Роль Центрального банку у здійсненні девальвації та ревальвації національної валюти

Міністерство освіти і науки України Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут економіки та менеджменту Кафедра фінансів Курсовий проект з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»

на тему:

" Роль Центрального банку у здійсненні девальвації та ревальвації національної валюти"

Виконала:

ст. гр. ФК — 47

Марчак Адріана Ігорівна Прийняв:

ст. викл. Крочук Вероніка Михайлівна Львів — 2012

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні засади девальвації та ревальвації національної валюти
• 1.1 Сутність та характеристика понять ревальвації та девальвації, їх основні риси
• 1.2 Порівняльна характеристика ревальвації та девальвації як інструментів валютної політики НБУ
• Розділ 2. Аналіз здійснення девальвації та ревальвації національної валюти
• 2.1 Динаміка курсу національної валюти: статистична оцінка
• 2.2 Курсові коливання: фактори та їх вплив на економіку
• Розділ 3. Шляхи вирішення проблем девальвації та ревальвації національної валюти НБУ
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Сучасний соціально-економічний розвиток держав світу, незалежно від потужності національних економік, стану фінансових систем, ступеня інтеграційних зв’язків та інших чинників, багато в чому зумовлений здійснюваною і перспективною валютною політикою.

Ось чому на сьогодні нагальним питанням є, зокрема, з’ясування проблем функціонування майбутніх контурів світового валютного ринку, вибору резервної і інвестиційної валюти з огляду на превалювання на ринку тих чи інших валют, визначення курсоутворюючих валют і характеру курсоутворення, розвитку ревальваційних чи девальваційних процесів, пошук шляхів подолання наявних і потенційно можливих валютних криз.

Стабільна гривня, яка може стати такою в результаті її ревальвації чи девальвації (в залежності від економічної ситуації в країні), стимулює оновлення виробничих фондів, впровадження нових технологій та здешевлення виробництва експортерів.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні аспекти ревальвації та девальвації. Предмет дослідження — ревальвація та девальвація та їх вплив на грошову систему.

Метою курсової роботи є дослідження ревальвації та девальвації як способів змінення грошової системи.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

дослідити методи валютного регулювання; - дослідити теоретичні аспекти ревальвації та девальвації;

проаналізувати методи стабілізації валютного курсу;

виявити перспективи використання девальвації та ревальвації як інструментів валютної політики НБУ.

девальвація ревальвація національний банк Для досягнення мети та завдань були використані такі методи дослідження, як метод аналізу, метод синтезу, статистичний метод екстраполяції.

Метод аналізу був використаний при дослідженні таких явищ, як ревальвація та девальвація, їх принципів та наслідків.

Метод синтезу використовувався при поєднанні опрацьованих знань у цілісне уявлення про ревальвацію та девальвацію і їх вплив на грошову систему України та інших країн.

Статистичний метод полягає у вивченні кількісних показників, які виникли в результаті ревальвації чи девальвації грошових одиниць.

Також використовувався метод екстраполяції, тобто перенесення висновків, отриманих при дослідженні однієї частини явища на іншу його частину.

Важливе значення ревальвації та девальвації для грошової системи зумовило постійну увагу дослідників до цього питання. Серед західних учених особливої уваги заслуговують праці Б. Батлера, Б. Джонсона, Г. Сидуэлла, ЭВуда, С. Фредеріка. Теоретичним засадам функціонування ревальвації та девальвації присвятили свої наукові праці видатні українські вчені - економісти О.І. Барановський, О. Береславська, А. Г. Гончарук, С. Шумська та інші. Серед російських учених та практиків, які досліджували проблеми ревальвації та девальвації, необхідно визначати Д. Хадеев, О. Шкарпова, А. Суэтин, С. Р. Моисеев, И. А. Ефремов та інші.

При написанні курсової роботи було розроблено 3 розділи. У першому розглянуто теоретичні засади девальвації та ревальвації національної валюти. У другому — проведений аналіз здійснення девальвації та ревальвації. Третій розділ — це можливі шляхи вирішення проблем девальвації та ревальвації національної валюти НБУ.

У процесі виконання роботи було використано: навчальні посібники, монографії, енциклопедії та електронні ресурси.

Розділ 1. Теоретичні засади девальвації та ревальвації національної валюти

1.1 Сутність та характеристика понять ревальвації та девальвації, їх основні риси

В економічній літературі не існує єдиної точки зору щодо сутності поняття «девальвація». Зокрема, під девальвацією розуміють офіційне зниження курсу національної валюти стосовно іноземних валют; навмисне зниження курсу валюти органами влади відносно золота чи інших валют з метою стимулювання сукупного попиту в економічній системі, звичайно з офіційним повідомленням (заявою); зменшення вартості національної валюти по відношенню до світового грошового стандарту; грошову реформу, що полягає в зниженні офіційного курсу паперових грошей до їх реальної вартості; знецінення національної валюти; метод стабілізації національної валюти; захід, на який змушені іти лише держави з фіксованим обмінним курсом своєї валюти; акцію центрального банку, що офіційно збільшує кількість одиниць національної валюти, які можуть бути обмінені на одиницю однієї чи кількох іноземних валют; вилучення з обігу чи обмін знецінених паперових грошей на стійкі кредитні гроші; відносно тривале зниження ринкового курсу валюти [5,C.14].

Оксфордський тлумачний фінансовий словник трактує девальвацію як захід, на який змушені йти лише держави з фіксованим обмінним курсом своєї валюти. Якщо валюта країни є плаваючою, девальвації чи ревальвації відбуваються постійно і автоматично.

Причинами девальвації можуть бути інфляція чи дефіцит платіжних балансів, дисбаланс попиту і пропозиції валюти, а також спекуляція. При цьому населення найменшою мірою бере участь у валютних спекуляціях проти національної валюти. Причинами підвищеного попиту на іноземну валюту в країні можуть бути продаж активів іноземними інвесторами; зростаюча паніка серед населення, зумовлена чутками про девальвацію; невизначена позиція влади з цього питання.

Об'єктивним підґрунтям девальвації є курсовий перекіс — завищення офіційного курсу валюти порівняно з ринковим. Еволюція поняття «девальвація» відображає зміни у грошовій та валютних системах. Нерідко провести девальвацію вимагає стабілізаційна програма МФВ, що пропонується країнам. При цьому ефективність девальвації проявляється через певний час (лаг) і значною мірою залежить від його величини.

Девальвація лякає наших співвітчизників, оскільки викликає асоціації з грошовими реформами. Тим більше, що сьогоднішня девальвація означає одночасне знецінення гривні до двох повідних світових валют — долара і євро. Знецінення грошей, у свою чергу, пришвидшує їх обіг. Наявна маса гривні може посилити інфляційний тиск на товарних ринках, чутливих до очікувань.

Незначна девальвація зберігає можливість для повторного зниження курсу валюти, що стимулює валютну спекуляцію. Водночас вагомий розмір девальвації може спричинити ланцюгову реакцію зниження курсу ряду валют, і тоді зникають конкурентні переваги. Виходячи з цього розрізняють агресивну оборонну девальвацію.

У першому варіанті ревальвації валют проводились в епоху вільного обміну банкнот на метал. Ними закінчувались зусилля держави по відновленню купівельної спроможності валюти після періоду інфляції. В результаті ревальвації, як правило, відновлювався обмін банкнот на метал за паритетом, який діяв до початку інфляції. Одночасно відновлювався і попередній курс валюти. Тому такий засіб в літературі інколи називають реставрацією.

Грошові реформи на основі ревальвації проводилися рідко, оскільки вони можливі при незначному знеціненні грошей та швидкому розвитку економіки і відновленні стабільності ринку. За таких умов в країні швидко розширюється товарообіг і зменшується бюджетний дефіцит, що сприяє підвищенню вартості грошових знаків і може поступово довести її до доінфляційного рівня.

Однак потрібно мати на увазі той факт, що реставрація застосовується в разі, коли інфляція лише частково підірвала купівельну спроможність грошей.

Тоді вона є досить сильним важелем для усунення інфляційних чинників, сприяє підвищенню ефективності виробництва й одночасному систематичному вилученню знецінених грошей з обігу.

Ревальвація вигідна для імпортерів і кредиторів. Після ревальвації дорожчає експорт, оскільки іноземні імпортери повинні більше давати своєї валюти за ревальвовану, проте це погіршить конкурентоспроможність експортера. Одночасно стає дешевшим імпорт, так як для оплати імпортних товарів національної валюти потрібно менше. Кредитори, що надали позики нерезидентам в національній валюті, після її ревальвації отримують погашення боргу в тій же сумі, і ринкова ціна її в іноземній валюті зросте в міру ревальвації.

Для населення, з одного боку, ревальвація приваблива тим, що вона спонукає зниженню цін на імпортні товари і гальмує інфляцію, з іншого — вона створює труднощі для експорту, що створює загрозу скорочення числа робочих місць. Тому оцінювати ревальвацію необхідно виходячи із макроекономічної ситуації.

В умовах золотого стандарту ревальвації підлягали відносно сталі валюти шляхом збільшення офіційного золотого вмісту грошової одиниці. Одночасно підвищувався їх курс по відношенню до знецінених валют.

1.2 Порівняльна характеристика ревальвації та девальвації як інструментів валютної політики НБУ

Девальвація та ревальвація — традиційні засоби валютної політики. Результати девальвації та ревальвації залежать від конкретних умов та проявляються через певний час, якщо не протидіють інші фактори. Девальвація сприяє зниженню життєвого рівня трудящих, а ревальвація — підвищенню безробіття у тих галузях, які не витримують конкуренції з більш дешевими іноземними товарами, визиває загострення конкурентної боротьби між країнами. Розвинуті країни несуть збитки від девальвації ведучих валют.

Порівнюючи ревальвація та девальвацію, ми розглядали такі пункти, як причини, мета, вплив на експорт та імпорт, а також їх наслідки.

Причиною ревальвації та девальвації є інфляція та неврівноваженість платіжного балансу, розрив між купівельною спроможністю грошових одиниць.

Метою девальвації є зниження офіційного курсу для стимулювання експорту та стримування імпорту. Наприклад, девальвації 30-х років були спрямовані не на стабілізацію валют, а на їх знецінювання з метою створення умов для валютного демпінгу. Після Другої світової війни протягом 1946;1973pp. було проведено понад 500 девальвацій і тільки 10 ревальвацій.

Практикуються також масові девальвації валют, що були, наприклад, у 1949 p., наприкінці 60-х — початку 70-х років.

Мета ревальвації - втримати на внутрішньому ринку споживчий попит і стимулювати товарний імпорт і приплив інвестицій.

Що стосується впливу на динаміку експорту та імпорту, то девальвація позитивно впливає на динаміку експорту і негативно — на динаміку імпорту, тоді як ревальвація — позитивно на динаміку імпорту і негативно — на динаміку експорту.

Така різноспрямованість дії девальвації та ревальвації істотно ускладнює та обмежує використання їх у регулятивній практиці, оскільки цими заходами неможливо водночас стимулювати зростання (чи скорочення) експорту та імпорту, хоча в реальному житті такі потреби виникають досить часто.

Зокрема, сьогодні Україна все ще потребує стимулювання експорту, щоб забезпечити використання потужностей у металургійній, хімічній, легкій галузях промисловості. Водночас, усе відчутнішою стає потреба стимулювання імпорту для того, щоб забезпечити надходження новітньої техніки та технологій для оновлення наявних виробничих потужностей і створення нових. Для вирішення першого з цих завдань потрібно проводити політику девальвації, для другого — ревальвації.

Оскільки водночас проводити ту й іншу неможливо, перед регулятивними органами постає складна проблема вибору.

Наслідком ревальвації є одночасне поліпшення реальних відносин обміну і підвищення добробуту в цій країні, адже після ревальвації за одиницю експорту можна одержати більшу кількість імпорту.

Щодо позитивних наслідків девальвації, то вони такі:

а) стимуляція експорту, оскільки експортер при обміні вирученої іноземної валюти на свою знецінену валюту отримує девальваційний дохід;

б) підвищення попиту на вітчизняні товари усередині країни;

в) зниження темпів витрачання золотовалютних резервів країни.

Що стосується негативних наслідків, то вони такі:

а) очевидним мінусом жорсткої девальвації є втрата довіри до валюти, що знецінюється;

б) девальвація підвищує ціни на імпортні товари і робить їх менш конкурентоспроможними порівняно з місцевими (вітчизняними) товарами і тому обмежує імпорт, тобто відбувається імпортозаміщення. Від цього страждає населення, а також підприємства, що купують іноземне сировина, деталі, обладнання, технології;

в) знецінюються вклади в національній валюті, що зазнала девальвації. Відбувається ажіотажне зняття грошових коштів з банківських депозитів у девальвованій валюті;

г) девальвація провокує зростання темпів інфляції, тому що при здешевлення вітчизняної продукції виробники підвищують ціни на внутрішньому ринку (розкручування девальваційний-інфляційної спіралі), ще більше знецінюючи внески і заощадження;

д) девальвація створює валютні ризики для бізнесу, що особливо шкідливо в умовах кризи;

е) падає реальна купівельна спроможність грошових доходів населення в девальвованій валюті (зарплат, пенсій і грошової допомоги), знижується купівельна активність [15, С.23−24].

Девальвація та ревальвація обмінного курсу гривні може використовуватися регулятивними органами влади як ефективний інструмент для покращення торговельного балансу країни і підвищення її конкурентоспроможності на міжнародному ринку.

Розділ 2. Аналіз здійснення девальвації та ревальвації національної валюти

2.1 Динаміка курсу національної валюти: статистична оцінка

Формування та швидке зростання зовнішнього боргу України відбувалося під впливом декількох факторів. Найважливішими серед них є необхідність збільшення золотовалютних резервів для забезпечення стабільності національної валюти, фінансування поточних бюджетних видатків та залежність від імпорту енергоносіїв.

Спочатку приплив капіталу позначається або зміцненням грошової одиниці (плаваючий обмінний курс) або збільшенням пропозиції грошової маси (фіксований обмінний курс), якщо бракує ефективної стерилізації монетарних ефектів платіжного балансу. Обидва наслідки є корисними для збільшення приватного споживання та інвестицій, однак відповідні процеси відбуваються на тлі підвищення цін, що може частково або повністю нівелювати сприятливий ефект.

Як видно з табл.1, Україна продовжує збільшувати обсяги зовнішньої заборгованості. У 2010 р. проти 2004 р. загальний зовнішній борг зріс у 4,3 рази. Особливо стрімко відбулося зростання зовнішнього боргу банків — у 17,8 разів, що пояснюється кредитною експансією національної економіки. Інтенсивне нарощування споживчого та іпотечного кредитування не підпадає під принципи ефективності використання зовнішніх запозичень.

Таблиця 1

Структура зовнішнього боргу України за 2004;2010 р., млрд. дол. США

Джерело: побудовано за даними НБУ.

На початку четвертого кварталу 2010 р. загальний зовнішній борг становить 116,2 млрд. дол. США. За таких умов проводити виважену валютну політику досить складно. Незначна, але неочікувана зміна таких факторів, як зростання зовнішньої процентної ставки, економічна криза у торгових партнерів, зміна кон’юнктури на міжнародних фінансових ринках, викличе девальвацію курсу національної валюти та некероване зростання боргу. Досить важливим є розуміння того, що політика постійних міжнародних запозичень негативно впливає на довіру до національної валюти як на внутрішніх так і зовнішніх валютних ринках.

Утримування значного зовнішнього боргу не можливе без достатніх золотовалютних резервів. З 2008 р. спостерігається скорочення золотовалютних резервів на фоні зростаючої зовнішньої заборгованості. Вплив обсягу зовнішнього боргу країни на динаміку курсу національної валюти відбувається опосередковано: акумуляція зовнішнього боргу — важлива передумова збільшення грошової маси та формування негативного сальдо платіжного балансу, що, в свою чергу, чинить девальваційний тиск на валютний курс гривні.

На динаміку валютного курсу впливає співвідношення ринкового та державного регулювання. Формування обмінних курсів на валютних ринках через механізм попиту та пропозиції зазвичай супроводжується різкими коливаннями курсових співвідношень.

Для фінансування зовнішніх операцій (виплати по зовнішніх кредитах) необхідна іноземна валюта. А її надходження можливе за рахунок експорту. Тому з метою оцінки величини заборгованості та можливості її погашення розраховують:

відношення боргу до обсягів експорту (граничний рівень 150%);

відношення боргу до ВВП (не більше 40%, але за нормативом МВФ — 50%).

Відповідні показники наведено в табл.2.

Таблиця 2

Зовнішній борг до обсягів експорту та ВВП і динаміка обмінного курсу гривні щодо долара США

Джерело: побудовано за даними НБУ.

В цілому зростання зовнішньої заборгованості країни негативно впливає на динаміку курсу національної валюти. На рис. 1 синхронність в динаміці даних показників простежується не завжди.

Рис. 1. Взаємозв'язок динаміки валютного курсу гривні та зовнішнього боргу країни Візуальний аналіз даного рисунка дозволяє виділити два періоди, які характеризуються абсолютною протилежністю в характері взаємозв'язку. Так, період з першого кварталу 2004 року по четвертий квартал 2007 р. спостерігається обернена залежність між валютним курсом гривні щодо долара США та обсягами зовнішньої заборгованості. Якщо ж врахувати той факт, що абсолютне зменшення показника «грн. за 100 дол. США» фактично означає ревальвацію гривні, то коефіцієнт кореляції трактуватиметься наступним чином: зростання валового зовнішнього боргу країни супроводжувалося одночасним зростанням обмінного курсу гривні.

На перший погляд ситуація досить парадоксальна, але першочерговим фактором впливу на динаміку курсу національної валюти за цей період можна вважати стан торгівельного балансу. Значні надходження іноземної валюти на валютний ринок країни мали більше девальваційне значення ніж зростання заборгованості країни. До того ж левову частку зовнішнього боргу становив борг банків та між фірмовий борг, які по суті виступають інвестиціями в економіку країни.

Починаючи з 2008 і до кінця 2010 р. ситуація змінилась кардинально. Розрахований коефіцієнт кореляції за поквартальними даними становить 0,7259. Зазначені коефіцієнти кореляції статистично значимі.

Оскільки фінансово-економічна криза призвела до найбільших негативних наслідків саме в банківському секторі, варто провести більш детальний аналіз взаємозв'язку саме зовнішньої заборгованості банків та обмінного курсу гривні за щоквартальними даними 2004;2010 рр.

Рис. 2. Взаємозв'язок динаміки валютного курсу гривні та зовнішнього боргу банків Як видно з рис. 2, максимального значення зовнішня заборгованість банків досягла на кінець ІІІ кв. 2008 р. і дорівнювала 42 131 млн. дол. США. На цьому ж проміжку часу прискорення темпу зростання зовнішньої заборгованості банків поєднувалося з помірною ревальвацією гривні щодо долара США.

2.2 Курсові коливання: фактори та їх вплив на економіку

Коливання валютного курсу, що особливо характерні в умовах глобалізації, значно впливають на економіку країни, зокрема на конкурентоспроможність її товарів на міжнародних ринках, інвестиційні рішення суб'єктів господарювання, соціальну сферу. Наприклад близько 30% доходів або збитків від вкладень інвесторів в іноземні акції зумовлені коливаннями валютних курсів. Такі курсові коливання зумовлені насамперед динамікою основних макроекономічних показників, таких як: стан платіжного балансу, рівень інфляції, обсяг валютних резервів, рівень відсоткових ставок та інші, які в сукупності забезпечують фінансово-кредитну стабільність країни.

Курсова динаміка є досить актуальною для України, де з 2000 р. запроваджено гнучкий режим курсоутворення. Економічна криза 2008 р. стала викликом курсовій політиці України, коли основні курсоутворювальні макроекономічні показники досягали своїх найбільш негативних історичних екстремумів. Крім цього, залежність притоку валюти від експортних операцій та високий рівень доларизації робить залежною Україну від кон’юнктури світових ринків, що може спричинити кризові явища валютного ринку.

Аналіз впливу макроекономічних факторів на валютний курс, дослідження наслідків ревальвації та девальвації для економіки країни. Виклад основного матеріалу. Як відомо, валютний курс — це вартість грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країна бо міжнародних платіжних засобах, що визначається попитом і пропозиціє на валютному ринку та по суті є коефіцієнтом перерахунку однієї валюти в іншу. Він відображає динаміку основних макроекономічних показників та сам впливає на їхню зміну [9, c.317].

Валютний курс має не аби яке значення для економіки: через механізм валютного курсу перерозподіляється національний продукт між країнами; валютний курс є засобом інтернаціоналізації грошових відносин; на основі валютного курсу здійснюється порівняння цінових структур окремих країн, результатів виробничого відтворення, торговельного і платіжного балансів.

Процес формування курсу передбачає порівняння купівельної спроможності різних національних валют. Купівельна спроможність кожної національної валюти виражається сумою товарів і послуг, що їх можна придбати на цю грошову одиницю. Співвідношення купівельної спроможності валют стосовно певної групи товарів і послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності. Доктрина паритету купівельної спроможності ґрунтується на допущені взаємозв'язку між динамікою обмінного курсу та динамікою цін у різних країнах [12, c.56].

Найпопулярнішою теорією щодо причин відхилення обмінного курсу від паритету купівельної спроможності, що ґрунтується на факторах пропозиції економічних ресурсів, є гіпотеза Баласси-Самуельсона. Відомі вчені економісти Б. Баласс і П. Самуельсон довели, що технологічний прогрес більше властивий виробництву товарів, які є об'єктами міжнародної торгівлі, і що країни, які переживають швидкі технологічні нововведення, мають вищі значення реального обмінного курсу. При цьому багаті країни мають не просто вищий абсолютний рівень продуктивності порівняно з бідними країнами, але й вищий відносний рівень продуктивності у секторі, який виробляє товари, які є об'єктами міжнародної торгівлі. Частина економіки, що працює виключно на внутрішній ринок відзначається своєю трудомісткістю, а тому можливості для запровадження технологічних нововведень тут обмежені [16, c.21].

Вітчизняний економіст Ф. Журавка систематизував та класифікував фактори курсоутворення на дві основні групи: кон’юнктурні (короткострокові) та структурні (довготермінові) фактори. Кон’юнктурні (короткотермінові) фактори або фактори стану впливають на динаміку валютного курсу відповідно до короткочасних змін ділової активності та не пов’язані з тими чи іншими зрушеннями у реальному секторі господарства. До таких факторів можна віднести такі як: зміна представницької влади та рівень довіри до неї з боку суб'єктів ринку; політичні рішення, що можуть позначитися на грошовій і валютній системі країни; поширення через засоби масової інформації чуток, прогнозів і здогадок, що породжують ажіотаж на валютному ринку; наявність і рівень суперечностей між різними політичними силами країни; стабільність чинності законодавчої бази та рівень виконання законів в економічній сфері; песимістичні настрої в суспільстві щодо перспектив подальшого економічного розвитку і наявність інфляційних та девальваційних очікувань; психологічні та інші чинники [11, c.91].

Розділ 3. Шляхи вирішення проблем девальвації та ревальвації національної валюти НБУ

Наприкінці вересня 2008 року на валютному ринку почав формуватися валютний дефіцит, спровокований зменшенням надходжень від експортної діяльності резидентів, ускладненням доступу до світових фінансових ринків та відповідним зниженням зовнішніх запозичень. Надалі, протягом жовтня — листопада, ці тенденції посилювалися насамперед через поглиблення світової фінансової кризи та наявності значних зовнішніх зобов’язань резидентів України. Усвідомлюючи вади похідних фінансових інструментів, особливо в умовах загострення загальносвітової фінансової кризи, посилення нестабільності на ринках капіталу, Національний банк України змінами до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (далі - Положення) заборонив проведення суб'єктами міжбанківського валютного ринку України операцій в іноземній валюті з похідними фінансовими інструментами, базовим активом яких є валютні цінності, курси валют, процентні ставки та індекси.

Крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами НБУ, зокрема проведення банками та їх клієнтами за зовнішньоекономічними договорами операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на умовах «форвард» не забороняється, а також для зменшення обсягу операцій в іноземній валюті на території України за зобов’язаннями між резидентами (банком-гарантом та боржником) вище зазначеними змінами до Положення Національний банк України заборонив також купівлю іноземної валюти: резидентом з метою виконання зобов’язань за нерезидента — боржника в разі переведення боргу за кредитним договором (договором позики); резидентом-гарантом (поручителем), що не є суб'єктом ринку; резидентом-боржником з метою відшкодування іноземної валюти гаранту (поручителю) — уповноваженому банку; резидентом з метою розміщення грошового забезпечення (покриття) для виконання зобов’язань, забезпечених гарантією, договором поруки. Цими ж самими змінами було врегульоване питання щодо можливості купівлі резидентом-повіреним для задоволення нерезидента-кредитора іноземної валюти за гривні, що отримані внаслідок реалізації предмета застави в разі невиконання резидентом — боржником своїх зобов’язань.

Це зумовлено необхідністю задоволення вимог нерезидента-кредитора за рахунок коштів від реалізації предмета застави внаслідок неплатоспроможності резидента-боржника (заставодавця).

Для у неможливлення штучного виведення капіталу за межі України під виглядом повернення інвестицій (за даними Державного комітету фінансового моніторингу України обсяг цих операцій у 2007 — 2008 роках досяг майже 17 млрд. грн.) Національний банк України обмежив обсяг купівлі іноземної валюти з метою повернення портфельних іноземних інвестицій (доходів від них) сумою, що не може перевищувати ринкову вартість цінних паперів відповідно до звіту про оцінку їх ринкової вартості, складеного суб'єктом оціночної діяльності, що є таким відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», або офіційного повідомлення про лістинг цінних паперів Національний банк України для обмеження попиту на іноземну валюту передбачив низку додаткових заходів прийнятою Постановою Правління Національного банку України № 319 та прийнятою на її заміну Постановою № 413 від 04.12.2008.

Зміни внесені постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15 601.55 заборонено купівлю іноземної валюти під оплату імпорту товарів без ввезення в Україну; заборонено банкам здійснювати купівлю іноземної валюти на власні потреби без наявності зобов’язань та для їх дострокового виконання; обмежено суми переказів за межі України фізичними особами (Постанова Правління Національного банку України від 11.10.2008 № 319), а також суми купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням фізичних осіб — резидентів і нерезидентів з метою переказу за межі України за поточними валютними неторговельними операціями (Постанова Правління Національного банку України від 04.12.2008№ 413).

З 4 листопада 2008 року з метою посилення банківського контролю за операціями клієнтів з повернення за межі України іноземних інвестицій (доходів від них) установлено обов’язковий п’ятиденний строк розміщення коштів клієнтів, призначених для купівлі іноземної валюти, на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку банку 11 Для подальшої мінімізації попиту на іноземну валюту 18.12.2008 Постановою Правління Національного банку України № 435 «Про функціонування безготівкового валютного ринку України» було обмежено право банків здійснювати арбітражні операції з купівлі та продажу іноземної валюти.

Під час останнього візиту місія МВФ надала в цілому позитивну оцінку діям Національного банку України. Зокрема місія відзначила, що кошти МВФ мають спрямовуватися на підтримку платіжного балансу (резервів) та визнала, що зазначені кошти використовувалися за призначенням.

Було також відзначено про зусилля Національного банку України, спрямовувалися на формування прозорої системи продажу іноземної валюти через валютні аукціони. При цьому відмічено, що міжнародні резерви Національного банку України, які розміщені в першокласних закордонних установах повністю збережені.

Висновки

В ході курсової роботи було досліджено теоретичні аспекти ревальвації та девальвації, а також їх вплив на грошову систему. Ревальвація та девальвація обмінного курсу гривні може використовуватися регулятивними органами влади як ефективний інструмент для покращення торговельного балансу країни і підвищення її конкурентоспроможності на міжнародному ринку. Проте, обсяги експорту та імпорту є занадто високими щодо ВВП, що спричиняє надмірну залежність економіки України від кон’юнктури світового ринку. Ці обставини серйозно ускладнюють макроекономічну ситуацію в Україні, роблять національну валюту надто чутливою до будь-яких коливань на міжнародних ринках, що становить певну загрозу перспективам економічного зростання.

Отже, тривала девальвація як усвідомлена політика, спрямована на підтримку конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, викликає певні сумніви в її доцільності.

Прибічники ревальвації гривні всіляко розписують її можливі позитивні впливи. Але раптова ревальвація валютного курсу — це хибний критерій у здійсненні валютно-курсової політики. Єдино важливою стабілізаційною ознакою в наших умовах є сталість внутрішніх цін. Широкий загал цікавить не сила гривні щодо долара, а головним чином — що сьогодні можна купити за свою зарплату чи пенсію. Тому обмінний курс має бути на такому рівні і в такій динаміці, щоб, принаймні, не порушувати стабільності національної валюти.

Однозначно оцінити ефект від девальвації чи ревальвації національної валютної одиниці проблематично, оскільки і в тому, і в іншому випадку є свої переваги і недоліки.

Загалом оцінювати «досягнення» девальвації чи ревальвації треба досить таки стримано, оскільки за умов відсутності ринкових регуляторів і великої кількості суб'єктивних факторів ефект їх впливу може бути неоднозначним і мати досить значний лаг.

Враховуючи всі «за» чи «проти» знецінення валюти на основі якогось одного показника чи їх системи в принципі неможливо, тому девальвація чи ревальвація як інструменти економічної політики мають використовуватися на основі серйозних попередніх досліджень та розрахунків.

Одне зрозуміло однозначно, що девальвація чи ревальвація мають бути контрольованими, бо це дає уряду можливість максимального використання їх позитивних наслідків, економічним суб'єктам — орієнтири щодо бізнесу, аналітикам та політичним діячам — прогнозованість ключових орієнтирів економічного розвитку.

Отже, і ревальвація, і девальвація — явища однаково небажані. Політика регулювання валютного курсу має бути такою, щоб і інтересам експортерів не заважати, і стабільність національної валюти утримати. Тобто валютний курс повинен бути певним компромісом між інтересами експортерів і стабільністю грошей. Для України нині прийнятим варіантом розв’язання проблеми є встановлення досить вузького валютного коридору і проведення в його межах відповідної курсової (кон'юнктурної) політики.

Список використаних джерел

1. Постанова Правління Національного банку України «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» від 11.10.2008 № 319

2. Постанова «Про функціонування безготівкового міжбанківського валютного ринку України» від 18.12.2008 № 435

3. Постанова Національного банку України «Про окремі питання діяльності банків» від 04.12.2008 № 413

4. Баліцька, В.В. Капітал підприємств України: тенденції, пріоритети / В.В. Баліцька — К.: Норт-ПРІНТ, 2008. — 480 с. ISВN 966−2469−53−7.

5. Барановський, О.І. Актуальні проблеми функціонування валютних ринків / О.І. Барановський // Фінанси України. — 2009. — № 4. — С.13;

33.

6. Батлер, Б., Джонсон, Б., Сидуэлл, Г., Вуд, Э. Финансы: Оксфордский толковый словарь, 2003.

7. Валютні ринки. Регулювання міжнародних валютних відносин [Електронний ресурс]: / Режим доступу: http://www.refine.org.ua/pageid-4017−1.html. — Загол. з екрану.

8. Галь, В. Через падіння до стабілізації. Особливості розвитку валютного ринку України в 1998 році / В. Галь // Вісник Національного банку України. — 1999. — № 3. — С.15−27.

9. Гроші і кредит: навч. посібн. / за ред. д-ра екон. наук, проф. М.І. Крупки. — Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка. — 2010. — 408 с.

10. Девальвація [Електронний ресурс]: http://uk. wikipedia.org/wiki/

11. Журавка Ф. О. Валютна політика в умовах трансформаційних змін економіки України: монографія / Ф. О. Журавка. — Суми: Ділові перспективи; ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. — 334 с.

12. Рогач Ф. До системи валютних курсів / Ф. Рогач, Ю. Курза // Вісник НБУ. — 2008. — № 4. — С.56−60.

13. Финансово-кредитный энциклопедический словарь / Колл. авторов, под общ. ред. А. Г. Грязновой. — М.: Финансы и статистика, 2004. — С.248.

14. Шевчук В. О. Макроекономічні ризики прискореної акумуляції зовнішнього боргу в економіці України // Стратегічні пріоритети. — 2009 р. — № 2 (11). — С.159−166.

15. Шумська, С. Девальвація валюти як інструмент економічної політики / С. Шумська // Економіст. — 2001. — № 5. — C.18−24.

16. Balassa B. The Purchasing Power Parity Doctorine: A Reappraisal // Journal of Political Economy. — 1964. — № 72. — Р.584−596.