Бядуля
Художественное творчість Б. загалом грунтується того соціально-економічної базі і перейнято тієї громадської ідеологією, які притаманні більшості писателей-нашенивцев (див. «Білоруська література»); йому, як і їх, головним джерелом творчості є побут та колективна психологія белор-ой села доі від Жовтневої революції. Але особливість його творчої організації, сформованій під впливом двох… Читати ще >
Бядуля (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Бядуля
В. Дзержинський.
Бядуля З., Ясакар (1886—) — псевдоніми (перший художньої прозі, другий у віршах) відомого сучасного білоруського письменника Самуїла Плавця. Р. в селищі Посадец, б. Віленської губ., в бідної в єврейській сім'ї (дід його — ремесленник-котельщик, батько — дрібний лісопромисловець). Дитинство і отроцтво Б. відбулися мертвої атмосфері хедера і ешибота, звідки ж він 15 років втік і невдовзі влаштувався лісорозробки. Тут, на лоні природи, у майже однакових соціально-економічних умовах з білоруськими крестьянами-лесорубами, він провів все своє юність. Близько знайомлячись із трудовим побутом та психологією білоруських селян, він дуже перейнявся їх інтересами. Б. почав писати вже в 13 року свого життя на староєврейською мові, переважно на біблійні мотиви. Під упливом окружавшей його білоруської народної стихії і витворів білоруської літератури, він звертається до своєму подальшому творчості майже виключно белор-ому з., різко змінюючи тематику і стиль. У 1910 в газ. «Наша нива» було надруковано перше твір Б. («Пяюць начлежнікі»), і з того часу художня проза Бядули З., у вигляді переважно розповідей та новел, і віршовані твори Ясакара з’являються майже переважають у всіх сучасних йому білоруських періодичних і не-периодических виданнях, і навіть окремими збірками («Абразкі», «Пад рідним небам», «На зачарованих гонях», «Апавяданьні», «Буралом», «Танзілія», «Поеми» та інших.). Всі ці твори висунули Б. у перших ряди сучасних художників белор-ого слова (багато його твори перекладені російський, український, польський, литовський, єврейський, німецький, італійський та інших. мови). З іншого боку з 1912 Б. безперервно працює у белор-ой журналістиці як обдарований публицист-профессионал. Нині Б. редагує журнал «Наш край», орган Центр. бюро краєзнавства при Інституті белор-ой культури, і проводить наукову працю у тому.
Художественное творчість Б. загалом грунтується того соціально-економічної базі і перейнято тієї громадської ідеологією, які притаманні більшості писателей-нашенивцев (див. «Білоруська література»); йому, як і їх, головним джерелом творчості є побут та колективна психологія белор-ой села доі від Жовтневої революції. Але особливість його творчої організації, сформованій під впливом двох національних культур (єврейської і білоруської), накладає відбиток попри всі його твору, різко виділяючи їх у тлі білоруської літератури. Велика художня сила і промовистість, властиві його поезіях, досягаються, на думку білоруської критики, саме з того що у творах білоруські національні елементи (природа, селянський побут, широко використаний поетом белор-ий фольклор) тісно переплітаються із єврейською емоційністю, наскрізь пронизує і своєрідно організуючою ці елементи. Характерним для Б. є тонке поєднання їм елементів реалізму і неоромантики, виражене не лише у літературних прийомах і стилі, а й у психо-идеологической основі його творчості. Гострий спостерігач і ти великий знавець белор-ого селянського побуту, Б. відбив цей побут на ряді реалістичних творів (оповідання у «Зачаровані край», «Апавяданьні, «Танзілія» та інших.). Але це побут для Б. використовують тільки канвою, де письменник дає поглиблений психологічний показ до того ж не лише у типових рисах, а й у формах резко-индивидуальных, ніколи й незмінно підкреслюючи класові протистояння між трудящими та його эксплоататорами. Проте творчість Б. не вичерпується цим общественно-реалистическим напрямом. Властивості суб'єктивного порядку, а саме: велика емоційність, надзвичайна вразливість, багата фантазія і сила уяви, не знаходячи собі повного художнього відповідності у вихідному матеріалі трагічно важкої дореволюційної життя основної маси трудящих верств Білорусі, штовхали поета, враженого цієї непривабливої дійсністю, на шлях відриву від громадськості, на шлях романтики, мрій, естетизму, знайшли своє вираження переважно у його ліриці («Абразкі», «Пад рідним небам» та інших.). Але це струмінь у творчості Б. від часу Жовтневої революції різко пішла знижуються, поступаючись місцем общественно-революционной романтиці, у якій поет оспівує боротьбу робітників і селян за завоювання Жовтня, і навіть висловлює пафос сучасного соціалістичного будівництва (поеми: «З сказау бури й віхорау», «Білорусь», «Рэволюцыйны календар», «У ясних крушнях», цикл новел — «Дзесяць», революційна лірика у збірнику «Буралом» та інших.).
Живая народна мова, яскравий свіжий образ, улучний епітет, чітка метафора, сміливе порівняння надають його творах велику поетичну собі силу й переконливість, а майстерне поєднання поетом елементів пластичної образності і музикальності, до того ж у віршах, а й у прозі, робить твори Б. надзвичайно художественно-насыщенными (особливо характерно це щодо його багатою природоописательной лірики). З окремих творів Бядули, крім вищевказаних, треба сказати: великі міфологічні поеми, — «Зачаровані край» і «Ярыла», — у яких поет зібрав і художньо обробив цілі цикли білоруського народного епосу; реалістично описову поему «На хутары», у якій поет дає психо-бытовую панораму піти з життя белор-ого селянства; поему «Чырвона-чорная скарга», написану в 1924 під свіжим враженням смерті Леніна; історичну повість «Салавей» (1927) з епохи кріпосного побуту в Белор-ии. Перу Б. належить також кілька літературно-критичних статей, праць з Білоруського театру, етнографії і фольклору.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.