Внешнеэкономическая діяльність Украины

1. Міжнародний поділ роботи та формування світового господарства.

Кожна країна чи група країн у певному регіоні світу спеціалізується на відобутку тієї чи іншої сировини чи випуску конкретної продукції. Спеціаліза;

ція даної країни чи регіону залежить від природних (географічне положення, наявність корисних копалин, забезпеченість водними ресурсами та іншими ресурсами тощо), соціально-історичних (шляхи розвитку, державний устрій, геополітичне положення, менталітет нації й таке інше), економіко-географічних (ступінь розвитку, кількість й якість трудових ресурсів, структура господарства, економіко-географічне положення, розвиток інфраструктури, до того числі транспорту) факторів.

Географічний розподіл роботи буває двох видів: міжрайонний (у межах держави) й міжнародний (міждержавний). Міжрайонний розподіл трудової діяльності розвивається в одній стране й зв’язує між собою окремі її регіони.

Міжнародний розподіл роботи полягає в спеціалізації окремих країн чи їхнього угруповань на виробництві різних видів промислової, сільськогосподарської продукції та обміні цією продукцією. Спеціалізація сприяє ефективнішому використанню соціально-економічного й природно-ресурсного потенціалу країн, налагодженню й розвитку їхніх зовнішньоекономічних зв’язків.

Міжнародний розподіл роботи нерівномірний. У сучасному світі існує принаймні шість соціально-економічних угруповань: 1) розвинуті капіталістичні країни (США, єдина в світі наддержава, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Італія, Канада); 2) малі розвинуті капіталістичні країни (Бельгія, Норвегія, Швейцарія,.

Данія, Нідерланди, Швеція, Австрія та інші).Обидві ці групи спеціалізуються переважливо на машинобудуванні (літако-, судно-, автомобілебудуванні), електроніці розробці нових технологій тощо; 3) соціалістичні країни (КНР, КНДР, Куба); 4) країни східної Європи та СНР (Польща, Угорщина, Росія, Україна), що знаходяться на етапі переходу до ринкової економіки.

Для цих країн характерна суттєва розбіжність показників економічного роз;

витку (від Китаю, якому притаманні вражаючі темпи економічного прогресу, доТаджикистану, країн колишньої Югославії й Кубі, котрі із різних причин опинилися в ситуації економічного колапсу). Ряд країн цієї групи експортує сиро провину (нафту, електроенергію та вугілля — Польща, Росія, Україна), сільськогосподарську продукцію (овочі, фрукти — Угорщина, Болгарія, Румунія), продукцію машинобудування, електротехнічні вироби (Угорщина), вантажні автомобілі (Росія), автокари (Болгарія); 5) країни «третього світу» (країни, що розвиваються).Це найчисленніша група. Вона охоплює близько 130 країн й в міжнародному поділі роботи займає «сировинну» нішу, постачаючи на світовий ринок різноманітну мінеральну сировину, сільськогосподарську продукцію (країни Південної Америки, Африки, Південно-Східної Азії), напівфабрикати. Алі головною стратегічнию продукцією, якої постачає ця група країн (країни Перської затоки й Близького Сходу, Лівія, Нігерія, Венесуела) й Яка забезпечує їм левову частку інвалютних надходжень, є нафта; 6) найбідніші країни (смердоті власне, належати до країн, що розвиваються), у які найнижчі у світі показники економічного розвитку, багато невирішених соціально-економічних проблем й переважає сировинна чи сільськогосподарська спеціалізація (Ангола, Мозамбік, Ефіопія, Сомалі, Гватемала, Гондурас, Бутан, країни Океанії).

У міжнародному поділі роботи є певні суперечності. Йдеться про надмірну спеціалізацію країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це ставити її господарство в залжність від коливань кін «юнктури світового ринку, а також збіднює галузву структуру господарства. Окермі держави обірають галузі, що використовують дешеву природну сировину, дають стране значні прибутки, хоча часто засновані на важкій фізичній роботи й слабко заговорили українською у «язані із іншими галузями економіки. Інша справа галузі обробної промісловості, до того числі машинобудування. Вони тісно переплітаються із іншими галузями економіки країни, оскільки засновані на розвиненому господарстві й є потужним чинником розвитку всього господарства.

Чи зуміє Україна інтегруватися в європейську й світову економіку? Це пітання непросте. Економісти «Дойче-Банку зробили своє дослідження й дійшли позитивного висновку. Це деякою мірою можуть підтвердити й дані табл 1.1 Рівень розвитку економіки України та інших держав колишнього СРСР, балів [4,361].

[pic].

Україна має значні виробничі, природні і трудові ресурси, доти ж надзвичайно вигідне економіко-географічне й геополітичне розміщення у центрі Європи із прямим виходом до головних сухопутних й морських шляхів шпплучення.

Стан сучасних зовнішньоекономічних зв «язків України.

Зовнішньоекономічні зв «язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економікі. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки й техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами й послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати годину й темпи розвитку. Зовнішньоекономічна діяльність діє змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому перобладнанню сучасною технікою цілих галузей й виробництв, сприяє розв «язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв «язки стають одним із основних чинників розвитку господарства України. Правову основу для практичного здійснення зовнішньоекономічної політики створюють Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність «(квітень 1991 р.), «Про вільні економічні зони «(жовтень 1992 р.), «Про іноземні інвестиції «(березень 1993 р.). Концепцію Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність «грунтується на використанні можливостей ринкової економіки, котра поступово утведжується в державі. У Законі докладно опрацьовано механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який винен забезпечити прогресивні структурні зрушення в економіці та сприятливі умови її залучення до світового поділу роботи разом з збереженням господарського збалансування та рівноваги внутрішнього ринку України. Кабінет міністрів України здійснює зовнішньоекономічну політику відповідале в Україну, укладає та забезпечує виконання міжурядових угод, здійснює заходь щодо раціонального використання державного валютного фонду й стабілізації платіжного балансу країни тощо. Міжнародні зв «язки України здійснюютьсяяк у зовнішній торгівлі, то й в економічному, науково-технічному й культурному співробітництві, в міжнарідному туризмі та інших формах. У зовнішній торгівлі впродовж утвердження в господарстві ринкових відносін скасовуватиметься державна монополія. Згідно із чинним законодавством встановлюється межа частки одного власника в 50% загального експорту чи імпорту країни, причому порушення ціого положення можна оскаржити в судновому порядку. Різні про «єднання (асоціації, консорціуми, торгові будинки) помиляюся прямо чи опосередковано створювати монополії зовнішньоекономічної діяльності для певного виду товару чи товарної групи, а також будь-якої іноземної країни, транснаціональної корпорації тощо. Забороняються різного роду догоди, союзи та погоджені дії, спрямовані на поділ ринків збуту чи джерел постачання чи інші засоби обмеження свободи конкуренції. Такі заходь сприятимуть процесу утвердження відкритої згідно із світовими стандартами економіки, посиленню в ній конкурентних засідок, формуванню гручкого, зорієнтованого на інтенсифікацію господарського механізму. У нинішніх умовах господарство України перживає тривалу економічну кризові, що негативно впливає й на стан зовнішньої торгівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям наших товаровиробників й не забезпечує потреб держави у валютних надходженнях, необходимых для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат. За даними Міністерства статистики України, експорт за останні рокта постійале скорочується. Крім того, дуже неефективно є структура експорту, майже 90% його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. Вивозяться також гостродефіцитні ресурси й продаються світовому ринку за демпінговими цінами. Навіть із країнами близького зарубіжжя Україна має від «ємне сальдо балансу на продукцію виробничо-технічного призначення. Негативне сальдо у торгівлі із цими країнами зберігається для енергоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози, деревини, каучуку, акумуляторів тощо. У світовий економічний простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом цого є ті, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних товарів загальному балансі становить 10−20%, а рівень експорту готової про;

дукції у світі понад 50%. Зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови — йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту.

Діаграма 1. Динаміка експорту та імпорту України (млн USD) [5,75].

———————————;

імпорт експорт.

1993 1994 1995 1996 1997.