Висновки. 
Формування адекватної самооцінки учнів засобами учбової діяльності на уроках хімії

Виходячи з завдань, які ставилося до курсової роботи, можна зробити такі висновки:

• 1. Являючись фундаментальним поняттям психології особистості, «самооцінка» як термін використовується досить широко і багатозначно. В психологічній літературі чітко прослідковується два напрямки вивченні змісту самооцінки школяра. Один пов’язаний з пошуком загальних характеристик самооцінки, умов її формування, інший — з з’ясуванням структурних елементів самооцінки та їх співвідношень. Таким чином, самооцінка визначається як судження людини про ступінь наявності у неї відповідних якостей, властивостей у співвідношенні з відповідним еталоном. Це прояв оціночного відношення людини до себе.
• 2. Самооцінка, будучи важливою умовою формування особистості виступає як один з показників її розвитку. Ефективному формуванню в учнів адекватних оціночних відносин сприяють наступні умови: усвідомлення учнями змісту найбільш значимих для людини рис якостей; засвоєння об'єктивних критеріїв як етичних оцінок морально-вольових якостей, так і оцінок результатів учбової діяльності; підведення учнів до усвідомлення важливості адекватних стійких оціночних відносин людини до самого себе і до інших і для його нормальної взаємодії з оточуючими.

Важливими факторами, що виявляють значний вплив на розвиток і формування правильної оцінки і самооцінки учнів, є також і сприятливе положення серед однолітків, позиція позитивної рівноваги у взаємовідносинах, активна участь у суспільному житті класу, школи, успішність, займання самовихованням.

Формування стійких адекватних оціночних відносин до себе та товаришів у учнів слід вести шляхом залучення їх до аналізу конкретних дій і вчинків, оцінювання результатів учбової діяльності і створення на цій основі в колективі ефективно діючої системи оціночних відносин.

3 Проведене емпіричне дослідження особливостей самооцінки учнів у підлітковому та ранньому юнацькому віці свідчить, що більш адекватною самооцінкою володіють юнаки порівняно з підлітками.

Це пояснюється тим, що в підлітковому віці відбувається відхід від прямого копіювання зразків поведінки інших людей, що вимагає розвитку способів самооцінки та самоаналізу, які в підлітковому віці ще не досить сформовані. Це породжує суперечність між гострою потребою підлітка у самоствердженні і недостатністю адекватно реалізовувати їх, наслідком чого є зменшення рівня адекватності та стійкості самооцінки. У юнаків же проявляється здатність відділяти успіх від невдачі в конкретній діяльності від загального уявлення про себе, свої здібності та можливості, самооцінка не залежить від оцінки оточуючих і тим самим наближається до адекватності.