврядування має знайти відображення, передусім, у конституції держави. Але, до жалю, у Конституції України нечітко сформульовані фундаментальні стану та функції місцевого самоврядування, як це робиться в конституціях більшості європейських держав, не враховано й освоєно основні становища Європейської хартії про місцеве самоуправлении. 15, З. 80−85].

Реальність економічної, зокрема фінансової, незалежності органів місцевого самоврядування можлива за дотримання таких принципов:

— місцевих органів влада має достатню кількість власних джерел доходів, які відповідають полномочиям;

— у зв’язку з тим, що масштаби функцій і можливості повинні постійно коригуватися внаслідок економічних, соціальних і демографічних змін, реформи місцевих органів влада мала би бути націлені на постійну переоцінку і досягнення балансу між державними та місцевими функціями і доходами;

— якеабо рішення, яке приймається органами законодавчої і виконавчої влади, коли вона передбачає певні витрати, повинен мати фінансове обоснование;

— забезпечення гнучкості системи фінансування, тобто чинне законодавство має дозволяти оперативно вирішувати питання стосовно уточнення чи зміни обсягів продажів і джерел финансирования;

— широке участь підприємницьких структур, розміщених на цій території, у фінансовому забезпеченні надання з, віднесених до компетенції місцевих органів власти.

Отже, концептуальні засади фінансової незалежності місцевого самоврядування мають укладатися в оптимальному обліку інтересів держави, підприємницьких структур, населення і ще місцевого самоврядування. Разом про те важливо помітити, нічим не обмежена фінансова незалежність місцевого самоврядування має також негативні риси, як, наприклад, надмірна централізація використання фінансових ресурсів, які створюються на даної территории. 19, З. 60−70].

З усієї вищевикладеного можна вчинити ось як висновок, що місцеві фінанси, органи місцевого самоврядування грають дуже значної ролі в бюджетного процесу держави. З їхньою допомогою виробляється фінансування бюджетних установ, що є біля даного ради, їхньої роботи дозволяє вищих органів уявити про стан справ певній території та цим будувати бюджетну політику всього держави. Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування — важлива умова побудови демократичної держави. Від фінансових можливостей залежать зрештою реальні владні функції государства.

1.2. Нормативно правову базу місцевого бюджета.

Нормативно правову базу місцевих бюджетів включає вопросы:

. бюджетна политика;

. стратегічне чи політичне планирование;

Встановлення урядом конкретних цілей і завдань покращує якість інформації, аналізу і вжиття рішень на бюджетного процесу. Але оскільки політики схильні уникати цього, можливо, необхідно впроваджувати офіційний політичний процес. Він дасть істотну справжню інформацію на початок бюджетного процесу; визначить сфери, у яких існуючу політику й програми слід переглянути ретельніше і є необхідність прийняти відповідне законодавство. Бюджетний процес, що триває без конкретного політичного керівництва, втрачає багато часу не служить тим, хто приймає рішення, відповідним образом.

З метою належного розуміння застосування політики уряду у процесі складання бюджету, її треба чітко задокументировать.

Чинне законодавство встановлює багато політичних курсів правительства.

Визначення пріоритетів потрібно, щоб керувати асигнуванням коштів міністерствам та програмам на початку процесу складання бюджету, і навіть у тому, щоб бюджетні пропозиції, надані міністерствами, відповідали пріоритетам уряду у проекті бюджету на відповідний год.

Можна рекомендувати здійснення окремого стратегічного чи політичного планування, що дозволить розробити основні політичні ініціативи перед виданням інструкцій до бюджету. 12, З. 180- 200].

Типовий процес стратегічного чи політичного планування: 1) оцінює пропозиції щодо основних питань; 2) встановлює завдання, зміст програм, відповідальність та витрати кожної ініціативи; і трьох) визначає пріоритети між різними предложениями.

Процес розробки політики має починатися раніше процесу складання бюджета.

Політичні рішення про формування головного фінансового плану держави знаходять себе у формі Послання Президента, постанов Кабінету Міністрів, основних напрямів бюджетної політики наступного року бюджетний период.

Результати процесу планування політики часто складаються з кількох великих ініціатив уряду та конкретних напрямів, які стосуються окремих міністерств і программ.

Встановлення політичних пріоритетів під час процесу складання бюджету головне показником визначення бюджетного обсягу витрат для программ/функций.

Політичний процес має однаково важливого значення визначення, як скорочення, і збільшення расходов.

Бюджетна політикаце заяви, зроблені політиками для конкретизації і філософії управління. У широкому розумінні політикаце офіційна позиція органів місцевого самоврядування для підтримки реалізації фінансових цілей. Політика створює рамки для управління і направляє фінансистів у веденні фінансових справ органів місцевого самоуправления. 19, З. 30−40].

Важливим документом, що визначає бюджетну політику на місцевому рівні, є програма економічного та розвитку відповідної адміністративно-територіальної единицы.

У конкурсній програмі економічного та розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці наступного року би мало бути отображены:

1. Аналіз соціально-економічного розвитку адміністративнотериторіальної одиниці попередній і поточні роки і характеристика головних проблем розвитку її та соціальній сферы.

2. Стан використання природного, виробничого, науковотехнічного й трудовому потенціалу, екологічна ситуация.

3. Можливі шляхи вирішення головних проблем розвитку і соціальної сферы.

4. Мета і пріоритети соціально-економічного розвитку наступний год.

5. Система заходів органів місцевого самоврядування щодо реалізації соціально-економічної політики України з визначенням термінів виконання й исполнителей.

6. Основні показники соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці (в кожному направлению).

7. Дані про набуття та використання доходів від розпорядження об'єктами права комунальної власності, ефективність використання об'єктів права комунальної власності, показники розвитку підприємств і закупівельних організацій, що є об'єктами права комунальної собственности.

8. Місцеві программы.

Поточна бюджетна політика визначає обсяг бюджету, балансові показники, обсяг резервного фонду, й розподіл ролей між різноманітними бюджетними показателями.

Бюджетного кодексу визначає необхідність розподілу доходів населення і витрат спільний і спеціальний фонди, і навіть поточні і капітальні витрати. У цьому бюджет розвитку до місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонда.

Через розмаїтість процедур процесів планування і джерела фінансування органи місцевого самоврядування, зазвичай, розробляють свої поточні бюджети і бюджети розвитку отдельно.

Поточний бюджет покриває щоденні видатки надання послуг, в нас саме бюджет розвитку фінансує видатки розвиток інфраструктури, громадські споруди, оснащення, викуп земельних ділянок. Розвиток інфраструктури стосується публічних інвестицій, як вод шляхів, водосливов, трубопроводу і каналізації, очисних споруд, зовнішнього висвітлення, утилізації твердих побутових відходів, нових транспортних маршрутов.

Ці чотири виду публічних інвестицій, розвиток інфраструктури є найважливішим для найбільшого кількості людей. Усі виграють від хороших доріг, водосливов, трубопроводу і каналізації, й об'єктивності висвітлення улиц.

Розвиток інфраструктури як удосконалює якість життя, а й створює чимало передумов для підприємств. Хороші дороги скорочують витрати й підвищують швидкість доставки виробів, дає можливість продавати на регіональних еліт і національних ринках. Якщо підприємства здатні розширити на своїх ринках, можуть повністю вживати свої потужності і оснащення, яке підвищує їх производительность.

Вигоди побудови громадських споруд, придбання оснащення менш вагомі й очевидні, тим щонайменше, також важливі. Новий будинок реєстрації актів громадського стану чи палац творчості для дітей і юнацтва може бути гордістю громади, а придбання оснащення для лікарні чи комп’ютерних класів для школи забезпечить якісно нового рівня послуг, крім цього підвищить вартість майна. Капіталовкладення енергозаощаджуючих технологій заощадять средства.

Наприклад, США розрізняє інвестиційні і поточні видатки. Так, капіталовкладення часто фінансують з разових, цільових джерел. Другий причиною відокремлення бюджету розвитку та поточного бюджету є відмінність у процесах прийняття рішень. Підготовка бюджету розвитку включає підготовку переліку проектів, та його ранжирування: все проекти (чи вводити майже все) порівнюють між собою. Принаймні фінансування будівництва проектів, до переліку додають нові програми, та інформаційний процес повторюється. Третьої причиною окремого процесу складання бюджету розвитку є особливим те, що його час проведення відмінні від графіка поточного бюджету. У цьому бюджеті все відбувається протягом бюджетного року: інвестиційні проекти, навпаки, можна планувати і здійснювати роками. Довгострокові планування і перегляд потрібні з кількох причин. Будь-які помилки у інвестиційному проекті можна виправити лише чималим неприйнятним засобом. Помилку у бюджеті можна виправити протягом року, чи переглянути бюджет наступного. Інвестиційні проекти, особливо по розвитку інфраструктури, вимагають координації, уваги і послідовності дій. Наприклад, проекту заміни дорожнього покриття може передувати заміна труб трубопроводу і канализации.

Графіки виконання цих двох бюджетів також різняться, оскільки капіталовкладення часто відбуваються нерівномірно. Бюджет розвитку дозволяє органів державної влади планувати набагато швидше проти поточним бюджетом, що дозволяє заощаджувати вартість великі програми чи розподіляти видатки них рівномірніше на період кілька лет.

Зрештою, інвестиційні проекти, які найчастіше страждають від змін замовлень і надмірних витрат, вимагають ретельнішого нагляду, ніж постійні програми. Слід зазначити, що ретельний нагляд за виконанням проекту дає можливість вести окремий облік інвестиційних проектів, який сприяє здійсненню контролю над рівнем затрат.

Якщо орган місцевого самоврядування має бюджет розвитку, він вимагає також плану розвитку (ПРИ). Бюджет розвитку перераховує лише програми розвитку й оснащення, що треба здійснити чи купити протягом бюджетного року, і навіть джерело фінансування. Бюджет розвитку, зазвичай, не перераховує програми, які заплановано розпочати пізніше поточного года.

У ПРИ, навпаки, перераховуються програми розвитку й купівля оснащення, які обумовлено і заплановані на період п’ять років, або більше. ПРИ змушує орган місцевого самоврядування прогнозувати і аналізувати свої майбутні потреби і планувати майбутні проекты.

ПРИ корисний нічого для будь-якого місцевого самоврядування, навіть якщо він має численних і складних проектів. З іншого боку, щоб змусити посадових особи замислитися над майбутніми потребами інвестицій, ПРИ змушує суб'єктів рішень розглядати, порівнювати і безпомилково визначати пріоритетність програми, в такий спосіб, формуючи і думку щодо пріоритетів. Кошти першого року плану потім включають як інвестиційну частина бюджету. Скласти ПРИ простіше і ефективно, оскільки він охоплює довгострокову перспективу.

Інвестиційні проекти вимагають тривалого періоду планування через великі, авансові на інвестиції та те, що будь-які помилки у проекті недешево виправляти від початку будівництва. Хоч практика органів місцевого самоврядування неоднакова, розвиток інфраструктури, зазвичай, фінансують засобами довгострокових позик, тоді як поточні видатки фінансують з поточних податків, субсидій і дотаций.

Для кращої оцінки розвитку на річні експлуатаційних витрат, деякі органи місцевого самоврядування готують бюджети розвитку паралельно з поточним бюджетом. Інший вигодою одночасної підготовки бюджетів і те, що вона концентрує обговорення бюджету та взагалі увагу тих, хто приймає рішення, на єдиній проміжку времени. 27, З. 59−65].

Бюджетний баланс: простіше, якщо поточні доходи рівні поточним витратою, то бюджет збалансований. На жаль, визначення бюджетного балансу цього замало. Наприклад, не вирішене питання вважати чи доходи, перенесені з минулого року її, поточними доходами, і можна їх використовувати для збалансування бюджету цього року й т. буд. Надзвичайно важливою є встановлення механізму віднесення конкретних сум прибутків і витрат на баланс цього року. Основним є вибір між касовим і прирощенным методами бухгалтерського учета.

Оскільки його легко зрозуміти, вимірювати і пояснювати, касовий залишок в кінці року широко використовують як показник бюджетного сальдо. Разом з цим, касовим залишком легко маніпулювати: виплати можна відкласти до наступного бюджетного року, а утримання податків можна достроково віднести на доходи цього року. Тому касовий залишок перестав бути реальним відображенням фінансового становища бюджета.

У разі неповного забезпечення повноважень фінансових ресурсів, існування заборгованості, ще об'єктивного прийняття рішень доцільно було реалізовувати підготовку бюджету та взагалі звітів про його виконанні по кумулятивному методу. Взагалі приріст означає накопичення (чи отнесение) на певний бюджетний рік усіх витрат (чи зобов’язань), які взяли розпорядники бюджетних коштів, незалежно від здійснення фактичного фінансування, і занесення усіх доходів на дохід саме цього року, що вони получены.

З метою визначення відповідальності бюджетний календар (план заходів) повинен конкретизувати, хто відпо-відає підготовку бюджету та взагалі, загалом, описувати повноваження цього посадової особи, наприклад, стандартизувати бюджетну документацію, розробляти інструкції по підготовці бюджетних запитів, розглядати бюджетні запити щодо точності й діють відповідності бюджетним інструкціям. Слід також конкретизувати, хто відпо-відає прогнозування доходів населення і як часто розробляються ці прогнози. Відповідальність за контролю над виконанням бюджету повинна лягти на начальника бюджетного управління. Обов’язки в цій стадії включають підготовку й перегляд проміжних фінансових звітів, контролю над рівнем доходів, перегляд відомчих запитів на витрати щодо їхньої відповідальності розпис бюджету, санкціонування повернень, перегляд додаткових запитів на ассигнования. 25, З. 112−117].

Програмне заяву в бюджетної політиці має конкретизувати порядок внесення змін до бюджету протягом бюджетного періоду. Через непередбачувані економічні зміни доходи може бути великими чи меншими, може змінитися, й структура витрат, тому поточний бюджет вимагатиме змін. Актуальність цього питання дає професіоналізм та то обставина, що внесення змін — у постанову по місцевий бюджет приймається відповідним радою при наданні офіційного виведення місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовыполнении дохідної доходній частині загального фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання дохідної частини бюджету загального фонду визначається виходячи з офіційних висновків місцевого фінансового органу з підсумкам трьох кварталів при перевищенні доходів загального фонду, врахованих у розписі місцевих бюджетів на відповідний період, більш як 15 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевих бюджетів визначається за підсумками квартального звіту при недоотримання доходів загального фонду місцевих бюджетів, врахованих у розписі на період, більш як 15%.

Попередження надмірних витрат: кілька підходів, одне із них скорочення передбачених бюджетом асигнувань, які обмежують витрати, а інший — надання розпорядникам лише частини їх видаткових повноважень. Політика органу місцевого може уповноважити міського голови здійснювати секвестр, чи повертати окремі статті на «заморожені асигнування», якщо цього вимагає економічна кон’юнктура. Такі заходи можуть відбуватися при економічних труднощі, якщо доходи відстають від требований.

Надання підрозділам лише частини фінансування не надає можливості витрачати цілий бюджет за квартал, і потім вимагати додаткового фінансування. Якщо надмірні витрати підрозділів, і програм стають проблемою, орган місцевого може покласти начальників управлінь відповідальність за надмірні витрати. Альтернативний варіант: вирахувати надмірні витрати цього року з асигнувань наступного року год.

Звітність: бюджетна політика місцевого самоврядування повинна конкретизувати утримання і частоту звітів про стан виконання бюджету. Задля більшої оперативності аналізу виконання бюджету необхідно готувати щорічні звіти, які порівнюють передбачені бюджетом суми прибутків і витрат з фактичними на певну дату. 30, З. 26−27].

Нарешті, бюджетна політика часто містить заяву щодо незалежного аудиту й потенціалу внутрішнього аудиту. Така політика змушує орган місцевого самоврядування дотримуватися професійні норми управління фінансами й аудиту .

Програмні заяви з бюджетної політиці часто містять інформацію щодо випуску та управління позиками. Вони можуть конкретизувати, наприклад, максимальний вантаж довгострокових позик, що може брати територіальне суспільство, питому вагу позик і поточних доходів у фінансуванні розвитку, використання прибуток від облігацій, і навіть умов випуску короткострокових займов.

Обмеження максимальної суми заборгованості місцевого самоврядування відбувається у двох формах:

— обмеження частини поточних доходів, витрачені обслуговування задолженности;

— обмеження суми неоплаченої прямий заборгованості як частини повної оцінної вартості имущества.

Бюджетний кодекс відводить встановлено обмеження витрат обслуговування боргу до місцевих бюджетів в 10% витрат від загального фонду відповідного місцевих бюджетів протягом будь-якого бюджетного періоду, коли плануються обслуговування долга.

Бюджетна політика іноді визначає питому вагу власні кошти і кредитів у фінансуванні інвестиційних проектів. Ширшої є практика пропорційного співвідношення. Аргументом визначення пропорцій то, можливо частина вигоди від проекту, яку отримають майбутні жителі в на відміну від тих, які у час, хоч до такий частини необхідно ставитися більше як до контрольному показнику, як тільки жорсткому ограничению.

Інший загальної нормою програмних заяв по бюджетної політиці - є визначення використання прибуток від облігацій. Крім цього, можуть і додаткові ограничения:

— термін експлуатації об'єкта повинна перевищувати термін финансирования;

— прибутки від об'єкта чи конкретні ресурси будуть достатніми обслуговування довгострокової задолженности.

Органи місцевого самоврядування, що випускають короткострокові позики, повинні старанно оцінювати свої потреби, і потім розробляти таку політику, яка захистить їхню відмінність від надмірного використання що така позик, не підриваючи їх спроможність задовольняти потреби касового движения.

У процесі формування до місцевих бюджетів рада корисний як гарант верховенства інтересів товариства та достатньої підзвітності гражданам.

Плануючи бюджет, посадові особи органів влади й місцевого самоврядування обмежені законами, статутами міст, іншими нормативними актами, а й за умовах є простір на формування процесу, який допоможе у багатьох проблем. Відкритість процесу, залучення громадськості до формування бюджету підвищує відповідальність, рівень підзвітності і цивільного контроля.

Програмне заяву в бюджетної політиці може бути корисним для отримання підтримки финансово-эффективных методів та надій, що це методи виконуватиме. Така декларація визначає норми бюджетної діяльності, затверджені виконавчим органом. Чим конкретніше бюджетна політика, тим ефективніші вона впливає финансово-ответственные рішення щодо бюджета. 33, З. 16−23].

зважаючи на викладене, можна дійти невтішного висновку: Бюджетний процес, що триває без конкретного політичного керівництва, втрачає багато часу не служить тим, хто приймає рішення, відповідним образом.

Процес складання бюджету може серйозно починатися лише після визначення впливу макроекономічних показників та прийняття рішень щодо оцінок надходжень, прогнозів витрат на основні програми, і навіть визначення бюджетної политики.

Під час розробки місцевого бюджету та під час визначення бюджетної політики на місцевому світовому рівні постає чимало закутків, які потрібно вирішувати, ніж зірвати бюджетний процес, у зв’язку з цим треба розглянути, і постаратися подолати всі виникаючі трудности.

2. Аналіз формування та виконання місцевого бюджета.

Важлива роль реалізації завдань формування та виконання місцевого бюджету відводиться фінансовому аналізу. Причому у економічної практиці фінансовий аналіз використовується щоб одержати достатньої кількості найбільш інформативних параметрів. Вони дають об'єктивну і точну картину фінансового стану місцевих бюджетів, його фінансового результату. Це дасть можливість тимчасово виявити і усунути згадані недоліки у фінансовому діяльності, і навіть знайти шляхи вдосконалення бюджетного процесса.

Розглянемо процес формування й виконання місцевих бюджетів на прикладі Каменнобродского.

2.1. Аналіз формування та виконання Каменнобродского бюджету за 2002 год.

Розглянемо формування та виконання дохідної частини бюджету районого бюджета.

Бюджет району на 2002 рік у доходах затвердили сумі 3172,6 тис. грн., зокрема до загального фонду бюджету сумі 3098,3 тис. грн., спеціальний у сумі 74,3 тис. грн.

Під час бюджетного періоду в районний бюджет було внесено зміни, відповідно до якими дохідну частину бюджету було зменшено у сумі 747,6 тис. грн., саме офіційні трансферти зменшено на 770,3 тис. грн., Власні надходження бюджетних установ були збільшено на 22,7 тис. грн.

За 2002 рік відповідно до звітним даним в районний бюджет надійшло 2255,1 тис. грн. Податків, зборів та інших обов’язкових платежів, що становить 79,2% до надходжень за рік, 71,1% відповідно до затвердженого, і 92,9 до уточненному.плану.

Значна частина в надходжень до районний бюджет за 2002 рік становлять прибуткового податку (33,9%), плату торговий патент (26,6%), субвенция (29,0%).

План з податку затверджений у сумі 601,9 тис. грн. Надходження з податку становлять 763,8 тис. грн., що состовляет126,9% відповідно до затвердженого плану на год.

Порівняно з певним періодом минулого року її надходження прибуткового податку контингенті зросли на 3269,2 тис. грн., що пояснюється підвищенням рівня мінімальної заробітної плати у перебігу року з 118 грн. До 165 грн.

По прибутку з підприємств і закупівельних організацій, які належать місцевої комунальної власності, затверджений план роком становить 30,0 тис. грн. Не надійшло до плану 14,4 тис. грн., у тому числі 2,2 тис. грн. Становлять повернення сум податків у відповідність до звітами ДПІ. Затверджений план роком виконано на 52,0%.

Основні суми надійшли від Комбінату зеленого господарства і благоустрою. Інші платники цього податку Парк 1 го травня, і «СЕРВІС» працюють із убытками.

Затверджений план на 2002 рік у податку промисел 3,0 тис. грн. Фактично районний бюджет надійшло 8,6 тис. грн., що становить 65,6% до надходжень минулого року і 66,1% відповідно до затвердженого плану на год.

Нинішнього року плату державної реєстрації Суб'єктів підприємницької діяльності вступає у обсязі до загального фонду районного бюджета.

За 2002 рік надійшло 13,1 тис. грн., тобто 131,0% до запланованому на год.

За звітний період відділом районного виконкому було видано 458 свідчень про держ реєстрації СПД, зокрема 434 свідоцтва — звичайній реєстрації, 23 свідоцтва прискореної реєстрації, 1 дубликат.

За рік районам виконкомом було видано 372 свідоцтва про державної реєстрації СПД, зокрема 349 свідчень звичайній реєстрацію ЗМІ й 23 свідоцтва прискореної регистрации.

Затверджений план роком на торговий патент становить 818,2 тис. грн. Надійшло 600,6 тис. грн., тобто 73,4% відповідно до затвердженого плану на год.

Основними платниками цього виду платежів є: МП «ЛИПЕНЬ» — 1800, МП «МОДУС _ М». План щодо надходження і щодо оплати торговий патент знайшовся завышенным.

За 2002 рік при затвердженому плані розмірі 7,9 тис. грн. Надійшло 10,7 тис. грн.% банку, що становить 135,4% до плану на год.

Однак порівняно з надходженнями за рік надходження % банку зменшились у 2,6 раза.

Затверджений план щодо надходження Державної мита за 2002 рік становить 106,4 тис. грн. Надійшло 101,7 тис. грн., що становить 95,6% відповідно до затвердженого плану на год.

У районний бюджет надходить Державний збір, сплачена за розгляд і був оформлення у суді, в нотаріальної конторі, а також видачу й паспортів. За 2002 рік поступило3,5 тис. грн. Сумм кредиторської і депонентської заборгованості підприємств, що становить 159,1% відповідно до затвердженого плану на год.

Суми заборгованості надійшли від вагонного депо — 3,2 тис. грн. Вокзалу ст. Луганськ — 0,2 тис. грн. І ресторану ст. Луганськ — 0,1 тис. грн. Порівняно з минулим надходження цього виду зборів збільшилися на 1,3 тис. грн.

Затверджений план на 2002 рік у надходженню сум адміністративних штрафів 6,0 тис. грн.

Протягом 2002 року надійшло 22,7 тис. грн. Інших надходжень, що становить 36,6% до плану роком. До надходженням минулого року виконання становить 121,4%.

За 2002 рік у районний бюджет надійшло 555,7 тис. грн. Субвенцій на виплату посібників сім'ям з дітьми 76,3 тис. грн. Субвенції виконання власних повноважень і 21,7 тис. грн. субвенції надання пільг ветеранам війни" та труда.

У цілому до загального фонду районного бюджету протягом року надійшло 2194,1 тис. грн. Доходів, виконання уточненого плану становить 94,2%.

Фактично надійшло 61,0 тис. грн., зокрема власних надходжень бюджетних установ 35,3 тис. грн. І надходжень до цільовому фонду 25,7 тис. грн.

Пільги з платежів у бюджет Каменнобродского району за 2002 рік Каменнобродским районною Радою не предоставлялись.

З метою поповнення дохідної частини бюджету Каменнобродским радою і райфин управлінням було проведено такі мероприятия:

1.Созданой при виконкомі Комісією з питань гарантування своєчасності та повноти сплати податків і погашення боргу зарплаті й інших соціальних виплат, протягом року відбулося 13 засідань, у яких було вислухано 79 підприємств, які мають заборгованість із виплати зарплати. За результатами роботи комісії від 24 підприємств почав надходити прибуткового податку в бюджет.

— по кредиторської і депонентской.

заборгованості 159,1% Усього за цих податках понад план отримано 168,1 тис. грн.

По шести видам податків план не выполнен:

0. податку з прибутку 52,0%.

1. податку промисел 66,2%.

2. Плата торговий патент 73,4%.

3. держмито 95,6%.

— інші надходження 36,6% ._,._.

/ і з на цій причині недоотримано 286,43 тис. грн.

З урахуванням підсумкового виконання бюджету за податках недоотримано всього протягом року 118,2 тыс.грн.

План щодо надходження субвенції протягом року виконано на 97,5%.

Субвенція з міського бюджету утримання районних насосних станцій отримана у вигляді 100,0% до плану чи 76,3 тис. грн й цілком витрачена з їхньої цільовому назначению.

Субвенція з державного бюджету на виплату посібників сім'ям з дітьми протягом року отримана у сумі 555,7 тис. грн чи 98,2% до плану.

Субвенція надання пільг ветеранам війни" та праці надійшла у вигляді 23,8 тис. грн, витрачено — 21,7 тис. грн. Цю суму 13 інвалідам зроблено ремонт домов.

Спеціальний фонд виконано на 60,6%. За плану 100,6 тис. грн надійшло 61,0 тыс.грн.

До спеціальному фонду ставляться надходження бюджетних установ. плату послуги, які дають бюджетні учреждения:

4. 0,9 тис. грн отримано послуг ТРЦСП.

5. 14,1 тис. грн отримано за оренду комунального имущества.

На 01.02.задолженность за оренду становить 4107,2 грн.

Виконання плану з надходженню офіційних трансфертів становить 97,5% до уточненному плану на год.

По спеціальному фонду виконання до уточненному плану роком становило 60,6%. За плану надходжень 100,6 тис. грн.

Невиконання плану з податку промисел пояснюється завищенням річного плану з цьому різновиду налогов.

По адміністративних штрафів виконання становить 0,1 тис. грн., що становить 1,7% відповідно до затвердженого плану на год.

Невиконання плану пояснюється поверненням помилково зарахованих у бюджет коштів за рік і поза звітний рік у загальній сумі 5,1 тис. грн.

Невиконання плану з надходженням за торговий патент пояснюється зменшенням кількості громадян, які отримали патент.

АНАЛИЗ ВИКОНАННЯ РАЙОННОГО БЮДЖЕТУ ПО ДОХОДАХ ЗА 2002 Р. таб.2.1.1.

|Наименование |Код |Утвержденный|План на |Виконано|% | |показника |бюджетної |план на 2002|год з |за 2002 р |виконання| | |класифікації| |урахуванням | |до плану | | | | |внесених| |затв. | | | | |змін| |уточ. | | | | |. | | | |ОБЩИЙ ФОНД | | | | | | | ПОДАТКОВІ |100 000 |1473,1 |1473,1 |1401,7 |95,2 | |НАДХОДЖЕННЯ | | | | |95,2 | |Податки на доходы|110 000 |631,9 |631,9 |779,4 |123,3 | |податки на | | | | |123,3 | |прибуток | | | | | | |Прибутковий налог|110 100 |601,9 |601,9 |763,8 |126,9 | |з громадян | | | | |126,9 | |Податок на прибыль|110 202 |30,0 |30,0 |15,6 |52,0 | |пр-й кіт. прин. | | | | |52,0 | |до місцевої комун.| | | | | | |Собств. | | | | | | |Внутрішні |140 000 |841,2 |841,2 |622,3 |74,0 | |податки на товари| | | | |74,0 | |і житлово-комунальні послуги | | | | | | |Податок на |140 601 |13,0 |13,0 |8,6 |66,2 | |промисел | | | | |66,2 | |Оплата ж держ |140 603 |10,0 |10,0 |13,1 |131,0 | |реєстрацію СПД | | | | |131,0 | |Оплата ж |140 700 |818,2 |818,2 |600,6 |73,4 | |торговий патент | | | | |73,4 | |НЕПОДАТКОВІ |200 000 |184,5 |184,5 |138,7 |75,2 | |НАДХОДЖЕННЯ | | | | |75,2 | |Доходи від |210 000 |7,9 |7,9 |10,7 |135,4 | |собств. і перед. | | | | |135,4 | |деят. | | | | | | |Надходження від |210 400 |7,9 |7,9 |10,7 |135,4 | |розміщення у | | | | |135,4 | |банках вільних| | | | | | |коштів | | | | | | |Административные|220 000 |106,4 |106,4 |101,7 |95,6 | |збори, доходи | | | | |95,6 | |від комерч. і | | | | | | |поб. прод. | | | | | | |Державне |220 900 |106,4 |106,4 |101,7 |95,6 | |мито | | | | |95,6 | |Надходження від |230 000 |6,0 |6,0 |0,1 |1,7 | |штрафів та | | | | |1,7 | |фінансових | | | | | | |санкцій | | | | | | |Административные|230 300 |6,0 |6,0 |0,1 |1,7 | |штрафи та інші | | | | |1,7 | |санкції | | | | | | |Інші |240 000 |64,2 |64,2 |26,2 |40,8 | |неподаткові | | | | |40,8 | |надходження | | | | | | |Надходження |240 300 |2,2 |2,2 |3,5 |159,1 | |кредиторської | | | | |159,1 | |зад. Пр-й за | | | | | | |терміном давності | | | | | | |Інші |240 600 |62,0 |62,0 |22,7 |36,6 | |надходження | | | | |36,6 | |Усього доходів |900 101 |1657,6 |1657,6 |1540,4 |92,9 | | | | | | |92,9 | |ОФІЦІЙНІ |400 000 |1440,7 |670,4 |653,7 |45,4 | |ТРАНСФЕРТИ | | | | |97,5 | |Субвенція на |410 305 | |76,3 |76,3 |100,0 | |виконання | | | | | | |собст. | | | | | | |Повноважень | | | | | | |Субвенція з гос.|410 306 |1440,7 |565,8 |555,7 |38,6 | |Бюдж. Місць. | | | | |98,2 | |бюдж. На виплату| | | | | | |допомоги сім'ям з | | | | | | |дітьми, | | | | | | |інвалідам. | | | | | | |Субвенція на |410 309 | |28,3 |21,7 | | |допомогу ветеранам| | | | |76,7 | |війни" та праці | | | | | | |Усього до загального фонду| |3098,3 |2328 |2194,1 |70,8 | | | | | | |94,2 | |СПЕЦІАЛЬНИЙ ФОНД| | | | | | |Власні |241 200 |45,2 |68,8 |35,3 |83,1 | |надходження | | | | |51,3 | |бюджетних | | | | | | |учереждений | | | | | | |Оплата ж услуги,|241 210 |22,2 |22,2 |15,0 |67,6 | |надані | | | | |67,7 | |бюджетними | | | | | | |установами | | | | | | |Оплата ж послуги |241 211 |0,9 |0,9 |0,9 |100,0 | |надані | | | | |100,0 | |бюджетними | | | | | | |установами | | | | | | |Грамоти і |241 221 |19,0 |19,5 | |0,0 | |подарунки, | | | | |0,0 | |отримані | | | | | | |бюджетними | | | | | | |установами | | | | | | |Усього | |74,3 |100,6 |61,0 |82,1 | |спеціальний фонд| | | | |60,6 | | | | | | | | |УСЬОГО ДОХОДІВ | |3172,6 |2428,6 |2255,1 |71,1 | | | | | | |92,2 | Розглянемо формування та виконання видатковій частині Каменнобродского бюджета.

Витрати загального фонду районного бюджету на 2002 2004 рік затверджені у сумі 3098,3 тис. грн. Уточнений план 2328,0 тис. грн. Фінансування витрат у звітному періоді здійснювалось у рамках бюджетних коштів з урахуванням ст. 21 закону України «Про державний бюджет України в 2002 год.» За звітний період фінансування бюджетних установ района.

2196,328 тис. грн., що становить 94,3% уточненого плану на год.

АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ВИТРАТ РАЙОННОГО БЮДЖЕТУ 2002 ГОД.

Таб.2.1.2.

|Код |Найменування |Уточнено на |Виконано за|% виконання| | |показника |рік |рік | | | |ВИДАТКИ СПІЛЬНОГО | | | | | |ФОНДУ | | | | |10 116 |Органи місцевого |838 800 |808 050 |96,3 | | |самоврядування | | | | |90 000 |Соц. захист і соц|1 114 200 |1 041 757 |93,5 | | |забезпечення | | | | |90 200 |Пільги ветеранам |28 300 |21 691 |76,6 | | |війни" та праці | | | | |90 300 |Допомога сім'ям з |565 800 |555 661 |98,2 | | |дітьми | | | | |90 412 |Решта витрат на|200 202 |171 409 |85,6 | | |соц. захист | | | | |90 802 |Інші програми |8000 |6861 |85,8 | | |соц захисту | | | | | |несовершеннолетни| | | | | |x | | | | |91 101 |Центр соціальної |51 711 |46 449 |89,8 | | |служби для | | | | | |молоді | | | | |91 102 |Програма захисту |5989 |5900 |98,5 | | |центру соц. служб| | | | |91 107 |Соц. програми |7000 |6842 |97,7 | | |захисту у справах | | | | | |сім'ї | | | | |91 204 |Територіальний |2 427 445 |223 267 |92,0 | | |центр соц. допомоги| | | | |91 209 |Фінансова |4453 |3677 |82,6 | | |підтримка | | | | | |ветеранів | | | | |100 203 |Лагоустрой |297 049 |284 976 |95,9 | |130 106 |Фізкультура |5900 |5620 |95,3 | |250 102 |Резервний фонд |13 400 | |0,0 | |250 404 |Заходи на |58 662 |55 925 |95,4 | | |районне | | | | | |Усього до загального фонду |2 328 000 |2 196 328 |94,3 | | |Усього специальный|100 629 |57 435 |57,1 | | |фонд | | | | | |Усього витрат |2 428 629 |2 253 763 |92,8 |.

Загалом обсязі витрат районного бюджету протягом року найбільше становлять Витрати соціальні виплати — 47,4% зокрема на заробітну плату з нарахуванням — 36,8%, державну допомогу родинам з дітьми (субвенція) — 28%, також значну частину становлять Витрати благоустрой району — 13%,.

Витрати фин. управління за 2002 рік становлять 64,316 тис. грн., що становить 81,3% до уточненному плану на год.

Витрати фин. Управления.

Таб.2.1.3.

|Код |Найменування |Уточнений |Виконано за|% виконання | | |показника |план на |2002 рік | | | | |2002год | | | | |Фінуправління | | | | |1110 |Оплату праці |50 515 |45 635 |90,3 | |1120 |Нарахування на |17 535 |16 035 |91,4 | | |зарплату | | | | |1130 |Придбання |6771 |2538 |37,5 | | |предметів | | | | | |споживання | | | | |1131 |Канц товари |2586 |585 |22,6 | |1137 |Поточний ремонт |1825 |679 |37,2 | |1138 |Послуги зв’язку |2360 |1274 |54,0 | |1139 |Решта витрат | | | | |1140 |Командні |122 |108 |88,5 | | |витрати | | | | |1160 |Оплата |2725 |0 |0,0 | | |комунальных | | | | | |послуг | | | | |1161 |Оплата |1835 | |0,0 | | |теплопостачання | | | | |1162 |Оплата |156 | |0,0 | | |водопостачання | | | | |1163 |Оплата |734 | |0,0 | | |електроэнергии | | | | |2110 |Придбання |1462 | |0,0 | | |предметів | | | | | |довгострокового | | | | | |використання | | | | | |Усього |79 130 |64 316 |81,3 |.

СОЦІАЛЬНА ЗАХИСТ І СОЦІАЛЬНЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ.

На 2002 рік затверджено із соціального забезпечення 1902,2 тис. грн., в тому числі субвенція із державного бюджету допоможе сім'ям з дітьми -1440,7 тис. грн., уточнений план на звітний період становить 1114,2 грн. До того ж субвенція допоможе сім'ям з дітьми — 565,8 тис. грн., і субвенція на пільги ветеранам війни" та праці - 28,3 тис. грн. Витрати необхідні на соціальний захист оплачуються під час першого очередь.

ІНШІ ПЛАНИ СОЦИАЛЬНОЙ ПОМОЩИ Социальная захист і соціальний забезпечення. Таб. 2.1.4.

|Код |Найменування |Уточнено на |Виконано за |% виконання | | |показника |рік |рік | | |90 412 |Одноразова |15,0 |13,8 |92 | | |допомогу не | | | | | |працюючим | | | | | |Пільги по абон |17,5 |7,3 |41,7 | | |заробітній платі й | | | | | |установці | | | | | |телефону | | | | | |Соціальна |6,7 |6,7 |100 | | |програма | | | | | |Забезпечення |46,3 |36,1 |78,0 | | |твердим | | | | | |паливом | | | | | |ветеранів | | | | | |Забезпечення |72,8 |68,4 |94,0 | | |твердим | | | | | |паливом | | | | | |малообеспеченны| | | | | |x | | | | | |Соціальна |34,9 |33,8 |96,8 | | |програма | | | | | |выконкома | | | | | |Похорон |7,0 |7,0 |100 | | |непрацюючих | | | | | |громадян | | | | | |Усього |200,2 |173,1 |86,5 |.

ЦЕНТР СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ МОЛОДЕЖИ.

Витрати центру соціальних служб серед молоді Таб.2.1.5.

|Код |Найменування |Уточнений |Виконано за |Виконано до | | |показника |план роком |рік |ут. пл. на | | | | | |рік. | |Центр соц. | | | | | |служби для | | | | | |молоді | | | | | |1110 |Оплату праці |12 072 |8719 |72,2 | |1120 |Нарахування на|4491 |3244 |72,2 | | |зарплату | | | | |1130 |Придбання |952 |952 |100,0 | | |предметів | | | | | |споживання | | | | |1131 |Канц товари |715 |715 |100,0 | |1134 |М'який |184 |184 |100,0 | | |інвентар | | | | |1139 |Інші |53 |53 |100,0 | | |витрати | | | | |2110 |Придбання |34 196 |46 449 |89,9 | | |предметів | | | | | |довгострокового| | | | | |користування | | | | | |Усього |51 711 |46 449 |89,9 |.

ПРОГРАМИ І ЗАХОДИ У СПРАВАХ СЕМЬИ.

Уточнений план на 2002 2005 рік становить 7,0 тис. грн., виконано — 6,842 тис. грн., тобто 97,7% до уточненному плану на звітний період. Провели такі мероприятия:

Організація літній відпочинок і оздоровлення, неповнолітніх району — 0,8.

Проведення конкурсів, фестивалів, заходів щодо сімей — 4,0.

Зустріч керівників виконкому із молодими сім'ями району — 1,0.

Соціальний супровід сімей, які опинилися за скрутних умов проживання — 1,0.

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР СОЦИАЛЬНОЙ ПОМОЩИ.

Витрати зміст територіального центру за 2002 рік становлять 223,267 тис. грн., тобто 92% від уточненого плану на звітний період. Витрати територіального центру соціальної допомоги. Таб.2.1.6.

|Код |Найменування |Уточнений |Виконано за |Виконано до | | |показника |план на 2002 |2002 рік |уточненному | | | |рік | |плану роком | |1110 |Оплату праці |120 092 |120 082 |100,0 | |120 |Нарахування на|41 366 |40 132 |97,0 | | |зарплату | | | | |1130 |Придбання |57 074 |52 485 |92,2 | | |предметів | | | | | |споживання | | | | |1131 |Канцтовари |5001 |5165 |86,1 | |1132 |Придбання |2090 |2090 |100,0 | | |медикаментів | | | | |1133 |Придбання |12 200 |11 584 |95,0 | | |продуктів | | | | | |харчування | | | | |1134 |М'який |4635 |4237 |91,4 | | |інвентар | | | | |1135 |Зміст |14 724 |14 117 |95,9 | | |транспорту | | | | |1136 |Оренда |100 |93 |93,0 | |1137 |Поточний |16 084 |14 320 |89,0 | | |ремонт | | | | |1138 |Послуги зв’язку |300 | |0,0 | |1139 |Інші |940 |870 |92,6 | | |витрати | | | | |1140 |Витрати |6270 |5641 |90,0 | | |відрядження | | | | |1160 |Оплата |17 935 |4926 |27,5 | | |комунальних | | | | | |послуг | | | | |1152 |Оплата |2000 |938 |46,9 | | |водопостачання| | | | |1163 |Оплата |9800 |382 |3,9 | | |электроэнерги| | | | | |і | | | | |1164 |Оплата газу |6000 |3471 |57,9 | |1165 |Оплата других|135 |135 |100,0 | | |комунальних | | | | | |послуг | | | | | |Усього |242 745 |223 267 |92,0 |.

ФИЗКУЛЬТУРА.

Виконано за 2002 рік — 4,824 тис. грн, що становить 84,6% від уточненого плану на звітний период.

ЗАХОДИ У РАЕНЕ.

У районом бюджеті на 2002 рік затверджено з урахуванням змін 58,652 тис. грн., виконано 55,925 тис. грн., що становить 95,4% від уточненого плану. Заходи на районе.

Таб.2.1.7.

|№ п/п |Заходи |Виконано | |1 |День пожежників |0,2 | |2 |Ювілейні дати |23,4 | |3 |День працівників |0,5 | | |комунального господарства| | |4 |День святого Валентина |0,8 | |5 |59-а річниця |0,2 | | |порятунку Луганщини від| | | |фашистів | | |6 |День захисника |6,4 | | |батьківщини | | |7 |Районна акція світ без |0,1 | | |наркотиків | | |8 |Святкування 8 — го |6,3 | | |березня | | |9 |День перемоги |6,0 | |10 |День журналістики |0,2 | |11 |День медика |0,2 | |12 |незалежності |0,4 | |13 |День району, міста |8,8 | |14 |Участь семінарах |0,3 | | |конкурсах | | |15 |Придбання |1,8 | | |канцтоварів | | |16 |Послуги сбер банку |0,3 | | |Разом |55,9 |.

СПЕЦІАЛЬНИЙ ФОНД.

«Орган місцевого самоврядування» уточнений план 36,0 тис. грн., виконано 23,7 тис. грн., що становить 65,8% від уточненого плану на звітний період. Надходження спрямовані на ремонт приміщення виконкому, і навіть утримання референта.

«Соціальний захист і соціальний забезпечення». Уточнений план 32,8 тис. грн., виконано 5,8 тис. грн., що становить 17,7% від уточненого плану на год.

«Цільовий фонд» уточнений план 31,8 тис. грн., виконано 27,9 тис. грн., що становить 87,7% від уточненого плану роком. РОЗПОДІЛ ВИТРАТ БЮДЖЕТУ У РОЗРІЗІ ЕКОНОМІЧНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ЗА 2002 РІК .

Таб. 2.1.8 |Код |Витрати бюджета|Уточнено |Касові |Питома |Фактично| | | |протягом року |протягом року |вагу |протягом року | |1110 |Оплату праці |580 858 |571 176 |26,0 |571 083 | |1120 |Нарахування на |197 589 |187 919 |8,6 |187 918 | | |зарплату | | | | | |1130 | Придбання |230 434 |206 921 |9,4 |212 807 | | |предметів | | | | | | |споживання | | | | | |1131 |Канцтовари |42 019 |39 685 |1,8 |37 836 | |1132 | Придбання |2090 |2090 |0,1 |2090 | | |медикаментів | | | | | |1133 |Придбання |11 622 |11 594 |0,5 |11 694 | | |продуктів | | | | | | |харчування | | | | | |1134 |М'який |4819 |4421 |0,2 |4421 | | |інвентар | | | | | |1135 |Зміст |55 156 |52 030 |2,4 |57 370 | | |транспорту | | | | | |1136 |Оренда |100 |93 |0,0 |93 | |1137 |Поточний ремонт |60 464 |53 720 |2,4 |57 370 | |1138 |Послуги зв’язку |37 137 |26 420 |1,2 |27 983 | |1139 |Решта витрат |17 027 |16 868 |0,8 |16 867 | |1140 |Витрати |9302 |8487 |0,4 |8487 | | |відрядження | | | | | |1160 |Оплата |74 295 |57 076 |2,6 |52 598 | | |комунальних | | | | | | |послуг | | | | | |1161 |Оплата |29 674 |26 543 |1,2 |22 149 | | |теплопостачання | | | | | |1162 |Оплата |6096 |4767 |0,2 |4767 | | |водопостачання | | | | | |1163 |Оплата |32 390 |22 160 |1,0 |22 160 | | |електроенергії | | | | | |1164 |Оплата газу |6000 |3471 |0,2 |3471 | |1165 |Оплата інших |135 |135 |0,0 |51 | | |комунальних | | | | | | |послуг | | | | | |1170 |Молодіжні |85 241 |80 884 |3,7 |79 633 | | |програми | | | | | |1310 |Благоустрой |301 501 |288 653 |13,1 |212 629 | |1340 |Трансферти |781 102 |744 132 |33,9 |803 171 | | |населенню | | | | | |2110 |Придбання |54 278 |51 080 |2,3 |51 080 | | |устаткування | | | | | |3000 |Нераспределенны|13 400 | | | | | |е витрати | | | | | | |разом |2 328 000 |2 196 328 |100 |2 179 306 |.

ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ.

На зміст органів місцевого самоврядування на 2002 рік у районом бюджеті затверджено з урахуванням змін 838,8 тис. грн., виконано — 808,05 тис. грн., що становить 96,3% від уточненого плану на год.

Витрати виконкому становлять 517,085 тис. грн., що становить 97,2% до уточненному плану на год.

Расходы исполкома.

Таб. 2.1.9.

|Код |Найменування |Уточнений |Виконано за |% виконання | | |показника |план на 2002 |2002 рік | | | | |рік | | | |Виконком | | | | | |1110 |Оплату праці |245 337 |245 295 |100,0 | |1120 |Нарахування на|82 490 |76 563 |92,8 | | |зарплату | | | | |1130 |Придбання |131 580 |126 060 |95,8 | | |предметів | | | | | |споживання | | | | |1131 |Канцтовари |24 000 |23 236 |96,8 | |1135 |Зміст |39 854 |37 913 |95,1 | | |транспорту | | | | |1137 |Поточний |34 780 |32 663 |93,8 | | |ремонт | | | | |1138 |Послуги зв’язку |18 200 |17 502 |96,2 | |1139 |Інші |14 746 |14 746 |100,0 | | |витрати | | | | |1140 |Витрати |2410 |2410 |100,0 | | |відрядження | | | | |1160 |Оплата |56 335 |52 150 |97,2 | | |комунальних | | | | | |послуг | | | | |1161 |Оплата |27 839 |26 543 |95,3 | | |теплоснабжени| | | | | |я | | | | |1162 |Оплата |3840 |3828 |97,2 | | |водопостачання| | | | |1163 |Оплата |21 856 |21 778 |98,6 | | |электроэнерги| | | | | |і | | | | |2110 |Придбання |16 610 |14 607 |87,8 | | |предметів | | | | | |довгострокового| | | | | |використання| | | | | |Усього |532 062 |517 085 |97,2 |.

Дебиторская заборгованість виконкому за 2002 рік становить 6,318 тис. грн., у цьому числе.

1139 «Оплата інших послуг — 961 грн.

(несплата бюджетними установами, розміщених у будинку Каменнобродской районної Ради, рахунків за комунальні услуги).

1160 «Оплата комунальних послуг в» — 5,332 тис. грн.

На 01.01.03 становила 6,563 тис. грн. У цьому числе.

1111 «Зарплата» — 95 грн.

1138 «Послуги зв’язку» — 33 грн.

1139 «Оплата інших послуг» — 961 грн.

(несплата бюджетними установами, розміщених у будинку КРР., розрахунків за комунальні услуги).

1160 «Оплата комунальних послуг в» — 5,474 тис. грн.

Кредиторська заборгованість виконкому за 2002 рік становить 9,985 тис. грн., у цьому числе.

1137 «Поточний ремонт» — 270 грн.

1138 «Послуги зв’язку» — 856 грн.

1160 «Оплата комунальних послуг в» — 7,708 тис. грн.

2132 «Капремонт админ об'єктів» — 1,149 тис. грн.

На 01. 01. 03. становила 7,356 тис. грн у цьому числе.

110 «Зарплата» — 2 грн.

1131"Предметы, матеріали" - 4 грн.

1135 «зміст транспортних засобів» 1,574 тыс.грн.

1137 «Поточний ремонт» — 2,410 тис. грн.

1138 «Послуги зв’язку» — 64 грн.

1161 «Тепло забезпечення» — 3,302 тис. грн.

Расходы Управління трудовий та соціального захисту за 2002 рік становлять 217,22 тис. грн., що становить 95,4% до уточненному плану на рік. Витрати управління трудовий та соціального захисту населення. Таб. 2.1.10.

|Код |Найменування |Уточнений |Виконано на |% виконання | | |показників |план на 2002 |2002 рік | | | | |рік | | | |УТСЗН | | | | | |1110 |Оплату праці |152 834 |147 445 |96,5 | |1120 |Нарахування на |51 707 |50 445 |96,5 | | |зарплату | | | | |1130 |Придбання |20 557 |16 992 |82,7 | | |предметів | | | | | |споживання | | | | |1131 |Канцтовари |9335 |7984 |85,5 | |1137 |Поточний ремонт |6857 |5058 |73,8 | |1138 |Послуги зв’язку |3077 |2751 |89,4 | |1139 |Решта витрат |1288 |1199 |93,1 | |1140 |Командировочные|500 |328 |65,6 | | |витрати | | | | |2110 |Придбання |2010 |2010 |100,0 | | |предметів | | | | | |довгострокового | | | | | |користування | | | | | |Усього |227 608 |217 220 |95,4 |.

Кредиторская заборгованість УТСЗН на 01.01.03. становила 3,725 тис. грн., в тому числе.

1341 «Допомога сім'ям з дітьми» — 3,725 тис. грн. Кредиторська заборгованість Текрцентра на 01,01,2003 р. становила 1666 грн., у цьому числе.

1343 «Трансферти населенню — 1,666 тис. грн.

БЛАГОУСТРОЙ Расходы на благоустрой району становлять 284,976 тис. грн., що становить 95,9% до уточненному плану на звітний період. Кредиторська заборгованість на 01,01,03, становить 9,340 тис. грн., у цьому числі САБ — 11 за авто послуги 217 грн. «Теплокомунэнерго» 3,303 тис. грн. Радгосп «Каштан плюс» 3,346 тис. грн «Укремсервис» 2,410 тис. грн. Укртелекому за вуличний таксофон 64 грн.

За 2002 року було заплачено за:

. Реконструкція зливового колектора 86,07 тис. грн.

. Обслуговування насосної станції 76,3 тис. грн.

. Прибирання доріг 8,009 тис. грн.

. Виготовлення стояків для дитячого майданчика 1251 грн.

. Обрізка дерев 1,153 тис. грн.

. Фарбування бордюр, крамниць 1,193 тис. грн.

. Відновлення зовнішнього висвітлення 10,1 тис. грн.

. Таксофон 72 грн.

. Прибирання трави центральних вулицях 5,88 тис. грн.

. Різні роботи з облаштування 9,904 тис. грн.

. Поточний ремонт спортивної майданчики 1,394 тис. грн.

. Водо-учетный криницю на пл. Леніна 1,2 тис. грн.

. Промивання труб 2,650 тис. грн.

. Ремонт доріг 75,8 тис. грн.

. Проведення робіт з гидроочещением підземних трубопроводів 4,0 тис. грн. .

РАСХОДЫ.

Витрати районного бюджету протягом року виконані на 92,8%.

За плану 2498,6 тис. грн. Фактично витрачено 2253,7 тис. грн.

У межах які поступили доходів забезпечене своєчасне фінансування першу чергу захищених статей та інших витрат районного бюджета.

2.2. Порівняльний аналіз формування та виконання Каменнобродскоо бюджета.

Виконання дохідної частини бюджету Каменнобродского района.

Дохідна частина районного бюджету на четвертий квартал 2002 року затверджена у сумі 812,8 тис. грн, зокрема. загальний у сумі 792,4 тис. грн, спеціальний фонду сумі 20,4 тис. грн. У районний бюджет за 1 квартал 2002 року надійшло лише прибутків у сумі 750,9 тис. грн, зокрема. до спільного фонду — 744,9 тис. грн, до спеціального фонду — 6,0 тис. грн.

Виконання районного бюджету за 1 квартал 2002 року становить 140,1% за надходженнями за період минулого року, 23,6% по із затвердженим планом рік і 92,1% за затвердженим плану на четвертий квартал 2002 року (приложение1).

Основний питому вагу в надходжень до районний бюджет за 1 квартал 2002 р. становлять прибуткового податку (23,1%), плату торговий патент (20,8%), субвенція -(48,0%).

Динаміка надходжень у районний бюджет один кв.2001 — 2002 років представлена малюнку 2.2.1 Частка податків і зборів, зарахованих у районний бюджет, від загального обсягу податків і зборів, сплачених платниками Каменнобродского району один кварталі рр., становить — 9,7%, велика частина їх — 90,3% зарахована в інші бюджети і фонды.

Розподіл загальних надходжень бюджету Каменнобродского району один кв. 2000 — 2002гг. представлена малюнку 2.2.2.

Докладний аналіз виконання дохідної частини бюджету району відображено в розрізі податків, зборів і платежів, які зараховуються до районний бюджет в 2002 году.

Прибутковий податку з граждан.

План на 1 кв. 2002 року у подоходному податку затверджений у сумі 157,6 тис. грн. Надходження з податку становлять 173,8 тис. грн, що становить 28,9% від затвердженого плану рік і 110,3% - від затвердженого плану на 1 квартал.

Порівняно з певним періодом минулого року надходження прибуткового податку контингенті зросли на 821,0 тис. грн, що пояснюється підвищенням суми мінімальної заробітної плати із 1 січня 2002 року від 118 гривень до 140 гривен.

Динаміка надходжень прибуткового податку за 1 кв.2000 — 2002 рр. представлена на рисунке2.2.3.

Податок з підприємств і закупівельних організацій, які належать до міській комунальній собственности.

Затверджений план на четвертий квартал становить 6,1 тис. грн. Надійшло 9,4 тис. грн, тобто 154,1% від плану 1 квартал і 31,3% від затвердженого плану на год.

Основні суми надійшли від Комбінату зеленого господарства і благоустройства.

Податок на промысел.

Затверджений план на четвертий квартал 2002 року — 2,7 тис. грн. Фактично бюджет району надійшло 2,0 тис. грн, що становить 181,8% від надходжень за період 2001 року, 15,4% від затвердженого плану на рік і 74,1% від затвердженого плану на 1 квартал.

Невиконання плану пояснюється тим, що у бюджет і не надійшли заплановані на січень місяць суми налога.

Надходження податку промисел за 1 кв.2000;2002 року представлена на малюнку 2.2.4.

Оплата ж державну реєстрацію суб'єктів підприємницької деятельности.

Нинішнього року плату державної реєстрації в районний бюджет вступає у обсязі до спільного фонду.

За 1 кв. 2002 року надійшло 3,6 тис. грн., тобто 36,0% від запланованого рік і 133,3% від плану на четвертий квартал .

За звітний період відділом підприємництва райвиконкому було видано 127 свідчень про державної реєстрації речових СПД, зокрема. 121 свідчення звичайній реєстрації, 6 свідчень прискореної регистрации.

За період минулого року відділом підприємництва райвиконкому було видано 96 свідчень про державної реєстрації речових СПД, зокрема. 93 свідоцтва звичайній реєстрації, 3 свідоцтва прискореної реєстрації. У районний бюджет надійшло 2,6 тис. грн.

Надходження і щодо оплати свідчення про державної реєстрації речових за 1 кв.2000;2002 гг.

Оплата ж торговий патент певні види підприємницької деятельности.

Затверджений план на четвертий квартал становить 219,2 тис. грн. Надійшло 156,3 тис. грн, тобто 71,3% від плану 1 кварталу і 19,1% від затвердженого плану на год.

Основними платниками цього виду платежів є МП «Липень — 1800 », МПП «Модус-Н », ТОВ «ЮСЕ » .

План 1 кварталу виявився завышенным.

Надходження розміщення у державних установах банків тимчасово вільних бюджетних средств.

За 1 квартал 2002 року за затвердженому плані розмірі 2,0 тис. грн надійшло 2,8 тис. грн, що становить 140% від плану на четвертий квартал і 35,4% від плану на год.

Порівняно з надходженнями за період минулого року надходження відсотків банку зменшились у 2,1 раза.

Інші надходження (код 210 800).

План на четвертий квартал 2000 р. залишає 1,1 тис. грн. Надійшло 4,5 тис. грн, тобто 409,1% від плану 1 кварталу і 125% від плану роком. План по цьому різновиду доходів виявився заниженным.

Надходження склали, тис. грн: фінсанкція згідно з висновком ДПІ 1,6; фінсанкція за результатами перевірок ДПІ 0,5; фінсанкція, сплачена фізичними особами 2,4;

Усього 4,5.

Державна пошлина.

Затверджений план на четвертий квартал 2002 року становить 24,3 тис. грн. Надійшло 25,9 тис. грн, що становить 106,6% від затвердженого плану на квартал і 24,3% від плану на год.

У районний бюджет надходить держмито, сплачена за розгляд і був оформлення у суді, в нотаріальної конторі й у РАГСе, і навіть за видачу й паспортов.

Надходження сум кредиторської і депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, яких минув термін позовної давности.

За 1 квартал 2002 року надійшло 1,2 тис. грн, що становить 400% від затвердженого плану на четвертий квартал і 54,5% від затвердженого плану на год.

Суми заборгованості надійшли від Вагонного депо.

Порівняно з певним періодом минулого року надходження цього виду податків збільшилися на 0,5 тис. грн.

Надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад чи освіченими ними установленому порядку адміністративними комиссиями.

Затверджений план на четвертий квартал 2002 року — 1,8 тис. грн. Виконано — 2,1 тис. грн, чи 116,7% від плану на четвертий квартал і 35,0% - від плану роком. Перевиконання плану пояснюється зарахуванням до бюджету району сум штрафів, що їх зараховано до державного бюджету. У районний бюджет зараховано: штрафи Каменнобродского РВВС 0,1 тис. грн; штрафи за рішенням суду 0,2 тис. грн; штрафи по виконавчим листам 0,3 тис. грн; штрафи ДАІ 0,1 тис. грн; штрафи ДПІ 0,3 тис. грн; штрафи транспортної міліції 0,1 тис. грн; штрафи у вирішенні адмінкомісії райвиконкому 0,3 тис. грн; штрафи КРУ 0,3 тис. грн; штрафи санстанції 0,3 тис. грн; інші штрафи 0,1 тис. грн;

Усього 2,1 тис. грн.

Інші надходження (код 240 603).

Протягом 1 кварталу 2002 року надійшло 2,9 тис. грн., що становить 5,0% від плану рік і 20,3% від плану на четвертий квартал. Надходження за період минулого року становлять 45,3%. Надходження склали: повернення дебіторську заборгованість за комунальних послуг 1,8 тис. грн; повернення недостачі для підприємства 0,5 тис. грн; повернення фінансування 0,6 тис. грн;

Усього 2,9 тис. грн.

Офіційні трансферты.

За 1 кв. 2002 року у районний бюджет надійшло 360,3 тис. грн субвенції на виплату посібників сім'ям з дітьми. Виконання становить 100%.

У цілому нині, до спільного фонду районного бюджету за один кв. рр. надійшло 744,9тыс. грн. доходів, виконання плану становить 94,0%.

Вступ до спеціальний фонд районного бюджету станом на 1.04.2002 р. склали: — Плата послуги, які надаються бюджетними установами в розмірі 2,4 тис. грн, зокрема. а) плату оренду комунального майна — 2,3 тис. грн; б) плату послуги Терцентра — 0,1 тис. грн; - кошти, отримані виконання окремих доручень у вигляді 2,8 тис. грн, зокрема. а) надходження виплату з/пл помошнику депутата з цього приводу виконкому — 2,8 тис. грн — вступ у цільової фонд у вигляді 0,8 тис. грн, зокрема. а) благодійна допомога підприємств — 0,8 тис. грн.

План 1 кв. рр. за власними надходженням виконано на 30,4%, виконання до плану роком становить 11,5%. По надходженням в цільової фонд план 1 кварталу виконано на 13,3%, план виконано на 2,5%.

Пільги з платежів у бюджет Каменнобродского району за 1 квартал 2002 року Каменнобродским районною Радою не предоставлялись.

Рис. 2.2.1.

Рис. 2.2.2.

Рис. 2.2.3.

Рис. 2.2.4.

Рис. 2.2.5.

Проаналізувавши формування та виконання Каменнобродского бюджету можна дійти невтішного висновку: що бюджет району на 2002 рік у доходах затвердили у сумі 3172, 6 тис. грн., а, по видатках 232 800 тис. грн.

За 2002 рік відповідно до звітним даним в районый бюджет надійшло 2255,1 тис. грн. Податків зборів та інших обов’язкових платежів, що становить 79,2% до минулого року і 71,1% відповідно до затвердженого на 2002 год.

Під час бюджетного періоду в районний бюджет внесли зміни, відповідно до якими дохідну частину бюджету було зменшено у сумі 747,6 тис. грн., саме офіційні трансферти зменшено на 770,3 тис. грн., Власні надходження бюджетних установ було збільшено на 22,7 тис. грн.

Значна частка власності в надходженнях за 2002 2005 рік становить прибутковий податок (3.9%), Плата торговий патент (26,6%), субвенція (29,0%).

Витрати загального фонду районного бюджету на 2002 2004 рік затверджені у сумі 3098,3 тис. грн. Уточнений план 2328,0 тис. грн. Фінансування витрат у звітному періоді здійснювалося у рамках бюджетних коштів з урахуванням ст. 21 закону України «Про державний бюджет України в 2002 год.» За звітний період фінансування бюджетних установ района.

2196,328 тис. грн., що становить 94,3% уточненого плану на год.

Загалом обсязі витрат за 2002 рік більшу частину становлять витрати на соціальні виплати 47,4%, державну допомогу родинам з дітьми 28%, Витрати благоустрой района.

3. Напрям вдосконалення бюджетного процесса.

3.1. Досвід інших стран.

У доповіді міжнародної термінології місцеві податки та збори визначаються як локальні податки, що є основною частиною доходів місцевих бюджетів держав. У багатьох розвинутих країн місцеві податки становлять 5−30% всіх податкових надходжень у державний бюджет дуже значну частину надходжень у місцевий бюджет. Наприклад, у Японії- 35%, Великобритании-37%, Германии-46%, Франции-67%, США — це 66% доходів органів місцевого самоуправления.

Аналіз структури та ставок місцевим податкам США дає можливість поділити їх у чотири основних группы.

Першаце власні податки, які збираються лише з даної території: прямі (податку майно, промисловий і земельний податки, місцеві податки на спадщину, дарування) і не прямі податки (продажі, специфічні акцизы).

Друга — це надбавки до загальнодержавних податках (певний відсоток відраховується до місцевого бюджету). По фінансової сутності ці надбавки від місцевим податкам лише формою мобілізації фінансових ресурсов.

Третю групу — це податки на транспортні засоби, готельний і комунальний збори. Серед податків споживання США слід визначити такі, як на реєстрацію автомобілів, паркування, акциз на паливо, податок користування автострадами. Останній ділиться між бюджетами штату та міст. Ставки податку залежить від виду автомобиля.

Четверта група — податки, які носять фіскального характеру, а визначають політику органів місцевого управління. До цій групі ставляться, передусім, екологічні податки. У Нью-Йорку є, наприклад, податку очищення нафтових плям в водоймах. Спеціальним податком оподатковуються компанії, які виробляють ємності для рідини без вторинного використання (консервні банки й інша тара, що йде після використання продукції отходы). 17, З. 21−22].

Дуже повчальним Україні то, можливо досвід еволюції податкової системи Німеччини — від фінансово сильних земель й слабкого держави через надмірної централізації до розумних фінансових відносин, що будуються з урахуванням дотримання інтересів регіонів і держави. Так було в нашій країні законодавчо встановлено, державні завдання повинні розподілятися між федерацією і землями, що входять у її складу. При цьому федерація і землі окремо здійснюють витрати, які виникають при виконанні ними своїх можливостей. Федерація і землі самостійні питаннях бюджетного устрою. Принципи незалежного ведення бюджетного господарства діють з огляду на необхідність взаємозв'язку загальнодержавних і земельних інтересів під час вирішення конкретних завдань і забезпечення фінансування. Поруч із федеральним державою і землями носіями певних громадських функцій виступають громади, які мають місцеві бюджеты.

Ключові позиції з податкове законодавство належать федерації. Задля більшої фінансування всіх трьох рівнів управління податкова система Німеччини побудована в такий спосіб, що значні джерела формують одразу трьох або двоє бюджету. Наприклад, податку підприємницьку діяльність утримується місцеві органи управління, але залишається половина, іншу половина перераховується до федерального і земельний бюджет. Прибутковий податку з фізичних осіб розподіляється таким чином: 42,5% надходжень направляють у федеральний бюджет, 42,5%-в бюджет відповідної землі і 15%- у місцевий бюджет.

Із цього можна дійти невтішного висновку: котрі як і те, що у Німеччини загострюється як вертикальне, чи горизонтальне вирівнювання доходів. Землі, які мають високі доходи, наприклад, Баварія, Вюртемберг, Північний Рейн-Вестфалія, перераховують частина фінансових ресурсів менш розвиненим землям, таких як Саксонія, Шлезвіг-Гольштайн. Це є досягнення многогодового розвитку податкової системы.

3.2. Проблеми місцевих бюджетов.

Глобальні проблеми бюджета.

1. Удосконалення макроекономічного прогнозування і бюджетного планирования.

2. Забезпечення реальності планових показників бюджету та взагалі їх выполнение.

3. Приведення у відповідність конституційних і законодавчих зобов’язань держави щодо надання управлінських. Цивільних і введення державних послуг громадян із фінансових можливостей государства.

4. Перехід від практики утримання установок і закупівельних організацій бюджетної сфери до програмно — цільовому методу планування і здійснення расходов.

5. Створення економічно та фінансово самостійних територіальних обществ.

6. Перехід від багатоканальної до одноканальній системи фінансування установ і закупівельних організацій бюджетних установ, фінансування спільних программ.

7. Розмежування витрат між рівнем бюджетною системою, зміцнення власної доходної бази територіальних товариств, впровадження нової виборчої системи фінансового вирівнювання, бюджетних трансфертів, формального розподілу трансфертов.

8. Казначейське обслуговування касового виконання бюджетов.

Проблеми між бюджетного финансирования.

1. Система органів влади на Україні передбачає велику централізацію (відповідно західноєвропейської моделі), ніж ці потреби передбачалося статусом незалежності, наділеним місцевим органом влади. Дуже важливим є курс — на децентрализацию.

2. Невідповідність між обов’язками за витратами і джерелами финансирования.

3. Місцеві органи виконавчої влади мало мають стимулів до підвищення обсягів своїх надходжень у контексті бюджету та взагалі управління своїми ресурсами раціональними методами. Жодна система міжбюджетного фінансування не може функціонувати ефективно, якщо ні стимулів збільшувати надходження підвищити відповідальність використання цих ресурсов.

4. Система міжбюджетного фінансування розвивалася хаотично і непередбачено, що ускладнює органів державної влади всіх рівнів прогнозування і управління своїми ресурсами. Це першу чергу стосується трансфертів. Проведення розрахунків з урахуванням формул — найважливіший крок до предвиденью.

5. Хоча органи на місцевому рівні зобов’язані робити значний внесок у забезпечення соціальних благ та інфраструктури, обмаль їх мають можливість фінансувати необхідні инвестиции.

Здійснення, змін — у системі між бюджетного фінансування є вкрай ускладненим багато часу чинним процесом. Проте, існує низка ключових елементів чи структурних блоків, які треба розглянути у час вирішення проблем даної системи загалом, до них відносяться: а) інституціональна і правову базу міжбюджетного фінансування; б) фінансування витрат; до розподілу надходжень; в) система трансфертів; р) місцеві заимствования.

Після України стали значно більше актуальними проблеми створення дієздатного хозяйственно-правового механізму вирішення питань, які належать до відносинам загальнодержавного та регіонального управління, місцевого самоуправления.

Державне втручання у економіку при ринкових відносин, до яким Україна на етапі, повинен мати обмежений характері і спрямувати забезпечення безперебійного функціонування ринкового механізму цілому, в розвитку продуктивних сил, зміцнення обороноздатності країни, і навіть економічну підтримку і соціальну захист найнезахищеніших верств населения.

Найважливішим інструментом, з якого держава регулює економічні процеси, вирішує соціальні, політичні, виробничі, економічні проблеми, є бюджет, оскільки через бюджет, то є через перерозподіл валового внутрішнього продукту і національної доходу, держава має акумулювати в руках досить коштів на вирішення вищевказаних проблем.

Становлення ринкових взаємин у Україні зумовило надзвичайне загострення проблеми фінансового забезпечення її регіонів, що зумовлює появі та розвиткові вкрай небезпечних тенденций-процессов територіальної дезінтеграції, тобто розбіжностей між територіями, органами законодавчої і виконавчої влади з урахуванням розподілу фінансових ресурсов (38).

Проблема фінансового забезпечення розвитку властива фактично всі країни. Її суть у цьому, що адміністративно-територіальні освіти, куди розподілено держава, мають різну податкову базу і фінансовий потенціал, що є наслідком нерівномірності територіального розміщення природно-ресурсного потенціалу продуктивних сил.

Звісно ж, в бюджетному устрої України велика роль відводиться державному бюджету, але проведення успішних економічних перетворень у країні вимагає перегляду ролі регіонів у життя держави. Про це свідчать приклад колишнього СРСР, де централізація в усіх галузях діяльності держави виробляє до не розумним рішенням. Оскільки, те, що прийнятно на одне регіону, може бути зовсім недоцільно іншому. Дивлячись цього слід ретельніше вивчати можливості регіонального самоврядування, беручи до уваги специфіку кожного региона.

У економічно розвинених країн фінансових проблемах регіонів вирішуються реалізував через надання місцеві органи влади стабільно закріплених дохідних джерел, розширення сфери місцевого оподаткування нафтопереробки і реформування всієї системи міжбюджетних взаимоотношений[44, З. 65−68].

Певні умови на вирішення фінансової скрути регіонів дає Закон «Про місцеве самоврядування Україні», що у відповідність до Конституцією України визначає як матеріальну, і фінансову основу місцевого самоврядування. Передбачається, що відповідні органи місцевого самоврядування селах, селищах, містах, районах великих міст (в разі етапі їх утворення) самостійно розробляють, стверджують й виконують відповідні місцевих бюджетів (бюджети місцевого самоврядування). Обласні і районні ради стверджують відповідні скарбниці, які формуються з урахуванням коштів державного бюджету їх відповідного розподілу між територіальними товариствами або заради виконання спільних проектів із, і з коштів, залучених на договірної основі з до місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, і навіть контролюють їх виконання. Місцевий бюджет поділяється сучасний бюджет і бюджетом розвитку. Поточний бюджетце доходи та витрати місцевих бюджетів, які створюються та йдуть на покриття поточних витрат; бюджет розвитку — це доходи і місцевих бюджетів, які створюються та йдуть на реалізації програм соціальноекономічного розвитку і зміцненню матеріально-фінансової базы. 2, З. 34].

Самостійність до місцевих бюджетів гарантується власними і закріпленими по них на стабільної основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначити напрямку використання коштів до місцевих бюджетів відповідно до Законом.

Законом «Про місцеве самоврядування Україні» передбачається участь держави у формуванні доходів до місцевих бюджетів. Держава гарантує органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами лише на рівні мінімальних соціальних потреб, до того ж час, коли прибутки від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків і зборів перевищує мінімальний розмір місцевих бюджетів, держава вилучає з бюджету до державного частина надлишку гаразд, встановленому Законом про державний бюджет. Мінімальні розміри до місцевих бюджетів визначаються з урахуванням нормативів бюджетної заможності однієї жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та обмеження екологічного стану відповідних територій, з рівня мінімальних соціальних потребностей.

У законі визначено, що реальні доходи до місцевих бюджетів формуються з допомогою власних, певних Законом джерел постачання та закріплених в встановленому Законом порядку загальнодержавні податки, зборів та інших платежів. У разі, коли можливості збалансування прибутків і витрат місцевих бюджетів вичерпані і навіть не забезпечується покриття витрат, необхідні здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм Законом повноважень й забезпечення населення послугами не нижчий рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування до місцевих бюджетів через передачу необхідних засобів у відповідні місцевих бюджетів як дотацій, субвенцій, субсидий.

Дотації - це форма централізованого регулювання прибутків і витрат підприємств, організацій, установ, і навіть бюджетів, планові витрати яких — понад отримані доходи, як надання коштів, які компенсують збитки. Така додаткова видача коштів може бути на покриття збитків підприємств і закупівельних організацій як виробничої, і невиробничій сфери, і навіть на збалансування місцевих бюджетов.

Субвенції - це цільова допомогу, вид державного сприяння місцеві органи влади — чи окремих галузей господарства, яка дається рішення або окремих задач.

Субсидії - це фінансову допомогу у вигляді грошової допомоги, яка надається найчастіше рахунок коштів державного бюджету місцевим органів державної влади, юридичним і фізичних осіб. Субсидії діляться на прямі і непрямые.

Відповідно до Законом органи місцевого самоврядування можуть встановлювати місцеві податки та збори. Кошти, які від їх утримання, зараховуються до відповідні місцевих бюджетів. За рішенням зборів за їх місця проживання можуть вводитися місцеві збори на умовах самоналогообложения — залучення до добровільних засадах коштів на фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характера.

Склад й розміри відрахувань від загальнодержавні податки, зборів і платежів, які у місцевих бюджетів, визначаються відповідність з соціально-економічними нормативам, бюджетної заможності населення території Польщі і стану місцевих джерел. Джерелами доходів місцевих бюджетів є: загальнодержавні податки, збори, платежі; податку прибуток підприємств і організацій усіх форм власності; частина акцизного збору; прибутковий податок з громадян; плату землю; податку з власників транспортних засобів; митний збір; плату воду; податку промисел і ін.; і навіть місцеві податки, збори та обов’язкові платежі, яких належать: готельний збір; збір за паркування автомобілів; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортного збору; і другие.

Отже, Закон, пропонує певні шляхи вирішення фінансових проблем регіонів та міст України. Важливе місце у Законі відводиться розвитку місцевого оподаткування. [2, З. 6−10].

Досвід застосування місцевих податків та зборів Україні свідчить поки що незначну їх роль, у формуванні фінансів органів місцевого самоврядування. У порівняні з практикою країн інститут місцевих податків і зборів Україні фактично залишається недееспособным.

Регіони України, які мають потужнішу податкову базу, відстоюють своїх прав на переваги у формуванні дохідної частини бюджету своїх бюджетів, а «бідні» території, навпаки, апелюють до центральної влади з вимогами збільшення обсягів фінансову допомогу. У зв’язку з цим виникає необхідність здійснювати державної політики бюджетного вирівнювання високомало розвинених регионов. 37, З. 125−127].

Загострення цієї проблеми, у значною мірою залежить від масштабів територіальних диспропорцій в розміщення податкової бази. Аналіз фінансових проблем місцевих органів влади, проведений відомим ученим У. Кравченка, свідчить, що податкові доходи території України формуються дуже нерівномірно. Лідером у податкових доходах душу населення є Київ. Друге й третє місце за показниками абсолютного обсягу податкових доходів займають відповідно Донецька Дніпропетровська області. До категорії «багатих» територій, тобто, до тих, де середні показники доходів душу населення були вище, ніж у Україні, крім зазначених, належать Полтавська, Запорізька, Львівська, Сумська і Харківська області. У водночас середні податкові доходи на свою душу населення Тернопільської області склали 58% до середнього рівня, а Івано-Франківської - лише 56,6%. Зростає розрив середньодушовими доходами найбагатших і бідних территорий.

За цих умов проблеми бюджетного вирівнювання продовжують загострюватися. При збільшенні диспропорцій в територіальному розміщення податкової бази центральної влади, що далі, то воно здійснювати бюджетне вирівнювання задля забезпечення єдиного стандарту послуг, які надаються рахунок бюджету по всій території государства.

За цих обставин зростає обсяг перерозподілу фінансових ресурсів безпосередньо через Державний бюджет, що гостро критикується як представники влади «багатих» територій, і окремими політичними силами.

Слід погодитися і з думкою доктора економічних наук, професора, заслуженого економіста України Б. Панасюка, що дохідну частину бюджету буде реальною лише тоді, якщо буде визначатися не так на так званих макро показниках, невідомо як розрахованих, але в основі реальним станом економіки кожному районі, місті, області. Це вимагає, передусім, поступового відступу від розподілу бюджетних коштів за галузевому принципу, і навіть відповідних способів формування дохідної частини бюджету. Аби дохідну частину бюджету була реальної, слід з територій й у першу чергу, з бюджету районів. Районна але податкова адміністрація разом із районної адміністрацією за встановленими нормативом повинні формувати проекти доходів району й частина надходжень у обласної та до державного бюджету. Обробляючи доходи бюджету за районам у цілому областю, можна об'єктивніше визначити можливі надходження до державного бюджет погоджується з встановленими нормами і нормативами.

Разом з цим у Україні необхідно створити ще й багатоканальну систему формування бюджету, виходячи з якої, кожен рівень бюджетною системою повинен мати власні закріплені прибутки. Обсяг цих доходів повинен бути достатнім задля забезпечення функцій і управлінських обов’язків, які накладено мали на той чи іншого рівень власти.

За позитивного рішення проблем бюджетного вирівнювання необхідно, під час першого чергу, розробити правові заходи й механізм бюджетного регулювання України, де зафіксувати стабільну частина різних рівнів влади — центральної, регіональної, місцевої - у розподілі загальнодержавних (регулюючих) податків. За підсумками глибокого аналізу встановити рівні соціально-економічного розвитку і цієї базі визначити обсяги фінансових ресурсів, необхідні бюджетного вирівнювання. Слід підтримати також підтримав пропозиції учених, хто вважає, на рівні Державного бюджету України необхідно створити фонди трансфертів, з допомогою яких, можливо здійснювати бюджетне вирівнювання. Мають бути визначено й заходи, виходячи з яких місцевих органів влада може отримувати з трансфертних фондов.

Що ж до формування видатковій частині місцевих, можна сказати, що витрати до місцевих бюджетів — це ті самі економічних відносин, як і витрати державного бюджету. Це економічних відносин, які творяться у зв’язки й з розподілом центральних коштів, що у розпорядженні місцевих органів власти.

У обласних, місцевих податків та районних бюджетах створюються резервні фонди виконавчих органів рад народних депутатів на фінансування заходів, які було передбачено, коли затверджувалися ці бюджеты.

У Бюджетний кодекс вказується, що з розробки проекту бюджету, під час якого виконання вирішення проблеми нестачі власні кошти органи державної виконавчої влади і виконавчі органи місцевих рад заслуговують робити следующее:

1. Визначити у бюджетах фінансування заходів соціально-культурного розвитку відповідних адміністративнотериторіальних одиниць на межах планових бюджетних доходів, наданих дотацій, субсидій, ні з урахуванням отриманих бюджетних средств.

2. Визначити напрямку використання бюджетних коштів із інвестицій за власні цільові програми, і навіть на загальні програми з органами влади інших адміністративнотериторіальних одиниць і другие.

3. Визначити у порядку не більше додаткових надходжень протягом року додаткових пільг на допомогу громадянам, яким необхідна соціальна защита.

4. Створювати у складі свого бюджету межах обсягу його доходів резервні і цільові фонди, якщо їх створення передбачено законами Украины.

5. Визначити розмір дотацій, субсидій бюджетам нижнього територіального рівня життя та їх цільове использование. 3, C.25−30].

Основною проблемою бюджетного процесу на місцевому рівні може бути недостатню дієздатність Закону «Про місцеве самоврядування». Що стосується формування дохідної частини бюджету до місцевих бюджетів, то головною проблемою є неплатоспроможність платників і високий рівень дебіторської задолженности.(2).

Отже, зазначені підходи — це лише окремі шляху стабілізації створення та зміцнення місцевих фінансів. Для успішного вирішення цієї проблеми необхідні масштабні теоретичні исследования.

Однією з важливих підходів податкового реформування є подальше посилення ролі місцевих податків та зборів формуванні доходів місцевих бюджетів, що потребує розробки й реалізації регіональною податковою політики, які мають будується на чіткому законодавчому розподілі повноважень, відповідальності держави і фінансово-економічної бази між державними, територіальними та місцевими рівнями управління. Отже, можна дійти невтішного висновку що: Разом з цим у Україні необхідно створити ще й багатоканальну систему формування бюджету, виходячи з якої, кожен рівень бюджетною системою повинен мати власні закріплені прибутки. Обсяг цих доходів має вистачати задля забезпечення функцій і обов’язків, які стягнуто з той чи інший рівень власти.

Удосконалення податкової системи на макроі мікроекономічному рівнях має здійснюватися через встановлення стабільних ставок податкових надходжень у державні та місцеві та розширенні прав органів місцевої виконавчої влади щодо формування та використання місцевих податків та сборов.

3.3. Проблеми Каменнобродского бюджета.

Каменнобродский фінансовий орган — установа, яке здійснює, в відповідно до законодавства України, функції складання, виконання до місцевих бюджетів, контролю над витратою коштів розпорядниками бюджетних коштів, і навіть інші функції, пов’язані з управлінням засобами місцевого бюджета.

Він здійснює загальну організацію та влитися управління відповідного місцевих бюджетів координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету, і під час виконання місцевих бюджетів по доходом, здійснює прогнозування і аналіз доходів відповідного бюджета.

Проблеми Каменобродского бюджета.

1. Визначення соціально — економічних пріоритетів і пріоритетів бюджетного фінансування, концентрації бюджетних коштів у найбільш важливих соціально — економічних программах.

2. Оптимізація і раціоналізація кордону установ, які фінансуються із державного і до місцевих бюджетів, з метою підвищення рівня та якості послуг, які знаходяться громадянам, підвищення ефективність використання бюджетних средств.

3. Визначення й розмежування функцій органів структурі державної влади в бюджетного процесу, і навіть фінансових органів, які проводять управління фінансово — бюджетної системою, правового і організаційного визначення природи й функцій місцевих фінансових органов.

4. Удосконалення і правове закріплення організацій бюджетного процесу бюджетних процедур, як у центральному, і лише на рівні органів місцевого самоуправления.

5. Удосконалення розподілу фінансових ресурсів між ланками бюджетною системою. Підвищення зацікавленості органів державної влади й місцевого самоврядування ефективному адмініструванні податків і зміцнення податкової базы.

6. Створення ефективної механізму державних підприємств і місцевих пропозицій, обслуговування державного боргу перед з метою зміцнення доходної бази державного устрою і до місцевих бюджетів, і навіть мінімізації їх затрат.

7. Плутанина у цьому, які послуги повинен надавати кожен із рівнів влади. Дійові законодавчі процедури нечітко визначають, у якому з рівнів влади який вид послуг може надаватися. Владні органи всіх рівнів мають якісь повноваження працювати у кожній із зазначених областей. Відповідно до Конституцією та Законом місцеве самоврядування обласні та районні органи виконавчої влади можуть надавати послуги тільки підставі делегування відповідних повноважень, які мають загальні интересы.

8. Відсутність чіткого розподілу між різними ланками влади рівня. Це відсутність точності робить практично неможливим поділ «делегованих витрат» і «власних витрат». Позначення кордону відповідальності у Законі про місцеве самоврядування досить расплывчатое.

Відсутність точності робить практично неможливим поділ «делегованих витрат «і «власних витрат ». Визначення кордонів відповідальності у Законі місцеве самоврядування не четкое.

Найбільш серйозними проблемами, народженого старої системою, не зацікавленість місцевих органів влади у збільшенні надходжень. Будь — то збільшення місцевих надходжень, чи заходи щодо зменшенню витрат, зводиться нанівець зменшенням частки регулюючих податкових надходжень чи трансфертів. Щорічні зміни нормативів і відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, які йдуть до місцевих бюджетам, не ставили стимулів до підвищення поступлений.

9. «Ефект заміщення». Ефект цей знаходять у тому, кожна нарощена гривня власних доходів до місцевих бюджетів «витісняє «, відповідно, трансфертну гривню з державного бюджету. Тобто, якщо місцевий бюджет збільшує власними силами власні доходи, він втрачає ж на таку суму дотацій з «вищого «бюджету, чи отримує зменшення відрахувань від загальнодержавні податки, чи мусить більше перераховувати до державний чи обласний бюджет. Класичний приклад, які вже цитується на інтернетівських сайтах на сторінках підручників з публічних фінансів у Європі - це муніципальний бюджет міста Хмельницького, який має одне із трьох найбільших України групових ринків. Увага тамтешньої міської влади до розвитку ринку привело, в результаті, до того що, що надходження місцевих податків та зборів (колись лише від ринкового збору) у Хмельницькому серед найвищих України. Якщо, в середньому, Україною частину цих надходжень у місцеві бюджети становила 4%, то Хмельницькому вона перевищувала 10%. Проте, Хмельницький отримав мало бюджетної вдячності за зусилля, більше, покарали би за таке завзятість. На кожну наращенную від ринкового збору гривню обласної бюджет зменшувався на тугіше гривню, і ба більше, відрахувань міському бюджету від загальнодержавних налогов.

10. Стратегічним питанням для державної фінансової систем є пропорція між власними доходами до місцевих бюджетів і субвенціями і дотаціями, які передаються з державного бюджету. Чим більший у загальних доходах місцевих бюджетів частка власних доходів, то більше вписувалося діяльність із збиранню податків та збори. Через війну можна очікувати поліпшення податкової дисципліни і більше суворої системи державних фінансів. Також підтверджено, що через такі обставин спостерігається зростання ефективності державних витрат. Важливою функцією такий механізм є й зростання зацікавленості місцевих органів влади у розвитку підприємництва. У слідство такий зацікавленості можна побачити дедалі більшу відданість органів місцевого самоврядування процесу формування сприятливих умов підприємств малого середнього бізнесу. У цьому механізм зворотного дії: ніж більше кількість фірм у вас є, тим більше коштів є база на збирання податків, отже, і такими великими будуть надходження у бюджет.

Отже, можна зробити висновок що: прийняття у 1996 року Конституції України, закріплення у ній інституту місцевого самоврядування та її матеріальну годі й фінансової основи обумовив потрібність невідкладного практичного розв’язання проблем становлення місцевих фінансів, організації фінансової систем на принципово засадах, які треба підкреслити особливо. Адже місцеві фінанси є лише серед країн, котрі прийняли в основі модель «відносної автономії «, тобто коли держава визнає права на автономію місцевих органів влади, коли вона розмежовує функції завдання, які покладаються на центр і территории. 20, C.80−90].

3.4. Удосконалення бюджетного процесу, заснований на програмноцільовому методі формування бюджета.

Необхідність початку формування бюджету по програмно-цільовому методу одна із головних напрямів бюджетної політики на 2002 рік. Програмне бюджетування визначене, і в Бюджетний кодекс. Важливість програмно-цільового підкреслена Президент України у «Посланні до Раді України та Кабінету міністрів України «Про основних напрямах бюджетної політики на 2002 рік». Формування державного бюджету на 2002 рікперший крок було для впровадження цього. Міністерство фінансів передбачає впровадити програмно-цільовий метод як ключовий елемент, який покладено основою формування до місцевих бюджетів на 2003 год.

Програмно-цільовий метод складання бюджету успішно використовується у багатьох країни. Вона допомагає зміцнити й збільшити ефективність бюджетного процесу. Програмно-цільовий метод складання бюджету впроваджений у багатьох країнах. Спочатку він був у США у середині 1960;х роках. Вперше він застосували у Міністерстві оборони міністром Робертом Макнамарою, яке посів цю систему автомобілебудівної компанії «Форд», яку раніше очолював. Линдонову Джонсону, який той час був президентом США, цей підхід настільки сподобався, що він наказав всім іншим міністерствам федерального уряду запозичити его.

З того часу практика програмно-цільового складання бюджету розширилася інші країни, і навіть у місцеві бюджети багатьох із цих країн. Наприклад, Канада більшість країн Європейської союзу активно практикують мистецтво науку програмно-цільового методу складання бюджету. Сьогодні більшість країн ЄС надають допомогу інших країнах саме у формі допомоги з урахуванням програмно-цільового методу. У Штатах програмно-цільовий метод складання бюджету застосовується більшістю урядів штатів і муніципальних урядів. Усі далі більшість дослідників схиляється до думки, що найбільш прогресивним у плані застосування програмно-цільового методу складання бюджету є Австралія і Новій Зеландії. З регулярних бюджетних звітів, які надаються цими двома країнами видно, що вони дуже великої рівня якості й прозорості про те, що роблять їх урядові структури, відтак, їх часто ставлять у приклад для інших країнах мира. 33, C.16−23].

Програмно-цільовий метод може бути особливо корисний Україні у наступні роки, оскільки дозволити державі уваги зосереджувати найбільш важливих пріоритетах під час розподілу фінансових ресурсів. Повне впровадження цього підходу потребує кількох років, оскільки міністерствам потрібно буде певний час у тому, щоб розробити зважену та вдосконалити їхні цілі, завдання й показники ефективності. З іншого боку, програмно-цільовий метод дозволить вийти з існуючої практики зосередження увагу економічних категоріях до зосередженню на цілях, куди розпорядники коштів вимагають фінансування. Такий підхід також допоможе міністерствам, Уряду, а також Верховній Раді встановлювати пріоритети й приймати рішення у прийнятті рішення про розподілу ресурсов.

Відповідно до заходам щодо забезпечення виконання завдань, передбачених Посланням президента України до Раді України, Програмою діяльності сьогоднішнього Кабінету Міністрів України і спрямованих на поліпшення соціально-економічного стану, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 29.04.2000 г. № 747, визначено завдання щодо застосування принципів середньострокового планування при формуванні державного бюджету та взагалі створення умов програмноцільового планування, тобто вставляння програмного підходу в бюджетному процесі України. Це насамперед, поліпшити прозорість і обгрунтованість бюджету щодо напрямів витрат, підвищити ефективність діяльності розпорядників бюджетних засобів у досягненні цілей, поставлених їх чергове бюджетний рік, і навіть посилити зв’язок між завданнями розпорядників засобів і бюджетним финансированием.

Впровадження програмно-цільового методу складання бюджету є істотним зміною у бюджетній ідеології. Бюджетний процес можна уявити як виробничу функцію, що встановлює зв’язок між бюджетними результатами і ресурсами державного сектора, які йдуть на досягнення цих результатів. У цьому контексті одне із підходів формування бюджету у тому, щоб відшкодовувати в першу чергу від обсягу наявних, що використовуються досягнення якихось успіхів у державний сектор. При традиційної практиці формування бюджетів увагу часто зосереджується саме у ресурсної частини виробничої функції державного сектори й часто мало уваги приділяється природі одержуваних результатів. З іншого боку програмно-цільовий метод формування бюджету застосовує зовсім інший погляд на формування бюджету, у якому процес формування бюджету починається з средоточения уваги, насамперед результатах, які потрібно досягти чи державній секторі економіки, а потім уже потім ставити запитання, які найбільше відповідні ресурси варто використовувати задля досягнення цих результатів. Результати у цій системі те, чого уряд повинен мати намір досягти, чи пріоритети, які мають досягатися з допомогою заходів, здійснювані чи державній секторе.

Программа-комплекс взаємозалежних бюджетних заходів, які потрібно здійснити чи котрі вважаються необхідні досягнення задля досягнення спільної бюджетної результату одержання бажаного слідства. Кожна програма визначається своїм особливим бюджетної метою. Усі заходи, передбачені програмою, повинні підлягати класифікації лише у загальній функціональній классификации.

Бюджетна програма — систематизований перелік заходів вкладених у досягнення спільної мети, завдання, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних засобів у відповідність до покладеними нею функциями.

Програмно-цільовий метод складання бюджету — це практика угруповання різних видів бюджетних витрат у окремі програми таким чином, щоб кожна стаття витрат було закріплено за певним виглядом програми. Зазвичай, кожна программа-это фіскальне зобов’язання одного головного розпорядника коштів, ефективності роботи якого оцінюється із боку успішності досягнення цієї мети программы.

З упровадженням на дію програмно-цільового методу формування бюджету помітно змінюється характер обговора державної політики. Акцент переноситься з контролю над виконанням зобов’язань забезпечення ефективності. Розробки політики зосереджують свою увагу тому, що має суспільство ті кошти, які вона витрачає. Натомість щоб ставити питання, правильно чи витрачаються кошти за виконанні бюджетного плану, піднімаються рідше запитання, наскільки добре витрачаються кошти за досягненні цілей державної политики.

Можна навести невеличкий приклад у тому, щоб з’ясувалося поняття програмно-цільового методу складання бюджету. Міністерство охорони здоров’я одна із головних розпорядників бюджетних засобів у багатьох країнах, і це, зазвичай, виконує цілу мережу різних програм, у сфері охорони здоров’я. Підтримка та поліпшення здоров’я населення є всеосяжним завданням цього Міністерства. Щоб виконати це завдання міністерство реалізує і фінансує різні програми у сфері охорони здоров’я. Наприклад, це то, можливо імунізація населення, медикосанітарний створення й розвиток лікарняній мережі. Щоб оцінити ефективності роботи Міністерства, воно, зазвичай, накопичує й повідомляє статистичні дані про стан здоров’я, також дані про рівень тривалість життя і захворюваності різні хвороби, які показують наскільки ефективно використовуються програми, якими воно обпікається. З іншого боку, з окремих програм встановлюються специфічні показники ефективності. Що стосується імунізації, наприклад, метою то, можливо вакцинація 80 відсотків населення нової вакциною на протязі наступних трьох років. При встановленні таких орієнтирів бюджетні запити можна сформулювати у плані ресурсів, хто був б необхідні досягнення показників, і керівники програм міг би відповідати право їх результаты. 36, З. 60−67].

Як свідчить наведений раніше приклад, розробка показників ефективності є важливий компонент програмноцільового методу формування бюджету, й інші показники можуть купувати різноманітні форми. Зазвичай, кожної програми розробляються показники трьох типів. З допомогою показників витрат оцінюють бюджетні ресурси, створені задля програму, і критерієм ефективності до цього випадку є традиційні показники виконання бюджетного плану. З допомогою показників виходу оцінюються товари та, які надаються «не вдома» виконання програми. І, нарешті, з допомогою показників слідства оцінюються широкі результати програми у світі їхнього впливу на добробут народу. Наприклад, у разі зазначеної вище програми вакцинації таким показником то, можливо зменшення захворюваності на певну болезнь.

Розробка надійних показників ефективності, зазвичай, здійснюється головним розпорядником коштів, який виконує програму. Роль Міністерства фінансів залежить від затвердженні показників, розроблених розпорядником бюджетних коштів на забезпечення їхніх відповідності політиці Міністерства, хоча й виключені таке трапляється, коли він може надати допомогу у виборі відповідних показників. У цього процесу розпорядник коштів повинен також виготовити планові показники за кожним показником ефективності, щоб обгрунтувати свої видаткові запити. Оскільки кожна розпорядник бюджетних коштів має дотримуватися витратного «стелі», змушений буде створити внутрішні консультаційні процедури, які дозволять йому узгодити свої можливості досягнення обраних планових показників з сумою коштів, передбачених у бюджете.

Головний розпорядник коштів відповідає також встановлення політики та реалізацію процедур, які мають використовуватися в оцінці ефективності, яку здійснювати Міністерство фінансів не більше своєї контрольної функції. Ці завдання вимагатиме від головного розпорядника бюджетних коштів, надання даних, які характеризують «вихід» програми, необхідні здійснення оцінки. Деякі з цих даних можуть бути зібрані під час звітності на роботу підконтрольних головному розпорядникові коштів установ, які надають їх. Звітність цього може вирішальну роль визначенні того, ефективно чи ні, надаються послуги. Для отримання інших даних деяких випадках доведеться здійснювати опитування домогосподарств, які виконуються державної статистичної службою. Незалежно від походження даних (внутрішнього чи зовнішнього), усі мають істотне значення до створення нової системної культури оцінки эффективности.

Відповідно до міжнародної методологією й практики розвинених країн система планування бюджету виходячи з програм — це система прийняття рішень стосовно, аналізу, впровадження програм, тож розподілу ресурсів. Вона містить такі три основні этапа:

1. Стратегічне плануваннявизначення та прогнозування довгоі середньострокових цілей, задля досягнення котрих необхідно направити діяльність органів влади, й розробку стратегії заходів і механізмів реалізації. Обов’язковою елементом цього етапу є відбір переліку відповідних та напрямів і завдань, з фінансових можливостей. Це переважно визначається вигляді програмних і прогнозних документів органів влади. Україна має до таких програмним і прогнозним документам Уряди ставляться Програма діяльності сьогоднішнього Кабінету Міністрів України, Державна програма економічного і міністерства соціального розвитку на середньостроковий период.

2. Формування програм — розробка, аналіз стану та відбір програм, які потрібно реалізовувати головним розпорядникам бюджетних коштів, задля досягнення цілей, певних на етапі стратегічного планування в програмних і прогнозних документах. Аналізуючи цей етап головні розпорядники розробляють програми, які мають реалізовувати відповідно до програмним і прогнозними документами Уряди, визначають чіткі мети, конкретні завдання й терміни щодо реалізації (однолетние чи багаторічні програми). Тобто, кожне міністерство, інший орган виконавчої влади повинні мати проект чіткого плану своєї діяльності на короткостроковий (1 рік) і середньостроковий (від 3 до 5 років) періоди, які складаються із окремих программ.

3. Упорядкування бюджету — означення й аналіз ресурсів, необхідних для реалізації програм, тож досягнення поставленої мети, і - оцінка очікуваних результатів. Аналізуючи цей етап головний розпорядник коштів у підставі плану своєї діяльності на короткоі середньостроковий період чіткіше розподіляються людські, матеріальні та інші ресурси, які необхідні виконання певної програми, вичислює їх вартісну оцінку, і приводить у відповідність до можливостей бюджету. Через війну надається бюджетний запит Міністерству Фінансів для включення відповідної програми до бюджету. У цьому, обсяг витрат на відповідну програму визначається з результатів роботи головного розпорядника у попередніх і поточних роках, оцінки плану його діяльності на короткоі середньострокові періоди відповідно до програмними і прогнозними документами Уряди, очікуваних результатів програми на плановий і подальший роки, і межового обсягу витрат головного розпорядника, доведений Міністерством финансов.

Одна бюджетна програма може виконуватися лише одне головним розпорядником засобів і немає аналогів. У цьому, витрати державного бюджету у державних цільових програм, які мають багатогалузевий характер чи передбачають виконання кількома центральних органів виконавчої можуть передбачатися кожному за головного розпорядника і призначається на частина заходів Державної цільової програми, яку безпосередньо має здійснювати такий головний розпорядник. Разом з тим, бюджетні програми може бути порівняними між собою щодо окремих ознаками (за належністю одного розпорядникові, одному підрозділу функціональної класифікації, і навіть в напрямі роботи і так далі). Наприклад, можна порівняти обсяги витрат на програми підвищення кваліфікації у різних міністерствах та його результативность.

Бюджетна програма за змістом мусить ставитися до одному поділу функціональної класифікації, та на відміну від функції, яка є спільною категорією, що, визначає певний напрям діяльності держави, бюджетна програма повинен мати чітко певну мету й завдання окремого головного розпорядника і навіть можливість розробляти показники виміру очікуваного результату в процесі його реалізації. У цьому, саму назву бюджетної програми має вміщати основну сутність напрямів витрат бюджетних коштів. Наприклад, програма «Підготовка кадрів для агропромислового комплексу у вищих навчальних закладах» належить лише до функції «Освіта» й під функції «Вища ж освіта», та її назва розкриває основний зміст програми (мероприятия).

Під час визначення бюджетної програми треба чітко усвідомити головним розпорядникам, як вимірювати результати реалізації цієї програми. Наприклад, це то, можливо кількість (обсяг) кінцевий продукт або ж послуги. У водночас, мета програми може бути складна й не піддаватися кількісному визначенню. У разі під «результатом» можна понимать:

— можливість ефективно виконувати свої функции;

— безпосередній продукт (товари чи услуги);

— корисність суспільству чи окремих тих категорій населення від отримання кінцевого продукта;

— кількість чи вид категорії населення — одержувачів кінцевого продукта;

— зміни, яких можуть призвести реалізація бюджетної программы.

Це своє чергу вимагає розробки показників результативності. Використання результативних показників видатків бюджету матиме важливого значення для планування бюджетних програм, економічність і тривалість програми, її необхідність, і справжню відповідальність поставленої мети, і навіть можна буде порівнювати бюджетні програми з років, й у кінцевому підсумку — відібрати найбільш ефективні програми під час розподілу бюджетних ресурсів. Підготовка інформації з показниками результативності може дуже складної, оскільки цю інформацію можна буде потрапити складно збирати, а окремих випадках може просто більше не існувати методів на її збору. Не звертаючи увагу то, інформація за показниками результативності є дуже важливою для здобуття права визначити, досягають чи програми поставлених целей.

Показники результативності групують із таких типам:

— показники затрат;

— показники продукту (выхода);

— показники эффективности;

— показники результату (хоча показники якості може бути найскладнішим типом результативних показників, є найбільш корисними, оскільки вони зосереджені на кінцевої мети, на яку існує программа). 37, З. 125−129].

Отже, підбиваючи підсумки вищесказаного, можна сказати, що програмно-цільовий метод в бюджетного процесу взагалі входять такі основні элементы:

— визначення спільної мети програми; завдань програми на короткостроковий період; напрямів діяльності, що забезпечують реалізацію программы;

— середньострокове бюджетне планування (щодо витрат на програму на плановий рік кожен головний розпорядник повинен оцінювати необхідні і можливі бюджетні ресурси на її запровадження у наступних за планованих роках, очікуваного результату і вплив від запровадження бюджетної програми в плановому року на обсяг відповідних витрат у такі периоды);

— розробка пріоритетів бюджетних програм головними розпорядниками у повній відповідності провідною метою діяльності такого головного розпорядника відповідно до законодательством;

— визначення відповідального за виконання бюджетної програми у системі головного розпорядника, яким може бути чи структурне підрозділ міністерства, чи підвідомчий йому орган, або бюджетна організація, що безпосередньо управляє виконанням такий бюджетної програми розвитку й відповідає за результати її реализации;

— розробка критеріїв оцінки й аналізу результативності бюджетної програми щодо обсягів витрат, кінцевий продукт, ефективності і качества;

— регулярний звіт головних розпорядників по досягнутих результатів у процесі впровадження бюджетних программ;

— формування та твердження бюджетних призначень головним розпорядникам у межах бюджетних программ;

Переваги програмно-цільового метода:

1. Дає чітке поняття державних органів і суспільству, потім витрачаються бюджетні средства;

2. Забезпечує прозорість бюджету та взагалі дає на наслідків виконання бюджету оцінити, досягнуто чи поставлені на етапі планування цілі й виконані чи задачи;

3. Потребує більш дисциплінованого бюджетного процесу, оскільки встановлює конкретні показники результативності й формує відповідні показники витрат, і тим самим важче використовувати кошти мети, які від спочатку певних целей;

4. Впорядковує організацію діяльності головного розпорядника щодо формування та виконання своїх бюджетів, шляхом чіткого розчленовування відповідальності між відповідальними виконавцями у його системі щодо реалізації кожної бюджетної програми, і навіть підвищує відповідальність головного розпорядника загалом над виконанням відповідальності всіх своїх бюджетних програм встановленої мету діяльності, їхній фінансовий забезпечення і покращує управління бюджетними программами;

5. Дає можливість підняти ефективність і розподілу і використання бюджетних коштів, забезпечення пріоритетних та напрямів і доцільності окремих видатків бюджету з більшої інформованості щодо конкретної бюджетної программы;

6. Дає можливість переглянути функціональну класифікацію витрат бюджету приведення її міжнародних стандартів й застосування їх винятково з метою складання зведених бюджетов.

Завдяки з того що програмно-цільовий метод складання бюджету зосереджує увагу до результатах досягненнях діяльності уряду його структур вона дозволяє посилити діяльність державного сектора. У аналітичному плані він впроваджується у бюджетний процес, важливими елементами аналізу, повідомивши їм про витрати і надходження. Цей аналіз є інструментом оцінки проектів, який забезпечує, щоб у бюджетній сфері здійснювалися і вправлялись у дію ті проекти, вигоди яких (які можна визначено кількісно) перевищуватимуть Витрати них. Проте, оскільки у багатьох випадках вигоди державного сектора є нематеріальними зі своєї природі (приміром згадується безпеку), у багатьох сферах бюджетного сектора застосовувати аналіз витрат і вигод від нього непросто. У разі, коли вигоди важко оцінити кількісно, натомість нерідко застосовується менш сильний критерій ефективності, а саме критерій ефективності витрат. Аналіз ефективності витрат жадає від розробників політики державного сектора шукати такий метод досягнення тієї чи іншої рівня «виходу» бюджетного сектора, який пов’язані з найбільш меншими затратами.

Практика замовлення послуг на договірній основі є важливим прикладом того, як у багатьох країнах застосовується критерій ефективності витрат. Уряд відпо-відає надання громадських послуг, але ці не зовсім означає, що він має обов’язково надавати які ці послуги сам. У часто наприклад коли йдеться вивезення сміття, буває дешевше, а саме ефективніше, із боку витрат, замовити надання таких послуг приватному секторі. Програмно-цільовий метод складання бюджету, як правило, вимагає, щоб головні розпорядники бюджетних коштів проводили аналіз ефективності витрат, що з здійсненням ними заходів що підвищують ефективність бюджетного сектора.

Крім цих прямих переваг, щодо ефективності, програмноцільової метод складання бюджету дає деякі безпосередні вигоди державного сектора, забезпечувати відповідальність керівництва бюджетного сектора наслідки своєї роботи. При програмно-цільовому методі складання бюджету існують дуже сильні стимули для керівників бюджетного сектора, що сприяють до застосування більш ефективних діянь, оскільки з їхньою нагорода і підвищення на службі тісніше пов’язані зі своїми можливістю — досягти чітко певних цілей поставлених програмно-цільовим бюджетом.

Завдяки з того що програмно-цільовий метод складання бюджету формує систему звітності з оцінкою роботи, він забезпечує вищий рівень прозорості ухвалення рішень чи державній секторі. По програмно-цільовому методу складання бюджету як суспільство загалом, і законодавча гілка влада може отримати значно більше чітку картину те, що як і роблять головні розпорядники бюджетних коштів, а також наскільки добре виконують свої завдання. Ця чіткіша картина своєю чергою допомагає створенню такого клімату, і розробити політики у якому, стає можливим приймати значно більше раціональні фінансові рішення про рівня життя та складу витрат бюджета.

До того ж програмно-цільовому методу складання бюджету властиво підвищувати ефективність бюджетного процесу як. Якщо встановлено мети програмно-цільового методу складання бюджету, головні розпорядники бюджетних коштів можуть надавати більш дисципліновані запити коштом з більш докладним обгрунтуванням те, що є основою цих запитів. Це дозволяє Міністерству фінансів з більшою точністю визначити. Чи відповідає бюджетний запит мети тій чи іншій бюджетної программы. 26, З. 64−69].

Елементи програмно-цільового методу, що застосовуються в бюджетному процесі Украины:

— запровадження форм бюджетних запитів, у яких передбачається обов’язкове визначення головними розпорядниками основний мети діяльності, головних завдань на плановий рік, і навіть аналіз результатів, досягнутих торік, і очікуваних успіхів у поточного року, обгрунтування розподілу межового обсягу за функціями та напрямам деятельности;

— наявність окремих назв кодів функціональної класифікації, що застосовуються на одне головного розпорядника, і по-своєму ознакою можна вважати назвами бюджетних программ;

— надання можливість перерозподілу головними розпорядниками своїх витрат із метою врахування їх приоритетности.

Основними завданнями програмно-цільового складання бюджету за формуванні бюджету на 2002 рік є следующее:

— розробка програмної класифікації витрат державного бюджету (тобто визначення переліку бюджетних програм) і основі формування проекту державного бюджету на 2002 год;

— вдосконалення форм бюджетного запиту на 2002 рік і відповідне забезпечення якісного його заповнення головними распорядителями;

— розподіл бюджетних програм з пріоритетів головними распорядителями;

— застосування елементів середньострокового бюджетного планирования;

— визначення результативних показників бюджетних программ;

— розробка переліку показників бюджетних программ;

— розробка переліку показників звітності головних распорядителей.

Перегляд програмної класифікації й розробка програмної класифікації першорядне етапом подальшого поступового впровадження програмно-цільового методу і впорядкування проекту державного бюджету на 2002 рік у целом. 30, З. 26−27].

Поруч із розробкою програмної класифікації витрат державного бюджету виникла потреба переглянути функціональну класифікацію видатків бюджету доведення їх у відповідність до міжнародними стандартами.

Хоча введена у грудні 1997 року бюджетний класифікація України у значною мірою була наближено міжнародних стандартів, але з багатьма параметрами вже у період не відповідала. Наприклад, діюча бюджетна класифікація складається з 25 розділів (новими міжнародних стандартів передбачено 10 розділів), серед яких окремі взагалі визначають загальної функції держави. Підрозділи діючої функціональної класифікації вміщають елементи відомчої класифікації, економічної класифікації, інколи ж просто назва програм. А, враховуючи, що сама назва кодів функціональної класифікації йдуть на затвердження бюджетних призначень, часто змінюються і відповідають вимогам функціональної классификации.

З огляду на, що до державного бюджету 2002 року формується по програмної класифікації, функціональна класифікація видатків бюджету застосовуватиметься тільки у аналітичних і статистичних документах (складання показників зведеного бюджету, макроекономічний аналіз, порівняльна характеристика з бюджетами інших країн і таке інше) і передбачає внесення істотних і частих изменений.

Можна виділити дві основні структури відмінності нової функціональної класифікації від діючої функціональної класифікації. З одного боку ряд однакових кодів функціональної класифікації слід віднести в залежність від типу головного розпорядника та призначення до найрізноманітніших розділах нової функціональної класифікації. Насамперед, ці Витрати зміст апаратів центральних органів виконавчої, прикладні наукові розробки та капітальні вкладення, які можна віднесено до категорії відповідної галузі. З іншого боку є коди діючої функціональної класифікації, які належать до одному головному розпорядникові, але у них включені напрями діяльності з різним галузям і тому вони мають ставитися до найрізноманітніших розділах бюджетної классификации.

Програмна класифікація має таку структуру:

1. -частина коду — показує головного розпорядника (відповідний код діючої відомчої класифікації витрат державного бюджета);

2. частина коду — показує відповідних виконавців у системі головного распорядителя;

3. частина коду — показує програму у межах відповідного исполнителя;

4. частина коду — показує напрям діяльність у однієї бюджетної программе.

Обов’язковою умовою є прив’язка коду конкретної бюджетної програми до відповідного коду нової функціональної класифікації, що забезпечує можливість автоматичної угруповання показників бюджетних програм по функціональної классификации.

Найчастіше за базу визначення бюджетної програми необхідно брати бюджетні призначення окремого головного розпорядника по функціональної класифікації, аналізувати організаційну структуру такого головного розпорядника з метою визначення відповідальних виконавців, і детально визначити мета бюджетної програми, якої необхідно досягти, і завдання які потрібно виконати задля досягнення цього з допомогою відповідного бюджетного назначения.

Слід сказати, що сама назва бюджетної програми повинна відбивати її основну сутність. До того ж назва кожного коду програмної класифікації має бути єдиною і повинна повторюватися, тобто відрізнятися з інших назв кодів програмної классификации.

З метою поліпшення прозорості й контролю використання бюджетних коштів програму, обсяг витрат, що займають понад більше 1- 1,5 відсотка загальної обсягу витрат державного бюджету, доцільно розподілити сталася на кілька менших бюджетних программ.

Слід також сказати розуміти, що програмна класифікація витрат державного бюджету щорічно уточнюватися і перезатверджуватися шляхом встановлення бюджетних призначень до закону про Державний бюджет України (деякі програми рік у рік можуть переглядатися по змісту і одержувачів відповідного назви, окремі програми матимуть лише одно-годовой характер), тобто незмінною має бути лише структура коду програмної класифікації витрат державного бюджета.

Розглянемо подальші кроки, які має здійснити Україна шляху запровадження програмно-цільового методу складання бюджета.

У проекті Бюджету-2002 міститься повний перелік всіх видаткових заходів, які проводять різні головні розпорядники коштів державного бюджету. Вперше можна дуже докладно розглянути, як держава витрачає що у ньому кошти. Однак бракує наочної програмної структурою, і наступним кроком має стати угруповання аналогічних видів діяльність у форматі програмно-цільового бюджета.

Коли впроваджуватиметься програмна структура, кожна програма, при незначних винятки, мусить бути передано одному розпорядникові коштів із присвоєнням коду існуючої функціональної класифікації витрат. Потім кожен головний розпорядник коштів має розробити зважену та оголосити чітке формулювання місії з обрисом широких цілей даного розпорядника. Після цього кожен із розпорядників коштів має визначити короткострокові чи тимчасові мети, які, у випадку їхньої досягнення, дозволять виконати широкі, далекосяжних цілей. Кінцевим і багато чому дуже складно кроком є створення надійних показників ефективності кожної програми, які можуть застосовуватися з оцінки надходження у плані досягнення короткострокових, і довгострокових цілей. Для цього заключного кроку необхідна велику роботу з збирання й опрацювання даних, і тривалий час, оскільки необхідні дані який завжди є у наявності. Досягнення успіху у цій сфері активну участь у цієї роботи, очевидно, повинні брати галузеві відділи Міністерства финансов.

зважаючи на викладене можна дійти невтішного висновку: Програмно-цільовий метод може бути особливо корисний Україні у наступні роки, тому що дозволити державі уваги зосереджувати найбільш важливих пріоритетах під час розподілу фінансових ресурсов.

Найімовірніше, що у здійснення вищезазначеного процесу піде дватри роки. Саме тоді виникне дуже велике потреба у навчанні урядових працівників правильного застосування процедур програмно-цільового методу складання бюджету та у розробці нових форм бюджетних запитів та інших форм, які є програмно-цільовому складання бюджета.

3. 5. Фінансово — кредитні методи збалансування місцевих бюджетов.

У разі становлення ринкового господарства особливе значення набуває проблема збалансування бюджетів, забезпечення їх бездифицитности. З огляду на хронічний брак фінансових ресурсів, як у загальнодержавному рівні, і на місцевому, досягнення збалансованості прибутків і витрат бюджетів перетворилася на одне з важливих завдань сучасної бюджетної політики. Досвід свідчить, що з того наскільки ефективно здійснюється бюджетне регулювання, значною мірою залежить функціонування всієї бюджетною системою, зокрема до місцевих бюджетів, і навіть реального впровадження принципу їх самостоятельности.

Крім встановлення відповідності між статками і видатками місцевих бюджетів, у процесі бюджетного регулювання вирішуються завдання фінансового вирівнювання. Річ у тім, що протягом кожної країни завжди існують розбіжності у фінансовому потенціалі окремих територій, є особливості в розрахунках дохідної бази бюджетів, і можливостей задоволення місцевих потреб. У зв’язку з цим витрати до місцевих бюджетів у порівнянні з кількістю населення можуть істотно відрізнятися у межах адміністративно територіальних единиц.

Так було в 1999 року доходи до місцевих бюджетів для на одного мешканця дорівнювали у Львові - 347,5 грн., Запоріжжі - 77,1грн, Миколаєві 218,5 грн. У межах однотипних бюджетних адміністративно територіальних одиниць, інколи можна бачити досить значні відмінності. У торік у Чернігівської області доходи бюджетів Вижницкого району для одного жителя склали 189,3 грн. Сторожнецкого 117,6, Кицманского 217,1 грн тощо. буд. Отже фінансове вирівнювання спрямоване на нівелювання в певному кордоні таких відхилень, оскільки вони створюють неоднакові умови надання гарантованих державою соціальних, адміністративних та інших послуг населенню різних территорий.

Традиційно за бюджетної практиці України використовуються такі два методу бюджетного регулирования:

1. Метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних доходів населення і налогов.

2. Метод надання фінансову допомогу бюджетам повною мірою визначеної суммы.

Підставою до застосування даних методів бюджетного регулювання є: встановлений законодавстві розділ повноважень органів виконавчої державної влади місцевого самоврядування; система оподаткування нафтопереробки і розподіл усіх податків і збирання загальнодержавні і місцеві; розмежування доходів між ланками бюджетною системою, і навіть закріплення у чинному законодательстве.

Метод відсоткових відрахувань передбачає надходження у місцеві бюджети частини загальнодержавних податків і зборів (регулюючи доходи), які стягуються біля місцевого самоврядування, нормативи відрахувань до до державного бюджету України і місцевих бюджетів. Таким чином, пропорції розподілу відбивають в щорічних Законах про Державний бюджет України. У результаті неможливості збалансування місцевих бюджетів допомогою регулюючих доходів застосовують бюджетні трансферти (дотації, субсидії, субвенции).

Метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і доходів був зарожден ще 1993 року разом із проведенням податкової реформи. У умовах командної економіки використання цього був на закономірним, і досить ефективним, оскільки вирішувалося завдання збалансування до місцевих бюджетів, встановлювалася зацікавленість і відповідальність місцевих фінансових органів у повній мобілізації як власних джерел доходів, а й загальнодержавні податки. Результативність методу відсоткових відрахувань пояснюється тим, що і регулюючі доходи ми використовуються ті, які характеризуються рівномірністю надходжень в часі та територією країни, досить великими розмірами надходжень, захищеністю від дій економічних і інших чинників, які можуть бути причиною коливань обсягом поступлений.

Цим вимогам відповідають такі загальнодержавні податки, як податку додану вартість, акцизний збір, податку дохід підприємств, і навіть прибутковий податок з громадян. Перелік регулюючих податків, які використовувались у протягом останніх, виявився досить обмежений (і з 1997 року ще зменшився ПДВ остаточно включено до складу доходів державного бюджету). Проте відповідність даних податків вище позначених критеріям, і навіть істотна фіскальна роль позначають їх достатність у процесах бюджетного регулирования.

З використанням методу відсоткових відрахувань обов’язково використовують нормативи: загальні, групові чи індивідуальні. Досить широкої є думка про використання індивідуальних нормативів в бюджетному регулюванні, як атрибут адміністративно розподільній економіки з властивими їй особливостями у будівництві бюджетною системою і механізмі бюджетного регулювання. Щоправда, протягом багато часу в бюджетної практиці Радянського Союзу використовувалися індивідуальні нормативи відрахувань від загальнодержавні податки на доходи до місцевих бюджетів, конкретні розміри яких визначалися внаслідок зіставлення запланованих витрат бюджетів, і очікуваних доходов.

У разі ринкової економіки, на думку багатьох вчених і практиків, перевагу має надаватися загальним нормативам в бюджетному регулюванні, які створюють однакові умови всім територій. На погляд застосування єдиних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і доходів, що надходять біля місцевого самоврядування, дуже і просто з позиції практичного впровадження. У процесі можна запобігти болючої процедури позначення конкретного розміру нормативу відрахувань кожному за місцевого бюджета.

З іншого боку, треба враховувати, що використання єдиних нормативів в бюджетному регулюванні, обов’язково стає причиною збільшення перерахувань до місцевих бюджетів, які вдається збалансувати без застосування бюджетних трансфертів. Ми вважаємо, що як цільовим в сучасних умовах розвитку України є використання групових нормативів відрахувань від загальнодержавних налогов.

У практиці бюджетного регулювання України у роки її застосовувалися всі види нормативів відрахувань від загальнодержавних податків. Так податку додану вартість 1992 — 1993 роках, і 1995 — 1996 роках розподілявся за індивідуальними, а 1994 року за єдиних нормативів; акцизний збір у 1994 року за єдиним, а 1992 — 1993 роках, соціальній та 1999 року за груповим нормативам; податку з прибутку підприємств у 1994 — 1998 роках із єдиному, а 1992; 1993 і 1999 роках із груповим нормативам; прибутковий податок з громадян, у 1992 — 1998 року за єдиному, а 1999 року за груповим нормативам.

Перший крок для використання групових нормативів відрахувань було зроблено в 1993 року; розподілу на доходи того року проводилося лише з трьом нормативам 25%, 50 і 100%; акцизного збору також із трьом нормативам — 10%, 50 чи 100%. Залишкове збалансування прибутків і витрат більшості місцевих бюджетів визначалися з допомогою індивідуальних відрахувань від сплати ПДВ зі значною їх дефицитностью.

У 1994 і 1997 роках використовувалися єдині нормативи відрахувань по всім регулюючим податках, що водночас призвела до збільшення кількості дотаційних до місцевих бюджетів. У 1998 року було спроба розподілу податків: за державним бюджетом закріплювалися непрямі (ПДВ і акцизний збір), а й за місцевими бюджетами — не прямі податки (податку дохід підприємств і прибутковий податок з громадян). У 1999 повернулися до груповим нормативам відрахувань, якими здійснюється розщеплення трьох регулюючих податків: акцизного збору з вітчизняних товарів, податку дохід підприємств і прибуткового податку з граждан.

Диференціація нормативів відрахувань до широких діапазонах мала місце у розщепленні ПДВ, якому відводилася головна роль процесі збалансування до місцевих бюджетів. Використання диференційних нормативів відрахувань від сплати ПДВ дозволяло збалансувати місцевих бюджетів з використанням не значних по абсолютним розмірам дотацій обмеженому колу адміністративно територіальних единиц. 53, З. 33−34].

Перехід для використання єдиних і групових нормативів в бюджетному регулюванні, і навіть закріплення ПДВ за державним бюджетом України зумовили підвищення рівня централізації бюджетних ресурсів, і навіть кількості дотаційних місцевих бюджетов.

Якщо 1992 року у Державний бюджет України зосереджувалася 52,4% доходів бюджету, а 1995 року — 47,6%, то 1999 року передбачалася акумуляція майже 70% доходів бюджету Украины[4, З. 15].

Динаміка кількості адміністративно територіальних одиниць, яким надавалися бюджетні трансферти з державного бюджету України, характеризувалася такі дані: 1992 року їх було лише три, в 1993 — 9, 1994 року — 22, 1995 году — 14, 1996 року — 12, 1997 року — 20, 1998 року — 22, 1999 року — 26.

Ще однією методом бюджетного регулювання, що використовується в вітчизняної практиці, є надання фінансову допомогу у вигляді бюджетних трансфертів (дотацій, субсидій, субвенцій). Протягом тривалого часу у вітчизняної економічної літературі бюджетні дотації трактувалися як безповоротна допомогу з вищого бюджету нижчому без встановлення вимог щодо напрямку використання отриманих коштів. Головна мета виділення дотацій є збалансування місцевих бюджетів. Бюджетні субсидії припускають цільове використання отриманих коштів у фінансування певного переліку витрат і програм. Під субвенціями розумілася грошова допомога бюджетам, яка передбачає установлення вимог щодо над цільовим використанням, а випадки їх невиконання кошти мають бути возвращены.

Разом після запровадження новій бюджетній класифікації в українську бюджетну практику було уведено поняття офіційних трансфертів. Характерною ознакою сучасного вітчизняної трактування бюджетних трансфертів, і те, що їм відносять як кошти, які отримують бюджети нижніх рівнів з державного бюджету та бюджетів зовнішніх рівнів, і навіть переказ грошей у напрямі, тобто надлишки доходів бюджетів нижчих рівнів до бюджетів вищих уровней.

Усі бюджетні трансферти у бюджетній класифікації діляться на дві групи залежно від цільового напрями средств:

1. текущие.

2. капитальные.

До поточним трансфертів відносять допомогу, що одержують бюджети нижчих рівнів у разі недостатності дохідних джерел, тобто метою надання поточних офіційних трансфертів залишається збалансованість даних бюджетов.

На відміну від поточних, капітальні офіційні трансферти припускають цільове використання отриманих коштів, і тому впливають на структуру витрат бюджетів, що їх отримують. Цілі, куди спрямовані субвенції, переважно пов’язані з допомогою органами місцевого самоврядування делегованих державою полномочий.

Залежно від джерел отримання офіційні трансферти поділяються на:

1. офіційні трансферти від органів державного управления.

2. Офіційні трансферти, отримані з — за границы.

3. Офіційні трансферти з недержавних источников.

Як свідчить досвід організації міжбюджетних взаємин у нашої країні, соціальній та ринкових країнах, з допомогою бюджетних трансфертів вирішуються такі важливі задания:

. досягають збалансування бюджетов;

. здійснюють активне впливом геть структуру видаткової части;

. проводять вирівнювання бюджетних диспропорцій у межах територій страны;

. здійснюють фінансування соціально — економічних програм загальнодержавного значения;

. направляють розвиток місцевого господарства за відповідність до означеними загальнодержавними приоритетами;

Зрозуміло, що об'єктивно властиві офіційним трансфертів потенційні можливості позитивного рішення зазначених завдань практично працюють лише за умови наявності випробуваного досконального і цілісного механізму їх надання, який передбачає гарантії повного та своєчасного отримання коштів, і навіть контроль державні органи за ефективним їх использованием. 53, З. 35].

Трансферти займають важливе місце у процесі бюджетного регулювання, за своїм значенням де вони поступаються методу відрахувань від загальнодержавних податків і доходів. Досвід інших країн показує, що роки спостерігається тенденція зростання ролі бюджетних трансфертів, підтвердженням якої є збільшення його частини вчених у сукупних доходах до місцевих бюджетів. У багатьох країн субсидії перетворилися на основний елемент муніципального фінансування, частина їх у складі фінансових ресурсів муніципальних формувань коливається не більше 30 — 60%; в Австрії - 35%; Бельгії - 40; Фінляндії - 31; Франції - 26; Німеччини — 45; Італії - 38; Нідерландах — 60; Польщі 60% (53 с29 — 30).

Аналіз вітчизняної практики бюджетного регулювання останніх свідчить, що вона характеризувалася стабільністю, оскільки змінювалися як сам перелік регулюючих доходів, і розміри відсоткових відрахувань за видами регулюючих податків й у розрізі адміністративних одиниць; змінювалися види бюджетних трансфертів і їх надання; робилися спроби зацікавити місцеві фінансові органи в додатковому наданні коштів бюджету. Така ситуація створила значні складнощі у бюджетному плануванні, лишивши його реальності й наукового обгрунтування. Зрозуміло, що у сучасних умовах перше місце стала важливу проблему стабілізації нормативної бази між бюджетних відносин також бюджетного регулирования.

Механізм бюджетного регулювання призвів до парадоксальною ситуації: в останні роки України дотації призначалися бюджетам всіх адміністративно територіальних единиц.

Деякі автори вважають, що розширення принципу субсидарности в інших країнах не можна механічно переносити в вітчизняну бюджетну практику. 53, З. 36].

Не слід забувати, що главною метою бюджетних трансфертів є надання фінансової допомоги і збалансування до місцевих бюджетів тих територій, які мають менший податковий потенціал, тобто є найбіднішими у фінансовому отношении.

Не то, можливо, що все райони країни одночасно вимагали фінансової помощи.

Серед бюджетних територіальних громад 1998 року було дотаційних сільських бюджетів: майже 60% від кількості; досить висока частина міських бюджетів 40%. З іншого боку, половина загальної чисельності бюджетів місць районного значення також отримували у 1998 року дотации. 4, З. 12] Як кажуть, негативну тенденцію збільшення чисельності дотаційних до місцевих бюджетів обов’язково призводить до поступового зниження ефективність використання отриманих коштів, зменшення інтересу в пошуку альтернативних джерел доходів, сприяє розвитку споживчого настрої органах місцевого самоуправления.

Загальновизнані недоліки дотацій вимагають розширення сфери використання субвенцій, характерними ознаками якого є цільове використання отриманих коштів, стимулювання участі місцевих органів влади у здійсненні певних видатків, повернення сум внаслідок нецільового використання коштів субвенции.

Проте недостатньо буде обмежитися лише простий заміною назви бюджетного трансферту з дотації на субвенцію. Необхідно розробити ефективного механізму їх надання, що має відповідати таким требованиям:

1. участь держави у фінансуванні витрат має виражатися у великій вазі коштів, отримані вигляді субвенцій, до спільної сумі передбачених витрат на певну цель;

2. це участь має вистачити відчутним, а чи не символичным;

3. рівень участі повинен виражатися єдиними чи груповими квотами у межах окремих видів місцевих бюджетов;

4. система субвенцій повинна діяти на довгострокової й стабільного основе;

У системі бюджетного регулювання можливим є створення фонду надання допомоги бюджетам територіальних громад, яким потрібна негайна фінансову допомогу. Практика показує, у процесі виконання до місцевих бюджетів завжди виникають додаткові незаплановані потреби, які не можна було врахувати у процесі бюджетного планування. Надання фінансову допомогу потрібен на кредитній основі, тобто обов’язково умова повернення коштів. Річ у тім, що безповоротне бюджетне фінансування потреб до місцевих бюджетів обов’язково призводить до зниження ефективність використання отриманих коштів. Кредитний метод фінансову допомогу, навпаки, сприятиме раціонального використання коштів, і навіть більш обгрунтованого підходу у вирішенні дійсною потреби у них, максимальному отриманню власних дохідних источников.

Заключение

.

Найважливішим інструментом, з якого держава регулює економічні процеси, вирішує соціальні, політичні, виробничі, економічні проблеми, є бюджет, оскільки через бюджет, то є через перерозподіл валового внутрішнього продукту і національної доходу, держава має акумулювати в руках досить коштів на вирішення вищевказаних проблем.

Місцеві фінанси, органи місцевого самоврядування грають дуже важливу роль бюджетного процесу держави. З їхньою допомогою виробляється фінансування бюджетних установ, що є біля даного ради, їхньої роботи дозволяє вищих органів уявити про стан справ певній території та цим будувати бюджетну політику держави. Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування — важлива умова побудови демократичної держави. Від фінансових можливостей залежать зрештою реальні владні функції государства.

Бюджетний процес, що триває без конкретного політичного керівництва, втрачає багато часу не служить тим, хто приймає рішення, відповідним образом.

Процес складання бюджету може серйозно починатися лише після визначення впливу макроекономічних показників та прийняття рішень щодо оцінок надходжень, прогнозів витрат на основні програми, і навіть визначення бюджетної политики.

Проаналізувавши формування та виконання Каменнобродского бюджету можна дійти невтішного висновку: що бюджет району на 2002 рік у доходах затвердили у сумі 3172, 6 тис. грн., а, по видатках 232 800 тис. грн.

За 2002 рік відповідно до звітним даним в районый бюджет надійшло 2255,1 тис. грн. Податків зборів та інших обов’язкових платежів, що становить 79,2% до минулого року і 71,1% відповідно до затвердженого на 2002 год.

Під час бюджетного періоду в районний бюджет внесли зміни, відповідно до якими дохідну частину бюджету було зменшено у сумі 747,6 тис. грн., саме офіційні трансферти зменшено на 770,3 тис. грн., Власні надходження бюджетних установ було збільшено на 22,7 тис. грн.

Значна частина коштів в надходженнях за 2002 2005 рік становить прибутковий податок (3.9%), Плата торговий патент (26,6%), субвенція (29,0%).

Витрати загального фонду районного бюджету на 2002 2004 рік затверджені у сумі 3098,3 тис. грн. Уточнений план 2328,0 тис. грн. Фінансування витрат у звітному періоді здійснювалось у рамках бюджетних коштів з урахуванням ст. 21 закону України «Про державний бюджет України в 2002 год.» За звітний період фінансування бюджетних установ района.

2196,328 тис. грн., що становить 94,3% уточненого плану на год.

Загалом обсязі витрат за 2002 рік більшу частину становлять витрати на соціальні виплати 47,4%, державну допомогу родинам з дітьми 28%, Витрати благоустрой района.

Удосконалення податкової системи на макроі мікроекономічному рівнях має здійснюватися через встановлення стабільних ставок податкових надходжень у державні та місцеві та розширенні прав органів місцевої виконавчої влади щодо формування та використання місцевих податків та сборов.

Програмно-цільовий метод може бути особливо корисний Україні у наступні роки, оскільки дозволить державі уваги зосереджувати найбільш важливих пріоритетах під час розподілу фінансових ресурсов.

Найімовірніше, що у здійснення вищезазначеного процесу піде дватри роки. Саме тоді виникне дуже велике потреба у навчанні урядових працівників правильного застосування процедур програмно-цільового методу складання бюджету та у розробці нових форм бюджетних запитів та інших форм, які є програмно-цільовому складання бюджета.

Надання фінансову допомогу потрібен на кредитної основі, тобто обов’язково умова повернення средств.

Кредитний метод фінансову допомогу, сприятиме раціонального використання коштів, і навіть більш обгрунтованого підходу в рішенні дійсною потреби у них, максимальному отриманню власних дохідних источников.

Фінансова система, що формується України, тільки тоді ми стане ефективної, як у її складі поруч із державними фінансами чільне місце належатиме місцевим фінансів як самостійного институту.

1. закон України «Про Державний бюджет України в 2003 рік». 2. закон України «Про місцеве самоврядування Україні». 3. Бюджетного кодексу України. Довідкове издание/Предис. к.э.н. Таукешивой Т.Д.-Х.:О.О.О. «Дельта, 2001. 112с. 4. Постанова Кабінету міністрів України від 5.09.2001№ 1195 «Формула розподілу обсягу між бюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання і коштів, які у до державного бюджету) між державним бюджетом і бюджетами міст Києва і здати Севастополя, міст республіканського АР Криму та міст обласного значення й районними бюджетами». 5. Лист Кабінету міністрів України від 17.08.2001 р.№ 1/29−1803 «Про розрахункових показниках до місцевих бюджетів на 2003 рік». 6. Лист Кабінету міністрів України від 3.10.2001 р.№ 20- 03/13 «Про організацію бюджетного процесу щодо складання проектів місцевих бюджетів на 2003 рік». 7. Наказ Міністерства Фінансів України від 27.12.2001№ 604 «Про бюджетної класифікації і його впровадженні». 8. Постанова Верховної Ради України від 21.06.2001№ 2543- 111 «Про основних напрямах бюджетної політики на 2003 рік (Бюджетна резолюція)». 9. Постанова Кабінету міністрів України від 28.05.01№ 590 «Про основних заходах розробки проекту державного бюджету на 2003 рік». 10. Постанова Кабінету міністрів України від 22.11.01№ 1569 «Внесення змін — у Посаду. Каб. Мін. від 5.09.01№ 1195 «Про формулі розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів». 11. Бюджетний й податковий огляд. Січеньвересень 2001 р. Аналіз проекту бюджету- 2002.-К.:2001. 109с. 12. Єпифанов А.О., Сало І.В., І.І. Дяконова. Бюджет та фінансова політика України.- К.:Наук.думка, 1997. 302с. 13. Іванов В. М. Бюджетна система: Конспект лекцій.-К.МАУП, 1999.-80с. 14. Кікбахт Є., Гроннелі А. Фінанси.- К.:Основи, 1993. 383с. 15. Кравченка В.І. Фінанси місцевих органів влади України.-К.:НШСД, 1996. 16. Методичні вказівки і тематика написання дипломних робіт студентами 5 курсу спеціальності «Финанссы» /Сост.Л. А. Костырко, Т. В. Пащенка.- Луганск: Изд-во Східноукраїнський державний университет, 1998. 17с. 17. Податкові системи розвинених країн.- М.:Закон право, ЮНИТИ, 1997. с.21−22. 18. Пасічник Ю. В. Бюджетна сістема: Навчальний посібник.-Черкаси: Відлуння 1999.-376с. 19. Сало І.В. Фінансовокредитна система України та перспективи її розвітку.- К.:Наук.думка, 1995. 178с. 20. Серія «Закон. Практика. Проблеми. «Бюджет-2001 та розвиток міжбюджетних відносин. До.: Парламентське видавництво, 2001. 159с. 21. Складання, розгляд та затвердження місцевих бюджетів на основі положень Бюджетного кодексу України. Навчальний посібник./С.І.Мельник, Ф. Щербина, Дж. Хансен, В. М. Терес, З. Лідс та ін.-К.:Міленіум, 2002. 276с./ 22. Біденко М. Центр хазяйнує на місцевому податковому полі./День-27. 11.1997, № 214.-с.5./ 23. Панасюк Б. Податки як дзеркало економічного й політичного стану країни /Банківська справа.-1997, № 5(17).-с.16./ 24. П.Мельник. Проблеми формування місцевих бюджетів./Економіка, фінанси, право.-1999,№ 5-с.3−5./ 25. Василенко Л.І., Бабич П. С. Місцеві фінанси та фінансова незалежність./ Фінанси України.-1998,№ 8-с.112−117./ 26. Кириленко О. П. Міжбюджетні відносини: стан й проблеми удосконалення./ Фінанси України.-2000, № 6-с.64−69./ 27. Павлюк К. В. Проблеми формування бюджету розвитку./Фінанси України.- 2000,№ 1-с.59−65./ 28. Гецько В. В. Місцеві фінанси: суть, структура й принципи формування ресурсів. /Фінанси України.-1999,№ 5-с.103−107./ 29. Коваль Л. Проблеми формування місцевих бюджетів та аналіз їхні виконання./Фінанси України.-1999,№ 5-с.126−129/ 30. Кузьменко Н. А. Удосконалення міжбюджетних відносин./Фінанси України.- 1998,№ 1-с.26−27./ 31. Василишен М. М. Формування місцевих бюджетів та обгрунтування міжбюджетних відносин./Фінанси України.-2001,№ 7-с.125−128./ 32. Кульчицький М.І.Місцеві бюджети та механізм їхні формування./Фінанси України.-2001,№ 9-с.98−104./ 33. Мітюков І.О.Бюджетна реформа та основні напрями удосконалення бюджетної політики./Фінанси України.-2001,№ 8-с.16−23/. 34. Тріпак М. М. Формування доходів бюджетів місцевого самоврядування./Фінанси України.-2001,№ 10-с.17−22./ 35. Чугунов І.Я.Планування доходної частини місцевих бюджетів./Фінанси України.-2001,№ 12-с.38−47./ 36. Яцюта В. П. Удосконалення фінансової політики./Фінанси України.-2001,№ 8- с.60−67./.

37. Дьяконова І.І.Удосконалення методів регулювання доходів та видатків державного та місцевого бюджетів./Фінанси України.-1999,№ 3-с.125- 129./ 38. Поддєрьогіна А. М. Податкова система України на шляху розвитку./Фінанси України.-2001,№ 11-с.3−11./ 39. Олексюк Г. В.Особливості формування бюджетів малих й середніх міст./Фінанси України.-2001,№ 11-с.99−104./ 40. Кіреєв О.І.Казначейське обслуговування місцевих бюджетів: проблеми та шляхи розвязання./Фінанси україни.-2001,№ 5-с.34−40./ 41. Дєєва Н.М.Стабільнисть й ефективність бюджетного процессу./Фінанси України.-2001,№ 5-с.41−44./ 42. Копитов С.М.Функциї казначейства із виконання державного та місцевих бюджетів./Финанси України.-2001,№ 5-с.45−50./ 43. Григораш Т.Ф.Фінансові чинники формування місцевих бюджетів./Фінанси України.-2001,№ 5-с.62−64/ 44. Каленський М. М. Удосконалення фінансового контролю за витрачанням бюджетних коштів./Фінанси України.-2001,№ 5-с.65−68./ 45. П’ятаченко Т. О. Удосконалення механізму наповнення доходної частини бюджету./Фінанси України.-2001,№ 5-с.75−77./ 46. Кожуба В. П. Удосконалення формування податкової системи.-/Финанси україни.-2001,№ 5-с.82−86./ 47.Костырко. Л. А. Фінансовий аналіз. Луганськ. ВУГУ 2000. 185 з. 48. Формування місцевих бюджетів на 2002 рік на основі положень Бюджетного кодексу /Матеріали розповсюджуються у межах проекту «Реформування міжбюджетних видносин», що реалізуеться за сприяння Агенції США із Міжнародного розвітку м. Київ, 28−29 серпня 2001 року. 49. Звіт у виконанні бюджету Каменнобродского району за 2000 рік. 50. Звіт у виконанні бюджету Каменнобродского району за 2001 рік. 51 Звіт у виконанні бюджету Каменнобродского району за 2002 рік. 52. Отчет у виконанні Каменнобродского бюджету за 2003 рік. 53. Ольга Кириленко /"банківська справа" № 4 2002 рік. Від 9 червня. стр 33 — 36 54 Місцеве фінансування Європі, 1997 рік — з. 29 — 30 ———————————- [pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].