Виды банківського кредиту (Контрольная)

Московський Державний заочний інститут харчової промышленности.

Кафедра бухобліку і финансов.

Контрольна робота з банківської справи студентки 4 курсу факультета.

" Економіка і підприємництво ", спеціальність «Комерція », шифр 359-ЭК-95,.

Панкратьевой Катерини Олеговны.

Москва.

1998 год.

Тема:

" Види банківського кредиту «.

Одержання кредиту — це позику грошей до борг в банку. Існують такі види кредитів. Контокоррентный кредит — кредит зі спеціального контокоррентному (поточному) рахунку. Контокоррентный рахунок є поєднання поточного і позичкового рахунків, він відкривається зі спеціального дорученням клієнта. На контокоррентном рахунку відбиваються усі фінансові операції банки з клиентом.

У формі контокоррентного кредиту може бути наданий певний (обумовлений у кредитному угоді) ліміт ніжних коштів, який визначається засобами позичальника, масштабами своєї діяльності, міцністю зв’язку з банком, основними характеристиками кредитоспроможності. Контокоррентный кредит може надаватися із забезпеченням чи ні нього (бланковий кредит надається лише першокласним заемщикам).

Разів у квартал чи півріччя банк проводить розрахунки, у своїй підраховується весь прихід й весь витрата коштів імені клієнта й визначається фактична сума кредиту за контокоррентному счету.

Схожа ситуація може бути і на поточних рахунках клієнта банку, вона називається овердрафт. Овердрафт — це одне з форм короткострокового банківського кредитування. Вперше з’явилася Англії. Банк надає свого клієнта право розплачуватися чеками понад залишку на поточному рахунку. Таке право надається найнадійнішим клієнтам. У цьому полягає додатковий договір, у якому фіксується граничний термін покриття що утворився боргу, і навіть відсоток відрахувань банку за надання овердрафта.

Нині ситуація овердрафту часто виникає при чекових формах розрахунків, використанні кредитних карточек.

Онкольный кредит (анг. on call — на вимогу) є різновид контокоррентного кредиту та видається зазвичай під заставу товарнотих матеріальних цінностей чи цінних паперів. У межах забезпеченого кредиту банк оплачує рахунки клієнта, одержуючи право погашення кредиту за першому своєму вимозі рахунок коштів, які поступили з цього приводу клієнта, а за її недостатності — шляхом реалізації застави. Відсоткову ставку по онкольному кредиту нижче, ніж у звичайним банківським кредитам.

Кредитування під вексель. Вексель (ньому. Wechsel — зміна, розмін) письмове дебентура, оформляемое за нормами особливого (вексельного) законодавства, що видається позичальником кредитору. Вексель — універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ, придатний оплати товарів та послуг, надання короткострокових кредитів, отримання раніше виданих кредитов.

Простий вексель (соло) — свідчення, що містить письмове безумовне зобов’язання векселедавця сплатити певну суму пред’явнику векселі чи особі, зазначеному в векселі, через встановлений термін чи з предъявлении.

Перекладної вексель (тратта) є документ, у якому письмове безумовне вказівку векселедавця особі, яким виставлено вексель (платникові), сплатити певну суму власникові векселі чи особі, зазначеному в векселі, через установлений термін чи з вимозі. Платником простим векселем є векселедавець, по перекладному — інша людина, що бере він зобов’язання оплатити вексель вчасно і що є вексельним должником.

Видаючи вексель, векселедавець стає зобов’язаним перед векселедержателем. По перекладному векселем зобов’язаним є Платник, тому перекладної вексель передусім пред’являється платникові для акцепту (латів. acceptus — ухвалений), т. е. згоди на оплату. З допомогою акцепту платник приймає він зобов’язання оплатити перекладної вексель. Акцепт оформляється написом на векселі («Акцептовано», «Зобов'язуюся заплатити» або іншими рівнозначним словом чи фразою) і підписом платника. Так стає акцептантом — головним вексельним боржником. По простому векселем векселедавець зобов’язаний як і, як і акцептант по переводному.

Векселетримач після закінчення за встановлений термін може пред’явити вексель до оплати чи, без очікування за встановлений термін, може передати його іншій юридичній особі з допомогою спеціальної передавальної написи — індосаменту (латів. indorsum — спина) звороті векселі чи спеціально прикріпленому аркуші — аллонже (фр. allonge — надставка), але вже настав на оплату свого боргу, чи що вона може вексель продати. Продаж векселі до терміну погашення називається урахуванням векселі; має своєю метою негайне отримання денег.

Платіж за векселем (не більше всієї вексельної суми або тільки її частини) то, можливо гарантовано третьою особою чи однією з осіб, котрі підписали вексель. Таке вексельне поручництво називається аваль (фр. aval — поручництво за векселем); оформляється гарантійній написом і підписом аваліста — особи, коїть аваль. Аваль то, можливо зроблено і у вигляді видачі спеціального документа. За поручництво авалисты беруть плату.

Кредит під заставу векселі. Така операція вже згадувалася при розгляді характеру забезпечення кредиту — вексель згадувався як засіб забезпечення кредита.

Під заставу векселі банк може надати разовий кредит. Розмір кредиту становить 60 — 90% номінальною суми векселі. Термін кредиту визначається терміном погашення векселі. При здійсненні такої операції банк старанно аналізує вексель: правильність юридичного оформлення, економічну надійність векселедержателя, і навіть зміст угоди, що у основі виписки векселі. На векселі банк ставить напис «Валюта в заставу», «Валюта на забезпечення», зберігає вексель до закінчення терміну в встановленому порядке.

Кредит під заставу векселі може мати постійний характер. Такий кредит здійснюється за спеціальним ссудному рахунку не більше ліміту кредитування, установлюваного окремо кожному за клієнта. Погашення кредиту здійснюється або перерахуванням коштів із розрахункового рахунки клієнта на позичковий, або з допомогою платежів з закладеним векселях. Спеціальний позичковий рахунок відчиняються лише солідним клієнтам, у яких дуже багато надійних векселів, термін погашення за яким не настав. Найефективніший у відносинах банки з торговими і снабженческо-посредническими предприятиями.

Дисконтний кредит. Банки вони часто й охоче враховують векселі. Це з найстаріших і традиційних банківських операцій. Здійснюється через індосамент (передатну напис на векселі). Утримувач векселі в останній момент обліку отримує вексельну суму з відрахуванням облікового відсотка, чи дисконту. Оскільки власник векселі заробляє такі гроші, без очікування терміну погашення, то фактично вона отримує від банку кредит.

Акцептний кредит. Банк це часто буває акцептантом, т. е. платником по перекладному векселем. Акцептний кредит, на відміну дисконтного, не приймає характеру кредиту, а є лише гарантією, наданої банком. Акцептуя вексель, банк гарантує здійснення платежу точно в встановлених термінів. Векселедавець вносить вексельну суму банк до наступу терміну платежу за векселем (зазвичай за 1—2 дня), і навіть сплачує комісію за акцепт (зазвичай 0,5% від суммы).

Авальный кредит. Банки та інші кредитні організації часто виступають авалістами (поручителями за векселем). За видачу вексельного поручництва банк стягує плату, так званий надписательный відсоток. Що стосується авального кредиту, як і і за акцептном кредиті, не про власне кредиті, а лише про гарантії, наданих банком із виплати вексельної суми чи його части.

Зауважимо, що три останні форми кредиту (особливо акцептний і авальный) носять характер непрямого кредитування, безпосередньо немає справи з наданням додаткові засоби у тимчасове користування заемщику.

Форфетирование (від фр. a forfait — повністю) — купівля банком у виробника (кредитора) комерційних векселів, акцептованих покупцем (боржником чи платником), термін якими ще настав, виключає можливість регресу (звернення вимоги про стягнення боргу) на попередніх боржників. Вексель передається банку (фейтору). Власник векселі (виробник) отримує відразу суму боргу з відрахуванням облікової ставки форфетирования, що зазвичай вище, ніж у інших форм кредитування. Розмір ставки залежить від категорії боржника, термінів кредиту, валюти (природно, перевагу надають векселях, виписаним в стійких валютах). При наступі терміну платежу вексель пред’являється боржникові від імені форфейтора.

Зовні операція форфетирования схожа з операцією обліку векселі, але відрізняється обсягом правий і обов’язків форфейтора і покупця векселі. Форфейтор немає права регресу до продавця векселі, тоді як власник векселі проти неї вимагатиме сплати за векселем в усіх осіб, позначених на векселе.

Найчастіше форфетирование використовується у зовнішній торгівлі. Векселі купуються на великі суми і термін (від 6 місяців до 5 років). Форфетирование зазвичай застосовується як разова операція, що з купівлею-продажем окремого векселя.

" Основи підприємницького справи «під редакцією Ю. М. Осипова, Е. Е. Смирновой.- М.:Бек, 1996.