Рудольф Вірхов

Рудольф Вирхов.

Вирхов, Рудольф Людвіг Карл (Virchow, Rudolf Ludwig Karl) (1821−1902), німецький патологоанатом, антрополог, археолог та політичний діяч.

Родился 13 жовтня 1821 в Шифельбейне (Померанія; нині Свидвин у Польщі). Початкова освіту здобув у сім'ї і у приватних школах. У віці 14 років вступив у четвертий клас гімназії в Кешлине.

В 1839 вступив у Берлінський університет, обравши у своїй тему твори «Життя, виконана праці та боротьби, не ярмо, але благословення». У 1843 захистив докторську дисертацію, у тому року вступив працювати у клініку Шарите у Берліні. У 1846 став прозектором, а 1847 — професором Берлінського університету. У цьому року заснував журнал «Архів патологічної анатомії та клінічної медицини» («Archiv fr pathologische Anatomie und fr klinische Medizin»), став однією з основних друкованих органів у сфері теоретичний медицини.

Зимой 1848 Вирхов був у Сілезію з вивчення епідемії тифу. До його рекомендацій боротьби з епідемією була така: дати збіднілому і виснаженому хворобами краю волю і демократію. Ця поїздка мала для Вирхова важливого значення. 53 роки він писав, що тоді переконався зв’язок питань практичної медицини з соціальними реформами.

С цих позицій і намагався висвітлювати медичних проблем в недовго який їм журналі «Медична реформа». У 1849 у зв’язку з антимонархической діяльністю Вирхов втратив місця у клініці і був переїхати з Берліна Вюрцбург (Баварія), де став завідувати кафедрою патологічний анатомії в Вюрцбургском університеті.

В 1856 він прийняв пропозицію Берлінського університету зайняти новостворену кафедру патологічної анатомії; одночасно став директором Інституту патологічної анатомії.

В 1958 окремою книжкою під назвою Целлюлярная патологія (Die Cellularpathologie) було видано лекції Вирхова, в яких основні патологічні процеси систематизувалися з структурних і функціональних змін окремих клітин чи його груп (целлюлярная патологія), а будь-який організм видавався як «сукупність живих клітин, організованих подібно державі». «Персоніфікація» клітини, уявлення про організм як «про «клітинної федерації», «сумі окремих клітин» розходилися з поглядами на організм як у цілісну систему і зустріли численні заперечення.

Неприемлемым стало також заперечення ролі гуморальних і нервових чинників в патології. Попри це, матеріали Вирхова про морфологічних засадах хвороб зіграли значної ролі у розвитку уявлень про їхню природу й надалі заклали фундамент сучасних патологоанатомічних досліджень.

Большое число робіт Вирхова написано на общебиологические теми. Відомі дослідження патології та епідеміології інфекційних захворювань, багато статей присвячено патологічної анатомії, методології розтинів. Він є й автором теорії безперервності зародковій плазми.

Вирхов був відомий як громадський діяч. Як член Берлінського муніципалітету, він активно домагався здійснення ряду санітарно-гігієнічних заходів (водопостачання, каналізація тощо.). У 1861 Вирхов став членом Прусського сейму (ландтагу). Після франко-прусської війни він у час відійшов від політики, хоч і залишився членом ландтагу. Займався просвітницьку діяльність: протягом 33 років видавав науково-популярні збірники з етнології, антропології і археології. Разом з заздалегідь відомим німецьким археологом Г. Шлиманом Вирхов брав участь у розкопках Трої й провів систематизацію знайдених там черепів. Він був редактором этнологического журналу, а 1873 брав участь у підставі Німецького антропологічного суспільства, Берлінського суспільства антропології, етнології і давньої російської історії. У 1876 опублікував результати обстеження 7 мільйонів школярів, покликані поховати міф про світловолосих і блакитнооких арийцах. З 1880 по 1893 Вирхов входив до рейхстагу. Помер Вирхов у Берліні 5 вересня 1902.

Глязер Р. Дослідники людського тіла від Гіппократа до Павлова. М., 1956.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.