Предметная деталізація і символіка у своєму оповіданні І. А. Буніна «Пан із Сан-Франциско»
Мастерство і ліризм творів Івана Олексійовича Буніна мають кілька складових. Його прозу відрізняють лаконізм і трепетне зображення природи, пильна увага до герою і деталізація описуваного предмета чи явища. Здається, письменник зайве докладно стає в оточуючої його обстановці, уповільнює протягом сюжету, але у цьому й є його художня особливість, неповторна лірична манера. Стиль Буніна змушує… Читати ще >
Предметная деталізація і символіка у своєму оповіданні І. А. Буніна «Пан із Сан-Франциско» (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Предметная деталізація і символіка у своєму оповіданні І. А. Буніна «Пан із Сан-Франциско».
…Это дуже нове, дуже свіжо і дуже добре, лише занадто компактно, на кшталт згущеного бульйону.
А. П. Чехов.
Мастерство і ліризм творів Івана Олексійовича Буніна мають кілька складових. Його прозу відрізняють лаконізм і трепетне зображення природи, пильна увага до герою і деталізація описуваного предмета чи явища. Здається, письменник зайве докладно стає в оточуючої його обстановці, уповільнює протягом сюжету, але у цьому й є його художня особливість, неповторна лірична манера.
Начав шлях зі письма, Бунін пізніше привносить й у прозу конкретність і стисненість стилю. Ще А. П. Чехов відрізняв цю особливість манери Івана Олексійовича: «…це надзвичайно нове, дуже свіжо і дуже добре, лише занадто компактно, на кшталт згущеного бульйону».
Стиль Буніна змушує читача гранично уважно й неспішно ознайомитися з творами автора. Письменник прагне як усебічно і грунтовно описати предмет зображення, але конкретизувати його особливість, місце у оточуючої обстановці. Інколи його деталі самодостатні, можуть існувати автономно, без видимої через відкликання оточуючим, але лише що здається незалежність.
Для Бунина-художника немає незначних дрібниць, кожна несе необхідну інформацію, зламуючись у загальне полотно життя. І вже деталь чи слово вибрано художником, всі вони несуть максимально можливу інформації і віддачу.
Так, у своєму оповіданні «Пан із Сан-Франциско» Бунін зайве докладно описує маршрут планованого подорожі сім'ї пана, розпорядок дня на «Атлантиді». І незначних дрібниць, кожна несе значеннєву навантаження, підкреслюючи іронію письменника над «вещными» інтересами цих «господарів життя». Не тому так плачевно і незабаром закінчується старанно продумане подорож, обіцяє спочатку безтурботну і задоволення?
«Господин з Сан-Франциско він у глибоке шкіряне крісло на покутті, біля лампи під зеленим ковпаком, наділ пенсне і, смикнувши головою від душившего його комірця, весь закрився газетним листком…— аж тут рядки спалахнули проти нього скляним блиском, шия його напружилась, очі витріщилися, пенсне злетіло з носа… Він рвонув уперед, хотів ковтнути повітря — й страшенно захарчав…» Письменник описує смерть цієї людини, не відчуваючи шанування великому таїнства, а лише констатуючи етапи, із зайвим натуралізмом розкриваючи буденність того що відбувається. І дивно, сцена переростає в символічну. Ось неминучий і страшний кінець кожного, і добре, коли він відбувається у в колі близьких, у рідної домівки, інакше приниження чекають сьогодні вже бездиханне тіло.
Никакие гроші, на пошану й повагу, супутні пану з Сан-Франциско у житті, не допомагають йому по смерті. Невловимо змінюється лексика письменника. Тепер пан — це просто старий, викликає жалість. «Тіло ж мертвого діда з Сан-Франциско поверталося додому, зі світу, на берега Нового Світу.
Испытав багато принижень, багато людського неуваги, близько тижня подорожуючи вже з портового пакгаузу на другий, воно знову потрапило нарешті той самий самий знаменитий корабель, у якому та ще й недавно, з такою пошаною везли їх у Старий Світ". Кільцева композиція оповідання лише підкреслює величезну різницю між перших вражень і другим подорожами.
Вначале здається, що пан із Сан-Франциско міцно слід за ногах, тримає життя під уздцы. І ось це бездиханне тіло, старанно приховуване від щасливих і безтурботних пасажирів, щоб не затьмарити їх подорож. Письменник цим підкреслює ілюзорність щастя добробуту в «речовому» світі. Усі минуще, крім стихії океану, плещущей хвилі до борту «Атлантиди». Усі примарними і оманливе в божевільному світі як найнята пара закоханих, давно набридлих одна одній. Читаючи розповідь Буніна, поступово розумієш дріб'язковість людських помислів і мрій перед космосом, вічної природою, які оточують нас, мудро приймаючи всі наші претензії на винятковість. Ми лише піщини в величезному світі, і, коли усвідомлюємо це, можливо, більш щасливі, ніж зараз.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використано матеріали із російського сайту internet.