Лекции з історії міжнародних економічних отношений

(іспит).

Вступ.

Викладач: Троненко Володимир Іванович. Доцент кафедри МЕВ.

Правила гри.

Кожного тижня лекція й семінар.

Модульно-рейтингова система.

1 модуль: доісторичні часи — епоха феодалізму.

2 модуль: індустріальна цивілізація.

3 модуль: МЕВ першої половини 20-го століття.

Приблизно 3 контрольні роботи (15+15+20=50 балів).

Цілий ряд практичних завдань. Періодична перевірка конспекту.

Максимум — 100 балів. Реальний максимум — 80−90 балів.

Заохочення (можливий автомат за умів: постійна робота, відвідування).

Присудження балів:

Семінарське заняття: присутність 1 бал відповідь 1−3 бали фіксоване повідомлення 1−4 бали.

Реферат 1−4 бали.

Програму курсу в бібліотеці.

Література.

1. Основа: «Історія міжнародних економічних відносин «(1 частина 3- томного видання «Міжнародні економічні відносини »). До.: 1992.

2. Лановик Б. Б, Матисякевич З. М., Матейка Р. М. Історія господарства: Україна й світло. До.: 1995 рік. — новаторська спроба, стисле викладення стародавніх часів, гарне викладення феодалізму й індустріальної цивілізації, спроба визначити місце України як складової світового господарства. Зверніть увагу: це не підручник! Він містить лише деякі моменти нашої тематики.

Сутність та форми прояву МЕВ.

План.

1. Коли вивчає курс «Історія МЕВ » .

2. Теоретичні засади курсу.

3. Формаційний та цивілізаційний підходи до вивчення Історію МЕВ.

4. Основні категорії й поняття курсу.

Коли вивчає курс «Історія МЕВ ». Формаційний та цивілізаційний підходи.

Історія МЕВ дає уявлення про такі етапи їхнього розвитку:

1) доісторичні часи;

2) часи стародавніх цивілізацій;

3) епоха феодального середньовіччя;

4) період капіталістичних відносин.

У цілому, предметом вивчення курсу «Історія МЕВ «є розгляд їхнього в процесі історичного виникнення, становлення й розвитку від доісторичних часів до наших днів, тобто ми вивчаємо МЕВ в процесі їхні еволюційного становлення, розвитку до сучасного рівня.

Історія МЕВ вивчається через призму різних підходів вчених, різних підходів науки й науковців до розвитку людського суспільства. Одним з таких підходів є формаційний аналіз розвитку людського суспільства. Свого години цей підхід (принцип формаційного аналізу) було б запропоновано класиками марксизму. Він полягає у вивченні історії через етапи: від первіснообщинного ладу (1) через рабовласництво (2), феодалізм (3), капіталізм (4) до комунізму[1](5).

Концепцію формаційного підходу грунтується за принципами класової боротьби, соціальної революції й диктатури пролетаріату. Найбільш повно й глибоко ці принципи викладені в роботі К. Маркса «Маніфест комуністичної партії «.

Іншим підходом до вивчення й дослідження людського суспільства є цівілізаційний. У відповідності із цим підходом історія людства розглядається через призму трьох цивілізацій:

1) аграрна;

2) індустріальна;

3) постіндустріальна.

Такий підхід було б запропоновано в 70-ті рокта американським політологом й публіцистом Тоффлером. Такі цивілізації він назвавши трьома хвилями в розвитку людського суспільства. У своїй відомій книзі «Футурошок «[2] він показавши кризові індустріальної цивілізації, шоковий елемент — зворотня сторона технічного прогресу й індустріального розвитку людського суспільства, співставивши позитивні й негативні сторони, що проявляються в проблемах використання сили атомної реакції, корисних копалин.

Аграрна цивілізація сформувалася й розвивалася з 7−6 тисячоліття до н.е. й тривала до 15−16 століття н.е. Потім завдяки індустріальному перевороту виникла індустріальна цивілізація, що проіснувала до кінця першої половини 20-го століття. Зараз людство, представлене окремими державами поступово укладати межі постіндустріальної цивілізації.

Індустріальна цивілізація, особливо що стосується розвитку економічних зв «язків між державами, заговорили українською у «язується із поглядами А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса (будував свою теорію на критиці своїх попередників). Пізніше індустріальну епоху досліджували цілий ряд вчених в кожній країні.

Коли ж до постіндустріальної цивілізації, то її аналіз й теоретичне обгрунтування зробили внесок переважно вчені західної формації (оскільки радянська наука базувалася на формаційному підході): Д. Белл, Г. Кан, З. Бжезінський.

Вважається, що її розвиток заговорили українською у «язаний з сферою послуг й інтелектуальною працею, на відміну від роботи фізичної. У своїх роботів Тоффлер зазначав, що робітник постіндустріальної цивілізації якщо корінним чином відрізнятися від робітника фізичної роботи (робітника індустріальної цивілізації, створеної Марксом).

Постіндустріальна цивілізація заговорили українською у «язується із новим змістом розвитку сфери послуг й цей новий зміст полягає до того, що сус-пільство здатне якщо задовольняти індивідуальні потреби людини (можна навести приклад сучасного господарства США, в якому велика кількість галузь переорієнтовується на надання індивідуальних потреб).

Основні категорії й поняття курсу.

Через систему зрозуміти й категорій курсу МЕВ визначається зміст самих міжнародних економічних відносин. Через поняття й категорії визначаються форми прояву МЕВ, суб «єкти системи світогосподарських зв «язків, характер відносин між суб «єктами МЕВ.

Сучасна економічна наука виділяє наступні форми прояву МЕВ: міжнародний поділ роботи (1), міжнародна торгівля (2), міжнародні валютно-кредитні (3) та фінансові відносини (4), рух факторів виробництва[3] (5), міжнародна інвестиційна діяльність (6), міжнародні науково-технічні зв «язки (7).

Міжнародні економічні відносини заговорили українською у «язані із діяльністю суб «єктів, що беруть у яких участь:

1) Головним суб «єктом МЕВ являється держава.

2) На другий план виходять інтеграційні про «єднання держав.

3) На третьому місці - міжнародні економічні організації.

4) Транснаціональні корпорації й транснаціональні банки.

Міжобщинні господарські зв «язки в доісторичні часи.

План.

1. Перші ознаки прояву міжобщинних зв «язків в доісторичні часи.

2. «Неолітична революція «та її вплив на розвиток міжплемінної господарської взаємодії.

3. Перші прояви суспільного поділу праці.

4. Міжплемінний поділ роботи за бронзової доби.

5. Характер міжплемінного обміну.

Майже вся епоха кам «яного періоду характеризується привласнюючим способом життя людини. А це означає, що в кам «яний період людина займалася переважно збиранням, жило безпосередньому контакті із природою й існувала за рахунок того, давала природа.

За часів пізньої доби мезоліту в людських спільнотах із «є Перші ознаки змін в привласнюючому господарюванні (декотрі вчені називають пізню добу мезоліту «кризою привласнюючого господарювання »). З «є Перші ознаки землеробства, людина починає приручати диких звірів.

Відтак, на завершальному етапі мезоліту, землеробство й тваринництво стають чинниками, що обумовили перехід людського суспільства до нового способу життя, і господарювання — до відтворюючого способу господарювання. Перехід до цого способу бере свій вушко в кінці епохи мезоліту й завершується в неолітичну епоху (останній період кам «яного віку).

У епоху неоліту (приблизно 7−6 тисячоліття до н.е.) відбувається повний перехід людини до відтворюючого господарства; від збирання, мисливства, рибальства людина, протягом цих тисячі років, переходити до землеробства й тваринництва. За своїм значенням, перехід до відтворюючого типу господарювання докорінно змінив спосіб життя, і носивши певною мірою революційний характер. Дослідники назвали цей перехід «неолітичною революцією ». У науковому розумінні значення «неолітичної революції «полягає ще і до того, що із нею вчені заговорили українською у «язують вухо аграрної цивілізації.

З переходом людського суспільства до відтворюючого способу господарювання заговорили українською у «язують вчені перехід людини до осідлого способу життя; осідлість стає головною ознакою життя людини после неолітичної революції (хоча кочовий спосіб життя подекуди зберігається й сьогодні). У цей ж період людина переходити до побудови постійних й более міцних жител. Зрештою неолітична революція в цілому означала перехід людини до сільського побуту.

Вважається, що центром неолітичної революції були райони Близького Сходу. Дослідники вважають, що на територї українських земель явища, заговорили українською у «язані із неолітичною революцією малі місце в 4−3 тисячолітті до н.е.

Головні наслідки неолітичної революції.

Відбувається концентрація людських спільнот в досить великих поселеннях. У зв «язку із цим відбуваються зміни в соціальному устрої, соціальній структурі суспільства. Людські спільноти про «єднуються в нову соціальну спільність — племена.

Осідлий спосіб життя призводить до значного природного приросту суспільств й в зв «язку із цим мають місце великі (для тихий часів) переміщення землеробів й скотарів на нові місця із метою освоєння нових земель й пасовиськ. Набирають поширення міжплемінні господарські зв «язки. Обмін продуктами харчування доповнюється виробами домашнього вжитку, гончарними виробами. Внаслідок неолітичної революції новим явищем обмінів стає розгалужена мережа багатоступеневого обміну (обмін зазаради нового обміну: обмін одного продукту на продукт-посередник із метою подальшого його обміну на потрібен продукт).

Неолітична революція одержує подальший розвиток в часи бронзового віку. Поглиблюється спеціалізація виробництва. Якщо в результаті неолітичної революції спеціалізація зазначається на рівні тваринництва, зернового господарства, гончарства тощо, причому найчастіше всередині одного племені (хоча були й виключення); то бронзова доба поглиблює спеціалізацію появленням таких галузей як видобування рудій, виплавка бронзи, виготовлення різних предметів й знарядь й бронзи та інших металів, причому помітно визначається спеціалізація по регіонах. Розширюється предметна структура обміну, предметами обміну стають метали (бронза, мідь, золото), готові вироби із цих металів, гончарство доповнюється виготовленням фаянсових виробів.

За бронзової доби вчені зазначають Перші ознаки суспільного поділу роботи. Поглиблення спеціалізації приводити доти, що окремі племена займаються окремими видами діяльності, й обмін між ними відбувається за ознаками спеціалізації.

Д.З. Подивитися матеріал за Підручником 1.

Розглядаючи вищерозглянуті процеси на українських землях, вітчизняні вчені виходять із того, що розвиток господарства й господарських зв «язків на територї України в доісторичні часи був складовою частиною еволюції людства в цілому. Такі висновки грунтуються на дослідженнях, заговорили українською у «язаних із Трипільською культурою (Київщина, 4−2 тисячоліть до н.е.).

Д.З. Подивитися матеріал за Підручником 2.

Після неолітичної революції на територї України досить значного поширення й порівняно високого рівня досягають такі сфери господарювання як хліборобство, тваринництво, ремесло, прядіння й ткацтво, завершується формування техніки обробки каменю, виникають Перші спроби обробки металів.

Трипільці підтримували зв «язки переважно із Остготськими спільнотами та племенами Балкано-Дунайських територій.

Залізна доба на територї України заговорили українською у «язана із цілим поруч культур, характер у тому години (12−8 століття до н.е.), зокрема кіммерійська культура, скіфсько-сармато-антична культура, а також ранньослов «янські культури.

Для всіх цих культур були характерними відносно висока продуктивність сільського господарства, орне землеробство (причому із використанням металевих знарядь роботи), свійське тваринництво (особливістю було б ті, що воно та характеризувалося стійловим утриманням тварин), високим рівнем ремесла, поглибленим суспільним поділом роботи. За цих культур ремесло поступово перетворюється в самостійний вид господарської діяльності. Виникають цілі міста як центри ремесла та торгівлі.

Такий рівень розвитку господарства на рівні зазначених культур сприяв поширенню економічних зв «язків. Спільноти зазначених культур підтримували тісні й постійні господарські контакти з стародавніми цивілізаціями Близького Сходу, Греції, Візантії.

Усі зазначене призводить до формування передумов нового суспільного ладу. Ще в доісторичні часи при обміні із «являється такий елемент як загальний еквівалент (бушель зерна, вироби з металів, пізніше — золото, срібло — гроші). Поява загального еквіваленту на рубежі доісторичних й стародавніх часів означала зміну в характері обміну. За таких умів можна говорити про появу перших ознак торгівлі. Виникає прагнення накопичувати предмети, що є загальним еквівалентом. Володіння значною кількістю таких предметів свідчило про наявність багатства. Існування загального еквіваленту поступово приводити до виникнення такого явища як гроші. За стародавніх часів гроші набувають домінуючу роль й обмін набуває ознак власне торгівлі.

Підсумовуючи, можна сказати, що розглядаючи доісторичні часи ми підходимо до розуміння, що в доісторичні часи проявляються ознаки спеціалізації людських спільнот, на базі такої спеціалізації виникає розподіл роботи (тобто ми підходимо до категорії «міжнародний розподіл роботи »), що на свій чергу призвело до виникнення загального еквіваленту й грошей (прототипові сучасних валютно-кредитних відносин).

———————————;

[1] Марксом було б запропоновано дві фази комунізму: соціалізм і, власне комунізм. Пізніше радянські вчені між соціалізмом й комунізмом додали фазу «розвинутого соціалізму » .

[2] «Шок від майбутнього » .

[3] Робоча сила, капітал, технології.