Английская модель розвитку капіталізму

Английская модель розвитку капитализма.

Серед трьох передових країн Західної Європи класичний варіант затвердження буржуазних відносин здійснювався в Англії. Англійська модель розвитку капіталізму була самої швидкої, самої повної та, мабуть, найбільш жорстокої. Важливу роль тут зіграло те, що полем діяльності англійського капіталізму цей був місто, а й село. У країнах саме село — основний оплот феодалізму і традиціоналізму — стримувала перехід до нового. У Великобританії саме у селі концентрувалася база для найважливішої в ХVI-ХVII в. відросли промисловості - сукноделия. Це була унікальна ситуація, яка надала свої плоды.

По-перше, феодали, реалізуючи своїх прав на грішну землю і зганяючи з неї держателей-крестьян, створювали армію людей, яким залишалося одно-стать вільнонайманими робітниками. Це забезпечувало найважливіша умова у розвиток капіталізму. Цьому процесу сприяли і закони уряду, що отримали назву «кривавих». Волоцюг і жебраків чекали суворі покарання; збанкрутілих селян був у примусовому порядку відправляти підприємств, робочого дня у яких тривав 14−16 годин на добу. На середину ХVIII в. в Англії клас селянства, як дрібних виробників исчез.

По-друге, частина дворянства Англії обуржуазивается і активна входить у підприємницьку діяльність, створюючи овцеводческие ферми. Вони стають пайовиками торгових компаній, будують мануфактури, переходять до використання у своїх маєтках найманої праці. Дворянство бере активну що у заморській торгівлі та в створенні колоніальних поселень і в Америці й у Индии.

І саме нове дворянство зіграє найактивнішу та ведучу роль англійської буржуазної революції середини ХVII в. (1640 р.). завдяки цієї революції державної структури вже на другий половині ХVII в. була кардинально перебудована у сфері нової економіки. Проте й до революції англійські королі заохочували промисловість і світову торгівлю, та їх дії який завжди були послідовні й багато чого залежало від особистості монарха.

Аграрная революция.

На початку ХVIII століття європейська економіка, попри певне буржуазні перетворення, досі носила аграрний характер. В усіх життєвих західно-європейських країнах, крім Голландії, приблизно 80% населення були задіяні у сільському хозяйстве.

У ХVI-ХVIII ст. для Європи була властива дуже низька врожайність зернових. У Європі регулярно спалахують епідемії і голод через поганих урожаїв і тяжких податків, постійно возраставших у зв’язку з безперервними войнами.

Так, Франція пережила в ХVI в. — 13 голодних років, в ХVII — 11 років, в ХVIII -16, не вважаючи локальних голодувань. Це був загальнонаціональні бедствия.

У Венеції в ХVII в. дуже багато жебраків вмирало безпосередньо в площадях.

Голод 1696−1697 р. у Фінляндії слід розглядати, як саме моторошне подія європейської історії, тоді зникла 1/3 її населения.

Всі ці події поряд з іншими підвели впритул до реконструкції сільського производства.

У ХVIII столітті в сільськогосподарському виробництві Західної Європи так значні зміни, що історики називають їх аграрної революцією, чи переворот.

Переворот був у перехід до інтенсивному землеробства, тобто. заміні двох й трьох повних сівозмін многопольными (травосеяние, плодосмены); раціоналізації сільського господарства (використання різних видів добрив, дренаж і вапнування грунтів та т.д.); впровадження техніки в сільському господарстві. При двох і трех-полье ½ чи 1/3 орної землі залишалася під пором (не засеивалась) з метою відновлення родючості грунту. Щоб збільшити обсяги виробництва почали застосовувати такі сівозміни, при яких земля не залишалася під пором.

Так званий норфолкский сівозміну у різних варіантах практикувався англійськими фермерами (пшениця, турнепс, ячмінь, конюшину). У зв’язку з великими географічними відкриттями було освоєно низку інших польових і городніх культур: гарбуз, соняшник, тютюн, помідори і др.

Секрет нових сівозмін у тому, що зернові чергували з цими культурами, які збагачували грунт азотом, такою необхідною на її родючості: горохом, квасолею, конюшиною, ріпою. Культури чергували у певному последовательности.

Застосування многопольной системи було досить вигідно: розширювалися посівні площі з допомогою скорочення пара, отже, збільшувався обсяг сільгосппродукції. У ХVIII в. в сельхозпрактику Європи впроваджуються нові культури: гречка, кукурудзу й картопля. Ці високоврожайні культури стали найважливішими продуктами харчування для найбідніших верств населения.

У ХVIII в. у загниваючій західній Європі тривав криза розкладання феодальних земельних відносин. Позначилися два варіанта капіталістичного розвитку деревни.

Перший варіант в класичному вигляді виявився у Англії. Через війну огораживаний ХV-ХVII ст. англійське селянство втратило землі, що зосередилася до рук великих помещиков-лендлордов. Лендлорди здавали в оренду великим капіталістичним фермерам, останні використовували працю найманих робітників — сільських наймитів. Інакше кажучи. Капіталізм в Англії розвивався через велике фермерське хозяйство.

Другий варіант розвитку капіталізму сільському господарстві характеризувався тим, що дрібне селянське господарство не зникло, як і Англії, воно перетворився на капіталістичне. Тут капіталізм виростав з урахуванням дрібного селянського землеробства, внаслідок соціально-економічної дифферентации (поділ на окремі різнорідні елементи). Відбувалася поляризація села: однією полюсі концентрувалася заможна селянська верхівка, що вів господарство по капиталистически, з допомогою найманої робочої сили й технічних засобів виробництва, іншою полюсі - малоземельні і безземельні селяни, які могли прогодуватися з його дільниці і змушені були найматися працювати як наймитів. Цього варіанта розвитку капіталізму сільському господарстві уражає більшу частину території Центрально-Східної Європи ХVIII в. (Німеччина, Фінляндія, Италия).

Промышленность в ХVIII веке.

Образ промисловості, у ХVIII в. визначала мануфактура, хоча паралельно існували міське середньовічне ремесло і сільські промисли. Найпоширенішою формою мануфактури в ХVII в. була розсіяна мануфактура.

Розсіяна мануфактура — це таке спосіб організації виробництва, коли мануфактурист — власник капіталів — роздає сировину послідовного переробки сільським ремісникам. Працівниками розсіяною мануфактури ставали сільські бідняки, які мали б якусь власність: дім" і крихітна ділянка землі, але з могли забезпечити власну сім'ю і себе й тому шукали додаткові джерела існування. Отримавши сировину, наприклад, шерсть-сырец, працівник переробляв їх у пряжу. Пряжу забирав мануфактурист і віддавав в переробку іншому працівникові, який перетворював пряжу у тканину і т.д.

Мануфактурист об'єднував працівників різних спеціальностей (часальщиков вовни, прядильників, ткачів, фарбарів), отримував у результаті готовий продукт на продаж на рынке.

Розсіяна мануфактура «завоювала» багато галузей: вовняну, бавовняну, лляну. Виробництво предметів повсякденного побуту: ножів, гудзиків, гребенів, взуття, рукавичок тощо. — зосереджена й у розсіяною мануфактуре.

З усіх країн Європи найбільших успіхів мануфактурне виробництво припав на Англії, Німеччини, Франції. Найбільш відсталим в промисловому відношенні регіоном в ХVIII в. була Південно-Східна Європа, перебував під гнітом Османської империи.

Промисловий переворот.

Оскільки мануфактура грунтувалася на ручному праці, чи до середині ХVIII в. досягнути краю своїх можливостей та потенції ручної праці себе вичерпали. З 1960;х років ХVIII в. починається революційна перебудова промышленности.

Батьківщиною промислового перевороту стала Англія. У 60-ті роки тут відкрилася тривала смуга винаходів і широкого впровадження у виробництво технічних удосконалень і машин. Потік винаходів була такою потужним, що захоплені сучасники назвали які відбуваються з їхньої очах процеси «промислової революцией».

Перші винаходи з’явилися торік у шелкопрядной промисловості. У 1765 р. ремісник Джеймс Харгрівс створив механічну прядку, яка витиснула веретено, т.к. у її допомоги одночасно можна було прясти кілька ниток. Це винахід поклало початок промисловому перевороту, оскільки стало котра першою історії людства знаряддям праці, який замінив працю людських рук. Збільшилася продуктивності праці прядильника. Ця прядка, наведена в рух рукою, забезпечувала перехід від ручний до машинної работе.

Винахідником ж справжньої прядильної машини вважається Річард Аркрайт, т.к. його механічна прядка наводилася в рух не рукою, а водяником двигуном. Аркрайт був і винахідником і фабрикантом одночасно. У 1771 р. він побудував річці Деруэнт першу фабрику (сучасники називали фабрики мельницами).

У 1785 р. Э. Картрайт створив механічний ткацький верстат. Поступово удосконалюючи його, він зумів створити машину, придатну для вичинки найрізноманітніших тканин. 20 таких машин було встановлено на маленькій фабриці в Донкастері: «Ткацьку млин» наводили в рух при допомоги кінної тяги.

Зростання і процвітання бавовняних промисловості гальмувало одна обставина. Основним джерелом енергії для фабрик був водяний двигун, працюючий на силі річкового потоку. Фабрики доводилося будувати лише поблизу рек.

У 60-ые роки ХVIII в. молодий шотландець Джеймс Уатт, виготовлювач наукового устаткування Університету м. Гладко, зайнявся вивченням енергії пара. Парові машини існували і по Уатта, але недосконалі й дорого коштують. Джеймс Уатт працював над удосконаленням парового двигуна більш 20-ти років. І на 1784 року він запатентував паровий машину, що є родоначальницею сучасних парових двигунів. Машина Уатта була ефективна і універсальна й вважається найвидатнішою сьогодні технічним винаходом промислової революції. Вперше за історію людство одержало генератор небаченої сили. Він годився для будь-якій галузі промисловості. На його основі вже можна було винаходити будь-які машини та пристосування, які полегшують працю чоловіки й що б производительность.

Підприємці швидко оцінили винахід Уатта. Як писала одна сучасник «…у Лондоні, Манчестері і Бірмінгемі люди прямо-таки одержимі „млинами“, які приводилися в рух паром».

З кожним роком число технічних винаходів наростало. Як у технічної промисловості механічна прядка дала поштовх появі механічного ткацького верстата, і інших галузях машина, що замінила одну ручну операцію, викликала ланцюгову реакцію винаходів для технологічного цикла.

Про достатку технічних винаходів свідчать такі цифри: за першій половині ХVIII в. в Англії робилося 199 патентів на винаходи, тобто. приблизно на 4 патенти рік. На роки промислового перевороту лише одне десятиліття (1781−1790 р.) узяли 451 патент, тобто. 45 патентів у год.

Промисловий переворот в Англії завершився середині ХIХ в. На той час всі галузі промисловості ми там були механизированы.

Після Англією на шлях промислового перевороту стали країни Заходу: Франція, Німеччина, Австрія, Італія й інші, де промислова революція постала на початку ХIХ в., у якому техніка зробила небачений крок вперед.

Почавши з найпростіших пристроїв вона застигла влади над пором, газом, електрикою, подарувала нам пароплави, локомотиви, телеграф, телефон, електроосвітлення, гальванопластику, динаміт й багато іншого. Їй дивом удалося перевернути весь уклад життя і побуту людей.

У Європі розгорнулася промреволюция, тобто. переворот у сфері технологій і організації виробництва, який сприяв переходу від ручної праці до машинної техніки і від мануфактури до фабрики, формуванню нових класів суспільства: буржуазії і пролетаріату і нового укладу жизни.

При підготовці даної праці були використані матеріали із сайту internet.