Орган зору

Орган зору

Орган зору — око (oculus) складається з очного яблука й допоміжних органів ока: м «язи очного яблука, повіки, слізний апарат. Око розташоване в очниці, має форму кулі із випуклим переднім краєм. Стінка яблука має 3 шари (оболонки). Зовнішня — фіброзна, середня — судинна, внутрішня — сітківка.

Фіброзна оболонка відіграє захисну роль, досить міцна. У ній розрізняють 2 відділи: передній — более випуклий, менший за розміром відділ — рогівка й задній більший відділ — склера (білкова оболонка).

Рогівка (cornea) — прозора випукло-увігнута платівка, дещо потовщена по периферії. Передня поверхня рогівки вистелена багатошаровим пласким епітелієм, а задня — ендотелієм. У ній немає кровоносних судин, але й є багато нервових закінчень.

Склера (sclera) непрозора (білого кольору) сполучнотканинна платівка (аби зварений білок яйця). Передня її частина вкрита кін «юнктивою, утворена сполучною тканиною й багатошаровим епітелієм. Решта склери вкрита ендотелієм. Місце переходу рогівки у склеру називається лімбом (краєм) рогівки. У склері біля лімба є коловий простір — венозна пазуха склери (шлемів канал). Склера має кровоносні судини й нервові закінчення.

Судинна оболонка очного яблука містить багато кровоносних судин, котрі забезпечують живлення сітківки й виділення водянистої вологи. У ній є три відділи: райдужна оболонка, війчасте тіло і, власне судинна оболонка.

Райдужка (iris), чи райдужна оболонка, має форму обідка, із отвором в центрі - зіниця (pupilla). Зміною розміру зіниці регулюється надходження світлових променів в око. У місці сполучення рогівки й райдужки знаходитьсяя гребінчаста зв «язка із щілиноподібним простором.

У стромі райдужки з рихлої сполучної тканини є пігмент, кровоносні судини й непосмуговані м «язи. Від кількості пігменту залежить колір очей. Непосмуговані м «язи розташовані двома кулями: радіально (розширює зіницю — ділататор) й кільцеподібно (звужує її - сфінктер).

Війчасте тіло (corpus ciliare) — потовщена частина судинної оболонки очного яблука. Розташоване кільцем навколо кришталика, який прикріплений до нього війчастим паском (ціннова зв «язка). Строма (основа) війчастого тіла складається з рихлої сполучної тканини. Вона добро васкуляризована й має непосмуговані м «язи, котрі утворюють війчастий м «з — м «з акомодації.

Власне судинна оболонка очного яблука (chorioidea) складає більшу частину середньої оболонки. Між власне судинною оболонкою й склерою є капілярна щілина — навколосудинний простір. У самій судинній оболонці виділяють шари, котрі називають платівками: надсудинну, судинну, судинно-капілярну, базальну.

Надсудинна (поряд з склерою) — рихла сполучна тканина, має ігментні клітини.

Судинна — містить багато артерій й вен, оточених рихлою сполучною тканиною із включеними у неї пігментними клітинами.

Судинно-капілярна — складається переважно з кровоносних капілярів.

Базальна — (поряд з сітківкою) має еластичні волокна.

Сітківка (retina) — тонка м «Яка платівка між судинною оболонкою й склоподібним тілом. Задній, більший відділ сітківки, прилягає до власне судинної платівки, містить світлосприймальні елементи й називається зоровою сітківкою.

Передній, менший відділ сітківки, світлочутливих елементів не має й називається сліпою сітківкою.

У зоровій частині розрізняють до 10 шарів. Зовні (біля судинної оболонки) сітківка вкрита пігментним кулею епітелію — пігментні епітеліоцити. У бік фоторецепторів від них відходить 8−10 цитоплазматичних заповнених меланіном відростків, котрі відділяють одну від одної колбочки й палички. Найважливішими є три шари зв «язаних між собою нервових клітин. Біля пігментного кулі розташований ряд нервових клітин, здатних сприймати світло, — це фоторецептори. Але вони є відростки у формі паличок й колбочок — це світлочутливі елементи ока. Колбочки сприймають світлові промені при яскравому освітленні й є рецепторами кольорів. Рецептори денного світла. Палички функціонують у присмерках (рецептори присмеркового світла).

Другий, середній, кулю нервових клітин сітківки включає асоціативні нейрони, котрі зв «язують світлосприймальні клітини із наступним третім кулею нервових клітин. Третій — внутрішній — утворений гангліонарними клітинами, аксони які, сполучаючись, утворюють зоровий нерв (500 тис. — 1 млн волокон), що виходить з сітківки у районі диску зорового нерва. У цьому місці світлосприймальні елементи відсутні - це сліпа пляма ока (сітківки). У центрі диска зорового нерва у сітківку проникає її центральна артерія. Артерія й супутні їй вени проходять в центрі зорового нерва.

Латерально від диску зорового нерва на сітківці є забарвлена у жовтий колір ділянка діаметром близько 2 мм — жовта пляма. У центрі цієї плями є заглибина — центральна ямка, котра містить лише колбочки й є місцем найкращого бачення.

Кількість колбочок у сітківці зменшується із віддаленням від центральної ямки, кількість ж паличок у цьому напрямку зростає. У крайніх ділянках сітківки палички відсутні.

Всього у сітківці налічується 6−7 млн. колбочок й 110−125 млн паличок.

«Сліпа частина сітківки» нервових клітин не має й складається з пігментного кулі й кулі епітеліальних клітин.

Сітківка ока й зоровий нерв мають спільне походження із головним мозком — смердоті розвинулись шляхом вип «ячування з зачатків проміжного мозку.

Внутрішнє ядро очного яблука включає водянисту вологу, кришталик й склоподібне тіло. Всі ці утвори, й рогівка, в нормі, прозорі, заломлюють світло — прозорі й світлозаломлюючі середовища ока. Вони становлять оптичну систему, завдяки якій світлові промені, що надходять до ока, фокусуються й проходять до сітківки. На ній виникає зменшене й перевернуте зображення предметів (предмету).

Водяниста волога (humor aquosus) знаходиться у передній й задній камерах очного яблука. Передня камера — простір між рогівкою, райдужкою й кришталиком. Задня камера — простір між райдужкою, кришталиком із війчастим паском й війчастим тілом. Сполучаються камери між собою щілиною між райдужкою й кришталиком.

Водяниста волога продукується кровоносними судинами війчастих відростків й райдужки. Вона бере доля в живленні рогівки й підтримує внутрішньоочний тиск на певному рівні (20 — 25 мм рт.ст.). Відтікання вологи іде по щілиноподібних теренах гребінчастої зв «язки у венозну пазуху склери, а звідти — у вени ока.

Кришталик (lens) — має форму двоопуклої лінзи. Його речовина складається з прозорих волокон — видовжені клітини. Центральна частина кришталика твердіша й називається ядром, периферична — кора кришталика менш пружна. Зовні кришталик вкритий капсулою кришталика. Від неї відходять волокна до війчастого тіла та пояска.

Склоподібне тіло (cjrpus vitreum) — прозора желеподібна речовина між кришталиком й сітківкою. Зовні воно та вкрите тонкою перетинкою. У кришталику й склоподібному тілі немає судин й нервів.

Умовна вісь ока проводитися через передній й задній його полюси.

Допоміжні органи ока. М «язи, фасції. Є 6 м «язів очного яблука: 4 прямі (верхній, нижній, медіальний й латеральний) й 2 косі (верхній й нижній). Це смугасті м «язи. Прямі й верхній косий м «язи беруть вухо від сухожильного кільця, яку оточує зоровий нерв. Закінчуються прямі м «язи на склері очного яблука спереду від його екватора. Нижній косий м «з бере вухо на нижній поверхні очниці. Закінчуються косі м «язи в склері позаду екватора.

М «з піднімач верхньої повіки бере вушко від верхньої стінки очниці й вплітається у шкіру й хрящ верхньої повіки.

Очне яблуко у задньому його відділі вкрите сполучнотканинною пластинкою (тенонова капсула), Яка утворює так звану піхву очного яблука. Піхва зростається із фасцією, що вкриває м «язи ока. Між склерою й піхвою є щілиноподібний (епісклеральний) простір. Цей простір забезпечує велику рухливість ока при скороченні м «язів.

Позаду очного яблука, за піхвою, у очниці є її жирове тіло — своєрідний амортизатор ока.

Повіки (верхня й нижня) мають форму платівок, легко змикаються і.

закривають око (щілина повік). На вільному краї повік розташовані вії й протоки сальних залоз. Передня поверхня повік вкрита шкірою, под якою розташований коловий м «з ока. У товщі повіки є щільна опірна сполучнотканинна платівка (хрящ повіки). Задня поверхня повіки вистелена сполучнотканинною оболонкою — кін «юнктивою повіки. Це видозмінена шкіра. Вона переходити на видиму частину склери очного яблука (очна кін «юнктива). Обидві кін «юнктиви утворюють мішок.

В районі медіального кута ока є виступ рожевого кольору — слізне м «ясце, нижче якого є заглиблення — слізне озеро. Поряд із м «ясцем на нижній й верхній повіках є горбочки — слізний сосочок із отвором — слізна точка.

Слізний апарат включає слізну залозу й вивідні протоки: слізні канальці, слізний мішок й носослізну протоці.

Слізна залоза (glandula lacrimalis) знаходиться у однойменній ямці у верхньолатеральному куті очниці. М «язом повіки вон поділена на очну й повікову частки. Протоки залози відкриваються у мішок кін «юнктиви, омиває око спереду й стікає у слізне озеро. Звідси по канальцях до порожнини носа под нижньою носовою раковиною.

Сльози виділяються безперервно у невеликій кількості й мають бактерицидні властивості.

Провідний шлях зорового аналізатора. Фоторецептори — біполярні нейроцити — гангліонарні клітини, аксони які утворюють очний нерв. Нерв виходить з очниці через канал очного нерва… (у якій кістці?).

На нижній поверхні мозку утворюється перехрест зорових нервів, у якому переходять на протилежний бік лише волокна від медіальних частин сітківки. Тобто у зоровому тракті после перехресту йдуть сьогодні волокна, котрі несуть імпульси від медіальної половини сітківки протилежного ока й латеральних половинок сітківки свого боці. Частина волокон тракту іде до латеральних колінчастих тіл, де закінчуються синапсами на нейронах цих структур. Аксони цих структур у складі внутрішньої капсули йдуть сьогодні до клітин кору потиличної частки біля шпорної борозни, де й закінчуються (центральна ланка зорового аналізатора). Інша частина волокон проходити через колінчасті тіла транзитом й направляється до верхніх горбків чотиригорбкового тіла середнього мозку. Тут волокна утворюють синапси на нейронах тіла. Звідси імпульси передаються на ядра (рухове й додаткове) окорухового нерва, котрі іннервують м «язи ока, повіки, війчастого тіла й райдужки. Завдяки цьому забезпечуються орієнтувальні зорові рефлекси й адаптація до світлового подразнення.

Над верхніми повіками розташовані брови.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.