Перспективи і можливості переходу України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

Україна інтегрується у світовий економічний простір. Тому перехід національної системи бухгалтерського обліку та складання звітності на міжнародні стандарти (МСБО) є вимогою часу.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку містять єдині методологічні підходи до оцінки та розкриття інформації, необхідної інвесторам та кредиторам. Концептуальні положення МСБО, як правило, стають основою для розробки тією чи іншою країною власних стандартів бухобліку, які конкретизують та доповнюють відповідні МСБО з урахуванням рівня соціально-економічного розвитку та національних традицій.

4 вересня 1996 року Міністерством юстиції України зареєстрована Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України. Згідно статуту федерація має статус громадської організації, та не переслідує коммерційних цілей. Метою Федерації є підвищення значення бухгалтерської професії в процесі переходу до ринкової економіки, впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Федерація заснувала друкований орган «Вісник бухгалтера та аудитора України». Видання покликане заповнити лробіли в нестачі інформації. Значне місце в ньому присвячується міжнародним та націонапьним стандартам обліку й коментарям до них провідних спеціалистів.

Також Федерацією було досягнуто домовленості про права на переклад та видання МСБО. В наслідок чого було видано книгу «Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку», яка містить повний текст усіх (33) МСБО українською мовою, які були прийняті на 1 січня 1997 року.

Федерацією проводяться навчальні семінари по всій Україні з питання реформування бухобліку в Україні та впровадження МСБО.

У 1997 році Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України (ФПБАУ) розробила національні стандарти бухгалтерського обліку. Ця ініціатива була підтримана Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, яка визнала ФПБАУ як організацію — розробника стандартів бухобліку для професійних учасників ринку цінних паперів.

На основі попереднього аналізу були визначені 23 стандарти, які підлягають першочерговій розробці. Ці стандарти охоплюють усі діючі МСБО (крім тих, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів), але не копіюють їх. Деякі національні стандарти (наприклад, НСБО № 12 «Інвестиції», № 16 «Витрати» тощо) об'єднують положення кількох МСБО, а в деяких випадках передбачають національні стандарти, які не мають аналогічного міжнародного стандарту. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не протирічать їм.

При розробці проектів національних стандартів використовуються не лише діючі МСБО, а також їх проекти та інші матеріали, видані Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. До кожного стандарту входить: загальні положення, які пояснюють його мету; сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів, які використовуються в стандарті; порядок оцінки та деталізації інформації відповідних об'єктів у фінансовій звітності.

Слід звернути увагу, що з урахуванням специфіки банків і бюджетних установ, не всі НСБО розповсюджуються на ці сфери діяльності. Але більшість стандартів містять методологічні підходи до обліку, які є загальними для всіх підприємств, організацій, установ незалежно від сфери діяльності та форми власності.

Також в Україні працює комісія ВР з питань економічної політики та управлінням народним господарством, яка проводить роботу з розробки НСБО з урахуванням МСБО, хоч поки-що спостерігаються деякі складнощі з виконанням цього проектуВ умовах, коли Україна переходить до ринкових відносин, особливе значення має набуття професійних знань, навичок та вміння працівниками, зайнятими в найрізноманітніших сферах економіки та управління, в пошуках вірних и обгрунтованних управлінських підходів та рішень з метою підвищення ефективності роботи підприємства, об`єднання та інших господарчих структур. Для нормального функціонування в будь-якій структурі ринкової економіки конче необхідно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву й об`єктивную інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи (прибуток, доход або збитки), а також про систему їх формування. Таку інформацію надає система обліку. Але для того, щоб ця інформація була зрозумілою не лише тій людині, яка її зібрала, а й іншим: потенційним інвесторам та податковим органам. Для цього використовуються стандарти бухгалтерського обліку, а оскільки, як вже зазначалося, Україна виходить на світовий ринок, то вона буде мати зносини з закордонними інвесторами та партнерами, а отже є необхідність у тому, щоб вони теж могли «прочитати» цю інформацію. Триває становлення України як незалежної держави, в економіці відбуваються структурні зміни, важко, повільно, але невідворотно наша країна переходить до ринкових відносин. Усе це — реалії сьогодення, на які не можна не зважати.

Зрозуміло, щоб аналізувати перебіг економічних процесів, необхідно мати достовірну інформацію. Часто такої інформації бракує навіть владним структурам, про що, зокрема, свідчать деякі прийняті останнім часом законодавчі та нормативні акти. Якісної економічної інформації гостро потребують також основні її користувачі - внутрішні (менеджмент підприємств) і зовнішні (органи виконавчої влади, акціонери, вітчизняні та іноземні інвестори, населення тощо).

Враховуючи важливість даного питання, ще на початку становлення незалежної держави — у травні 1992 року — Президент України видав Указ «Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики». На підставі цього указу, за постановою Кабінету Міністрів № 326 від 04.05.1993 року, було розроблено й затверджено Державну програму переходу України на міжнародну систему бухгалтерського обліку та статистики. Втілюючи її в життя. Міністерство статистики України впровадило ряд класифікаторів, Міністерство фінансів відкоригувало облік ряду фінансових операцій згідно з новими вимогами.

Однак термін виконання програми закінчувався, а ряд передбачених нею важливих заходів (у тому числі й комплексне реформування бухгалтерського обліку) лишався нездійсненим.

Не лише рядок урядового документа — саме життя зобов’язувало енергійніше проводити реформи, адже основою формування будь-якої економічної інформації є грамотно змодельована система бухгалтерського обліку. Навряд чи можна створити нові економічні моделі, реформувати різні сектори національної економіки, не маючи достовірної інформації. Враховуючи реалії та вимоги часу, було розроблено нову Програму реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 1706 від 28.10.1998 р. Зазначимо, що останнім часом склалися передумови для прискореного ЇЇ втілення там, де перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку ще не здійснений, тобто:

• — суспільство висунуло підвищені вимоги щодо якості економічної інформації;
• — змінено податкове законодавство та зменшено податкове навантаження;
• — МСБО з успіхом апробовано в різних секторах економіки України;
• — при Міністерстві фінансів України діє Методологічна рада з бухгалтерського обліку, яка на основі МСБО розробляє національні стандарти бухгалтерського обліку.

Вже від початку 1998 року окремі галузі вітчизняної економіки розпочали перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності. На те, щоб не виникло непередбачених обставин, було спрямовано зусилля дуже багатьох висококваліфікованих спеціалістів із різних сфер.

В економічній літературі найбільш поширеною є класифікація обліку залежно від призначення облікової інформації, складу об'єктів і способів отримання даних. Виділяють оперативний, статистичний та бухгалтерський облік. Усі три види тісно пов’язані між собою.

Оперативний облік ведуть безпосередньо на місці. Він забезпечує спостереження і реєстрацію певних виробничих та комерційних операцій, не відображених на бухгалтерських рахунках або поданих у них в іншому розрізі. Він прийнятний для оперативного планування і поточного спостереження за окремими операціями.

Статистичний облік — це система вивчення, узагальнення масових явищ, що характеризують закономірності і тенденції розвитку господарства, та контролю за ними. Кількісні параметри масових явищ вивчають у нерозривному зв’язку з їх якісною характеристикою. Дані статистичного обліку допомагають аналізувати результати різних процесів та прогнозувати подальший їх розвиток. При цьому для вивчення досліджуваних об'єктів застосовуються спеціальні способи та прийоми: спостереження, групування, середні та відносні числа, індекси, динамічні ряди тощо.

Бухгалтерський облік — це спосіб документального спостереження, вимірювання та відображення господарської діяльності окремого підприємства, організації, установи. Його мета — забезпечити користувачів обліковою інформацією для прийняття відповідних рішень. На відміну від інших видів, бухгалтерський облік базується на безперервному, суцільному і послідовному відображенні господарських коштів та операцій; документуванні усіх процесів; узагальненні даних у грошовому (вартісному) вираженні; подвійному відображенні стану та змін господарських фактів на основі теорії двоїстості; використанні специфічних способів і прийомів (оцінка, інвентаризація, рахунки, подвійний запис, баланс тощо).

Методологічно та організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський. Кожний із зазначених видів має притаманні йому мету, призначення, коло користувачів облікової інформації і відіграє свою роль в управлінні банком.

Фінансовий облік містить сукупність правил і процедур щодо підготовки та оприлюднення інформації про результати діяльності суб'єкта відповідно до вимог чинних законодавчих актів. Іншими словами, фінансовий облік покликаний відобразити усі банківські операції за звітний період, а також забезпечити складання певної бухгалтерської (фінансової) звітності для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Об'єктами фінансового обліку, які підлягають обов’язковому відображенню, є активи і пасиви банків; джерела власних коштів; витрати за їх елементами і всі види доходів; фінансові результати діяльності та їх розподіл.

Фінансовий облік висвітлює результати господарської діяльності звітного періоду (прибуток або збиток) і повинен вестися всіма підприємствами. За цими даними складається фінансова звітність, яка є таємницею, регулюється стандартами різних рівнів і відкрита для користування. Інколи фінансовий облік називають зовнішнім.

Управлінський облік ведуть для забезпечення внутрішніх інформаційних потреб керівництва при плануванні, аналізі, контролі й прийнятті відповідних рішень. Важливо своєчасно отримати достовірну інформацію про доходи й витрати у підприємствах і їх структурних підрозділах, а також з’ясувати, які результати вже відображено у фінансовому обліку. Витрати в цьому різновиді обліку перегруповуються за їх цільовим призначенням.

На відміну від фінансового обліку, який регулюють національні чи міжнародні стандарти, управлінський облік підприємства ведуть самі, враховуючи особливості діяльності, структуру, потреби та вимоги управління. Вони самостійно розробляють позиції та зміст внутрішньої звітності, а також визначають періодичність її складання й подання на різні рівні управління.

Бухгалтерський облік у підприємствах будується на загальновживаних у міжнародній практиці принципах.

Принцип безперервності діяльності означає, що будь-яка установа, фірма постійно функціонує і працюватиме в майбутньому. Відповідно до цього принципу господарські засоби враховуються у балансі за їх фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною.

Коли є ознаки, що підприємство припинить свою діяльність, зменшить її масштаби або буде ліквідовано, застосовуються інші правила бухгалтерського обліку. У цьому випадку його активи оцінюються за ринковою (ліквідаційною) вартістю.

Дотримуючись принципу постійності, підприємства протягом тривалого часу мусять керуватися одними й тими ж правилами і методами бухгалтерського обліку. Будь-які зміни мають бути обґрунтовані (наприклад, у законодавчій базі) та докладно описані в додатку до фінансової звітності. У цьому випадку роботу ведуть так, щоб нові звіти можна було порівняти зі складеними за минулі періоди.

Згідно з принципом обачливості (обережності) активи і пасиви мають бути оцінені та відображені в обліку помірковано, з достатньою мірою обережності. За цим принципом доходи обліковуються, коли можливість їх отримання стає цілком вірогідною, а витрати та збитки — коли вони ймовірні. Принцип обачливості не дозволяє завищувати оцінку активів і доходів, а також недооцінювати зобов’язання і витрати. Передбачені потенційні збитки мають бути відображені в результатах звітного періоду, а не переноситися на наступні. За цим принципом підприємства повинні вести спеціальні рахунки сумнівних операцій та обліковувати можливі втрати.

Доходи і витрати відображають в обліку в тому звітному періоді, у якому вони були нараховані або дроблені, незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені гроші. На це спрямовує принцип нарахування. Якщо діяльність суб'єкта господарювання безперервна, повинні бути виділені звітні періоди для складання необхідної звітності та виявлення результатів господарської діяльності. Найчастіше звітний період збігається з календарним роком, а проміжними є щоквартальні та/або місячні звіти.

Принципом реалізації (дати операції) передбачено, що доходи від реалізації продукції (надання послуг), а також витрати відображаються в обліку в день їх здійснення, тобто відразу ж після виникнення прав (активів) або зобов’язань (пасивів), незалежно від того, коли фактично було отримано чи сплачено гроші за ними.

Відповідно до принципу окремого відображення активів та пасивів усі рахунки, на яких зони обліковуються, є активними або пасивними, за винятком рахунків прибутків та збитків. Іншими словами, статті активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються у розгорнутому вигляді, вони не повинні згортатись у балансі.

Прийнятність вхідного балансу означає, що залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду повинні відповідати залишкам на кінець попереднього. По суті, цим принципом обумовлено реалізацію поділу безперервної діяльності на звітні періоди.

Принцип суттєвості орієнтує на те, що в обліку мають бути відображені всі суттєві (важливі) події або господарські операції. Другорядні ж фіксуються відразу в статтях витрат або в статті «інші». Слід зауважити, що ця оцінка буває суб'єктивною.

Активи і пасиви обліковуються за фактичними витратами на їх придбання або виникнення — диктує принцип собівартості. Активи та зобов’язання в іноземній валюті переоцінюються на звітну дату за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду.

Відкритість означає, що фінансові звіти мають бути якісними, детальними і недвозначними, достовірно відображати фінансовий стан та результати діяльності установи за звітний період. Звітність слід складати чітко, щоб вона була зрозумілою для користувачів, та супроводжувати пояснювальною запискою.

Згідно з принципом консолідації, якщо установа має філіали, дочірні та спільні підприємства, вона повинна складати зведену фінансову звітність у цілому по банку, відображаючи всю економічну ситуацію. Підготовка до цієї роботи містить такі основні положення: уніфікація рахунків дочірних та спільних підприємств; зведення статей балансу; зменшення валюти балансу на залишки за взаємними розрахунками та вкладеннями.

Перевага змісту над формою означає, що операції відображаються відповідно до їх економічної суті, а не юридичної форми.

Облік, побудований на зазначених принципах, стає джерелом достовірної, якісної, своєчасної та доступної для розуміння інформації. Отримавши її, користувачі зможуть прийняти правильні рішення.

Реформування бухгалтерського обліку та звітності - надзвичайно важлива подія в економічному житті держави. Ця, здавалося б, вузькоспеціалізована галузь пронизує всю сферу господарської діяльності. Вона покликана забезпечувати правильну організацію діяльності суб'єктів господарювання, від чого значною мірою залежить кінцевий фінансовий результат. Лише чітка економічна мета повинна визначати стратегію і тактику формування бухгалтерського обліку. Домінантою має бути саме реальна економіка, а не «велика політика». І, природно, приймати остаточні рішення — після консультацій із науковцями, експертами — повинні спеціалісти. З ряду економічних причин реформування бухгалтерського обліку в Україні почалося з окремих галузей.

Аналіз результатів роботи установ і підприємств ще на початку впровадження в рамках МСБО дав підстави для висновку, що для України прийнятні визнані у світовій практиці норми обліку, їх лише слід адаптувати до чинного законодавства.

Зміни в бухгалтерському обліку стали логічним, черговим етапом реформування економіки, у ході якого, закономірно, змінилися й вимоги до економічної та фінансової інформації, на підставі якої здійснюється макроекономічне та оперативне управління. Впровадження МСБО надало можливість запровадити нові економічні категорії, сформувати фінансову звітність на основі реальної економіки, застосувати принципово нові форми організації збору інформації.

Реформування бухгалтерського обліку і звітності охопило кілька блоків питань, кожен із яких — окремий масштабний проект, а саме:

• — зміна норм обліку фінансових інструментів, а отже, й перехід до нових форм звітності;
• — зміна Плану рахунків бухгалтерського обліку та підходів до його формування;
• — принципово нова організація аналітичного обліку, завдяки якій стала доступною необхідна статистична інформація;
• — виокремлення з фінансового нових видів обліку — управлінського та податкового;
• — перехід до прогресивного методу збору інформації - за економічними показниками;
• — зміна руху потоків інформації;
• — технічне забезпечення зазначених проектів із одночасною заміною всіх підсистем, які обслуговували бухгалтерський облік, звітність, платежі і засоби захисту, а також адаптація цих підсистем до експлуатації в реальних умовах та до великих обсягів інформації.

Однією з найскладніших була проблема адаптації міжнародних стандартів бухобліку до вітчизняних економічних та правових умов. Важче було визначитися щодо економічного аспекту реформування, оскільки деякі принципи МСВО у національній системі обліку раніше не застосовувалися. Але, з урахуванням усіх «за» і «проти», були введені норми, які найповніше відповідали міжнародним стандартам. На прийняття такого рішення значною мірою вплинуло те, що все більше інституцій переходить до МСБО. Так, робоча група з питань бухгалтерського обліку, яка розробляла норми обліку для новоствореного Європейського центрального банку, прийняла рішення, що основою його облікової системи стануть МСБО. Директивою з цього питання передбачалося, що держави-учасниці приведуть національні норми бухобліку до міжнародних стандартів. Крім того, більшість постсоціалістичних країн, які реформували свій облік, теж переходили на засади МСБО.