Совершенствование лізингових операцій на Украине

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Введение |4 — |1 |Лізинг як особлива форма фінансування — | — |капіталовкладень — | |1.1 |Основи лізингових відносин — | |1.1.1|Сущность і еволюція поняття «лізинг «, його функції — | |1.1.2|Особенности і якісні переваги лізингу — | |1.1.3|Принципиальные відмінності лізингу від оренди — | |1.2 |Види лізингу — | |1.3 |Механізм лізингової угоди — | |1.4 |Методи страхування лізингових ризиків… Читати ще >

Совершенствование лізингових операцій на Украине (реферат, курсова, диплом, контрольна)

смотреть на реферати схожі на «Удосконалення лізингових операцій на Україні «.

МАКІЇВСЬКИЙ ЭКОНОМИКО — ГУМАНІТАРНИЙ ИНСТИТУТ.

ДИПЛОМНА РОБОТА на задану тему: Удосконалення лізингових операцій на Украине.

Макіївка, 2000.

У разі становлення ринкових взаємин у Україні та гострої необхідності реконструкції застарілої матеріальнотехнічної бази виробництва особливе значення в практичну роботу по структурної перебудові економіки нашої країни набуває лізинг, ніж формою підприємницької діяльності, повніше відповідальна вимогам науково -технічного прогресу і гармонійного поєднання приватних, групових і громадських інтересів і дозволяє при фінансових утрудненнях долати відчуження ініціативних працівників від технологій і сучасного оборудования.

Лізинг формує нові, потужніші мотиваційні стимули в підприємництво. Він створить умови для ініціативи й підприємливості, раціонального використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, дозволяє кожного працівника перетвориться на реального хазяїна несобственных коштів виробництва, кожен самостійно приймає технічні, технологічні і організаційні рішення з повним економічної відповідальністю право їх наслідки. Через війну лізинг дозволяє підняти особистість в ієрархічної структурі мотиваційних стимулів поведінки від первинного прагнення задовольнити базові фізіологічні потреби до вищого рівня мотивації, коли вся сукупність інтересів зводиться вже безпосередньо до самореалізації особистого інтелектуального потенціалу. Він сприяє масовому переміщенню інтересів від не регульованої спекулятивної купівлі-продажу до сфери матеріального виробництва, що у стабільної економіці забезпечить сталі й високі доходи усім верствам населения.

Привабливість лізингових послуг полягає у тому, що застосування їхніх в господарської практиці дозволяє початківцям підприємцям відкрити чи значно розширити власну справу навіть за дуже обмеженому особистому стартовому капитале.

З використанням лізингового механізму наявні в підприємця кошти можна направити, наприклад, на закупівлю необхідного сировини, а лізингові виплати здійснювати із прибутку, отриманого результаті експлуатації орендованого устаткування. Ефективність багатостороннього впливу лізингу на економіку залежить від того, що він одночасно активізує інвестиції приватного капіталу сферу виробництва, покращує фінансове становище безпосередніх товаровиробників і підвищує конкурентоспроможність малого середнього вітчизняного бізнесу. Тому лізинг однаковою мірою не просто прийнятним, а вкрай необхідним незалежно від громадському устрої і особливо в багатоукладної экономике.

Попри безсумнівні вигоди лізингової форми підприємництва, поширюється вона у народному господарстві досі повільно. У багатьох регіонів почався зворотні процес — спочатку створені лізингові фірми практично згорнули власну діяльність і перейшли бути посередником і торгівлю. Це відбувається почасти оскільки чимало наші підприємці не мають досить знання фінансовому механізмі лізингових операцій та їх перевагах, хоча у у світовій практиці нагромаджено великий політичний досвід успішного надання лізингових послуг. Фінансові можливості лізингу як високоефективного і гнучкого інвестиційного інструмента, що дозволяє оперативно залучити до виробництві досягнення науковотехнічного прогресу, слід розглядати у системі лізингового бізнесу і економічний механізм його реалізації за умов створеної країні нормативної среды.

Мета справжньої роботи — теоретичне дослідження основ лізингових відносин, аналіз формування та розвитку лізингової середовища України, роль банків поширенні лізингу, а як і вивчення методик використовуваних українськими і закордонними банками до розрахунку плати в лізинг при укладанні сделок.

Об'єктом дослідження є Центрально-Городское відділення акціонерного комерційного Промінвестбанку України у місті Макеевке.

За даними Асоціації українських банків Промінвестбанк України — найбільший комерційний акціонерний банк України. За рівнем сумарного капіталу він досяг десятого банку німеччини. Він універсальний, має ліцензію № 1 Національного банку України за проведення банківських операцій. Фінансує ключові галузі країни, обслуговує більш 113 тис. юридичних та 1, 842 млн. фізичних лиц.

Предметом дослідження є операції фінансового та оперативної лізингу, вироблені відділеннями Промінвестбанку у місті Макеевке.

Інформаційній базою дослідження служать нормативноправові документи Промінвестбанку України сфері лізингової роботи і договір фінансового лізингу із фотографією переліку устаткування — об'єкта лізингу, переліку балансову вартість устаткування, умов прийомупередачі лізингу і складення графіка лізингових платежей.

1. ЛІЗИНГ ЯК СПЕЦИФІЧНА ФОРМА ФІНАНСУВАННЯ КАПИТАЛОВЛОЖЕНИЙ.

1.1 Основи лізингових отношений.

1.1.1 Сутність і еволюція поняття «лізинг», його функции.

Усю історію лізингових відносин може бути розбитий на два етапу: 1) епоха ототожнення лізингу і довгостроковій оренди, 2) ставлення до лізингу, як «про нетрадиційної системі финансирования.

Перший етап охоплює період із виникнення лізингу і близько до 70-х рр. двадцятого століття. Про те, коли спочатку виник лізинг є досить багато версій. Вважають, що це економічно-правові відносини, пов’язані з лізингом, ставляться до нового чи новітньому періоду історії господарських взаємовідносин. Але це негаразд. Документи свідчать, що оренда (лізинг) відома людині з прадавніх времен.

Ідея лізингу далеко ще не нова, хоча терміна «лізинг» (lease) як такого ще було. Розкриття сутності лізингової угоди піднімається до далеким часів Аристотеля (384/383 — 322 е.). Саме йому належить назва однієї з трактатів в «Риториці»: «Багатство полягає у користуванні, а чи не у праві собственности».

Англійський історик Т. Кларк виявив кілька положень про лізинг в Законах Хаммурапі, прийнятих між 1775 — 1750 рр. е. група статей, що стосуються власності, — саме велика в судебнеке Хаммурапи.

Перше документальне нагадування про практично проведеної лізингової угоді належить до 1066 р., коли Вільгельм завойовник орендував у нормандських судновласників кораблі для вторгнення на Британські острова.

В Україні у країні з поняттям «лізинг» познайомилися під час 2-ї світової війни, як у 1941 -1945 по lend-lease здійснювалася постачання американської техники.

Справжня революція в орендних відносин відбулася у Америці початку 50-х рр. двадцятого століття. У оренду почали масово здаватися кошти производства.

Першим акціонерним суспільством, котрій лізингові операції стали основними видами діяльності, є створена 1952 р. в Сан-Франциско відома американської компанії «United States Leasing Corporation». Створив компанію американець Генрі Шонфельд щодо разової лізингової операції. Ідея принесла високий прибуток, і було підхоплена поруч бізнесменів, що призвело до виходу лізингових компаній США в кінці 50 рр. на міжнародний ринок, а також щодо проникненню в Европу.

Разом про те традиційне уявлення про лізинг, як «про примітивною довгострокову оренду нерухомості, будинків, земельних ділянок, деяких видів технологічного устаткування й іншого — безнадійно устарело.

Науковотехнічна революція породила якісно «нові потреби у пришвидшенні вирішення питань фінансування. Феномен лізингу у 80-ті рр. визначається непросто як довгострокова оренда, бо як нова, нетрадиційна, специфічна, додаткова система перспективного фінансування, у якій задіяні орендні відносини, елементи кредитного фінансування під заставу, розрахунки з борговим зобов’язанням і ін. фінансові механізми (другий етап історії лізингу). Інакше кажучи, лізинг — передусім кредит, спосіб фінансування, викликаний недоліком коштів в підприємства на придбання дорогого устаткування, яке забезпечить конкурентоспроможність, а як і головної мети діяльності підприємства — прибуток у умовах чимраз зростаючої конкуренции.

Поняття «лізинг» нині увійшло ділової словник всього світу. Проте внаслідок історичних і юридичиних причин він має різні тлумачення у різних країн світу. Проте, загальновизнаним вважається те, що лізинг щонайтісніше пов’язані з орендним механізмом, але у діловому обороті вона має ширшу, складну потрійну основу містить у собі одночасно суттєві властивості кредитної угоди, інвестиційної і орендної діяльності, які тісно поєднуються і взаємопроникають один у друга, створюючи нову організаційноправову форму бізнесу. У ньому реалізується комплекс майнових відносин, що з передачею коштів у тимчасове користування шляхом їх купівлі і наступного здачі в аренду.

Лізинг належить до підприємницької діяльності вищого рівня проти орендою, банківської чи комерційної діяльністю, оскільки вона передбачає і вимагає широкого діапазону знань і фінансового бізнесу, й положення у виробництві, і різних рынках.

Виходячи з цього, лізинг — особливий вид підприємницької діяльності, до складу якого три форми організаційноекономічних відносин.: орендні, кредитні й торгові, ув’язнення кожного з яких окремішності не повністю вичерпує сутності таких специфічних майновофінансових операций.

Закон України «Про лізингу» дається таке визначення лизинга:

«Лізинг — це підприємницька діяльність, спрямованої інвестування власних чи залучених фінансових засобів і полягає у наданні лизингодателем в виняткове користування на певний строк лизингополучателю майна, що є власністю лізингодавця чи купованого їм у власність за дорученням і узгодження з лизингополучателем у відповідного продавця майна, з умовою сплати лизингополучателем періодичних лізингових платежів.» [1,45].

Лізинг, як складне соціальноекономічне явище виконує найважливіші функції формуванню багатоукладної економіки та активізації виробничої діяльності. Розглянемо докладніше найважливіші з функций.

Фінансова функція виявляється у звільнення товаровиробника від одноразової оплати повної вартості необхідних коштів виробництва та хіба що наданні йому довгострокового кредита.

Виробнича функція лізингу залежить від оперативному рішенні виробничих завдань шляхом тимчасового використання, а чи не купівлі дорогих й дуже старіючих машин. Це ефективний засіб матеріальнотехнічного постачання виробництва та доступу до новітньої техніці, до результатів науковотехнічного прогресу. За повної лізингу передача майна може супроводжуватися різноманітним сервісом: технічне обслуговування, страхування, забезпечення сировиною, робочої силою і т.д.

Збутова функція — це розширення кола споживачів і нових ринків збуту, залучення до сфери лізингу тих, хто може відразу купити то чи інший имущество.

Функція використання податкових і амортизаційних пільг має деякі особливості: а) взяте в лізинг майно віддзеркалюється в балансі користувача чи лізингодавця узгодженням між ними, б) орендної плати належить на собівартість готової продукції (послуг) і зменшує оподатковуваний прибуток, в) застосовується прискорена амортизація, яка обчислюється з терміну контракту, що зменшує оподатковуваний податком прибуток і прискорює відновлення матеріальнотехнічної бази. Через війну лізинг сприяє диверсифікації пропозицій, залучаючи нові об'єкти у свою сферу, розвиває і деверсифицирует ринок коштів виробництва, скорочує цикл освоєння нових поколінь техники.

1.1.2 Особливості і якісні переваги лизинга.

Ефект лізингу складається з об'єктивного переваги оперативного користування досягнень науковотехнічного прогресу, збільшення масштабів діяльності, зниження питомих витрат і науковотехнічного прогресу, збільшення масштабів діяльності, зниження питомих витрат і інтенсифікації всього виробничого процесса.

Ефект лізингу має по меншою мірою три особливості. Перша — мультипликативность. Виникнувши результаті застосування новітньої техніки і перетворення працівника в самостійного підприємця -власника в останній момент доцільною діяльності ефект лізингу поширюється ланцюжком попри всі стадії відтворення, наростає і збільшується принаймні початку розподілу, обміну і споживання. Друга — эмерджентность, якісна новизна ефекту лізингової діяльності, через що величина його значно перевищує арифметичну суму результату звичайній діяльності без залучення додаткових технічних засобів. Такий ефект є интегративным ефектом і виявляється як локально, а й у масштабах усієї виробничої системи, збільшуючи її виробничу силу. Третя — отримуваний ефект проявляється у процесі виробництва, а й у соціальної сфери життя та зовнішньоекономічної діяльності людей, тобто. має як економічні критерії, і соціальні цінності, що виражаються щодо підвищення змістовності праці, усвідомлення працівником своїх творчих спромог, зростання особистих доходів, незалежності й т.п.

Спільно усі ці особливості розкривають ефект лізингу як своєрідного економічного мультиплікатора, що дає імпульс розвитку всіх його ланок підприємницької деятельности.

Джерелом розвитку лізингового бізнесу є закладені у ньому ньому широкі можливості і кожному за учасника сделки.

Перевагою лізингу для споживача можна віднести: — можливість уникнути залучення кредитів на придбання техніки з інших джерел финансирования.

Отже, проявляється можливість вільно використовувати ці джерела для інших потреб, отже, збільшити загальний обсяг надходження інвестицій, — зокрема можливість використання власні кошти, зекономлених з допомогою заміни купівлі майна лізингом, з метою (погашення кредиторської заборгованості та інших.), — гнучкість лізингових платежів з порівнянню зі сплатою боргу кредитах. У світовій це — можливість визначити розміри платежів залежно від рівня прибутків лізингоодержувача та ефективного використання лізингового майна, можливість компенсаційного лізингу та інших. Україна має чинне законодавство про лізинг дає можливості реалізувати це перевагу, — відсутність витрат, що з володінням майном і веденням бухгалтерського обліку, особливо тоді застосування оперативного лізингу (економія буде істотною, наприклад, під час введення України податку власність), — економію на додаткових послугах лізингодавця, наприклад сервісному обслуговуванні, які перебувають менше, ніж таку ж послуги інших фірм, — прискорене освоєння об'єктів лізингу внаслідок значної зацікавленості у цьому споживача і забезпечену за договорами лізингу допомогу фахівців лізингодавця чи виробника, — спрощення доступу для використання різноманітної, зокрема імпортної, нової техніки, забезпечення її сервісного обслуговування, — скорочення термінів організації виробництва нову продукцію з допомогою оперативного придбання користування необхідної нової техніки, забезпечення її наладки і сервісного обслуговування та інших., — зменшення ризику у випадку введення виробництва нову продукцію через можливість повернення залученого при цьому за договором оперативного лізингу устаткування, — використання можливостей партнерів: лізингодавця (у разі постачання і збуту), производителя (при фінансовому сервісі), банків — кредиторів лізингодавця (у разі потреби в кредитах) і др.

Проте лізинг для лізингоодержувача досить дорогий формою майнового кредиту, тому що йому доводиться сплачувати лизингодателю сумарні платежі, до складу яких входить, крім вартості майна, компенсація різних витрат лізингодавця, дохід лізингодавця, відсотки кредит і др.

Якщо розрахунки ведуться над стабільної вільно конвертованій валюті, треба ще враховувати компенсацію втрат лізингодавця внаслідок инфляции.

Проблемою є високі ставки за кредити банків, і навіть постійне непередбачене збільшення витрат лізингодавця (наприклад, на реєстрацію частини об'єктів лізингу, ліцензування певних видів діяльності подолання митних перешкод ін.), які він перекладає на лизингополучателя.

Отже, вибір споживача на користь лізингу перестав бути однозначним і потребує певного стимулирования.

Для лізингодавця лізингові операції є підприємницької діяльністю. Сутність лізингових відносин зумовлює такі їх вигоди: — зменшення проти кредитуванням ризику неплатоспроможності споживача техніки: у разі припинення лізингових платежів лизингодатель має можливість викинути з користування лізингоодержувача об'єкт лізингу і надати їх у лізинг іншому споживачеві чи продати, — отримання лізингового винагороди (відсотків), — розширення кола партнерів, і налагодження з ними довгострокових тісних взаємовідносин, — зменшення витрат страхування об'єктів лізингу, оскільки лізингові операції вважаються менш рискованными.

Утім, деякі чинники зменшують ефективність лізингу для лізингодавця. Це — уповільнення обороту капіталу прискорений знос об'єктів лізингу унаслідок їх інтенсивної експлуатації, необхідність мати значні власні чи залучені фінансові резервы.

1.1.3 Принципові відмінності лізингу від аренды.

Актуальним питанням є розмежування понять оренди — і лізингу майна. Річ у тім, що деякі документах оренда і лізинг ототожнюється (наприклад, до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що у своє чергу, призвело до появи в нормативно -методичних матеріалах Міністерства фінансів України таких термінів, як «оперативна оренда» і «фінансова аренда».

Результатів аналізу чинного законодавства України про оренду і лізингу свідчать, що правове регулювання оренди майна, особливо державного, і лізингу майна дуже різні. Тому правильна класифікація тієї чи іншої договору майнового найму має велике практичне значение.

Між орендою та всіма видами лізингу істотно відрізняються: а) оренда — двусторонне угоду між орендодавцем і орендарем, а лізинг — щонайменше тристороння, де, крім лізингодавця і лізингоодержувача, фігурує продавець лізингового майна. При деяких видах лізингу одне юридична особа може у ролі двох суб'єктів. Так при зворотному лізингу продавець є це й лизингополучателем. Лизингополучатель повинен схвалити умови договору купівлі-продажу, а продавець (постачальник) повинен знати мета придбання майна, б) діяльність лізингодавця принципово відрізняється від діяльності орендодавця. Якщо орендодавець здає у найм трубку, насос (при оренді державного устрою і комунального майна роблять органи, уповноважені власником, чи підприємствобалансодержатель), то лизингодатель передає в лізинг майно, що він спеціально придбав, зазвичай, за вказівкою майбутнього лізингоодержувача. Сутність діяльності лізингодавця залежить від фінансуванні лізингоодержувача майном шляхом надання йому майнового кредиту, в) роль лізингоодержувача активніше, ніж роль орендаря. За першої передачі майна в лізинг лизингополучатель, зазвичай, сам знаходимо виробника (власника) лізингового майна, і вибирає конкретний вид цього майна. На відміну від орендаря лизингополучатель наділяється правами і обов’язками, властивих покупцю. Хоча формально покупцем є лизингодатель, майно передається продавцем безпосередньо лизингополучателю. У цьому останній все процедури, пов’язані з прийомом майна, р) у разі оренди орендодавець відповідає перед орендарем за виявлені недоліки об'єкта оренди, а при лізингу лизингодатель відповідає за такі недоліки тільки тоді ми, що він сам вибирав продавця (постачальника) об'єкта лізингу чи втручався в вибір лизингополучателем постачальника майна, виду майна, його характеристик та інших. окремі види лізингу, і фінансовий, ще більше від аренды.

На відміну від оренди, при лізингу має місце «інвестування власних чи залучених коштів» (ст. 1 закону України «Про лізингу»). Це дає ключем до розуміння того, яке власне майно лизингодатель може здавати в лізинг. Це майно, яке лизингодатель попередньо набув саме для здачі в лізинг (тобто можна говорити про інвестування). Отже, йдеться про повторної здачі майна в лізинг, що його власником стала лізингова компанія. За відсутності попереднього інвестування власне майно можна здавати у аренду.

1.2 ПЛАНИ ЛИЗИНГА.

Для організації цілеспрямованої практичної роботи з освоєння лізингових відносин важливе значення має правильне визначення можливих видів, форм та їх реалізації, тим паче, що відзначила світова практика виробила численні варіанти лізингових соглашений.

У фундаменті економічної літературі ми маємо однозначного тлумачення видів лізингу, допускається змішання понять. Межі між різними видами лізингових відносин який завжди належним чином є такі, та ознаки того чи іншого виду в різного рівня поєднуються щодо одного договоре.

Види лізингу диференціюють залежно від форми організації угоди, тривалості відносин, обсягу обов’язків сторін, особливостей об'єктів лізингу і умов його амортизації, типу лізингових платежів, ставлення до податковим пільг і секторам ринку (табл. 1.1).

Залежно від форми організації та техніки операції розрізняють: прямий лізинг, непрямий лізинг, поворотний лізинг і лізинг поставщику.

Прямий лізинг має місце у тому випадку, коли постачальник (виготовлювач) сам без посередників здає об'єкт в лізинг, що спрощує механізм угоди, знижує видатки його проведення, дозволяє самому товаровиробникові отримувати все економічні переваги від лізингу своєї продукції і на навертати розширення і технічну реконструкцію производства.

Непрямий лізинг передбачає передачу майна в лізинг через посередників. У основі більшості угод лежить процедура непрямого лізингу, що пов’язаний з потребою фінансування купівлі, яке здійснює лизингодатель.

Поворотний лізинг у тому, що власник майна спочатку продає його майбутньому лизингодателю, та був сам орендує той самий об'єкт у покупця. Цей вид лізингу використовується підприємствами, котрі відчувають фінансові проблеми у зв’язку з тим, що така операція дозволяє тимчасово вивільнити пов’язаний капітал з допомогою продажу майна України та одночасно продовжувати користуватися ним на правах лізингового соглашения Таблица 1,1.

Лізинг постачальнику відрізняється від поворотного лізингу тим, що постачальник устаткування хоча й виступає у ролі продавця та орендаря одночасно, а не користувачем майна, що він обов’язково передає в сублизинг третьому лицу.

За зовнішніми ознаками тривалості угод, обсягу обов’язків лізингодавця і рівня окупності об'єктів виділяють дві основні виду лізингу: фінансовий і оперативный.

Фінансовий лізинг — угоду, що передбачає протягом періоду свого дії виплату лізингових платежів, покриваючих повну вартість амортизації устаткування чи більшу частину, додаткові витрати й прибуток лизингодателя.

Фінансовий лізинг характеризується такими основними рисами: — участь третю сторону (виробника чи постачальника об'єкта угоди), — неможливість розірвання договору протягом строку, який буде необхідний відшкодування витрат орендодавця (практиці цю може відбутися, що міститься у договорі лізингу і підвищує вартість операції), — більш тривалий період лізингового угоди (зазвичай близька до терміну служби об'єкта угоди), — об'єкти угод, зазвичай, вирізняються високою стоимостью.

У вересні 1982 р. Комітет із міжнародних стандартів бухгалтерського обліку опублікував і рекомендував до застосування стандарт бухгалтерського обліку для лізингових операцій (LAS 17). У цьому вся стандарті наведено чотири ознаки, за наявності хоча самого у тому числі договір повинен бути визнаним договором фінансового лізингу, саме: — лізингове майно передається після закінчення термін дії договору лизингополучателю, — лизингополучатель має опціон для закупівлі майна по справедливою ціні, — термін лізингу збігаються з корисним терміном служби лізингового майна, — величина мінімальних лізингових платежів більше або дорівнює вартості имущества.

За відсутності всіх таких ознак договір класифікується як договір оперативного лизинга.

У межах фінансового лізингу можливі різні його різновиду: роздільний і груповий (акционерный).

Роздільне лізинг (частково фінансований лизингодателем) полягає у тому, що об'єднує кілька кредитних організацій на фінансування великих лізингових проектов.

Груповий (акціонерний) лізинг особливий тим, що на посаді орендодавця виступає група учасників (акціонерів). Вони засновують спеціальну корпорацію і призначають довірена особа, яке надалі всі необхідні операції з лізинговому договору. Застосовується у крупних угодах, наприклад, в оснащенні устаткуванням реконструйованих або знову створюваних підприємств, здачі в лізинг літаків, морських судів і участі др.

Оперативний лізинг (сервісний) — це орендні відносини, у яких витрати лізингодавця, пов’язані після придбання і змістом сдаваемых в оренду предметів, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракта.

Для оперативного лізингу характерні наступні це основна прикмета: — лизингодатель не розраховує відшкодувати всі свої витрати з допомогою надходження лізингових платежів від однієї одержувача, — лізинговий договір полягає, зазвичай, на 2 — 5 років, що менше термінів фізичного зносу устаткування, і може бути розірваний лизингополучателем у час, — ризик псування чи втрати об'єкта переважно — на лизингодателе. У лизинговом договорі може передбачається певна відповідальність лізингоодержувача псування переданого йому майна, та її розмір значно менше від початкової ціни майна, — ставка лізингових платежів значно вища, аніж за фінансовий лізинг, що викликано тим що в лізингодавця повної гарантії окупності витрат, у зв’язку з що вона повинен враховувати різні комерційних ризиків шляхом значного підвищення ціни на всі свої послуги, — об'єктом угоди є переважно найбільш куплені види машин і оборудования.

За обсягом сервісного обслуговування орендаря виділяють «чистий «лізинг, лізинг які з або повний набір послуг і генеральный.

Чистий (нетто) лізинг має місце у тому випадку, коли всі витрати на експлуатації, ремонту страхування використовуваного устаткування несе орендар і де вони входять у лізингові платежи.

Полносервисный лізинг чи лізинг які з набором сервісних послуг передбачає комплексну систему технічного обслуговування, ремонту, страхування, а як і поставки необхідного сировини, підготовки кваліфікованого персоналу, маркетингу і навіть реклами випущеної орендарем продукції з боку лізингодавця, якої гарантує право власності на об'єкт після закінчення терміну оренди — і тому також виплачує ще й на майно, залишається тримав на своєму балансі в перебігу період сделки.

Частичносервисный лізинг (з неповним набором послуг) передбачає заздалегідь узгоджене поділ функцій з технічного обслуговування об'єкта між сторонами договора.

Генеральний лізинг — право лізингоодержувача доповнювати список орендованого устаткування без укладання нових контрактов.

По об'єктах угод розрізняють: — лізинг нерухомості - лизингодатель будує чи купує нерухомість за дорученням орендаря і передає йому від використання в виробничих та комерційних цілях з правом викупу чи ні нього після закінчення терміну договору, — лізинг рухомого майна підрозділяється на лізинг виробничого і будівельного устаткування, комп’ютерів, транспортних засобів тощо., — спеціальний лізинг — об'єкти лізингу виготовляються орієнтації на вимоги орендаря, враховуючи, що після закінчення терміну угоди може бути використана лише самим заказчиком.

Залежно та умовами амортизації виділяють лізинг з повним і неповної амортизацией.

Лізинг з повним амортизацією характеризується збігом тривалості операції з нормативним терміном амортизації об'єкта, повної виплатою вартості об'єкта лізингу при однократної його оренді і опціоном користувача на викуп об'єкта за символічною цене.

Як різновиду виділяють лізинг з прискореної амортизацією, яка може передбачатися за згодою сторон.

Лізинг з неповної амортизацією допускає не повну виплату вартості об'єкту і за змістом наближається до параметрами оперативного лизинга.

Стосовно сфері ринку виділяють внутрішній (всі учасники угоди з однієї країни) і зовнішній (міжнародний) лізинг, якщо хоча тільки з сторін є іноземної чи хтось із учасників має спільний із зарубіжної фірмою капітал. Міжнародний лізинг має низку модифікацій: прямий експортний чи прямий імпортний, транзитный.

Прямий міжнародний лізинг — угода, де всі операції відбуваються між комерційними організаціями, із правом юридичної особи із двох різних стран.

Різниця експортного і імпортного лізингу визначається країною розташування лізингодавця і лізингоодержувача. При імпортному лізингу постачальник перебуває поза кордоном, а при експортному — закордонним партнером є лизингополучатель.

Транзитний лізинг має місце у тому випадку, коли лизингодатель однієї країни бере кредит чи набуває потрібне устаткування в іншій країні і постачає його орендарю, що у третьої стране.

По ознакою податкових і амортизаційних пільг лізинг підрозділяється підмінялося фіктивним і действительный.

Фіктивний лізинг має місце спекулятивний характері і розраховується отримання прибутку з допомогою які у країні податкових та інших пільг. Зазвичай, це угоди, скоєних для прикриття інший операції, наприклад, купівлі-продажу чи комерційного кредита.

Справжній лізинг в правовому плані має відповідати чинного законодавства й економічному змісту лізингової форми підприємницької деятельности.

За характером лізингових платежів розрізняють: — грошовий лізинг (має місце, коли всі платежі виробляються в грошової форми), — компенсаційний (передбачає платежів до формі поставки товарів, вироблених на використовуваному устаткуванні, чи формі надання зустрічних послуг), — змішаний (грунтується на поєднанні грошових і компенсаційних платежів, у яких використовуються елементи бартерної сделки).

За розміром лізингових угод практично розрізняють ще три виду лізингу: — дрібний — лізинг, об'єктом якого не задіяне у процесі виробництва устаткування, наприклад, комп’ютери, оргтехніка, телефонні станції, системи безпеки, — стандартний — лізинг, об'єктом якого є такі популярні види устаткування, як міні-пекарня, завод по розливу води і т.п., — великі лізингові угоди, зорієнтовані такі об'єкти як літаки, суду, енергетичне обладнання та т.д.

З іншого боку виділяють практично такі види лізингу: — поновлюваний — передбачає періодичну заміну устаткування за заявкою орендаря новими, досконалішими зразками тієї самої роду, — револьверний лізинг — відрізняється від поновлюваного тим, що надає право користувачеві після закінчення певного терміну обміняти орендоване майно інше устаткування, яка відповідно з технологічними особливостями процесу виробництва послідовно необхідно орендарю, — персональний лізинг полягає в наданні лизингополучателю робітників і фахівців, працюють за наймом, — сублизинг має місце, коли основний лизингодатель здає устаткування у найм користувачеві не прямо, а ще через іншу лізингову компанію, яка акумулює лізингові платежі і перераховує їх основному лизингодателю.

1.3 МЕХАНІЗМ ЛІЗИНГОВОЇ СДЕЛКИ.

По класичною схемою в лізингу беруть участь три боку: виробничник чи власник майна — продавець, покупець — лизингодатель і споживач — лизингополучатель.

Відносини між суб'єктами класичного лізингу будуються по таку схему, зображеною малюнку 1.1. лизингополучатель самостійно підбирає постачальника необхідного йому майна, але, бо в нього немає власні кошти і доступу кредитах, він звертається до лізингової компанії з пропозицією про участь у угоді. Вона купує майно і певних умов передає їх у користування лизингополучателю.

Докладніше зупинимося на таких основних елементах лізингової операції, як об'єкт лізингу, суб'єктів лізингових взаємин держави і посредниках.

РИСУНОК 1 1.

Визначення об'єкта лізингу є важливим умовою, без якого угода вважається недействительной.

Залежно від конкретних обставин об'єктом лізингу то, можливо будь-яке рухоме і нерухомого майна, що входить за чинною класифікації до основних засобів, крім майна, забороненого до вільному зверненню на ринках. Усі об'єкти лізингу загалом можна класифікувати різноманітні істотним ознаками (табл. 1.2).

Відповідно до вищезазначеного слід, що головне обов’язкова умова лізингу, у тому, що об'єкти, передані в лізинг, може бути використані лише заради підприємницьких целей.

Широке поширення отримала класифікація об'єктів лізингу по ознакою рухомості майна України та відповідне виділення спонукуваних речей і нерухомості. На відміну від об'єктної оренди, в лізинг що неспроможні передаватися земельні ділянки і природні комплекси, яка є основою на всі об'єкти нерухомості вообще.

В усіх випадках об'єкт лізингу може бути найточніше визначено, идентифицирован.

Насправді в лізинг передається найчастіше різне технологічне устаткування з на високі темпи морального старіння, дорогі машини, верстати, прилади, будівельна техніка, автомобілі, річкові і морські суду, обчислювальної техніки, будинку, спорудження та т.д.

Суб'єктами класичного лізингу є 3 основних особи: лизингодатель, лизингополучатель і виробник (продавець) предмета лізингу (табл. 1.3). Таблиця 1.2 Загальна класифікація об'єктів лізингу [8,17].

Таблиця 1.3. Суб'єкти лізингових відносин [8,19].

— фінансово-кредитні - юридичних осіб установи осуществляющие.

виробництво товарів — фінансові лізингові компанії - брокерські лизинго- - підприємці без шиї фірми освіти юриди- - спеціалізовані ческого особи (ферлізингові компанії - трастові компанії міри і др.).

— філії, подразде- - фінансові компанії, ления підприємств котрі фінансують угоди виготовлювачів оборудования — страхові компанії - собственники.

майна — державні та — інші особи, надаюмісцевих органів: щие послуги — производители.

устаткування комітети по управледилери, діють власним коштом нию имуществом.

— снабженческомаклери, є стороною збутові відділи постачання в угоді організації брокерипосередники ін. органы.

— торгові фирмы.

Дистриб’юториоптові Комерційні банки посередники (представники) — інші лица,.

наприклад, кон;

Агенти — діють від імені гнаторы і на користь заказчика.

Здавати майно в лізинг заслуговують його власники чи його представники. Постачальниками можуть бути такі фірми, що забезпечують гарантовані поставки заздалегідь певного типу устаткування, запасних частин 17-ї та, можливо, фірмових послуг за технічному сервису.

Усім комплексом лізингових послуг, зазвичай, займаються спеціалізовані компанії, які кошти для інвестування. По характеру своєї діяльності вони поділяються на вузькоспеціалізовані - починають працювати з одним виглядом товару (легковики) чи з товарами однієї групи стандартних видів (будівельне устаткування), і універсальні лізингові фірми, передають у найм найрізноманітніші види машин і оборудования.

Інтерес до ринку лізингу забезпечують насамперед підприємці всіх галузей народного господарства, і навіть окремі громадяни. Споживачі лізингових послуг повинні відповідати наступним основним вимогам: забезпечувати високу норму й безліч прибутку, мати достатню професійну й економічну підготовку й надійні гарантії платежеспособности.

Аналіз поведінки орендарів у різних господарських ситуаціях, мотивів їх діянь П. Лазаренка та цілей, що вони ставлять, дозволяє попередньо виявити 2 типу лізингоодержувачів: перший тип — це підприємці, які з допомогою лізингу намагаються досягти кількох цілей: отримати високий прибуток, утвердиться у суспільстві як самостійна вільна особа, створити комфортні умови життя і побуту, другий тип — це, які мають достатнього стартового капіталу. Вони прагнуть отримати максимум прибутку з допомогою нарощування обсягів виробництва, вводять жорсткий режим економії, мало піклуються щодо умов праці та побуту, домагаються своєї мети перетвориться на основному виснажливим важким трудом.

Посередники — професійні учасники лізингових операцій, виступають: — представника клієнта над іншими учасниками лізингових відносин, — самостійним суб'єктом операцій із постачальником, що купує в нього устаткування у власність з єдиною метою наступної реалізації іншим клиентам.

Серед посередників, що беруть участь в лізингових угодах, виділяють ряд професійних спеціалізованих підприємців із різним колом правий і обов’язків (табл. 1.4).

Посередники — це особи, які мають інтереси товаровиробника і споживача, а вони часто й діючі від імені. Вони сприяють поліпшенню ефективності роботи виробників, оскільки дозволяють зосередиться на процесі виробництва, передаючи функції просування товару посреднику.

Таблиця 1.4 Професійні підприємці - посередники лізингових угод [8, 22].

Продовження таблиці 1.4.

1.4 МЕТОДИ СТРАХУВАННЯ ЛІЗИНГОВИХ РИСКОВ.

Під час проведення лізингових операцій велике його місце займає виявлення і аналіз можливих ризиків. Однак ж розробка ефективних методів їх страхування чи мінімізації. Рішення всіх цих проблем має здійснюватися як на стадії техніко-економічного дослідження, і у процесі здійснення інвестиційного проекту. У випадку лізинговий ризик — це ймовірність можливих втрат, пов’язана з специфікою лізингових операцій. Лізингові ризики несе як лизингодатель, і лизингополучатель. Однак у вона найчастіше велика частка сукупних ризиків посідає лизингодателя.

Усі найчастіші види ризиків, які виникають за лізингових операціях, можна поєднати у трьох укрупнені групи (табл. 1.5): — суто лізингові ризики, — фінансових ризиків, — політичні та юридичні риски.

Подані в табл. 1.5 групи ризиків більшої або меншої різному ступені характерні як лізингу машин і устаткування, так ліцензування технологій. Проте треба сказати, що операції з лізингу устаткування вважаються менш піддаються ризикам при якісному проведенні техніко-економічного дослідження, у частини відбору перспективної технологии.

До суто лізинговим ризикам ставляться ризики, безпосередньо пов’язані з динамікою і/або зміною вартісних, технологічних і технічних характеристик об'єктів лизинга.

Таблиця 1.5 Класифікація лізингових рисков.

Маркетинговий ризик, чи ризик неотримання прибутку, притаманний переважно угодам оперативного лізингу. Джерела таких ризиків пов’язані про те, що лизингодатель отримує в постачальника машини та устаткування, який був впевненим у наявності попиту обшир наявного технічного парку. Піддаючись маркетинговим ризикам, лизингодатель, спеціалізуючись із оперативному лізингу, може використовувати такі методи страхування: 1. Як об'єктів оперативного лізингу купуються над тими видами устаткування й іншої техніки, які користуються найвищим попитом над ринком 2. Лизингодатель проводить постійний аналіз кон’юнктури ринків як нового, і старого устаткування. Такий аналіз може проводиться як з допомогою власного спеціалізованого підрозділи, і з залученням сторонніх маркетингових фірм. 3. Лизингодатель збільшує рисковую премію щодо лізингової відсоткової ставки. Тим самим було даний ризик частково перекладається на лізингоодержувача. У зв’язку з цим у практиці лізингових операцій відсоткові ставки при оперативному лізингу, зазвичай, вище відсоткові ставки при фінансовий лізинг, коли лизингополучатель сам визначає постачальника об'єкта лізингу, та був сам звертається до лизингодателю в організацію фінансової операції. 4. Після закінчення терміну оперативного лізингу лизингополучатель має опціон для придбання об'єкта даної лізингової операції, якщо це передбачено в контракті, по так званої ринкову вартість з урахуванням кон’юнктури на даний момент реалізації опціону і нарахованого зносу об'єкта лізингу. Зазвичай, в прийнятну ринкову вартість лизингодатель закладає частку своїх прибутків, котра була реалізована під час виконання лізингових платежей.

Ціновий ризик — це ризик потенційної втрати прибутку, пов’язані з зміною ціни об'єкта лізингової операції протягом строку дії лізингового контракта.

Лизингодатель втрачає потенційний прибуток у разі підвищення ціни об'єкти лізингових операцій, контракти куди було укладено за старими цінами. Лизингополучатель, навпаки, несе потенциальны збитки у випадку падіння ціни устаткування, що є об'єктом лізингу, якщо контракт полягав за старими ценам.

Взаємна страхування від цінових ризиків може здійснюватися через встановлення фіксованою суми кожного лізингового платежу на протязі всього термін дії лізингового контракту. Суми лізингових платежів розраховуються, з ринкову вартість об'єкта лізингу на час укладання контракту. Проте за різкому підвищенні (зниженні) цін на об'єкт операції лизингодатель (лизингополучатель) може запропонувати зробити перерахунок сум наступних платежів, з змінених цін На цей оборудование.

Ризик загибель чи псування об'єкта лізингу — це типовий ризик, пов’язаний з правом власності на майн. У разі лізингових контрактів має містяться положення про праві лізингодавця або його представників здійснювати регулярні перевірки стану об'єкта лізингової операції. Основний метод мінімізації даних ризиків є страхування об'єкта лизинга.

При оперативному лізингу, коли об'єктами операцій є обладнання та техніка, користуються високим попитом, а факт придбання об'єкта лізингу лизингодателем випереджає за часом час укладання лізингового контракту, лизингодатель здійснює страхування об'єктів майбутніх операцій на самостійно й більше власним коштом, проте витрати перекладає на згодом на лізингоодержувача. При фінансовий лізинг, коли, лизингополучатель сам вибирає об'єкт операції, і визначає постачальника, а технічне обслуговування здійснює постачальник (виробник) чи сам лизингополучатель, останній повинен застрахувати об'єкт лізингу на користь лізингодавця, причому сума страховки, умови страхування і страхова організація мають бути прийнятними для лізингодавця (цих умов, зазвичай, обумовлюються в лизинговом контракте).

Ризик прискореного морального старіння об'єкта лізингу виникає через те, що об'єктами лізингових операцій виступають на основному високотехнологічна і наукомістка продукція, тобто об'єкти лізингу в значною мірою підпадають під вплив науково-технічного прогресса.

У зв’язку з появою з ринку понад досконалого аналога об'єкта лізингу лизингополучатель прагне заміні застарілого устаткування. З цією метою лизингополучатель домагається укладання лізингового контракту по формі поновлюваного лізингу, що передбачає зобов’язання лізингодавця протягом усього термін дії контракту виробляти періодичну заміну морально застарілого устаткування (об'єкта лізингу) на досконаліші аналоги. Проте суми платежів з возобновляемому лізингу більше, ніж у звичайному стандартному случае.

Наступну групу лізингових ризиків становлять фінансових ризиків. Фінансові ризики творяться у процесі розрахункових та фінансових операцій, здійснюваних під час виконання лізингового контракта.

Ризик незбалансованої ліквідності є фінансових втрат, які можуть опинитися виникати внаслідок нездатності лізингодавця покрити свої зобов’язання в пассивам балансу вимогами за активами. Цей вид ризику типовий для ситуації, коли лизингодатель неспроможна рефинсировать свої активні операції, якими ще настали строки платежів, рахунок коштів, залучених над ринком позичкових капиталов.

Основною причиною виникнення ризику несбалансированой ліквідності є невідповідність за термінами й обсягів пасивних і політично активних операцій лізингодавця. У зв’язку з цим рівень даного ризику в спеціалізованих лізингових фірм, зазвичай, значно вища, ніж в комерційних банків, які надають переважно короткострокові позички. До 70% капіталу спеціалізованих лізингових фірм формується з допомогою позикових коштів, в тому числі близько 60% - з допомогою короткострокових банківських позичок, тоді як його активні операції є посередньоі долгосрочными.

Основні методи страхування такі: 1. Взаємоузгодження за термінами й обсягів наступних грошових потоків: — погашення основний заборгованості та відсотків по наданими кредитами, — нарахування амортизації, — отримання лізингових платежів від лізингоодержувача. 2. Створення резервного (страхового) фонду із єдиною метою покриття можливих збитків. 3.. Використання в лизинговом контракті форми безумовних платежів. 4. Диверсифікація пасивних операцій при ретельному виборі банківкредиторів і лимитировании коштів, залучуваних від однієї кредитора.

Платіжний, чи розрахунковий, ризик є ризик несплати лизингоплучателем лізингових платежів лизингодателю у необхідних сумах і в встановлених термінів. У сучасному зарубіжної господарської практиці використовуються такі методи страхування від цього ризику: — докладний аналіз кредитоспроможності лізингоодержувача та ефективності проекту (якщо лізинг є важливим елементом проектного фінансування) на підготовчому етапі лізингової операції, — закріплення за лизингополучателем обов’язки регулярного надання своєї фінансової звітності, — надання банківських гарантій і (чи) гарантій постачальника об'єкта лізингу, якщо готовий узяти він ризик неплатежу, — страхування даного ризику у вигляді стразовой организации.

Відсотковий ризик виникає у разі, коли терміни надання ресурсів за фіксованими ставками відповідають термінів залучення коштів на рефінансування чи коли відсоткові ставки по розміщеними і залученими лизингодателем коштами регулюються різними правилами.

Коли ймовірність зниження відсоткові ставки велика, лизингодатель, прагне укласти довгостроковий контракт з урахуванням фіксованою лізингової ставки, а рефінансування проводитися стислі терміни по плаваючою ставці і навпаки. Це спричиняє виникненню структурної позиції відсоткових ставок.

Валютний ризик — це ймовірність фінансових втрат надходжень у результаті зміни валютних курсів. Цей ризик характерний передусім на міжнародних лізингових операций.

Під час проведення лізингових операцій звичайно потрібно застосовувати складні й дорогі методи страхування валютних ризиків, оскільки термін дії лізингового контракту, зазвичай, перевищує 3 роки, унаслідок чого коливання валютних курсів протягом строку лізингу взаємно погашаются.

Проте використання валютних опціонів та інших складних методів страхування валютних ризиків то, можливо доцільним у таких випадках: — під час здійснення розрахунків із постачальником об'єкта лізингу, — для придбання лизингополучателем об'єкта лізингу після закінчення терміну лізингового контракту (реалізація опциона).

Іншу важливу групу становлять політичні та юридичні ризики. Політичний й цілком юридичне ризики тісно пов’язані між собою, тому вони оцінюються комплексі. Вплив таких ризиків найістотніше при проведенні міжнародних лізингових операций.

Політичний й цілком юридичне ризики носять некомерційний характер, але вони безпосередньо впливають на результати господарської деятельности.

Політичний ризик — це ймовірність фінансових втрат, що з зміною політичної ситуації у країні, соціальними конфліктами, змінами державної економічної політики тощо. зазвичай цей ризик є обставина непереборної сили (форс-мажор).

Юридичний ризик є ймовірність фінансових втрат, що виникають унаслідок зміни законодавчих актів. Ці дві виду ризиків найбільш істотні під час проведення міжнародних лізингових операцій. Так, при міжнародному лізингу особливе значення мають зміни до податкового законодавства країн перебування лізингодавця і лізингоодержувача. Це тим, що з основних переваг лізингу проти іншими формами фінансування інвестицій є наявність істотних податкових пільг учасники лізингової операции.

1.5. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОМІНВЕСТБАНКУ УКРАИНЫ.

Промінвестбанк України налічує 8 років свого існування як акціонерного комерційного банку. Проте, це теж стосується найновішої історії банку, бо нещодавно йому минув 78 років після підстави Промбанку — його прямої попередника. Акціонерний промбанк, створений умовах новою економічною політики у 1922 року, акумулював кошти фондів і внесків самої промисловості. Особливу увагу Промбанком приділялося фінансуванню паливної і металургійної промисловості, транспорту, й торгівлі. Банк здійснив величезний внесок у піднесення України у період повоєнної розрухи, створення основ її промислового виробничого потенциала.

Реформований в Стройбанк УРСР, попередник Промінвестбанку інвестував у повоєнні роки левову пайку наявних будівництва промислового потенціалу України. Справжній Промінвестбанк України — найбільший банк держави. Вона має більш 250 банківських установ і більше 600 безбалансових філій переважають у всіх містах України. У банку працює 16 тис. професіоналів, 95,5% з яких вище і середньо спеціальне освіту. У ньому сконцентровано 16% банківського капіталу України (табл. 1.6). Промінвестбанк України в сьогодні обслуговує понад 113 тис. клієнтів — юридичних осіб і 1.8 млн. вкладників — фізичних осіб. Загальна сума залучених коштів становить 1,9 млрд. грн. За 1998 рік Промінвестбанк надав кредитів у сумі понад 3,6 млрд. грн.

Промінвестбанк кожному етапі розвитку та становлення банківської системи України завжди виступав инициализатором у розробці й впровадженні нових ідей у платіжної системі. Так, ще 1993 року Промінвестбанк одним із перших банків Україні є членом Всесвітньої міжбанківської телекомунікаційної організації SWIFT. Швидкість і цілодобова робота системи електронних платежів SWIFT дозволяє скоротити час проходження платежу від платника до одержувачу до одного банківського дня, а щоденне отримання інформації від вітчизняних банків — кореспондентів дозволяє оперативно управляти розташованими закордоном фінансових ресурсів і знаходити найкоротші і найдешевші шляху їх проведення в американські банки, в які воліють відкривати рахунки ділові партнери клієнтів Проминвестбанка.

Таблиця 1.6. Місце Промінвестбанку банківській системе.

України [18, 2].

|Показатели |Уся |Проминвестба|Проминвестбанк в | | |банківська |нк |банківську систему | | |система | | | | |України | | | | | | |Питома вес|Место | |Власний капітал, млн.|4561 |668 |15% |1 | |грн. | | | | | |Статутний фонд, |2298 |200 |9,0% |1 | |млн. грн. | | | | | |Кредитні ресурси, млн. |14 153 |2540 |18% |1 | |грн. | | | | | |У т.ч. | | | | | |Вклади населення, млн. |3398 |544 |16% |2 | |грн. | | | | | |Кредитні вкладення, млн. |9811 |1424 |15% |1 | |грн. | | | | | |Основні кошти, млн. |2282 |400 |18% |2 | |грн. | | | | | |Чисельність персоналу, |125 362 |15 686 |12% |3 | |чол. | | | | | |Кількість клієнтів- |512 300 |113 745 |22% |2 | |Юридичних осіб, од. | | | | | |Кількість балансових |2254 |244 |11% |3 | |філій, од. | | | | |.

У банку як і діє процесинговий центр пластикових платіжних карток VISA. Промінвестбанку випускає 4 виду карток VISA: VISA ELECTRON, VISA CLASSIC, VISA GOLD — приватних осіб і корпоративних клієнтів, і VISA BUSINESS — лише заради корпоративних клиентов.

Промінвестбанк України традиційно будує свою економічну політику у бік підтримки національного виробничого підприємства. Керівництво банку визначено перелік пріоритетних підприємств у ключових галузях матеріального виробництва у всіх регіонах України та здійснює їх кредитну поддержку.

Банк здійснює понад 70% всіх інвестицій у довгострокові проекти відновлення виробництва та впровадження новітніх технологий.

Керівництво банку послідовно проводить стратегію якісного зростання. Це втілилося у політиці зниження кредитних і операційних ризиків, підвищення ліквідності, фінансової підтримки ключових секторів економіки, високоякісного досконалого обслуговування клієнтів. Це з того що банк впевнено вистояв за умов фінансової кризи 1998 року, була майже єдиним фінансовим центром у період, який вів розрахунки підприємств України з російськими партнерами до того ж час, коли багато банків опинилися у важкому фінансовий стан і багато цих бюро збанкрутіли, переповнивши свій інвестиційний портфель облігаціями внутрішнього державної і безнадійними міжбанківськими кредитами.

Банківська професія за своєю природою історично професія особливого рівня довіри. У підставі цього довіри лежить довіру клієнта надійності банку і заходам захисту банком його законних комерційних інтересів. У цьому плані Промінвестбанк України одна із дуже надійних гарантів схоронності цінностей на Украине.

Обіймаючи передові позиції українськими комерційних банків, Промінвестбанк має репутацію однієї з лідерів Українського бізнесу, високий рівень універсалізації якого і бездоганна ділова репутація в підприємницьких колах загальновідома. ———————————- 1. Лизингодатели (власники имущества).

Комерційні організації та індивідуальні підприємці без утворення юридичної лица.

2. Лизингополучатели (користувачі имущетсва).

4. Посередники між основними участниками.

3. Продавці об'єктів лизинга.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою