Математичні моделі операційного менеджменту будівельного підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Донбаський державний технічний університет Кафедра економічної кібернетики та інформаційних технологій КУРСОВА РОБОТА На тему: «Математичні моделі операційного менеджменту будівельного підприємства»

Виконав: ст.гр.ЕК-06

Коновалов Артем Перевірила: Якімова Л.П.

Алчевськ, 2010

ВСТУП Актуальність теми даної роботи полягає у тому що розвиток будь-якої фірми і рівень її конкурентноздатності у величезному ступені залежать від того, наскільки вдало організоване управління її виробничими ресурсами. Саме в цьому і полягає основна задача операційного менеджменту. Операційний менеджмент займається розробкою організаційних систем, що забезпечують максимально ефективне використання матеріалів, людських ресурсів, устаткування і виробничих приміщень у процесі виготовлення продукції або надання послуг і управління ними.

Мета і задачі дослідження. Основною метою курсової роботи є аналіз і розвиток теоретичних, методологічних підходів та побудова адекватних моделей операційного менеджменту будівельного підприємства.

Для досягнення цієї мети були послідовно поставлені такі основні завдання:

— розробити модель оптимального виробництва, збуту і зберігання продукції;

— розробити модель оптимальної політики відновлення устаткування.

Об'єктом дослідження є операційний менеджмент підприємства.

Методи дослідження. При проведенні наукового дослідження теоретичною та методологічною основою став системний підхід, що базується на поєднанні фінансово-економічного аналізу та економіко-математичних методів.

I АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ КП «АБУ»

1.1 Загальна характеристика КП «АБУ»

КП «Алчевське будівельне управління» створено на базі комунальної власності Алчевської міської Ради народних депутатів, підвідомствінно — будівельному об'єднанню комунальних підприємств «Алчевськбуд», що є вищестоящою організацією.

Підприємство є правоприємником тресту «Алчевськбуд» корпорації «Укрбуд». Засновником підприємства виступає фонд комунального майна м. Алчевська.

Назва та місцезнаходження підприємства:

— Повна назва — Комунальне підприємство «Алчевське будівельне управління»;

— Скорочена назва — КП «Алчевське будівельне управління»;

— Місцезнаходження підприємства — Україна, Луганської області, 94 018 м. Стаханов, пр. Леніна, 67;

— Зареєстрований виконкомом Стахановської міської Ради народних депутатів рег.№ 112-Г від 25.09.1996 р.;

Предмет та цілі діяльності:

— Предметом діяльності підприємства є:

а) Виконання будівельно-монтажних робіт;

б) Надання транспортних і платних послуг населенню;

в) Оптова і роздрібна торгівля;

г) Посередницькі послуги;

д) Зовнішньоекономічна діяльність;

— Діяльність підприємства направлена на:

а) Повніше задоволення потреб у виробництві

б) Розвиток власної матеріальної бази

— Режим роботи:

а) початок роботи — 7−00;

б) закінчення роботи -16−00;

в) перерва на обід -11−00до 12−00;

Вихідні: субота, неділя

1.2 Організаційно — функціональна структура Комунального підприємства «Алчевське будівельне управління»

Організаційно — функціональна структура Комунального підприємства «Алчевське будівельне управління» може бути представлена у вигляді наступної схеми:

Рис. 1.2 — Організаційно — функціональна структура Комунального підприємства «Алчевське будівельне управління»

Начальник управління — здійснює керівництво всіма службами підприємства.

Обов’язки начальника управління:

— Організовує безпосередньо через адміністрацію фінансову виробничу діяльність;

— Контролює виконання договірних зобов’язань, якість будівельних робіт;

— Виконує зобов’язання передбачені статутом, законодательствамі по питаннях діяльності підприємства, організації охорони праці.

— Головний бухгалтер — призначається на посаду і звільняється з посади начальником управління. Гол. бухгалтер підкоряється безпосередньо начальникові управління.

— Головний бухгалтер зобов’язаний:

— Здійснювати організацію бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємства, контроль за економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, збереження власності підприємства;

— Забезпечувати своєчасне складання бухгалтерської звітності на підставі даних первинних документів і бухгалтерських записів, представлення її у відповідні органи;

— Керувати працівниками бухгалтерії Бухгалтер — підкоряється головному бухгалтерові. Виконує обов’язки:

— Своєчасно надавати дані по звіту матеріалів пального;

— Виробляти нарахування заробітної плати і утримань;

— Виробляти виплату заробітної плати, касові звіти Лінійні працівники (начальник ділянки, виконроб, майстер) — підкоряються заступникові начальника по виробництву і охороні праці.

— Забезпечують виконання СМР згідно робочих креслень, проекту організації робіт і нормативних документів;

— Контролюють дотримання технологічної послідовності виробництва;

— Організовують прийом матеріалів, конструкцій, їх складування і облік;

— Проводять розставляння робітників, видають виробниче завдання і контролюють виконання;

— Проводять інструктаж на робочому місці;

— Оформляють табеля виходів;

— Контролюють виконання працівниками інструкцій по охороні праці;

— Відповідають за якість виконуваних робіт відповідно до технічних вимог виробництва і приймання робіт і вимог ДБН А.3.1.2.93г. (Державні Будівельні Нормі) Інженер по охороні праці - підкоряється начальникові управління.

Обов’язки інженера по ОП:

— Координація діяльності структурних підрозділів по питаннях охорони праці;

— Контроль за дотриманням наказів, інструкцій за станом і вживанням засобів індивідуального захисту;

— Ввідний інструктаж;

— Участь в перевірці знань ІТР правив, норм техніки безпеки;

— Проведення атестації робочих місць на відповідність їх нормативним актам охорони праці;

— Звіти у вищестоящі організації.

Інспектор відділу кадрів — підкоряється начальникові управління:

— Здійснює прийом і звільнення працівників;

— Підготовка і оформлення наказів;

— Ведення карток Т-2;

— Облік і оформлення трудових книжок;

— Видача довідок підтверджуючих стаж роботи;

— Оформлення документів на пенсію працівникам, що досягли пенсійного віку;

— Звіти в статистику, центр зайнятості.

1.3 Експрес — діагностика фінансово — господарської діяльності КП «АБУ»

Таблиця 1.3.1 — Відомості про плинність кадрів з управління

На підставі приведеної таблиці можна зробити виводи про текучість кадрів на підприємстві за 2007;2009 роки. Чисельність працівників на початок року в кожному році зростала відповідно на 9 чоловік в 2008 році і на 19 чоловік в 2009 році. Було прийнято робітників на будівництво в кількості відповідний 25, 55 і знову 25 чоловік, але унаслідок відходу робітників з підприємства за власним бажанням їх кількість зменшилася відповідно на 16, 36 і 28 чоловік. Таким чином в кінці звітного року кількість робітників відповідно складала 63 людини — на кінець 2007 років, 82 людини — на кінець 2008 років і 79 чоловік — на кінець 2009 років. Отже, за три роки кількість тих, що працюють на підприємстві помітно збільшилося на 25 чоловік і склало 79 чоловік, при початковій кількості тих, що працюють — 54 людини. Цей факт свідчить про збільшення числа робочих місць на підприємстві, що надає можливість виконувати більше робіт за один і той же проміжок часу або одночасно виконувати БМР на декількох об'єктах відразу, що принесе великий прибуток і можливо збільшить кількість замовників в підприємства.

Таблиця 1.3.2 — Виконання техніко-економічних показників за рік (2007р., 2008р., 2009р.)

З таблиці бачимо, що вартість робіт в 2009 році порівняно з 2007 і 2008 роками помітно зросла. Так вона складає 2407.1 тис. грн в 2009 році при показниках 1370.4 тис. грн в 2007 році і 1949.1 тис. грн в 2008 році. Отже, вартість робіт в 2009 році збільшилася на 1036.7 тис. грн порівняно з показником 2007 років. Фактична собівартість до 2009 року також зросла на 1317.2 тис. грн порівняно з 2007 роком, хоча в 2007 році сталося зниження собівартості робіт на 3 тис. грн, в 2008 році навпаки — дорожчання на 226.2 тис. грн, а в 2009 році - дорожчання на 277.5 тис.грн. Среднеспісочная чисельність робітників, як було сказано вище, за три роки зросла на 25 чоловік, що зробило позитивний вплив на об'єм вироблення одним робітником при виконанні БМР.

Кошти на оплату праці за три роки зросли на 482.9 тис. грн і склали 355.4 тис. грн в 2007 році, 647.1 тис. грн в 2008 році і 838.3 тис. грн. — в 2009 році. Середня заробітна плата на 1 людину також зросла з 442 грн.(у 2007 році), 682.6 грн.(у 2008 році) до 851.9 грн.(у 2009 році). Різниця склала 409.9 грн. Вироблення на 1 працівника на місяць в 2007 році склало 1704 грн., в 2008 році - 2056 грн., а в 2009 році - 2446 грн. Приведені дані показують, що вироблення на 1 працівника на місяць зросло на 742 грн. Це могло бути викликано збільшенням числа робітників на підприємстві, унаслідок чого став виконуватися більший об'єм робіт, а так само зменшилися трудовитрати 1 робітника на виконання БМР. Збільшення вироблення одним працівником також могло бути викликане збільшенням середньої заробітної плати до 2009 року на 409.9 грн., що перевищує показник 2007 років майже в 2 рази.

Таблиця 1.3.3 — Собівартість БМР за 2008 рік

БМР виконані субподрядчиками — 7567.6 тис. грн У т.ч. КСП «Доменстрой» — 803.2 тис. грн КСК «Управління механізації» — 295.7 тис. грн

Інші - 6468.7 тис. грн З таблиці бачимо, що собівартість робіт в 2008 році зросла порівняно з даними 2007 років на 807.9 тис.грн.

В деяких випадках собівартість виконаних робіт менше вартості обумовленої договором (наприклад, при виконанні БМР Алчевському коксохімзаводу договірна вартість робіт повинна була скласти 999 тис. грн, а фактично вона склала 968.4 тис. грн; при виконанні БМР ТОВ «Стрінг» договірна вартість робіт також більше фактичної собівартості на 0.7 тис. грн). Це пояснюється тим, що не завжди виконуються умови договору (було виконано кількість робіт менше вказаному в договорі), унаслідок чого і оплата цих робіт відповідно теж менше вказаною в договорі.

А в цілому, підприємство виконало робіт більше вказаних в договорі, унаслідок чого фактична собівартість робіт більше вартості робіт вказаною в договорах. У сумі разом вказана сума 2175.3 тис. грн, що більше суми 1949.1 тис. грн, вказаною в договорах.

Таблиця 1.3.4 — Собівартість БМР за 2009 рік

БМР виконані субподрядчиками — 8387.4 тис. грн У т.ч. КП «Доменбуд м. Алчевска» — 1381.9 тис. грн КП «Алчевське управління механізації» — 181.6 тис. грн

Інші - 6823.9 тис. грн З таблиці бачимо, що собівартість робіт в 2009 році зросла порівняно з даними 2008 років на 226.2 тис.грн.

В деяких випадках собівартість виконаних робіт менше вартості обумовленої договором (наприклад, при виконанні БМР ТОВ «ПСП «Азовінтекс""договорная вартість робіт повинна була скласти 337 тис. грн, а фактично вона склала 355.9 тис. грн; при виконанні БМР КП «Алчевськстрой» договірна вартість робіт також більше фактичної собівартості на 3.4 тис. грн; при виконанні БМР ЗАТ «ЛСУ № 8» договірна вартість робіт склала 4.4 тис.грн. Фактично ж вона склала 3 тис.грн.). Це пояснюється тим, що не завжди виконуються умови договору (було виконано кількість робіт менше вказаному в договорі), унаслідок чого і оплата цих робіт відповідно теж менше вказаною в договорі. А в цілому, підприємство виконало робіт більше вказаних в договорі, унаслідок чого фактична собівартість робіт більше вартості робіт вказаною в договорах.

У сумі разом вказана сума 2684.6 тис. грн, що більше суми 2407.1 тис. грн, вказаною в договорах. Порівняно з вартістю робіт в 2007 році(2175.3 тис.грн.) в 2009 році їх вартість збільшилася на 509.3 тис. грн і склала 2684.6 тис.грн.

Таблиця 1.3.5 — Накладні витрати за 2007;2009 роки

З таблиці 2.5. видно, що до 2009 року КП «АБУ» зменшило витрати на послуги зв’язку на 3.14 тис. грн (з 7.2 тис. грн в 2007 році до 4.1 тис. грн в 2009 році), але збільшило витрати на вміст побутових приміщень на 0.9 тис. грн (з 33.6 тис. грн в 2007 році до 34.5 тис. грн в 2009 році). У 2009 році порівняно з 2008 роком зменшилися витрати на екологію на 0.1 тис. грн (з 0.4 тис. грн в 2008 році до 0.3 тис. грн в 2009 році). У 2007 році витрат на екологію не було.

До 2009 року зросли витрати на перевезення робітників на 8 тис.грн. Також збільшилася витрати по заробітній платі робітників на 57.6 тис.грн. Відрахування до фондів соціального страхування в 2008 році зросли на 1.1 тис. грн і склали 2.8 тис. грн, але в 2009 році повернулися до показників 2007 років, а саме 1.7 тис.грн. Зросли і відрахування до фонду безробіття. Порівняно з 2007 роком в 2009 році ця різниця склала 0.6 тис.грн. Зросли також і відрахування до пенсійного фонду. У 2009 році КП «АБУ» перерахувало до пенсійного фонду засобів на 19.6 тис. грн більш ніж в 2007 році і на 1 тис. грн більш ніж в 2008 році. Комунальний податок з 2.2 тис. грн в 2007 році зменшився до значення 1.5 тис. грн в 2009 році. Витрати на проектні роботи в 2008 році зросли на 20.5 тис. грн, а в 2009 році знизилися на 3.6 тис. грн до значення 42.4 тис.грн.

Витрати на регресний позов і пільгові пенсії до 2008 року зросли на 0.3 тис. грн, а до 2009 року знизилися на 1.2 тис.грн. Амортизаційні відрахування зросли на 1.8 тис.грн. Відрахування генпідрядникові до 2008 року з 70.9 тис. грн зросли до 251.3 тис. грн, а до 2009 року знизилися до 145,7 тис.грн. Витрати на мешкання проводилися лише в 2008 році і складали 13 тис.грн. У 2007 і 2009 роках витрати по цій статті відсутні.

Витрати на відрядження до 2008 року зросли на 1.1 тис. грн, а до 2009 року різко зросли на 63.1 тис.грн. До фонду нещасних випадків витрати склали 1.5, 2.3 і 2.8 тис. грн відповідно в 2007, 2008 і 2009 роках. На послуги лазні витрати до 2008 року зросли на 33.6 тис. грн, а до 2009 року ще на 44.6 тис. грн і в загальній сумі за три роки склали 78.2 тис.грн. Витрати на вчення склали 2.6,1.4 і 4.1 тис. грн відповідно в 2007, 2008 і 2009 роках. Витрати на послуги банку зросли за три роки на 7,1 тис.грн.

В цілому витрати за 2007, 2008 і 2009 років склали відповідно 366.9, 689.6 і 699 тис.грн.

Таблиця 1.3.6 — Фінансовий стан за 2007 — 2008 роки

На розрахунковий рахунок надійшло 10 602.7 тис. грн Погашено з розрахункового рахунку 10 581.9 тис. грн

Заборгованість по зарплаті за грудень 2008 г. 55.2 тис.грн. Реструктурована заборгованість перед бюджетом: на 01.01.2005 г. погашена повністю.

Таблиця 1.3.7 — Дебиторська заборгованість на 2009 рік

Таблиця 1.3.8 — Кредиторська заборгованість на 2009 рік

Таблиця 1.3.9 — Фінансовий стан за 2008 — 2009 роки

На розрахунковий рахунок надійшло 11 341.4 тис. грн Знято з розрахункового рахунку 11 425.8 тис. грн

Заборгованість за грудень 2009р. 54.4 тис. грн Таблиця 1.3.10 — Дебіторська заборгованість на 2010 рік

Таблиця 1.3.11 — Кредиторська заборгованість на 2010 рік

З таблиці 1.3.11 видно, що кредиторська заборгованість підприємства на 1 січня 2009 року перевищує дебіторську заборгованість на 6.4 тис. грн.(1521.5тис. грн.-1527.9тыс. грн.). Також бачимо, що до 1 січня 2010 року на розрахунковий рахунок поступило 11 341.4 тис. грн, а погашено з розрахункового рахунку на 1 січня 2010 року 11 425.8 тис.грн. Таким чином, на розрахунковому рахунку КП «АБУ» до початку 2010 років залишилося (- 84.4) тис.грн. До 1 січня 2009 року на розрахунковий рахунок поступило 10 602.7тис.грн, а погашено з розрахункового рахунку на 1 січня 2009 року 10 581.9тис.грн. Таким чином, на розрахунковому рахунку КП «АБУ» до початку 2009 років залишилося 20.8 тис.грн. На 1 січня 2010 року кредиторська заборгованість підприємства складає 994.9 тис. грн, а дебіторська заборгованість на 1 січня 2010 року склала 934.2 тис.грн. Звідси витікає, що кредиторська заборгованість домінує над дебіторською на 60.7 тис.грн.

Структура майна підприємства і джерел його фінансування Таблиця 1.3.12 — структура майна підприємства і джерел його фінансування

Аналіз, проведений в таблиці, свідчить про зміну валюти балансу, а також окремих показників активу і пасиву за даний період. Валюта балансу за досліджуваний період збільшилася на 620.9 тис.грн. Необоротні активи зменшилися на 2.6 тис. грн, що склало (0.55)%.Сумма оборотних активів збільшилася на 668.4 тис. грн або 0.63%. Сума власного капіталу зменшилася з 47.1 тис.грн. до 44.9 тис. грн, що склало 2.2 тис. грн або 2.34%.

Сума потокових зобов’язань збільшилася з 859.9 до 1527.9, що склало 668 тис. грн або 2.34%.

Загальна характеристика фінансового стану підприємства Коефіцієнт фінансової незалежності - показує якою мірою діяльність підприємства фінансується за рахунок власних засобів.

(1.1)

де СК — власний капітал; Б-баланс Коефіцієнт фінансової стійкості вказує шукана вага фінансових джерел, якими підприємство може користуватися тривалий час.

…(1.2)

де ДК — довгострокові зобов’язання;

…(1.5)

…(1.6)

Коефіцієнт фінансування показує співвідношення між джерелами власних засобів підприємства і притягненими:

…(1.3)

де О — зобов’язання підприємства Приведені показники були розраховані на початок і кінець звітного періоду. Певні показники наводяться в таблиці і аналізуються в динаміці і порівняно з нормативними значеннями.

Таблиця 1.3.13 — Показники фінансової стійкості

Згідно з таблицею 1.3.13., коефіцієнт фінансової незалежності на початок року склав 0.05, а на кінець — 0.02, при нормативному значенні більше 0.5. Даний коефіцієнт характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних засобів. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше фінансово стійке підприємство і незалежно від кредиторів. Значення коефіцієнтів на початок і кінець звітного періоду свідчить про нездатність підприємства виконати свої зобов’язання за рахунок власних засобів. Коефіцієнт фінансової стійкості показує вага довгострокових зобов’язань і власних засобів у валюті балансу. На початок звітного періоду він складав 0.05. а на кінець 0.02 при нормативному значенні більше 0.7.

Коефіцієнт фінансування має незадовільне значення (всі коефіцієнти менше нормативу), тобто, діяльність підприємства фінансується більшою мірою за рахунок притягнених засобів.

Структура джерел фінансових результатів підприємства Джерелами фінансових ресурсів підприємства є власні і притягнені засоби.

Таблиця 1.3.14 — Склад і структура джерел фінансування діяльності підприємства

фінансовий економічний аналіз модель Аналіз, приведений в таблиці 1.3.14, свідчить про зміни, які сталися в пасиві балансу. Так велику частину у власному капіталі займає нерозподілений прибуток — 51.16%. Меншу частину складає інший додатковий капітал — 40.55%. Найменшу частину займає статутною фонд — 3.9 тис. грн або 8.28% від загальної суми власних коштів підприємства. Найбільша вага в сумі притягненого капіталу складає кредиторська заборгованість за товари і складає 85.34%.

Аналіз ліквідності балансу

Ліквідність підприємства — це його можливість перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів у міру наростання їх терміну.

Для оцінки ліквідності балансу розраховуємо такі показники:

— Власний оборотний капітал підприємства

Обор. власн.кап.=Обор. активи — Поточн. зобов

Обор.власн.кап.поч=38.9 тис. грн Обор.власн.кап.кін=39.3 тис. грн Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який вказує на термінову можливість підприємства сплатити свої потокові зобов’язання:

(1.4)

де ДС — грошові кошти та їх еквиваленти; ПИ — поточні фінансові інвестиції; ПО — поточні зобовязання.

— Коефіцієнт уточненої ліквідності вказує на спроможність підприємства сплатити свої поточні зобовязання за рахунок очікуваних надходжень:

де ДЗ — дебиторська заборгованість за товарами та послугами.

Коефіцієнт уточненої ліквідності відповідно до нормативного коефіцієнта має бути більше 0.5. Як видимий з наведених вище розрахунків, показник уточненої ліквідності на початок і на кінець року значно перевищують нормативний показник ліквідності, що свідчить про можливість підприємства сплатити свої потокові зобов’язання за рахунок очікуваних вступів.

Висновки: На підставі таблиці 1.3.1 можна зробити виводи про текучість кадрів на підприємстві за 2007;2009 роки. Чисельність працівників на початок року в кожному році зростала відповідно на 9 чоловік в 2008 році і на 19 чоловік в 2009 році. Було прийнято робітників на будівництво в кількості відповідний 25, 55 і знову 25 чоловік, але унаслідок відходу робітників з підприємства за власним бажанням їх кількість зменшилася відповідно на 16, 36 і 28 чоловік. Таким чином в кінці звітного року кількість робітників відповідно складала 63 людини — на кінець 2007 років, 82 людини — на кінець 2008 років і 79 чоловік — на кінець 2009 років. Отже, за три роки кількість тих, що працюють на підприємстві помітно збільшилося на 25 чоловік і склало 79 чоловік, при початковій кількості тих, що працюють — 54 людини. Цей факт свідчить про збільшення числа робочих місць на підприємстві, що надає можливість виконувати більше робіт за один і той же проміжок часу або одночасно виконувати БМР на декількох об'єктах відразу, що принесе великий прибуток і можливо збільшить кількість замовників в підприємства.

Вартість робіт в 2007 році порівняно з 2007 і 2008 роками помітно зросла. Так вона складає 2407.1 тис. грн в 2009 році при показниках 1370.4 тис. грн в 2005 році і 1949.1 тис. грн в 2008 році. Отже, вартість робіт в 2009 році збільшилася на 1036.7 тис. грн порівняно з показником 2007 років.

Фактична собівартість до 2009 року також зросла на 1317.2 тис. грн порівняно з 2007 роком, хоча в 2007 році сталося зниження собівартості робіт на 3 тис. грн, в 2008 році навпаки — дорожчання на 226.2 тис. грн, а в 2009 році - дорожчання на 277.5 тис.грн. Среднеспісочная чисельність робітників, як було сказано вище, за три роки зросла на 25 чоловік, що зробило позитивний вплив на об'єм вироблення одним робітником при виконанні БМР.

Кошти на оплату праці за три роки зросли на 482.9 тис. грн і склали 355.4 тис. грн в 2007 році, 647.1 тис. грн в 2008 році і 838.3 тис. грн. — в 2009 році. Середня заробітна плата на 1 людину також зросла з 442 грн.(у 2007 році), 682.6 грн.(у 2008 році) до 851.9 грн.(у 2009 році). Різниця склала 409.9 грн.

Вироблення на 1 працівника на місяць в 2007 році склало 1704 грн., в 2008 році - 2056 грн., а в 2009 році - 2446 грн. Приведені дані показують, що вироблення на 1 працівника на місяць зросло на 742 грн. Це могло бути викликано збільшенням числа робітників на підприємстві, унаслідок чого став виконуватися більший об'єм робіт, а так само зменшилися трудовитрати 1 робітника на виконання БМР. Збільшення вироблення одним працівником також могло бути викликане збільшенням середньої заробітної плати до 2009 року на 409.9 грн., що перевищує показник 2007 років майже в 2 рази.

Собівартість робіт в 2008 році зросла порівняно з даними 2007 років на 807.9 тис.грн.

В деяких випадках собівартість виконаних робіт менше вартості обумовленої договором (наприклад, при виконанні БМР Алчевському коксохімзаводу договірна вартість робіт повинна була скласти 999 тис. грн, а фактично вона склала 968.4 тис. грн; при виконанні БМР ТОВ «Стрінг» договірна вартість робіт також більше фактичної собівартості на 0.7 тис. грн). Це пояснюється тим, що не завжди виконуються умови договору (було виконано кількість робіт менше вказаному в договорі), унаслідок чого і оплата цих робіт відповідно теж менше вказаною в договорі.

А в цілому, підприємство виконало робіт більше вказаних в договорі, унаслідок чого фактична собівартість робіт більше вартості робіт вказаною в договорах. У сумі разом вказана сума 2175.3 тис. грн, що більше суми 1949.1 тис. грн, вказаною в договорах. У 2009 році вартість робіт зросла порівняно з даними 2008 років на 226.2 тис.грн.

В деяких випадках собівартість виконаних робіт менше вартості обумовленої договором (наприклад, при виконанні БМР ТОВ «ПСП «Азовінтекс""договорная вартість робіт повинна була скласти 337 тис. грн, а фактично вона склала 355.9 тис. грн; при виконанні БМР КП «Алчевськстрой» договірна вартість робіт також більше фактичної собівартості на 3.4 тис. грн; при виконанні СМР ЗАТ «ЛСУ № 8» договірна вартість робіт склала 4.4 тис.грн. Фактично ж вона склала 3 тис.грн.). Це пояснюється тим, що не завжди виконуються умови договору (було виконано кількість робіт менше вказаному в договорі), унаслідок чого і оплата цих робіт відповідно теж менше вказаною в договорі.

А в цілому, підприємство виконало робіт більше вказаних в договорі, унаслідок чого фактична собівартість робіт більше вартості робіт вказаною в договорах. У сумі разом вказана сума 2684.6 тис. грн, що більше суми 2407.1 тис. грн, вказаною в договорах. Порівняно з вартістю робіт в 2007 році(2175.3 тис.грн.) в 2009 році їх вартість збільшилася на 509.3 тис. грн і склала 2684.6 тис.грн.

У 2008 році підприємство здавала в оренду приміщення на суму 0.3 тис. грн більш ніж в 2007 році, надало послуги генпідряду на 254.5 тис. грн більш ніж в 2007 році. За матеріали і спецодяг КП «АСУ» отримало на 12.5 тис. грн більш ніж в 2007 році. В цілому в 2008 році КП «АСУ» надало послуг на 275.7 тис. грн більш ніж в 2007 році.

Валюта балансу за досліджуваний період збільшилася на 620.9 тис.грн.

Необоротні активи зменшилися на 2.6 тис. грн, що склало (0.55)%.Сума оборотних активів збільшилася на 668.4 тис. грн або 0.63%. Сума власного капіталу зменшилася з 47.1 тис.грн. до 44.9 тис. грн, що склало 2.2 тис. грн або 2.34%. Сума потокових зобов’язань збільшилася з 859.9 до 1527.9, що склало 668 тис. грн або 2.34%.

Коефіцієнт фінансової незалежності на початок року склав 0.05, а на кінець — 0.02, при нормативному значенні більше 0.5. Даний коефіцієнт характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних засобів. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше фінансово стійке підприємство і незалежно від кредиторів. Значення коефіцієнтів на початок і кінець звітного періоду свідчить про нездатність підприємства виконати свої зобов’язання за рахунок власних засобів.

Коефіцієнт фінансової стійкості показує вага довгострокових зобов’язань і власних засобів у валюті балансу. На початок звітного періоду він складав 0.05. а на кінець 0.02 при нормативному значенні більше 0.7.

Коефіцієнт фінансування має незадовільне значення (всі коефіцієнти менше нормативу), тобто, діяльність підприємства фінансується більшою мірою за рахунок притягнених засобів.

Велику частину у власному капіталі займає нерозподілений прибуток — 51.16%. Меншу частину складає інший додатковий капітал — 40.55%. Найменшу частину займає статутною фонд — 3.9 тис. грн або 8.28% від загальної суми власних коштів підприємства. Найбільша вага в сумі притягненого капіталу складає кредиторська заборгованість за товари і складає 85.34%.

Кредиторська заборгованість підприємства по двох роках перевищує дебіторську заборгованість, але у зв’язку з тим, що показник уточненої ліквідності на початок і на кінець року значно перевищують нормативний показник ліквідності, то це свідчить про можливість підприємства сплатити свої потокові зобов’язання за рахунок очікуваних вступів.

2 МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

2.1 Стратегічні цілі та завдання операційного менеджменту Операційний менеджмент — це усі види діяльності, що пов’язані із перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації, покупців.

Операційний менеджмент — управління діяльністю, що пов’язана зі створенням товарів чи послуг.

Основна мета операційного менеджменту — забезпечити ефективне та раціональне виконання операцій.

Сутність операційного менеджменту виражається у функціях або завданнях, для рішення яких він призначений. Ці функції були сформульовані ще А. Файолем:

— Планування — реалізуючи цю функцію, підприємець аналізує стан організації, формулює майбутні цілі й завдання, розробляє стратегію дій. В операційному менеджменті за допомогою функції планування визначається, яку кількість товару може продати підприємство, як буде відбуватися процес виробництва (яке потрібно устаткування, як його краще розмістити, скільки буде вироблятися продукції протягом дня, тижня, кварталу, місяця), скільки буде потрібно ресурсів для виконання виробничої програми, скільки сировини потрібно закупити

— Організація — реалізація наміченого плану. Це забезпечення найкращого використання машин, персоналу, сировини, поділ і кооперація праці, організація нормальних умов роботи.

— Координація — керування спільною діяльністю персоналу, для досягнення загальних цілей.

— Мотивація — стимулює високу якість робіт й активність співробітників.

— Контроль — визначає стандарти, норми витрати ресурсів, ведуть облік і контроль якості продукції, облік виготовлення продукції.

На сучасному етапі в операційному менеджменті застосовують чотири методи управління: організаційні, адміністративні, економічні та соціально-психологічні. Сутність цих методів така:

1) Організаційні - перш, ніж починати будь-яку діяльність, необхідно все правильно організувати: розробити регламенти, норми, правила. Тобто спочатку потрібно створити фірму, розставити по місцях людей, дати їм завдання, показати, що потрібно робити, й уже після цього керувати людьми.

2) Адміністративні - методи владної мотивації. Вони зводяться до примусу людей, застосовуються в армії та ін. подібних структурах. Умовою застосування таких методів є безальтернативність виконання поставлених завдань, мінімальна самостійність виконавців, у результаті чого вся відповідальність лягає на керівника, що віддає розпорядження.

3) Економічні - на відміну від адміністративних методів передбачають непрямий вплив на об'єкт керування. Виконавцю вказують тільки цілі й загальну лінію поведінки, а найкращий шлях досягнення поставлених цілей він шукає сам. Ініціатива вигідна для працівника, тому що всіляко заохочується й винагороджується, насамперед, грошовими виплатами. Ці методи керування можуть виявитися обмеженими при керуванні діяльністю осіб інтелектуальних професій, для яких гроші є важливим, але не самим головним стимулом до роботи.

4) Соціально-психологічні - допомагають формувати сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, виявляють і розвивають індивідуальні здібності кожного працівника.

Основні принципи операційного менеджменту:

— науковість у сукупності з елементами мистецтва — недостатньо знати теорію керування, необхідний творчий підхід, вирішувати по ситуації;

— цілеспрямованість керування — не просто працювати, заради виконання своїх функцій, а бути орієнтованим на рішення конкретних проблем;

— функціональна спеціалізація в сполученні з універсальністю — до кожного об'єкта керування застосовувати свій підхід. Хоча й існують загальні підходи до керування, не можна однаково управляти виробництвом і банком;

— послідовність управлінського процесу — елементи або стадії керування повинні відбуватися в певному порядку. Не можна спочатку віддавати розпорядження, а потім міркувати про його правомірність;

— оптимальне сполучення централізації й децентралізації - основні стратегічні рішення повинні прийматися на вищих рівнях керування, а поточні - на нижчі;

— загальна зацікавленість учасників керування в досягненні цілей фірми — досягається шляхом мотивації, залученням до керування виконавців та ін.

2.2 Модель оптимального виробництва, збуту і зберігання продукції

Запас — все те, на що є попит і що тимчасово виключено з потреб лення. Запаси поділяються на:

— запаси засобів виробництва, призначені для виробниц ного споживання (збутові, виробничі, державні резерви і незавершене виробництво),

— запаси предметів споживання, призначені для використання в непроізвод когосподарської соціально-економічній сфері та задоволення потреб людей (товарні, запаси предметів колективного та індивідуального споживання і державні резерви).

Основні причини створення запасів:

?- необхідність забезпечення безперебійного постачання виробничого процесу,

?- періодичність виробництва різних видів продукції постачальниками,

?- транспортування більшості видів продукції партіями від постачальника до споживача,

—? розбіжність ритму виробництва з ритмом споживання.

Причини, які спонукають підприємства до зменшення запасів:

?- плата за фізичне зберігання запасів,

—? відволікання грошових коштів, вкладених в них втрати від природних втрат,

-? моральний знос.

Предмет теорії управління запасами — це відшукання такої організації поставок або виробництва, при якій сумарні витрати на функціонування системи мінімальні. Організація поставок — визначення обсягів поставок і періодичність замовлень.

Існує 4 основних види витрат, які можуть вплинути на вибір рішення з управління запасами:

— витрати на придбання запасів — не залежать від прийнятих рішень, не враховуються при аналізі.Їх доцільно враховувати тільки, якщо ціна одиниці продукції залежить від величини партії, що в основному виражається у вигляді кількісних знижок.

— витрати на організацію замовлення — постійні витрати з розміщення замовлень: витрати на відрядження, поштово-телеграфні витрати, транспортні витрати, які не залежать від розміру партії.Якщо складську систему постачає підприємство-постачальник, то за умови серійного випуску продукції вартість переналагодження обладнання перед випуском чергової партії також відноситься до таких витрат.Іноді в цю категорію включають витрати внаслідок нижчої продуктивності праці і більш високого відсотка шлюбу на початку виробничого періоду.

— витрати зберігання запасів — витрати, що залежать від величини запасів, наприклад витрати фізичної присутності матеріальних цінностей на складі (природні втрати, плата за виробничі фонди) і втрати від ИММО-зації коштів у запасах. Втрати через відволікання коштів у запаси можуть бути розраховані у виді певного відсотка від суми коштів, вкладених в запаси. Відсоток може обчислюватися відповідно до норми прибутку на підприємстві або процентною ставкою по кредиту.

— втрати від дефіциту — сумарні втрати прибутку в розрахунку на 1 ден.од. вартості дефіцитних матеріалів.Прибуток підприємства при дефіциті може знизитися за рахунок простою виробничих потужностей, робітників, переналагодження виробничого процесу, заміни дефіцитних матеріалів іншими, більш дорогими, випуску продукції в надурочний час після ліквідації причини простою, штрафу за порушення термінів постачання.

Різноманіття реальних ситуацій викликало необхідність розробки різних моделей управління запасами. Найважливішою характеристикою моделей управління запасами є попит. Попит може бути:

— детермінований;

— статичний (постійний в часі);

— динамічний (змінюється в часі);

— випадковим:

a) стаціонарний (з постійною в часі щільністю ймовірності);

b) нестаціонарний.

Бездефіцитна найпростіша однономенклатурна модель (Базова модель визначення величини партії)

Дана модель оптимальної партії поставки будується при наступних припущеннях:

— Інтенсивність попиту (Demand rate) v в одиницю часу є постійною;

— Замовлена партія доставляється одночасно;

— Дефіцит неприпустимий;

— Організаційні витрати на поставку (Setup cost) До постійні і не залежать від величини партії q;

— Питомі витрати на зберігання одиниці продукції (Holding cost) за одиницю часу складають s.

Рисунок 2.2.1. — Динаміка зміни рівня запасу I для бездефіцитній найпростішої однономенклатурной моделі

Рівень запасу знижується рівномірно від q до 0, після чого подається замовлення на доставку нової партії величини q. Замовлення виконується миттєво, і рівень запасу відновлюється до величини q.Інтервал часу між поставками ф — цикл.

Загальні витрати в одиницю часу :

Оптимальний розмір партії замовлення: — формула розміру партії (економічна величина замовлення, формула квадратного кореня, формула Уілсона і т.д.).

Оптимальний інтервал між поставками:

Мінімальні витрати по формуванню поставок та утримання запасів в одиницю часу:

r = и * v;

r — точка відновлення замовлення.

и-термін виконання замовлення

Модель з визначенням точки замовлення

У реальних ситуаціях доцільно враховувати час виконання замовлення. При плануванні поставок слід знати час розміщення чергового замовлення або рівень запасу, при якому необхідно замовляти нову партію. Цей рівень називається точкою відновлення замовлення ®.

У момент подання замовлення рівень запасу повинен забезпечувати безперебійне постачання на час виконання замовлення.

Якщо час виконання замовлення менше довжини циклу и <ф *, то r = иv.

и — час виконання замовлення (Lead time).

Якщо и>=ф*, то рівень запасу

де — найбільше ціле число, не перевершує, тобто ціла частина числа .

Сума готівкового запасу і замовленої партії - фіктивний рівень поточного запасу. На графіку він зображується пунктирною лінією.Зміна фіктивного рівня поточного запасу для величини початкового запасу I0 = q при и = 0,5 ф * і и = ф * показано на рис. 2.2.2.

Рисунок 2.2.2 — Динаміка фіктивного рівня запасу: а) для випадку и = 0,5 ф *; б) для и = ф *

Для того щоб перша замовлена партія була досний не пізніше повної витрати початкового запасу, її необхідно розмістити в момент .

У загальному випадку замовлення слід розміщувати в моменти, k = 0,1,2 ,…,

Оптимізаційні методи й моделі математичного програмування і дослідження операцій знайшли широке використання для розв’язування різноманітних задач економіки. Довільна оптимізаційна модель містить, як правило, дві складові: цільову функцію, обмеження. Цільова функція формалізує критерій оптимальності, за яким серед допустимих планів вибирається якнайкращий, а обмеження щодо змінних визначають множину допустимих планів.

Найпоширенішими прикладами економічних задач лінійного програмування є задача про оптимальний розподіл виробничих ресурсів із неперервними змінними, що показують обсяги виробництва продукції, транспортна задача тощо. Розглянемо задачу оптимізації виробництва при можливості додаткового придбання сировини та реалізації її лишків.

Постановка задачі. Нехай деяке підприємство може випускати кілька видів готової продукції та напівфабрикатів, використовуючи для цього певні види сировини. При необхідності підприємство може придбати за встановленими цінами додаткову сировину або продати залишки сировини, при чому, ціна закупки та продажу сировини залежатиме від її якості. Потрібно розробити план виготовлення продукції підприємства, придбання та реалізації сировини, який забезпечив би для нього найбільший прибуток. Виготовлену продукцію за визначеним планом потрібно оптимально розмістити по контейнерам із встановленими вартостями.

Відомі параметри моделі: n — кількість видів сировини; j — індекс сировини; m — кількість видів продукції; i — індекс продукції; - запас j-ї сировини; - кількість j-ї сировини, яка потрібна для виготовлення одиниці i-ї готової продукції; - кількість k-ї сировини, яка потрібна для виготовлення одиниці j-го напівфабрикату; - прибуток від реалізації одиниці i-ї готової продукції; - прибуток від реалізації одиниці k-го напівфабрикату; - ціна придбання одиниці j-ї сировини; - ціна реалізації j-ї сировини (може бути або); - нижня та верхня межі для придбання та реалізації сировини; - ціновий коефіцієнт на якість сировини.

Керовані параметри: — кількість i-ї продукції, що заплановано випустити; - кількість додатково придбаної j-ї сировини; - кількість реалізованої j-ї сировини; - кількість запланованих напівфабрикатів; - індикатор придбання сировини (дорівнює 0, якщо ми не купуємо сировину і 1, якщо купуємо її); - індикатор реалізації сировини (дорівнює 0, якщо ми не продаємо сировину і 1, якщо продаємо її).

Критерієм розв’язку задачі є загальний прибуток, який позначимо. З урахуванням взаємозалежностей між керованими змінними, некерованими параметрами та відомими величинами економіко-математична модель цієї задачі набуває такого вигляду:

(1.5)

(1.6)

(1.7)

(1.8)

(1.9)

Розв’язком задачі є план виготовлення готової продукції видів та план виготовлення напівфабрикатів видів, що становлять загальну кількість N видів випущеної продукції.

Потрібно розв’язати логістичну задачу оптимального розміщення готових видів продукції підприємства по контейнерах, що мають певну вартість.

Відомі параметри моделі: — кількість видів випущеної продукції підприєством; - кількість продукції, що випущено по кожному виду; j — індекс контейнера; i — індекс виду продукції; - вартість j-го контейнера; - місткість j-го контейнера; q — кількість контейнерів.

Керовані параметри: — індикатор розміщення готових видів продукції у контейнері; - i-й вид продукції, що розміщений в j-му контейнері.

Для розв’язання задачі використаємо пофарбування графової моделі. Нехай кожний вид випущеної продукції співвідноситься з деякою вершиною графа G. Кожний раз, коли два види та () не можуть бути розміщені в одному контейнері (пофарбовані в однаковий колір), у граф G вводиться ребро. Поставимо вершинам графа у відповідність ваги. Оптимально розмістити види випущеної продукції по контейнерам — це означає пофарбувати вершини графа G у найменшу кількість кольорів із множини. Кількість елементів у множині не повинно перевищувати верхню оцінку хроматичного числа, що визначається за формулою:

(1.10)

де означає степінь і-ої вершини .

Тоді задача буде мати наступний вигляд:

(1.11)

(1.12)

(1.13)

(1.14)

(1.15)

(1.16)

Для побудування теоретико-графової моделі, що відповідає задачі, можна використати метод 0−1 програмування. У такому формулюванні задачі змінна набуває значення «1», якщо в контейнер j можна помістити вид випущеної продукції, і дорівнює «0» в іншому разі. Обмеження (9) гарантує, що будь-які суміжні вершини і пофарбовані в різні кольори, обмеження (10) означає, що жодний із контейнерів не перевантажується, а обмеження (11) гарантує виконання умови: якщо, тобто якщо j-й контейнер порожній, то всі також дорівнюють нулю.

2.3 Модель оптимальної політики відновлення устаткування Метод динамічного програмування полягає в тому що оптимальне управління будується поступово. На кожному кроці оптимізується управління тільки цього кроку. Разом з тим на кожному кроці управління вибирається з урахуванням наслідків, так як управління, яке оптимізує цільову функцію тільки для даного кроку, може призвести до неоптимальної ефекту всього процесу. Управління на кожному кроці має бути оптимальним з точки зору процесу в цілому. Це основне правило динамічного програмування, сформульоване Беллманом, називається принципом оптимальності.

Ітак, яке б не було початковий стан системи перед черговим кроком, управління на цьому етапі вибирається так, щоб виграш на даному кроці плюс оптимальний виграш на всіх наступних кроках був оптимальним.

Так, якщо система на початку k — кроку знаходиться в стані і ми вибираємо довільне керування, то вона прийде в новий стан у, і подальші управління повинні вибиратися оптимальними щодо стану. Останнє, означає, що цих управліннях максимізується величина, тобто показник ефективності на наступних до кінця процесу кроках. Позначимо через .

Вибрав оптимальне управління на залишилися кроки, отримаємо величину, яка залежить тільки від, то є .

Назвемo величину умовним максимумом. Якщо ми тепер виберемо на k-му кроці деякий довільне рівняння, то система прийде в стан. Згідно з принципом оптимальності, необхідно вибирати управління так, щоб воно в сукупності з оптимальним керуванням на наступних кроках (починаючи з (k +1)-го) призводило б до загального показника ефективності на кроках, починаючи з k-uго і до кінця. Це положення в аналітичній формі можна записати у вигляді наступного співвідношення: