Нестор Іванович Махно

СРЕДНЯЯ ШКОЛА № 24.

ДОКЛАД.

ПО ТЕМЕ:.

" Несторе Івановичу Махна «.

Выполнил: учень 10 кл. «У «.

Семиниченко И.А.

Кемерово 1999.

НЕСТОР МАХНОМ (1888—1934).

В роки громадянської війни селяни неохоче залишали зем лю, щоб узяти до рук зброю. Тільки лавах партизанської «Зе лёной армії» вони боролися добровільно і з бажанням. В Україні її очолював знаменитий «батька Махно».

Родился Несторе Івановичу Махна 27 жовтня 1888 р. в біль шом селі Гуляй-Поле під Катеринославом (нині Днепропет ровск). Молодший дитина у багатодітній сім'ї, Нестор з детст ва відчув потребу і голод. Семирічним хлопчиком пішов у під паски, потім працював по найму.

18-летний Нестор приєднався до «хлеборобам-анархистам». У боротьби з державою молоді анархісти не соромилися при змінювати самі рішучі заходи. Зокрема, влаштували на падіння на поштову карету, щоб вилучити грошей революци онные мети, Махна у своїй застрелив пристава. У 1908 р. участ ников нападу заарештувала поліція, а суд засудив до по вешению.

Махно просидів в камері смертників, очікуючи страти, 52 дня. «З огляду на мого неповноліття, — писав Пауль (йому не ів повнився 21 рік. — прим. ред.), — я уникнув страти, яку ів катували найкращі з моїх друзів». Повішення замінили бессроч іншої каторгою. Наприкінці Бутирській каторжній в’язниці він читав, поповнював свою освіту. Як бессрочника, його закували в ножные і ручні кайдани. У тюрмі він провів у сім років і вісім місяців. Його товариш з укладання, анархіст П. Аршинов, згадував: «Завзятий, не який може помирити ся з безправ’ям особистості, вона завжди сперечався з начальством і вічей але сидів по холодним карцерам, наживши собі туберкульоз легких».

Февральская революція визволила политзаключённых. 2 березня 1917 р. з воріт Бутирської тюрми вийшов Нестор Мах але. Він мав 28 років. Недовго похукавши повітрям революційної Москви, він пішов додому, в Гуляй-Поле. Тут його встрети з великим пошаною як заслуженого политкаторжанина і революціонера. Нестора Махна обрали главою місцевого З вета селянських депутатів. Як супротивник будь-якої влади, не багато ніяковів такої посади. Навіть послав, як по тому, «наївну» телеграму звідси одному відомому анархисту. Але розмірковувати й коливатися було некогда.

Махно, звісно, з обуренням відкидав ідеї «очікування Установчих зборів від». Не чекати, а негайно передати зем лю селянам! Під упливом Махна влітку, і восени 1917 р. ме стные селяни провели «чорний переділ». Потім Махна замі чал, що Жовтень щось додав до завоювань — адже зем лю взяли раньше.

До 1918 р. хто б чіпав незвичну селянську «воль ницу». Лише якось їх потурбувала державна влада. У вересні 1917 р. в Гуляй-Поле надіслали комісара Тимчасово го уряду. Махна чемно запросив його себе. Проте комісар, судячи з всьому, вирішив, що зараз з нього учинять са мосуд. «Він намагався пояснити мета свого приїзду, — вспоми нал Махна, — та в нього не виходило; губи тремтіли, зуби стукаючи чи, і він то червонів, то бліднув, дивлячись на підлогу. Я порадив в $ 20 хвилин залишити Гуляй-Поле й у дві години — межі його ре волюционной території», що той і поспішив исполнить.

Весной 1918 р. Україну зайняли німецькі війська. Почувши, що у Гуляй-Поле ввійшли німці, Нестор Махна розплакався. У травні він вирушив до Москви порадитися, що робити далі. Ось він зустрівся з отцем Володимиром Леніним, ідейним вождем анар хизма Петром Кропоткиным, багатьма помітними анархістами. Невдовзі Махна вирішив повернутися в Украину.

Здесь він почав партизанську боротьбу. «Ми селяни, — гір до звертався вона до своїх прибічників, — ми людство». Повстанці боролися з владою, вмешивавшейся в кресть янскую життя: і з Симоном Петлюрою, і з Антоном Деники ным. У грудні 1918 р. М. Махна ризикнув провести відчайдушно зухвалу вилазку. Близько трьох сотень партизанів зайняли Катеринослав. Тут зустріли Новий, 1919 рік. Після цього ім'я Махна став відомий всій Росії. Щоправда, партизани утримували місто лише за кілька днів, більшість їх загинуло при відступ лении. Почавши з малого, протягом року М. Махна зумів створити цілу крє стьянскую армію. Влітку 1919 р. йому підпорядковувалося вже близько 55 тис. людина. Партизани боролися під чорними прапорами із написами: «Свобода чи смерть!»,.

Против білогвардійців партизани виступили разом із Червоною Армією. Махна став підписувати свої накази незвичним титулом — «комбриг батько Махна». За взяття у березні 1919 р. Маріуполя Махна нагородили орденом Червоного Знамени.

В той час махновці твердо відстоювали свою самостоя тельность, щоб уникнути розчинятися Червоній армії. Повсякденні питання життя жінок у селі вирішували до весни 1919 р. з'їзди кресть янских Рад, де більшовики перебували меншості. Ще восени 1919 р. в Гуляй-Поле вільно друкувалися есерівські, анар хистские та інші газети, З іншого боку, махновці немає собі продотряды, изымавшие зерно. У уявленнях селян Гуляй-Поле ставало чимось на кшталт нової Запорізької Січі, «вільного селянського царства». «Неподобствам, які Проис відвідують «царстві «Махна, слід покласти край», — писала в аз реле харківська газета «Вісті», Льва Троцького у статті «Махнов щина» назвав те що «анархо-кулацким розпустою». У на чалі червня Махна оголосили поза законом. Він заявив про Троцькому про сво їм бажанні піти у відставку «через що виникла невыносимо-не лепого становища». Більшовики заарештували членів махновского штабу, а 18 червня повідомили про розстріл їх як зрадників. У від вет Махна нанёс свої перші удари по «красным».

Однако момент для боротьби з Махна виявився явно невдач ным. Саме цей час білогвардійці Денікіна розгорнули потужне наступ, витіснивши Червону Армію з обвинуваченнями України. Ті перь «білим» протистояли лише «зелені» — армія Махно.

В кінці 1919 р. Махна вдруге перебував у союзі з Червоною Армією. Але протривав він недовго: у грудні 1920 р. Махна при показували виступити на війну із Польщею. Він відмовився: Польща так леко, як від Гуляй-Поля йти небезпечно. Запропонував повоювати де-небудь «ближче». У відповідь його знову оголосили поза закона.

Махно продовжив партизанську боротьбу — тепер проти більшовиків. Свою армію він підпорядкував твердої дисципліни, встановив ній жорсткий порядок. Журналіст 3. Арбатов описы вал жодну з його операцій цього часу: «Дізнавшись, що у Павлогра-де перебуває головна польова каса Кримської групи червоних військ, Махна всьому своєму загону начепив на папахи коммуни стические зірки, наказав зшити червоні прапори і рушив до Павлограду. Впритул наблизившись до заставі, загін дружно заспівав: «Ми на горі всім буржуям світової пожежа роздуємо! «— і зовсім вільно в'їхав до міста, виспівуючи; «Це буде по следний та рішуча бій! ». Під'їхали до будинку, де поміщалася каса. Годинникові пов’язувалися, вся готівку каси розміщена по кишенях, і із весёлыми піснями загін вийшов із міста, зникнувши в густо зарослих лесах».

В жовтні 1920 р. Махна уклав своє третє — і послід неї — угоди з Червоною Армією. Йшлося про спільних дей ствиях проти кримської армії Петра Врангеля. У обмін Махна обіцяли обговорити «автономію вільного району» Гуляй-Поле.

Но після перемоги над Врангелем Крим перетворився на ловуш ку для махновців. Їм наказали здати зброю, а командирів арі стовали і розстріляли. Самого Махна оточили в Гуляй-Поле, але зумів якимось дивом вирватися та продовжити партизанську боротьбу. Рік тому, у лютому 1921 р., Ленін помічав: «Наше у енное командування ганебно провалилося, випустивши Махна (не дивлячись на гігантський перевага зусиль і суворі накази впіймати), і тепер ще більше ганебно провалюється, попри своє невміння розчавити горсток бандитів. І хліб, і дрова, все гине через банд, чому ми маємо мільйонну армію». Проте загін бійців Махна посаді пінно танув, Селян змучила безперервна війна проти все го світла. З іншого боку, селянська політика радянської влади до літа 1921 р. стала зм’якшуватися. Торішнього серпня 1921 р. Махна серйозно поранили на думку. Загалом у боях з білими і червоними він отримав 12 поранень. 23 серпня що залишилося купка повстанців перейшла кордон. Махна згадував: «У Київщині був небезпечно пораненим, що у безпам’ятному втратою крові стані, відправлений на пуганными за моє життя і несе спільний справа повстанцями до Румунії». Тут відомого «бунтівника», звісно, у фортеця. Потім ще побував на польської й німецької тюрьмах.

«После подібних мандрів, — писав Махна, — я про ретаюсь нині у Парижі, серед чужого народу серед полити ческих ворогів, із якими так багато боровся… Про почуттях моїх: вони незмінні. Я як і люблю рідний народ і жагу праці та зустрічі з нею». У Франції Несторе Івановичу жив бідно, часто хворів від численних поранень. Написав воспоми нания. Щоб заробити собі на хліб, шевцював, шив тапочки. Так дивно склалася доля революционера…

6 липня 1934 р. Нестор Махна помер від давньої в’язниць іншої хвороби — туберкульозу. Його цвинтарі Пер-Лашез поруч із розстріляними паризькими коммунарами.