Порядок перегляду Конституції Російської Федерації й терміни прийняття конституційних поправок

МГЮА.

Курсова робота з конституційного права России.

Тема1. Порядок перегляду Конституції Російської Федерації й терміни прийняття конституційних поправок.

Москва 2000.

Зміст. |Стабільність Конституції і гарантії її. |1 | |Зарубіжний досвід зміни конституцій. |2 | | |4 | |Перегляд положень глав 1, 2, 9 конституції Росії | | | |6 | |Прийняття і набуття чинності правок главам 3−8 Конституції Российской|9 | |Федерації. |13 | | | | |Внесення змін до статті 65 Конституції Російської Федерації. | | |Список використаної літератури. | |.

Стабільність Конституції і гарантії її обеспечения.

Конституция РФ — основний закон держави характеризується стабільністю, сталістю змісту. Це дозволяє підтримувати стійкість правової системи та державного механізму. Разом про те стабільність конституції значить її незмінності. Конституція має відбивати зміни у тих громадських відносинах, що вона регулює. Прийняття нової конституції завжди викликається дуже суттєвими змінами у життя суспільства. Окремі зміни у ній так само повинні вимагати серйозного обгрунтування. Тож у більшості країн світу встановлено ускладнений порядок зміни конституції. Колишні радянські конституції прикріплювали досить простий порядок їх зміни, встановлюючи при цьому лише кваліфіковане більшість депутатів вищого представницького органу. Попередня російська Конституція встановлювала, що з прийняття її зміни й доповнення вимагалося згоду щонайменше 2/3 від загальної кількості обраних народних депутатів Російської Федерації. Тільки за зміні і доповненні статей Конституції, що стосуються федеративного устрою, вимагалося узгодження з суб'єктами федерації в особі свого Рад народних депутатів. Порядок прийняття нової конституції не встановлювався, та юридична Конституція обмежувалася нормою у тому, що це належить до виняткової компетенції З'їзду народних депутатів Російської Федерації. Такий спрощений порядок зміни, разом із іншими політичними чинниками, порушував стабільність Конституції та привело до того, що у колишню Конституцію Російської Федерації внесли за короткий період близько 350 поправок. Урахувавши попередній досвід, нормативні встановлення конституцій зарубіжних демократичні держави, і намагаючись зміцнити стабільність конституції, що є її невід'ємним властивістю, чинна Конституція внесла у цей процес суттєві изменения.

Насамперед, Конституція застосовує іншу термінологію — вводяться поняття «перегляд» Конституції та «поправки». Присвячена цьому гол. 9 носить назва «Конституційні поправки і перегляд Конституції». Конституція, на відміну попередніх, право ухвалення Конституції не відносить до компетенції будь-якого органу структурі державної влади. Вона лише встановлює, що прийняття Конституції Російської Федерації становить предмет виняткової компетенції Російської Федерації (ст. 71). Тим самим було, Конституція свідчить у тому, що вона сприйняла концепцію встановлення конституції особливої установчій владою, а чи не заснованої, не звичайній законодавчою владою. Прийняття нової редакції Конституції віднесено до повноважень Конституційного Збори, що тільки і може прийняти пропозицію її 2/3 голосів від загальної кількості його членів чи внести на всенародне голосування. Що стосується референдуму Конституція вважається прийнятої, якщо на неї проголосували понад половини виборців, які взяли що у голосуванні за умови, що він взяли участь понад половини избирателей.

Порядок освіти Конституційного Збори буде визначено, в відповідність до Конституції, федеральним конституційним законом. Конституція в ст. 134 запровадила нову норму, визначальну перелік суб'єктів, які можуть опинитися ініціювати процес перегляду Конституції або внесення змін до неї поправок. По колишньої Конституції це запитання не регламентувався, і це призводила до того, що голосом одного депутата було без будь-якої попередньої підготовчої процедури запускався механізм голосування про зміну тієї чи іншої положень Конституції. Тепер пропозиції щодо поправках і перегляд положень Конституції можуть вносити Президент Російської Федерації, Раду Федерації, Державна Дума, Уряд, представницькі (законодавчі) органи суб'єктів Російської Федерації, і навіть групи чисельністю щонайменше 1/5 членів Ради Федерації чи депутатів Державної Думи. На підвищення стабільності Конституції спрямоване й те, що її голови, які виражають концептуальну сутність Конституції, неможливо знайти переглянуті Федеральним Зборами. Це стосується й главам 1, 2 і 9-те: «Основи конституційного ладу», «Права і свободи людини і громадянина», «Конституційні поправки і перегляд Конституції». Пропозиція про перегляд статей цих глав вимагає дуже значної підтримай членів і селянських депутатів обох палат. Їх кількість має становити 3/5 голосів від загальної кількості у кожному з палат. Але й за такої ситуації, як уже відзначалося вище, поправки у ці глави не допускаються. Скликають у тому разі Конституційне Збори або підтверджує непорушність даної Конституції, або розробляє проект нової редакції Конституції. Поправки відповідно до Конституцією допускаються лише у главам 3−8. Вони приймаються гаразд, передбаченому до ухвалення федерального конституційного закону, т. е. вимагають схвалення щонайменше ¾ від загального числа членів Ради Федерації і проінвестували щонайменше 2/3 депутатів Державної Думи. Крім цього, Конституція закріплює як необхідна умова вступу поправок з їх схвалення органами законодавчої влади менш як 2/3 суб'єктів Федерації. Становище Конституції про її змінах ставляться лише у нормам ст. 65 Конституції, що характеризує склад суб'єктів Російської Федерації, їх найменування. З федерального конституційного закону ухвалення в Російську Федерацію й освіті у складі нового суб'єкта, про зміні конституційного статусу суб'єктів вносять зміни в ст. 65. При зміні найменування суб'єктів федерації нове найменування підлягає включенню в ст. 65 Конституції без особливих процедур.

Зарубіжний досвід зміни конституций.

Внесення змін — у конституцію не рідкісне явище в конституційному розвитку. Більшість конституцій світу змінилися від часу ухвалення. Так було в Конституцію США з часу прийняття було внесено 27 поправок (пропозицій перегляді конституції конгресової розглядалося понад десять тисяч). У Конституцію Фінляндії суттєві поправки вносилися в 1926, 1930, 1943, 1950 роках. 1974 р. Конституційний комітет розробив важливі поправки до конституції, які заторкують такі серйозні питання, як розмежування повноважень президента, інших органів, основні економічні та соціальне право людини, охорона прав власності. У 1986 р. у Греції було прийнято серія правок Конституції 1975 р., позбавила президента низки важливих повноважень, зокрема права усунення прем'єр-міністра, права проголошувати надзвичайний стан, і навіть обмежують його права розпускати парламент, оголошувати референдум. У Конституцію Російської Федерації 1978 р. наприкінці 80х — початку 90-х внесли більш 300 поправок. У той самий час конституції країн через жорстких правил внесення змін до них поправок залишилися незмінними від часу ухвалення (Конституція Японії 1947 р., Конституція Данії 1953 р. та інших.). Немає проблем зміни конституції, якщо йдеться про перегляд гнучкою конституції. Це здійснюється шляхом прийняття звичайного закону (Ізраїль, Індія, Монако, Новій Зеландії, Саудівська Аравія). Значно складніше переглянути жорсткі конституції. Для зміни передбачається вимога кваліфікованої більшості у парламенті, а ще, у низці країн передбачено твердження поправок на референдумі чи більшістю суб'єктів федерації, якщо йдеться про федеративних державах. Відомі й інші способи забезпечення жорсткості конституції. Це повторне голосування у парламенті через період часу (наприклад, у Греції поправки необхідно прийняти Палатою депутатів двох послідовних скликань (ст. 110 Конституції). У деяких країнах різні частини конституції змінюються по-різному. Так, положень Конституції Індії про виконавчої та судової влади, про виборах і інші змінюються рішенням, прийнятим двома третинами голосуючих членів обох палат парламенту країни знайомилися з наступним схваленням щонайменше половини законодавчих зборів штатів. А поправки, пов’язані з переліком штатів і союзних територій, приймаються простим більшістю голосів членів парламенту. У деяких конституціях зустрічаються застереження про неприпустимість зміни взагалі окремих галузей конституції. Так було в ст. 89 Конституції Франції 1958 р. записано: «Республіканська форма правління може бути предметом перегляду». У ст. 139 Конституції Італії також йдеться про неможливість перегляду положення про республіканської форми правління. Не допускається зміна Конституції Німеччини, «що зачіпає поділ федерації на землі, принципи участі в законодавстві чи принципи, записані в статтях 1 і 20» (год. 3 ст. 79); ст. 1 закріплює недоторканність людської гідності і непорушність і неотчуждаемость правами людини, а ст. 20 — основи конституційного ладу. Конституцією Греції заборонено взагалі змінювати становища, що визначають основи та форму правління держави як парламентарної республіки. Іноді конституціями встановлюється період, протягом якого забороняється вносити зміни до конституції. Так, Конституція Греції дозволяє її черговий перегляд тільки через п’ять багатьох років після закінчення процедури перегляду. У багатьох конституцій містяться становища, які забороняють її перегляд у умовах зазіхання на цілісність території держави (наприклад, ст. 89 Конституції Франції). Процедури ухвалення, й зміни конституцій різноманітні. Суб'єктами права ініціативи перегляду конституції є зазвичай самі, що у законодавчому процесі. Таке право у країнах надано главам держави (Бельгія, Росія, Франція). Деякі конституції передбачають можливість оформленої як законопроекту народної ініціативи із конституції. Так було в Італії законопроект то, можливо внесений щонайменше ніж 50 тисячами виборців (ст. 71 Конституції), Австрія — 100 тисячами виборців (ст. 120 Конституції). Для підготовки проектів конституцій чи поправок нерідко створюються спеціальні органи, комісії. У Австралії для попереднього розгляду проекту Конституції в 1958 р. було створено спеціальний консультативний орган, у Швеції, Фінляндії й Росії на підготовку тексту конституції парламентами створили конституційні комісії. Для остаточної доопрацювання проекту Конституції у Росії 1993 р. Президентом РФ було скликано Конституційне совещание.

Перегляд положень глав 1, 2, 9 Конституції России.

Глави Конституції, регулюючі основи конституційного ладу, правничий та свободи людини і громадянина, порядок зміни самої Конституції, т. е. глави 1,2 і 9-те, захищені найбільшою мірою. Якщо Федеральне Збори вважатиме більшістю у трьох п’ятих голосів від загальної кількості членів Ради Федерації і робітничих депутатів Державної Думи, що якісь зміни у ці глави, він повинен скликати Конституційне Збори — особливий орган, наділений правом вирішити, потрібні ці зміни чи ні. Якщо Конституційне Збори вирішить, що потрібні, воно розробляє проект нової Конституції РФ, який ухвалюється Конституційним Зборами двома третинами голосів від загальної кількості його членів чи виноситься на всенародне голосування. Питання зміни глав 1, 2 і 9-те Конституції неможливо знайти вирішені законами РФ про поправки до Конституції, оскільки положення глав 1, 2 і 9-те Конституції неможливо знайти переглянуті Федеральним Зборами. Для зміни глав 1, 2 і 9-те Конституція передбачає внесення пропозицій перегляді положень Конституції. Причому низку дуже важливих питань внесення таких пропозицій сьогодні врегульоване. По-перше, не передбачено, як і орган мають вноситися пропозиціями щодо перегляді положень Конституції. По-друге, Конституція не визначила, яке найменування і яку правову форму повинен мати документ, у якому пропозицію про перегляд положень Конституції. По-третє, існує деяке невідповідність між положеннями ст. 134 і ч.2 ст. 135 Конституції. Буквальне прочитання ч.2 ст. 135 Конституції, встановила, що Конституційне Збори скликаються у разі схвалення пропозиціями щодо перегляді положень глав 1, 2 і 9-те Конституції, дозволяє зробити висновок про тому, що розгляду палатами Федерального Збори підлягає пропозиції щодо перегляді сукупності положень, що є й у гл. 1, й у гл. 2, й у гл. 9 Конституції. Разом про те Формулювання ст. 134 Конституції передбачає можливість пропозицій, зокрема про перегляд окремих положень (окремого становища) з голів 1, 2 чи 9 Конституції. Практика застосування положень статей 134 і 135 Конституції зовсім позбавлений прикладів закінченого розгляду пропозицій перегляді положень Конституції палатами Федерального Збори. Але такі пропозиції вносилися. Так було в 1995 р. група депутатів Ради Федерації внесла в Державну Думу пропозицію.