Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено предмет, об'єкт і методи дослідження, визначено наукову новизну й практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі — «Теоретичні засади державного соціального страхування працівників аграрних підприємств» — комплексно досліджено науково-теоретичні засади фінансових відносин стосовно загальнообов’язкового державного соціального страхування працівників аграрних підприємств.

Втілення соціальної функції держави обумовлює її діяльність щодо захисту населення від впливу несприятливих факторів соціального характеру. При цьому в багаторівневій системі соціального захисту населення, що включає різноманітні й одночасно взаємодоповнюючі елементи, якими є соціальна допомога, соціальне забезпечення та соціальне страхування, саме останньому належить провідна роль.

Реалізуючись на державному рівні через забезпечення достатніх умов для відтворення трудового потенціалу й одночасне гарантування стабільної матеріальної підтримки громадян у разі втрати ними можливості підтримувати належний життєвий рівень за рахунок власної праці, обумовленої проявом соціальних ризиків, соціальному страхуванню належить домінуюча роль у системі соціального захисту населення (рис. 1). На сьогодні соціальне страхування реалізується в державній (обов'язковій) і приватній (добровільній) формах.

Доведено, що теоретичні аспекти, які виражають економічну сутність функціонування системи соціального страхування (соціальний, економічний, фінансовий та правовий) є взаємозалежними, а головним виступає фінансовий, втілюючи економічні відносини, що виникають у процесі перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для страхування громадян на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, а також медичного страхування.

За період довготривалого існування соціальне страхування зазнавало постійних змін. Результатом яких є нинішня можливість його реалізації шляхом використання окремих моделей соціального захисту населення, відмінних у різних країнах світу, з нашого погляду, за масштабами охоплення ним, принципами функціонування, способами фінансування і формою його вираження.

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню притаманні розподільна та контролююча функції. При цьому постійний розвиток соціального страхування сприяє розширенню діапазону його функціональних можливостей, серед яких для працівників аграрних підприємств особливе значення набуває соціально-економічний аспект досліджуваної системи.

У процесі дослідження виявлено позитивний досвід зарубіжних країн в організації соціального страхування (стабільність законодавчого забезпечення, ефективне державне регулювання та управління діяльністю страхових фондів, досягнення максимальної участі у вирішенні соціальних проблем усіх суб'єктів страхових відносин забезпечення, наявність провідної ролі актуарних розрахунків при визначенні страхових тарифів й розмірів соціальних виплат), який запропоновано адаптувати до вітчизняних реалій та орієнтирів у ході процесу реорганізації власної системи соціального страхування.

У другому розділі — «Стан державного соціального страхування працівників аграрних підприємств» — здійснено багатовекторне дослідження досягнутого рівня державного соціального страхування працівників аграрних підприємств в окремих регіонах Полтавській області.

Чисельність найманих працівників, зайнятих в сільському господарстві, за 2003;2007 рр. скоротилася на 805,8 тис. чол., відповідно, їх частка у загальному обсязі працюючих знизилася за вказаний період із 10,4% до 6,2%. Разом із тим, при загалом позитивній динаміці рівень заробітної плати в сільському господарстві значно поступається середньодержавному рівню та аналогічному показнику в промисловості й навіть, (у 2003;2006 рр.) — прожитковому мінімуму для працездатного населення. Це обумовлює, в свою чергу, обмеженість фінансових можливостей держави для здійснення соціального захисту працівників-аграріїв через систему обов’язкового соціального страхування, в якій рівень заробітної плати є базовим для обчислення відрахувань до державних фондів соціального страхування.

Оцінка бюджетів Фондів соціального страхування в Україні дає підстави свідчити про повноту виконання ними своїх зобов’язань, що полягають у забезпеченні відповідного соціального захисту застрахованих осіб. Водночас значне зростання навантаження на сільськогосподарських товаровиробників зі сплати страхових внесків, що відбулося в 2005 р. внаслідок змін методології їх справляння, негативно вплинуло на фінансовий стан таких платників. Однак таке збільшення витрат страхувальників є фінансовим підґрунтям для підвищення рівня соціального захисту сільського населення через систему державного соціального страхування.

Негативним фактором є зменшення видатків Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, спрямованих на фінансування соціальних послуг працівникам аграрних підприємств. При цьому сільськогосподарським товаровиробникам, починаючи з 2005 р., вдавалося повністю самостійно фінансувати такі виплати за рахунок коштів отриманих у вигляді нарахованих страхових платежів. Причинами таких змін, у значній мірі, є скорочення чисельності звернень застрахованих осіб до відділень Фонду за відповідними виплатами як в абсолютному виразі, так і відносно загального рівня, оскільки в сільській місцевості даних районів наявною є проблема документального оформлення випадків тимчасової непрацездатності через відсутність належної кількості відповідних медичних закладів.

В цілому позитивною є загальна ситуація зі збільшенням середнього розміру виплат із тимчасової непрацездатності в сільському господарстві (рис. 2), який за 2003;2007 рр. зріс більше ніж у четверо і за 2007 р., в середньому становив 402,17 грн. Однак, навіть таке зростання досі не забезпечило вирівнювання величини виплат як із середнім розміром аналогічних виплат у країні (у 2007 р. — 743,59 грн) так і в інших галузях економіки (у 2007 р. — 881,67 грн).

Розмір сформованих бюджетів відділень Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Полтавського регіону для надання послуг працівникам аграрних підприємств, передбачених метою його функціонування, майже повністю залежить від величини страхових внесків, що надходять від страхувальників. На їх частку за досліджуваний період припадало від 94,1% (у Полтавському районі за 2007 р.) до 98,6% - у Чутівському за 2003 рік.

Відносно задовільні та безпечні умови праці в сільському господарстві регіону обумовили практичну відсутність видатків фонду в разі смерті працівників внаслідок нещасного випадку на виробництві, а основне навантаження (від 85,9% до 97,5% за 2003;2007 рр.) припадало на фінансування допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності чи встановлення інвалідності. Саме ця ознака робить подібними функції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Динаміка рівня безробіття в Україні за останні три роки в цілому є позитивною, що підтверджує зниження абсолютних і відносних його масштабів. Однак у досліджуваному Полтавському регіоні рівень безробіття, передусім сільського населення є значно вищим від середнього в державі.

Рис. 2. Динаміка середніх рівнів виплат з тимчасової непрацездатності застрахованим особам Полтавського району за 2003;2007 роки Джерело: розраховано на основі даних про виконання бюджету ФСС ТВП Не менш гострою залишається проблема низького рівня участі сільських жителів у системі соціального страхування на випадок безробіття. Так, частка зареєстрованих безробітних із числа колишніх працівників аграрних підприємств у загальній чисельності незайнятих громадян, які проживають у селі, є досить низькою — від 34,5% у 2005 р. до 28,8% - у 2007 р. У Полтавській області та в окремих її районах (за винятком Полтавського) цей показник є вищим від середнього у країні. Однак зауважимо: впродовж останніх трьох років має чітку динаміку до зниження.

Фінансовий аспект проблеми сільського безробіття (рис. 3) є доволі суперечливим, оскільки відчутними в останні роки є диспропорції у темпах зростання розмірів щомісячних виплат допомог по безробіттю між регіонами з різним рівнем сільського безробіття. До того ж у тих районах у яких відносна частка безробітних селян вища (Диканський та Чутівський), дані виплати зростають повільніше, ніж у середньому в державі та більш урбанізованих регіонах (Полтавський район).

У третьому розділі - «Напрями вдосконалення державного соціального страхування працівників аграрних підприємств» — визначені шляхи вдосконалення системи соціального страхування працівників аграрних підприємств на основі оцінки сучасних особливостей її функціонування.

Процес зростання рівня соціального захисту працюючих, зокрема в аграрних підприємствах, вимагає здійснення постійного моніторингу існуючих проблем у соціальному страхуванні селян та ідентифікації в їх складі найбільш гострих, розв’язання яких вимагає невідкладного й активного втручання держави.

Рис. 3. Параметри державного соціального страхування на випадок безробіття за 2007 рік Джерело: розраховано на основі даних ФСС НВБ Дослідження доводять, що в процесі побудови системи медичного страхування за нинішніх умов соціально-економічного розвитку аграрного сектора, рівня доходів його працівників та сучасного стану охорони здоров’я на селі доцільним є використання концепцій державного соціального страхування, тобто вирішення його в комплексі з уже функціонуючими видами, при паралельному розвитку механізмів залучення до цього процесу комерційних страхових компаній.

Із метою удосконалення системи розрахунків за соціальним страхуванням та підвищення ефективності використання її фінансових ресурсів пропонуємо створити Єдиний фонд державного соціального страхування працівників аграрних підприємств, як альтернативи до запровадження єдиного соціального внеску чи податку. Новостворена установа об'єднає функції кожного з існуючих нині фондів державного соціального страхування, а також запланованого до впровадження медичного страхування в рамках виключно галузі сільського господарства, що діятиме одночасно й окремо від Пенсійного фонду. Останнє пояснюється відмінністю у страховій природі соціального та пенсійного страхування та механізмів формування і використання страхових коштів. Таке об'єднання має сприяти поліпшенню фінансування соціального захисту застрахованих осіб; дозволить усунути дублювання схожих функцій соціальних фондів; позитивно впливатиме на механізм встановлення страхових тарифів та документального оформлення розрахунків, і що найголовніше, — акумулювати й ефективніше використовувати фінансові ресурси системи для соціального захисту лише сільського населення.

Обґрунтовано доцільність запровадження комбінованої регресивно- (для страхувальників — роботодавців) прогресивної (для застрахованих осіб — працівників аграрних підприємств) шкали нарахування страхових внесків (табл. 1), що базуватиметься на вихідних величинах, якими є діючі нині страхові тарифи до окремих соціальних фондів.

Запровадження даної шкали в цілому не порушить загальних обсягів нарахованих страхових внесків, однак сприятиме вирівнюванню обсягів участі у системі соціального страхування як роботодавців, так і найманих працівників. У перспективі на основі оцінки ефективності функціонування Єдиного фонду державного соціального страхування працівників аграрних підприємств стане можливим перегляд розробленої шкали страхових внесків.

Таблиця 1

Шкала страхових тарифів для справляння страхових внесків до пропонованого Єдиного фонду державного соціального страхування працівників аграрних підприємств.

Функціонування Єдиного фонду державного соціального страхування працівників аграрних підприємств обумовлює необхідність використання уніфікованої форми звітності, яка наочно відображає й документально підтверджує процес розрахунків із ним страхувальників і застрахованих осіб. Розробка форми даного звітного документа повинна одночасно враховувати також й нові особливості розрахунків із Фондом, а також позбавити її проблемних елементів, що ускладнюють процес оформлення.

Нами з’ясовано, що оптимальними напрямами вирішення проблем зайнятості сільського населення є насамперед: 1) розширення діяльності особистих селянських господарств; 2) нарощування потужностей сільськогосподарських підприємств за рахунок трудомістких галузей; 3) розвитку сфери послуг, шляхом відновлення діяльності непрацюючих об'єктів соціальної інфраструктури села; 4) активізація розвитку підприємництва на селі, передусім, у несільськогосподарських галузях.

Зважаючи на необхідність узгодження процесів інтенсифікації виробничих процесів у сільському господарстві і фінансування соціального захисту безробітних, які втратили при цьому роботу, обґрунтовано механізм нарахування додаткового страхового внеску, який є добутком діючого тарифу за даним видом страхування та розміру середньої заробітної плати на відповідному підприємстві й кількості звільнених, з цих причин, працівників.

Доведено, що зростанню ефективності функціонування системи актуарних розрахунків у частині оптимізації розмірів страхових тарифів та виплат за соціальним страхуванням сприятиме достатність інформаційного забезпечення такої системи. Опрацювання переліку показників інформаційної бази стосовно учасників системи соціального страхування зумовило необхідність його розподілу на окремі блоки інформативний, фінансовий та соціальний.

Запропонована градація інформаційного ресурсу обов’язкового державного соціального страхування, що створить умови для максимально повного наповнення моделі актуарних розрахунків у найприйнятнішій, для відповідних розрахунків формі.