Основы конституційного ладу РФ

1. Поняття основ конституційного ладу як конституційно-правового института.

2. Економічна основа народовластия.

3. Політична основа народовластия.

Поняття основ конституційного ладу як конституційно-правового института.

Конституційний лад — це форма (або засіб) організації держави, що забезпечує підпорядкування її права й характеризує його як конституційне государство.

Головне місце серед правових норм, регулюючих конституційний устрій Росії, належить нормам Конституції Російської Федерації. Це пов’язано з тим, що кримська Конституція наділена вищою юридичною чинністю і є базою поточного законодательства.

Провідну роль у тому числі грають норми, котрі закріплюють головні підвалини Російської держави, у яких знаходять вираз його гуманна сутність, належність до сім'ї демократичних країн. Як головних устоїв виступають основи конституційного ладу, які мають забезпечувати Російської Федерації характер конституційного держави.

Під основами конституційного ладу Російської Федерації розуміються головні підвалини держави, його основні засади, які мають забезпечити Російської Федерації характер конституційного государства.1.

У Конституції Російської Федерації, прийнятої 12 грудня 1993 року міститься окрема глава (1), присвячена основам конституційного ладу Російської Федерації, що охоплює досить широке коло конституційно регульованих громадських отношений.

Основи конституційного ладу, відповідно до Конституції Російської Федерації (ст. 1), становлять передусім демократизм, відтворений у народному суверенітет, поділ влади, ідеологічному та політичному різноманітті, визнанні та гарантуванні місцевого самоврядування; правової держави, втіленням якого і є конституційне держава; визнання державою людини, його права і свободи вищу харчову цінність; соціальне ринкове господарство, у якого переважно здійснюються виробництво і розподіл товарів хороших і благ.

Із цією основами, притаманними правової держави, сьогодні нерозривно пов’язані Шекспір і такі основи, як соціальну державу, головне завдання якого є втілення у життя закріплених правом принципів соціальної рівності, і навіть світське держава, яке доповнює принцип ідеологічного і політичного різноманіття різноманіттям духовным.

До основам конституційного ладу, закріпленою конституцією Російської Федерації, належить і федералізм, суверенність Російської держави, і республіканська форма правління. Не що визначають для характеристики Росії виглядала як конституційного держави. Адже конституційними державами є і республіки до складі російської Федерації, хоча де вони федеративні і суверенні государства.

Кожен конституційний принцип існує сам собою. Спільно вони конституюють держава й розглядати лише у взаємозв'язку. Ці принципи можуть доповнювати й коригувати одне одного, отже, всі вони у взаимозависимости.

Закріплюючи основи конституційного ладу Російської Федерації, Конституція регулює в усіх, а найважливіші суспільні відносини, що характеризують російську державність. Сукупність правових норм, регулюючих ці відносини, утворює державно-правової інститут «Основи конституційного ладу Російської Федерації», котрий обіймає чільне місце у системі державної права России.

Конституційна форма закріплення основ конституційного ладу має важливого значення. Вона забезпечує проголошення цих основ від імені народів Росії державної волею. Тим самим було підкреслюються особлива значимість конституційних основ, верховенство і обов’язковість всім суб'єктів правовідносин, забезпечується їх активний вплив на правове регулювання всієї системи громадських відносин. Тому закріплені у Конституції основи конституційного ладу утворюють фундамент всього правовим регулюванням державної влади і життя Росії, призначають у юридичної формі ті найважливіші якості зв’язку, що притаманні її организации.

Саме завдяки конституційному закріплення основ конституційного ладу до системи їх гарантій включаються як матеріальні, політичні, соціальні, і правові аспекти. Через це їх реалізація повинна забезпечуватися Російським государством.

Закріплення у чинній Конституції Російської Федерації основ конституційного ладу зовсім на означає, що цим автоматично забезпечується конституційний характер Російської держави. Аби вирішити це завдання потрібно реалізація практично конституційних основ. У цьому сенсі Російської Федерації перебуває на початковому етапі знають рішення поставленої задачи.

Економічна основа народовластия.

У Конституції Російської Федерації відсутня безпосередньо формулювання, визначальна економічну основу Російського демократичної держави. Однак у год. 1 ст. 8 Конституції вказується, що у «Російської Федерації гарантуються єдність економічного простору, вільне пересування товарів, послуг і коштів, підтримка конкуренції, свобода економічної діяльності». І далі, в год. 2 ст. 8 даної Конституції ми читаємо — «У Російській Федерації визнаються, й захищаються так само приватна, державна, муніципальна й інші форми собственности».

У Російській Федерації діє також Закон «Про конкуренції, та обмеження монополістичною діяльності на товарних ринках» від 22 березня 1991 г.2.

Отже економічну основу конституційного ладу Російської Федерації становить що у стадії становлення соціальне ринкове господарство, у якого виробництво і розподіл товарів хороших і благ ввозяться основному у вигляді ринкових відносин, учасниками яких виступають приватні суб'єктів господарювання, які перебувають між собою у відносинах конкуренції. Російської Федерації підтримує цю конкуренцію, і навіть вживає заходів до запобіганню монопольних привілеїв та здійснює відповідний контроль.

У згаданому вище Законі «Про конкуренції…» визначаються організаційні і правові основи попередження, обмеження і їх припинення монопольної роботи і недобросовісної конкуренції з. Цей закон спрямовано забезпечення умов створення й ефективного функціонування товарних ринків, боротьбу з місцевим сепаратизмом.

У ст. 9 Конституції встановлюється, що зайнято землю та інші природні ресурси можуть міститися у приватної, державної, муніципальної та інших формах власності. Їх використовують і охороняються Російською Федерацією в якості основи життя й зовнішньоекономічної діяльності народів, жителів відповідної территории.

У Конституції закріплено, що у приватної власності може мати землю громадяни та його об'єднання. Володіння, користування і розпорядження землею та інші на природні ресурси здійснюються їх власниками вільно, якщо це завдає шкоди навколишньому середовищі не порушує правий і законних інтересів інших осіб (ст. 36).

Конституція Російської Федерації встановлює в ст. 35, що «У Російській Федерації мати майно в власності, володіти, користуватися й розпоряджатися їм, як одноосібно, і з іншими особами вправі кожен. Ніхто може бути позбавлений свого майна інакше як за рішенням суду. Примусове відчуження для державних потреб можна виготовити лише за умови попереднього і рівноцінного відшкодування».

У Російській Федерації відносини власності, непередбачений Конституцією, регулюються Цивільним кодексом й іншими законодавчими актами Російської Федерації, і навіть законодавчими актами республік у складі Російської Федерації, і навіть законодавствами республік у складі Російської Федерації, країв, областей, міст федерального значення, автономної області й автономних округів, виданими на межах їхніх полномочий.

Політична основа народовластия.

Відповідно до Статтею 1 Конституції Російської Федерації Російської Федерації є демократичну державу. Його демократизм позначається раніше у забезпеченні у ньому: народовладдя; поділу влади законодавчу, виконавчу і судову; ідеологічного і політичного різноманіття; місцевого самоуправления.

Це означає, що Росія проголошується державою народовладдя, чи, інакше кажучи, демократичним державою (народовладдя у перекладі давньогрецького — демократия).

Кожна з цих двох категорій «народ» і «влада», складових поняття «народовладдя», є складне явище і вимагає спеціального рассмотрения.

З юридичної погляду слово «народ» ототожнюється з визначенням «громадяни» й як приналежність даної, асоційованої у межах єдиної держави, сукупності людей до відповідного государству.

Влада є можливість розпоряджатися чи управляти будь-ким і чимось, підкоряти своїй волі других.

З виникненням держави і його державна влада, виступає як із істотних ознак держави. Державна влада має у ролі свої основні елементів загальну волю і сила, здатну забезпечити підпорядкування їй всіх членів общества.

Державну влада характеризує суверенітет держави. Він виявляється в верховенство структурі державної влади, її єдності та независимости.

Державна влада збігається безпосередньо з громадянами та здійснюється особливим апаратом. Таким апаратом є державний апарат, являє собою сукупність державних установ, з яких реалізуються функції государства.

Державна влада — не єдина форма влади народу. Інший її формою є місцеве самоврядування. Органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної власти.

У державі єдиним джерелом влади і його носієм виступає народ. Визнання народу ролі верховного носія всієї влади є вираженням народного суверенітету. Народний суверенітет означає, що, ні з ким не ділячи своєю владою, здійснює її самостійно й більше незалежно від яких би не пішли соціальних сил, використовує тільки у свої власні інтереси. Народний суверенітет неподільний, має і може мати не лише одного суб'єкта — народ.

Народ Російської Федерації здійснює своєю владою як безпосередньо, і через органи державної влади органи місцевого самоврядування (ст. 3 Конституції Російської Федерации).

Залежно від форми волевиявлення народу різняться представницька і безпосередня демократия.

Представницька демократія — здійснення народом влади через виборних повноважних представників, котрі приймають рішення, які виражають волю тих, кому вони представляють: все місто, населення, яке проживає того чи іншого территории.

Виборне представництво — найважливіше засіб забезпечення справжнього народовладдя. Його утворюють обрані народом державні органи влади та органи місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування містять у собі представницькі органи, керівні органи (місцева адміністрація), і навіть різні органи територіального громадського самоврядування населения.

Безпосередній демократія — форма безпосереднього волевиявлення народу чи якихось груп населення. «Вищим безпосереднім вираженням влади народу, — вказується у Конституції Російської Федерації (ст.), — є референдум і вільні выборы».

Відповідно до Федеральному конституційному закону від 7 липня 1995 р. «Про референдумі Російської Федерации"4, референдум — всенародне голосування громадян Російської Федерації із законопроектів, чинних законів й з приводу державного значення. Референдум Російської Федерації проводиться по всій території Російської Федерации.

Библиография.

1. Конституція Російської Федерації. М., 1993. Гол. I.

2. Коментарі до Конституції Російської Федерації. М., 1994.

3. Федеральне конституційне право Росії. Основні джерела. М., 1996.

4. Козлова Є. І., Кутафин Про. Є. У конституційному праві Російської Федерації. М., 1995.

5. Румянцев Про. Р. Основи Конституційного ладу Росії. М., 1994.

1 КозловаЕ. І., Кутафин Про. Є. У конституційному праві Російської Федерації. М., 1995. З. 8.

2 Румянцев Про. Р. Основи конституційного ладу Росії. М., 1994. З. 152.

3 Козлова Є. І., Кутафин Про. Є. Указ тв. З. 35.

4 З кн. Федеральне конституційне право Росії. М., 1996.