Россия в війнах ХХ століття

Россия в війнах XX века

Махмут Гарєєв.

Итак, наша тема — «Росія та війни 20го століття». Двадцяте століття, на жаль, було дуже напруженим і насиченим велику кількість різних воєн та військових конфліктів. Варто сказати, що на початку ХХ століття відбулася Російсько-японська війна, потім дві світові війни: перша й інша. У двадцятому столітті були лише великих 450 локальних воєн та збройних конфліктів. Після кожної війни укладалися угоди, і договору, народи й уряду хотіли тривалий світ. Немає браку велику кількість заяв і заклинань проти воєн та за створення стійкого світу. Але, на жаль, війни випливали знову і вновь.

В результаті розширення зрештою, слід замислитися, чому ці війни відбувалися і чи можна зробити, щоб їх, по крайнього заходу, було менше. Ось є така відомий історик, академік Черняк, який написав у одній з своєї книжок, всі ці війни були призвані зайвими витратами розвитку людського суспільства. Що всі ці війни" та конфлікти не сприяла владнанню тих протиріч, що їх породили і нічого не дали. Про багато війни" та конфлікти, напевно, так можна сказати, але й такі війни, скажімо, як Велика Вітчизняна Війна, у яких вирішувалася доля як нашої країни, а й усього людства. Бути людству поневоленими фашизмом, нацизмом, або ж відбудеться поступальний розвиток людського співтовариства. Тому, наприклад, Велика Вітчизняна Війна мала всесвітнє історичне значення, оскільки її плоди ставляться до доль всіх народів. До речі, і німецького народу, і японського народу, котрі після розгрому фашизму з’явилася можливість зовсім з іншому розвиватися. І, як і раніше, що значно преуспели.

У кожної війни були призвані свої причини. Були, звісно, і спільні причини, які полягали в територіальним домаганням. Однак, кажучи узагальнено, багато війни, навіть коли раніше у історію, наприклад, хрестові походи на ближній схід, прикривалися ідеологічними і релігійними причинами. Але, зазвичай, війни мали глибокі економічні коріння. вибухнула Перша світова війна почалася між двома коаліціями, спочатку у ній участь вісім країн, тож під кінець війни — вже 35. У цілому, у світовій війні загинуло 10 мільйонів, а брали участь у війні країни знайомилися з народами, які налічували майже півтора мільярди чоловік. Чотири року йшла війна. І здається, що вона скінчилася перемогою країн Антанти, найбільше війні збагатилися Сполучені Штати Америки, Франції, Великобританії. І найбільш важким становище виявилося у переможених країнах, насамперед у Німеччини. На Німеччину була накладена велика контрибуція, внутрішні кола Німеччини у цьому дуже грали. Наприклад, в двадцяті роки пиво чи продавали, вино чи, хліб у магазинах — скрізь писали: ціна, скажімо, 10 марок, на контрибуцію йде 5 чи 6 марок.

И так населення змушували відчувати усвідомлювати, що вони погано живуть самі тому, що у країну версальським договором накладено такі тяжкі контрибуції. Була величезна безробіття. Економіка лежить у надзвичайно скрутне становище, у цьому грали націоналістичні сили. Це результаті розширення зрештою, сприяло приходу нацизму до партії влади. А Гітлер ще двадцятих роках у своїй книжці «Майн кампф» написав, що споконвічна мрія і споконвічний план Німеччини — це похід Схід. чи можна було Другу світову запобігти? Напевно, якби західних країн разом із Радянський Союз послідовніше ішли шляху приборкання агресора, єдиним фронтом виступили проти підготовки агресії, — напевно, щось було зробити. Та загалом, обстановка з висоти сьогоднішнього дня показує, що устремління і експансія Схід у фашизму, у Гітлера, настільки глибоко було закладено у німецькій політиці, що запобігти цю експансію було неможливо. Цьому сприяв і те, що відбулося після жовтневої революції, ще й завдяки закликам до світову революцію і повалення капіталізму в всіх країнах, Захід почав дуже вороже, насторожено ставитися до Радянської республіці та все робив у тому, щоб підштовхувати Гітлера сходові, а самим залишатися осторонь. Настрій на той час дуже яскраво показує заяву Трумена. Він до початку війни був віце-президентом Сполучених Штатів Америки і Ющенко заявив ще сорок першому році, коли Гітлер напав на нас, що й перемагатиме Німеччина, треба допомагати Радянському Союзі, якщо перемагатиме Радянський Союз перед, треба допомагати Німеччини, нехай вони вбивають друг одну немов жило якнайбільше, щоб Америка потім виявилася разом з іншими західними країнами вершителями світової судьбы.

Мотивы і цілі, звісно, було однакові. Оскільки Німеччина ставила своєї метою завоювання території Радянського Союзу, і інших східних районів, встановлення світового панування встановлення фашистської ідеології в усьому світі. А мети Радянського Союзу були цілком інакші: захистити своєї країни та інші країни від фашизму. Недооцінка загрози фашизму на перших парах призвела до того, що західних країн всіляко відштовхували Гітлера Схід, і це, звісно, дозволило вибухнути повному обсязі Другої світової війні. Кажуть і винності Радянського Союзу, ніяких звань і у батьківщині дуже багато книжок, хто каже про цьому. Об'єктивна оцінка показує, що наш країна, хіба що вона називалася, була зацікавлена розв’язанні Другої світової війни. І керівництво нашої країни все робило у тому, щоб відтягнути початок війни" та, по крайнього заходу, уберегти нашій країні, щоб він була у цю війну втягнута. Звісно, наша країна були своїх помилок. Недостатня гнучкість, особливо у стосунки з Англією, Францією, відносини зі старими демократичними партіями тієї ж Німеччини — багато будь-яких помилок було зроблено. І все-таки, об'єктивно, Україна у цій війні була зацікавлена і хоча б Сталін, щоб уникнути спровокувати війну, зробив укладення договору з Німеччиною про ненапад у серпні 1939 року. І дуже навіть 21 червня, коли всі очевидно, що Гітлер нападе, він, досі думаючи, які можна відтягнути війну, відмовив привести військ у бойову готовність. У сорок першому році частини Червоної армії перебували в становищі мирного часу. Вранці 22-го віддається директива Ставкою верховного головнокомандування агресію відбити, але й за жодних обставин кордон не переходити. Є чимало вигадок про те, що Радянський Союз перед сам готував напад, що Гітлер його випередив. Як правитель, що хоче нападати, може у першого дня війни віддавати наказ агресію відбивати, а державний кордон не переходить?!

Как співвідноситься логіка провини і провини за розв’язання війни, очікування й не очікування війни зі своєю тезою у тому, що як перша світова війна, по крайнього заходу, мала економічне підгрунтя чи причины.

Не лише перша світова війна. Вкотре повторюю, що всі війни, у кінцевому рахунку, мали економічний інтерес і прикривалися ідеологічними і релігійними мотивами. Якщо говорити про першу світової війни, там переважно війна за переділ колоній, регіонів докладання капіталу і захоплення інших територій. вибухнула Перша світова війна ще цікава стосовно того, що досі пір жоден історик неспроможна пояснити, внаслідок чого Росія там воювала. Кажуть: Босфор, Дарданелли, протоки. Чотири мільйона чоловік Росія втратила першої світової війні - що, заради цих проток? Доти Росія можливість неодноразово цими протоками опанувати, але Англія інші країни були зацікавлені, щоб Росія зробила, тому всіляко цьому противостояли.

Спасибо, що підвели мене до жодного з головних питань, що його вам хочу доповісти. Річ у тім, що друга світова війна, на відміну багатьох війн, зокрема першої світової, мала суттєві особливості. Ось візьміть Російсько-японську війну. Кажуть, що ми цю війну програли, а ніби між іншим, війна не була програна російськими японцям. Ми програли ряд боїв, і те — умовно. Бо як лише у фланг армії заходили японські війська, російська армія відступала. Навіть ще потерпівши поразки. Така дефективная тактика, стратегія була. Та вона мала можливість проти Японії воювати. Чому Росія припинила війну? Її штовхнули цього низку країн, той самий Франція і Англія штовхали Росію, щоб він вплуталася під час війни Схід і послабила своїми панівними позиціями ніяких звань. Особливо Німеччина на такому випадку старалась.

Первую Першу світову війну Франція, Англія вели за Ельзас, Лотарингію, Росія — говорила, що з протоки, тобто. у цій війні та чи інша сторона могла частини території втратити роботу чи придбати. От у відмінність від рівня цього, друга світова війна, особливо те, що належить до боці і Великої Вітчизняної війні, мала ту особливість, що у цій війні не про окремих територіях України і якихось нещасних інтересах. Не йдеться навіть про життя і смерть лише державності. Адже коли ви візьмете план «Ост », розроблений Розенбергом, Герінгом та інші, затверджений Гітлером, то там прямо сказано, але це секретний доповідь, а чи не який-небудь пропагандистський документ: «знищити 30−40 мільйонів євреїв, слов’янських та інших народів». 30−40 мільйонів — план! Там сказано, що у завойованих територіях хто б повинен мати освіту більше чотирьох класів. Сьогодні у газетах пишуть деякі недалекі люди, що, хай б жити краще Гітлер переміг, ми пиво пили і жили краще, що тепер живемо. Якщо той, хто так мріє, був би живим, він в кращому разі свинопасом була в німців. А переважна більшість людності взагалі загинуло б. Тому не йшлося про якісь територіях, а йшлося, ще раз повторюю, про життя і смерть нашої держави та всіх наших народів. Тому і війна йшла те щоб подолати противника за будь-яку ціну — іншого виходу не было.

Когда небезпека фашизму вже був усвідомлено, це створило антигітлерівської коаліції Англії, Франції Сполучених Штатів Америки. Це мало виключно велике значення та значною мірою попередило перевага зусиль і перемогу в другий світової війни. Військові дії з боку західних країн початковому етапі були обмежені, ви знаєте, війна почалася 39-му року, Гітлер напав на нашій 41-му, а нормандську операцію і друге фронт у Європі відкрили лише у червні 1944 року. Але слід віддати належне, що особливо Сполучені Штати Америки дуже допомагали нас у ленд-лізу. Вони примусили нас десь 22 тисячі літаків. Це становила 18% від нашого виробництва літаків, тому що в нас під час війни більш 120 тисяч літаків було виконано. Приблизно 14% танків від цього, що ми мали, дав нам ленд-ліз, загалом дав нам приблизно 4% від нашого валовий продукт за війну. Це була велика допомогу. Скажу, що особливо нам знадобилися автомашини, 427 тисяч хороших машин типу студебеккеров, віллісів, джипів ми маємо. Дуже проходить машини, після їх отримання рухливість наших військ різко зросла. І наступальні операції 43, 44, 45 років багато в чому були мобільними і успішними тому, що ми придбали таке кількість машин.

Можно чи війни 20 століття розглядати, як одну війну з погляду цілей суперників союзников?

Говорили, що Радянський Союз перед після Другої Першої світової представляв загрозу. Ось і говорили — є радянська військова загроза. Побоюючись загрози, створили НАТО. Найбільше турбувала комуністична ідеологія. Прагнення світової революції, хоча ідеї світову революцію керівництво нашої країни практично відмовилося вже у 30-ті годы.

Уже у роки вся політика Сталіна зводилася до того, щоб зробити сильне національну державу. Як опору робітників і селян усього світу. Зараз кажуть, що з початком війни Сталін згадав Олександра Невського, Кутузова, Суворова, почали церква залучати, але ці неправда. Ми жили, в роки, і це знаю, а ви з книжок ви можете дізнатися: фільми про Іванові Грозному, Петра Великому, Олександра Невському було створено 1930;ті роки. Тому про цю світову революцію вже й мови був. Невипадково в часи війни Коминтерны розпустили. Тепер згадайте роки перебудови, холодна війна формально закінчилася. Відтак нам говорять, що ми зазнали поразки у холодній війні. А давайте подумаємо, яке поразка? Варшавський договір розпускається, війська з Німеччини та інших ра-йонів виводяться, бази свої ми ліквідуємо. Хтось нам ультиматуми пред’являв? Хтось вимагав, аби ми так зробили? Наші керівники глибоко помилялися. У душі хтось із них, то, можливо, й гадав, коли ми кроки предпримем, Захід теж зробить зустрічні кроки. НАТО, наприклад, трансформується на політичну, а чи не військову, організацію. Хтось думав, коли ми власні бази на Кубі ліквідуємо, то американська база на Гуантанамо теж ліквідована. Якісь надії були цього. Ми від ідеології комуністичної відмовилися, ну взагалі усе, про що вони там Заході і мріяла, ми мали зроблено. На 94-му році, коли справлялося п’ятдесятиліття нормандської операції, запросили всі країни, включно з Австралією, Польщу, Люксембург, та якщо з Росії, вже демократичної, нової Росії, жодної особи ні офіційно приглашен.

Я відповідаю питанням: у країнах, крім іншого решти, ворожість до Росії споконвіку настільки глибоко закладено, що можуть робити правильні заяви, але це тенденція поступово дає себе знати. У цьому плані дуже мудрої людини був Олександр Невський, що він поїхав до Золоту орду укладати угоди, проте сили направив те що, щоб воювати проти прусських лицарів. Чому? Там, Сході лише данина вимагали. Церква хто б чіпав, мову, культуру, духовне життя російського народу та інших народів, ніхто її у не зазіхав. А лицарі все онемечивали за прикладом прибалтійських республік: релігія нав’язувалась, духовне життя. Тому Олександр вважав, головна небезпека звідки виходить. Не вважаю за потрібне це перебільшувати. Може, навіть я в усьому тут прав, але багато подібних фактів неприязного відносини до Росії, не із боку всіх, звісно, у країнах, а із боку певних кіл, що вільно не вільно з цього справою доводиться сьогодні задумываться.

Разрешите мені все-таки повернутися до другої світової війни і зрозуміло сказати, війна за своїми наслідків була важчій. 10 мільйонів мобілізували, загинуло 55 мільйонів в усьому світі, їх — 26,5 мільйонів радянських людей, громадян нашої країни. І Радянський Союз перед, Україна, винесла основну тяжкість війни. Через політичних прорахунків початок війни склалося нам не вдало. Бо у темі моєї лекції сказано про досвід минулого і уроки війн, то одне із уроків наступний. Починаючи з кримської війни до відома наших років, 150 років у сукупності, політики ставлять країну та її Збройні сили в нестерпне становище. Ви згадайте, як і кримську війну політично, зовні політично, зумовлювалося поразки Росії та її збройних сил. Про Російсько-японську війну, і годі й говорити. У перший Першу світову війну, сутнісно, будь-якою чужі інтереси воювали, потрапивши у залежність від Франції, Англії й інших стран.

Теперь, подивіться, як і 1941 р рік війна нам почалася. Прагнучи політичними методами відтягнути війну, Сталін ігнорував військово-стратегічні міркування. В Україні і сьогодні декого дуже люблять бравірувати політикою. Так, справді, війна є продовження політики насильницькими засобами. Політика має превалюючий значення, але не можна ніколи заперечити і зворотне вплив військової стратегії на політику. Політики в чистому вигляді взагалі існує. Політика життєва тоді, коли він враховує й економічні, і ідеологічні, і військово-стратегічні міркування. І ми лише на початку війни втратили 3,5 мільйона чоловік й потрапили у важке становище сутнісно через те, що у сенсі Збройні сили було поставлено в цілком нестерпне становище. Гадаю, жодна армія світу міг би цього вынести.

Возьмите Афганістан, деякі великі люди досі кажуть: «Ми з Афганістані не планували нічого захоплювати, ми хотіли стати гарнізонами і стояти там ». Вибачте, це дурість. Якщо вже ви йдете у країну, де йде громадянська війна, і виступаєте на певної боці, скажімо, уряду, хто Вас у спокої залишить? І вже від перших днів довелося втручатися у обстановку. У Герате відбулося повстання, всю місцева влада скинули, її ж треба захищати! До речі кажучи, маршал Соколов там зібрав нараду міністрів і сказав: «Я вас попереджаю, нашу армію сюди прийшла не воювати, до жодної бойові дії не втягивайтесь ». Наступного дня після випадає його віце-президент: «У Герате повстання, артилерію нашу захопили, правителів місцевих заарештували, що робити? «Соколов каже: «Та годі, батальйон виділимо», — й дуже пішло. А хіба заздалегідь це були передбачити, хіба досить вашого бажання не втягуватись у бій? Вас виявляється у це сражение.

В Чечні всі можливості для здобуття права цю війну не починати 94-го року. Політичним шляхом можна було визначити багато проблем — немає, з великою легкістю втяглися під час війни. Причому що цікаво, стоїть вже майже 10 років ми там стоїмо, не тільки не оголошено стан війни, немає надзвичайного стану, немає військового становища. Адже солдати і офіцери повинні воювати, вони мають виконувати завдання, оборонятися, коли ними нападають, а багато їхні діяння, особливо застосування зброї, стає важким. Оскільки немає військового, ні надзвичайного стану. У плані часто-густо наші збройні сили наводили за надзвичайно важка становище. Нехай політика буде верховодити, але треба замислитися над відповідальності політики, щоб він враховувала все життєві обстоятельства.

Я хочу лише сказати вам, що часто в аудиторіях, де молодь присутній, запитують: «Ось одні кажуть так, інші і все академіки, кому вірити?» Вірте, передусім, самі собі. Вивчайте факти, вивчайте історію, порівнюйте ці події та факти, й існують самі робіть висновки, тоді ніхто Вас у бік виманювати нічого очікувати. Візьміть хоча б Афганістан, як у роки ще хтось намагався виправдати введення туди наших військ тим, якби ми прийшли туди, туди прийшли б американці. Усе це висміяли самим уїдливим чином: «Що там робити американцям? «І тоді, справді, було трохи смішно. А візьміть життя, як тепер склалося: американці прийшли о Афганістан. Отож не можна від такого типу питань таким легким шляхом отмахиваться.

Я, забігаючи вперед, скажу, що вважаю загалом введення військ у Афганістан нашої помилкою. Політичною помилкою. Можна було інші шляхи знайти, у тій Анголі і інших містах на мозоль американцям наступити і відмовитися захищена від втручання в афганські справи. До речі, коли на Політбюро обговорювали питання, вводити чи військ у Афганістан, єдиною людиною, який рішуче виступив проти такого рішення, був начальник генштабу маршал Агарков. Його відразу перебив Андропов: «Ваша справа — військові завдання вирішувати, а політикою ми є кому займатися ». І така політична самовпевненість, знаєте, ніж скінчилася? Нам непотрібно туди було війська вводити, можна було допомагати, деякі дії маскувати, як китайці у Кореї діяли, під дії добровольців. Різні форми можна було знайти. Але прямий введення даремно. Я вам скажу, чому. У політиці всяке військове втручання має дуже високий значимість. Вводите в до чужої країни взвод чи армію — політичний резонанс і той ж. Ви на чужу територію запровадили війська. Решта немає жодного значення. Тому ми бачимо говорили маршалу Агаркову: якщо йти, то 30−40 дивізіями. Прийти, відразу закрити межу з Іраном, закрити межу з Пакистаном, щоб допомогу звідти не йшла, і ми могли звідти через 2−3 року війська вже выводить.

Самые погані рішення на політиці - це непослідовні, половинчасті рішення. Якщо ви вже й помилку допустили і частку якоїсь політичний крок починаєте, він може бути рішучим, послідовним, здійснено максимально сильними засобами, тоді навіть жертв менший прибуток і помилки швидше окупаются.

Вы, напевно, вважаєте, як і це, що з друга світова війна закінчилася нашої перемогою. Хоча такі люди як Яковлєв, Афанасьєв в РДГУ, та й багатьох інших, пишуть, що це був ганебна війна, що ми ній поразки зазнали і так далі. Давайте все-таки подумаємо, чому? Нам часто кажуть, ця була тому що в нас втрати великі. Солженіцин каже 60 мільйонів, є такі «письменники », що кажуть 20, 30 мільйонів — звідси, мовляв і поразка. Усе це подається у вигляді гуманності. Адже завжди у історії визначалося: поразка чи перемога? Це визначалося тим, що та чи інша сторона переслідували. Гітлер ставив за мету розгромити нашій країні, захопити територію, підкорити наші народи тощо. Хіба це скінчилося? А ми яку мету ставили? Ми ставили мета захистити своєї країни, захистити свій народ, допомогти інших народів, які опинилися поневоленими фашизмом. Чим те скінчилося? Усі плани Гітлера впали. Не гітлерівські війська прийшли о Москву і Ленінград, а наші прийшли о Берлін, союзники прийшли о Рим й Токіо. І який ця була? Втрати великі, на жаль. 26,5 мільйонів ми потеряли.

Но військові наші втрати були від, це авторитетно вам доповісти, був головою державної комісії з визначенню і уточненню втрат. Ми чотири роки працювали у цій галузі. Роботи скінчилася ще 1985 року. Ми кілька разів виходили до КПРС, до уряду нашої країни й пропонували опублікувати точні дані, щоб ними не спекулював. Коли їхав до Афганістану 1989 року, цю доповідь таки потрапив до. Подивіться журнал «Джерело», там опубліковано, хто які резолюції наклав. Горбачов написав: «вивчити, доповісти пропозиції». Що пише хоча б Яковлєв? «Почекати, треба ще підключити цивільних демографів», в якому було у комісії вже 45 людей — найбільші цивільні - і військові демографи працювали. Які справжні втрати? Наші військові втрати становлять 8,6 мільйона чоловік. Інші 18 мільйонів — це мирні жителі, знищені на окупованих територіях внаслідок фашистських звірств. Шість мільйонів євреїв знищили. Що це, війська чи що? Це мирні жители.

Немцы разом із союзниками втратили 7,2 мільйона чоловік. Різниця наших втрат приблизно один — півтора мільйона чоловік. Чим виникла ця різниця? Самі німці пишуть і це доведено, що наших молодих людей у полоні було виплачено близько п’яти мільйонів. Повернули вони нам близько два мільйони. Ми ж вправі сьогодні запитати, де 3 мільйона нашим людям, що у полоні у Німеччині? Фашистські злодіяння призвели до того, що це 3 мільйона чоловік у полоні загинули. В Україні у полоні було виплачено близько 2,5 мільйонів німців. Ми повернули після війни близько двох мільйонів. І вже по-солдатськи говорити, коли ми прийшли в Німеччину в 45 року і для нами капітулювала вся німецька армія — якби змагатися, хто від знищить, жодних труднощів не становила і мирних жителів, і військових, перебити стільки, скільки ми мусимо. Але німецькі війська через 3−4 дня почали відпускати з полону, крім есесівців, відверто кажучи, аби лишень не годувати. Наш народ і наш армія будь-коли могли так просто знищувати людей по тому, як ми сьогодні вже прийшли з перемогою. Тепер навіть гуманність нашим людям хочуть звернути проти нас просто по-блюзнірському. Це просто-таки великий гріх перед людьми, що воювали. Якому ви попустительствуете часто поширенням таких хибних чуток та будь-яких заклинаний.

Вообще, я вам мушу сказати, друзі, що нині є фальсифікація історії Великої Вітчизняної Війни. Зараз розтоптані все підсумки Другий Світовий Війни. Розповсюджують всякі небилиці. У тих «Звістках «публікують напередодні 60-річчя Курській битви, що у Курській битві німці втратили 5 танків. Ми втратили, як там написано, 334 танка. Як я зрозумів вам говорив, порівнюйте факти й існують самі вирішуйте, хто має рацію. Можливо те щоб німці лише п’ять танків втратили і почали тікати вздовж Дніпра, натомість, аби «йти на Москву? А наші, втративши 300 танків, чомусь йдуть вперед, а чи не відступають. То може бути? Кажуть, що ми воювали бездарно, наші генерали і полководці були нікудишні, в на відміну від старих, освічених й грамотних російських офицеров-дворян. Ось Георгій Владимов написав книжку про Власова «Генерал та її армія». В Україні ні одного роману ще немає про Жукова чи Рокоссовського, а про Власова кілька книжок написано, що славлять його. Адже потрібно судити з справам. Адже після Великої Вітчизняної війни 1812 року, 150−200 років — що війна, то поразка. Велика Вітчизняна Війна — ця перша найбільша війна, де здобуто найбільша перемога. До речі, білі генерали навіть громадянську війну продули. Зараз, наприклад, хочуть славити Колчака, Врангеля. Віддавайте данина, вони, кажуть, теж за Росію боролися. Отже ви завжди повинні пам’ятати одну різницю: Фрунзе і Чапаєв воювали як проти білогвардійців, а й проти інтервентів. Врангеля, Колчака та інших містили інтервенти, вони воювали проти Росії за іноземців. Різниця є, напевно, для людей, хто поважає свою страну.

Есть люди, що кажуть нам щодня, що зараз загроз для Росія не має. Загроз немає, нам не загрожує, ми собі лише угрожаем.

От чого залежить, є загроза чи ні? Це від цього, яку політику ви проводите. Якщо ви хоч проводите політику незалежну і самостійну, ця політика може зустріти суперечність із політикою інших країнах. Тоді можуть і загострення, можуть і загрози, може бути напад. Якщо ви і все здаєте, не відстоюєте свої інтереси — правильно, ніяких загроз немає. Якщо ви все здаєте, які може бути загрози, що таке може статися, ще, що ви все втратите? На жаль, сьогоднішні загрози дуже серйозні, якщо сконцентрувати, їх три.

Первое. Сьогодні вимальовується така обстановка, що великомасштабна ядерна війна, якої ми готувалися кілька десятиріч тому, стає малоймовірною. І взагалі, великомасштабна війна стає малоймовірною, чому винайдено інші способи їх досягнення політичних цілей: економічних санкцій, дипломатичне тиск, інформаційна війна. Можна підкоряти до однієї країни за інший підривними діями зсередини. І не ризикувати, велика війна може викликати застосування ядерної зброї. Знайшли інші кошти та не останній їх — гроші, як було Іраку, де його майже всіх купили. Тому сьогодні завданням першочергової ваги Збройних Сил стає готовність до локальних війнам і конфліктів і, напевно, якась певна готовність до великої війні, якщо маленькі конфлікти будуть разрастаться.

Второе. Є ядерних держав, і ядерну зброю всіх країн націлене проти нашої країни. Франція, Англія, Америка. Китай є ядерну зброю, куди ще його застосувати? Китайське ядерну зброю до одно ні дістає, отже, воно орієнтоване проти нашої країни. Це досить серйозна загроза, вона почала менше, ніж 10−15 років тому я, але вона, від нього куди уйдешь.

Третье. В усіх наших межах перебувають великі угруповання Збройних Сил іноземних держав. Вони кількісно трошки скорочуються, проте не вельми сильно перетворюються якісно. З’являється високоточну зброя терористів-камікадзе і багато іншого, про чому ви наслышаны.

Существуют такі загрози. Яка армія у зв’язку з цим потрібна? Відтак нам говорять: мобільний, сильна, добре оснащена, але перша проблема — це озброєння. В Україні зброю старіє, військова промисловість у занепаді, і ми можемо зараз у достатньому кількості виготовляти і навіть оснащувати свою армію і флот новітніми озброєннями. Це ще м’яко говоря.

Вторая — це наше військове мистецтво способи ведення бойових дій в. Крім достовірної інформації, тут не існує дуже багато дезінформації. Коли нас переконують, що у сучасних умовах, коли противник має такі види зброї, війна буде односторонньої і марно опиратися, краще здаватися і капітулювати. До речі, недавно один американський генерал виступав у Гамбурзі, у німецькій військової Академії, і додав, «зараз школа Клаузевіца, Мольтке, Жукова, Фоша померла, є одна школаамериканська, яку повинні осягати, тоді ви перемагати». Кажуть, що радянська, російська школа було поховано проти Іраку. Можуть що завгодно говорити, але самі подумайте, яку нашу школу проти Іраку хтось застосував? Згадайте як Ленінград, Москву, Сталінград обороняли: барикади, загородження, окопи, кожний будинок билися люди. Де-небудь проти Іраку це були? А уся таємниця в у цьому, щоб нашу радянську, російську школу застосовувати, потрібна велика моральна сила. Потрібен відповідний моральний дух. В Україні дехто гадає, що це саме собою може бути. Але моральну силу, цей людський капітал необхідно постійно накопичувати, а коли вселяють людям, що оборона непотрібна, що служити у війську не всім обов’язково, тоді це моральний потенціал ми тільки накопичуємо, ми його теряем.

Вспомните брестську фортеця. Там же сталося, що військових частин для оборони фортеці взагалі передбачалося залишити — вони пішли за свої рубежі. Але туди залишилися люди, що з відпустки, хворі, сім'ї військовослужбовців. Вони відразу ж зібралися й почали боронити фортеця. Їм хто б ставив таке завдання боронити фортеця, вже німці під Мінськом, що протягом місяця борються. Треба сьогодні забувати, яким шляхом, за жодних обставин було досягнуто таке виховання нашої армії й народу. Тепер, ми кажуть, що важко служити, тому заклик треба скасувати і всі зводити до контрактної службі. Але наші ж хлопчаки, із нашої країни, де такий тяжкий служити, їдуть у Ізраїль і 3 роки там, де служба ще більше сувора, чому тут, із задоволенням служать. Усе залежатиме від цього, як людина своєї країни належить. Про це також зайве забывать.

И останнє запитання у зв’язку з комплектуванням армії. В Україні зараз узята лінія, щоб зробити переважно контрактну армію. Але вона анітрохи не краще, у тому ж Ізраїлі невипадково цей шлях стає. Той-таки В'єтнам показав американського ґатунку: контрактники добре служать у час. Але той, кому загрожує смерть, непотрібні ні гроші, ні пільг на час вступу в ВУЗ. Тому немає й німці не зрікаються призову. Усе-таки потрібна зв’язок народу із армією: щоб військовий не відривався від своєї народу, від своїх родичів, від міста своєї землі. Конче важливо, щоб призовна система, особливо у час, существовала.

Почему хочуть перейти на контрактну службу? Просто в нас у 2007;2008 року така демографічна ситуація, що нікого закликатиме. Якщо сьогодні почати готувати їжу та набирати контрактників, ми взагалі залишимося без армії. Тому треба поєднувати цю контрактну систему і службу за призовом, у своїй скорочуючи термін призову мінімум до один рік. Армію створюють як офіцери і генерали, її створює весь народ, і це знаєте з нашої истории.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.