Лермонтов багато в чому не відкритий.
Він – досі тайна…
Давній і такий жаданий друг музею — білгородський художник В. Н. Кутявин. Понад тридцять працює він над лермонтовською темою, у якій з позиції сучасної людини розмірковує про трагічну долю поета, про його життя. 27 липня у одному з відділів нашого музею, у домі А. Алябьева відкривається ювілейна виставка цієї людини й сумлінності маляра. Близько 40 робіт В. Н. Кутявина зберігаються… Читати ще >
Лермонтов багато в чому не відкритий. Він – досі тайна… (реферат, курсова, диплом, контрольна)
«Лермонтов багато в чому не відкритий. Він — досі тайна…».
Сто шістдесят двох років тому липень в П’ятигорську бал настільки ж, як тепер. Також привітно шелестіли листям дерева, тоді молоді, також у Будиночок під Машуком уривалося яскраве сонце. Ось тільки Будиночок тоді ще було музеєм. Його просто зняли у Василя Івановича Чилаева 14 травня 1841 року офіцери, друзі і родичі М. Ю. Лермонтов і А. А. Столыпин. І ось цьому Будиночку поручик Тенгинского піхотного полку заповнював подаровану йому Володимиром Федоровичем Одоєвськ зошит, віршами, не думаючи, що й назвуть потім перлинами світової літератури. Якимось сліпучим метеором промайнув геній Лермонтова на похмурому небі 1930;х дев’ятнадцятого столетия.
У 16 років він писав вірші, у яких могли його близько до вершині російської поезії. На 27 років його не было. В 21 рік написана драма «Маскарад», у якій Лермонтов із приголомшливою силою оголив пороки світського нашого суспільства та показав «століття нинішній, блискучий, але незначний». У 22 року — пронизливе «На смерть поета», гіркий і гнівний відгук на загибель улюбленого Пушкіна. У 25 років — «Герой сьогодення», перший соціальнопсихологічний і філософський роман у російській літературі, поеми «Мцирі» і «Демон».
Лермонтов все життя був молодий, та його молодість горіла пристрастю, протестом і тоскою.
І сумно таємної та сердечной.
Чого хоче! … небо ясно,.
Під не Я думав: «Жалюгідний людина. бом місця багато всем,.
Але безперервно і напрасно.
Один ворогує він — зачем?".
І особливо якщо поруч із пушкінським можна казати про лермонтовському початку в мистецтві, воно саме тут великому «зачем?».
Не знаючи і цінуючи свого минулого, не зберігаючи пам’яті про неї, не можна зсправжньому цінувати їх і дивитися майбутнє. Не знаючи і люблячи поезії Лермонтова, не можна розуміти значення поезії взагалі як прекрасного кошти на думки і почуття человека.
Тому хоча й точиться потік людей до Будиночку Лермонтова. Дивно притягальна сила. Ви вже більш 90 років, ставши музеєм, він зібрав під свій дах однодумців — співробітників, самовідданих і безкорисливих в свого кохання до Лермонтову, і зміст усіх, кому доріг поэт.
Ми вдячні вам, дорогі друзі, за вашу любов до поета, пам’ять музеї та завжди раді бачити Вас у Будиночку поэта.
Надзвичайна і безкорислива допомогу шанувальників поезії М. Ю. Лермонтова.
Ми завжди тепло згадуємо членів клубу «Вітрило» з липецкой школи № 41. Одного із приїздів Пятигорск вони зібрали на р. Малка гальку, відсортували її за кольору, просіяли. Саме цією крихтою вкриті стіни в домі Верзилиных. На нинішнього року до нас на вечір пам’яті поета приїде вже нове покоління «парусят» — їх дети.
Давній і такий жаданий друг музею — білгородський художник В. Н. Кутявин. Понад тридцять працює він над лермонтовською темою, у якій з позиції сучасної людини розмірковує про трагічну долю поета, про його життя. 27 липня у одному з відділів нашого музею, у домі А. Алябьева відкривається ювілейна виставка цієї людини й сумлінності маляра. Близько 40 робіт В. Н. Кутявина зберігаються у музеї-заповіднику. І всі - щедрий дар художника музею. М. Ю. Лермонтов — улюблений поет голови Ради Федерації Федерального Збори РФ С. М. Миронова. Побувавши на КМВ Він неодмінно захотів відвідати Будиночок Лермонтова. Познайомившись із музеємзаповідником, С. М. Миронов подарував музею колекційну видання «Світочі російської культуры».
У різні роки у музеї побували відомі письменники і поети: Олексій Толстой, Василь Шукшин, Олександр Солженіцин, Андрій Дементьев.
Познайомившись із музеєм, з його колективом депутат Державної Думи від Ставропольського краю В. Катренко зробить таку запис в Книзі впечатлений:
«Низький уклін Вам, дорогі земляки, через те, що втримали і зберегли любов, і вірність пам’яті найбільшого сина Росії. Успіхів всім вам у цьому нелегкий шлях у цей нелегкий, суперечливе время!».
Напевно, що далі за часом ми віддаляємося від Лермонтова, що більше поколінь проходить, яких одно застосовується його гірка «Дума», ніж більше років звучить, його страшне «І нудно, й сумно» — тим паче виростає в очах любляча постать поэта.
Мине трохи часу і ми, живуть вже у 21 столітті, відзначатимемо 190-ліття від народження М. Ю. Лермонтова. І як згадати висловлювання Д. С. Лихачева, опублікований передмові до книжки «Лермонтов у житті»: «Російське і світова пушкінознавство зробило подвиг. Воно оживило Пушкіна, створило йому нашим сучасником. Пушкін впливає нашу свідомість так5, як і не впливав на сучасну йому читаючу і мислячу Россию.
Наступна черга з Лермонтовим. Він багато в чому не відкритий. Він — до цього часу таємниця … Чому так?
Одне це слід спеціального дослідження. Не забуваймо — вже у день смерті Лермонтова пролунали голоси, що це поет у розвитку свого таланту пішов би далі Пушкина".
Людмила Чиглинцева, заместитель.
Директори музею з наукової работе.