Методика вивчення науково-пізнавальних і науково-художніх творів у початкових класах

Методика вивчення науково-пізнавальних і науково-художніх творів у початкових класах

1. Критерії та особливості сприймання науково-художнього та науково-пізнавального твору молодшими школярами

Між науково-художніми та науково-пізнавальними творами немає різкої межі, тому часто трапляється змішування жанрів. Тому необхідно чітко розмежовувати всі поняття, які тісно пов’язані з пізнавальною літературою. «Схожість» науково-пізнавальних творів та науково-художніх оповідань часто пояснюють їх спільним призначенням — повідомляти учням знання про навколишній світ. Змішування жанрів — це наслідок неуважного ставлення до того, яким способом знання повідомляються у творі.

Стаття — це вид літератури, який повідомляє певні відомості про навколишнє середовище і суспільство, розкриває доступні дітям поняття [2, с. 190]. У процесі засвоєння змісту статті слід звертати увагу на розмірковування, інформації, термінологічний словник.

Ознака художнього нарису — констатація факту, явища, особистості і їх опис у статиці чи динаміці. Нарис — це розгляд предмету з різних сторін, виражений за допомогою майстерної словесної замальовки, тому залучення до цього жанру дозволяє вже в молодших класах навчати дітей діловому і художньому опису як різновидів дитячих творів.

У центрі науково-художнього оповідання, як і в інших видах оповідання, образ — подія, образи — персонажі, тобто індивідуалізована і в той же час узагальнена картина людського життя, створена за допомогою вигадки і яка має естетичне значення.

Подібні родові риси цих трьох жанрів — у прагненні авторів до об'єктивного відображення життя. Проте форма відображення об'єктивної реальності різна: стаття — це роздум, інформація; нарис — опис, замальовка; науково-художнє оповідання — розповідь, сюжет.

Стаття і художній нарис є жанрами наукового способу пізнання світу, а науково-художнє оповідання — художнього. Науковий (логічний, описовий) спосіб пізнання — це усвідомлення фактів, відомостей, засвоєння інформації, понять і уявлень. У результаті наукового пізнання передаються знання і вміння. Художній (образний) спосіб пізнання світу відбувається через переживання змісту, головним чином через співпереживання людині (персонажу), через захоплення сюжетом, милування мовою. Уроки читання оповідання (в тому числі і науково-художнього) — це уроки емоційної культури, виховання почуттів, а не сухого засвоєння чергової порції «потрібної» пізнавальної і виховної інформації [11, c. 102].

Від спілкування з науково-пізнавальним і науково-художнім твором можуть з’явитися однакові за цінністю думки і почуття, але відбувається це різними шляхами: як створювалось письменником, так і повинно відгукнутися в читача — на понятійному чи образному рівнях. На уроці читання статей і нарисів — атмосфера серйозного вивчення тексту. На уроці читання науково-художнього оповідання — емоційне спілкування з мистецтвом слова, насолода красою.

У науково-пізнавальному і науково-художньому творах зміст часто може бути однаковим, але форма розкриття цього змісту й обсяг повідомлюваних знань завжди різні. У науково-пізнавальному тексті завжди міститься максимальна кількість повідомлюваних знань. У науково-художньому творі подається один якийсь факт, одна проблема, але розкриваються вони за допомогою цілого арсеналу художніх засобів. До цих окремих фактів, подій, процесів найбільше тягнуться молодші школярі, оскільки у них наявний стійкий інтерес до окремих фактів і водночас наполегливо виявляється бажання оволодівати закономірностями.

Пізнавальна цінність науково-художніх текстів для дітей семи-дев'яти років полягає в тому, що конкретний факт, герой, подія тут ніколи не змальовуються випадковими. Вони завжди взаємопов'язані, завжди приводять читача до певних висновків, узагальнень [20, c. 12].

Окремі науково-художні твори українських авторів зафіксовані на початку XX століття (Б.Д. Грінченко, М.М. Загірня, М. Ф. Комаров, С.Ф. Черкасенко). У наш час до письменників, які представляють дитячу науково-художню книгу, літературознавці відносять М. Беденка, В. С. Близнеця, О. Владимирова, А. Григорука, А. Давидова, О. Дорохова, О. Єфімова, О.Д. Іваненко, А. Коваль, Л. Полтаву, Л. О. Сапожникова, Ю. С. Старостенка, П. В. Утевську, В.С. Уткіната, О. Давидова.

Державною програмою освіти передбачається, що учень початкових класів повинен повноцінно сприймати художні і науково-пізнавальні тексти.

У наш час літературознавці більше схиляються до думки, що твори дитячої літератури можна умовно поділити на дві великі групи: художню та науково-пізнавальну. Науково-пізнавальній літературі, особливо дитячій, присвячено не дуже багато досліджень, на відміну від художньої.

Термін «пізнавальна» або «науково-пізнавальна література» досить умовний, що зауважували майже всі дослідники, які зверталися до цієї проблеми: Н.М. Дружиніна, О.Р. Левіна, А. М. Сохор, М. Б. Шеломенцева та інші. Пізнання дійсності - завдання будь-якого літературного твору, а «літератури не пізнавальної взагалі немає». Наука і мистецтво — це різні способи пізнання світу.

Слово «пізнавальний» — багатозначне. Позначаючи ним розділ дитячої літератури, його розуміють як «сукупність знань у якійсь галузі».

Основними ознаками науково-пізнавальної літератури є:

1) Різна спрямованість: пізнавальна література розв’язує завдання виховання розумової активності, навичок наукового мислення, прилучення дитини до світу науки, тоді як основною метою художніх творів є формування в читачів певних моральних уявлень. Хоча і дитяча художня література може містити елементи наукових знань, образно подавати загальні наукові поняття, але це завдання є для неї побічним. З іншого боку, «гарна дитяча науково-пізнавальна книга неможлива без чіткої моральної спрямованості, а засвоєння нових знань завжди пов’язане з вихованням у читача певних точок зору і людських якостей» [8, с. 43].

2) Різний предмет вивчення: пізнавальна література дає змогу пізнавати світ, а художня — це людинознавство, це сприйняття людини в різних ситуаціях і проявах.

Таким чином, головна відмінність полягає в тому, яке завдання виступає на перший план — виховання чи навчання. У пізнавальної літератури головне завдання — пізнавальне, а в художньої - виховне.

У наш час прийнято пізнавальну літературу для дітей підрозділяти на науково-популярну, науково-художню та інструктивну. Кожен підрозділ потребує своїх особливих методів роботи.

Науково-художні твори для дітей — це різновид дитячої пізнавальної літератури, у якому пізнавальна інформація подається читачеві за допомогою сюжету і художнього образу. Основне завдання таких творів полягає в розвиткові пізнавального інтересу в дітей, вихованні розумової активності, в тому, щоб привернути увагу до навколишнього світу, викликати запитання, на відміну від науково-популярної літератури, яка дає готові відповіді у певній системі.

Науково-популярні твори для дітей — це безсюжетні пізнавальні твори, основним завданням яких є розкриття певної системи знань, прищеплення бажання і вироблення навички користуватися доступною довідковою книгою. Науково-популярними є переважна більшість статей у дитячих енциклопедіях.

Під інструктивною розуміється книжка, яка містить інструкції, вказівки, як самостійно зробити що-небудь, як використати отримані знання у практичних справах [5, c. 20].

Таким чином, найсуттєвіша відмінність різних підрозділів пізнавальної дитячої книги один від одного — наявність чи відсутність сюжету, під яким розуміють «подію чи ряд пов’язаних між собою подій, які послідовно розкриваються, в яких розкривається характери дійових осіб» [5, с. 43]. Сюжет допомагає привернути увагу ще недосвідченого читача і, утримавши її протягом читання твору, дати певну інформацію. Саме тому серед пізнавальної літератури, яка доступна читачеві молодшого шкільного віку, науково-художні твори переважають. У 70-х роках ХХ ст. було проведено комплексне соціально-психологічне дослідження щодо читання, яке показало, що серед пізнавальної літератури, яку читають молодші школярі, переважає науково-художня література, і тільки в 12−13, а особливо в 14 років, поряд з нею починає фігурувати науково-популярна та інструктивна.

У сучасній літературі науково-художні твори для молодших школярів представлені такими жанрами: вірші (Г.П. Бойко «Зелена аптека»); пізнавальні казки — властиві тільки дитячій літературі (О.Д.Іваненко збірка «Лісові казки»); оповідання (О.І. Копиленко збірка «Як вони поживають»); повісті (О.Д. Іваненко «Куди літав журавлик»). Помітно, що в науково-художній літературі структурно зберігаються компоненти жанрової системи художньої літератури.

Для початкової школи серед дитячої пізнавальної літератури науково-художні твори є найбільшою цінністю.

Можливості науково-художньої літератури настільки надзвичайні, що іноді створюється враження, ніби можна зовсім обійтися без статтей підручника, наприклад, природознавства, якщо з дітьми прочитати серію добре дібраних науково-художніх творів про природу. Однак це не так. У читанні молодших школярів мають бути твори з різних підрозділів пізнавальної літератури. Це пояснюється такими факторами:

1) Науково-популярні і науково-художні твори доповнюють один одного: науково-художня література викликає пізнавальний інтерес, який може бути реалізований, задоволений за допомогою читання науково-популярних книжок, у той час як від уміння користуватися науково-популярною книгою залежить рівень розуміння науково-художньої книги; книги цих підрозділів відповідають різним запитам учнів-читачів на різних рівнях їхньої загальноосвітньої підготовки, залежно від віку, душевного складу і читацьких смаків. Дитина зростатиме, у неї з’являтиметься більше запитань, їй знадобляться глибші відповіді, які треба шукати в іншій літературі.

2) «Можливості для включення науково-пізнавального матеріалу безпосередньо в сюжетну канву обмежені, тобто в деяких випадках сам сюжет не дає змоги повноцінно представити інформацію. Саме про це писала О.Д. Іваненко, одна з засновників української науково-художньої книги: «…дуже багато роботи вимагало пристосування реальних рис тварин і рослин до можливої в казці персоніфікації моїх героїв. Отут я найдужче відчула сувору обмеженість законів казки, все мусило бути підпорядковано її своєрідній логіці, щоб, як у пісні, не можна було й слова викинути. Тут завжди легко впасти в зайвий дидактизм, перевантажити твір, може цікавим, але зайвими для певного сюжету дійсними в природі фактами» [9, с. 44].

3) Робота з пізнавальною літературою в початковій школі повинна допомогти дитині вчитися в середній школі, коли кількість навчального матеріалу збільшиться, він стане складнішим. Дотепер для початкової школи не існувало послідовної системи навчання роботи з пізнавальними творами, увага зосерджувалась, головним чином, на роботі з художньою літературою. Сучасний рівень розвитку дитячої пізнавальної літератури дає змогу поступово перейти від простіших до складніших творів — від художньої літератури через науково-художню до науково-популярної і повчальної [10, c. 50].

2. Аналіз пізнавальної літератури для учнів початкових класів

Проаналізувавши твори підручників «Читання» для 2,3,4 класу ми дійшли висновку, що у початковій школі дітей ознайомлюють із різноманітними творами. Їх можна класифікувати:

а) за жанровими ознаками:

Науково-пізнавальні;

Художньо-пізнавальні;

б) за тематичним спрямуванням:

Літературознавчі: (розповіді про письменників. Ці статті є у підручниках від 2 по 4 класи, але об'єм інформації різний). У 2 класі відомості про авторів творів подаються в останньому розділі підручника «Познайомимося з авторами прочитаних творів». Даний розділ містить інформацію про таких письменників, як Платон Воронько, Анатолій Григорук, Віктор Кава, Галина Малик, Всеволод Нестайко, Марійка Підгірянка, Оксана Сенатович, Василь Струтинський, Леся Українка, Іван Франко, Дмитро Чередниченко, Ганна Чубач, Яків Щоголів, Юрій Ярмиш, Дмитро Білоус, Грицько Бойко, Олег Буцень, Леонід Глібов, Євген Гуцало, Степан Жупанин, Наталя Забіла, Анатолій Качан, Тамара Коломієць, Олександр Копиленко, Ліна Костенко, Анатолій Костецький, Володимир Лучук, Андрій М’ястківський, Олесь Олександр, Дмитро Павличко, Марія Познанська, Марія Пригара, Олена Пчілка, Максим Рильський, Микола Сингаївський, Вадим Скомаровський, Василь Сухомлинський, Василь Чухліб [16, c. 193].

У 3 класі (ч. І) дані про авторів майже не подаються, але є невелика стаття про життя та творчий шлях Олександра Олеся, Ніни Куфко, Л. Глібова (у 4 класі у другій частині є декілька речень про байкаря, які пропонують учням пригадати, що вивчали про нього у попередньому класі). У 3 класі (ІІ ч.) творчість Шевченка вивчаються монографічно, а ось розділи «Вірші про світ природи і дитинства», «Оповідання про справи твоїх ровесників», «Із скарбниці казкарів світу» у яких вивчаються твори певних авторів, розпочинаються біографічною статтею про них [17, c. 186].

У 4 класі у розділі «Поетична світлиця», в якій вивчаються твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Павла Тичини, Максима Рильського, перед початком вивчення цих творів містяться біографічні статті про даних письменників. Розміри їх різноманітні.

У 4 класі з’являються статті про зарубіжних авторів (Езоп, Крилов, Пушкін, Єршов) та поглиблюються відомості про письменників з творчістю яких діти ознайомилися раніше. Життєвий та творчий шлях вивчається більш детально. Звертається увага на тематику творчості даних письменників.

Статті про жанрову специфіку художніх творів: (оповідання, вірші, п'єси…) У процесі їх вивчення учні повинні засвоїти таку літературознавчу термінологію.

Статті про побудову книжки: «Як з’явилася друкована книга» (за В. Дацкевичем), О. Савченко «З чого складається книга», О. Савченко «Хто створює книги?»

Бібліотекознавчі: статті є у таких розділах: «Рости книголюбом», «Похвала книгам»: О. Савченко «Привчайтеся працювати із словниками», «Бібліотека — затишний дім для зустрічі читача з книгою», О. Савченко «Завітай до бібліотеки», О. Єфрімов «Твоя бібліотечка», І. Крип’якевич «Книги за княжих часів»

Мовознавчі:

— про походження української мови: «Наша мова» (за, А Коваль);

— етимологічні: А. Коваль «Слова розповідають», І. Січовик «Мова», «У школі все таке знайоме» (за А. Коваль), «Канікули! Канікули! веселая пора!» (за А. Коваль).

Краєзнавчі:

— про історію рідного краю: Н. Забіла «Древній Київ», Н. Забіла «Старовинне місто», І. Бондарчук «На новій землі»;

— про звичаї та традиції: О. Савченко «Колядники», За О. Менем «Писанки», Д. Чередниченко «Новий Рік»;

— про державні символи: «Як давно в Україні з’явився жовто-блакитний прапор?».

— про життя українців за кордоном (І. Бондарчук «На новій землі»).

Статті про природу та її збереження: В. Струтинський «Жива казка», М. Сингаївський «Осіння гра», О. Зима «Закляття золота й вогню», В. Бондаренко «Як розмовляють тварини», Д. Чередниченко «Рідні краєвиди», О. Копиленко «Кріт — неборака», Ю. Старостенко «Ходить така чутка…».

У методичному апараті Читанки 4 класу (ч. І) є короткий словничок читача, який привчає учнів працювати із словниками різного типу.

У Читанці 4 класу (ч. ІІ) в методичному апараті є статті, призначені для удосконалення навички самостійної роботи з текстом: «Учись працювати з текстом», що пропонують учням рекомендації: як запитувати і відповідати, аналізувати текст, зрозуміти прочитане, виразно читати, порівнювати твори, доводити думку, складати план тексту.

Також на уроках читання діти повинні вчитися доводити власну думку. Саме у методичному апараті є стаття призначена для цього. Можна провести таку форму роботи. Вчитель пропонує певну думку, яку діти повинні спростувати чи підтвердити. Наприклад, при опрацюванні статті «Бібліотека — затишний дім для зустрічі читача з книгою» (3 клас) вчитель може задати запитання: «Для чого нам потрібна бібліотека?» Діти повинні визначити, що необхідно зробити: довести чи заперечити дану думку, дібрати докази та зробити висновок. Це спонукатиме до мислительських операцій та до розвитку мовлення.

3. Послідовність роботи над науково-пізнавальними творами для дітей

школяр початковий вивчення художній Науково-пізнавальні тексти потребують особливого підходу. Матеріали цих статей дуже цікаві, але вчителю слід багато над ними працювати. У цих текстах є дуже багато таких моментів, які вимагають пояснення. Тому необхідно бути добре обізнаним з тим питанням, яке розглядається в тексті.

Робота над науково-пізнавальними статтями дещо відрізняється від роботи над іншими творами [23, c. 9].

Підготовча робота до читання

Перед читанням статті вчитель вводить учнів у коло тих уявлень і понять, що становлять зміст наміченого для читання тексту. Підготовка до читання обов’язкова, бо в статті викладено незнайомий дітям матеріал.

Для цього використовується пояснення вчителя, розповідь. Розповідь полегшує сприйняття учнями твору, який читається, вводить їх у ту історичну обстановку, про яку розповідається у творі, викликає інтерес, готує основу для формування певних понять.

Розповідь має бути продумана і правильно побудована. Учитель може повідомити додаткові відомості з певної теми, але не може перевантажувати розповідь великою кількістю фактів, зокрема не варто перевантажувати розповіді деталями, другорядною інформацією. Діти не люблять слухати загальних фраз, тому розповідь повинна бути конкретною. Крім того, учитель сам повинен виразити своє ставлення до того, про що розказує [9, с. 29].

Мовлення має бути правильним, образним, доступним. Доцільним буде такий методичний прийом, коли в ході розповіді учитель ставить запитання і сам дає відповідь тут же, продовжуючи розказувати.

Наприклад, говорячи про книги («Які книги ти читаєш?», «Як читати книги?», «З чого складається книга?») учитель може радити учням, як правильно вибрати книги: «Вибрати книгу тобі допоможе анотація. А що ж таке анотація? Анотація — це короткий опис книги, який вміщено на її початку чи наприкінці…».

У своїй розповіді вчитель дає дітям нові поняття, пояснює слова і записує їх на дошці або використовує словникові таблиці. Наприклад, при вивченні науково-пізнавальної статті «У школі все таке знайоме» (3 клас) незрозумілими для дітей можуть виникнути такі слова, як: галерея, латинська мова, предки, споконвіку, німкеня. Тому їх необхідно пояснити перед першим читанням. Для пояснення слів можна використати такий прийом: на дошці в одній колонці написані слова, а в іншій колонці їх значення.

Для того щоб діти краще сприйняли й усвідомили нові явища, факти, поняття, варто використовувати картини, уривки з відеофільмів, перегляд слайдів з допомогою мультимедійного проектора. Наприклад, для опрацювання статті «Як з’явилася друкована книга» За В. Дацкевичем (3 клас) пропоную презентацію на дану тему. Для опрацювання статті «Як давно в Україні з’явився жовто-блакитний прапор» (4 клас) можна переглянути відеофільм.

Але над яким би різновидом науково-пізнавальних статей не велась би робота, які б форми опрацювання не застосовувались, вимоги до їх читання залишаються незмінними: урок ознайомлення з науково-пізнавальними статтями мають дати учням деяку систему знань, розширити їх світогляд. Тому значна увага має приділятись роботі над термінами, словами, значення яких незрозуміле дітям.

Читання і аналіз статті

Після підготовчої роботи читається стаття. Перше читання науково-пізнавальних статей бажано проводити класоводові, використовуючи ілюстративний матеріал. Хоча в 3−4 класах учні читають без попереднього читання вчителем (за винятком найважчих з них) [14, c. 309].

Перед першим читанням обов’язково поставити питання для перевірки сприйняття, метою якого є зацікавити учнів майбутньою роботою.

Перше сприйняття твору піддається перевірці запитанням, з метою контролю над рівнем усвідомлення прочитаного.

Щоб усвідомити зміст статті вчитель ставить запитання. Учні відповідають на них своїми словами або зачитують відповідні місця з тексту. Наприклад, для закріплення певних понять при опрацюванні науково-пізнавального оповідання «У школі все таке знайоме» за А. Коваль пропоную такі запитання для вибіркового читання:

1. Що означає слово «коридор»?

2. Яке значення має слово «парта»?

3. Що означає слово «парта»?

4. Звідки походить ім'я класної дошки?

5. Що цікавого ви дізналися про слово «карта»?

6. Що дізналися про таблицю?

Одночасно з аналізом тексту з’ясовують ті незрозумілі слова і вирази, які не були пояснені у вступній бесіді. Перевіряється і поглиблюється розуміння учнями наукових термінів статті.

Для поглиблення конкретизації і точнішого засвоєння змісту треба використовувати ілюстрації, вміщені в читанці.

Після розбору окремих частин статті з учнями можна складати заголовки до них, тобто план статті. План записується на дошці. Таку форму роботи можна використати при опрацюванні статті «Тарас Шевченко» Д. Красницький.

Щоб навчити учнів складати план відповідно до послідовності викладу у статті можна запропонувати деформований план і дати завдання: прочитати статтю і поставити пункти плану у такій послідовності, щоб вони передавали логіку викладу статті.

Читання статті після аналізу проводиться з метою удосконалення швидкості читання, міцнішого засвоєння учнями змісту прочитаного.

Для того щоб викликати більший інтерес до повторного читання, його слід супроводити певними додатковими завданнями. Ці завдання мають бути такими:

1) при повторному читанні можна дати завдання прочитати і дати заголовок кожній частині статті. (якщо учні лише розбирали зміст окремих частин статті і не визначали заголовків до них);

2) прочитати і переказати зміст окремих частин чи усієї статті;

3) знайти частини, які відповідали б пунктам плану;

4) прочитати вказану частину і поставити до неї запитання;

5) прочитати вказану частину і підкреслити олівцем найголовнішу інформацію;

6) знайти у кожній частині речення чи сполучення слів, які можуть бути до них заголовками;

7) прочитати статтю і відтворити деформований план.

Особливу увагу звертаємо на терміни, визначення, висновки. Терміни перечитуються, повторюються, їх учні використовують у відповідях на поставлені запитання вчителя, а також при переказах [15, c. 256].

Підсумкова робота над статею

Після повторного читання і аналізу статті проводиться робота над статтею, що в основному зводиться до узагальнення прочитаного і закріплення набутих знань.

Для закріплення змісту прочитаної статті та знань, набутих учнями з вступної бесіди, з пояснень учителя перед читанням і під час читання статті, можна поставити учням кілька запитань, на які вони повинні дати повні, обгрунтовані відповіді.

Роль узагальнювальної бесіди в тому, щоб привести до системи набуті дітьми знання і допомогти ці знання закріпити в пам’яті. Учитель ставить перед дітьми такі запитання: про що дізналися вони з статті, що нового вивчили.

У заключній бесіді можна використати яскравий ілюстративний матеріал.

На уроці читання під час вивчення науково-пізнавальних статей ведеться робота над вироблення навичок швидкого, свідомого, виразного, правильного читання. Для цього застосовуються різні види читання, робота над якими здійснюється аналогічно до вивчення творів інших жанрів.

Закріплення навичок учнів, які діти отримують під час опрацювання науково-пізнавальних статей відбувається впродовж багатьох уроків, на яких тексти вивчаються.

Така робота сприяє формуванню у дітей уміння читати і разом з цим дає змогу випливати на пізнавальні інтереси дітей, доповнювати їх пізнавальні відомості, всебічно виховувати і розвивати їх.

4. Вимоги до проведення уроків вивчення науково-пізнавальних та науково-художніх творів

Науково-художні твори в початковій школі вимагають спеціальної методичної роботи, бо учні початкових класів, захоплюючись подіями твору, проходять повз його пізнавальний зміст. Це пов’язано з особливостями подання наукової інформації. Тому методична робота має бути спрямованою на формування раціональних прийомів виділення з тексту пізнавальної інформації, її фіксації й усвідомлення поряд зі сприйняттям художньої сторони тексту.

Аналіз сучасного кола дитячого читання показує, що існує значне жанрове, тематичне, авторське розмаїття науково-художніх творів. Цей різновид пізнавальної дитячої літератури своє основне, пізнавальне завдання реалізує за допомогою сюжету і художнього образу. При цьому в науково-художній літературі структурно зберігаються компоненти жанрової системи художньої літератури (вірші, оповідання, казки, казки-діалоги, повісті і романи) [21, c. 56].

Поєднуючи в собі наукове і художнє, науково-художні твори потребують особливої методичної роботи, яка має враховувати і художню форму, і пізнавальну інформацію. На основі аналізу літературознавчої і методичної літератури було виділено робочі критерії, що дозволяють в умовах шкільної практики досить точно визначати конкретний науково-художній твір. Такими критеріями стали об'єктивні (пізнавальність твору як наявність конкретних предметних відомостей про навколишнє, сюжет, авторський задум) і суб'єктивні показники (думка літературознавчої критики, читацький досвід).

Аналіз психолого-педагогічної літератури доводить необхідність формування в учнів різних видів читання й здатності до швидкого переключення з одного виду діяльності на інший. Особливо важливим є пізнавальне читання, що містить поглиблене вивчення тексту в певному аспекті з пропуском усього, що не стосується обраної теми. Саме науково-художній твір у процесі навчальної діяльності дозволяє цей вид читання формувати, не порушуючи естетичного напрямку уроків читання.

Значну складність для сприймання молодших школярів становить пізнавальна сторона науково-художніх творів. Як показали дослідження Н.М. Дружиніної, М.Б. Шеломенцевої, праці психологів Н.Г. Морозової, Р.Д. Трігер, учні початкових класів без спеціальної підготовки найчастіше не усвідомлюють пізнавальний матеріал науково-художньої книги, проходять повз нього (до 75%). Це пов’язано з особливостями подачі наукової інформації, що розсереджена по тексту. Тому методична робота має бути націленою на формування раціональних прийомів виділення з тексту пізнавальної інформації, її фіксації й усвідомлення поряд зі сприйняттям художньої сторони тексту.

Основний етап роботи з науково-художнім текстом припадає на вік 8−10 років, тому що це вік психологічної готовності дитини до сприймання наукової інформації. До цього ж часу учні відповідно до загальноприйнятої програми опановують основні прийоми сприймання художньої літератури, що дає змогу формувати продуктивний навик на основі усвідомлення і виділення художньої і пізнавальної сутності тексту.

Для повноцінного сприймання науково-художньої літератури необхідне поєднання таких умов:

— вибір тематики науково-художніх творів, які повинні відповідати спрямованості пізнавальних інтересів молодших школярів і враховувати їх поступову зміну;

— характер літературного матеріалу має враховувати психологічну структуру пізнавального інтересу дитини;

— жанрове розмаїття науково-художніх творів повинно бути подано поступово з рахуванням вікових можливостей, читацьких уподобань учнів і характеру вмінь, що відповідають сприйняттю кожного жанру [22, c. 226].

Було виділено три етапи освоєння науково-художньої літератури в початковій школі: підготовчий, основний і перехідний. Ці етапи характеризуються як рівнем загальночитацької підготовки, так і специфічними особливостями сприймання тексту. Найважливіша робота здійснюється на основному етапі, коли в учнів формуються прийоми роботи з науково-художньою літературою.

1-й етап — підготовчий:

На підготовчому етапі учні вводяться в специфічну систему одержання інформації. Матеріалом слугують художні твори з пізнавально-прагматичною структурою (переважно вірші, насичені словами-термінами). Це період знайомства з елементарними прийомами виділення текстової інформації. Саме в цей період починає створюватися база знань і умінь, що дозволяє поступово перейти до сприйняття більш складних способів подачі інформації.

Перший етап визначається загальною читацькою підготовкою учнів, коли швидкість читання досягає 40−60 слів/хв і відбувається перехід від розуміння речення до фактичного розуміння тексту. Орієнтовні терміни: 2-й клас.

2-й етап — основний:

На цьому етапі учні знайомляться з розмаїттям науково-художніх творів (жанровим, тематичним, авторським) і опановують основні прийоми роботи з науково-художнім твором.

Цей етап охоплює 3-й клас, коли техніка читання досягає більше 60 слів/хв уголос, із перевищенням темпу читання про себе на 20−30 слів, а навик читання в цілому дозволяє опанувати текст на смисловому рівні.

3-й етап — перехідний:

Тематика навчального матеріалу розширюється (техніка, географія тощо). Вводяться науково-популярні твори і прийоми освоєння їх, а також великі за обсягом науково-художні твори, де сюжет ускладнюється, стає багатоплановим. Збільшується обсяг інформації, яка повідомляється.

Перехідний етап обумовлений особливостями читацьких уподобань підлітків, підвищенням уваги до навчальної і ділової літератури та необхідністю формування навчальних умінь, які забезпечують якісний процес читання в середніх класах [7, c. 48].

Під час аналізу методичної літератури, було визначено, що науково-художня література для молодших школярів представлена у вигляді послідовності творів, жанрова структура яких поступово ускладнюється: вірші, оповідання, казки-діалоги, казки — неказки або наукові, пізнавальні казки, повісті.

Визначено необхідні вміння, яких повинні набути учні на кожному з етапів навчання: уміння виділяти в тексті слова-терміни, співвідносячи їх із зображенням через використання зорових опор у вигляді малюнків і слів; уміння знаходити в тексті відповідь на поставлене запитання; уміння виділяти основну інформацію; уміння сформулювати питання, на які відповідає твір.

Виділено систему вправ, що передбачає розгляд як художньої, так і пізнавальної сторони текстів: робота над художньою стороною творів спрямована на усвідомлення сюжетної лінії, особливостей характерів героїв; робота над пізнавальною стороною пов’язана з розв’язанням питання «Що нового (про життя природи чи техніки) ви дізналися з твору?».

Найефективнішим прийомом роботи над пізнавальною стороною науково-художнього твору є прийом трансформації пізнавального матеріалу з художньої форми в наукову, у невеликий текст довідкового характеру на основі опор. «Змістові віхи», «опорні пункти» синтезують у собі зміст окремих частин тексту, оскільки є носіями узагальненого змісту цих частин. Опорними пунктами може бути слово, словосполучення, група слів. Опорами можуть бути слова з тексту або спеціально дібрані в результаті розумової роботи. З формально-граматичної точки зору в науково-художньому тексті опорами повинні бути прикметники й іменники. Для різних функціональних стилів характерна своєрідність використання мовних засобів. Науковий і художній тексти мають різні об'єктивні показники, ознаки, такі, як довжина речень, кількість складних і простих речень, і в тому числі переважання певних частин мови.

Для молодших школярів трансформація складається з трьох етапів: виділення змістових опор, їх фіксація і створення на їх основі тексту.

Змістова сторона виділення опор із тексту — послідовний пошук відповідей на питання: 1) про кого або про що довідалися з твору? (персонажі твору); 2) що саме дізналися про нього або про неї (зовнішній вигляд, особливості життєдіяльності тощо). Частка самостійної роботи поступово збільшується: від практичного використання виділених учителем опор, зразка вчителя, до спільного виділення опор учителем і учнями, їх використання, до самостійного виділення і використання опор учнями.

Спосіб запису опор: стовпчики слів і картинки, стовпчики слів, таблиці, схеми. Наприклад, при опрацюванні статті «Як з’явилася друкована книга» (За В. Дацкевичем) (3 клас) можна скласти схему-послідовність появи друкованої книги. Пропоную це зробити у такому вигляді:

Глиняні плитки — дощечки — пергамент — папір.

Така схема буде своєрідним планом, яка допоможе дітям запам’ятати певну інформацію.

Після аналітичної роботи створюється текст довідкового характеру на основі використання виділених слів-опор [1, c. 150].

Види вправ-трансформацій:

— підстановка відсутніх відомостей у тексті;

— створення власного тексту за аналогією, за зразком;

— побудова тексту з використанням запитального плану.

Після усвідомлення учнями пізнавальної сторони для відновлення цілісності сприйняття твору необхідно знову звернутися до тексту для його відтворення з акцентом на розвиток творчого підходу: виразне перечитування, переказ, декламація, інсценування. Цей вид роботи часто ігнорується вчителями, які захоплюються реальною продуктивною роботою над інформацією науково-художнього твору. Це й спонукало виділити його в особливий вид вправ, який завершує і підсумовує роботу в цілому. Поряд з цим учні вчаться стислому переказу. Для цього існує певний алгоритм, який допомагає дітям у цьому видові роботи:

1. Поділи текст на завершені частини.

2. Виділи головну думку кожної частини.

3. Добери заголовок до кожної частини.

4. Доповни кожен пункт плану 2−3-ма реченнями.

Робота з науково-художньою літературою в початковій школі дозволяє, з урахуванням вікових особливостей учнів, поетапно підвести їх до оволодіння основними уміннями роботи з навчальною літературою, забезпечити плавний перехід учнів від роботи з художньою літературою до опрацювання навчальної статті. Найскладнішим для усвідомлення пізнавальної сторони твору є науково-художнє оповідання. Базуючись на літературознавчому аналізі цього жанру, можна констатувати, що, на відміну від пізнавальної казки, його характеризує нечітка розчленованість наукових і художніх відомостей, що викликає труднощі при осмисленні і виділенні опор. Ця обставина дозволила зробити припущення про можливість розвитку системи роботи з різними видами літературних текстів у початкових класах, зокрема використання науково-художнього оповідання як перехідної ланки до освоєння творів історичної тематики і наукової фантастики.

Простежено жорсткий взаємозв'язок між загальночитацькими навиками і формуванням спеціальних умінь. Якщо учні на першому етапі мають техніку читання понад 40−60 слів/хв., то цей етап може бути значно скорочений за обсягом. На 2 етапі перевищення темпу читання дає змогу скоротити період, але на основному етапі робити це недоцільно, краще підсилити його роботою з науково-художнім оповіданням, яке, має свою специфіку, що позначається на формуванні навику і потребує особливої уваги. Економію у часі на перехідному етапі можна використовувати для зміцнення і розвитку основного навику роботи з науковим текстом на більшому діапазоні текстів (зокрема розширити тематику).

Зафіксовано, що формування навику роботи з науково-художньою літературою впливає на рівень аналітичних умінь. Це виявляється, зокрема, в тому, що учні опановують прийом самостійного упорядкування плану, який є одним із найскладніших умінь опрацювання художньої літератури.

Передусім до уваги береться емоційно-безпосереднє сприйняття твору школярами, тому спочатку акцентується увага на художньому боці, на емоційному фоні. Робота з художньою стороною будується навколо питань: «Який герой? Які в нього риси характеру? Чому?»

Потім розглядається пізнавальний зміст: треба допомогти учням побачити за цікавим сюжетом, художньо-образною тканиною книги ті наукові відомості, які бажав повідомити автор. Треба цю інформацію вилучити з тексту і усвідомити. Для третьокласників можна використати такий прийом опрацювання пізнавальності, як — вибрати чи скласти невеличкий довідковий текст на основі прочитаного.

Для цього треба виділити смислові опори з тексту, зафіксувати їх та скласти на цій основі довідку. Опорами можуть бути слова з тексту або слова, спеціально відібрані в результаті розумової роботи.

Ось, наприклад, як можна побудувати роботу над науково-художньою казкою І.М. Прокопенка «Як павучок братів шукав» (Прокопенко І.М. «Сонце, сонечко та соняшник». — К.: Веселка, 1977). Цей твір не системна розповідь про павуків, це лише заклик звернути увагу і роздивитися, бо це дивно, цікаво.

Хід уроку

I. Підготовча робота.

Перш ніж розпочати ознайомлення з твором, треба з’ясувати. Хто такі павуки, чим вони відрізняються від інших комах. Де можна про це дізнатися? Учитель повинен всю увагу спрямовувати до читання, до роботи з тексом.

II. Ознайомлення з книгою і текстом твору.

Запис назви твору на дошці і в зошитах. Найкраще якщо перший раз твір читає вчитель (слідкують за текстом), тоді і емоційний і розумовий вплив буде набагато сильніший.

III. Опрацювання художньої сторони твору. Аспект бесіди. Основний принцип роботи — вибіркове читання. Коли учень навчиться відшукувати в тексті відповіді на запитання, підтвердження своєї думки, тоді він навчиться повноцінно сприймати, осмислювати твір.

Аспект бесіди.

— Що нового про життя природи дізналися з цього твору? Назвіть усіх, кого зустрів павучок. Перевірте себе за текстом. Про яких павуків дізнався павучок? Запишемо у стовпчик. Павуки-стрибунчики Бокоходи Смугасті павучки Сріблясті павуки Каракурт

— Що цікавого дізнався про кожного павука? Треба знайти уривок, де йдеться про різних павуків, виділити, що особливого є у кожного і записати біля назви 1−2 опорними словами. Багато писати не треба, це повинні бути слова-опори, які допоможуть пригадати весь епізод.

Де побачив наш герой павуків-бокоходів? Прочитайте. Чому вони так називаються?

Знайдіть і прочитайте уривок де йдеться про смугастих павуків? Де вони живуть? Чим живляться?

Що говориться про каракурта? Прочитайте. Що в нього особливого?

У яку пору року відбуваються події твору? Доведіть словами тексту.

IV. Трансформація виділеної інформації у текст довідкового характеру.

— Якщо вас запитують, хто такий каракурт, як ви будете відповідати? Ось подивіться, як можна побудувати відповідь, користуючись опорними словами.

— По-перше, каракурт — це павук. Дивлюся на слово «отруйний», пригадую, що про нього в тексті було: він такий страшний, може коня вкусити, і той гине.

— Дивіться на запис і відповідайте, хто такий сріблястий павук, бокохід та інші. Що ви про них вже знаєте?

— А яких ще павуків міг зустріти наш мандрівник? (Створення епізоду з новими героями).

V. Висновки.

Про що нове з життя природи ми дізналися з твору І.М. Прокопенка «Як павучок братів шукав?» Де можна зустріти різних павуків? Що нового ми з вами робили на уроці? (Записи під час роботи над твором).

Після аналітичної роботи обов’язково потрібно перечитати текст для відновлення цілісності сприйняття. При цьому акцент робиться на розвиткові творчого підходу: виразне перечитування, декламація, інсценування.

Як і всі інші, урок вивчення науково-пізнавальної статті має свою структуру, яка помітно відрізняється від структури інших уроків.

Якщо стаття науково-художня, то вона вивчається як оповідання, але науково-пізнавальні статті несуть значно складнішу інформацію яку учням слід запам’ятати, тому структура уроків буде складнішою. Тобто методика вивчення науково-пізнавальних творів залежить від їх складності.

Вони вивчаються за структурою:

І. Підготовча робота.

1. Вступна бесіда.

2. Лексична робота і орфоепічна робота.

ІІ. Перше читання статті.

ІІІ. Перевірка сприймання

IV. Робота над статтею за планом:

1. Читання тексту частинами.

2. Бесіда за прочитаною частиною.

3. Узагальнювальна бесіда.

4. Підбір і записування заголовку до частини.

5. Стислий переказ статті.

V. Підсумок.

При вивченні науково-пізнавальної статті слід врахувати, що робота над окремою частиною ведеться, як над завершеним текстом. Велика увага приділяється підготовчій бесіді. Перед читанням вчитель вводить учнів у коло тих уявлень і понять, що становлять зміст тексту. Підготовка до читання обов’язкова, бо в статті викладається незнайомий дітям матеріал. Щоб це освоїти необхідно використовувати пояснення або розповідь, що значно полегшує сприймання дітьми твору, допомагає їм ввійти в ті обставини, про які йдеться, слова в тексті, викликає інтерес, готує основу для формування певних понять [7, c. 48].

Але ця розповідь повинна відповідати всім дидактичним вимогам, а насамперед це чітка, продумана і правильна побудова. Недопустиме перевантаження учнів великою кількістю фактів, хоч найважливіші з них обов’язково треба використовувати.

Діти не люблять слухати загальних фраз і тому розповідь повинна бути конкретною. Для того, щоб учні зрозуміли те, що розповідає вчитель і водночас сформували своє ставлення до подій, про які оповідають, необхідно, щоб вчитель сам, розповідаючи, виразив своє ставлення до них.

Мова має бути правильна, образна, доступна, проста, емоційна. Доцільним буде такий прийом, коли вчитель в ході пояснення ставить запитання і сам дає на нього відповідь, продовжуючи свою розповідь, даючи при цьому дітям нові поняття, пояснює незрозумілі слова. Добре, якщо ці слова будуть записані на дошці або в табличці. Це сприяє тому, що діти сприймають їх не тільки на слух, а й зорово, що допомагає кращому запам’ятовуванню та усвідомленню їх лексичного значення. Така підготовча робота є дуже важливою, тому що діти дізнаються про нові предмети, явища, одержують певні поняття, засвоюють слова, терміни, які зустрінуться при вивченні статті.

Роль такої роботи полягає в тому, що діти підготовлені до роботи, як психічно, так і розумово. Це в кінцевому результаті приведе до високої ефективності і свідомого опанування дітьми тексту, що є головним завданням вчителя.

Після підготовчої роботи стаття читається. На початку другого року навчання статті читає сам вчитель, а в 3−4 класах читає учень, заздалегідь підготовлений. Але бувають важкі статті і в таких випадках читає вчитель сам.

Оскільки науково-пізнавальна стаття досить об'ємна і там подається складний матеріал, то читання проводиться по частинах, щоб діти краще зрозуміли смисл прочитаного. Використовуючи такий прийом, вчитель охоплює читанням більшу частину учнів.

Під час читання перший раз більша увага приділяється розумінню окремих виразів, слів, усвідомленню теми кожного уривку, з’ясуванню окремих фактів.

Наприклад, до статті «Бібліотека — затишний дім для зустрічі читача з книгою» (3 клас) ставимо запитання: Хто такий бібліотекар? Що він робить? Що роблять у читальному залі? Які ваші обов’язки як читачів? Прочитайте про походження і значення слів бібліотека, абонемент, каталог. Чому бібліотекаря порівнюють з чарівником? Що ви дізналися про Державну бібліотеку для дітей?

Отже, щоб усвідомити статтю, після читання кожної частини вчитель повинен ставити запитання, на які учні дають відповідь своїми словами або зачитують рядки з тексту.

Науково-пізнавальна стаття характеризується великою кількістю незрозумілих і важких для дітей слів. Більшу частину з них вчитель пояснює в ході вступної бесіди, а решту з’ясовують в ході розбору тексту. Також при цьому перевіряється і поглиблюється розуміння учнями наукових термінів статті.

Для поглиблення, конкретизації і точнішого засвоєння змісту статті необхідне використання таблиць, експонатів, малюнків. При чому їх пояснюють більше самі учні, а вчитель лише доповнює, уточнює, поглиблює.

Доцільним прийомом при роботі за науково-пізнавальною статтею є складання плану, тобто заголовку до кожної частини. План повинен бути записаний на дошці. Цей вид роботи допомагає закріпити і узагальнити одержані знання.

Але, при роботі над планом, слід врахувати те, що для учнів 2 класу така робота непосильна і вчитель сам дає план, який може бути у формі запитань. Для учнів 2 класу пропоную такий план, який допоможе дітям краще зрозуміти статтю «Древній Київ»:

1. Який народ оселився над Дніпром?

2. Як звали трьох братів і їхню сестру?

3. Де вони поселились?

4. В честь кого назвали побудоване місто?

5. Де померли брати і сестра?

6. Як назвали річку?

У 4 класі діти вивчають статтю «Старовинне місто». Дана стаття є своєрідним поглибленням раніше засвоєної інформації. Для опрацювання даної статті пропоную план у вигляді презентації, де кожен слайд з тематичним малюнком і є пунктами плану.

При повторному читанні учитель допомагає учням встановити зв’язки між фактами, подіями. Особливу увагу слід знову звернути на терміни, визначення, висновки, які повторюються, перечитуються, використовуються у відповідях на поставлені вчителем запитання, при переказуванні. Якщо стаття складна, то її доцільно читати і третій раз, щоб учні краще засвоїли її зміст. Але у цьому випадку треба змінювати характер завдань. Після повторного читання проводиться робота над статею, що зводиться до узагальнення прочитаного і закріплення набутих знань. Підсумкова бесіда має велике значення, тому що сприяє систематизації знань і допомагає закріпити їх в пам’яті [7, c. 50].

Учитель ставить перед дітьми запитання, про що вони дізналися нового з статті, що вивчили. Наприклад, до статті «Друкар книг, перед тим не бачених» (3 клас) за О.Єфімовим, ставимо запитання: Що друкував Іван Федоров у Львові? Як усі згадують про цю людину? Яке значення для розвитку книгодрукування в Україні мала робота Івана Федорова? Чому першодрукаря назвали «друкарем книг, перед тим небачених»?

У заключній бесіді можна використати ілюстративний матеріал, а також читання невеликого уривку по цій темі.

Здебільшого повторне читання дітей не зацікавлює і щоб викликати більший інтерес до такого читання, його слід супроводити певними додатковими завданнями. Усі завдання можна поділити на три групи:

1) якщо учні розібрали текст окремих частин статті і не визначали при цьому заголовків до них, то при повторному читанні можна дати завдання прочитати текст і дати заголовки кожній частині;

2) можна ставити завдання учням прочитати і переказати зміст всієї статті;

3) повторне читання може бути вибірковим. При цьому запитання треба ставити не узагальнююче до певної частини, а конкретно до декількох найголовніших речень в абзаці.

Висновки

Науково-художня література є важливим засобом пізнання дітьми навколишнього світу. Знання, які вони одержують при читанні науково-художніх творів — про навколишній світ, про своїх однолітків, про їхнє життя, ігри, пригоди, початкові відомості з історії нашої Батьківщини — допомагають нагромадженню соціально-морального досвіду дитини. «Науково-художня книга звичайно вміщує знання, але не будь-які і не заради їх самих. Вона ставить перед собою ідейні завдання і тому відбирає із скарбниці знань, з наукового світу те, що необхідно для досягнення ідейно-художньої цілі… Книга не повинна нав’язувати читачу тягар зайвих відомостей — вона повинна заставляти його думати, залучати його у роботу думки і уяви».

Особливе значення науково-художня та науково-пізнавальна література має для виховання почуттів. У процесі читання у дитини накопичується досвід різноманітних безпосередніх читацьких переживань, емоцій — від захоплення до смутку і навіть страху; почуттів. Разом із цим подаються життєво необхідні відомості, що розширюють кругозір учня, зацікавлюють його в науці. Таким чином, науково-художня та науково-пізнавальна література чужий досвід робить на деякий час власним досвідом читача, збагачує його почуття, включає його у процес не тільки пізнання, а й самопізнання.

Уся методика роботи з науково-художніми та науково-популярними творами грунтується на таких засадах:

1. Читання науково-художніх та науково-пізнавальних статей має велике значення для розвитку пізнавального інтересу учнів.

2. Між науково-художніми та науково-пізнавальними творами є істотна різниця:

а) Науково-пізнавальний твір повідомляє певні відомості про навколишнє середовище і суспільство, розкриває доступні дітям поняття;

б) різновидом науково-пізнавальної літератури є інструктивна книжка, яка містить інструкції, вказівки, як самостійно зробити що-небудь, як використати знання у практичних справах;

в) науково-художня розповідь чи оповідання — це твір у якому є сюжет, образи, персонажі, діалоги, тобто у них подається узагальнена картина людського життя створена за допомогою художнього домислу.

3. Між науково-пізнавальним та науково-художнім твором є спільність — об'єктивне відображення життя.

4. Форма відображення об'єктивної реальності різна: у статті це може бути роздум, перелік інформаційного матеріалу. Тут міститься максимальна кількість повідомлюваних знань. Науково-художні твори можуть повідомляти знання у формі опису, замальовки, оповідання, казки. У науково-художньому творі подається один факт чи проблема, але розкриваються вони за допомогою цілого арсеналу художніх засобів.

5. Науково-художні та науково-пізнавальні твори мають велике виховне значення.

6. У сучасних читанках науково-художні тексти представлені такими жанрами: вірші, пізнавальні казки, оповідання, повісті.

7. За тематичним спрямуванням усі пізнавальні тексти поділяють на:

літературознавчі;

статті про жанрову специфіку художніх творів;

статті про побудову книжки;

бібліотекознавчі;

мовознавчі;

краєзнавчі;

статті про природу та її збереження.

8. Побудова уроків вивчення науково-художніх творів така ж, як і вивчення оповідань, казок, віршів, однак більше уваги необхідно приділяти інформаційному матеріалу, який міститься у творі.

9. З метою глибшого засвоєння науково-пізнавальних текстів урок треба будувати так.

І. Підготовча робота.

1. Вступна бесіда.

2. Лексична робота і орфоепічна робота.

ІІ. Перше читання статті.

ІІІ. Перевірка сприймання

IV. Робота над статтею за планом:

1. Читання тексту частинами.

2. Бесіда за прочитаною частиною.

3. Узагальнювальна бесіда.

4. Підбір і записування заголовку до частини.

5. Стислий переказ статті.

V. Підсумок.

10. У підготовчій роботі до читання науково-художньої та науково-пізнавальної статті треба особливу звертати на словникову роботу, оскільки вона може містити велику кількість незрозумілих слів — у тому числі термінів.

11. Щоб забезпечити глибоке засвоєння знань, уміщених в тексті, доцільно використовувати такі прийоми роботи: багаторазове перечитування тексту (кожного разу вчитель дає інше завдання); поділ тексту на частини, виділення головної думки частини, виділення головної і другорядної інформації, складання плану, відтворення деформованого плану, стислий переказ тексту.